Постанова

від 27.05.2024 по справі 916/5044/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5044/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 (складено та підписано 24.01.2024, суддя Литвинова В.В.)

у справі №916/5044/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ВІО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ"

про видачу судового наказу про стягнення 182843 грн за договором перевезення вантажів №03052023 від 03.05.2023

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ВІО" звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" 182843 грн за договором перевезення вантажів № 03052023 від 03.05.2023.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви Господарським судом Одеської області 20.11.2023 видано судовий наказ про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ВІО" 182843 грн авансу за договором перевезення вантажів №03052023 від 03.05.2023 та 268,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Копію вищезгаданого судового наказу було надіслано на адресу боржника.

Також судовий наказ Господарським судом Одеської області від 20.11.2023 був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.11.2023.

Судовий наказ від 20.11.2023 набрав чинності 26.12.2023.

22.01.2024 боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про скасування судового наказу, поновлення строку для подання такої заяви, про поворот виконання судового наказу.

В обґрунтування заяви про поновлення строку боржник послався на те, що він не отримував копії судового наказу, хоча і знаходиться за вказаною адресою, і дізнався про його винесення 10.01.2024, коли приватний виконавець списала грошові кошти з його рахунку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 по цій справі було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу у справі № 916/5044/23 та заяву повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ".

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням відсутності у боржника електронного кабінету на момент постановлення судового наказу, суд надіслав копію судового наказу разом з заявою про видачу судового наказу на адресу боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ", яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, вказане повідомлення повернулась до суду з відміткою пошти 01.12.2023 «адресат відсутній за вказаною адресою».

Пославшись на приписи п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України місцевий господарський суд зазначив, що днем вручення судового наказу боржнику є день проставлення відмітки пошти про відсутність особи за адресою місцезнаходження, а тому останнім днем для подання заяви про скасування судового наказу був 18.12.2023, однак боржник подав заяву про скасування судового наказу з пропуском встановленого строку.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про належне повідомлення боржника про прийняття відповідного судового наказу, а факт неотримання боржником поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судовий наказ разом з копією заяви стягувача за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 року по справі №916/5044/23 про повернення заяви про скасування судового наказу та направити справу до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог за апеляційною скаргою скаржник зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі враховано обставини справи, з урахуванням предмету спору, судом не було повністю досліджено всі обставини, з огляду на таке:

- судовий наказ не був отриманий боржником під час його направлення засобами поштового зв`язку, при цьому, підстави з яких АТ «УКРПОШТА» не вручила вказаний рекомендований лист боржнику, та проставила відмітку про відсутність адресата, боржником невідома. Боржник постійно перебуває за вказаною адресою, де здійснює свою господарську діяльність;

- представник боржника ознайомився з матеріалами справи лише 15.01.2024, тому апелянт вважає, що судовий наказ отриманий боржником саме 15.01.2024;

- судом першої інстанції не взято до уваги наведені боржником підстави скасування судового наказу та повороту виконання судового наказу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у цій справі та вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ВІО" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ВІО" зазначає, що судом першої інстанції було виконано свій процесуальний обов`язок щодо направлення судового наказу апелянту, в свою чергу, апелянтом не було наведено жодних поважних причин не отримання пошти за своєю юридичною адресою.

При цьому, як на тому наполягає стягувач, апелянт систематично не отримує пошту за юридичною адресою, у тому числі й від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ВІО".

Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Згідно з ч. 1 ст. 157 Господарського процесуального кодексу України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами ч. 2 ст. 158 Господарського процесуального кодексу України прямо встановлено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Частинами 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до норм ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, апеляційний господарський суд доходить висновку про те, що нормами чинного законодавства України не передбачено автоматичного поновлення судом процесуальних строків за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному конкретному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено, та чи підлягає він відновленню.

Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 40/353-10, від 09.10.2018 у справі № 5/452/06.

Колегія суддів зазначає, що поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям, вирішення якого покладається виключно на розсуд суду. До поважних причин пропуску процесуального строку відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення певної процесуальної дії у встановлений законом строк. Вказані обставини підлягають обов`язковому підтвердженню шляхом подання до суду відповідних доказів (документів або їх копій).

Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовими рішеннями є, зокрема, судовий наказ.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ГПК України днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 ГПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (п. 11 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" станом на час винесення судом першої інстанції не мало зареєстрованого електронного кабінету, що не заперечується останнім, відповідний судовий наказ згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судова колегія зауважує на тому, що за приписами ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості до Єдиного державного реєстру про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

У відповідності до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" є м. Одеса просп. Гагаріна 12А, офіс 703.

Матеріали справи свідчать, що копію судового наказу у цій справі та копію заяви стягувача з доданими до неї документами було направлено 23.11.2023 на адресу боржника, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, судову кореспонденцію було повернуто на адресу суду 01.12.2023 з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд апеляційної інстанції відзначає, що зазначення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про місцезнаходження юридичної особи дає підстави вважати, що така адреса товариства є актуальною, а відтак саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 по справі №910/2654/22.

Колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Однак, відомостей про те, що боржник повідомляв суд першої інстанції про зміну адреси місцезнаходження наявні матеріали справи не містять.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів щодо направлення боржнику судового наказу, а боржник, в свою чергу, є таким, що належним чином повідомлений про видачу судового наказу.

Судова колегія вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що він не був обізнаний про наявність судового наказу, та не дивлячись на постійне знаходження за своєю адресою, не отримував повідомлень від відділення поштового зв`язку, з огляду на таке.

Відповідно до Правил надання поштового зв`язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, визначено, зокрема, порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

Так, згідно з пунктом 2 Правил №270 рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно до пункту 94 Правил №270 порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок, цих Правил.

У даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" наголошує на тому, що не змінювало адресу місця знаходження, знаходиться за нею та здійснює там свою господарську діяльність.

Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса апелянта є актуальною, а відтак, саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції, а також забезпечити належні умови для отримання поштових відправлень.

Відтак, враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд першої інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав судовий наказ за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для повернення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ" про скасування судового наказу, як такої, що подана поза межами визначеного законом строку, а клопотання про поновлення строку на її подання не є обґрунтованим.

З огляду на таке, колегією суддів залишаються поза увагою доводи апелянта щодо наявності підстав для скасування судового наказу та повороту виконання судового наказу, оскільки у даному випадку судом заява не розглядається по суті.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду щодо пропуску заявником строку звернення з заявою про скасування судового наказу не спростовують.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 у справі №916/5044/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою складання та підписання даної постанови є 27.05.2024.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяБогатир К.В.

СуддяФілінюк І.Г.