Постанова

від 17.06.2024 по справі 440/14800/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 р. Справа № 440/14800/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава по справі № 440/14800/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ «Полтавський ГЗК», позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 748/32-00-07-04-18 від 10.08.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкове повідомлення-рішення №748/32-00-07-04-18 від 10.08.2023 є протиправним. Так, підставою для його прийняття слугували висновки Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про включення до складу податкового кредиту позивача за березень 2023 суми 200488,00 грн, за нереальними операціями по відносинах з контрагентами ТОВ «Діест» (97286,00 грн), ТОВ «Універсал-Строй» (23488,00 грн), ТОВ «Енерго Тема» (77955,00 грн), ТОВ «Сталекс» (1759,00 грн). Зокрема, відповідач вказав, що контрагенти ПрАТ «Полтавський ГЗК» не є виробниками товару у зв`язку із недостатньою чисельністю трудових ресурсів та відсутністю виробничих потужностей, технічної та матеріальної бази для виконання робіт/надання послуг та неможливо встановити виробника товару по ланцюгу постачання. В свою чергу, позивач стверджує, про безпідставність таких висновків Східного МУ ДПС, адже всі операції із ТОВ «Діест», ТОВ «Універсал-Строй», ТОВ «Енерго Тема» та ТОВ «Сталекс» були реальними, спричинили позитивні зміни в економічному стані ПрАТ «Полтавський ГЗК», належним чином документально оформлені в бухгалтерському та податковому обліку позивача. Доказів зворотнього відповідачем не надано, а висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не доведені належним чином.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №748/32-00-07-04-18 від 10.08.2023.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 3007,32 (три тисячі сім гривень тридцять дві копійки) грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено нереальність операцій ПрАТ «Полтавський ГЗК» із ТОВ «Діест», ТОВ «Універсал-Строй», ТОВ «Енерго Тема» та ТОВ «Сталекс», що спричинило безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість. Так, Східним МУ ДПС встановлено про відсутність в контрагентів позивача виробничих потужностей, достатньої кількості трудових ресурсів, технічної та матеріальної бази для виконання робіт/надання послуг. Відповідач вказав також про неможливість встановлення виробників товару по ланцюгу постачання товарів/послуг на користь ПрАТ «Полтавський ГЗК». Більш того, згідно пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України підставами для висновків контролюючого органу є податкова інформація.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Східним МУ ДПС на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст. 79, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» (зі змінами) та наказу Східного МУ ДПС від 18.05.2023 №119-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Полтавський ГЗК» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року (вх. №9085062741 від 19.04.2023), за результатами якої складено акт від 19.06.2023 № 656/32-00-07-03-05/00191282 /т.1, а.с.8-61/.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року у Декларації від`ємного значення з податку на додану вартість встановлено порушення ПрАТ «Полтавський ГЗК» п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит при здійсненні нереальних операцій за березень 2023 року у загальній сумі ПДВ 200488 грн. при взаємовідносинах з контрагентами:

ТОВ «ДІЕСТ», (код за ЄДРПОУ 42599690), у сумі 97286,00 грн;

ТОВ «УНІВЕРСАЛ-СТРОЙ», (код за ЄДРПОУ 36855483), у сумі 23488,00 грн;

ТОВ «ЕНЕРГО ТЕМА», (код за ЄДРПОУ 41984387), у сумі 77955,00 грн;

ТОВ «СТАЛЕКС», (код за ЄДРПОУ 32196738), у сумі 1759,00 грн.

ПрАТ «Полтавський ГЗК» не погодилось з висновками акту та, користуючись правом, наданим йому пунктом 86.7 статті 86 ПК України, подало заперечення до акту перевірки листом від 18.07.2023 №4641/2919 (вх. №5300/6 від 24.07.2023).

Постійною комісією Східного МУ ДПС з розгляду заперечень та пояснень до акту перевірки розглянуті заперечення ПрАТ «Полтавський ГЗК» та за результатами їх розгляду направлений ПрАТ «Полтавський ГЗК» лист від 03.08.2023 № 4415/32-00-07-03-03 про розгляд заперечень до Акту перевірки № 656/32-00-07-03-05/00191282 від 19.06.2023, яким відмовлено в їх задоволені та встановлено, що висновки акта № 656/32-00-07-03-05/00191282 від 19.06.2023, з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року (вх. № 9085062741 від 19.04.2023), правомірні та документально обґрунтовані.

Східним МУ ДПС винесене податкове повідомлення - рішення за формою «В4» № 748/32-00-07-04-18 від 10.08.2023 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 200488,00 грн /т.1, а.с.72/.

ПрАТ «Полтавський ГЗК» не погодився із податковим повідомленням-рішенням №748/32-00-07-04-18 від 10.08.2023, оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що надані до справи письмові докази є належними та свідчать про реальність господарських операцій, у зв`язку з чим позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ від вартості господарських операцій з ТОВ «Діест», ТОВ «Універсал-Строй», ТОВ «Енерго Тема», ТОВ «Сталекс», у зв`язку з чим не підтверджене завищення від`ємного значення податку на додану вартість по правовідносинах із ТОВ «Діест», ТОВ «Універсал-Строй», ТОВ «Енерго Тема», ТОВ «Сталекс» на загальну суму 200488 грн. Висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.198, п.200.4, ст.200 ПК України здійснений при помилковому тлумаченні відповідачем норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.1 ПК України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 ПК України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У пункті 198.6 статті 196 ПК України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон України №996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України №996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704 (далі Положення № 88, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19.

З урахуванням зазначеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами в оспорюваній сумі, які були покладені в основу акта перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

В ході дослідження матеріалів справи стосовно правовідносин позивача з ТОВ «ДІЕСТ» судом встановлено, що 16.02.2022 між ТОВ «ДІЕСТ» (підрядник) та ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (замовник) укладений договір №307, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати відповідно до умов цього договору ремонт об`єктів замовника в обсягах узгоджених із замовником. Обсяг робіт за договором визначається за згодою сторін і вказується в додатках які є його невід`ємною частиною /т1, а.с.114-132/.

Сторонами складений розрахунок договірної ціни №12, відповідно до якого орієнтовна вартість робіт по «поточному ремонту м/к 3-ї категорії інв. №010021001» складає 2887226,95 грн /т.1, а.с.129/.

В акті перевірки відповідачем встановлено про залучення субпідрядної організації ТОВ «ДокаПромМонтаж», яке за даними декларацій (січень-березень 2023) не декларує податкові зобов`язання, що на переконання відповідача свідчить про відсутність ритмічного характеру постачання та здійснення господарських операцій тільки для документального їх оформлення.

Також відповідачем зазначено, що поточний ремонт металоконструкцій третьої категорії відноситься до робіт підвищеної небезпеки, тобто, для виконання таких робіт ТОВ «ДІЕСТ» необхідно мати достатню кількість основних фондів (машин та механізмів для виконання поточного ремонту), кваліфікований персонал.

За вказаного, Східним МУ ДПС зроблений висновок, що оскільки ТОВ «ДІЕСТ» не має у своєму активі технологічного транспорту та працівників, останнє не могло виконати роботи для ПрАТ «Полтавський ГЗК» у зв`язку із чим, комбінат безпідставно завищив податковий кредит у лютому 2023 на суму ПДВ 97 285,81 грн по взаємовідносинам з ТОВ «ДІЕСТ».

В підтвердження наявності кваліфікації та права виконання робіт підвищеної складності та устаткування підвищеної небезпеки працівниками ТОВ «ДІЕСТ», позивачем надані дозволи №020.19.53 та №019.19.53 видані управлінням держпраці у Полтавській області /т.1, а.с.133,134/.

Крім того, надано списки для проходження вступного інструктажу, перед початком виконання робіт з промислової безпеки та охорони праці (працівники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) /т.1, а.с.112-113/, а також табелі обліку робочого часу, вищевказаних осіб, за лютий-березень 2023 на об`єкті ПрАТ «Полтавський ГЗК» /т.1, а.с.135-136/.

На підтвердження виконання умов указаного договору до матеріалів справи надані приймально-здавальні акти витрачених основних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядною організацією ТОВ «ДІЕСТ» №4 від 14.02.2023, №8 від 14.02.2023. За результатами поточного ремонту м/к 3-ї категорії інв.№01002100, 28.02.2023 сторонами складені акти приймання виконаних робіт №1 на загальну суму 147396,44 грн та №2 на загальну суму 436318,44 грн, підписані сторонами без заперечень /т.1, а.с.96-110/.

ТОВ «ДІЕСТ» виписана податкова накладна №2 від 28.02.23 на загальну суму 486429,07 грн, в тому числі сума ПДВ 97286,00 грн /т.1, а.с.93-94/.

Податкова накладна, складена ТОВ «ДІЕСТ», відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Зауважень до оформлення податкової накладної відповідачем не наведено.

Розрахунки між сторонами договору проведені, про що вбачається з наданої копії рахунку №73 від 28.02.2023 на оплату робіт по поточному ремонту в Дробарно-збагачувальній фабриці в лютому 2023 та копії платіжного доручення від 19.04.2023 №313 про оплату 583714,88 грн в тому числі ПДВ 97285,81 грн /т.1, а.с.95, 111/.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що твердження відповідача про нереальність господарської операції за договором позивача із ТОВ "ДІЕСТ" документально не підтверджене, в акті перевірки містяться лише твердження про невиконання робіт субпідрядною організацією, яке не підтверджене і, в свою чергу не спростовує відповідачем факту виконання робіт і отримання результату позивачем за договором підряду від ТОВ "ДІЕСТ".

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Універсал-Строй» судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2021 між ТОВ «Універсал-Строй» (підрядник) та ПрАТ «Полтавський ГЗК» (замовник) укладений договір № 2285, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати поточний ремонт рибозагороджувача інв. №020098000 (заявка 4678.07/022). Обсяг робіт за договором визначається за згодою сторін і вказується в додатках які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до додатків №2 та №3 до договору сторонами обумовлений об`єм робіт який необхідно виконати /т.1, а.с.137-150/.

В акті перевірки відповідач вказав, що ТОВ «Універсал-Строй» не залучало субпідрядних організацій на поточний ремонт рибозагороджувача інв. №020098000, а для здійснення поточного ремонту рибозагороджувача ТОВ «Універсал-Строй» необхідно мати достатню кількість основних фондів (машин та механізмів для виконання поточного ремонту), кваліфікований персонал.

За даного (відсутність власного чи орендованого технологічного транспорту, працівників та надання послуг) відповідач констатував, що неможливо встановити фактичного надання послуг для ПрАТ «Полтавський ГЗК», зазначив, про ненадання звітів про отримання послуг з фото фіксацією, висновував про обрив ланцюга постачання наданих послуг.

За вказаного, Східним МУ ДПС вказано, що оскільки ТОВ «Універсал-Строй» не має у своєму активі технологічного транспорту та працівників, відповідно, не могло надати послуги для ПрАТ «Полтавський ГЗК» у зв`язку із чим, позивач безпідставно завищив податковий кредит за березень 2023 на суму ПДВ 23488,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Універсал-Строй».

На підтвердження наявності кваліфікації та права на виконання робіт з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, ТОВ «Універсал-Строй», має відповідну ліцензію №44-Л від 07.08.2019, видану державною архітектурно-будівельною інспекцією України, декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці (додаток 8 до порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018р. № 48) /т.1, а.с.159-166/.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи наявні копії документів, які підтверджують наявність в контрагента позивача технологічного транспорту та працівників, що видані компетентними організаціями в порядку, визначеному законодавством України. Зауважень до таких документів чи спростувань інформації, в них наведеної, відповідачем в ході розгляду справи не надано, а судом не встановлено.

Крім того, позивачем надані списки для проходження вступного інструктажу, перед початком виконання робіт, з промислової безпеки та охорони праці (працівники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Шитік).

За результатами поточного ремонту рибозагороджувача інв. №020098000, 30.11.2022 сторонами складений акт приймання виконаних робіт б/н на загальну суму 140928,00 грн, підписаний сторонами без заперечень /т.1, а.с.153-156/.

ТОВ «Універсал-Строй» виписана податкова накладна №1 від 30.01.2022 на загальну суму 140 928,00 грн, в тому числі сума ПДВ 23 488,00 грн /т.11, а.с.150/, що відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України. Зауважень до оформлення якої в акті перевірки не зазначено.

На підтвердження оплати проведених ТОВ «Універсал-Строй» робіт надана копія рахунку №2 від 30.11.2022, на оплату робіт по поточному ремонту рибозагороджувача інв. №020098000 та копія платіжного доручення від 19.04.2023 №374 про оплату 120928,00 грн, в тому числі ПДВ 20154,67 грн., від 24.01.2023 №1681 про оплату 20000,00 грн, в тому числі ПДВ 3333,33 грн /т.1, а.с.152, 157, 158/.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Сталекс» судом досліджений наявний в матеріалах справи договір від 12.03.2019 №643, укладений між ТОВ «Сталекс» (постачальник) та ПрАТ "Полтавський ГЗК" (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію за цінами та у кількості, у строках та на умовах, передбачених цим договором, а так само обумовлених специфікаціями та/або рахунками, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до додаткових угод №2, №3, №4 термін дії договору декілька разів пролонгували, згідно останньої редакції сторони домовились, що договір діє до 31.12.2024 /т.1, а.с.167-179/.

За твердженням відповідача ТОВ «Салтекс» не є виробником товару (арматура світлосигнальна (лампа світлосигнальна) СКЛ 10Б-Б-2-60), а здійснює перевиставлення податкового кредиту від ТОВ «Коннекта» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ТМ».

Із дослідження ланцюгів другої та третьої ланки постачання за даними інформаційних систем відповідача, останнім зроблений висновок про неможливість встановлення джерела походження товару: техногенератор ТП-75-20-0,2, арматура світлосигнальна (лампа світлосигнальна) СКЛ 10Б-Б-2-60, універсальний перемикач УП5311-А23 і констатовано про завищення податкового кредиту ПрАТ «Полтавський ГЗК» по операціям з ТОВ «Сталекс» за лютий 2023 на суму 1759,20 грн.

ТОВ «Салтекс» виписані видаткові накладні: №34 від 06.02.2023 на техногенератор ТП-75-20-0,2, №57 від 22.02.2023 (арматура світлосигнальна (лампа світлосигнальна) СКЛ 10Б-Б-2-60, №41 від 09.20.2023 (універсальний перемикач УП5311-А23) /т.1, а.с.184, 193/.

Оприбутковуючи отриманий товар ПрАТ «Полтавський ГЗК» надано прибуткові ордери №53 від 08.02.2023, №11 від 10.02.2023, №72 від 24.04.2023 /т.1, а.с.183, 192, 201/.

ТОВ «Салтекс» виписано податкові накладні від 06.02.2023 №2 на загальну суму 3955,2 грн, у тому числі ПДВ 659,2 грн, від 22.02.2023 №22 на загальну суму 6600,00 грн, у тому числі ПДВ 1100,00 грн, від 09.02.2023 №14 на загальну суму 3168,00 грн /т.1,а.с.180,190,198/.

Податкові накладні, складені ТОВ "Салтекс", відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Зауважень до оформлення податкових накладних в акті перевірки не зазначено, надані копії платіжних доручень від 24.02.2023 №51 про сплату у розмірі 3955,20 грн, від 24.02.2023 №64 про сплату у розмірі 3168,00 грн, від 27.04.2023 №2179 про сплату у розмірі 6600 грн /т.1, а.с.187, 196, 205/.

На підтвердження транспортування позивачем товару в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних перевізника «Нова пошта» №590000925879520 від 08.02.2023, 590000932952213 від 22.02.2023, 590000927415525 від 09.02.2023 /т.1, а.с.186, 188-189, 195 ,204/.

В свою чергу, відповідачем, виключно із посиланням на дані інформаційних систем зроблені висновки про відсутність товару в постачальника за ланцюгом постачання, але жодним чином не спростований факт отримання товару позивачем від ТОВ "Салтекс", тобто не враховане положення про індивідуальність юридичної відповідальності і, фактично, покладена відповідальність за протиправну поведінку третьої особи на позивача, без достатніх для того доказів.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Енерго Тема» судом з матеріалів справи встановлено, що 03.09.2019 між ТОВ «Енерго Тема» (постачальник) та ПрАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) укладений договір №2454, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію за цінами та у кількості, у строках та на умовах, передбачених цим договором, а так само обумовлених специфікаціями та/або рахунками, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 термін дії договору продовжений до 31.12.2022.

У специфікації № 5 від 04.10.2022 зазначено товар поставки, а саме: «обігрівач інфрачервоний Н1200 - 2 шт., обігрівач інфрачервоний Р4000 - 2 шт., обігрівач інфрачервоний Z6000 - 4 шт.». Спеціфікацією №4 від 21.09.2022 вказано товар: «обігрівач інфрачервоний TEPLOTEMA «Strong» 0.5/1.1 - 50 шт.». Спеціфікацією №3 від 17.08.2022 замовлений товар: «промисловий стильовий інфрачервоний обігрівач 1600Вт, 220В, в комплекті з кріплення TEPLOTEMA PROM 1600» - 90 шт /т.1, а.с.207-221/.

Відповідно до акта перевірки, досліджений ланцюг формування податкового кредиту ТОВ «Енерго Тема» та встановлено, що ТОВ «Енерго Тема» протягом 2022 року, 2021 року, 2020 року відсутні накладні від постачальників з номенклатурою «обігрівач 1600, обігрівач Н1200, обігрівач Р4000, обігрівач Z6000». Таким чином, відповідно до даних ЄРПН, даних податкової звітності з ПДВ у ТОВ «Енерго Тема» відсутнє придбання обігрівачів, на які було виписано, податкові накладні у жовтні 2022 ПрАТ «Полтавський ГЗК».

Отже, перевіркою не встановлені законні джерела походження обігрівачів від ТОВ «Енерго Тема» у зв`язку із чим не підтверджено отримання ПрАТ «Полтавський ГЗК» товару по ланцюгу постачання від ТОВ «Енерго Тема» за жовтень 2022. У зв`язку із вищенаведеним, відповідач встановив про завищення податкового кредиту ПрАТ «Полтавський ГЗК» по операціям з ТОВ «Енерго Тема» за жовтень 2022 на суму 77955,00 грн.

ТОВ «Енерго Тема» виписані видаткові накладні: № ЕТ-0021 від 03.10.2022 на обігрівач Р1600 - 45 шт., №ЕТ-0023 від 10.10.2022 на обігрівач Н1200 - 2 шт., обігрівач Р4000 - 2шт., обігрівач 6000 - 4 шт. Оприбутковуючи отриманий товар ПрАТ «Полтавський ГЗК» надано прибуткові ордери № 967 від 30.10.2022, № 984 від 10.10.2022 /т. 1, а.с. 225, 226, 239, 240/.

ТОВ «Енерго Тема» виписані податкові накладні від 03.10.22 №23 на загальну суму 380970,00 грн, у тому числі ПДВ 63495,00 грн, від 10.10.2022 №27 на загальну суму 86 760,00 грн, у тому числі ПДВ 14 460,00 грн, відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України /т.1, а.с. 222, 236/. Зауважень до оформлення податкових накладних в акті перевірки не зазначено.

На підтвердження здійснення позивачем оплати товару, отриманого від ТОВ «Енерго Тема», надано копії платіжних доручень від 01.12.22 № 58241 про сплату у розмірі 180970,00 грн, від 26.10.2022 № 39238 про сплату у розмірі 200000,00 грн, від 13.12.2022 № 59380 про сплату у розмірі 86760,00 грн. /т. 1, а.с. 230, 252, 231/.

На підтвердження транспортування товару в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних №РЕТ-0021 від 30.10.2022, №РЕТ-0023 від10.10.2022 /т. 1, а.с. 228, 242/.

Крім того, до матеріалів справи залучений сертифікат відповідності (зареєстовано в реєстрі органу сертифікації UA0.YT.080803-22) щодо виробленої ТОВ «Тепло Тема» продукції (обігрівачі інфрачервоні згідно списку) відповідають вимогам ДСТУ. Разом із тим надано сертифікат дилера, який засвідчує, що ТОВ «Енерго Тема» є офіційним дилером ТОВ «Тепло Тема» виробника інфрачервоних обігрівачів ТМ Теплотема /т.1,а.с. 232-235, 245-251/.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем не враховані в повному обсязі всі обставини постачання на користь позивача і виготовлення товару за договором поставки № 2454, а отже висновки щодо безпідставного формування податкового кредиту за даною операцією не досліджені відповідачем належним чином. Тобто, відповідачем не надано належних доказів нереальності господарської операції позивача із ТОВ "Енерго Тема".

Надаючи оцінку правовідносинам позивача з ТОВ «ДІЕСТ», ТОВ «Універсал-Строй», ТОВ «Енерго Тема», ТОВ «Сталекс», суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 24.05.2022 у справі № 640/11594/21.

Податкова інформація самостійно не може безумовно підтверджувати фінансово-господарську неспроможність господарюючого суб`єкта щодо виконання узятих на себе зобов`язань. Зокрема, відсутність трудових та матеріальних ресурсів самостійно не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у платника первинних документів, які спростовують такі доводи, які перш за все підлягають дослідженню та оцінці судом.

Верховний Суд також неодноразово акцентував, зокрема, у постановах від 02.12.2019 у справі №826/13060/18, від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 у справі №813/3034/15, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи контролюючого органу зводяться лише до правових дій, наявності/відсутності відповідних об`єктів, персоналу тощо саме у контрагентів позивача. За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

При цьому, підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що надані до справи письмові докази є належними та свідчать про реальність господарських операцій, у зв`язку з чим позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ від вартості господарських операцій з ТОВ «Діест», ТОВ «Універсал-Строй», ТОВ «Енерго Тема», ТОВ «Сталекс», у зв`язку з чим є не підтвердженим завищення від`ємного значення податку на додану вартість по правовідносинах із зазначеними контрагентами на загальну суму 200488 грн.

Враховуючи вищевикладене, висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.198, п.200.4, ст.200 ПК України здійснений при помилковому тлумаченні відповідачем норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів належними та допустимими доказами правомірності власного рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПрАТ «Полтавський ГЗК» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року по справі № 440/14800/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по справі № 440/14800/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва