Рішення

від 24.01.2024 по справі 183/6329/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/6329/23

№ 2/183/476/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Новомосковської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом конфіскації,-

за участю прокурора Серченка С.А.,

в с т а н о в и в:

Керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому припинити право власності відповідачки на земельну ділянку площею 4,83 га, кадастровий номер 1223285000:01:037:0529, розташованої на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, № 1-2376 від 29.08.2005 року, успадкувала земельну ділянку, кадастровий номер 1223285000:01:037:0529, площею 4,83 га сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Право власності ОСОБА_1 також підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 839927, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 02.09.2005 року, що був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01:05:126:01855.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на момент звернення із позовом до суду громадянка російської федерації ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1223285000:01:037:0529, земельна ділянка перебуває у її власності понад десять років.

Набувши у 2005 році спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення у власність в порядку спадкування, відповідачка вимоги закону щодо її відчуження протягом одного року не виконала, що є підставою для припинення її права власності на вказану земельну ділянку шляхом її конфіскації за рішенням суду.

В зв`язку з чим, представник позивача просить суд припинити ОСОБА_2 , громадянці Російської Федерації, адреса реєстрації: право власності на земельну ділянку площею 4,83 га, кадастровий номер 1223285000:01:037:0529, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території: Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428).

Також позивач просить вирішити питання щодо судових витрат

Прокурор новомосковської окружної прокуратури Серченко С.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в порядку ст.128 ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, оскільки можливість надання доручення про вручення документів та виклик відповідачки в судове засідання в порядку міжнародної правової допомоги відсутня, внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Таким чином, суд вважає за можливе, відповідно до правил ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, зі згоди позивача, провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, не спростовано сторонами,

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 327586611 від 30.03.2023 року, ОСОБА_1 , яка не є громадянином України, на момент державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285000:01:037:0529, була громадянкою Російської Федерації.

Згідно з даними Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області громадянкою України, ОСОБА_1 посвідкою на тимчасове та постійне проживання в Україні не документувалася, інформація щодо оформлення ОСОБА_1 документів, які надають право на перебування на території України, не отримувала.

Інформація щодо виходу з громадянства України у суду відсутня.

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю від серії ВА № 839927 від 02.09.2005 року, виданого Новомосковською райдержадміністрацією, ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1-2376 від 29.08.2005 року, набула право власності на земельну ділянку площею 4,830 га, кадастровий номер 1223285000:01:037:0529, що розташована на території Орлівщинської сільської ради , цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 44).

У відповідності до копії листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.03.2023 року, заходи з питання конфіскації земельної ділянки за кадастровим номером 1223285000:01:037:0529 не здійснювались. (а.с. 58).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 22.05.2023 року, земельна ділянка кадастровий номер 1223285000:01:037:0529, землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оціночна вартість складає 172740,56 грн. (а.с.42-43).

Згідно зі статтями 13,14 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб.

Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із частиною 3 статті 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим, за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст.ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

У разі невиконання вимоги щодо відчуження земельної ділянки настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із статтею 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 6 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення та ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, які незаконно використовуються іноземними громадянами, оскільки зазначений спосіб захисту чітко визначений частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано, передбаченої земельним законодавством, процедури щодо відчуження набутої в порядку спадкування земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка з кадастровим номером 1223285000:01:037:0529, підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику. Чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом. В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

За таких обставин, суд, дійшов висновку, що позов Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області про припинення права власності на земельну ділянку обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області необхідно стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2684 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-13, 81, 82, 89, 133, 141, 158, 264-265, 273, 282, 289 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Новомосковської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом конфіскації - задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на земельну ділянку площею 4,38 га, кадастровий номер 1223285000:01:037:0529, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.08.2021 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2426289612232), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428).

Стягнути зі ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UА228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір в розмірі 2684 гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 25 січня 2024 року.

Суддя О.В. Сорока.