Ухвала

від 23.01.2024 по справі 160/14048/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2024 року

м. Київ

справа № 160/14048/23

адміністративне провадження № К/990/2634/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі №160/14048/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІКС» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 19.01.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі №160/14048/23 в частині задоволення позову, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІКС» відмовити в повному обсязі.

У касаційній скарзі також порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Так, системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що предметом розгляду справи справі №160/14048/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІКС» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків є вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №495-Ж10-31-00-07-01-01-25 від 13.03.2023; №1092/Ж10/31-00-07-01-02-25 від 31.05.2023; №499-Ж10-31-00-07-01-01-25 від 13.03.2023; №501-Ж10-31-00-07-01-01-25 від 13.03.2023; №504-Ж10-31-00- 07-01-01-25 від 13.03.2023.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІКС» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №495/Ж10/31-00-07-01-01-25 від 13.03.2023; №1092/Ж10/31-00- 07-01-02-25 від 31.05.2023; №499/Ж10/31-00-07-01-01-25 від 13.03.2023; №504/Ж10/31-00-07-01-01-25 від 13.03.2023. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Як убачається зі змісту поданої Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги, підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі останнє, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зазначає положення: пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України - судами не досліджено зібрані у справі докази).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник наводить мотиви незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІКС» здійсненим по факту оцінки доказів і фактичних обставин справи та вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті спірних рішень було допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, що, як стверджує скаржник, вплинуло на правильний результат вирішення спору.

Натомість, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач не наводить жодного правового обґрунтування у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні норм права, не вказує яку саме норму права (абзац, частина, підпункт, пункт, стаття) судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду (з обґрунтуванням відповідача, як відповідна норма, на його думку, повинна застосовуватися). Контролюючий орган також не обґрунтовує, який, як на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Поряд з цим, Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній відповідачем постанові від 08.11.2023 урахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 11.02.2021 у справі №813/6509/14, від 14.09.2022 у справі №440/364/20, від 19.03.2021 у справі №П/811/936/17, від 06.08.2019 у справі №2340/4818/18, від 08.08.2019 у справі №802/1069/13-а, від 01.04.2020 у справі №640/637/19, від 24.09.2019 у справі №804/14/15, від 16.02.2021 у справі № 820/7105/16, від 24.03.2021 у справі №820/2867/16, від 24.02.2020 у справі №440/4443/18, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 08.11.2021 у справі №640/21601/19, від 13.06.2022 у справі №420/5345/19, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 10.06.2019 у справі №804/5840/16, від 18.03.2020 у справі №804/708/16, від 27.02.2020 у справі №822/1212/16, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15 від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, проте скаржником не аргументовано, у чому полягає помилковість застосування Третім апеляційним адміністративним судом цих позицій.

Так, згідно з вимогами КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Проте, таких умов у їх взаємозв`язку у касаційній скарзі контролюючим органом не наведено.

Суд звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також, як убачається зі змісту касаційної скарги, відповідач посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу, на якій подається касаційна скарга. Доводить, що судами не в повній мірі з`ясовані обставини справи та не досліджено докази, що призвело до порушення норм процесуального права та свідчить про наявність підстави для скасування судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що доводи про невстановлення судами істотних обставин справи або недослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано і не зазначено, які саме докази залишилися не дослідженими судами попередніх інстанцій та на яку саме встановлену обставину це вплинуло, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій (в частині) та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову повністю, що передбачено статтею 351 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що скаржник обов`язково має враховувати, що пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Втім, доводи відповідача щодо цієї підстави касаційного оскарження, фактично полягають в оспорюванні встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та оцінкою судів доказів у справі.

Відповідно ж до частини першої статті 341 КАС України переоцінка доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи. Відтак, і незгода з оцінкою судом доказів не може бути підставою касаційного оскарження.

Отже, обґрунтування формального зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, зводиться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами, цитування обставин справи та норм діючого, на момент виникнення спірних правовідносин законодавства з абстрактним зазначенням, що судами рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що в силу вимог статті 341 КАС України не входить до повноважень Верховного Суду.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити відкриття касаційного провадження та вподальшому розгляд касаційної скарги.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі №160/14048/23.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі №160/14048/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІКС» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер