Рішення

від 09.01.2024 по справі 529/1462/23

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/1462/23

Провадження № 2/529/36/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Петренко Л.Є.,

за участю секретаря Звягольської В.А

позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Диканської селищної ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, визнання права власності в порядку спадкування на земельні ділянки, витребування їх з комунальної власності та передачі в приватну власність позивача

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 03.10.2023 звернулась до суду з позовом у якому просить встановити факт її проживання з нині померлим ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки. Також просить в порядку спадкування після ОСОБА_2 визнати за нею право власності на земельні ділянки, які витребувати з комунальної власності відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог, з врахуванням усунених недоліків, вказує, що вона з ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 в с. Діброва Полтавського (колишній Диканський) району Полтавської області до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом всього спільного життя вони були пов`язанні спільним побутом. Як позивачка так і нині померлий ОСОБА_2 за період їх спільного проживання однією сім`єю в інших зареєстрованих шлюбах не перебували. Нині померлим ОСОБА_3 в серпні 1995 року розірвано шлюб з іншою жінкою.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді земельної частки (пай) площею 3,93 умовних кадастрових гектара, розташованої на території Диканської об`єднаної територіальної громади.

Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що вона шляхом постійного проживання з нині померлим ОСОБА_2 , як спадкоємець 4 черги прийняла спадщину після його смерті, оскільки проживала з ним однією сім`єю не менше 5 років до його смерті. Інші спадкоємці за законом попередніх черг у останнього відсутні. Заповітів на випадок своєї смерті ОСОБА_2 не складав.

Однак, приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу позивачці відмовлено у видачі свідоцтва по право на спадщину за законом, оскільки нею не доведено факт її родинних відносин з померлим ОСОБА_2 .

Разом з тим, як зазначає позивачка у своїй позовній заяві, що при підготовці документів до суду вона дізналась, що рішенням Диканського районного суду Полтавської області, яке набрало законної сили, земельна частка (пай) ОСОБА_2 , що складається у виділених в натурі двох частин площами 3,24 га та 0,32 га, визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області, яка в подальшому увійшла до Диканської об`єднаної територіальної громади, у вигляді двох земельних ділянок зазначеними вище площами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В подальшому вказаним спірним земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери, зокрема ділянці площею 3,2376 га 5321085800:00:001:0094, а ділянці 0,3186 га - 5321085800:00:001:0052.

Вказані обставини в своїй сукупності і слугували підставою для її звернення до суду з вказаним позовом, з метою захисту її майнових прав.

05.10.2023 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків, які усунуто 18.10.2023.

В уточненій позовній заяві позивачка просить встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 не менше 5 років до відкриття спадщини, визнати право власності на земельні ділянки, які були належні спадкодавцю та витребувати земельні ділянки з комунальної власності, передавши їх у приватну власність позивача.

19.10.2023 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі, визначено порядок її розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

11.12.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав вказаних у позові. Крім того, суду пояснила, що вона у 1985 році розірвала шлюб зі своїм колишнім чоловіком, у 1992 році познайомилась з ОСОБА_2 та в подальшому, через деякий час почала з ним проживати однією сім`єю в с. Чапаївка Диканського району. Останній працював у КСП, яким виділено їм будинок в якому і проживали. Дітей спільних не було. У 2005 році ОСОБА_2 помер, його похованням займалась вона. Дітей та інших родичів у ОСОБА_4 не було.

Відповідач Диканська селищна рада Полтавського району Полтавської області - подала до суду відзив на позов у якому вказала про визнання позовних вимог, просить судовий розгляд справи проводити у відсутність представника селищної ради (а.с. 66).

Третя особа приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Шимка О.І. подав до суду письмові пояснення, просив розгляд справи проводити у його відсутність. Проти задоволення позову не заперечує (а.с.61).

Представник третьої особи ТОВ «Агрофірма «Ім. Довженка» - адвокат Жилін С.В. просив розгляд справи проводити у його відсутність. Заперечення щодо позовних вимог відсутні (а.с.87-88).

Третя особа ТОВ «Сільське комунальне господарство» в судове засідання не з`явилась, хоча була повідомлена про розгляд справи належним чином.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказав, що він є односельчанином позивачки ОСОБА_1 та нині померлого ОСОБА_2 . Останні проживали однією сім`єю неподалік від його будинку, почали проживати однією сім`єю з 1993 року в квартирі, яка була виділена колгоспом, аж до смерті ОСОБА_2 . Спілкувався свідок ОСОБА_5 з ними більше на роботі, однак всі знали їх як сім`ю - чоловіка та дружину. Вказав, що поховання ОСОБА_2 здійснювала ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що позивачка та померлий ОСОБА_2 проживали разом однією сім`єю, вели спільний побут. Також зазначив, що спочатку в с. Чапаєвка приїхала ОСОБА_1 , а через деякий час приїхав і ОСОБА_2 , останні працювали в колгоспі та в подальшому після розпаювання земель отримали земельні паї.

Свідок ОСОБА_7 суду надав пояснення про те, що у 1992 році з Вінницької області в с. Чапаєвку приїхала ОСОБА_1 , потім переїхав ОСОБА_2 . У 1993 році ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почали проживати разом у квартирі, яка була виділена їм колгоспом, де вони разом працювали. Неодноразово був у них у квартирі, де останні проживали разом, вели спільний побуд до самої смерті ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення позивачки, покази свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Чапаєвка Полтавського району Полтавської області помер ОСОБА_2 (ас. 11).

За життя нині померлий ОСОБА_2 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого 25.12.1996 мав право на земельну частку (пай) площею 3,93 умовних кадастрових гектара (а.с.12).

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72880471 від 20.06.2023, після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Шимкою О.І. заведено спадкову справу (а.с. 16).

Разом з тим, на випадок смерті, за життя померлим ОСОБА_2 заповіт не складався (а.с.17 зворот).

Як вбачається з довідок № 620 та № 621 від 26.12.2019, виданих виконавчим комітетом Дібрівської сільської ради, нині померлий ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований по в с. Чапаєвка (теперішня назва Діброва) Диканського району Полтавської області. Разом з тим, на дату смерті з останнім була зареєстрована ОСОБА_10 позивачка по справі, яка проживала разом з ним постійно з 20.07.1993 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

Вказане також вбачається зі змісту довідки № 190/09.1 від 07.04.2023, виданої Центром надання адміністративних послуг Диканської селищної ради ( а.с. 13).

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу, що на підставі рішення Бершацького районного суду Вінницької області, 27.08.1998 внесено відомості про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , актовий запис № 112 (а.с. 58-59).

Рішенням Бершацького народного суду Вінницької області від 18.10.1985 розірвано шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 (а.с.64).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб, а саме чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Правила КнигиШостої ЦКУкраїни застосовуютьсятакож доспадщини,яка відкрилася,але небула прийнятаніким ізспадкоємців донабрання чинностіцим Кодексом (абзац 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Тлумачення статті 5, пункту 4 таабзацу першого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дає підстави для висновку, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності;із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини,абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українипередбачається виняток і допускається застосування ЦК України доспадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності.

Відповідно,п`ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України,повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.

Такий висновок відповідає й роз`ясненням, наданим судам упунктах 1, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно з якимивідносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР,у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З урахуванням наведеного вище, суд обґрунтовано приходить до висновку, що зазначенийп`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Вказаний висновок зроблено у постанові від 18.09.2023 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного суду за результатами розгляду цивільної справи № 582/18/21.

Разом з тим у вказаній постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного упостановах:Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №200/21452/15-ц (провадження № 61-18578 св 18) та від 16 грудня 2020 року

у справі № 493/915/16-ц (провадження № 61-286 св 20) й Верховного Суду

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17 (провадження

№ 61-48393 св 18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі

№ 489/5982/17 (провадження № 61-4452 св 19) та від 12 грудня 2019 року

у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296 св 19)

Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20, провадження № 14-182цс21).

Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пунктшостий статті3ЦКУкраїни).

Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від05квітня2023року у справі №911/1278/20, провадження №12-33гс22).

Інше тлумачення п`ятирічного строку, який має обчислюватися для права на спадкування у четверту чергу, вочевидь призводить до того, що ця норма права буде діяти лише через п`ять років після набуття нею чинності, що не узгоджується з засадами приватного права.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Прикінцеві положення СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня

2004 року.

Аналіз статті 74 СК України та статті 1264 СК свідчить, що стаття 74 СК України має спрямованість на урегулювання підстав набуттяправо на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

На відміну від статті 74 СК України, стаття 1264 ЦК України спрямована на регулювання кола осіб, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом.

Тому, слідрозмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини, а самесімейні та спадкові.

Якщо вимога провстановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживаннямне менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовуватистаттю 1264 ЦК України.

Вище вказане за змістом повністю взаємоузгоджуються з висновками викладеними у постанові від 18.09.2023 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного суду за результатами розгляду цивільної справи № 582/18/21.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , не менше 5 років до дня смерті спадкодавця, останні були пов`язані спільним побутом та мали між собою взаємні права та обов`язки

Однак вказаний період слід рахувати з дати ухвалення судового рішення Бершацького районного суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , а саме з 20.07.1998.

Отже, позовна вимога про встановлення факту проживання чоловіка та дружини однією сім`єю не менше 5 років до дня відкриття спадщини підлягає частковому задоволенню, а саме з 20.07.1998 року по 18.08.2005.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно, яке відкрилось після смерті ОСОБА_2 , суд вказує наступне.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 30.05.2014 визнано відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді земельної частки (паю) , що складається з двох частин: площею 3,24 га та 0,32 га, вартістю 93 689 грн. 37 коп. та 9 253 грн. 27 коп., відповідно, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Чапаєвської сільської ради Диканського району - згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0210902 та передано їх у власність територіальної громади Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області.

Як вбачається з витяга із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки з кадастровими номерами 5321085800:00:001:0052 площею 0,3186 га та 5321085800:00:001:0094 площею 3,2376 га перебувають в оренді ТОВ «Агрофірма ім..Довженка» та ТОВ «Сільське комунальне підприємство «Сількомунгосп» (а.с.26-27).

Інші спадкоємці як за законом так і за заповітом відсутні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися після його смерті.

Згідно ч. 2ст. 1280 ЦК України,якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

Відповідно до ст..79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, враховуючи, що земельна ділянка, яка належала померлому ОСОБА_2 на підставі сертифіката на земельну частку (пай) виділена в натурі (на місцевості), фактично розподілена на дві земельні ділянки, які вже використовуються фактично орендарем, їм присвоєно окремі кадастрові номери, тому такі ділянки є сформованими та можуть бути об?єктом цивільних прав.

З аналізу діючого законодавства вбачається, що для повернення відумерлого майна в порядку ч. 2ст.1280ЦК України не вимагається попереднє скасування судового рішення про визнання спадщини відумерлою. Право на захист спадкових прав шляхом подання позову про повернення відумерлого майна реалізується спадкоємцем у зв`язку з набуттям територіальною громадою права власності на спірне майно. У разі скасування рішення суду про визнання спадщини відумерлою, повернення такого майна відбудеться в порядку повороту виконання судового рішення, а не на підставі механізму, закріпленого в ч. 2ст. 1280 ЦК України. Процесуальний закон обмежує подання заяви про поворот виконання строком позовної давності. Напроти строк, протягом якого спадкоємець має право вимагати передання відумерлого майна в натурі, законом не обмежений.

Як зазначається в рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 р. у справі № 1-25/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає в поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та в подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Отже, поворот виконання застосовується щодо сторін саме виконавчого провадження. Проте право власності на відумерле майно набувається територіальною громадою на підставі судового рішення про визнання спадщини відумерлою без застосування процедури примусового виконання. Відтак, територіальна громада, спадкодавець, спадкоємці не є сторонами виконавчого провадження. Внаслідок скасування рішення суду про визнання спадщини відумерлою відпаде правова підстава набуття територіальною громадою права власності на спадщину.

Разом з тим, закон не містить прямого застереження про необхідність скасування рішення суду про визнання спадщини відумерлою для реалізації спадкоємцем свого права вимоги до територіальної громади. Таким чином, для пред`явлення спадкоємцем позову про повернення відумерлого майна не вимагається попереднє скасування рішення суду про визнання такого майна відумерлим. У протилежному випадку фактично нівелюється можливість застосовування спадкоємцем спеціального способу захисту, визначеного у ч. 2ст. 1280 ЦК України.

Відповідно дост.316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до змісту ст. ст.11,15 ЦК Україницивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Враховуючи викладене та те, що земельна частка (пай), яка належала ОСОБА_2 виділена в натурі та є сформованою, згодом визнана відумерлою спадщиною та передана у власність територіальної громади Чапаївської сільської ради Диканського району Полтавської області, і дана сільська рада увійшла до складу Диканської об`єднаної територіальної громади, на даний час перебуває в оренді, а отже спадкове майно збереглося і може бути передано спадкоємцю. При цьому, передача спадкового майна спадкоємцю припиняє його статус відумерлої спадщини та право територіальної громади на це майно.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав задоволення позову також і в частині визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на спадкові земельні ділянки, які належали за життя ОСОБА_2 .

Разом з тим, стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок з комунальної власності, суд зазначає наступне.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним ст. 387 ЦК України (віндикаційний позов).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу.

За змістом частини 1 статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Слід зазначити, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень, тощо, суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору.

Враховуючи установлені судом фактичні обставини справи, зокрема те, що земельна частка (пай), яка належала ОСОБА_2 визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Чапаєвської сільської ради, правонаступником якої є Диканська селищна рада, у подальшому виділена в натурі та є сформованою земельною ділянкою із відповідною площею та кадастровим номером, спадкове майно збереглося та перебуває у власності відповідача, а тому може бути передано спадкоємцю позивачці у справі, водночас позивачка спадщину прийняла, як спадкоємиця 4 черги, відтак суд вважає, що передача спадкового майна у власність спадкоємцю на підставі ч. 2 ст. 1280 ЦК України припиняє його статус відумерлої спадщини та право територіальної громади на це майно.

При цьому, суд не вбачає необхідності у витребуванні зазначеного майна на користь позивача, оскільки визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на земельні ділянки повністю поновлює права позивача та є ефективним способом захисту.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 в частині витребування майна задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_4 до часу смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом, як за спадкоємицею 4 черги, право власності на земельну ділянку площею 3,2376 га, кадастровий номер 5321085800:00:001:0094 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі сертифіката серії ПЛ № 0210902, при цьому припинивши право власності на таку земельну ділянку за Диканською селищною радою Полтавського району Полтавської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом, як за спадкоємицею 4 черги, право власності на земельну ділянку площею 0,3186 га, кадастровий номер 5321085800:00:001:0052 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі сертифіката серії ПЛ № 0210902, при цьому припинивши право власності на таку земельну ділянку за Диканською селищною радою Полтавського району Полтавської області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 12.01.2024

Головуюча: Л.Є. Петренко