Ухвала

від 23.01.2024 по справі 369/5368/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5368/23

Провадження №2/369/3057/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

секретаря Соловюк В.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Клюско Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом комунального підприємства«Святопетрівське»Білогородськоїсільської радиБучанськогорайонуКиївської областідо ОСОБА_2 про стягненнязаборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.06.2023 року позов задоволено.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Святопетрівське» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 9424,14 грн. та 2684,00 грн. судового збору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.11.2023 року заочне рішення від 21.06.2023 року скасовано та призначено розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

30.11.2023 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення. Вказали, що відмовляються від позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Просив суд відмовити в стягненні з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу та витрат по сплаті судового збору.

У судовому засіданні представник позивача вищевказану заяву підтримала, просила суд задовольнити .

У судовому засіданні представник відповідача з приводу відмовити від позовних вимог не заперечував, просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.206ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 3 ст.206ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позовних вимог та закрити провадження у справі за позовом комунального підприємства«Святопетрівське»Білогородськоїсільської радиБучанськогорайонуКиївської областідо ОСОБА_2 про стягненнязаборгованості за житлово-комунальні послуги.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, стороною відповідача під час розгляду даної цивільної справи були понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення у сумі 536,80 грн., що підтверджується належними і допустимими доказами, відтак у цій частині суд доходить до висновку про задоволення відшкодування понесених витрат відповідачем у цій частині.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, які надаються за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 08.09.2015 року є ОСОБА_3 .

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 142 ЦПК у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2023 року між АО «Юридичні технології» та ОСОБА_4 було укладено договір №17 про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 об`єднання зобов`язується здійснити захист прав, свобод та законних інтересів клієнта, представництво клієнта та надати усі інші необхідні види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надану правову допомогу та відшкодувати фактичні витрати об`єднання, понесені при надаванні такої допомоги.

Відповідно до п. 3.1 за надання правової допомоги клієнт сплачує об`єднанню гонорар.

Відповідно до п. 3.3 сторони узгоджують розміру гонорару за надання окремих послуг з правової допомоги чи комплексу таких послуг та порядок його оплати у кошторисах, які є невід`ємними додатками до цього договору. Розмір гонорару оплачується протягом 5 календарних днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг.

Відповідно до п. 3.7 сплата гонорару та відшкодування понесених об`єднанням витрат здійснюється у будь-який спосіб, що не суперечить законодавству.

10.07.2023 року між адвокатським об`єднанням та ОСОБА_4 було підписано акт наданих послуг №30, відповідно до якого вбачається, що вартість робіт становить 4500 грн.

27.11.2023 року між адвокатським об`єднанням та ОСОБА_4 було підписано акт наданих послуг №30, відповідно до якого вбачається, що вартість робіт становить 1500 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на яку покладено обов`язок відшкодувати такі витрати, всі витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що заявлений розмір до стягнення, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Дослідивши, додані представником відповідача, докази щодо обсягу послуг, наданих адвокатом, враховуючи складність даної цивільної справи та часом витраченим адвокатом, а також те, що позивач заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000, 00 гривень.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст., 133, 142, 206, 255 ЦПК України ,

у х в а л и в:

Прийняти відмову від позовних вимог комунального підприємства«Святопетрівське»Білогородськоїсільської радиБучанськогорайонуКиївської областідо ОСОБА_2 про стягненнязаборгованості за житлово-комунальні послуги.

Провадження у справі закрити.

Стягнути з Комунального підприємства«Святопетрівське» Білогородськоїсільської радиБучанського районуКиївської області на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.).

Стягнути з Комунального підприємства«Святопетрівське» Білогородськоїсільської радиБучанського районуКиївської області на користь ОСОБА_2 витрати пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 2000 грн. (дві тисячі грн.).

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ