Постанова

від 23.04.2024 по справі 363/1071/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року місто Київ

Справа № 363/1071/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8135/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О. В.

суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Заматова Романа Валерійовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2024 року (ухвалене у складі судді Рудюка О. Д., інформація про дату складання повного судового рішення відсутня)

у справі за позовом ОСОБА_2 до Вишгородської міської ради, Комунального підприємства «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Вишгородської міської ради, Комунального підприємства «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради», в якому просив:

- скасувати рішення Вишгородської міської ради від 26.06.2020 №64/87 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгорода, загальною площею 3,3610 га розташовані на території м. Вишгород в районі с/т «Енергетик» та вул. Кутузова, Вишгородського району, Київської області , яка була розроблена КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради»;

- визнати протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 від 06.01.2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площі 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:176:0157 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- зобов`язати Вишгородську міську раду на найближчому пленарному засідання сесії Вишгородської міської ради розглянути клопотання ОСОБА_2 про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площі 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:176:0157;

- стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем у відповідності до Земельного кодексу України і Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 06 січня 2022 року до канцелярії Вишгородської міської ради подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площі 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:176:0157 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

У відповідь позивачем отримано лист від 04.02.2022 року № 2-28/333 згідно якого зазначено, що клопотання не було винесено на розгляд сесії міської ради у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3221810100:01:177:0155, яка рішенням Вишгородської міської ради від 26.06.2020 № 64/87 віднесена до земель загального користування шляхом затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгорода, загальною площею 3,3610 га, розташованіна території АДРЕСА_1 , яка була розроблена КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради».

Позивач уважає, що Вишгородська міська рада проявила протиправну бездіяльність, порушивши його права, передбачені Земельним кодексом України та Законом № 3551, що виразилися у неприйнятті позитивного або негативного рішення у встановлений ст. 118 ЗК України місячний строк на сесії міської ради за результатами розгляду клопотання позивача від 05.01.2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Наголошує, що міська рада не мала права не прийняти рішення і не надавати відповіді на подане клопотання позивача, оскільки це суперечить чинному законодавству.

Вважає, що рішенням міської ради № 64/87 міська рада віднесла частину ділянки Генерального плану (садибна забудова), на якій позивач бажає отримати земельну ділянку у власність, до земель загального користування шляхом затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування міської ради. Зазначає, що на момент проведення інвентаризації спірна земельна ділянка вже мала категорію «Землі житлової та громадської забудови». Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель законом не віднесена до документації із землеустрою на підставі якої міська рада має право вносити зміни до Генерального плану міста, а тому рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2024 року у задоволені позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 977 гривень 20 копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням, Заматов Р. В. в інтересах ОСОБА_2 12 лютого 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2024 року в повному обсязі та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідач не вирішив клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядок та спосіб, що визначений чинним законодавством. Лист відповідача з інформацією не є індивідуальним правовим актом відповідача, а носить лише інформаційний характер, тобто не змінює стану суб`єктивних прав та не створює додаткових обов`язків для позивача.

Вказує, що рішення Вишгородської міської ради від 26.06.2020 №64/87 є незаконним та прийняте з численними порушеннями. Зазначає, що суд помилився у встановлені реального законного інтересу позивача при оскарженні рішення відповідача, що призвело до недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Також посилається на те, що суд протиправно стягнув з позивача судовий збір на користь держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а висновки суду в цій частині не відповідають вимогам закону.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.

Відповідачі своїм правом на надання відзиву не скористались.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про розгляд справи повідомлені судом належним чином.

Представник позивача адвокат Заматов Р. В. та відповідачі повідомлялись про розгляд справи шляхом направлення судових повісток до їх електронного кабінету в системі «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідний звіт про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Крім того, позивачу та його представнику адвокату Заматову Р. В. направлено судові повістки на електронні адреси. Представником позивача вказана судова повістка отримана, про що в матеріалах справи міститься звіт про підтвердження отримання адресатом вхідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Згідно ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 1ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідностатті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь Головуючого судді Желепи О. В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції вважав установленим, що 06.01.2022 року до Вишгородської міської ради надійшло клопотання ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площі 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:176:0157 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти (а.с. 27-28).

До вказаного клопотання позивачем долучено графічне визначення бажаного місця розташування земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:176:0157.

Вишгородською міською радою розглянуто заяву ОСОБА_2 та надано відповідь від 04.02.2022 року № 2-28/333, згідно якої вбачається, що згідно графічного матеріалу, доданого до клопотання ОСОБА_2 було встановлено, що земельна ділянка, яка розглядається, як можлива для надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3221810100:01:177:0155.

Рішенням Вишгородської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:177:0155 віднесено до земель загального користування м. Вишгород. Відповідно до п. «а» ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать: а) землі загального користування населених пунктів. Вищевикладена умова унеможливлює підготовку проєкту рішення про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території м. Вишгород, в районі с/т «Енергетик» в межах території, що позначена на графічних матеріалах, доданих до заяви ОСОБА_2 від 06.01.2022 року (а.с. 31-32).

Рішенням Вишгородської міської ради від 26.06.2020 № 64/87 затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгорода, загальною площею 3,3610 га розташована на території АДРЕСА_1 , яка була розроблена КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» (а.с. 29-30).

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції керувався тим, щона момент прийняття Вишгородською міською радою оскаржуваного рішення № 64/87 від 26.06.2020 року у позивача не існувало жодних прав на цю земельну ділянку, які б могли бути порушені внаслідок прийняття оскаржуваного рішення. Відтак, порушених прав позивача в цій частині судом не встановлено, оскаржуване рішення є законним, а підстав для його скасування судом не встановлено.

Також суд вказував, що спір у даній справі не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір за подання позовної заяви у цій справі підлягає сплаті, а тому з позивача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 2 977,20 грн

Суд апеляційної інстанції, не надаючи оцінки висновкам суду першої інстанції на предмет їх законності та обґрунтованості, вважає, що в цій справі насамперед підлягає вирішенню питання дотримання позивачем та місцевим судом правил предметної юрисдикції.

У цьому контексті колегія суддів керується тим, що відповідно до положень частини другої статті 377 ЦПК України апеляційний судex officiо, тобто згідно з природою власних повноважень та незалежно від доводів апеляційної скарги, спершу вирішує питання дотримання місцевим судом правил юрисдикції і лише після цього переглядає справу по суті позовних вимог.

Перевіряючи дотримання правил юрисдикції, потрібно враховувати, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Натомість згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 пред`явив вимоги, зокрема, про скасування рішення Вишгородської міської ради від 26.06.2020 №64/87 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, у тому числі, організація землеустрою.

У підпункті 9 пункту б) частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад у сфері регулювання земельних відносин належить організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Водночас за змістом статті 1 цього ж Закону делегованими повноваженнямиє повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Прийнявши оскаржуване в цій справі рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради, орган місцевого самоврядування винятково реалізував делеговані йому повноваження органів виконавчої влади з організації і здійснення землеустрою, тобто діяв як суб`єкт владних повноважень.

За наслідками прийнятого відповідачем рішення цивільні права та обов`язки позивача, зокрема, в частині належного йому майна, не встановлювалися, не змінювалися та не припинялися, у зв`язку з чим приватноправові відносини між сторонами не виникли.

Позивач у цій справі також просив визнати протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 від 06.01.2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язати Вишгородську міську раду на найближчому пленарному засідання сесії Вишгородської міської ради розглянути його звернення.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

На підставі частини сьомої цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України в частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень.

Виникнення спору у цій справі обумовлено протиправною, на думку позивача, бездіяльністю органу місцевого самоврядування при вирішенні питання щодо передачі позивачу земельної ділянки у власність, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня, 30 травня та 28 листопада 2018 року у справах № 536/233/16-ц (провадження № 14-5зц18), № 127/16433/17 (провадження № 11-461апп18) та № 820/4219/17 (провадження № 11-1029апп18) відповідно.

Колегія суддів додатково звертає увагу на те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.

Подібний за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18).

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з реалізацією органом місцевого самоврядування делегованих йому владних повноважень, а саме у зв`язку зі зволіканням, на думку позивача, у прийнятті рішення щодо надання йому земельної ділянки у власність унаслідок її віднесення за рішенням відповідача до земель загального користування, то спір у цій справі в зв`язку з невиникненням між сторонами приватноправових відносин підлягає вирішенню судами адміністративної юрисдикції.

Місцевий суд, розглядаючи спір по суті, на вищевказане увагу не звернув та дійшов помилкового висновку про міожливість розгляду цієї справи у порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Оскільки апеляційний суд на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України дійшов висновку про закриття провадження у справі, то відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Заматова Романа Валерійовича в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2024 року - скасувати.

Провадження у справі № 363/1071/22 за позовом ОСОБА_2 до Вишгородської міської ради, Комунального підприємства «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративногосуду. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення ОСОБА_2 може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2024 року.

Головуючий О. В. Желепа

Судді О. Ф. Мазурик

О. В. Немировська