Ухвала

від 24.01.2024 по справі 916/5044/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення заяви про скасування судового наказу

"24" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5044/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" вх. № 2-97/24 від 22.01.2024 у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ВІО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ"

про видачу судового наказу про стягнення 182843 грн за договором перевезення вантажів №03052023 від 03.05.2023

встановив:

До Господарського суду Одеської області 17.11.2023 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ВІО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" про видачу судового наказу про стягнення 182843 грн за договором перевезення вантажів № 03052023 від 03.05.2023.

20.11.2023 судом видано судовий наказ у справі № 916/5044/23.

Суд зауважує, що з 18.10.2023 юридичні особи, в тому числі і боржник в даній справі, відповідно до вимог ст. 6 ГПК України зобов`язані зареєструвати електронні кабінети, до яких суд має направляти всі судові рішення.

Однак, станом на 20.11.2023 боржник - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" не мав електронного кабінету, що підтверджується відповіддю № 441760 про наявність електронного кабінету, з якої вбачається, що товариство зареєструвало електронний кабінет лише 15.01.2024.

Враховуючи відсутність у боржника електронного кабінету на момент постановлення судового наказу, суд 23.11.2023 надіслав копію судового наказу № 916/5044/23 разом з заявою про видачу судового наказу на адресу боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ", яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань м. Одеса просп. Гагаріна 12А, офіс 703, рекомендованою поштою з відміткою «Судова повістка».

Згідно з п. 83 Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Копія судового наказу № 916/5044/23 разом з заявою про видачу судового наказу повернулась до суду з відміткою пошти 01.12.2023 «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ГПК України днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, днем вручення судового наказу № 916/5044/23 боржнику є день проставлення відмітки пошти про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку- м. Одеса просп. Гагаріна 12А, офіс 703.

Згідно з ч. 1 ст. 157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Таким чином, останні днем для подання заяви про скасування судового наказу був 18.12.2023, оскільки 16 і 17 грудня були вихідні дні (субота і неділя).

Оскільки у встановлений строк боржник не подав заяву про скасування судового наказу, то відповідно до положень ст. 159 ГПК України судовий наказ № 916/5044/23 набрав законної сили 26.12.2023 і його оригінал було видано нарочно стягувачу 29.12.2023.

11.01.2024 від представника боржника надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

15.01.2024 представник боржника адвокат Діденко К. ознайомилась зі справою відповідно до її відмітки на заяві.

22.01.2024 через підсистему Електронний суд від боржника надійшла заява про скасування судового наказу, поновлення строку для подання такої заяви, про поворот виконання судового наказу та стягнення 151,40 грн судового збору та 5000грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заявник посилається на те, що він не отримував копії судового наказу, хоча і знаходиться за вказаною адресою, і дізнався про його винесення 10.01.2024, коли приватний виконавець Серебрійська Ю.О. списала 202022,54 грн з його рахунку.

Розглянувши заяву про скасування судового наказу у справі №916/5044/23, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 158 ГПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. Суд повертає заяву про скасування судового наказу боржнику також встановивши, що заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Враховуючи, що останнім днем для подання заяви про скасування судового наказу був 18.12.2023, то боржник подав заяву про скасування судового наказу з пропуском встановленого строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Окрім того, листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 "Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"" повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

За таких обставин факт неотримання боржником поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судовий наказ разом з копією заяви стягувача за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2020 у справі №908/3468/13).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 902/709/22.

Враховуючи наведене, судом вжито достатній обсяг заходів для належного повідомлення боржника про наявність наказного провадження у справі №916/5044/23.

Згідно з ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Беручи до уваги доводи, наведені боржником у клопотанні про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу, суд дійшов висновку про необґрунтованість зазначеного клопотання та відмову у його задоволені.

Враховуючи, що боржником без поважних причин пропущено процесуальний строк для подання заяви про скасування судового наказу, а судом відмовлено у задоволенні клопотання про його поновлення, заява про скасування судового наказу підлягає поверненню боржнику.

Керуючись ст.ст. 157, 158, 232, 233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив :

1.Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу у справі № 916/5044/23

2.Заяву вх. № 2-97/24 від 22.01.2024 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ".

Суд зауважує, що в даному випадку заява була подана через підсистему "Електронний суд", тобто заявник не подавав її в паперовому виді, тому і заява з додатками в паперовому виді йому не повертається, а направляється лише дана ухвала до Електронного кабінету боржника в ЄСІТС.

Дата підписання ухвали 24.01.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 235, ст. 255 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя В.В. Литвинова