Ухвала

від 17.01.2024 по справі 371/1066/20

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.01.2024 Єдиний унікальний № 371/1066/20

провадження № 1-кп/371/23/24

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/1066/20

Провадження № 1-кп/371/23/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем ОСОБА_2 ,

за участі

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілої

особи ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисників обвинувачених про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбаченої ч. 2 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 252 Кримінального кодексу України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення їх до кримінальної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Миронівського районного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 252 Кримінального кодексу України, відомості про які 08 липня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110220000305.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звинувачуються в самовільному зайнятті у період весняної посівної 2020 року частини особливо цінної земельної ділянки, кадастровий № 3222988001:02:001:0025, яка знаходиться у відокремлених межах ботанічного заказника місцевого значення «Тулинецькі переліски», та відноситься до природно-заповідного фонду України, незаконному розоренні цієї земельної ділянки, у наслідок чого завдавши Державі завдано матеріальну шкоду в розмірі 53704 гривні 90 копійок.

Крім того, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у весняний посівний сезон 2020 року, достовірно знаючи про встановлену заборон використання у сільськогосподарських цілях об`єкту природно-заповідного фонду України, а саме земельних ділянок, які знаходяться в межах ботанічного заказника місцевого значення «Тулинецькі переліски», у порушення вимог п. 3.1 Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Тулинецькі переліски», ч. 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» здійснили меліоративні роботи та посіяли насіння рослин сої на частині особливо цінної земельної ділянки, загальною площею 1,6802 га, кадастровий №3222988001:02:001:0025, яка знаходиться у відокремлених межах ботанічного заказника місцевого значення «Тулинецькі переліски», та відноситься до природно-заповідного фонду України, чим Державі було завдано матеріальну шкоду в розмірі 28105 гривень 33 копійки.

В судовому засіданні захисники обвинувачених заявили клопотання про звільнення їх підзахисних від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Обвинувачені в судовому засіданні клопотання своїх захисників підтримали, при цьому судом їм було роз`яснено, що це не реабілітуюча підстава, та наслідки задоволення такого клопотання.

Прокурор всудовому засіданні,клопотання захисниківпро звільненняїх підзахиснихвід кримінальноївідповідальності,передбаченої ч.2ст.197-1та ч.1ст.252 Кримінального кодексу України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України підтримала.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми Кримінального законодавства України, які підлягають застосуванню до клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, суд прийшов до висновку, що клопотання підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частинами 1 та 4 ст. 286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до частин 1-2 ст. 44 Кримінального кодексу України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Санкція ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

Крім того, санкція ч.1ст.252Кримінального кодексуУкраїни передбачаєпокарання увиді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

За нормою ст. 4 Кримінального кодексу України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За нормою ст. 12 Кримінального кодексу України (в редакції, що діяла до 01 липня 2020 року) залежно від ступеня тяжкості, злочини поділялися на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої тяжкості визначався злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на те, що норми ч. 2 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 252 Кримінального кодексу України передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання, то ці злочини на момент їх вчинення відносились до злочинів невеликої тяжкості.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України (в редакції, що діяла до 01 липня 2020 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Під час досудового слідства встановити точний час вчинення кримінальних правопорушень, не вдалося, проте із липня 2020 року (день внесення відомостей про них до Єдиного реєстру досудових розслідувань) пройшло понад три роки.

Аналіз зазначених обставин, вказує на наявність підстав для застосування до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 норми п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, зокрема можливості звільнення їх від кримінальної відповідальності, у зв`язку із тим, що з дня вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 252 Кримінального кодексу України минули три роки.

Пленум Верховного суду України в пункті 8 своєї постанови від 23 грудня 2005 року N 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» зазначив, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Крім того, Верховний суд в своїй постанові від 19 червня 2018 року по справі ЄУН 462/2762/14 зазначив, що за змістом статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст.63Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення йому судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

В судовому засіданні обвинуваченим роз`яснено підставу звільнення від кримінальної відповідальності, що це є не реабілітуюча підстава, а також те, що вони мають право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких їх обвинувачують, проте вони наполягали на задоволенні клопотання своїх захисників про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Як вбачається із правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 24 травня 2018 року по кримінальному провадженню ЄУН 200/4664/14-к, відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

З системного аналізу норм процесуального законодавства вбачається, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття справи за такою підставою, у разі згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності і виконати вимоги, передбачені статтями 284-288, 314, 315 КПК України.

Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям провадження у справі як під час підготовчого судового засідання, так і під час розгляду справи по суті в загальному порядку, керуючись статтями 12, 49 Кримінального кодексу України.

Стаття 49 Кримінального кодексу України обмежує строками давності повноваження держави щодо кримінального переслідування осіб, які вчинили злочини. Строк давності - це передбачений кримінальним законом певний проміжок часу після вчинення злочину, сплив якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання, виконанні завдань загальної і спеціальної превенції.

Передбачений ст. 49 Кримінального кодексу України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Згідно з ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили нові кримінальні правопорушення або ухилялися від слідства і суду, суд приходить до висновку про необхідність звільнення їх від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 252 Кримінального кодексу України, по кримінальному провадженню, відомості про яке 08 липня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110220000305 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України із закриттям кримінального провадження.

В межах даного кримінального провадження Київською обласною державною адміністрацією до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано позов про стягнення заподіяної внаслідок вчинення кримінальних правопорушень шкоди у розмірі 81810 гривень 23 копійки.

У відповідності до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Аналіз змісту ст. 129 КПК України дає підстави дійти до висновку, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову чи про відмову в його задоволенні може бути прийнято виключно у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухваленні обвинувального вироку.

Пленум Верховного суду України в п. 7 своєї постанови від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» роз`яснив, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція відображена також і в п. 33 постанови Пленуму Верховного суду України від 2 липня 2004 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів».

Верховний суд у своїй постанові від 24 травня 2018 року по справі ЄУН 531/2332/14-к зазначив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлений Київською обласною державною адміністрацією до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов про стягнення заподіяної в наслідок вчинення кримінальних правопорушень шкоди у розмірі 81810 гривень 23 копійки слід залишити без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи (реєстру матеріалів досудового розслідування), заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Вирішити долю речових доказів, відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України суд не може, оскільки вони до суду не надавались, в судовому засіданні не досліджувались.

Процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування на залучення експертів у розмірі 5230 гривень відносяться на рахунок держави, отже стягнення не потребують.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 49 КК України, ст. ст. 7, 9, 284, 286, 314, 369-372, 375-376 КПК України,

УХВАЛИВ:

1.Клопотання захисників обвинувачених задовольнити.

2.На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 252 Кримінального кодексу України, по кримінальному провадженню, відомості про які 08 липня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110220000305.

3.На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 252 Кримінального кодексу України, по кримінальному провадженню, відомості про які 08 липня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110220000305.

4.Кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 252 Кримінального кодексу України, відомості про які внесено 08 липня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110220000305 закрити.

5.Цивільний позов Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування шкоди спричиненої незаконним, самовільним зайняттям земельних ділянок в розмірі 81810 гривень 23 копійки залишити без розгляду.

6.Копію ухвали негайно після її проголошення вручити учасникам судового провадження.

7.Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом семи діб з дня її проголошення.

Суддя підпис ОСОБА_1

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя ОСОБА_1