Рішення

від 15.01.2024 по справі 920/1237/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.01.2024м. СумиСправа № 920/1237/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1237/23 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Днєпрспецмаш» (вул.Шевченка, буд. 9, с. Майське, Синельниківський район, Дніпропетровська обл., 52511; код за ЄДРПОУ 40192099),

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Кортен Плюс» (вул.Козацький Вал, буд. 2, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 40388039),

про стягнення 78029,06 грн

установив:

26.10.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 78029,06 грн заборгованості за виконані роботи з лазерної порізки та гнуття, а також 2684,00 грн судового збору.

До позову було додане клопотання від 20.10.2023 №2 про витребування доказів (вх №4139 від 26.10.2023), за яким позивач просив витребувати у Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А) податкові декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортен Плюс» (код за ЄДРПОУ 40388039), в яких зазначене товариство відобразило податковий кредит за податковими накладними №79 від 15.11.2021, №172 від 30.11.2021, зареєстрованими Товариством з обмеженою відповідальністю «Днєпрспецмаш» (код за ЄДРПОУ 40192099).

31.10.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кортен Плюс», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Козацький Вал, буд. 2, м. Суми, 40000, а також з 24.12.2021 відповідачем було змінено місцезнаходження та найменування юридичної особи, про що внесено запис до ЄДРПОУ за №1002241070002076241.

31.10.2023 позивачем через систему «Електронний суд» надіслана заява, в якій позивач повідомив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Днєпрспецмаш» створено електронний кабінет.

Ухвалою від 31.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1237/23 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; задоволено клопотання позивача від 20.10.2023 №2 про витребування доказів (вх №4139 від 26.10.2023); постановлено витребувати у Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А) податкові декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортен Плюс» (код за ЄДРПОУ 40388039), в яких ТОВ «Кортен Плюс» відобразило податковий кредит за податковими накладними №79 від 15.11.2021, №172 від 30.11.2021, зареєстрованими Товариством з обмеженою відповідальністю «Днєпрспецмаш» (код за ЄДРПОУ 40192099); установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

Копія зазначеної ухвали 01.11.2023 надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст.6 ГПК України за списком розсилки №6780.

31.10.2023 Головному управлінню Державної податкової служби України у Дніпропетровській області супровідним листом надіслано до виконання копію ухвали від 31.10.2023 у справі №920/1237/23.

13.11.2023 Головне управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області надіслало лист від 07.11.2023 №42851/5/04-36-04-03-08, у якому податковий орган повідомив, що ТОВ «Кортен Плюс» (код ЄДРІІОУ 40388039) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області, етап « 0» (платник податків за основним місцем обліку), платник ПДВ з 01.05.2016 по 18.01.2023. Анульовано реєстрацію платника на підставі пп. г) п. 184.1 ст. 184 ПКУ (неподання декларацій протягом року та/або подання таких декларацій про відсутність постачання/придбання товарів/послуг). ТОВ «Днєпрспецмаш» (код ЄДРПОУ 40192099) перебуває на обліку в Синельниківській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, стан « 0» (платник податків за основним місцем обліку) платник ПДВ з 01.03.2016 по теперішній час. З огляду на зазначене, податковим органом згідно з інформаційних баз даних ДПС України, надано копії запитуваної інформації по відповідачу - ТОВ «Кортен Плюс», а саме: податкову декларацію з ПДВ з додатком за звітний (податковий) період - листопад 2021 року. Також зауважено, що відображення інформації в розрізі податкових накладних в податковій звітності з ПДВ законодавчо не передбачено.

04.12.2023 копія ухвали від 31.10.2023 у справі №920/1237/23, надіслана на адресу відповідача, зазначену позивачем у позові, що співпадає з даними ЄДРПОУ, була повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

05.12.2023 суд повторно направив відповідачу копію ухвали від 31.10.2023 про відкриття провадження у справі №920/1237/23, яка 14.12.2023 була повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

19.12.2023 через систему «Електронний суд», з огляду на надану податковим органом інформацію, позивач надіслав додаткові пояснення, в яких зазначив, що у позовній заяві, одним із доказів виконання позивачем на користь відповідача робіт на загальну суму 203029,06 грн. (в т.ч. ПДВ 33838,17), є формування відповідачем податкового кредиту за даною господарською операцією. В графі 17 таблиці 2.1 Додатку 1 до Податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Кортен Плюс" за листопад 2021 року, відповідач задекларував податковий кредит в сумі 33838,17 грн., сформований за наслідками операцій з придбання товарів у постачальника з індивідуальним податковим номером 401920904174. Відповідно до витягу з реєстру платників ПДВ №1604174500331 індивідуальний податковий номер платника ПДВ 401920904174 присвоєно саме ТОВ "Днєпрспецмаш". Відповідач задекларував отримання від ТОВ "Днєпрспецмаш" товару на суму 203029,06 грн. (169190,89 грн. без ПДВ + 33838,17 ПДВ), що відповідає доводам позивача наведеним у позовній заяві. Таким чином, позивач вважає, що зазначена податкова накладна відповідача є одним із доказів виконання позивачем на користь відповідача робіт на загальну суму 203029,06 грн. (в т.ч. ПДВ 33838,17). Крім того, у додаткових поясненнях позивач просить долучити до матеріалів справи як доказ Витяг з реєстру платників ПДВ №1604174500331 та врахувати дані додаткові пояснення. В іншій частині позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити позов в повному обсязі. Зазначені пояснення з доданим доказом (вх №1571 від 19.12.2023) долучено до матеріалів справи.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає, що відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу, на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

З пояснень позивача вбачається, що в липні 2021 року позивач отримав від ТОВ «АРС Інжиніринг» (нова назва ТОВ «Кортен Плюс») (далі - відповідач) усне замовлення на послуги з обробки металевих виробів (лазерна різка та гнуття). У відповідь позивач направив на адресу відповідача підписаний зі свого боку рахунок на оплату послуг № 2232 від 13 липня 2021 року з найменуванням замовлених послуг та їх вартістю.

Відповідач 15 листопада 2021 року платіжним дорученням №АР0000883 від 15.11.2021 року здійснив перерахування грошових коштів на рахунок позивача на загальну суму 50 000,00 грн. з призначенням платежу: «часткова оплата за послуги лазерної порізки та гнуття згідно рах. № 2232 від 13.07.2021».

Позивачем відповідно до вимог п. 187.1 Податкового кодексу України, була зареєстрована податкова накладну № 79 від 15.11.2021 року на суму 50 000,00 грн.

За поясненнями позивача в листопаді 2021 року позивач відвантажив відповідачу готову продукцію, виготовлену згідно рахунку № 2232 від 13 листопада 2021 року, на загальну суму 203029,06 грн. Акт приймання-передачі виконаних робіт № 660 від 30.11.2011 року, звіт про використання давальницької сировини та видаткова накладна на давальницьку сировину від 15.11.2021 року були передані відповідачу разом з продукцією для підписання.

За наслідками господарської операції, відповідно до вимог п. 187.1 Податкового кодексу України, за правилом першої події - відвантаження товару, позивач зареєстрував податкову накладну № 172 від 30.11.2021 року на суму 153 029,06 грн.

Відповідач здійснив додатково часткову оплату за поставлену продукцію на суму 75000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № АР0000920 від 06.12.2021 року та № АР0000924 від 14.12.2021 року з призначенням платежу :«часткова оплата за послуги лазерної порізки та програмного гнуття згідно рахунку № 2232 від 13 липня 2021 року».

Позивач вважає, що він повністю виконав свої зобов`язання з виконання робіт, а відповідач здійснив лише часткову оплату в рахунок надання послуг на загальну суму 125000,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість відповідача за надані послуги склала 78029,06 грн.

12 жовтня 2023 року позивач повторно направив відповідачу первинні документи на господарську операцію з виконання робіт, що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа. Відповідач зобов`язань за усним договором не виконав, на підставі чого позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

13 листопада 2023 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від 31.10.2023 на адресу суду надійшов лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. До даного листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області долучило Копію податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Кортена Плюс" (передня назва "АРС Інжиніринг") за листопад 2021 року.

Судом встановлено, що в графі 17 таблиці 2.1 Додатку 1 до Податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Кортена Плюс" за листопад 2021 року відповідач задекларував податковий кредит в сумі 33838,17 грн., сформований за наслідками операцій з придбання товарів у постачальника з індивідуальним податковим номером 401920904174. Відповідно до витягу з реєстру платників ПДВ № 1604174500331 індивідуальний податковий номер платника ПДВ 401920904174 присвоєно ТОВ "Днєпрспецмаш". Відповідач задекларував отримання від ТОВ "Днєпрспецмаш" товару на суму 203029,06 грн. (169190,89 грн. без ПДВ + 33838,17 ПДВ), що відповідає доводам позивача, наведеним у позовній заяві.

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рахунок № 2232 від 13 липня 2021 року, направлений відповідачу, є пропозицією укласти договір в розумінні ст. 641 Цивільного кодексу України. Часткова оплата відповідачем отриманого рахунку є прийняттям відповідачем зазначеної пропозиції.

Зважаючи на вищевикладене, сторонами у спрощеній формі було укладено договір підряду на виконання робіт. Відносини з приводу виконання робіт, які виникли між сторонами, регулюються відповідними положеннями глави 61 «Договір підряду» Цивільного кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судом встановлено, відповідач після виконання робіт позивачем не направляв на адресу позивача буд-яких зауважень з приводу виконання робіт. Зазначене свідчить про те, що роботи були виконані належним чином.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 сформувала наступний висновок:

«У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податково; дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також: на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану і вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 03 червня 2022 року у справі № 922/2115/19 зазначив:

«Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні па придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом».

Таким чином, зазначена податкова накладна відповідача є одним із доказів виконання позивачем на користь відповідача робіт на загальну суму 203029,06 грн. (в т.ч. ПДВ 33838,17).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що встановлені судом обставини справи свідчать про те, що позивач належним чином виконав зобов`язання з виконання робіт. В свою чергу, ухилення відповідача від отримання та підписання первинних документів, якими оформлюється здійснення господарської операції з виконання робіт, свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядних) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, по своїй суті договір підряду є оплатним і замовник має оплатити підряднику погоджену вартість виконаних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення прав та обов`язків сторін є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не виконав зобов`язання зі сплати заборгованості у строк, встановлений ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а отже допустив порушення строку виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг з лазерної порізки та гнуття та факт часткової сплати відповідачем вартості виконаних робіти, у зв`язку із відсутністю від відповідача аргументованих заперечень чи доказів сплати заборгованості, що є предметом спору, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 78029,06 грн вартості наданих послуг визнаються судом законними та обґрунтованими.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 78029,06 грн вартості наданих послуг з лазерної порізки та гнуття, у зв`язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір, розмір підтверджений платіжною інструкцією від 19.10.2023 №3958 в сумі 2684 грн.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2684 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортен Плюс» (вул. Козацький Вал, буд. 2, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 40388039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Днєпрспецмаш» (вул. Шевченка, буд. 9, с. Майське, Синельниківський район, Дніпропетровська обл., 52511; код за ЄДРПОУ 40192099) 78029,06 грн (сімдесят вісім тисяч двадцять дев`ять грн 06 коп.) заборгованості за виконані роботи з лазерної порізки та гнуття, а також 2684,00 грн (дві тисячі вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька