Постанова

від 23.01.2024 по справі 400/3654/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3654/19

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар Афанасенко Ю.М.,

за участю представника апелянта Дишко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 р. у справі № 400/3654/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" звернулось до суду першої інстанції з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0004124915, № 0004134915, №0004144915.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що договір та додатки до нього, укладений з контрагентом у перевіряємий період мав реальний характер та підтверджений первинними документами, а також підтверджена подальша реалізація придбаного товару, тоді як висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях і не підтвердженні належними доказами.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що спірні рішення податкового органу винесені правомірно, оскільки під час перевірки при дослідженні проходження товару по ланцюгу від контрагента позивача до позивача, перевіркою встановлено, що господарські операції не відбулись, відсутнє джерело походження товару по ланцюгу постачання. Крім того, про безтоварність операції, на думку відповідача, свідчить невідповідність відомостей, зазначених в товарно-транспортних накладних відомостям зазначеним у посвідченнях якості щодо транспорту.

Рух справи.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 21 лютого 2020 року позов задовольнив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 липня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Офіс ВПП ДПС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити. Верховний Суд постановою від 24 травня 2023 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задовольнив частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року скасував.

Справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 12 вересня 2023 року позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДПС № 0004124915, №0004134915, №0004144915 від 08.10.2019.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП (код ЄДРПОУ 44104032, 65015, м. Одеса, пр. Шевченка,15/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" (вул. Гречишникова, 52, м. Миколаїв, 54003, 32938047) судовий збір в розмірі 19 210 грн.(дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн.), сплачений платіжним дорученням №1340 від 25.10.2019.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що позивачем у бухгалтерському обліку було відображено придбання олії соняшникової нерафінованої від ТОВ "Центр Комторг", однак, перевіркою встановлено, що господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом не відбулись, відсутнє джерело походження товару по ланцюгу постачання;

- суд першої інстанції проігнорував, що за відсутності фактичного руху товару від постачальників первинні документи, які стали підставою для формування бухгалтерського обліку, не мають юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди;

- посилання позивача на те, що дані ЄРПН не підтверджують діяльність ТОВ «САУНДАГРО» - є повністю безпідставними;

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що у період з 05.08.2019 по 09.09.2019 податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Кворум-Нафта, за результатами якої складено акт перевірки №55/28-10-49-15/32938047 від 16.09.2019 (далі-Акт).

Згідно висновків акту, відповідачем встановлено порушення позивачем п.44.1, 44.2 ст.44, п.134.1. ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі-ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6 039 521 грн.; п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 101 709 грн. (січень 2019 р. квітень 2019 р.) та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2019 р. в розмірі 608 870 грн.

В акті перевірки зазначено, що при дослідженні проходження товарів по ланцюгу від продавця ТОВ «ЦЕНТР КОМТОРГ» до покупця ТОВ «КВОРУМ-Нафта» встановлено, що товар, відповідно до ЄРПН, було придбано у ТОВ «Чугуївський масло завод».

Відповідно до узагальнюючої податкової інформації від 05.07.2019 № 29/14.8/40515416, отриманої від ГУ ДФС у Львівський області, встановлено неправомірне визначення податкових зобов`язань ТОВ «Чугуївський масло завод» при продажу товарів ТОВ «ЦЕНТР КОМТОРГ» на суму ПДВ 6 710711,07 у січні 2019.

Виготовлення олії соняшникової відповідно до посвідчень якості, здійснювалось на потужностях ТОВ «САУНДАГРО», за адресою: Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул.Промислова,4, у грудні 2018, в яких зазначено автотранспорт, на який товар відгружався. Однак до перевірки були надані ТТН, в яких зазначений інший автотранспорт, при цьому пункт навантаження та розвантаження співпадає.

Позивачу було надано запит від 21.08.2019 щодо встановлених розбіжностей та позивачем було надано нові посвідчення якості від ТОВ «САУНДАГРО», в яких зазначені транспортні засоби, на яких було виписано ТТН.

Однак відповідно до ЄРПН ТОВ «САУНДАГРО» надавало послуги з переробки насіння соняшникового до ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» у жовтні 2018, а у посвідченнях зазначено період виготовлення-грудень 2018.

Відповідачем було надіслано 16.08.2019 запит до ГУ ДФС у Кіровоградській області про проведення зустрічної звірки ТОВ «САУНДАГРО» по взаємовідносинах з позивачем.

ГУ ДФС у Кіровоградській області надало відповідь, 23.08.2019, що стосовно ТОВ «САУНДАГРО» складено акт про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки від 05.08.2019, у зв`язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням.

Перевіркою ТОВ «КВОРУМ-НАФТА» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ЦЕНТР КОМТОРГ» у січні-квітні 2019 встановлено завищення податкового кредиту у сумі 6 710579 грн., а саме:

- Січень 2019 3 710 363грн.,

- Лютий 2019 399 216грн.

На підставі висновків акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0004124915 від 08.10.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковим зобов`язанням 610 378 грн., за штрафними санкціями в сумі 3 019 760,50 грн.;

-№ 0004134915 від 08.10.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов`язанням 6 101 709 грн., за штрафними санкціями в сумі 1 525 427,25 грн.

-№ 0004144915 від 08.10.2019, яким зменшено суму від`ємного значення з ПДВ за квітень 2019 в сумі 608 870 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся із позовом до суду першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження реальності угоди, укладеної з ТОВ «Цент-КОМТОРГ» позивач надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку. Товар, який придбавав позивач використовувався ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту та витрат за результатами господарської діяльності з ТОВ «Цент-КОМТОРГ» є правомірним.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що позивач уклав договір поставки № П-1 від 25.01.2019 з ТОВ «Центр Комторг», за умовами якого придбав товар (соняшникову олію). Відповідно до умов додатків до договору №1-3 контрагент позивача зобов`язався поставити товар 2000 тн. (+/- 10) олії, загальна вартість партії склала 41 412 822,75 грн., у тому числі ПДВ 6 902 137,13 грн., оплату позивач мав здійснити протягом 60 робочих днів з дати передачі товару (а. с. 152-158, т.1). Додатком №1 до договору від 25.01.2019 у п.6 було передбачено умови поставки товару постачальником за адресою: Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул.Промислова,4.

Так, у матеріалах справи містяться акти прийому - передачі, видаткові накладні, платіжні доручення (а. с. 77-96, 152-194, а.с., т.1). Відповідно до додатків до договору, місцем поставки зазначена адреса потужностей ТОВ «Саундагро», яким видані посвідчення про якість (а. с. 21-95, т.2).

Також позивач на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару надавдо суду першої інстанції договір комісії №К-25/01, укладений між позивачем та ТОВ «Перфоменс», за умовами якого останній зобов`язується від імені позивача реалізувати товар не резидентам України, укласти необхідні експортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу, забезпечує збереження та транспортування товару (а.с. 97-105, т. 1). На підтвердження реальності даного договору позивач надав акти приймання - передачі товару комісіонеру, товарно-транспортні накладні, на підтвердження транспортування товару з місця його отримання позивачем від його постачальника, звіти комісіонера про виконання, митні декларації, експортні зовнішньоекономічні контракти (а. с. 106-250, т.1; а. с. 1-20, т. 2).

З урахуванням наведених обставин суд першої інстанції вважав доведеним факт отримання позивачем від його контрагента товару (олія соняшникова) та його подальшу реалізацію.

Водночас, Верховний Суд постановою від 24.05.2023 скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідну продукцію отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

На виконання постанови Верховного Суду, суд першої інстанції допитав в якості свідка керівника ТОВ «Кворум-Нафта», який суду пояснив, що в січні 2019 він поїхав до Братського району Миколаївської області для укладання договору з ТОВ « Центр -КОМТОРГ» для того, щоб пересвідчитись в наявності товару у контрагента. Товар зберігався та був в наявності у ТОВ «Центр-Комторг» на складах у Братському району, про що директор ТОВ «Центр-Комторг» надав свідку накладні, тому договір був підписаний сторонами. Транспортуванням та реалізацією олії на експорт займався комісіонер ТОВ «Перфоменс». Всіх деталей укладання договору з ТОВ «Центр-Комторг» та скільки разів він їздив у відрядження для підписання договорі, додаткових угод свідок не пам`ятає, оскільки це було на початку 2019 року та пройшло вже більше 4 років.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 , який був директором ТОВ « Центр-Комторг» протягом січня 2019 - жовтня 2020 повідомив суду першої інстанції, що директор ТОВ «Кворум -Нафта» в січні 2019 приїздив до Миколаївської області стм. Братське, Промислова , 4 для підписання договору про продаж олії соняшникової. Директор мав намір пересвідчитись в наявності товару та документів на товар. Укладали договір та додаткові угоди, підписували акти приймання-передачі в смт. Братське. Товар придбавався у ТОВ «Чугуївський масло завод». Олія зберігалась в смт. Братське та вивозилась автотранспортом покупця. Податкова інспекція в лютому 2019 направляла запит до ТОВ «Центр-Комторг», на який були надані всі документи та отримана відповідь, що зауважень по документах по взаємовідносинах з ТОВ «Чугуївський масло завод» у контролюючого органу немає. Податкові накладні були зареєстровані. Податкові повідомлення-рішення про донарахування ТОВ «Центр-Комторг» грошових зобов`язань по взаємовідносинах з ТОВ «Чугуївським масло заводом» контролюючим органом не приймались.

Суд першої інстанції слушно зазначив, що в акті перевірки не зазначено будь-яких сумнів у контролюючого органу щодо фактичної наявності товару і подальшої її реалізації .

Водночас, на підставі інформації отриманої від 05.07.2019 ГУ ДФС Львівської області, яка відсутня в матеріалах справи, відповідач дійшов висновку, що відсутнє джерело походження товару.

Стосовно цього твердження апеляційний суд як і суд першої інстанції вважає за необхідне зазначити, що позивач не може нести відповідальність за те, що на думку відповідача контрагент контрагента позивача по ланцюгу постачання ТОВ «Чугуївський масло завод» допустив порушення податкового законодавства та протиправно сформував податкові зобов`язання. Ці доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях та можуть бути дослідженні та підтвердженні(або спростовані) тільки при проведенні перевірки.

Колегія суддів акцентує, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 № 825/293/13а.

Під час розгляду справи суд першої інстанції ґрунтовно звернув увагу, що оскільки інформацією - ГУ ДФС в Львівській області встановлено неправомірне визначення податкових зобов`язань ТОВ «Чугуївський масло завод» під час продажу товарів ТОВ «ЦЕНТР КОМТОРГ» на суму ПДВ 6 710711,07 у січні 2019, у такому випадку відповідачу необхідно було б провести перевірку ТОВ «ЦЕНТР КОМТОРГ» та зменшити податковий кредит по цій же господарській операції, але матеріали справи не містять такої інформації.

Не наведено жодних важливих аргументів з цього приводу і в апеляційній скарзі.

Разом з тим, допитаний у суді першої інстанції в якості свідка директор ТОВ «Центр КОМТОРГ» пояснив, що підприємству не нараховувались податкові зобов`язання з ПДВ та прибутку по взаємовідносинах з ТОВ «Чугуївський масло завод».

Також відповідач не надав суду першої інстанції, та не спростував у апеляційній скарзі пояснення стосовно того, чому інформація про порушення податкових зобов`язань ТОВ «Чугуївський масло завод», який знаходиться в Харківській області отримана від ГУ ДПС Львівської області.

Отже, висновки про нереальність господарської операції здійснені контролюючим органом на підставі інформації іншого податкового органу, яка стосується оцінки господарських взаємовідносин контрагента позивача - ТОВ «Центр-Комторг» з його контрагентом ТОВ «Чугуївський масло завод».

Принагідно слід зазначити, що у постанові Великої палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що посилання відповідача на те, що у посвідченнях про якість олії соняшникової, виданих ТОВ «САУНДАГРО» зазначена дата вироблення олії -грудень 2018, а відповідно до ЄРПН ТОВ «САУНДАГРО» надавало послуги з переробки насіння соняшникового до ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» у жовтні 2018 ніяким чином не може вплинути на правомірність формування позивачем податкового кредиту та витрат. Також цей недолік посвідчення про якість, не може стати підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Стосовно зазначення в акті перевірки, що ГУ ДФС у Кіровоградській області складено акт про неможливість проведення документальної планової перевірки ТОВ «Саундагро», суд зазначає, що це Товариство не є контрагентом позивача, тому будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 14.02.2020 у справі № 820/5478/16.

На підтвердження реальності угоди, укладеної з ТОВ «Цент-КОМТОРГ» позивач надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку. Товар, який придбавав позивач використовувався ним для здійснення господарської діяльності, тому правильним є висновок суду першої інстанції, що формування позивачем податкового кредиту та витрат за результатами господарської діяльності з ТОВ «Цент-КОМТОРГ» є правомірним.

Відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Тотожний підхід був застосований Верховним Судом при розгляді справи № 815/749/17 16 січня 2024 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки оскаржуваного рішення. Водночас, як вже зазначалось вище такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом усім наведеним висновкам надано оцінку.

Водночас, у апеляційній скарзі не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та на доцільність дослідження яких вказав Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник апелянта не зазначив, які саме обставини не були проаналізовані судом першої інстанції під час повторного розгляду справи.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін не має, оскільки апеляційним судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі № 400/3654/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 24 січня 2024 року.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк