Рішення

від 22.01.2024 по справі 380/25174/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 рокусправа № 380/25174/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ББМЛФ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування

митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ББМЛФ» (місцезнаходження: 58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, буд. 18А, КОД ЄДРПОУ 43486785, ел.пошта bbmlf@ukr.net) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343, ел. пошта lv.post@customs.gov.ua), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100600/2 від 26.09.2023;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації,митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2023/002457 від 26.09.2023.

Обґрунтовуючи позов, зазначає, що 25.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ББМЛФ» до Львівської митниці було подано митну декларацію №23UA209230101647U2 з метою митного оформлення товарів: сітка, виготовлена з ниток із скловолокна в рулонах. На виконання ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України разом з митною декларацією Товариством було подано до Львівської митниці документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Незважаючи на те, що позивачем були подані усі документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, Товариство отримало від відповідача повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, посилаючись на розбіжності у наданих документах до митного оформлення. Як видно з листа позивача від 25.09.2023, Товариство надало до Львівської митниці письмові пояснення. Відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів договір та, як наслідок, увесь поданий перелік документів, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 31.10.2023 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

На адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 17.11.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.

Відповідач, Львівська митниця, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача, було встановлено, що подані ним документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідач зазначив, що згідно з положеннями Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року, частиною шостою статті 54 МК України, у зв`язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин другої-четвертої статті 53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митницею 26.09.2023 прийняте рішення № UA209000/2023/100600/2 про коригування митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA110050/2023/003417 від 07.08.2023, де рівень митної вартості товарів зі схожими характеристиками становить 2,05 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Відповідач вважає, що ним правомірно застосовано Генеральну угоду з тарифів і торгівлі, як джерело інформації при винесені письмового рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/700027/2 від 16.06.2023. З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Також представник відповідача зазначив, що вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятих на підставі оскаржуваних рішень, суд повинен виходити з того, що відповідно до ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Отже, картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому наголошує, що у відзиві на позовну заяву відповідачем фактично перераховані виявлені розбіжності, які стали підставою для прийняття Львівською митницею 26.09.2023 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100600/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002457. Детальне обґрунтування відсутності вказаних розбіжностей та протиправності рішень відповідача наведене у позовній заяві ТОВ «ББМЛФ». При цьому також зазначив, що вартість товарів, зазначена декларантом у митній декларації в сумі 18577,84 дол. є більшою, чим сума, зазначена у платіжних інструкціях №10 від 07.06.2023, №17 від 07.07.2023, №18 від 10.07.2023 та №19 від 19.09.2023 - 1 069,71 дол,, тобто позивач задекларував товари на більшу, а не меншу суму та визначив митну вартість товарів у більшому розмірі. Крім того у рішенні відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100600/2 від 26.09.2023 не вказано, яким чином зазначення у митній декларації більшої суми вартості товарів вплинуло на визначення їх митної вартості та призвело до заниження митних платежів. З огляду на вказане, вважає, що у поданих ТОВ «ББМЛФ» документах відсутні будь-які розбіжності, які б впливали на визначення митної вартості товару, та позивачем до Львівської митниці подані всі, визначені МК України, документи, які підтверджують митну вартість товару, задекларовану ТОВ «ББМЛФ» у митній декларації.

Суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ББМЛФ» зареєстроване 04.02.2020, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Номер запису: 10381020000012542).

Основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД:

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння;

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого ассортименту;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

26.02.2020 ТОВ «ББМЛФ» (Україна) (Покупець) уклало з компанією DALIAN F.T.Z. SANSHAN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай) (Продавець) договір купівлі-продажу № 1, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує склосітку (Товар) в асортименті вказаному у інвойсах.

Відповідно до п. 3.1 договору № 1 від 26.02.2020 кількість, перелік та ціна на товар, який поставляється за вказаним договором встановлюється в інвойсах на кожну партію товару окремо.

Позивачем 25.09.2023 до Львівської митниці було подано електронну митну декларацію № 23UA209230101647U2, а також, на виконання вимог ч.1 ст.49, 4.2 ст.53 МК України, подані документи, що підтверджують митну вартість товару - скловолоконної сітки за ціною 18577,84дол. США і обраний перший (основний) метод її визначення (далі - ЕМД), а саме: пакувальний лист від 13.07.2023, рахунок-фактура (інвойс) №23SHXS8503 від 13.07.2023, рахунок-проформа №23SHXS8503 від 30.05.2023, сертифікат якості №23SHXS8503 від 13.07.2023, коносамент №HYSF2023070535 від 20.07.2023, авто-транспортна накладна №410161 від 20.09.2023, сертифікат про походження товару №23С2102А0663/00019 від 23.08.2023, платіжна інструкція в іноземній валюті №10 від 07.06.2023, платіжна інструкція в іноземній валюті №17 від 07.07.2023, платіжна інструкція в іноземній валюті №18 від 10.07.2023, платіжна інструкція в іноземній валюті №19 від 19.09.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4508825 від 20.09.2023, довідка про транспортні витрати №410161 від 20.09.2023, прейскурант (прайс-лист) від 30.05.2023, договір купівлі-продажу (контракт) №1 від 26.02.2020, Додаток №1 від 16.09.2022 до договору купівлі-продажу №1 від 26.02.2020, внутрішній договір (контракт) доручення (договір ТЕО) №242511 від 02.02.2021, внутрішній договір (контракт) доручення (договір ТЕО) №2642 від 26.04.2023, договір про надання послуг митного брокера №241022/1 від 24.10.2022, договір (контракт) про перевезення №1303 від 05.01.2023, картка обліку АТЗ №12640 від 24.09.2023, митна декларація країни відправлення №021720230000180534 від 17.07.2023, митна декларація №23UA209230101647U2 від 25.09.2023.

Львівська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що:

-згідно з наданою до митного контролю CMR від 20.09.2023 №410161 (графи 16 та 23) перевізником є PE Shniak Vitalia, проте рахунок про надання послуг з перевезення та довідка видана ТОВ Ламан Шипінг. Однак жодних документів щодо наявності договірних відносини між суб`єктами не надано;

-у проформі від 30.05.2023 №23SHXS8503 зазначено 30% депозит та 70% перед завантаженням. Сума платіжних доручень №10 від 07.06.2023, №17 від 07.07.2023, № 18 від 10.07.2023 складає 18000USD. В платіжному дорученні від 19.09.2023 №19 зазначено-69,71 USD (дана платіжна оплачена вже після доставки товару в порт). Загальна сума платіжок становить 18069,71, що не відповідає сумі зазначеній у проформі 18577,84дол.США;

-на проформі, інвойсі та контракті наявні різні розміри відбиток печаток, а в сертифікаті походження товару ще інша печатка;

-у зовнішньоекономічному контракті від 26.02.2020 №1 та доповненні від 16.09.2022 №1 наявні частини відбиток печаток, та відсутнє прізвище покупця.

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідач зробив висновок, що такі документи не містять достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган розпочав процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про надання протягом 10 календарних днів документів для підтвердження складових митної вартості відповідно до ч.2 ст.264 Митного кодексу України, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи,що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу відповідача ТОВ «ББМЛФ» листом від 25.09.2023 повідомило Львівську митницю про те, що крім поданих до митного оформлення документів додатково нічого надати не може.

За результатами розгляду ЕМД № 23UA209230101647U2 від 25.09.2023 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100600/2 від 26.09.2023.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100600/2 від 26.09.2023, в графі 33 зазначено:

«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: -подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов , зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: згідно наданої до митного контролю CMR від 20.09.2023 №410161 (графи 16 та 23) перевізником є PE Shniak Vitalia, проте рахунок про надання послуг з перевезення та довідка видана ТОВ Ламан Шипінг. Однак жодних документів щодо наявності договірних відносини між суб`єктами не надано; у проформі від 30.05.2023 №23SHXS8503 зазначено 30% депозит та 70% перед завантаженням. Сума платіжних доручень №10 від 07.06.2023, №17 від 07.07.2023, № 18 від 10.07.2023 складає 18000USD. В платіжному дорученні від 19.09.2023 №19 зазначено-69,71 USD (дана платіжна оплачена вже після доставки товару в порт). Загальна сума платіжок становить 18069,71, що не відповідає сумі зазначеній у проформі 18577,84; на проформі, інвойсі та контракті наявні різні розміри відбиток печаток, а в сертифікаті походження товару ще інша печатка; у зовнішньоекономічному контракті від 26.02.2020 № 1 та доповненні від 16.09.2022 №1 наявні частини відбиток печаток, та відсутнє прізвище покупця. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товарів. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом документів не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених ч.2-4 ст.53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів . Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №44954/1 розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA110050/2023/003417 від 07.08.2023, де рівень митної вартості товарів зі схожими характеристиками становить 2,05 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Коригування митної вартості стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002457.

У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару у графах 12, 45 МД відповідно до рішення про коригування митної вартості від 26.06.2023 №UA209000/2023/100600/2.

У зв`язку з наведеним, не погоджуючись із проведеними Львівською митницею коригуваннями митної вартості автомобіля, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У постановах від 31.03.2015 та від 02.06.2015 (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Відповідно до умов договору ціна на товар, який поставляється за даним договором встановлюється в інвойсах на кожну партію окремо; кількість, перелік та ціна вказується в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Договору; сторони домовились, що оплата за товар буде здійснюватися на умовах 30 % передоплати і решту 70 % (після виготовлення продукції) перед завантаженням контейнера. Відповідно до проформи інвойс від 26.02.2020 № 20SHXS8813 оплата за товар здійснюється на умовах 30 % передоплати, 70 % після 25 днів з дати відвантаження. У комерційному інвойсі від 13.07.2023№ 23SHXS8503 міститься найменування товару та його вартість.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що зовнішньоекономічний контракт, проформа інвойс та комерційний інвойс містять вартість товару та умови його оплати, що спростовує висновок відповідача про їх відсутність.

Згідно з графою 20 розділом III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2015 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Тобто, суд погоджується з позивачем, що подані до митного органу документи (рахунок-фактура, довідка про транспортні витрати) дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Щодо посилання відповідача про те, що у наданій до митного оформлення товарно-транспортній накладній (CMR) №410161 від 20.09.2023 зазначений інший перевізник, ніж вказано у рахунку-фактурі №LS-4508825 від 20.09.2023 та довідці про транспортні витрати №410461 від 20.09.2023, то суд зазначає таке.

Рахунок-фактура №LS-4508825 від 20.09.2023 виставлений, а довідка про транспортні витрати №410461 від 20.09.2023 видана ТОВ «ЛАМАН ШИЛІНГ», оскільки договір №2642 про транспортно-експедиторське обслуговування від 26.04.2023 був укладений між ТОВ «ББМЛФ» та ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ».

Водночас, відповідно до п. 2.2.4 вищевказаного договору ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» має право доручити виконання договору третій особі.

Так як 02.02.2021 між ТОВ «ЛАМАН ШИЛІНГ» (Клієнт) та ТОВ «ЮПІСІ ЛОДЖИ СТИКС» (Експедитор) був укладений договір №242511.

Пунктом 1.1. договору №242511 від 02.02.2021 визначено, що Клієнт (ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ») доручає, а Експедитор (ТОВ «ЮПІСІ ЛОДЖИ СТИКС») зобов`язується організувати від свого імені та за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), а також від імені та за рахунок Клієнта здійснити пошук перевізників, які здійснюють перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів територією України та в міжнародному сполученні відповідно до договорів, укладених між Клієнтом та перевізником.

Суд встановив, що 05.01.2023 між ТОВ «ЮПІСІ ЛОДЖІСТИКС» (Експедитор) та ФОП « ОСОБА_1 » (Перевізник) був укладений договір перевезення вантажів №1303.

У товарно-транспортній накладній (CMR) №410161 від 20.09.2023, яка була надана до митного оформлення, перевізником зазначено ОСОБА_1.

Згідно з п 1.2. договору №1303 від 05.01.2023, на умовах зазначеного договору та Замовлення (заявки) Експедитора, перевізник зобов`язується, доставити вантаж до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Відповідно до п. 2.2 вищевказаного договору перевезення вантажів, на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (Заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Експедитора і передається Перевізнику.

Пунктом 2.3. договору №1303 від 05.01.2023 визначено, що заявка має містити відомості, що забезпечують належне виконання обов`язків Сторін, зокрема, повинна містити наступні відомості: номер і дату замовлення, найменування Експедитора і Перевізника, дату та час подання автомашин під завантаження та розвантаження; адресу завантаження та розвантаження; вид та тип вантажу; пункт митного оформлення; контактні дані осіб; маршрут слідування; вартість перевезення; прізвище, ім`я та по батькові, номер мобільного телефону водія, автомашини та інші відомості, необхідні для виконання умов даного Договору.

18.09.2023 оформлена Заявка №18/09/23 щодо здійснення автоперевезення вантажів, за якою ТОВ «ЮПІСІ ЛОДЖИСТИКС» доручив ФОП ОСОБА_1 здійснення перевезення вантажу - склополоконної сітки (fiberglass mesh), маршрутом м. Гданськ, Польша - м. Чернівці, Україна.

При цьому, суд зазначає, що у вищевказаній заявці на перевезення вантажу, крім маршруту перевезення товару, повністю співпадають відомості про транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення (автомобіль державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), а також вага товару.

Щодо посилання відповідача про те, що загальна сума у платіжних інструкціях №10 від 07.06.2023, №17 від 07.07.2023, №18 від 10.07.2023 та №19 від 19.09.2023 складає - 18069,71дол., а сума зазначена у рахунку-проформі №23SHXS8503 від 30.05.2023 - 18577,84 дол.США, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 МК України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості, а також інші комерційні та транспортні документи, які містять відомості, необхідні для митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затв. наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, фактурна вартість - ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

У міжнародній комерційній практиці рахунок-проформа (Proforma invoice) - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Рахунок-фактура (Commercial invoice) - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність підприємства.

Рахунок-проформа (Proforma invoice) містить практично ті ж дані, що і рахунок- фактура (Commercial invoice).

Відмінність рахунку-проформи (Proforma invoice) від рахунку-фактури (Commercial invoice) полягає в тому, що деякі відомості, зазначені в рахунку-проформі, можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару, або його кількість.

Натомість, рахунок-фактура (Commercial invoice) вже формується із остаточними змінами та узгодженими даними та використовується для митного оформлення товарів, тобто комерційний інвойс містить вже точні фактичні дані, отримані на основі відомостей про проведене відвантаження товарів.

Рахунок-проформа (Proforma invoice) використовується, зокрема, для отримання передоплати або авансового платежу від покупця за товар або послуги.

В рахунку-проформі №23SHXS8503 від 30.05.2023 зазначені умови, на яких здійснюється оплата за товар, а саме: «Умови оплати: 30% - депозит, 70% - перед завантаженням».

Таким чином сторони узгодили порядок здійснення розрахунків.

У платіжних інструкціях №10 від 07.06.2023, №17 від 07.07.2023, №18 від 10.07.2023 та №19 від 19.09.2023, наданих митному органу, у графі «Призначення платежу» зазначено передоплату згідно з рахунку-проформи №23SHXS8503 від 30.05.2023 за договором №1 від 26.02.2020.

Також суд зазначає, що вартість товару, який був поставлений, визначена в рахунку-фактурі (інвойс) №23SHXS8503 від 13.07.2023 та складає 18 577,84 дол. Саме така сума була вказана декларантом у МД №23UA209230101647U2 від 25.09.2023.

Відповідно до п.п.3-5 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, серед іншого: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

При цьому платіжна інструкція є доказом щодо виконання (неналежного виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару немає.

Тож суд звертає увагу на те, що у графі 22 МД №23UA209230101647U2 від 25.09.2023 декларант зазначив вартість товарів у сумі 18 577,84 дол. Вказана сума повністю відповідає сумі, зазначеній у рахунку-фактурі (інвойсі) №23SHXS8503 від 13.07.2023 та рахунку-проформі №23SHXS8503 від 30.05.2023.

При цьому слід також зазначити, що вартість товарів, зазначена декларантом у митній декларації в сумі 18577,84 дол. є більшою, чим сума, зазначена у платіжних інструкціях №10 від 07.06.2023, №17 від 07.07.2023, №18 від 10.07.2023 та №19 від 19.09.2023 - 18 069,71 дол,, тобто позивач задекларував товари на більшу, а не меншу суму та визначив митну вартість товарів у більшому розмірі.

З огляду на вказане, суд зазначає, що у поданих ТОВ «ББМЛФ» документах відсутні будь-які розбіжності, які б впливали на визначення митної вартості товару, та позивачем до Львівської митниці подані всі, визначені МК України, документи, які підтверджують митну вартість товару, задекларовану ТОВ «ББМЛФ» у митній декларації.

Тобто, подані позивачем до митного оформлення документи підтверджують вартість перевезення товару та містять інформацію щодо умов його поставки.

Щодо посилання відповідача про те, що в рахунку-проформі N223SHXS85O3 від 30.05.2023, рахунку-фактурі (інвойсі) №23SHXS8503 від 13.07.2023, контракті №1 від 26.02.2020 наявні різні розміри відбитків печаток, а в сертифікаті про походження товару №23С2102А0663/00019 від 23.08.2023 взагалі інша печатка, то суд зазначає таке.

Відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за вказані товари.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 23.01.2018 у справі № 815/469/15, відмінність підписів на печатці і штампі сама по собі не може бути підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки виготовлення іноземним контрагентом документів, що підтверджують митну вартість товарів, на різних бланках та підписання їх різними особами за відсутності розбіжностей у числових значеннях не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Такі розбіжності не свідчать про невірні числові значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, наявність лише відмінностей у печатках не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки вказані відмінності у печатках на документах не можуть вплинути на встановлення митної вартості товару.

Також суд звертає увагу на те, що печатки на рахунку-проформі №23SHXS8503 від 30.05.2023 та рахунку-фактурі (інвойсі) №23SHXS8503 від 13.07.2023 є ідентичними.

Факт недійсності чи підробки рахунку-проформи №23SHXS8503 від 30.05.2023, рахунку-фактури (інвойсу) №23SHXS8503 від 13.07.2023, контракту №1 від 26.02.2020 та сертифікату про походження товару №23С2102А0663/00019 від 23.08.2023 встановлений не був.

Крім того, відповідно до ч. ч.3 ст. 41 МК України сертифікат про походження товару є лише одним із документів, що підтверджують країну походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

При цьому сертифікат про походження товару не є тим документом, який впливає на визначення митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2019 у справі №826/17973/14 сформулював правову позицію, відповідно до якої «...однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не навів жодних відомостей про те, яким саме чином відмінності щодо розміру печаток на документах вплинули на визначення митної вартості товару.

Таким чином відмінності у розмірах печаток не свідчать про невірне числове значення складових митної вартості товарів.

Щодо посилання відповідача про те, що в Договорі №1 від 26.02.2020 та в додатку до нього №1 від 16.09.2022 наявні частини відбиток печаток. У контракт №1 від 26.02.2020 відсутнє прізвище покупця, то суд зазначає таке.

Позивачем до митного оформлення було подано Договір від 26.02.2020 №1 та Додаток №1 від 16.09.2022 до нього.

Зазначені документи мають пронумерований поділ на розділи, пункти та підпункти та визначені місця для підпису сторін. Нумерація розділів, пунктів і підпунктів у наданій копії договору є послідовною, а у місцях, які передбачені для підпису сторонами, містяться підписи та печатки сторін.

Таким чином відсутні підстави для сумнівів щодо дійсності поданої до митного оформлення скан-копїї договору від 26.02.2020 №1 та додатку №1 від 16.09.2022 до нього.

Так, у п.п. 1.1.. Договору № 1 від 26.02.2020 зазначено, що Продавець зобов`язується продати, а Покупець - придбати товар в асортименті, вказаному у інвойсах.

Згідно з п.п. 3.1 зазначеного Договору ціни на товар, що поставляються за даним договором встановлюються в інвойсах на кожну партію окремо. Кількість, перелік та ціна вказується в інвойсах, які ж невід`ємною частиною цього договору.

Отже відомості, які безпосередньо впливають на визначення розміру митних платежів зазначені у інвойсі.

Наявність частини відбиток печатки продавця у контракті №1 від 26.02.2020 та в додатку №1 від 16.09.2022 до нього жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Чинне законодавство України не забороняє ставити відбитки печатки на сторінки договорів та підписувати кожну сторінку договору, тому такі зауваження відповідача є безпідставними.

Відповідно до ст. 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Наявність або відсутність відбитка печатки суб' єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Щодо посилання відповідача про те, що у договорі №1 від 26.02.2020 відсутнє прізвище покупця, то суд зазнчає таке.

Реквізит підпису дійсно не містить вказівки на прізвище та ініціали особи, яка підписала документ. Разом з тим, такий недолік документу, підпис на якому скріплений печаткою, не є обставиною, яка впливає на числові значення і в кінцевому результаті на визначення митної вартості придбаного позивачем товару.

Крім того у Договорі №1 від 26.02.2020 купівлі продажу вказано, що контракт з боку продавця DALIAN F.T.Z. SANSHAN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD укладається генеральним менеджером Miss WEI MEILAN., а з боку покупця TOB «ББМЛФ» - директором ОСОБА_2 .

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що твердження митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару про відсутність в договорі прізвища покупця є необґрунтованими.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів неможе бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не ідентичного) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що у рішенні про коригування заявленої позивачем митної вартості товару міститься лише посилання на іншу митну декларацію без визначення товару, якісних характеристик, умов поставки та інших обставин, які суттєво впливають на рівень митної вартості товару.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100600/2 від 26.09.2023, а також прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002457 від 26.09.2023 є протиправними та підлягає скасуванню.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідач не довів суду правомірності оскаржуваного рішення, натомість, сукупністю зібраних у справі доказів підтверджується обгрунтованість позовних вимог.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Щодо питання розподілу судового збору, то відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 2621,72грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00грн.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 15.08.2023 у справі №818/1533/17.

Відповідач у відзиві зазначив, що сума витрат на правову допомогу, надану позивачу, - завищена, бо справа є незначної складності.

На підтвердження обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 20000,00 грн. позивач надав до суду наступні документи: копія договору про надання правової допомоги від 04.06.2020 з додатком, копія рахунку №123 від 03.10.2023 на суму 20000,00 грн., копія платіжної інструкції від 03.10.2023 №32 на суму 20000,00 грн., копія акту прийому-передачі наданих послуг від 20.11.2023 на суму 20000,00 грн., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер адвоката.

Зі змісту наданих документів вбачається, що вартість послуг за надання правової допомоги складає 20000,00 грн. за: проведення консультації з клієнтом, погодження правової позиції; підготовка та подача позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду; ознайомлення з відзивом Львівської митниці на позовну заяву. Підготовка та подача до Львівського окружного адміністративного суду відповіді на відзив та клопотання про доручення доказів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Водночас, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 20000,00 грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі у сумі 3000,00 грн. Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу саме у сумі 3000,00 грн. є пропорційним до предмета спору та складності справи.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ББМЛФ» (місцезнаходження: 58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, буд. 18А, КОД ЄДРПОУ 43486785) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішенняпро коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригуваннямитної вартості товарів № UA209000/2023/100600/2 від 26.09.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації,митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобівкомерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2023/002457 від 6.09.2023.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ББМЛФ» (місцезнаходження: 58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, буд. 18А, КОД ЄДРПОУ 43486785) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2621,72грн.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ББМЛФ» (місцезнаходження: 58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, буд. 18А, КОД ЄДРПОУ 43486785) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.