Ухвала

від 16.01.2024 по справі 922/2681/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2681/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Тітова І. С.,

відповідача - Рибченко Є. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 (судді: Склярук О. І. - головуючий, Гетьман Р. А., Россолов В. В.) і рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 (суддя Присяжнюк О. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Французький квартал"

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - ТОВ "Харківгаз Збут") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Французький квартал" (далі - ОСББ "Французький квартал") про стягнення 1 161 318,62 грн заборгованості за спожитий природний газ за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 17.12.2020 № 41GT617-1047-20 (далі - договір від 17.12.2020, спірний договір), 119 480,03 грн пені за період із 11.02.2022 по 02.06.2022, 37 498,58 грн - 3 % річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу за період із 11.02.2022 по 12.12.2022, а також 321 934,45 грн інфляційних втрат за період лютий 2021 року - листопад 2022 року та вартість небалансу за період січень 2021 року - грудень 2021 року в сумі 496 295,74 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором в частині належної оплати за спожитий природний газ та дотримання щодобових планових обсягів споживання природного газу.

ОСББ "Французький квартал" у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнало частково; посилалося, серед іншого, на неправомірність збільшення позивачем ціни за 1 м3 газу за спірним договором, необґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення сум заборгованості та нарахованих не неї інфляційних втрат і 3 % річних, а також вартості небалансу. Відтак відповідач просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позову про стягнення заборгованості в сумі 2 136 527,42 грн, натомість просив вважати позов визнаним частково, а саме на суму заборгованості 113 197,57 грн, а також вартість небалансу частково - у період із 17.12.2021 по 31.12.2021. Крім того, він просив застосувати спеціальну позовну давність в 1 рік щодо штрафних санкцій (неустойки) у виді компенсації небалансу.

ОСББ "Французький квартал" надало суду контррозрахунок заявлених до стягнення сум.

Від ТОВ "Харківгаз Збут" надійшов уточнений розрахунок позовних вимог, з якого вбачається, що позивач здійснив нарахування пені у сумі 119 480,03 грн за період із 11.02.2021 по 02.06.2022, а не за період із 11.02.2022 по 02.06.2022, а 3 % річних за період із 11.02.2021 по 12.12.2022 у сумі 37 498,58 грн, а не за період із 11.02.2022 по 12.12.2022. Враховуючи зазначене, правильним періодом, за який нарахована до стягнення пеня у сумі 119 480,03 грн, як зазначив позивач, слід вважати період із 11.02.2021 по 02.06.2022, а періодом, за який нараховані 3 % річних - є період із 11.02.2021 по 12.12.2022.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСББ "Французький квартал" на користь ТОВ "Харківгаз Збут" заборгованість за спожитий природний газ за договором від 17.12.2020 у сумі 112 709,16 грн, пеню в сумі 19 830,78 грн, 3 % річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу у сумі 6687,79 грн, інфляційні втрати у сумі 45 692,14 грн, вартість небалансу в сумі 5080,13 грн. Задоволено усне клопотання відповідача про зменшення пені на 65 %. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що додаткова угода (без дати з проставленим порядковим номером 3), спрямована на зміну пункту 3.2 спірного договору щодо ціни на газ, не була підписана з боку відповідача, а тому є неукладеною та не породжує наслідків для сторін, а отже, вартість спожитого відповідачем газу має обраховуватися без урахування умов вказаної додаткової угоди, виходячи із цін і тарифів на газ, визначених умовами договору з урахуванням додаткових угод від 31.12.2020, від 01.02.2021 і від 01.07.2021 до нього як таких, що узгоджені сторонами у встановленому порядку. Отже, за розрахунком суду, чого також не заперечував відповідач, вартість поставленого позивачем та неоплаченого відповідачем газу становить 112 709,16 грн, і саме ця сума підлягає стягненню з нього.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат, 3 % річних, вартості небалансу та надавши оцінку контррозрахунку відповідача, місцевий господарський суд встановив помилковість здійсненого позивачем розрахунку вказаних нарахувань, частково погодившись із контррозрахунком відповідача. За висновками суду, у наведеному випадку доведеним та обґрунтованим, окрім 112 709,16 грн заборгованості, буде стягнення пені у сумі 55 743,32 грн, 6687,79 грн - 3 % річних, 45 692,14 грн інфляційних втрат та 5080,13 грн вартість небалансу.

Разом із тим оскільки відповідач у судовому засіданні просив суд зменшити розмір стягуваної неустойки на 65 % з мотивів, зокрема, того що він знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, є неприбутковою організацією, суд першої інстанції за доведеності у наведеному випадку наявності виняткових обставин та керуючись положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про зменшення розміру пені до 19830,78 грн.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у цій справі, ТОВ "Харківгаз Збут" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Харківгаз Збут" задовольнити у повному обсязі.

Скаржник посилається на неправильне застосування судами норми матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело, на його думку, до прийняття незаконного рішення, неправильного вирішення справи по суті.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.12.2018 у справі № 912/1883/17 щодо застосування частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України у поєднанні з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України стосовно умов укладання договору; а також висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18; від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18; від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського процесуального кодексу України стосовно зменшення неустойки (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема, скаржник посилається на те, що за час дії договору позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надаючи послуги з постачання природного газу відповідачу, однак, відповідач розрахунки за надані йому послуги здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив істотні умови договору. На думку скаржника, споживання природного газу відповідачем у жовтні 2021 року в контексті положень Цивільного кодексу України свідчить про схвалення з його боку ініційованих позивачем змін щодо підвищення ціни на газ, а тому і вартість спожитого відповідачем газу слід обраховувати за новою зміненою ціною, визначеною у додатковій угоді без дати з проставленим порядковим номером 3. Водночас скаржник вважає недоведеними підстави для зменшення суми пені; вказує на неврахування судами методологічних та арифметичних помилок у контррозрахунку відповідача, помилковому, на думку скаржника, застосуванні судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), щодо розрахунку граничної суми, яка передбачає відшкодування споживачем завданих збитків постачальнику у випадку позитивного небалансу та негативного небалансу, зокрема щодо застосування облікової ставки НБУ. При цьому скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Від ОСББ "Французький квартал" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені у справі судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 17.12.2020 ТОВ "Харківгаз Збут" - постачальник і ОСББ "Французький квартал" - споживач уклали договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GT617-1047-20, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачеві у 2021 році природний газ, а споживач, у свою чергу, прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, визначених договором.

Відповідно до пунктів 3.2- 3.4 цього договору ціна одного кубічного метру природного газу без урахування податку на додану вартість становить 7,23388233 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу потужності становить 7,37045833 грн. Податок на додану вартість становить 1,47409167 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 8,84455000 грн. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктах 3.2, 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

За змістом підпункту 6.2.4 пункту 6.2 договору у випадку недотримання споживачем щодобового споживання планового обсягу газу у місяці постачання, тобто у разі виникнення добового небалансу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику: у разі позитивного небалансу - суму різниці між вартістю природного газу без урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності, визначеною за ціною згідно з пунктом 3.2 цього договору та вартістю природного газу за маржинальною ціною продажу природного газу, зазначеного на сайт оператора ГТС за відповідним посиланням; у разі негативного небалансу - суму різниці між вартістю природного газу без урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності, визначеною за ціною згідно з пунктом 3.2 цього договору та вартістю природного газу за маржинальною ціною придбання природного газу, зазначеною на сайті оператора ГТС за відповідним посиланням.

У пункті 9.1 договору від 17.12.2020 сторони обумовили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "Харківгаз Збут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Згідно з пунктом 9.3 вказаного договору усі зміни до договору оформлюються письмово та підписуються повноважними особами сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).

Попередні судові інстанції установили, що між сторонами у справі були укладені додаткові угоди від 31.12.2020, від 01.02.2021 і від 01.07.2021 до договору від 17.12.2020. З урахуванням внесених зазначеними угодами змін до пункту 3.2 спірного договору:

- з 01.01.2021 ціна газу становить 8,250001 грн за 1 м3, крім того ПДВ - 1,65000 грн всього з ПДВ 9,900001 грн;

- з 01.02.2021 ціна газу за 1 м3 становить 5,825000 грн, крім того ПДВ - 1,165000 грн, всього з ПДВ 6,990000 грн;

- з 01.07.2021 ціна газу за 1 м2 становить 12,63657600 грн, крім того ПДВ - 2,52731520 грн, всього з ПДВ 15,16389120 грн.

Щодо наявної у матеріалах справи копії четвертої за кількістю додаткової угоди без дати з проставленим порядковим номером № 3, яка теж стосувалася зміни пункту 3.2 спірного договору - ціни на газ, а саме передбачала встановлення з 01.10.2021 ціни газу за 1 м3 у розмірі 30,83333333 грн, крім того ПДВ - 6,16666667 грн, а всього з ПДВ 37,0000000 грн, то суди попередніх інстанцій установили, з підтвердженням матеріалами справи, що зазначена додаткова угода відповідачем підписана не була.

Під час апеляційного провадження суд апеляційної інстанції установив, що лист від 16.08.2021 № 6171 СЛ-20625-0821 щодо наміру збільшення ціни на газ надіслано позивачем та отримано відповідачем електронною поштою 06.09.2021, тобто з порушенням строку, встановленого пунктом 5 розділу ІІ Правил; до зазначеного листа позивачем не було додано підписаної ним відповідної додаткової угоди, а лише зазначено, що проєкт додаткової угоди буде надіслано додатково; до того ж у листі вказано про намір із 16.09.2021 збільшити ціну за 1 м3 природного газу.

Крім того, сама додаткова угода без дати № 3, на яку на обґрунтування позовних вимог посилався позивач та якою передбачено ціна на газ за 1 м3 з 01.10.2021 на рівні 30,83333333 грн, була надана співробітнику відповідача нарочно 19.11.2021.

Разом із тим суд апеляційної інстанції установив, що відповідач повідомляв позивача (листи 03.11.2021, від 17.11.2021) про незгоду з отриманим рахунком на оплату газу за збільшеною ціною (на рівні 30,83333333 грн за 1 м3) та про необхідність приведення його у відповідність до умов укладеного договору.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що 07.12.2021 ТОВ "Харківгаз Збут" без попередження розірвало договір від 17.12.2020 і постачальником природного газу для ОСББ "Французький квартал" з 08.12.2021 є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", а з 17.12.2021 постачальником природного газу - ТОВ "Нафтогаз трейдинг". Відповідно, вартість небалансу за вказаний період не нараховується.

Оскільки відповідач рахунки за спожитий природній газ у повному обсязі не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природний газ за договором від 17.12.2020, пені, 3 % річних, інфляційних втрат, вартості небалансу.

За обставин цієї справи відповідач не заперечує поставку газу за спірним договором на суму 112 709,16 грн, вважаючи, що саме ця сума підлягає сплаті за чинними цінами і тарифами на газ, узгодженими сторонами у встановленому спірним договором порядку.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з ОСББ "Французький квартал" на користь ТОВ "Харківгаз Збут" заборгованість за спожитий природний газ за договором від 17.12.2020 у сумі 112 709,16 грн, пеню в сумі 19 830,78 грн, 3 % річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу у сумі 6687,79 грн, інфляційні втрати у сумі 45 692,14 грн, вартість небалансу в сумі 5080,13 грн; задовольнив клопотання відповідача про зменшення пені на 65 %; в іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в порядку положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, залишив без змін рішення місцевого господарського суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення боргу за спожитий природний газ за спірним договором, попередні судові інстанції, урахувавши умови укладеного між сторонами договору (серед іншого пункти 9.1, 9.3), положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зокрема положення частини 1 статті 188 Господарського кодексу України, частини 1 статті 632, частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, пункту 5 розділу ІІ Правил, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, установили, що матеріалами справи не підтверджено підписання відповідачем запропонованої позивачем четвертої за кількістю додаткової угоди без дати з проставленим порядковим номером № 3 про зміну ціни на газ із 01.10.2021, а отже, вона не породжує правових наслідків для сторін. До того ж, за висновком суду апеляційної інстанції, про намір збільшити ціну на газ позивач повідомив відповідача з порушенням строку, встановленого пунктом 5 розділу ІІ Правил, а саму додаткову угоду відповідач отримав лише 19.11.2021, у зв`язку з чим при розрахунку вартості заборгованості за газ попередні судові інстанції, і з цим погоджувався відповідач, виходили із цін та тарифів на газ, що були узгоджені сторонами у встановленому порядку. Констатувавши, що позивач безпідставно обраховує борг, виходячи з неправомірної односторонньої зміни ціни на газ, запропонованої ним у непідписаній відповідачем додатковій угоді без дати з проставленим порядковим номером № 3, та, відповідно, неправильно обраховує пеню, інфляційні втрати та 3 % річних, суди здійснили власний перерахунок вказаних нарахувань, що є обов`язком суду в силу положень процесуального закону. При цьому судами попередніх інстанції також було надано оцінку і контррозрахунку відповідача.

Водночас суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про зменшення пені, керуючись положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України з огляду на доводи відповідача щодо зменшення нарахованих позивачем сум пені та встановлені судом обставини наявності у наведеному випадку підстав, за яких можливе зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки. Погоджуючись з висновками місцевого господарського суду у наведеній частині, апеляційний господарський суд звернув увагу на сталу судову практику Верховного Суду у вирішенні питання щодо зменшення неустойки та відхилив посилання скаржника на те, що частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачені такі підстави для звільнення відповідача від відповідальності як скрутний фінансовий стан, неотримання доходів (відсутність коштів), зазначивши, що суд першої інстанції не звільняв відповідача від відповідальності, а лише зменшив розмір пені. Таке право суду прямо передбачено у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України. При вирішенні вказаного питання, як зазначив суд апеляційної інстанції, судом першої інстанції було також враховано, що відповідно до пункту 9.12 спірного договору сторони встановили збільшений, порівняно з законом, строк позовної давності у три роки. Крім того, ОСББ є неприбутковою організацією.

Разом із тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми небалансу і контрозрахунок відповідача, зважаючи на помилковість здійсненого позивачем розрахунку вартості небалансу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у зазначеній частині. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд погодився з такими висновками місцевого господарського суду, надавши при цьому також оцінку розрахунку заявника апеляційної скарги (позивача), зокрема, щодо граничного обсягу збитків відповідно до п.п. 1 п.1 Розділу VII Правил (недобір) таблиця 2, які він наводив в апеляційній скарзі, та вказавши на окремі помилки у такому розрахунку.

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 18.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Харківгаз Збут" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 і рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних позивачем судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України у поєднанні з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України та неврахування судами висновків щодо застосування вказаних норм, викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 912/1883/17 (у спорі, що виник у зв`язку із неналежною оплатою туристичних послуг згідно з договором на обслуговування корпоративних клієнтів), оскільки правовідносини у зазначеній справі та справі, в якій подано касаційну скаргу за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями не є подібними, різним є і нормативно-правове регулювання, тому підстав для врахування висновків, викладених у цій постанові у наведеному випадку немає. Висновки в цій справі, що розглядається, зроблені, виходячи з інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій. Водночас попередні судові інстанції у оскаржуваних судових рішеннях не застосовували положень статті 642 Цивільного кодексу України, ними не керувалися та своїх висновків не обґрунтовували. Крім того, зміст оскаржуваних рішень по суті спору свідчить про те, що попередні судові інстанції під час розгляду справи урахували норми права, якими регулюються спірні правовідносини, дослідили обставини справи та наявні у ній докази, надали оцінку умовам спірного договору і додатковим угодам до нього, а також доводам сторін, зокрема і посиланням позивача на укладеність додаткової угоди без дати з порядковим номером 3, та установили, що матеріалами справи не підтверджено підписання відповідачем вказаної угоди про зміну ціни на газ, а отже, вона не породжує правових наслідків для сторін. Доводи скаржника у наведеній частині фактично спрямовані на переоцінку поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Також колегія суддів суду касаційної інстанції не бере до уваги і посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського процесуального кодексу України стосовно зменшення неустойки, оскільки висновки Верховного Суду, зроблені у цих постановах, не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, у контексті того, що зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, яке може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів. Суд касаційної інстанції у наведених справах не формулював висновків, які би певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру штрафних санкцій так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. До того ж з підстав для зменшення розміру неустойки не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних конкретних обставин у зазначених справах і застосувати у цій справі. Як свідчить зміст оскаржених судових рішень, суди реалізували право на зменшення розміру неустойки, зважаючи на положення статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, їх висновки про наявність підстав для зменшення пені у справі, що розглядається, здійснені за результатами оцінки обґрунтованості відповідної заяви відповідача та не суперечать вказаним висновкам Верховного Суду.

Отже, аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанції у оскаржених судових рішеннях у справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених ними ж обставин справи та підстав для часткового задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду, тому підстав для врахування висновків, викладених у вказаних постановах, у наведеному випадку немає.

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Водночас колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки скаржник у відповідній частині не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанції обставин справи, здійсненої ними оцінки наявних у справі доказів, натомість доводи касаційної скарги у наведеній частині спрямовані на надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди установили фактичні обставини справи, що стали підставою для часткового задоволення позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Харківгаз Збут" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 і рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі № 922/2681/22.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 і рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі № 922/2681/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак