Постанова

від 17.01.2024 по справі 520/16267/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 520/16267/19

провадження № 61-10398св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Бастіон-2015», державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Мохортов Ігор Олександрович,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганна Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2019 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Бастіон-2015» (далі - ПП «Бастіон-2015»), державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Мохортова І. О. (далі - державний реєстратор КП «Реєстраційна служба Одеської області» Мохортов І. О.), третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г. А., про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів дарування та акту прийому-передачі.

Позовна заява мотивована тим, що 08 грудня 2017 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І. О. вчинено реєстраційні дії та зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: господарську будівлю, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 184,1 кв. м.

При прийнятті рішення щодо реєстрації за ОСОБА_1 спірного нерухомого майна державним реєстратором не перевірено наявність зареєстрованого за ОСОБА_1 права власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний об`єкт. Відповідно до інформації Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 22 травня 2019 року № 01-19/1226 Одеською міською радою рішення щодо передачі у власність чи користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (з урахуванням дробів і літер) не приймалося. Натомість, рішення від 03 вересня 1992 року № 332 стосується реєстрації регіональної зовнішньоекономічної інвестиційної асоціації «Регионалвнешинвест» та не має жодного відношення до спірного об`єкта.

У зв`язку із цим, заступник прокурора Одеської області зазначав, що надане для реєстрації права власності рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 10 грудня 1992 року № 332 є підробленим.

На підставі висновку від 08 грудня 2017 року № 02/12 державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І. О. від 13 грудня 2017 року прийнято рішення про поділ об`єкта нерухомого майна на два самостійні об`єкти, а саме нежитлову будівлю, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 182,1 кв. м та нежитлове приміщення об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 182,1кв. м.

03 січня 2018 року ОСОБА_1 подарував по 1/2 частині нежитлової будівлі, загальною площею 182,1 кв. м ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які 19 квітня 2018 року на підставі акту прийому-передачі передали нежитлову будівлю, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 182,1 кв. м до статутного фонду приватного підприємства «Бастіон-2015».

Нежитлова будівля набута у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за договором дарування, відповідно до якого дарувальником є ОСОБА_1 . Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г. А. 03 січня 2018 року.

Ураховуючи наведене, прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора від 08 грудня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на господарську будівлю, об`єкт житлової нерухомості, розташований у АДРЕСА_2 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора від 13 грудня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо поділу господарської будівлі, об`єкт житлової нерухомості, розташований у АДРЕСА_2 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора від 13 грудня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі, розташованої у АДРЕСА_2 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора від 13 грудня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним договір дарування від 03 січня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 17 приватним нотаріусом Олеського міського нотаріального округу Чередниченко Г. А., про безоплатне надання ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 1/2 частки нежитлової будівлі, що розташована у АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним договір дарування від 03 січня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 20 приватним нотаріусом Олеського міського нотаріального округу Чередниченко Г. А., про безоплатне надання ОСОБА_1 у власність ОСОБА_3 1/2 частки нежитлової будівлі, що розташована у АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним акт прийому-передачі на баланс приватного підприємства «Бастіон-2015» нежитлового приміщення, яке розташована у АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року у складі судді Бескровного Я. В. у задоволенні позову заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що задоволення позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності, про визнання недійсними договорів дарування та акту прийому-передачі у відповідачів, які є добросовісними набувачами, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки в такому випадку на відповідачів буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Крім того, обраний прокурором спосіб захисту не забезпечить відновлення порушеного права Одеської міської ради (навіть за наявності доказів порушення такого права), адже саме по собі внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно не має наслідком вчинення дій щодо повернення об`єкту нерухомості до первісного стану та звільнення земельної ділянки, яка належить територіальній громаді міста.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 38610613) на господарську будівлю, об`єкт нежитлової нерухомості, розташованого у АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1431917151101).

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 38711861) щодо поділу господарської будівлі об`єкта нежитлової нерухомості, розташованого у АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1436928151101).

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 38711703) щодо об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1436928151101).

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 38711812) щодо об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1436932851101).

У задоволенні позовних вимог заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсними договорів дарування, визнання недійсним акту прийому-передачі на баланс нежитлового приміщення відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, відмовляючи одночасно з підстав неефективного способу захисту прав та безпідставності вимог, районний суд дійшов взаємовиключних висновків, що свідчить про невідповідність рішення суду вимогам статті 263 ЦПК України.

Апеляційний суд зазначив, що первинна реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомого майна відбулася без правових підстав, правова природа майна та його належність на законних підставах ОСОБА_1 не встановлена, земельна ділянка ОСОБА_1 у користування не надавалася, що залишилося поза увагою суду першої інстанції. Отже, власником земельної ділянки є Одеська міська рада, право якої порушено.

Реєстрація за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення є перешкодою для реалізації прав Одеської міської ради, оскільки створює презумпцію правомірного набуття земельної ділянки у власність, тому суд апеляційної інстанції вважав, що вимоги прокурора в цій частині є обґрунтованими.

Визнання недійсними договорів дарування та акту прийому-передачі майна самостійного значення для позивача не мають, оскільки не призведуть до звільнення земельної ділянки, тому не є ефективними способами захисту прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог прокурора.

За змістом касаційної скарги, за межі доводів якої Верховний Суд вийти не може на підставі положень статті 400 ЦПК України, заступник керівника Одеської обласної прокуратури оскаржує постанову апеляційного суду лише в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування та акту прийому-передачі. Отже, в іншій частині Верховний Суд судове рішення не переглядає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що вимоги про визнання недійсними договорів дарування та акту прийому-передачі є похідними від задоволених цим судом вимог про визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна і є ефективним способом захисту прав Одеської міської ради на відповідну земельну ділянку.

Набуття ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ПП «Бастіон-2015» права власності на спірне самочинно зведене нерухоме майно на підставі оспорюваних правочинів є перешкодою для реалізації прав Одеської міської ради, оскільки створює презумпцію правомірного набуття ними відповідної земельної ділянки у власність відповідно до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заступник керівника Одеської обласної прокуратури вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц (провадження № 14-74цс19), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19), від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 61-442цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 61-14-430цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19) та постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 910/3372/19, від 08 березня 2023 року у справі № 199/2943/20 (провадження № 61-11930св22), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 грудня 2017 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І. О. прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна: господарська будівля, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 184,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .

13 грудня 2017 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І. О. прийнято рішення про поділ об`єкта нерухомого майна на два самостійні об`єкти, а саме: нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 182,1 кв. м та нежитлове приміщення об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 182,1 кв. м.

03 січня 2018 року ОСОБА_1 подарував по 1/2 частині нежитлової будівлі, загальною площею 182,1 кв. м ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які 19 квітня 2018 року на підставі акту прийому-передачі, передали нежитлову будівлю, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 182,1 кв. м до статутного фонду приватного підприємства «Бастіон-2015».

17 травня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондарем О. М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до об`єкта нерухомого майна, нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: загальну площу об`єкта з 182,1 кв. м змінено на 295,6 кв. м (індексний номер рішення: 46908839), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 208554018 від 08 травня 2020 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2020 року у справі № 916/1989/20 за позовом першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ПП «Бастіон-2015» до ПП «Бастіон-2015», Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради; державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондаря О. М. про скасування повідомлення, реєстрації декларації, рішення державного реєстратора, повернення об`єкта до первісного стану, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 березня 2021 року, у задоволенні позову виконуючого обов`язки заступника керівника Одеської обласної прокуратури, поданого в інтересах Одеської міської ради, відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є предметом касаційного перегляду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсними договорів дарування від 03 січня 2018 року та визнання недійсним акту прийому-передачі.

Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним;

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, в тому числі, вільне волевиявлення учасника правочину.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Встановлено, що 03 січня 2018 року ОСОБА_1 подарував по 1/2 частині нежитлової будівлі, загальною площею 182,1 кв. м ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які 19 квітня 2018 року на підставі акту прийому-передачі, передали нежитлову будівлю, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 182, 1 кв. м до статутного фонду приватного підприємства «Бастіон-2015».

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору дарування та акту прийому-передачі недійсним, прокурор посилався, зокрема, на неправомірність набуття ОСОБА_1 права на спірний об`єкт нерухомого майна за відсутності рішення Одеської міської ради щодо передачі у власність чи користування земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 638/14632/14-ц (провадження № 61-12947св18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

Враховуючи вищевказане, особа, звертаючись із позовом до суду, має право пред`явити таку вимогу на захист свого цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, і призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Зазначене враховано судом апеляційної інстанції, який дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора в частині визнання недійсним договору дарування та акту прийому-передачі.

При цьому апеляційний суд врахував, що визнання недійсними договорів дарування та акту прийому-передачі майна самостійного значення для позивача не мають, оскільки не призведуть до звільнення земельної ділянки, а є необхідність нового звернення до суду, тому не є ефективними способами захисту прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) зроблено висновок, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

З огляду на зазначене, визнання недійсними оспорюваного договору дарування та акту прийому-передачі не відновить прав Одеської міської ради, в чиїх інтересах прокурор пред`явив позов.

Належним способом захисту у даному випадку є звернення до суду з позовом до останнього володільця майна, тобто до ПП «Бастіон-2015» з вимогою про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно чи вимога про витребування спірного майна, при наявності для цього підстав.

Колегія суддів, зазначивши вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду, у контексті задоволених позовних вимог прокурора звертає увагу на те, що в цій частині постанова апеляційного суду не оскаржується. Верховний Суд може вийти за межі доводів касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України), але не за межі об`єкта (предмета) касаційного оскарження.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц (провадження № 14-74цс19), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19), від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 61-442цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 61-14-430цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19) та постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 910/3372/19, від 08 березня 2023 року у справі № 199/2943/20 (провадження № 61-11930св22), оскільки зазначені доводи зводяться до незгоди заявника із ухваленим судовим рішенням, законність та обґрунтованість не спростована. При цьому висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не суперечать вказаним висновкам Верховного Суду.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів дарування та акту прийому-передачі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець