Рішення

від 11.01.2024 по справі 915/1429/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року Справа № 915/1429/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., секретар судового засідання Степанова І.С., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергоальянс», код 44103421 (м. Київ, вул. Шимановського Віталія, буд. 2/1, офіс 104), пред`явленою до відповідача: Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області, код 01038921 (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 14), про зобов`язання відшкодувати вартість безпідставно отриманої електричної енергії у розмірі 5121087,92 грн.

За участю представника позивача адвоката Буткової О.Я.

Стислий виклад позиції позивача.

16.05.2023 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 09.05.2023-65E про закупівлю електричної енергії у постачальника. 31.07.2023 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до договору від 16.05.2023 року, якою було зменшено договірну кількість електричної енергії на 2023 рік в обсязі 5439004,4872 кВт*год. Відповідно до п. 2.3 договору строк постачання електричної енергії - до 31.12.2023 року. Згідно п. 5.1 договору ціна договору - 27260064,00 грн. 04.08.2023 року позивач листом №2931 звернувся до відповідача, акціонерного товариства «Миколаївобленерго» та постачальника «останньої надії» про необхідність припинення електричної енергії з 25.08.2023 року. Перехід на постачання електричної енергії відповідачу постачальником «останньої надії» фактично відбувся 25.08.2023 року. Позивач здійснював фактичне постачання електричної енергії починаючи з червня по серпень 2023 року. Фактично відповідачем у період дії договору за період червень-серпень 2023 року спожито 6449081 кВт*год на загальну суму 32381151,92 грн. Різниця між фактичним споживанням та обумовленого договором обсягом електричної енергії складає 1010076,5128 кВт*год. вартістю 5121087,92 грн.

Позивач вважає, що отримання відповідачем електричної енергії понад ту кількість, яка була передбачена договором, здійснювалось без достатніх правових підстав. З огляду на це та з урахуванням того, що повернути поставлену електроенергію в натурі неможливо, позивач вважає, що у відповідача виник обов`язок відшкодувати повну вартість безпідставно набутої електроенергії, яка становить 5121087,92 грн. Відповідачем належним чином не виконано свої зобов`язання, зазначену суму в передбачений строк на рахунок позивача не сплачено, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.

Як на правову підставу позову позивач послався на ст.ст. 509, 530, 1212, 1213 ЦК, ст. 193 ГК.

Позивач просить суд відшкодувати вартість безпідставно отриманої електричної енергії у розмірі 5121087,92 грн.

Судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Стислий виклад позиції відповідача.

У заяві про визнання позову відповідач заявлені позивачем позовні вимоги визнав у повному обсязі та проти задоволення позову не заперечив.

Заяви та клопотання сторін (учасників).

20.09.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

20.09.2023 року до суду від представника відповідача надійшла заява про визнання позову.

21.09.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору.

25.09.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків з виправленою позовною заявою на виконання вимог ухвали суду від 20.09.2023 року.

14.11.2023 року до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

27.11.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

30.11.2023 року, 07.12.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

03.01.2024 року до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Рух справи.

15.09.2023 року позовну заяву зареєстровано у канцелярії господарського суду Миколаївської області.

20.09.2023 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.10.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

27.11.2023 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

11.01.2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини.

1. 16.05.2023 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 09.05.2023-65E про закупівлю електричної енергії у постачальника.

2. 31.07.2023 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до договору від 16.05.2023 року.

3. 04.08.2023 року позивач звернувся до відповідача, акціонерного товариства «Миколаївобленерго» та постачальника «останньої надії» з листом №2931 про необхідність припинення постачання електричної енергії з 25.08.2023 року.

4. Позивач здійснював фактичне постачання електричної енергії по 25.08.2023 року включно. Перехід на постачання електричної енергії відповідачу постачальником «останньої надії» фактично відбувся 25.08.2023 року.

5. Відповідачем за червень 2023 року спожито 1461522 кВт*год. за ціною 4,854 грн./кВт*год на загальну суму 7094227,79 грн.

6. Відповідачем за липень 2023 року спожито 2768969 кВт*год за ціною 5,07 грн./кВт*год на загальну суму 14038672,83 грн.

7. В серпні 2023 року позивачем було фактично поставлено електричної енергії відповідачу - 2218590 кВт*год на загальну суму 11248251,30 грн., яку було спожито відповідачем.

8. Відповідачем у період червень 2023 року серпень 2023 року загалом спожито електричної енергії в розмірі 6449081 кВт*год. на загальну суму 32381151,92 грн.

9. Різниця між фактичним споживанням та договірним обсягом (понад договірне споживання) складає 1010076,5128 кВт*год. Вартість обсягу понад договірного споживання складає 5121087,92 грн.

10. Станом на день звернення з позовною заявою до суду відповідачем належним чином не виконано свої зобов`язання, грошові кошти в передбачений строк на рахунок позивача не сплачено.

На підтвердження викладених у позові обставин позивач приєднав до позову у копіях:

- договір № 09.05.2023-65E про закупівлю електричної енергії у постачальника від 16.05.2023 року з додатками;

- додаткову угоду № 1 від 17.07.2023 року з додатком 3;

- додаткову угоду № 2 від 31.07.2023 року з додатком 3;

- лист від 04.08.2023 №2931-08;

- лист АТ «Миколаївобленерго» від 25.08.2023 року;

- звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів за серпень 2023 року;

- звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів за липень 2023 року;

- акти приймання-передачі електричної енергії №00000000878 від 30.06.2023 року; №00000001178 від 31.08.2023 року;

- рахунки на оплату № 968 від 31.07.2023 року, № 1161 від 31.08.2023 року;

- акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 року по 08.09.2023 року.

Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 75 ГПК).

Як встановлено, відповідач позовні вимоги визнав, про що зазначено у заяві про визнання позову.

Судом встановлені наступні обставини.

16.05.2023 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір № 09.05.2023-65E про закупівлю електричної енергії у постачальника (договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію, за кодом CPV за ДК 021:2015-09310000-5 - електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 договору строк постачання електричної енергії до 31.12.2023 року. Місце постачання електричної енергії на межі балансової належності між оператором системи розподілу та споживачем відповідно до заяви приєднання, яка є додатком 1 до договору.

Згідно п. 5.1 договору ціна цього договору становить 27260064,00 грн., у тому числі ПДВ - 4543344 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2 договору).

Згідно п.п. 4) п. 6.2 договору споживач зобов`язується: протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної цим договором, розрахуватися з постачальником за спожиту електричну енергію.

Згідно п. 14.1 договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору. Договір діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Додатком 1 до договору є заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергію споживачу від 16.05.2023 року, відповідно до якої відповідач приєднався до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника.

Додатком 2 до договору є комерційна пропозиція.

Відповідно до п. 2 комерційної пропозиції ціна за 1 кВт*год згідно тендерної процедури закупівлі становить 4,854 грн. з ПДВ (4,045 грн. без ПДВ).

Пунктом 4 комерційної пропозиції визначено, що розмір оплати визначається за даними, що надані споживачем, або оператором системи розподілу (оператором комерційного обліку), згідно приладів обліку електричної енергії за відповідний розрахунковий період. Оплата здійснюється на рахунок постачальника із спеціальним режимом використання, зазначений у договорі.

17.07.2023 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору.

31.07.2023 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору, відповідно до якої пункт 2.1 викладено у наступній редакції: « 2.1. Кількість електричної енергії на 2023 рік визначено в обсязі 5439004,4872 кВт*год відповідно до додатку 3 до договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу(чем)».

Відповідно до п. 9 додаткової угоди, вона набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною договору.

Позивач звернувся до відповідача, акціонерного товариства «Миколаївобленерго» та постачальника «останньої надії» з листом №2931-08 від 04.08.2023 року, в якому повідомив, що дія договору достроково припиняє свою дію з 25.08.2023 року.

Листом від 25.08.2023 року акціонерне товариство «Миколаївобленерго» повідомило позивача про переведення відповідача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» з 25.08.2023 року.

Відповідачем за червень-серпень 2023 року спожито 6449081 кВт*год на загальну суму 32381151,92 грн., а саме:

- за червень 2023 рік спожито 1461522 кВт*год за ціною 4,854 грн./кВт*год на загальну суму 7 094 227,79 грн.;

- за липень 2023 рік спожито 2768969 кВт*год за ціною 5,07 грн./кВт*год на загальну суму 14038672,83 грн.;

- за серпень 2023 рік спожито 2218590 кВт*год за ціною 5,07 грн./кВт*год на загальну суму 11248251,30 грн.

Висновки суду, що заявлених позовних вимог.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору про закупівлю електричної енергії врегульовані положеннями ст. 901-906 ЦК (загальні положення про послуги), ст. 275 -276 ГК України (енергопостачання).

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

Так, згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Предметом даного позову є оплата вартості безпідставно набутої електроенергії.

Згідно ч 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК України передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, позивач виконує функції постачальника електричної енергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.04.2021 року № 655.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про ринок електричної енергії» до припинення дії договору постачання електричної енергії споживачу електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії споживачу на умовах чинного договору.

Встановлено, що відповідно до умов договору № 09.05.2023-65E про закупівлю електричної енергії у постачальника позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу у червні, липні та серпні 2023 року, а саме по 25.08.2023 року включно.

Відповідно до умов додаткової угоди № 2, кількість електричної енергії на 2023 рік визначено в обсязі 5439004,4872 кВт*год.

Фактичне споживання відповідачем електричної енергії за період з червня 2023 року по серпень 2023 року (включно) склало 6449081 кВт*год.

Тобто, різниця між фактичним споживанням та договірним обсягом (понад договірне споживання) складає 1010076,5128 кВт*год (6449081 кВт*год - 5439004,4872 кВт*год). Вартість обсягу понад договірного споживання становить 5121087,92 грн. (1010076,5128 кВт*год х 5,07 грн.).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З огляду на наведені норми законодавства та з урахуванням того, що повернути поставлену електроенергію в натурі неможливо, у відповідача виник обов`язок відшкодувати повну вартість безпідставно набутої електроенергії, яка становить 5121087,92 грн.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повної сплати грошових коштів у розмірі 5121087,92 грн.

Враховуючи викладене та взявши до уваги визнання позову відповідачем, позовні вимоги слід задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд приймає визнання позову відповідачем.

Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та статті 130 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на визнання відповідачем позову, позивачу слід повернути з державного бюджету сплачений судовий збір в розмірі 38408,16 грн., решту судового збору у сумі 38408,16 грн., слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області, код 01038921 (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 14) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергоальянс», код 44103421 (м. Київ, вул. Шимановського Віталія, буд. 2/1, офіс 104) грошові кошти у загальній сумі 5121087 (п`ять мільйонів сто двадцять одна тисяча вісімдесят сім) грн. 92 коп., а також 50% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову у сумі 38408,16 грн.

3. Повернути з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю «Газенергоальянс», код 44103421 (м. Київ, вул. Шимановського Віталія, буд. 2/1, офіс 104) 50% судового збору, сплаченого при поданні позову у сумі 38408,16 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.01.2023 року.

Суддя А.П. Алексєєв