Рішення

від 18.01.2024 по справі 450/2284/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2284/23 Провадження № 2/450/58/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2024 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Кукси Д. А.

при секретарі Качмар М. З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Гривна Тетяна Богданівна до Товариства з обмеженою відповідальністю (ВВБ-КОМФОРТ) про (предмет спору) розірвання договору, стягнення грошових коштів та нарахованої пені,

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача): представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить суд розірвати договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому № 04-117-1409, укладений 14.09.2021 року між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача на користь позивача сплачені за договором кошти в розмірі 659777,00 гривень, що еквівалентно 24720,00 доларів США та 2672096,85 грн. пені. В обґрунтування зазначає, що 14.09.2021 року між позивачем та ТОВ «ВББ-КОМФОРТ» укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому № 04-117-1409, за яким відповідач продав а позивач купив майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1, 2 поверх, загальною площею - 41,2 кв. метрів, розташовану в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_1 . Відповідач зобов`язався завершити будівництво квартири АДРЕСА_1, 2 поверх, загальною площею - 41,2 кв. метрів, розташовану в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_1 до IV кварталу 2022 року з плановим терміном ведення в експлуатацію - I квартал 2023 року, а позивач зобов`язався сплатити вартість таких робіт у відповідні строки. Позивач свої зобов`язання за договором виконав та сплатив відповідачу 659777,00 гривень, що еквівалентно 24720 доларів США, що підтверджується довідкою № 289 від 14.09.2021 року. Відповідач свої зобов`язання про будівництво спірної квартири та передачу її у власність позивача не виконав. Позивач належним чином виконав умови договору, вніс обумовлену в договорах суму, а ТОВ «ВББ-КОМФОРТ» не збудувало будинку, де мала бути його квартира. Планове завершення будівництва встановлено договором IV квартал 2022 року. Таким чином, ТОВ «ВББ-КОМФОРТ» було допущено порушення умов вказаного договору щодо обов`язку збудувати та по закінченні будівництва передати позивачу у власність спірну квартиру, які позивач вважає істотним порушенням договору, що є підставою для його розірвання. Невиконання відповідачем своїх обов`язків по будівництві будинку та передання спірної квартири у власність позивача є підставою для розірвання договору у зв`язку із його невиконанням та стягнення з відповідача коштів сплачених на виконання такого договору та пені. Кількість прострочених днів за договором про надання послуг становить 135 днів (з дати запроектованого завершення будівництва четвертий квартал 2022 року - 01.01.2023 року до дати звернення до суду з цим позовом 15.05.2023 року), у зв`язку з чим пеня, в даній справі становить 2672096,85 грн. (659777,00 грн*3%*135 днів). Таким чином на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 22, 509,525, 526, 610, 611, 651, 653 Цивільного Кодексу України, п 5. ст. 10, ч. З ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звертається до суду за захистом порушених прав позивача. Представник позивача подала заяву про розгляд справи у їхній відсутності, заявлені позовні вимоги підтримали, просили такі задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

Позиція відповідача: Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоч був належними чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву, заяв про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи на адресу суду від сторони відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

17.05.2023 ухвала про відкриття провадження; 28.07.2023 ухвала про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду; 16.10.2023 ухвала судового засідання; 18.01.2024 заява представника позивача про розгляд справи у відсутності представника позивача та позивача.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення коштів, сплачених за договором купівлі-продажу в зв`язку з розірванням договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З копії Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому № 04-117-1409 від 14.09.2021 року вбачається, що 14.09.2021 року відповідно до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж, ОСОБА_1 купив, а ТзОВ «ВББ-Комфорт», відчужило майнові права на квартиру АДРЕСА_1, 2-поверх, загальною площею 41,2 кв. м. в Об`єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Плановий термін закінчення будівництва - IV квартал 2022 року; плановий термін введення в експлуатацію - I квартал 2023 року.

З копії Довідки № 289 від 14.09.2021 року встановлено та не заперечено стороною відповідача, що ОСОБА_1 оплатив повну вартість майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, 2-поверх, загальною площею 41,2 кв. м. в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому № 04-117-1409 від 14.09.2021 року в сумі 659777,00 грн., що еквівалентно 24720 ,00 Доларів США. Жодних фінансових претензій до ОСОБА_1 ТзОВ «ВББ-Комфорт» не має.

Таким чином відповідно до п. 3.1 Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому № 04-117-1409 від 14.09.2021 року ОСОБА_1 набув у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1, 2-поверх, загальною площею 41,2 кв. м. в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому № 04-117-1409 від 14.09.2021 року ОСОБА_1 виконав повному обсязі.

Відповідно до п. 5.2.4 Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому № 04-117-1409 від 14.09.2021 року продавець зобов`язаний забезпечувати будівництво Об`єкту капітального будівництва та введення його в експлуатацію.

Встановлено, що відповідач свої зобов`язання про будівництво Об`єкту капітального будівництва, майнові права на квартиру у якому придбані позивачем, та передачу її у власність позивача не виконав. Вказане не спростоване відповідачем у справі. Жодних доказів на заперечення підстав позову стороною відповідача на адресу суду не надано, клопотань про витребування таких відповідачем у ході розгляду справи не заявлено.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.630 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п.5.2.6 Договору Продавець зобов`язаний письмово повідомити Покупця про зміни умов даного договору щодо перенесення строків здачі житлового будинку в експлуатацію більше, як на 90 днів.

Станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду, а також на момент ухвалення судом рішення зазначений у оспорюваному договорі Об`єкт капітального будівництва в експлуатацію не введений. Покупець про зміни умов даного договору щодо перенесення строків здачі житлового будинку в експлуатацію більше, як на 90 днів не повідомлений. Будь-яких повідомлень про порушення строків виконання договору стороною позивача від відповідача не отримано, вказаний факт стороною відповідача не спростований.

За приписами статей 610, 611 ЦК України, зобов`язання є порушеним, якщо воно не виконано або виконано з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за даним Договором, винна Сторона відшкодовує потерпілій стороні всі збитки, спричинені такими її винними діями (бездіяльністю). Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Згідно приписів ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У відповідності до ч. 8 ст. 18 Закону № 1023 нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Таким чином, відповідно до укладеного договору позивач набув право отримати у власність квартиру, майнові права, на яку належать йому згідно укладеного договору купівлі-продажу майнових прав, після закінчення будівництва і введення будинку в експлуатацію.

Згідно п. 2.4 договору строк закінчення будівництва - ІV квартал 2022 р., а строк прийняття будинку в експлуатацію - І квартал 2023 р. Зазначені строки можуть бути збільшені продавцем в односторонньому порядку не більше ніж на 90 днів і це не вважатиметься порушенням умов договору, що розуміється із п. 5.2.6. Договору.

Таким чином, граничний строк прийняття будинку в експлуатацію - кінець І кварталу 2023 р.

Проте, в установленому договором строк відповідач свої зобов`язання не виконав, будинок не добудований та не зданий в експлуатацію. Зазначена обставина унеможливлює здійснення позивачем своїх майнових прав шляхом передачі готової квартири і набуття права власності на неї.

З урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги положення договору, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому № 04-117-1409 від 14.09.2021 року, укладеного між ТзОВ «ВВБ-Комфорт» та ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розміру завданих збитків відповідачем позивачу, то згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Установивши, що сторони у справі визначили в договорі (пункт 4.1), що загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості на момент укладання договору складає 659777,00 грн., що еквівалентно 24720,00 доларів США, та виконання зазначених умов договору зі сторони позивача, що підтверджується вищезазначеними доказами, однак внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивач зазнав реальних збитків у сумі 659777,00 грн.

Відповідно правовій позиції Верховного суду України, викладеній, в тому числі, в постанові від 30.01.2013 року по справі №6-168цс12, за своїм змістом майнові права - це «право очікування» - обмежене речове право, яке засвідчує правомочність отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому і є складовою частиною майна, як об`єкта цивільних прав.

В межах вироблених підходів до тлумачення поняття "майно", в контексті статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини воно охоплює як «існуюче майно» так і активи, в тому числі, права вимоги, щодо яких заявник може стверджувати, що у нього є обґрунтоване і "законне сподівання", що він отримає можливість ефективного здійснення "права власності» (Велика Палата Європейського суду, справа «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany», скарга N 42527/98, § 83). Тому деякі капіталовкладення, що представляють активи, також розглядаються як «майнові права» і «майно» для цілей цієї норми (Велика палата Європейського суду у справах «Iatridis v. Greece» скарга N 31107/96, §54; Beyeler v. Italy, скарга N 33202/96, § 100). В таких справах Європейський суд робить висновок, що певні законні очікування заявників також підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретації вимоги такою, що вона може вважатися «активом». «Правомірні очікування» підлягають захисту як майно і майнові права («NKM v. Hungary» від 14 травня 2013 року, скарга № 66529/11).

Таким чином, належні позивачу майнові права підлягають захисту нарівні із правом власності на майно.

Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ); продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, законодавство не містить окремого виду договору, як споживчий. Договір будь-якого виду може бути споживчим, якщо він відповідає критеріям, передбаченим законом.

Згідно правовій позиції Верховного суду України, викладеній в Узагальненні судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів від 01.02.2013р. незалежно від виду укладених громадянами договорів на придбання нерухомості в споруджуваних будинках, їх зміст - це угода про послугу та виконання робіт з будівництва житла.

Тому, враховуючи, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, Верховний суд вважає що до відносин з придбання громадянами житла в забудовника застосовуються положення ЗУ «Про захист прав споживачів».

Зазначена правова позиція неодноразово викладалась Верховним судом, зокрема, в постанові від 07.10.2020р. у справі № 755/3509/18.

Укладений договір купівлі-продажу відповідає ознакам споживчого договору, оскільки його предметом є набуття у власність товару (квартири), що використовується позивачем для власних потреб. Тож позивач є споживачем продукції, результатів будівельної діяльності відповідача - об`єкту житлового будівництва, одиниці нерухомості, передачею якої забезпечувалось виконання зобов`язань згідно укладеного договору. До цих відносин застосовується Закон України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст.ст. 540-551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Обов`язок відповідача виконується шляхом передачі квартири за актом прийому-передачі. Проте через незакінчення будівництва та не введення будинку в експлуатацію позивач позбавлений можливості здійснити належне йому майнове права шляхом передачі квартири та набуття права власності на неї (п. 1.3, 2.5 договору).

Отже, у зв`язку з простроченням виконання обов`язку відповідача передати після введення в експлуатації об`єкта капітального будівництва квартиру у власність позивача, у відповідача виник обов`язок зі сплати пені згідно ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Судом не встановлено обставин, за які продавець не відповідає, і які обґрунтовували б невиконання продавцем своїх зобов`язань.

Позивачем проведений розрахунок пені за період з 01.01.2023 року по 15.05.2023 року за 135 днів у розмірі 2672096,85 грн.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина друга статті 551 ЦК України).

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності однієї з умов: (а) якщо він значно перевищує розмір збитків; (б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17 (провадження № 14-319цс19) зроблено висновок, що «положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв`язку зі несвоєчасною сплатою в повному обсязі плати за користування предметом оренди, зокрема за лютий-березень 2015 року в розмірі 41 тис. 920 грн, з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення виконання договору оренди за період з 01 вересня 2016 року по 01 вересня 2017 року в розмірі 153 тис. 008 грн. (з розрахунку 1% від розміру боргу у сумі 41 тис. 920 грн за 365 днів прострочення). Отже, висновок суду про стягнення з відповідачки на користь позивача пені у розмірі, що більше ніж утричі перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає можливим зменшити розмір пені до 40 тис. грн.., що відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) зроблено висновок, що: «відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України. За таких обставин висновки апеляційного суду у справі, яка розглядається, щодо визначення суми пені, встановленої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у гривні, є правильними. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України). Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц».

Проте суд вважає, що стягнення пені у розмірі, який більше ніж у чотири рази перевищує суму договору (розмір збитків), не може вважатися таким, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 329888,50 грн., що становить половину вартості майнових прав на квартиру за договором.

Отже, вимоги позивача підтверджуються зібраними по справі доказами, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня за прострочення виконання договору в розмірі 329888,50 грн.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження у представлених суду доказах, а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави в загальному розмірі 3991,11 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76 - 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 268, 352, 354 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Гривна Тетяна Богданівна до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВБ-КОМФОРТ» про розірвання договору, стягнення грошових коштів та нарахованої пені - задоволити частково.

Розірвати Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому № 04-117-1409 від 14.09.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВБ-КОМФОРТ» (ЄДРПОУ 42722899, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВБ-КОМФОРТ» (ЄДРПОУ 42722899, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збитки у розмірі 659777,00 (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 00 копійок) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВБ-КОМФОРТ» (ЄДРПОУ 42722899, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пеню за порушення зобов`язання за договором Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому № 04-117-1409 від 14.09.2021 року в розмірі 329888,50 (триста двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 50 копійок) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВБ-КОМФОРТ» (ЄДРПОУ 42722899, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21) на користь на користь держави судовий збір в розмірі 3991,11 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять 11 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВБ-КОМФОРТ», код ЄДРПОУ 42722899, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21.

СуддяД. А. Кукса