Рішення

від 17.01.2024 по справі 543/367/22

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/367/22

2/543/44/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Гришка О.Я., за участі секретаря судового засідання Федорини А.А., представника позивача адвоката Бідюк Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лукім`я», Оржицької селищної ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Оржицького районного суду Полтавської області з вказаним позовом.

У позовній заяві вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . З 1960 року ОСОБА_3 працював у колгоспі ім. Дзержинського Оржицького району Полтавської області різноробочим, а з 1966 року - трактористом у колгоспі і з моменту створення Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Дзержинського у 1995 році - трактористом цього підприємства.

Позивач вказує, що відповідно до рішення третьої сесії Лукімської сільської ради народних депутатів Оржицького району Полтавської області двадцять другого скликання від 08 квітня 1995 року «Розгляд заяв, що надійшли до земельної комісії» задоволено заяву-прохання правління Колективного сільськогосподарського підприємства імені Дзержинського про передачу йому в користування землі згідно рішення загальних зборів від 27 січня 1995 р. На підставі цього рішення КСП ім. Дзержинського видано Державний акт на право колективної власності на землю, площею 2667,3 гектарів землі.

До Державного акта на право колективної власності на землю доданий список громадян-членів КСП ім. Дзержинського с. Лукім`я Оржицького району Полтавської області.

ОСОБА_3 , був членом КСП, не вибував із членів КСП ім. Дзержинського (правонаступником якого є Відповідач 1 - СТОВ ((Лукім`я»), працював трактористом на цьому підприємстві і на момент розпаювання повинен був бути включеним до цього списку, але його внесено не було.

ОСОБА_4 , яка була матір`ю позивачки, проживала на момент смерті ОСОБА_3 разом з ним та після його смерті прийняла спадщину.

А після смерті матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 прийняла спадщину після неї та одержала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02.10.2002 р., видане державним нотаріусом Оржицької державної нотаріальної контори та зареєстроване під № 1912.

Позивач вказує,що отриматисвідоцтво проправо наспадщину наземельну частку(пай)в колишньому КСП імені Дзержинського Оржицького району Полтавської області в селі Лукім`я Лубенського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_3 , право на яку успадкувала мати позивача ОСОБА_4 , позивач не може у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право спадкодавця ОСОБА_4 на спадкове майно.

Посилаючись на вищевикладені обставини та на те, що нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач ОСОБА_1 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просила суд визнати занею правовласності наземельну частку(пай)площею 3,82в умовнихкадастрових гектарахв колишньомуКСП іменіДзержинського Оржицькогорайону Полтавськоїобласті вселі Лукім`яЛубенського районуПолтавської областів порядкуспадкування післяїї матері ОСОБА_4 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ,яка успадкувалаправо власностіна дануземельну частку(пай)після їїчоловіка (батька ОСОБА_1 ) ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ,судові витратипросила покластина відповідачів.

Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області (в складі головуючої судді Грузман Т.В.) від 03.08.2022 було відкрито провадження у цій справі. Ухвалою суду від 28.06.2023 вказана цивільна справа прийнята до провадження суддею Гришком О.Я.

Згідно ухвали суду від 08.05.2023 ОСОБА_2 була залучена до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача СТОВ «Лукім`я» вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 СТОВ «Лукім`я» не визнає повністю. У наданій позивачем трудовій книжці ОСОБА_3 відсутній запис про прийняття в члени колгоспу, тому, з трудової книжки неможливо встановити момент прийняття чи то виключення з членів вказаного колгоспу. Представник відповідача вказує, що Державний акт на право колективної власності на землю КСП ім..Дзержинського видано 31.01.1996, тоді як ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Представник відповідача вважає, що з моменту смерті спадкодавця його членство в КСП ім. Дзержинського припинилось і, відповідно, вказана особа не була включена до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

У відповіді на відзив представник позивача вказала, що батько позивача був членом КСП ім. Дзержинського та право на земельну частку (пай) виникло у нього з моменту прийняття рішення органом місцевого самоврядування про видачу колективному сільськогосподарському підприємству Державного акта на право колективної власності на землю.

У запереченні представник відповідача зазначив, що не погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив та просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, в своїх поясненнях посилалася на обставини, викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача СТОВ «Лукім`я» в судове засідання 17.01.2024 не з`явився, просив розглянути справу без його участі.

В судове засідання представник відповідача Оржицької селищної ради не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника про розгляд справи без його участі.

В матеріалах справи є заява третьої особи ОСОБА_2 про розгляд справи за її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а.с. 10). На день смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_3 та протягом шести місяців з дня його смерті в даному будинку проживала його дружина ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 13).

Згідно матеріалів спадкової справи № 46 за 1996 рік на майно померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщину останнього прийняла його дружина ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 99-103).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 11).

Згідно матеріалів спадкової справи №114 за 2002 на майно померлої ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 є спадкоємцями за заповітом після померлої ОСОБА_5 . Позивач ОСОБА_1 в установлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, відповідач ОСОБА_2 від належної їй частки у спадщині відмовилася (т. 1 а.с. 104-124).

З копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_3 , 1936 року народження, та з архівних довідок архівного відділу Лубенської районної військової адміністрації Полтавської області вбачається, що останній працював у колгоспі ім. Дзержинського з 1960 року по 1995 рік (т. 1 а.с. 14-16, т. 2 а.с. 29-35).

У архівній довідці архівного відділу Лубенської районної військової адміністрації Полтавської області вказано, що у протоколі від 27 січня 1995 року №1 звітних зборів колгоспників колгоспу імені Дзержинського с. Лукім`я Оржицького району Полтавської області є рішення про направлення прохання Лукімської сільської ради про передачу в колективну власність Колективному сільськогосподарському підприємству імені Дзержинського земельних ділянок у відповідності з діючим земельним законодавством. Також, у цій архівній довідці вказано, що відповідно до рішення третьої сесії Лукімської сільської ради народних депутатів Оржицького району Полтавської області двадцять другого скликання від 08 квітня 1995 року «Розгляд заяв, що надійшли до земельної комісії» задоволено заяву прохання правління Колективного сільськогосподарського підприємства імені Дзержинського про передачу йому в користування землі згідно рішення загальних зборів від 27 січня 1995 року (т. 1 а.с. 8).

Державний акт на право колективної власності на землю Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Дзержинського був виданий Лукімською сільською радою Оржицького району 31.01.1996 року. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1 (т. 1 а.с. 17-27).

Згідно повідомлення Відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області розмір земельної частки (паю) по КСП ім. Дзержинського Оржицького району Полтавської області становить 3,82 умовних кадастрових гектари (т. 2 а.с. 10).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IVосновним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Запунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей22,23 ЗК України(в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносинЗемельного кодексу України,Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Зі змісту наведеного вбачається, що особа, набуває права на земельну частку (пай) зокрема, у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона перебувала у членах відповідного колективного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Позивач вказує, що право на земельну частку (пай) у ОСОБА_3 виникло, оскільки, як вважає позивач, ОСОБА_3 був живий на момент прийняття органом місцевого самоврядування рішення про видачу колективному сільськогосподарському підприємству Державного акта на право колективної власності на землю. Однак суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки, як вбачається з системного аналізу змісту статей22,23 ЗК України(в редакції 1990 року), п. 2 Указу ПрезидентаУкраїни від08серпня 1995року №720/95«Про порядокпаювання земель,переданих уколективну власністьсільськогосподарським підприємствамі організаціям» право особи на земельну частку (пай) у землі відповідного колективного сільськогосподарського підприємства виникає лише у випадку, коли особа була членом відповідного колективного сільськогосподарського підприємства на момент видачі такому підприємству передбаченого законодавством Державного акта на право колективної власності на землю. Суду не надано доказів того, що станом на 31.01.1996 року, тобто на момент видачі Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Дзержинського Державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_3 був членом цього підприємства. При цьому суду надані докази, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а.с. 10). Таким чином суду не надано доказів того, що ОСОБА_3 на час смерті мав право на земельну частку пай у колективній власності на землю. Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2021 року у справі № 562/3535/18.

Крім цього суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 був прийнятий до членів саме Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Дзержинського.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 524, 529,548,549 ЦК УРСР, ст. 5 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 81, 247, 263-265 ЦПК України, ст. 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року № 720/95, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лукім`я» (місцезнаходження: провул. Адміністративний, 6, с. Лукім`я, Лубенський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 03772985), Оржицької селищної ради (місцезнаходження: вул. Центральна, 21, сел. Оржиця, Лубенський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ21054106), третя особа: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - відмовити.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 24.01.2024.

Суддя