Постанова

від 18.01.2024 по справі 344/1361/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/1361/17

Провадження № 22-ц/4808/26/24

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.

суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О.

секретаря Кузнєцова В. В.

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника позивача адвоката Сулими І.Р., представника апелянта адвоката Зелінського П.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Зелінського Павла Любомировича на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Антоняка Т.М. в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позов мотивовано тим, що позивач є співвласником прибудинкової території по АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 989967 від 25 травня 2009 року, виданим на ім`я співвласників ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . На момент оформлення жителями будинку АДРЕСА_1 права власності на вказану земельну ділянку відповідачі жодних прав на цю земельну ділянку, в тому числі сервітутних, не мали, що підтверджується, зокрема, технічною документацією на земельну ділянку. В той же час, відповідачі заявили своє право на сарай, що збудований на цій земельній ділянці, не врахувавши права жителів будинку АДРЕСА_1 .

На звернення позивача до органів місцевого самоврядування Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою листом від 19 жовтня 2016 року за № КО/132 повідомив позивача, що під час обстеження працівниками муніципальної інспекції з благоустрою вказаної у зверненні адреси на вимогу інспекторів гр. ОСОБА_6 , яка проживає по АДРЕСА_2 , було пред`явлено свідоцтво про право власності на житло, в якому вписаний згаданий сарай. В подальшому ОСОБА_6 також і позивачу пред`являла свідоцтво від 15 червня 1999 року про право власності на житло по АДРЕСА_2 , однак жодних даних про те, що в цьому свідоцтві вписано сарай (чи інший об`єкт) по АДРЕСА_1 немає, оскільки у свідоцтві зазначено «Вважати кв. АДРЕСА_3 приватизованою разом з коморою, що розташована в підвалі, сараєм площею 7,0 м.кв». У 2016 році спірний об`єкт було розвалено деревом, яке впало. Тобто названа мала архітектурна форма на земельній ділянці по АДРЕСА_1 припинила своє існування природним чином, проте восени 2016 року відповідачі самочинно відновили зруйнований об`єкт.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив зобов`язати відповідачів усунути йому перешкоди щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:06:001:0139, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта - малої архітектурної форми (сараю чи чогось іншого) на цій земельній ділянці та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 усунути перешкоди ОСОБА_1 щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:06:001:0139, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта малої архітектурної форми - сараю на цій земельній ділянці.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 користь ОСОБА_1 по 213,33 грн з кожного понесених витрат на оплату судового збору.

Представник ОСОБА_3 адвокат Зелінський П.Л. на зазначене рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд допустив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а саме розглянув справу за відсутності відповідачів, які не були повідомлені про розгляд справи. Більше того, ОСОБА_3 в поданому нею клопотанні від 09 червня 2017 року вказувала свої дані для листування та номер мобільного телефону, однак за вказаною нею адресою жодних листів не направлялося. В судовому рішенні представником відповідача зазначено ОСОБА_13 , який згідно із абзацом 3 сторінки 3 рішення заперечував щодо задоволення позовних вимог, однак протокол судового засідання, у якому прийнято оскаржуване рішення від 16 лютого 2023 року, не містить даних про те, що ОСОБА_13 приймав участь у судовому засіданні. Більше того, матеріали справи не містять даних щодо повноважень ОСОБА_13 на представництво будь-кого з відповідачів, а наявна на аркуші справи 59 довіреність втратила чинність.

Також судом першої інстанції не вирішено питання про залучення до розгляду справи всіх заінтересованих осіб, адже земельна ділянка площею 0,0996 га по АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , деякі з яких проживають у будинку АДРЕСА_1 набагато довше, ніж позивач, і можуть пояснити коли та за яких умов будувався сарай, яким чином він експлуатувався та чи порушує він їхнє право користування земельною ділянкою.

Крім того, один із співвідповідачів ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а відтак вирішувати щодо нього питання та стягувати з нього грошові суми не є правильним.

Також суд допустив порушення порядку розгляду справи, оскільки справа розпочата та була зупинена за нормами старої редакції ЦПК України, в той же час ухвали про поновлення провадження у справі та вирішення порядку розгляду справи з початку не приймалося. Таким чином суд не тільки розглянув справу за відсутності відповідачів, належним чином не повідомивши ОСОБА_3 про розгляд справи, а ще й позбавив її права подати відзив на позов, чим порушив як принцип змагальності сторін, так і право сторони на захист.

Окрім зазначених порушень, суд також неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема щодо місця знаходження сараю, який належить ОСОБА_3 та членам її сім`ї, а також щодо самовільного будівництва вказаного сараю.

Так, матеріали справи не містять геодезичної зйомки чи будь-яких інших даних, які б підтверджували факт перетинання/накладення/розміщення сараю площею 7,0 м.кв на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:06:001:0139. В той же час сам позивач стверджує, що в документації на вказану земельну ділянку відомостей про сарай немає. Крім того, судом не враховано, як преюдиційні, обставини, встановлені постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у справі № 344/7124/17 про те, що сарай сім`ї ОСОБА_3 знаходиться на прибудинковій території житлового будинку по АДРЕСА_1 . Таким чином, незрозуміло як сарай, який знаходиться на сусідній земельній ділянці порушує права позивача та які саме. Позивач звернувся із позовною заявою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, однак не зазначив, як порушується його право і як обраний спосіб захисту призведе до відновлення порушеного права.

Щодо самовільного будівництва сараю, то для встановлення даного факту необхідні спеціальні знання. При цьому, жодних висновків, актів огляду/перевірки чи будь-яких інших документів органів державного контролю в даній сфері матеріали справи не містять. Висновок суду про те, що факт самовільного будівництва сараю підтверджується довідкою ОБТІ № 00728 від 27 квітня 2017 року, не відповідає обставинам справи та суперечить змісту довідки. Більше того, за даними довідки 23 листопада 2001 року за відповідачами було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 з сараєм.

З наведених підстав представник апелянта просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_14 подав відзив на апеляційну скаргу, однак в порушення частини четвертої статті 360 ЦПК України до даного відзиву не додав докази надсилання (надання) копій відзиву іншим учасникам справи (в даному випадку представнику ОСОБА_3 ОСОБА_15 та ОСОБА_6 ).

Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено надання судом строку на усунення недоліків відзиву, а тому, оскільки відзив не відповідає вимогам частини четвертої статті 360 ЦПК України, він не береться судом до уваги.

Інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не скористалися.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року до участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_4 залучено ОСОБА_5 .

У засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 - адвокат Зелінський П.Л. вимоги скарги підтримав, просив скаргу задоволити.

Позивач та його представники ОСОБА_2 та адвокат Сулима І.Р. скаргу не визнали, просили її відхилити.

Відповідач правонаступник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 належно повідомлена судом в засідання не з`явилася. Причини неявки не повідомила.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша-четверта статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є:1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої, другої, п`ятої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

За змістом пункту першого частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 жовтня 2017 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №344/7124/17.

У липні 2021 року представник позивача - ОСОБА_14 повідомив Івано-Франківський міський суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження.

Матеріалами справи підтверджується, що учасники справи повідомлялись про призначення судового засідання на 09 год 30 хв 13 жовтня 2021 року. При цьому у матеріалах справи у порушення вимог ч.1 ст. 254 ЦПК України відсутня ухвала про поновлення провадження у справі.

У зв`язку із неявкою сторін, перебування головуючого на лікарняному, неявкою відповідачів розгляд справи неодноразово відкладався. Останнє судове засідання було призначено на 13 год 20 хв 16 лютого 2023 року.

Про дату, час і місце розгляду справи суд першої інстанції повідомляв відповідачів, зокрема, і ОСОБА_3 шляхом направлення судових повісток про виклик за місцем їх проживання засобами поштового зв`язку.

Водночас, у матеріалах справи відсутні відомості про отримання відповідачами судових повісток про розгляд справи 03 листопада 2022 року, 13 грудня 2022 року та 16 лютого 2023 року.

Таким чином, місцевий суд розглянув справу за відсутності відповідачів, щодо яких не було відомостей про вручення їм судової повістки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідачки ОСОБА_3 про розгляд справи.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_3 , належним чином не повідомленою про дату, час і місце судового засідання, і вона обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, колегія суддів приходить висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно зі статтею 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлено, що рішенням Івано-Франківської міської ради п`ятого демократичного скликання від 20 травня 2008 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю. Відповідно до п. 2.50 рішення землекористувачам ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 ,, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 передано у власність, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, а саме земельну ділянку площею 0,0996 га, по АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Івано-Франківської міської ради XXVII сесії V демократичного скликання від 20 травня 2008 року 25 травня 2009 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 989967.

Згідно з державним актом серії ЯЖ № 989967, позивач є співвласником земельної ділянки, площею 0,0996 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд. Співвласниками вказаної земельної ділянки також є: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 (а.с. 6).

При цьому, як вбачається з матеріалів технічної документації на підставі якої було видано державний акт ЯЖ № 989967, витребуваної апеляційним судом, земельна ділянка виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельні сервітути відсутні, обмежень у користуванні не встановлено (а.с.19-80 т.3) Згідно акта обстеження та узгодження зовнішніх меж спірна земельна ділянка межує з ділянкою будинковолодіння АДРЕСА_5 , яка належить до земель міської ради (а.с.22 т.3).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 15 червня 1999 року виданого Госпрозрахунковою групою по приватизації державного житлового фонду, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам її сім`ї: ОСОБА_4 - чоловіку, ОСОБА_6 - дочці. Також зазначено, що вказана квартира приватизована разом з сараєм площею 7,0 м.кв. (а.с. 12-13).

Згідно довідки обласного комунального підприємства Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 27 квітня 2017 року № 00728 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_6 . Переходів права власності на даний об`єкт не зареєстровано. Разом з тим зазначено, що сарай збудовано самовільно.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги щодо розміщення на приватизованій земельній ділянці сараю, як на доказ, позивач посилався на лист Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради від 19 жовтня 2016 року за № КО-132, де зазначено, що під час обстеження працівниками Муніципальної інспекції із благоустрою, на вимогу інспекторів гр. ОСОБА_6 , яка проживає по АДРЕСА_2 , було пред`явлено свідоцтво про право власності на житло, в якому вписано згаданий заявником ( ОСОБА_1 ) сарай.

Однак, інформації щодо встановленого такою перевіркою місця знаходження спірного сараю, а саме, у межах ділянки будинку АДРЕСА_1 наведений лист не містить. Будь-який інший доказ, який би підтверджував таку обставину, в матеріалах справи відсутній. Клопотань про призначення судової земельно-технічної експертизи позивач не заявляв.

Крім того, у позові ОСОБА_1 вказує про те, що сарай, який був у власності відповідачів згідно свідоцтва про власність було зруйновано внаслідок природних явищ, а у 2016 році відповідачі встановили новий сарай, який є самочинним. Однак будь-які докази цього також відсутні.

В той же час, сторона в позові зазначає, що на момент приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 вищезазначений об`єкт, який є малою архітектурною формою, існував та використовувався організацією балансоутримувачем.

Таким чином, твердження позивача щодо предмету спору суперечливі, а докази, які підтверджують розміщення сараю, саме на земельній ділянці будинковолодіння АДРЕСА_1 у справі відсутні, тоді як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання позивача на встановлені судовим рішенням у справі № 344/7124/17 обставини, на думку колегії суддів неналежне.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 звернулася з позовом до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 2.50 рішення XXVII сесії 5 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 20 травня 2008 року «щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю та передання у власність, земельні ділянки громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд» на земельну ділянку площею 0,0996 га, кадастровий помер 2610100000:06:001:0139 по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №989967 з реєстраційним номером №010929400491, виданий 25 травня 2009 року на земельну ділянку площею 0,0996 га, кадастровий номер 2610100000:06:001:0139; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15030794 від 08 серпня 2014 року номер запису про право власності: 6620817, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 422281926101 за ОСОБА_16 (і.к.2069302378) на земельну ділянку площею 0,0996 га, кадастровий номер 2610100000:06:001:0139, за адресою АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 липня 2021 року рішення Івано-Франківського міського суду від 02 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Однак, за змістом постанови будь-яких преюдиційних фактів, що стосуються підтвердження знаходження спірного сараю на земельній ділянці АДРЕСА_1 судом не встановлено.

Сам факт звернення відповідачки ОСОБА_3 з позовом до співвласників будинку АДРЕСА_1 не є беззаперечною підставою для задоволення позову.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм процесуального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Апеляційний судвважає,що позивачемне наданожодного належногота допустимогодоказу проте,спірний сарайзнаходиться наземельній ділянці АДРЕСА_1 ,а отже і необхідності захисту його права порушеного, невизнаного чи оспореного.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла переконання, що правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Зелінського Павла Любомировича задоволити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 січня 2024року.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді: В.Д. Фединяк

І.О. Максюта