Ухвала

від 24.01.2024 по справі 600/3143/23-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 600/3143/23-а

адміністративне провадження № К/990/677/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду

Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Білянського Миколи Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №600/3143/23-а за позовом ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, в позові відмовлено.

04 січня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Білянського Миколи Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №600/3143/23-а.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №600/3143/23-а є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі представник позивача зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності згідно з абзацом третім частини першої статті 60 та статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» з урахуванням статті 61 Конституції України (індивідуалізація юридичної відповідальності) та у разі незаповнення водієм документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутності затвердженої форми та порядку заповнення такого документа на законодавчому рівні. Проте як саме такий висновок впливає на вирішення цього спору не указав, а лише послався на його необхідність у контексті спірних правовідносин, навівши частковий опис та власну оцінку обставин справи, що є переоцінкою доказів.

Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд також указує, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Разом із тим, скаржником наведено лише частковий опис обставин справи, з тлумаченням норм законодавства, з посиланнями на принципи індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості. Проте ці аргументи викладені без належного взаємозв`язку з нормами законодавства, що, на думку заявника, потребують вирішенню Верховним Судом шляхом формування відповідного висновку. Водночас, зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції свідчить про урахування судом висновків Верховного Суду, сформованих у справі №826/2239/16 щодо статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у взаємозв`язку з приписами статті 60 цього ж Закону, що спростовує аргументи представника позивача про відсутність такого висновку.

Отже, касаційна скарга не містить належних аргументів щодо їхнього неправильного застосування судом апеляційної інстанції та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм саме у цій справі.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Крім того, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року вирішено здійснювати розгляд справи №600/3143/23-а у порядку спрощеного позовного провадження.

Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

В обґрунтування права на касаційне оскарження представник позивача зазначає про винятковість цієї справи, однак його доводи в цій частині обґрунтовані формальним посланням на перебування на розгляді в судах його інших позовів з подібним предметом спору та наведення загальних мотивів щодо відсутності усталених підходів у судовій практиці під час вирішення таких спорів.

Верховний Суд також указує, що вирішуючи такі спори, суди надають правову оцінку в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку. Водночас суд касаційної інстанції уже неодноразово розглядав такі спори та за подібних обставин і у такій категорії справ уже сформовано відповідний висновок, що наразі і вирішує проблематику таких спорів та застосовується судами.

Тому доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не є достатніми для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі.

Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Білянського Миколи Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №600/3143/23-а - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко