Рішення

від 22.01.2024 по справі 620/17233/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/17233/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКлопота С.Л.,

за участю секретаряШевченко А.В.,

представника позивача Коваленко А.С.,

представника відповідача Суліма І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоргано" до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоргано" звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці та просить:

1.Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.10.2023 UA102000/2023/000033/2.

2.Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 102020/2023/000173.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що при поданні митної декларації № 23UA102020007904U2 від 04.10.2023 до митного оформлення, ТОВ "Лоргано", відповідно до ст. 53 Митного кодексу України (далі МК України), були подані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості, які не мали розбіжностей, були достовірними і мали всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Від так рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.10.2023 №UA102000/2023/000033/2, а також Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 102020/2023/000173 не грунтуються на приписах діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За митною декларацією № 23UA102020007904U2 від 04.10.2023 до митного оформлення від імені ТОВ «ЛОРГАНО» було заявлено «скломати емульсійні Jushi brand EМC450-1250мм-Е20- 12060 кг» з необхідним для митного оформлення пакетом документів.

На адвокатський запит від 30.10.2023 про надання всіх документів, з урахуванням яких здійснювалось митне оформлення вищевказаного транспортного засобу, заявленого за митною декларацією № 23UA102020007904U2 від 04.10.2023, Чернігівською митницею наданий пакет документів.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару та підтвердження митної вартості уповноваженою позивачем особою до Чернігівської митниці було подано: зовнішньоекономічний контракт №124 від 25.05.2023; рахунок-фактуру (інвойс) 20.06.2023 № ВН 20230720-1; рахунок-фактуру (інвойс) від 25.05.2023 № ВН 20230525-1; платіжна інструкція № 91 (банківський SWIFT) від 06.06.2023.

Додатково були надані документи: копія митної декларації країни відправлення №223120230002492376 від 21.07.2023; заявка на перевезення № 410308 від 20.07.2023, виписка з банку від 06.06.2023, коносамент № HYSF2023070072C від 10/08/2023.

25.05.2023 між Guangdong Bohao Composites Co., Ltd (Китай) (постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛОРГАНО» (покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №124, відповідно до умов якого постачальник постачає покупцю емульсійні скломати EМC450-1250мм-Е2 (E glass chopped Strand mat -Jushi brand) вартістю 0,98 доларів США за 1 кг в кількості - 13500 кг.

Пунктом 2.1. контракту, визначено, що 100% оплата вартості товару сплачується перед відправкою.

Відповідно до пункту 2.3. контракту, оплата за товар проводиться за умови надання постачальником наступних документів засобами електронного зв`язку: рахунок-інвойс постачальника.

Відповідно до інвойсів від 25.05.2023 № ВН 20230525-1, від 20.06.2023 № ВН 20230720-1 на виконання умов контракту постачальником було відправлено товар.

Відповідно до інвойсу від 20.06.2023 № ВН 20230720-1 на виконання умов контракту постачальником було відправлено товар загальною вагою 12060 кг загальною вартістю 11 818,80 USD, пори цьому 1 440 кг не помістилась у контейнер, вага товару відповідачем не оспорюється.

Оплата товару покупцем здійснена в повному обсязі згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 91 від 06.06.2023 на суму 13230 USD.

Таким чином, вартість товару, який підлягав митному оформленню, визначена позивачем за ціною договору (контракту) відповідно до статті 57 Митного кодексу України.

05.10.2023 Чернігівською митницею Державної митної служби було прийнято рішення № UA102000/2023/000033/2 про коригування митної вартості. із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до цінової бази даних ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією від 21.07.2023 № 23UA902020205239U1, з розрахунку 2,1413 USD/кг на умовах FOB -CNS Shanghai.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено підстави його прийняття, а саме: контрактом від 25.05.2023 року №122 передбачено, що кошти за товар сплачуються перед його відправкою. До митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті в іноземній валюті від 06.06.2023 № 91 на суму 13230 USD. Але цей документ не має жодної відмітки банку (штамп/печатка, підписи або ЕЦП), що підтверджувало б факт здійснення фінансової операції. Крім того, відсутні відмітки банку в таких полях, як «обов`язкові реквізити для НБУ», «відділ клієнтських рахунків», «відділ експортно-імпортного контролю», «сектор переказів», «казначейство» та інші, які свідчили б про зарахування коштів на рахунок отримувача. Крім того, на думку митниці, до митної вартості не включено «комісійні витрати» за переказ коштів, оскільки документу про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався. Також відсутні документи, що підтверджують транспортні витрати за морське перевезення.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102020/2023/000173.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість Товарів.

Таким чином, у рішенні митного органу має бути чітко зазначено конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтовано необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначено документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

В силу статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

З урахуванням ч. 1 ст. 51, ч. 1 та ч. 2 ст. 52 Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, а саме: декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, шо піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених участинах п`ятійішостій статті 52цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, ч. 3 ст. 53 Кодексу визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов?язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до стандартних правил, встановлених пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності нe спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Дана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду (постанова від 25.01.2019 справі No 815/5398/17, постанова від 06.03.2019 у справі N 809/278/17).

Верховний Суд зауважив на тому, що наявність обґрунтованих сумнівів правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості Товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вимоги ч. 3 та ч. 4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, Верховний Суд вказав, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 54 Кодексу встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ст. 57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Відповідач визначив митну вартість товару позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 березня 2021 року у справі № 380/842/20, від 12 липня 2022 року у справі № 814/2172/16, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.

При цьому, показник ціни товару чітко відображений у наданому позивачемінвойсі.

Відповідачем не доведено, що надані позивачем документи містить розбіжності, неповні та/або недостовірні відомості, чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Надані позивачем документи в цілому узгоджуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію протоварта його ціну, а отже у сукупності тівідомості,які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Щодо доводів відповідача про неможливість підтвердження оплати на підставі наданих позивачем документів, а саме платіжної інструкції в іноземній валюті № 91 від 06.06.2023 (SWIFT), яке, на думку митного органу, не містить необхідних реквізитів, суд зазначає наступне.

Постановою Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» від 28.07.2008 № 216(далі Постанова - № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання, здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту.

Відповідно до пункту 1.3 № Постанови №216 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) її вимоги не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів (п.1.3).

Вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

Платіжний документ SWIFT від 06.06.2023 містить посилання на договір (контракт) № 124 від 25.05.2023, дату операції, суму операції в USD, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з умовами договору № 124 від 25.05.2023 та іншими документами, поданими під час митного оформлення.

Чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на Swift повідомленні.

Крім того, митному органу ТОВ «ЛОРГАНО» надались виписка з особового рахунку за 06.06.2023 та виписка з банку з відмітками банку про переказ валюти у розмірі 13230 USD, чим підтверджується оплата по договору № 124 від 25.05.2023.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року у справі №826/9719/16.

Щодо посилання відповідача на не включення до митної вартості комісійних за перерахунок коштів та не надання документу про розмір сплати цих витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (Free on Board) вільно на борту продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування. Продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

За таких обставин, відповідачем не доведено необхідність віднесення комісії банку за переказ коштів до митної вартості товару.

Щодо недотримання строків поставки товару, яка, на думку митного органу, мала місце, не надання додатку до контракту, згідно п. 3 «Терміни поставки» контракту від 25.05.2023 № 124 та інших неточностей, то відповідачем не доведено жодними доказами впливу вказаних обставин на митну вартість заявленого до митного оформлення товару.

Щодо твердження відповідача про невідповідність номеру коносаменту в експортній декларації з коносаментом у довідці про транспортні витрати, суд зазначає наступне.

Коносаммент - товаророзпорядчий документ, цінний папір, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Згідно з пунктами 6,7 Порядку заповнення митної експортно-імпортної декларації та правил митниці КНР по оформленню вантажної митної декларації при імпорті та експорті товарів, затвердженого Маніфестом №52 від 2008 року, дата експорту означає дату оформлення документів виїзду транспортного засобу, що перевозить експортний товар через кордон та не вказується під час подачі декларації. При заявлені митної експортної декларації до митного органу КНР, в ній має бути зазначена дата подачі заявки декларації та в подальшому дата експортної операції.

Оскільки дата (час) оформлення декларації завжди передує даті фактичного отримання документу про прийняття вантажу до перевезення морським транспортом (коносаменту), а тому в митній декларації країни відправника і не може бути зазначено номер коносаменту.

Копія коносаменту HYSF2023070072C, відповідно до якого перевозився товар, надавалась позивачем митному органу.

Саме даний коносамент було зазначено в Довідці про транспортні витрати № 410308 від 29.09.2023.

Разом з тим, у митній декларації країни відправлення та коносаменті назва товару, його вага та кількість, номер контейнеру співпадає, тобто оцінюваний товар можливо ідентифікувати, а підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні.

Отже, митним органом не доведено наявності підстав для неможливості прийняття поданих позивачем документів на підтвердження митної вартості таких операцій та/або неможливості визначення за ними ціни імпорту за основним методом.

Відповідно до матеріалів справи та доводів відповідача, митну вартість спірного товару скориговано за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях, а саме відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на аналогічні товари, митне оформлення яких вже здійснено. Митну вартість скориговано відповідно до ст. 64 Митного кодексу України за резервним методом, а саме відповідного наявної у митного органу цінової інформації.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. 2, 4 ч. 2ст. 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

У свою чергу формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання, що декларантом, під час проходження процедури митного оформлення товару, було надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору.

Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим п.п. 1-3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Від так суд вважає доведеною безпідставність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102020/2023/000173.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоргано" підлягає стягненню судові витрати в розмірі 14684,00 грн. (2684,00 грн. - судовий збір + 12000,00 грн. правнича допомога).

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоргано" (вул. Івана Мазепи, 78, м.Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14001) до Чернігівської митниці (просп. Перемоги, 6, м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14017) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.10.2023 UA102000/2023/000033/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 102020/2023/000173.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоргано" судові витрати в розмірі 14684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2024 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ