Рішення

від 12.01.2024 по справі 363/1071/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.01.2024 Справа № 363/1071/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді РудюкаО.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання БобровоїН.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ПластунаЄ.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вишгороді загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вишгородської міської ради, Комунального підприємства «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» про скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

встановив:

В травні 2022 року, ОСОБА_2 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з даним позовом, посилаючись на те, що позивачем у відповідності до Земельного кодексу України і Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 06 січня 2022 року до канцелярії Вишгородської міської ради подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площі 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:176:0157 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти. У відповідь позивачем отримано лист від 04.02.2022 року №2-28/333 згідно якого зазначено, що клопотання не було винесено на розгляд сесії міської ради у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3221810100:01:177:0155, яка рішенням Вишгородської міської ради від 26.06.2020 №64/87 віднесена до земель загального користування шляхом затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м.Вишгорода, загальною площею 3,3610 га розташована на території АДРЕСА_1 , яка була розроблена КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради». Позивач вважає, що своїми діями відповідач Вишгородська міська рада проявила протиправну бездіяльність, порушив права позивача, передбачені Земельним кодексом України та Законом №3551, що виразилися у неприйнятті або позитивного або негативного рішення, у встановлений ст.118 ЗК України місячний строк на сесії міської ради, за результатами розгляду клопотання позивача від 05.01.2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Наголошує, що міська рада не мала права не прийняти рішення і не надавати відповіді на подане клопотання позивача, оскільки це суперечить чинному законодавству. Вважає, що рішенням міської ради №64/87 міська рада віднесла частину ділянки Генерального плану (садибна забудова), на якій позивач бажає отримати земельну ділянку у власність, до земель загального користування, шляхом затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування міської ради. Зазначає, що на момент проведення інвентаризації спірна земельна ділянка вже мала категорію «Землі житлової та громадської забудови». Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель законом не віднесена до документації із землеустрою на підставі якої міська рада має право вносити зміни до Генерального плану міста, а тому рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, позивач просить скасувати рішення рішенням Вишгородської міської ради від 26.06.2020 №64/87 віднесена до земель загального користування шляхом затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м.Вишгорода, загальною площею 3,3610 га розташована на території АДРЕСА_1 , яка була розроблена КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради»; визнати протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 від 06.01.2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площі 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:176:0157 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти; зобов`язати Вишгородську міську раду на найближчому пленарному засідання сесії Вишгородської міської ради розглянути клопотання ОСОБА_2 про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площі 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:176:0157 та стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

04.05.2022 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.11.2023 року до суду подані від представника відповідача Вишгородської міської ради ПластунаЄ.В. письмові пояснення, в яких зазначає, що 06.01.2022 року до Вишгородської міської ради надійшло клопотання ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площі 0,1га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:176:0157 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Вишгородською міською радою розглянуто заяву ОСОБА_2 та надано відповідь від 04.02.2022 року №2-28/333. Згідно графічного матеріалу, доданого до клопотання ОСОБА_2 було встановлено, що земельна ділянка, яка розглядається, як можлива для надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3221810100:01:177:0155. Рішенням Вишгородської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:177:0155 віднесено до земель загального користування м.Вишгород. Відповідно до п.«а» ч.4 ст.83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать: а)землі загального користування населених пунктів.

Вищевикладена умова унеможливлює підготовку проєкту рішення про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території м.Вишгород. в районі с/т «Енергетик» в межах території, що позначена на графічних матеріалах, доданих до заяви ОСОБА_2 від 06.01.2022 року. Також наголошує, що земельна ділянка в оскаржуваному рішенні Вишгородської міської ради від 26.06.2020 року №64/87 ніколи не відносилась до категорії земель садибної забудови, як зазначає позивач. Також не відповідає дійсності твердження позивача, що цільове призначення було змінено із земель садибної забудови на землі загального користування, оскільки рішення міської ради від 26.06.2020 року прийнято на підставі плану зонування території міста Вишгород затвердженого рішенням Вишгородської міської ради від 28.01.2016 року №5/11, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:177:0155 розташована в зоні зелених насаджень загального користування, що знаходиться СЗЗ Р-СЗЗ, цільове призначення якої ніколи не змінювалось. Крім того, вважає, що на час прийняття рішення від 26.06.2020 року №64/87, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м.Вишгород (земельна ділянка загальною площею 3,3610 га розташована на території АДРЕСА_1 ) у позивача ОСОБА_2 не існувало жодних прав на цю земельну ділянку, які б могли бути порушені внаслідок прийняття оскаржуваного рішення. А тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 23.06.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачка ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача Вишгородської міської ради ПластунЄ.В. в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі з урахуванням поданих письмових пояснень.

Представник відповідача КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, заяв та клопотань до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

06.01.2022 року до Вишгородської міської ради надійшло клопотання ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площі 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:176:0157 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти (а.с.27-28).

До вказаного клопотання позивачем долучено графічне визначення бажаного місця розташування земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:176:0157.

Вишгородською міською радою розглянуто заяву ОСОБА_2 та надано відповідь від 04.02.2022 року №2-28/333, згідно якої вбачається, що згідно графічного матеріалу, доданого до клопотання ОСОБА_2 було встановлено, що земельна ділянка, яка розглядається, як можлива для надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3221810100:01:177:0155. Рішенням Вишгородської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:177:0155 віднесено до земель загального користування м.Вишгород. Відповідно до п.«а» ч.4 ст.83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать: а)землі загального користування населених пунктів. Вищевикладена умова унеможливлює підготовку проєкту рішення про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території м.Вишгород, в районі с/т «Енергетик» в межах території, що позначена на графічних матеріалах, доданих до заяви ОСОБА_2 від 06.01.2022 року (а.с.31-32).

Рішенням Вишгородської міської ради від 26.06.2020 №64/87 затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м.Вишгорода, загальною площею 3,3610 га розташована на території АДРЕСА_1 , яка була розроблена КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» (а.с.29-30).

Частинами 3 та 1 статей12та81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Згідно ч.1 ст.3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а)придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б)безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в)приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г)прийняття спадщини; ґ)виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 ЗК України).

Згідно ч.3 ст.24 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Компетенція сільських селищних та міських рад визначена статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені ст.12 ЗК України.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 19Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.«а» ч.4 ст.83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари , кладовища, місця знаходження та утилізації відходів тощо.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою (землевпорядна документація) затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про землеустрій», інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

На підставі ст.57Закону України«Про землеустрій» розробляється технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Погодження і затвердження документації із землеустрою передбачено статтею 186 ЗК України.

Лише на основі погодженої та затвердженої документації із землеустрою щодо інвентаризації земель може бути встановлено межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Пунктом «в» частини 1 статті 2Закону України«Про землеустрій» передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів регламентовано статтею 46 Закону України «Про землеустрій».

Матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.

Статтею 186-1ЗК України (станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) регламентовано повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Так, згідно вимог ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1 статті16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Вишгородської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки 06.01.2022 року, коли оскаржуване позивачем рішення міської ради №64/87 прийнято 26.06.2020 року.

Відтак, права ОСОБА_2 на земельну ділянку, яку він заявив шляхом подання до Вишгородської міської ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виникли у останнього саме з 06.01.2022 року, коли на той час вже діяло рішення, яким визначено правовий статус земельної ділянки, в межах якої знаходиться бажана для отримання позивачем земельна ділянка.

Твердження позивача, що оскаржуваним рішенням міської ради було змінено цільове призначення земельної ділянки із земель садибної забудови на землі загального користування під час розгляду справи не зайшло свого підтвердження, оскільки з матеріалів справи не встановлено, а в судових засіданнях не надано доказів такого. Як вбачається з матеріалів справи рішення міської ради від 26.06.2020 року прийнято на підставі плану зонування території міста Вишгород затвердженого рішенням Вишгородської міської ради від 28.01.2016 року №5/11, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:177:0155 розташована в зоні зелених насаджень загального користування, що знаходиться СЗЗ Р-СЗЗ, цільове призначення якої ніколи не змінювалось.

Таким чином, судом встановлено, що на момент прийняття Вишгородською міською радою оскаржуваного рішення №64/87 від 26.06.2020 року у позивача не існувало жодних прав на цю земельну ділянку, які б могли бути порушені внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Відтак, порушених прав позивача в цій частині судом не встановлено, коли оскаржуване рішення є законним, а підстав для його скасування судом не встановлено.

Як вбачається з листа виконавчий комітет Вишгородської міської ради №2-28/333 від 04.02.2022 року яка розглядається, як можлива для надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3221810100:01:177:0155. Рішенням Вишгородської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:177:0155 віднесено до земель загального користування м.Вишгород.

А відтак, вищевикладена умова унеможливлює підготовку проєкту рішення про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території м.Вишгород, в районі с/т «Енергетик» в межах території, що позначена на графічних матеріалах, доданих до заяви ОСОБА_2 від 06.01.2022 року.

Таким чином, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, є не доведеними з огляду на норми ст.ст.13, 81 ЦПК України.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 14 червня 2016 року ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій.

Відповідно до ч.1 ст.141, п.2 ч.2 ст.141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, ставка судового збору за подання позову до суду в 2022 році із однією вимогою немайнового характеру становить 992,40 грн.

Позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України«Про судовийзбір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У позовній заяві позивач зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки має статус учасника бойових дій.

Згідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України«Про судовийзбір» необхідно враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей12,22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п.13 ч.1 ст.5 Закону України«Про судовийзбір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 (провадження №11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №490/8128/17 (провадження №К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №9901/70/20, встановлені п.13 ч.1 ст.5 Закону України«Про судовийзбір» положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Крім того, пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Отже, пункт 14 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надає учасникам бойових дій пільги щодо першочергового відведення земельних ділянок лише для двох видів землекористування як підстави набуття права власності на земельні ділянки, а саме для індивідуального житлового будівництва, а також для садівництва і городництва.

Однак, суд звертає увагу, що даний виключає застосування вказаної передбаченої законом пільги.

При цьому, конструкція п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», в якому йдеться про «справи, пов`язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Тобто, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 27.03.2020 року по справі №9901/83/20, від 29.04.2020 року по справі №420/6866/19, в постанові від 05.11.2020 року по справі №855/83/20. Таку ж оцінку процесуальному питанню пов`язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 року по справі №9901/70/20, в постанові від 12.02.2020 року, справа №545/1149/17, а також Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 року по справі №240/934/20.

Таким чином, враховуючи, що спір у даній справі не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір за подання позовної заяви у цій справі підлягає сплаті, а тому з позивача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 2977,20 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.3, 12, 81, 83, 118, 122, 186, 186-1, ЗК України, ст.16 ЦК України, ст.ст.3, 4, 12, 13, 15, 76-81,89,95,141,177,229,258,259,263-266,268,273-279 ЦПК України, суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Вишгородської міської ради, Комунального підприємства «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» про скасування рішення органу місцевого самоврядування - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2977 гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Вишгородська міська рада (ЄДРПОУ04054866, 07342, Київська область, м.Вишгород, пл.Шевченка,1);

Комунальне підприємство «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» (ЄДРПОУ20589236, 07301, Київська область, м.Вишгород, пл.Шевченка,1.

Суддя О.Д.Рудюк