Ухвала

від 12.10.2020 по справі 2/118

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"12" жовтня 2020 р. Справа № 2/118

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача - Клим Н.І.

від відповідача - не з`явився

від скаржника - Матвійчук М.З.

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи , б/н від 29 серпня 2019 року

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10 вересня 2009 року (суддя Скрипничук І.В.)

та на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2009 року

у справі №2/118

за позовом Фізичної особи-підприємця Ілеску Сергія Михайловича, м. Вижниця, Чернівецька область

до відповідача Глибоцької селищної ради, смт. Глибока, Глибоцький район, Чернівецька область

про визнання реконструкції адмінбудинку під восьмиквартирний житловий будинок недійсною та визнання права власності на майно

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2009 року Фізична особа-підприємець Ілеску Сергій Михайлович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача - Глибоцької селищної ради Чернівецької області про визнання реконструкції адмінбудинку під восьмиквартирний житловий будинок недійсною та визнання права власності на нерухоме майно: адмінбудинок (контора) загальною площею 638,40 кв. м, позначений на інвентарно-технічному плані забудови літерою А , та котельню загальною площею 28,6 кв. м, позначена на інвентарно-технічному плані забудови літерою Д , що розміщені за адресою: смт. Глибока, вул. Хотинська, 9-А, Глибоцький район, Чернівецька область.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10 вересня 2009 року у справі №2/118 (з урахуванням ухвали Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2009 року про виправлення описки) позов задоволено: визнано за ФОП Ілеску Сергієм Михайловичем право власності на нерухоме майно: адмінбудинок (контора) загальною площею 623,1 кв. м, позначений на інвентарно-технічному плані забудови літерою А , що розміщений за адресою: смт. Глибока, вул. Хотинська, 9-А, Глибоцький район, Чернівецька область. Поряд з тим, визнано недійсною реконструкцію адмінбудинку під восьмиквартирний житловий будинок у смт. Глибока, вул. Хотинська, 9-А.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач є правомірним та добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, що підтверджується договором купівлі-продажу №1 від 01 березня 2004 року, укладеним між позивачем (покупцем) та Глибоцьким районним кооперативно-державним міжгосподарським будівельно-монтажним об`єднанням Райагробуд (продавцем), який був власником спірного майна на підставі свідоцтва про право власності на об`єкти майна, які належать юридичним особам від 30 травня 2002 року. Щодо вимоги позивача про визнання недійсною реконструкцію спірного адмінбудинку під восьмиквартирний житловий будинок, суд дійшов висновку, що така вимога також підлягає задоволенню, оскільки відповідно до висновку №904 від 31 серпня 2009 року експертного дослідження в приміщеннях будівлі по АДРЕСА_1 виконані не всі будівельно-ремонтні роботи, передбачені проектною документацією та державними стандартами, будівельними нормами і правилами, не змонтоване і не випробуване обладнання; вісім квартир у будинку по АДРЕСА_1 виконані з порушенням державних будівельних норм та чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, у вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 10 вересня 2009 року та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2009 року у справі №2/118 і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, однак, в апеляційній скарзі зазначає про порушення його прав оскаржуваними рішенням та ухвалою суду, як іпотекодержателя, який володіє речовими правами на нерухоме майно, що є предметом спору у цій справі. Зокрема, зазначає, що у 2006-2007 роках між Акціонерним комерційним банком ТАС-Комерцбанк та фізичними особами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) укладено договори іпотеки щодо забезпечення виконання основних зобов`язань - кредитних договорів. Предметами іпотеки є квартири (№6, №3 та АДРЕСА_2 . Також скаржник зазначає, що 28 листопада 2012 року між ПАТ Сведбанк (яке є правонаступником АКБ ТАС-Комерцбанк ) та Факторинговою компанією Вектор Плюс укладено договір факторингу та договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами. Одночасно 28 листопада 2012 року між Факторинговою компанією Вектор Плюс та ТзОВ Кредитні ініціативи укладено договір факторингу, за умовами якого останнє набуло прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами. Відтак, апелянт наголошує, що внаслідок укладення зазначених договорів відбулася заміна кредитора, а саме: ТзОВ Кредитні ініціативи набуло статусу нового кредитора, стягувача, іпотекодержателя за кредитними договорами та договорами іпотеки, у звязку з чим, вважає спір, предметом якого є визнання права власності на майно, що перебуває в іпотеці ТзОВ Кредитні ініціативи , безпосередньо стосується прав останнього на отримання за рахунок предметів іпотеки задоволення своїх вимог, що виникають з договірних зобов`язань між власниками нерухомого майна та кредитором. Апелянт звертає увагу, що станом на час подання апеляційної скарги зобов`язання за кредитними договорами не виконані, договори іпотеки не припинені, записи про іпотеку та заборону наявні у відповідних державних реєстрах, відтак, вважає, що оскаржуване рішення порушує його права та підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 14.08.2020) позивач наголошує, що спірне нерухоме майно, визнання права власності на яке було предметом спору у цій справі, ніколи не було та не є багатоквартирним житловим будинком, натомість посилається на докази, що містяться у матеріалах справи, які свідчать про те, що спірне нерухоме майно є адмінбудинком (будівля контори). Поряд з цим, зазначає, що з 27 березня 2006 року на спірне майно було накладено арешт, відтак, таке майно не могло бути предметом договорів купівлі-продажу квартир від 04 грудня 2006 року та предметом договорів іпотек від 04 грудня 2006 року. Додатково наголошує, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2008 року та додаткового рішення від 18 грудня 2009 року у справі №2-268/2008 задоволено позовні вимоги Глибоцького МКДО Райагробуд та визнано недійсними свідоцтва про право власності, видане ОСОБА_4 (поряд з тим, визнано його недобросовісним набувачем) та ОСОБА_5 , а також визнано фіктивним договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та його батьком - ОСОБА_5 13 вересня 2005 року на 160/1000 часток будівель та споруд, розміщених в АДРЕСА_3 . Крім цього, суд визнав недійсними договори купівлі-продажу квартир №1, №3, №4, №5, №6, №7, №8, зобов`язав фізичних осіб повернути майно, придбане ОСОБА_4 на прилюдних торгах 20 вересня 2005 року, Глибоцькому Райагробуду , та визнав право власності на вказане майно - 160/1000 часток будівель та споруд, розташованих в АДРЕСА_3 за Глибоцьким Райагробудом . З метою підтвердження посилань позивача на те, що спірне майно не містить будь-яких квартир, а є адмінбудинком, просить апеляційний суд призначити судову будівельно-технічну експертизу. Також позивач долучив до відзиву на апеляційну скаргу заяву про застосування позовної давності.

Судове засідання проводилось у режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon за клопотанням скаржника та ухвали суду від 02 жовтня 2020 року, на підставі ст.197 ГПК України.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 10 вересня 2009 року та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2009 року у справі №2/118 і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувані рішення та ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Поряд з тим, представник позивача підтримав клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вирішила таке відхилити, оскільки позивачем не доведено необхідність призначення у справі судової експертизи, зважаючи на першочергове встановлення судом обставин щодо порушення оскаржуваним рішенням прав чи законних інтересів скаржника, що є можливим, виходячи із доказів, які містяться у матеріалах справи та які долучено апелянтом до апеляційної скарги. Слід зазначити, що суд не переходив до розгляду справи по суті спору, а в першу чергу встановлював обставини щодо наявності у ТзОВ Кредитні ініціативи права на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10 вересня 2009 року та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2009 року у справі №2/118.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, поряд з тим, надіслав до суду клопотання (б/н від 05 серпня 2020 року) про розгляд справи за відсутності його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Оскільки явка представника відповідача не визнавалась обов`язковою, беручи до уваги клопотання останнього, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.

Розглядаючи апеляційну скаргу ТзОВ Кредитні ініціативи , колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги ТзОВ Кредитні ініціативи на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10 вересня 2009 року та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2009 року у справі №2/118.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10 вересня 2009 року та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2009 року у справі №2/118 подано особою, яка не брала участі у справі - ТзОВ Кредитні ініціативи .

При розгляді апеляційної скарги судом враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №921/730/13-г/3 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №904/897/19.

Зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Ейрі проти Ірландії , від 09.10.1979, п.24, Series A №32, та Гарсія Манібардо проти Іспанії , заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II), які з огляду на положення статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями .

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на касаційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки , мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки , мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

З наведених норм вбачається, що перш ніж переглядати справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд повинен встановити чи місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу на таке рішення та з`ясувати наявність правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним .

Слід враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, зважаючи на наведе, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Якщо буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Предметом позову у цій справі є вимога ФОП Ілеску С.М. про визнання реконструкції адмінбудинку під восьмиквартирний житловий будинок недійсною та визнання права власності на нерухоме майно: адмінбудинок (контора) загальною площею 638,40 кв. м, позначений на інвентарно-технічному плані забудови літерою А , та котельню загальною площею 28,6 кв. м, позначена на інвентарно-технічному плані забудови літерою Д , що розміщені за адресою: смт. Глибока, вул. Хотинська, 9-А, Глибоцький район, Чернівецька область.

Так, судом першої інстанції позов задоволено та визнано за позивачем право власності на нерухоме майно: адмінбудинок (контора) загальною площею 623,1 кв. м, позначений на інвентарно-технічному плані забудови літерою А , що розміщений за адресою: смт. Глибока, вул. Хотинська, 9-А, Глибоцький район, Чернівецька область (рішення Господарського суду Чернівецької області від 10 вересня 2009 року у справі №2/118 з урахуванням ухвали Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2009 року про виправлення описки).

Звертаючись з апеляційною скаргою на вказане рішення та ухвалу суду першої інстанції, ТзОВ Кредитні ініціативи , як особа, яка не брала участі у справі, зазначає про те, що є іпотекодержателем спірного нерухомого майна за договорами іпотеки: №2507/0207/71-015-z-1 від 06 лютого 2007 року, укладеного з ОСОБА_1 , б/н від 04 грудня 2006 року, укладеним з ОСОБА_2 , №2507/0107/71-012-z-1 від 31 січня 2007 року, укладеним з ОСОБА_3 . Предметами вказаних договорів іпотеки є квартири під №№6,3,1, що знаходяться в будинку під АДРЕСА_3 . Вказані договори укладено в забезпечення виконання зобов`язань фізичних осіб за кредитними договорами.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, зокрема, копії інвентаризаційної справи (реєстраційний №35242265), за позивачем визнано право власності на нерухоме майно - контору, що знаходиться по АДРЕСА_3 . Відповідно до експлікації приміщень до плану громадського будинку під №9А від 13 листопада 2009 року, останній містить кабінети, коридори, сходові клітки, санвузли, що розташовані на 2-ох поверхах.

Суд у рішенні встановив, що позивач є правомірним та добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, що підтверджується, зокрема, договором купівлі-продажу №1 від 01 березня 2004 року, укладеним між позивачем (в тексті договору - покупцем) та Глибоцьким районним кооперативно-державним міжгосподарським будівельно-монтажним об`єднанням Райагробуд (в тексті договору - продавцем). Останній був власником спірного майна на підставі свідоцтва про право власності на об`єкти майна, які належать юридичним особам від 30 травня 2002 року.

Поряд з тим, як встановлено апеляційним судом, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02-03 червня 2004 року у справі №12/87 за позовом Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі смт. Глибока до відповідача - Глибоцького районного кооперативного державного міжгосподарського будівельно-монтажного об`єднання Райагробуд про звернення стягнення на активи на суму 59 769,34 грн. позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача в дохід державного та місцевого бюджетів в особі ДПІ у Глибоцькому районі, шляхом звернення стягнення на активи боржника - 26 556,11 грн. податку з власників транспортних засобів, 831 грн. - пені за несвоєчасну сплату прибуткового податку з громадян, 28 770,90 грн. - штрафу за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та штрафних санкцій по готівковому обігу, 117,30 грн. комунального податку і 2 006 грн. - земельного податку.

На виконання вказаного рішення суду накладено арешт на все нерухоме майно КП Глибоцький райагробуд та 20 вересня 2005 року відбулися прилюдні торги з реалізації майна КП Глибоцький райагробуд .

Рішенням Глибоцької селищної ради Чернівецької області №56-4/06 від 01 серпня 2006 року Про розгляд звернень з питань будівництва , за результатами розгляду заяви ОСОБА_5 , останньому погоджено проект реконструкції адмінбудинку під 8-миквартирний житловий будинок по АДРЕСА_3 та надано дозвіл на реконструкцію.

Рішенням Глибоцької селищної ради Чернівецької області №9/44 від 20 вересня 2006 року Про оформлення права власності на нерухоме майно оформлено право власності на нерухоме майно восьмиквартирний житловий будинок, загальною площею 642,20 кв. м по АДРЕСА_3 ; рекомендовано Глибоцькому КРБТІ виписати свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_5 .

Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 лютого 2007 року у справі №2-43 задоволено позов Глибоцького районного кооперативного державного міжгосподарського будівельно-монтажного об`єднання Райагробуд до ДВС у Глибоцькому районі Чернівецької області, Чернівецької філії Спеціалізованого державного підприємства Укрспецюст та ОСОБА_4 та визнано недійсними прилюдні торги від 20 вересня 2005 року щодо реалізації арештованого майна: лот №1 - будівля адмінбудинку (контора) літера А , загальною площею 638,40 кв. м та котельня літера Д , загальною площею 28,60 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

В подальшому рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2008 року та додатковим рішенням від 18 грудня 2009 року у справі №2-268/2008 задоволено позовні вимоги Глибоцького МКДО Райагробуд та визнано недійсними свідоцтва про право власності, видане ОСОБА_4 (поряд з тим, визнано його недобросовісним набувачем) та ОСОБА_5 , а також визнано фіктивним договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та його батьком - ОСОБА_5 13 вересня 2005 року на 160/1000 часток будівель та споруд, розміщених в АДРЕСА_3 . Крім цього, суд визнав недійсними договори купівлі-продажу квартир №1, №3, №4, №5, №6, №7, №8, зобов`язав фізичних осіб повернути майно, придбане ОСОБА_4 на прилюдних торгах 20 вересня 2005 року, Глибоцькому Райагробуду , та визнав право власності на вказане майно - 160/1000 часток будівель та споруд, розташованих в АДРЕСА_3 за Глибоцьким Райагробудом .

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02 лютого 2009 року у справі №4/5 припинено юридичну особу - Глибоцьке міжгосподарське кооперативно-державне об`єднання Райагробуд .

До апеляційної скарги ТзОВ Кредитні ініціативи долучило, зокрема, копії договорів іпотеки.

Як вбачається з договору іпотеки №2507/0207/71-015-z-1 від 06 лютого 2007 року, укладеного між АКБ ТАС-Комерцбанк (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець), предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_4 . Згідно з п.2 договору іпотеки предмет іпотеки належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06 лютого 2007 року.

За договором іпотеки від 04 грудня 2006 року, укладеним між АКБ ТАС-Комерцбанк (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець), предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_5 . Згідно з п.2 договору іпотеки предмет іпотеки належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 грудня 2006 року.

У відповідності до умов договору іпотеки №2507/0107/71-012-Z-1 від 31 січня 2007 року, укладеного між АКБ ТАС-Комерцбанк (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець), предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 . Згідно з п.2 договору іпотеки предмет іпотеки належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31 січня 2007 року.

Судом встановлено, що оспорюваним рішенням суду першої інстанції (з урахуванням ухвали про виправлення описки) за ФОП Ілеску С.М. визнано право власності на нерухоме майно: адмінбудинок (контора) загальною площею 623,1 кв. м, позначений на інвентарно-технічному плані забудови літерою А , що розміщений за адресою: АДРЕСА_3 . Поряд з тим, визнано недійсною реконструкцію адмінбудинку під восьмиквартирний житловий будинок у АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що договори купівлі-продажу квартир, які (квартири) були предметами договорів іпотеки, визнано недійсними за рішенням суду, а майно було повернуто первинному власнику - Глибоцькому районному кооперативному державному міжгосподарському будівельно-монтажному об`єднанню Райагробуд .

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про неможливість в цьому випадку задоволення вимог кредитора за рахунок нерухомого майна: адмінбудинку (контори) загальною площею 623,1 кв. м, позначеного на інвентарно-технічному плані забудови літерою А , розміщеному за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яке визнано оскаржуваним рішенням за ФОП Ілеску Сергієм Михайловичем.

У звязку з чим, колегією суддів встановлено, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалося, при цьому, скаржником не доведено наявність безпосереднього матеріально-правового зв`язку із предметом позову і спору у цій справі, як і того, що оскаржуване рішення суду стосується інтересів, прав та обов`язків ТзОВ Кредитні ініціативи .

З огляду на встановлене судом вище, скаржник - ТзОВ Кредитні ініціативи не навів обставин та не довів належними і допустимими доказами вирішення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, будь-яких питань щодо його прав, інтересів та (або) обов`язків.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №910/22354/15, від 19 червня 2018 року у справі №910/18705/17, від 11 липня 2018 року у справі №911/2635/17, від 27 лютого 2020 року у справі №916/2878/14.

Як зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, пунктом 3 ч.1 ст.264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи наведене вище, у зв`язку з встановленням судом обставин щодо подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі в справі, рішення про права, інтереси та (або) обов`язки якої не вирішувались судом першої інстанції у справі №2/118, оскільки такі обставини встановлено після відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження у справі №2/118 за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10 вересня 2009 року та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2009 року, на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.

При цьому, колегія суддів не розглядає інших доводів скаржника, що викладені у апеляційній скарзі, що стосуються суті спору, а також заяву позивача про застосування позовної давності, що також стосується розгляду справи по суті, оскільки дійшла висновку про закриття апеляційного провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.

Керуючись ст.ст.234, 254, 264 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В:

1.Закрити апеляційне провадження у справі №2/118 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10 вересня 2009 року та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2009 року у справі №2/118.

2.Копію ухвали суду надіслати сторонам та скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну ухвалу складено 19 жовтня 2020 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Матущак О.І.