Рішення

від 22.01.2024 по справі 440/14800/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/14800/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №748/32-00-07-04-18 від 10.08.2023.

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «Полтавський ГЗК», позивач) вказало про протиправність податкового повідомлення-рішення №748/32-00-07-04-18 від 10.08.2023, так як підставою для його прийняття слугували висновки Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі Східне МУ ДПС, відповідач) про включення до складу податкового кредиту позивача за березень 2023 суми 200488,00 грн, за нереальними операціями при відносинах з контрагентами ТОВ «Діест» (97286,00 грн), ТОВ «Універсал-Строй» (23488,00 грн), ТОВ «Енерго Тема» (77955,00 грн), ТОВ «Сталекс» (1759,00 грн), зокрема відповідач вказав, що контрагенти ПрАТ «Полтавський ГЗК» не є виробниками товару у зв`язку із недостатньою чисельністю трудових ресурсів та відсутністю виробничих потужностей, технічної та матеріальної бази для виконання робіт/надання послуг та неможливо встановити виробника товару по ланцюгу постачання. Позивач стверджує, про безпідставність таких висновків Східного МУ ДПС, адже всі операції із ТОВ «Діест», ТОВ «Універсал-Строй», ТОВ «Енерго Тема» та ТОВ «Сталекс» були реальними, спричинили позитивні зміни в економічному стані ПрАТ «Полтавський ГЗК», належним чином документально оформлені в бухгалтерському та податковому обліку позивача. Доказів зворотнього відповідачем не надано, а висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не доведені належним чином.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 позовна заява прийнята до провадження, відкрите провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.

06.11.2023 Східне МУ ДПС надало до матеріалів справи відзив на адміністративний позов, де проти задоволення позовних вимог заперечувало, просило відмовити у задоволенні позову з огляду на встановлення в ході проведення перевірки нереальності операцій ПрАТ «Полтавський ГЗК» із ТОВ «Діест», ТОВ «Універсал-Строй», ТОВ «Енерго Тема» та ТОВ «Сталекс», що спричинило безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість. Так, Східним МУ ДПС встановлено про відсутність в контрагентів позивача виробничих потужностей, достатньої кількості трудових ресурсів, технічної та матеріальної бази для виконання робіт/надання послуг. Відповідач вказав також про неможливість встановлення виробників товару по ланцюгу постачання товарів/послуг на користь ПрАТ «Полтавський ГЗК».

У відповіді на відзив, поданій позивачем 29.11.2023 до справи, ПрАТ «Полтавський ГЗК» зазначило про наявність реальних змін майнового стану за наслідками господарських операцій із ТОВ «Діест», ТОВ «Універсал-Строй», ТОВ «Енерго Тема» та ТОВ «Сталекс», що стало підставою для відображення наявного фактичного руху активів у бухгалтерському та податковому обліку позивача. ПрАТ «Полтавський ГЗК» наполягало на індивідуальній відповідальності і відсутності доказів неможливість реального здійснення позивачем господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку. Позивач наполягав, що Східним МУ ДПС не доведено, що відомості, які містяться в документах, складених за наслідками здійснення господарських операцій неповні, недостовірні та (або) суперечливі та є наслідком укладення нікчемних правочинів або ґрунтуються на документах, недійсність даних в яких установлена судом. ПрАТ «Полтавський ГЗК» вказує, що відповідачем не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків господарських операцій та не наведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів їх реальність, а посилання на відомості з інформаційних систем відповідача без пов`язаності із наведеними даними є неспроможними.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 закрите підготовче провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, надали клопотання про розгляд справи за відсутності представників, у письмовому провадженні.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши письмові пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

Східним МУ ДПС на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст. 79, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» (зі змінами) та наказу Східного МУ ДПС від 18.05.2023 №119-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Полтавський ГЗК» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року (вх. №9085062741 від 19.04.2023), за результатами якої складено акт від 19.06.2023 № 656/32-00-07-03-05/00191282 /т.1,а.с.8-61/.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року у Декларації від`ємного значення з податку на додану вартість встановлено порушення ПрАТ «Полтавський ГЗК» вимог п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.198, п.200.4, ст.200 ПК України, оскільки підприємством завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 200488,00 грн.

ПрАТ «Полтавський ГЗК» не погодилось з висновками акту та, користуючись правом, наданим йому пунктом 86.7 статті 86 ПК України, подало заперечення до акту перевірки листом від 18.07.2023 №4641/2919 (вх. №5300/6 від 24.07.2023). Постійною комісією Східного МУ ДПС з розгляду заперечень та пояснень до акту перевірки розглянуті заперечення ПрАТ «Полтавський ГЗК» та за результатами їх розгляду направлений ПрАТ «Полтавський ГЗК» лист від 03.08.2023 №4415/32-00-07-03-03 про розгляд заперечень до Акту перевірки №656/32-00-07-03-05/00191282 від 19.06.2023, яким відмовлено в їх задоволені та встановлено, що висновки акта №656/32-00-07-03-05/00191282 від 19.06.2023, з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року (вх. № 9085062741 від 19.04.2023), правомірні та документально обґрунтовані.

Східним МУ ДПС винесене податкове повідомлення- рішення за формою «В4» № 748/32-00-07-04-18 від 10.08.2023 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 200488,00 грн /т.1,а.с.72/.

Актом перевірки встановлене порушення ПрАТ «Полтавський ГЗК» положень п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством було завищено податковий кредит за березень 2023 року на 200 488 грн, внаслідок включення до його складу нереальних операцій при взаємовідносинах з контрагентами:

ТОВ «ДІЕСТ», (код за ЄДРПОУ 42599690), у сумі 97286,00 грн;

ТОВ «УШВЕРСАЛ-СТРОЙ», (код за ЄДРЦОУ 36855483), у сумі 23488,00 грн;

ТОВ «ЕНЕРГО ТЕМА», (код за ЄДРПОУ 41984387), у сумі 77955,00 грн;

ТОВ «СТАЛЕКС», (код за ЄДРПОУ 32196738), у сумі 1759,00 грн, що призвело до порушення ПрАТ «Полтавський ГЗК» абз. «в» п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого було завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 200488,00 грн.

На підставі акту позапланової перевірки №172/32-00-07-04-14/00191282 від 20.03.2023, Східним МУ ДПС прийняте податкове повідомлення - рішення №748/32-00-07-04-18 від 10.08.2023, яким позивачеві зменшений розмір від?ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2023, в розмірі 200 488 грн.

ПрАТ «Полтавський ГЗК» не погодився із податковими повідомленнями-рішенням №748/32-00-07-04-18 від 10.08.2023, оскаржив його до суду.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.1 ПК України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 ПК України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У пункті 198.6 статті 196 ПК України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами в оспорюваній сумі, які були покладені в основу акта перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон України №996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України №996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704 (далі Положення № 88, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19.

З урахуванням зазначеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В ході дослідження матеріалів справи стосовно правовідносин позивача з ТОВ «ДІЕСТ» судом встановлено, що 16.02.2022 між ТОВ «ДІЕСТ» (підрядник) та ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (замовник) укладений договір №307, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати відповідно до умов цього договору ремонт об`єктів замовника в обсягах узгоджених із замовником. Обсяг робіт за договором визначається за згодою сторін і вказується в додатках які є його невід`ємною частиною /т1,а.с.114-132/.

Сторонами складений розрахунок договірної ціни №12, відповідно до якого орієнтовна вартість робіт по «поточному ремонту м/к 3-ї категорії інв.№010021001» складає 2887226,95 грн /т.1,а.с.129/.

В акті перевірки відповідачем встановлено про залучення субпідрядної організації ТОВ «ДокаПромМонтаж», яке за даними декларацій (січень-березень 2023) не декларує податкові зобов`язання, що на переконання відповідача свідчить про відсутність ритмічного характеру постачання та здійснення господарських операцій тільки для документального їх оформлення.

Також відповідачем зазначено, що поточний ремонт металоконструкцій третьої категорії відноситься до робіт підвищеної небезпеки, тобто, для виконання таких робіт ТОВ «ДІЕСТ» необхідно мати достатню кількість основних фондів (машин та механізмів для виконання поточного ремонту), кваліфікований персонал.

За вказаного, Східним МУ ДПС зроблений висновок, що оскільки ТОВ «ДІЕСТ» не має у своєму активі технологічного транспорту та працівників, останнє не могло виконати роботи для ПрАТ «Полтавський ГЗК» у зв?язку із чим, комбінат безпідставно завищив податковий кредит у лютому 2023 на суму ПДВ 97 285,81 грн по взаємовідносинам з ТОВ «ДІЕСТ».

В підтвердження наявності кваліфікації та права виконання робіт підвищеної складності та устаткування підвищеної небезпеки працівниками ТОВ «ДІЕСТ», позивачем надані дозволи №020.19.53 та №019.19.53 видані управлінням праці у Полтавській області /т.1,а.с.133,134/.

Крім того, надано списки для проходження вступного інструктажу, перед початком виконання робіт з промислової безпеки та охорони праці (працівники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) /т.1,а.с.112-113/, а також табелі обліку робочого часу, вищевказаних осіб, за лютий-березень 2023 на об?єкті ПрАТ «Полтавський ГЗК» /т.1,а.с.135-136/.

На підтвердження виконання умов указаного договору до матеріалів справи надані приймально-здавальні акти витрачених основних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядною організацією ТОВ «ДІЕСТ» №4 від 14.02.2023, №8 від 14.02.2023. За результатами поточного ремонту м/к 3-ї категорії інв.№01002100, 28.02.2023 сторонами складені акти приймання виконаних робіт №1 на загальну суму 147396,44 грн та №2 на загальну суму 436318,44 грн, підписані сторонами без заперечень /т.1,а.с.96-110/.

ТОВ «ДІЕСТ» виписана податкова накладна №2 від 28.02.23 на загальну суму 486429,07 грн, в тому числі сума ПДВ 97286,00 грн /т.1,а.с.93-94/.

Податкові накладні, складені ТОВ «ДІЕСТ», відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Зауважень до оформлення податкових накладних відповілачем не наведено.

Розрахунки між сторонами договору проведені, про що вбачається з наданої копії рахунку №73 від 28.02.2023 на оплату робіт по поточному ремонту в дробарно-збагачувальній фабриці в лютому 2023 та копії платіжного доручення від 19.04.2023 №313 про оплату 583714,88 грн в тому числі ПДВ 97285,81 грн /т.1,а.с.95,111/.

Твердження відповідача про нереальність господарської операції за договором позивача із ТОВ "ДІЕСТ" документально не підтверджене, в акті перевірки містяться лише твердження про невиконання робіт субпідрядною організацією, яке не підтверджене і, в свою чергу не спростоване відповідачем факту виконання робіт і отримання результату позивачем за договором підряду від ТОВ "ДІЕСТ".

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Універсал-Строй» суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2021 між ТОВ «Універсал-Строй» (підрядник) та ПрАТ «Полтавський ГЗК» (замовник) укладений договір №2285, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати поточний ремонт рибозагороджувача інв. №020098000 (заявка 4678.07/022). Обсяг робіт за договором визначається за згодою сторін і вказується в додатках які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до додатків №2 та №3 до договору сторонами обумовлений об?єм робіт який необхідно виконати /т.1,а.с.137-150/.

В акті перевірки відповідач вказав, що ТОВ «Універсал-Строй» не залучало субпідрядних організацій на поточний ремонт рибозагороджувача інв. №020098000, а для здійснення поточного ремонту рибозагороджувача ТОВ «Універсал-Строй» необхідно мати достатню кількість основних фондів (машин та механізмів для виконання поточного ремонту), кваліфікований персонал.

За даного (відсутність власного чи орендованого технологічного транспорту, працівників та надання послуг) відповідач констатував, що неможливо встановити фактичного надання послуг для ПрАТ «Полтавський ГЗК», зазначив, про ненадання звітів про отримання послуг з фото фіксацією, висновував про обрив ланцюга постачання наданих послуг.

За вказаного, Східним МУ ДПС вказано, що оскільки ТОВ «Універсал-Строй» не має у своєму активі технологічного транспорту та працівників, відповідно, не могло надати послуги для ПрАТ «Полтавський ГЗК» у зв?язку із чим, позивач безпідставно завищив податковий кредит за березень 2023 на суму ПДВ 23488,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Універсал-Строй».

На підтвердження наявності кваліфікації та права виконання робіт з будівництва об?єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об?єктів з середніми та значними наслідками, ТОВ «Універсал-Строй», має відповідну ліцензію №44-Л від 07.08.2019, видану державною архітектурно-будівельною інспекцією України, декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці (додаток 8 до порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018р. № 48) /т.1,а.с.159-166/.

Тобто, в матеріалах справи наявні копії документів, які підтверджують наявність в контрагента позивача технологічного транспорту та працівників, що видані компетентними організаціями в порядку, визначеному законодавством України. Зауважень до таких документів чи спростувань інформації, в них наведеної, відповідачем в ході розгляду справи не надано, а судом не встановлено.

Крім того, позивачем надані списки для проходження вступного інструктажу, перед початком виконання робіт, з промислової безпеки та охорони праці (працівники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Шитік).

За результатами поточного ремонту рибозагороджувача інв. №020098000, 30.11.2022 сторонами складений акт приймання виконаних робіт б/н на загальну суму 140928,00 грн, підписаний сторонами без заперечень /т.1,а.с.153 156/.

ТОВ «Універсал-Строй» виписана податкова накладна №1 від 30.01.2022 на загальну суму 140 928,00 грн, в тому числі сума ПДВ 23 488,00 грн /т.11,а.с.150/, що відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України. Зауважень до оформлення якої в акті перевірки не зазначено.

На підтвердження оплати проведених ТОВ «Універсал-Строй» робіт надана копія рахунку №2 від 30.11.2022, на оплату робіт по поточному ремонту рибозагороджувача інв. №020098000 та копія платіжного доручення від 19.04.2023 №374 про оплату 120928,00 грн, в тому числі ПДВ 20154,67 грн., від 24.01.2023 №1681 про оплату 20000,00 грн, в тому числі ПДВ 3333,33 грн /т.1,а.с.152,157,158/.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Сталекс» судом досліджений наявний в матеріалах справи договір від 12.03.2019 №643, укладений між ТОВ «Сталекс» (постачальник) та ПрАТ "Полтавський ГЗК" (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію за цінами та у кількості, у строках та на умовах, передбачених цим договором, а так само обумовлених специфікаціями та/або рахунками, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до додаткових угод №2, №3, №4 термін дії договору декілька разів пролонгували, згідно останньої редакції сторони домовились, що договір діє до 31.12.2024 /т.1,а.с.167 179/.

За твердженням відповідача ТОВ «Салтекс» не є виробником товару (арматура світлосигнальна (лампа світлосигнальна) СКЛ 10Б-Б-2-60), а здійснює перевиставлення податкового кредиту від ТОВ «Коннекта» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ТМ».

Із дослідження ланцюгів другої та третьої ланки постачання за даними інформаційних систем відповідача, останнім зроблений висновок про неможливість встановлення джерела походження товару: техногенератор ТП-75-20-0,2, арматура світлосигнальна (лампа світлосигнальна) СКЛ 10Б-Б-2-60, універсальний перемикач УП5311-А23 і констатовано про завищення податкового кредиту ПрАТ «Полтавський ГЗК» по операціям з ТОВ «Сталекс» за лютий 2023 на суму 1759,20 грн.

ТОВ «Салтекс» виписані видаткові накладні: №34 від 06.02.2023 на техногенератор ТП-75-20-0,2, №57 від 22.02.2023 (арматура світлосигнальна (лампа світлосигнальна) СКЛ 10Б-Б-2-60, №41 від 09.20.2023 (універсальний перемикач УП5311-А23) /т.1,а.с.184,193/.

Оприбутковуючи отриманий товар ПрАТ «Полтавський ГЗК» надано прибуткові ордери №53 від 08.02.2023, №11 від 10.02.2023, №72 від 24.04.2023 /т.1,а.с.183,192,201/ .

ТОВ «Салтекс» виписано податкові накладні від 06.02.2023 №2 на загальну суму 3955,2 грн, у тому числі ПДВ 659,2 грн, від 22.02.2023 №22 на загальну суму 6600,00 грн, у тому числі ПДВ 1100,00 грн, від 09.02.2023 №14 на загальну суму 3168,00 грн /т.1,а.с.180,190,198/.

Податкові накладні, складені ТОВ "Салтекс", відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Зауважень до оформлення податкових накладних в акті перевірки не зазначено.», надані копії платіжних доручень від 24.02.2023 №51 про сплату у розмірі 3955,20 грн, від 24.02.2023 №64 про сплату у розмірі 3168,00 грн, від 27.04.2023 №2179 про сплату у розмірі 6600 грн /т.1,а.с.187,196,205/.

На підтвердження транспортування позивачем товару в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних перевізника «Нова пошта» №590000925879520 від 08.02.2023, 590000932952213 від 22.02.2023, 590000927415525 від 09.02.2023 /т.1,а.с.186,188-189,195,204/.

Суд враховує, що відповідачем, виключно із посиланням на дані інформаційних систем зроблені висновки про відсутність товару в постачальника за ланцюгом постачання, але жодним чином не спростований факт отримання товару позивачем від ТОВ "Салтекс", тобто не враховане положення про індивідуальність юридичної відповідальності і, фактично, покладена відповідальність за протиправну поведінку третьої особи на позивача, без достатніх для того доказів.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Енерго Тема» судом з матеріалів справи встановлено, що 03.09.2019 між ТОВ «Енерго Тема» (постачальник) та ПрАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) укладений договір №2454, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію за цінами та у кількості, у строках та на умовах, передбачених цим договором, а так само обумовлених специфікаціями та/або рахунками, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 термін дії договору продовжений до 31.12.2022.

У специфікації №5 від 04.10.2022 зазначено товар поставки, а саме: «обігрівач інфрачервоний Н1200 - 2 шт., обігрівач інфрачервоний Р4000 - 2 шт., обігрівач інфрачервоний Z6000 - 4 шт.». Спеціфікацією №4 від 21.09.2022 вказано товар: «обігрівач інфрачервоний TEPLOTEMA «Strong» 0.5/1.1 - 50 шт.». Спеціфікацією №3 від 17.08.2022 замовлений товар: «промисловий стильовий інфрачервоний обігрівач 1600Вт, 220В, в комплекті з кріплення TEPLOTEMA PROM 1600» - 90 шт /т.1,а.с.207-221/.

Відповідно до акта перевірки, досліджений ланцюг формування податкового кредиту ТОВ «Енерго Тема» та встановлено, що ТОВ «Енерго Тема» протягом 2022 року, 2021 року, 2020 року відсутні накладні від постачальників з номенклатурою «обігрівач 1600, обігрівач Н1200, обігрівач Р4000, обігрівач Z6000». Таким чином, відповідно до даних ЄРПН, даних податкової звітності з ПДВ у ТОВ «Енерго Тема» відсутнэ придбання обігрівачів, на які було виписано, податкові накладні у жовтні 2022 ПрАТ «Полтавський ГЗК».

Отже, перевіркою не встановлені законні джерела походження обігрівачів від ТОВ «Енерго Тема» у зв?язку із чим не підтверджено отримання ПрАТ 2Полтавський ГЗК» товару по ланцюгу постачання від ТОВ «Енерго Тема» за жовтень 2022. У зв?язку із вищенаведеним, відповідач встановив про завищення податкового кредиту ПрАТ «Полтавський ГЗК» по операціям з ТОВ «Енерго Тема» за жовтень 2022 на суму 77955,00 грн.

ТОВ «Енерго Тема» виписані видаткові накладні: №ЕТ-0021 від 03.10.2022 на обігрівач Р1600 - 45 шт., №ЕТ-0023 від 10.10.2022 на обігрівач Н1200 - 2 шт., обігрівач Р4000 - 2шт., обігрівач 6000 - 4 шт. Оприбутковуючи отриманий товар ПрАТ «Полтавський ГЗК» надано прибуткові ордери №967 від 30.10.2022, №984 від 10.10.2022.

ТОВ «Енерго Тема» виписані податкові накладні від 30.10.22 №23 на загальну суму 380970,00 грн, у тому числі ПДВ 63495,00 грн, від 10.10.2022 №27 на загальну суму 86 760,00 грн, у тому числі ПДВ 14 460,00 грн, відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Зауважень до оформлення податкових накладних в акті перевірки не зазначено.

На підтвердження здійснення позивачем оплати товару, отриманого від ТОВ «Енерго Тема», надано копії платіжних доручень від 01.12.22 №52241 про сплату у розмірі 180970,00 грн, від 26.10.2022 №39238 про сплату у розмірі 200000,00 грн, від 13.12.2022 №59380 про сплату у розмірі 86760,00 грн.

На підтвердження транспортування товару в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних №РЕТ-0021 від 30.10.2022, №РЕТ-0023 від10.10.2022.

Крім того, до матеріалів справи залучений сертифікат відповідності (зареєстовано в реєстрі органу сертифікації UA0.YT.080803-22) щодо виробленої ТОВ «Тепло Тема» продукції (обігрівачі інфрачервоні згідно списку) відповідають вимогам ДСТУ. Разом із тим надано сертифікат дилера, який засвідчує, що ТОВ «Енерго Тема» є офіційним дилером ТОВ «Тепло Тема» виробника інфрачервоних обігрівачів ТМ Теплотема /т.1,а.с.222-252/.

За вказаного, суд доходить висновку, що відповідачем не враховані в повному обсязі всі обставини постачання на користь позивача і виготовлення товару за договором поставки №2454, а отже висновки щодо безпідставного формування податкового кредиту за даною операцією не досліджені відповідачем належним чином. Тобто, відповідачем не надано належних доказів нереальності господарської операції позивача із ТОВ "Енерго Тема".

Дослідивши матеріали справи та правовідносини позивача з ТОВ «ДІЕСТ», ТОВ «Універсал-Строй», ТОВ «Енерго Тема», ТОВ «Сталекс», суд враховує таке.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 24.05.2022 у справі № 640/11594/21.

Крім того, податкова інформація самостійно не може безумовно підтверджувати фінансово-господарську неспроможність господарюючого суб`єкта щодо виконання узятих на себе зобов`язань. Зокрема, відсутність трудових та матеріальних ресурсів самостійно не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у платника первинних документів, які спростовують такі доводи, які перш за все підлягають дослідженню та оцінці судом.

Верховний Суд також неодноразово акцентував, зокрема, у постановах від 02.12.2019 у справі №826/13060/18, від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Суд зазначає, що доводи контролюючого органу зводяться лише до правових дій, наявності/відсутності відповідних об`єктів, персоналу тощо саме у контрагентів позивача.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідачем не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що надані до справи письмові докази є належними та свідчать про реальність господарських операцій, у зв`язку з чим позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ від вартості господарських операцій з ТОВ «Діест», ТОВ «Універсал-Строй», ТОВ «Енерго Тема», ТОВ «Сталекс», у зв`язку з чим не підстверджене завищення від?ємного значення податк на додану вартість по правовідносинах із ТОВ «Діест», ТОВ «Універсал-Строй», ТОВ «Енерго Тема», ТОВ «Сталекс» на загальну суму 200488 грн.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.198, п.200.4, ст.200 ПК України здійснений при помилковому тлумаченні відповідачем норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власних рішень, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Полтавський ГЗК» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 3007,32 грн /т.1,а.с.7/, відповідно стягненню на користь ПрАТ «Полтавський ГЗК» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 3007,32 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, буд. 16,м. Горішні Плавні,Полтавська область,39800, код ЄДРПОУ 001912816023)до Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби (пр-кт Олександра Поля, буд. 57,м. Дніпро,49600, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №748/32-00-07-04-18 від 10.08.2023.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 3007,32 (три тисячі сім гривень тридцять дві копійки) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва