Ухвала

від 26.03.2024 по справі 160/14048/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 березня 2024 року

м. Київ

справа № 160/14048/23

адміністративне провадження № К/990/10767/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІКС» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІКС» (надалі також - Позивач, ТОВ «ГАЗ-ІКС») звернулось до суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі також - Відповідач, скаржник): від 13 березня 2023 року № 495-Ж10-31-00- 07-01-01-25, № 499-Ж10-31-00- 07-01-01-25, № 501-Ж10-31-00- 07-01-01-25, № 504-Ж10-31-00- 07-01-01-25 та від 31 травня 2023 року № 1092/Ж10/31-00- 07-01-02-25.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІКС» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2023 року № 495/Ж10/31-00-07-01-01-25, №499/Ж10/31-00-07-01-01-25, рішення №504/Ж10/31-00-07-01-01-25 та від 31 травня 2023 року №1092/Ж10/31-00- 07-01-02-25. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

19 січня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору від 20 листопада 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 23 січня 2024 року касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі №160/14048/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІКС» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернув особі, яка її подала.

Ця ухвала доставлена в електронний кабінет Відповідача 25 січня 2024 року.

20 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла вдруге касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІКС» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Так, попередньо подану касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ухвалою від 23 січня 2024 року Верховний Суд повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визнавши недостатнім приведене у касаційній скарзі обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Так, обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яка неправильно застосована судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у ній вказуються: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Подаючи ж касаційну скаргу на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен вказати норми права, які, на його думку, неправильно застосовані судами, й врегульовують саме спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування стояло перед судами попередніх інстанцій.

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У поданій касаційній скарзі скаржник, як на підставу для касаційного оскарження, повторно посилається на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення Верховного Суду, де б останній надав роз`яснення щодо застосування норм права в подібних правовідносинах. При цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про неправильне тлумачення норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в частині її кореспонденції з нормою статті 560 ЦК України щодо завищення показника у Звіті про фінансові результати по рядку 2180 «Інші операційні витрати», що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності. Крім того, скаржник посилається на порушення норм процесуального права.

Визначаючись щодо належного та достатнього обґрунтування підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції у цій справі Суд враховує, що повертаючи попередньо подану касаційну скаргу скаржника Верховний Суд в ухвалі від 23 січня 2024 року виходив з того, що, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Відповідач не наводить жодного правового обґрунтування у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні норм права, не вказує яку саме норму права (абзац, частина, підпункт, пункт, стаття) судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду (з обґрунтуванням відповідача, як відповідна норма, на його думку, повинна застосовуватися). ду.

Верховний Суд знову звертає увагу скаржника на те, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Тому, доповнення викладених у касаційній скарзі доводів щодо підстав оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України у цій справі аналізом встановлених обставин у справах № 813/6509/14 та № 440/364/20 на предмет їх подібності/відмінності, висновки Верховного Суду у постановах від 11 лютого 2021 року та 14 вересня 2022 року, відповідно, у яких було враховано апеляційним судом у цій справі, й вказівкою на відмінність обставин у цій справі та наведених справах, не дають підстав вважати дотриманими обов`язкові умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, в ухвалі від 23 січня 2024 року Верховний Суд зазначав про те, що у разі оскарження судових рішень у касаційному порядку на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі слід зазначити 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Проте, як і у попередньо поданій касаційній скарзі, доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, наведені скаржником доводи і посилання в обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, як і в попередньо поданій касаційній скарзі, в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції у цій справі (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про наявність підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України. Разом з тим, не наводить доводів, як цього вимагають передбачені КАС України правила щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Однак, як на обставину, яку встановлено на підставі недопустимих доказів, скаржник посилається саме на висновки судів, зроблені за результатом розгляду справи. Доводи ж про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним недослідженню таких доказів, неповному з`ясуванню судом обставин та/або встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.

Крім того, як уже звертав увагу Верховний Суд у згаданій ухвалі від 23 січня 2024 року, скаржник обов`язково має враховувати, що пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже, обґрунтування вдруге поданої касаційної скарги, як і аналогічно попередньо поданій касаційній скарзі, зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Формальне доповнення касаційної скарги новими твердженнями, які не усувають недоліків, що були підставою повернення попередньо поданої касаційної скарги, не можуть слугувати належним обґрунтуванням наявності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Наведене є свідченням неналежного зазначення підстав касаційного скарження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відтак, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ІКС» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська