Ухвала

від 24.01.2024 по справі 2/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

24.01.2024 Справа № 2/118

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали

за заявою:Міністерства енергетики України, м. Київ;про:приведення виконавчого документа у відповідність до вимог закону у справі:№2/118за позовом:Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ;до відповідача-1:Відкритого акціонерного товариства «Червоноградське гірничо-монтажне управління», м. Червоноград;до відповідача-2:Державного підприємства «Львіввугілля», м. Сокаль;про:стягнення 510 164,50 грн

За участю представників:

не викликалися

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Міністерства енергетики України, м. Київ про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог закону у справі №2/118 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ до відповідача-1 Відкритого акціонерного товариства «Червоноградське гірничо-монтажне управління», м. Червоноград та відповідача-2 Державного підприємства «Львіввугілля», м. Сокаль про стягнення 510 164,50 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.07.2009 у справі №2/118 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто солідарно з Відкритого акціонерного товариства «Червоноградське гірничо-монтажне управління» та Державного підприємства «Львіввугілля» в користь державного бюджету на рахунок Міністерства вугільної промисловості України 496 680,00 грн основного боргу, 13 484,50 грн пені за несвоєчасне повернення позики.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2009 у справі №2/118 було видано 11.08.2009 наказ про примусове виконання рішення.

Ухвалою суду від 01.07.2013 було поновлено строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Львівської області, виданого 11.08.2009 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2009 у справі №2/118.

Ухвалою суду від 19.07.2017 було поновлено строк для пред`явлення наказу від 11.08.2009 у справі № 2/118 до виконання, видано дублікат даного наказу, замінено позивача його правонаступником - Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Ухвалою суду від 06.11.2017 було видано другий примірник дубліката наказу від 11.08.2009 у справі № 2/118.

Ухвалою суду від 06.07.2023 було поновлено строк для пред`явлення наказу від 11.08.2009 у справі № 2/118 до виконання, видано дублікат даного наказу, замінено стягувача його правонаступником - Міністерством енергетики України.

16.01.2024 через канцелярію суду від Міністерства енергетики України надійшла заява щодо приведення наказу у відповідність до вимог ч. 5 ст. 327 ГПК України.

Заява обгрунтована тим, що на даний момент неможливо реалізувати відкриття виконавчого провадження щодо одного з двох боржників, оскільки, 11.08.2009 судом було видано один наказ про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, невжиття заходів до приведення наказу від 11.08.2009 у відповідність із вимогами ч. 5 ст. 327 ГПК України може призвести до невиконання рішення суду, тому заявник просив суд привести наказ у відповідність до вимог ч. 5 ст. 327 ГПК України.

Дослідивши подану заяву та наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення позивача (заявника), суд дійшов висновку, що заява Міністерства енергетики України щодо приведення наказу у відповідність до вимог закону не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 115 ГПК України в редакції, яка була чинною на момент видачі наказу у даній справи, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч. 1 ст.116 ГПК України).

Частиною 4 ст.116 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Ця норма пов`язана з нормою ст. 23 ГПК України в редакції, яка була чинною на момент видачі наказу у даній справи, згідно з якою позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Інститут процесуальної співучасті виникає як наслідок існування множинності осіб у матеріальному правовідношенні на стороні боржника чи кредитора. Це може бути пов`язане з солідарною відповідальністю осіб у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Водночас, якщо має місце процесуальна співучасть на стороні позивача чи відповідача, видається один наказ на стягнення всієї суми.

Також згідно ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка була чинною на момент видачі наказу у даній справи, у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що видача судом одного наказу про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості, повністю відповідало чинним на момент видачі наказу вимогам Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження».

Надалі Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності з 08.03.2011, статтю Закону України «Про виконавче провадження», яка визначала вимоги до виконавчого документа, було викладено у новій редакції, відповідно до якої необхідним було зазначення одного стягувача та одного боржника у разі, якщо обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Також у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 №9 в редакції, яка була чинною до 16.12.2015, зазначалося, що якщо кілька відповідачів, до яких було пред`явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов`язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). І лише 16.12.2015 до вказаної постанови внесено зміни, відповідно до яких якщо кілька відповідачів, до яких було пред`явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов`язанням, господарським судом на кожного з боржників видається окремий наказ, який має містити застереження про те, що стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідні зміни у ст. 116 ГПК України в редакції, яка була чинною до 15.12.2017, було внесено лише Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, які набрали чинності 05.10.2016.

15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, котрим Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно ч. 5 ст. 327 ГПК України в редакції, яка викладена Законом України від 03.10.2017 та є чинною на момент розгляду даної заяви, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Таким чином, ця норма Кодексу у вищевказаній редакції, про приведення у відповідність до якої раніше виданого наказу суду звернувся заявник, набула чинності лише 15.12.2017, тобто більш ніж через вісім років після видачі наказу у даній справі.

Водночас, ні нормами чинної редакції ГПК України, ні нормами чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено необхідності та процедури приведення у відповідність до їхніх положень виконавчих документів, які було видано в порядку, передбаченому чинним раніше законодавством.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Принцип, який закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, щодо дії нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

До цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов`язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього норма ч. 3 ст. 5 ЦК вимагає дотримання трьох умов: а) відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання; б) акт, що регулює їх, втратив чинність; в) права та обов`язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки наказ про примусове виконання рішення від 30.07.2009 у справі №2/118 на момент видачі відповідав вимогам Закону України «Про виконавче провадження», судом неодноразово поновлювався строк пред`явлення наказу до виконання, видавалися дублікати наказу, норма закону про видачу кількох наказів з`явилася лише після видачі такого наказу, акти цивільного законодавства діють на майбутній час і не застосовуються до тих відносин, які виникли до набрання ними чинності, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги заявника про видачу наказів щодо кожного боржника окремо із зазначенням про солідарне стягнення.

Слід також зазначити, що 02.11.2017 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (правонаступником якого є заявник) зверталося до суду із заявою, у якій зазначило, що йому було видано один примірник дубліката наказу, в той час як законодавством у разі солідарного стягнення передбачено видачу наказів в залежності від кількості боржників. З огляду на наведене, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України просило видати ще один примірник дубліката наказу. Як зазначалося судом вище, ухвалою суду від 06.11.2017 було видано другий примірник дубліката наказу від 11.08.2009 у справі № 2/118.

Водночас, з моменту видачі судом двох примірників дубліката наказу (ухвали суду від 19.07.2017 та від 06.11.2017) норми ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не змінювалися. Таким чином, заявник не був позбавлений можливості звернутися із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо кожного із боржників окремо. Як вбачається із матеріалів справи, заявник скористався такою можливістю виконавче провадження ВП №57050897 щодо стягнення заборгованості з Відкритого акціонерного товариства «Червоноградське гірничо-монтажне управління» було завершене 21.08.2018, виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання, а виконавче провадження №55742367 щодо стягнення заборгованості з Державного підприємства «Львіввугілля» 07.02.2018 зупинено. Зважаючи на наведене, жодних перешкод у виконанні рішення суду від 30.07.2009 у справі №2/118 окремо щодо кожного із боржників у стягувача не було, а з огляду на незмінність законодавства в частині виконавчого провадження під час солідарного стягнення станом на дату розгляду даної заяви не повинно виникати і в майбутньому.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що 21.12.2017 старшим державним виконавцем Червоноградського МВДВС ГТУЮ у Львівській області було винесено повідомлення №6/55427415/15659 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке також обґрунтовувалось тим, що поданий до примусового виконання наказ не відповідає вимогам до виконавчого документа, які передбачені ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (у разі, якщо рішення ухвалено проти кількох відповідачів, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач).

Стягувач (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) вважало такі дії незаконними, а тому звернулося до Господарського суду Львівської області із скаргою на дії державного виконавця.

За результатами розгляду вищевказаної скарги суд ухвалою від 30.01.2018 у справі №2/118 визнав дії старшого державного виконавця Червоноградського МВДВС ГТУЮ у Львівській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 21.12.2017 №6/55427415/15659 неправомірними, скасував дане повідомлення та зобов`язав старшого державного виконавця Червоноградського МВДВС ГТУЮ у Львівській області прийняти до примусового виконання дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 11.08.2009 у справі №2/118.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Міністерству енергетики України у задоволенні заяви про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог закону.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Ухвалу підписано 24.01.2024.

Суддя Мазовіта А.Б.