Рішення

від 23.01.2024 по справі 499/1097/23

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1097/23

Провадження № 2/499/59/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 січня 2024 року смт Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Скаковець Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області цивільну справу № 499/1097/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, відповідно до якої позивачка просить суд визнати за визнати за нею, ОСОБА_1 1/2 частину прав засновника на складений капітал на майно Селянського (фермерського) господарства «Діоніс» в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим що, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Спадкоємцями після смерті є:син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1 , якою було змінено прізвище на « ОСОБА_4 » з « ОСОБА_5 ».

На момент смерті ОСОБА_3 з ним за одною адресою проживала його дружина ОСОБА_6 відповідно до довідки № 141 від 08.04.2020 року, яка видана Торканівської сільською радою Тростянецького району Вінницької області.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В той же час, ОСОБА_6 як то передбачено нормами ст..548,ст..549 ЦК УРСР не подавала заяву про прийняття спадщини (в нотаріальних документах відсутня її заяви) та фактично не вступала в управління або володіння спадковим майном у зв`язку з тим, що будинок в якому вони проживали належав особисто їй, а не померлому. Інших обставин фактичного прийняття спадщини не має.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 12.08.2020 року було задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до копії заповіту, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заповідав належні йому земельні ділянки позивачці та її брату в рівних частках.

Відповідно до правовстановлюючих документів, померлий ОСОБА_3 був засновником СФГ «Діоніс» та його керівником. Після його смерті утриманням майна померлого, в тому числі керівництвом СФГ «Діоніс» займаються позивачка та її брат, всі оригінали документів знаходяться у них.

В той же час, відповідно до постанови нотаріуса від 06.04.2023 року державним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину.

На підставі вищевказаного, просила позов задовольнити.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, однак в матеріалах справи наявні заяви про слухання справи у їх відсутність.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Крім того суд констатує, що представником відповідача подано заяву, що відповідач не заперечує проти позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Отже обов`язок суду у разі визнання відповідачем позову перевірити наявність законних підстав для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, тому до спадкових правовідносин застосовуються положення ЦК УРСР 1963 року.

З матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження, та копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 .

При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, а при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково окрім зазначеного перевіряє наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Предметом спору у цій справі є визнання права власності в порядку спадкування за законом на права засновника СФГ «Діоніс» у відповідній частці, а саме позивачка визначила що її частка у спадковому майні становить частину.

Свої позовні вимоги в частині розміру часток обґрунтовує тим, що на момент смерті ОСОБА_3 з ним за одною адресою проживала його дружина ОСОБА_6 відповідно до довідки № 141 від 08.04.2020 року, яка видана Торканівської сільською радою Тростянецького району Вінницької області.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті була відкрита спадкова справа № 419/06р Тростянецького державною нотаріальною конторою.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_7 , яка отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом за № 543 від 21.02.2007 року.

В той же час, відповідне свідоцтво вона отримувала на підставі заповіту, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Торканівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області від 26.12.2005 року за реєстровим номером 126. Даний заповіт стосується виключно будинку та вкладу в банківській установі.

Крім того, вона не має кровного споріднення з померлою ОСОБА_6 , що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі № 8590877 від 21.02.2007 року (а.с. 22 спадкової справи) «ступінь споріднення: 0 - відсутній родинний зв`язок».

Таким чином, хоча ОСОБА_6 і була спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , однак після її смерті спадкоємців за законом, які мають право на все майно, не має і тому вони не залучаються в якості відповідачів по справі так як їх права не порушені даною справою.

Крім того, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час дії Цивільного кодексу УРСР.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу УРСР Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застережен: Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з ст. 549 вищевказаного закону визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В той же час, ОСОБА_6 не подавала заяву про прийняття спадщини (в нотаріальних документах відсутня її заяви) та фактично не вступала в управління або володіння спадковим майном у зв`язку з тим, що будинок в якому вони проживали належав особисто їй, а не померлому. Інших обставин фактичного прийняття спадщини не має.

Суд вивчивши посилання позивачки в цій частині позовних вимог приходить до висновку про їх необґрунтованість виходячи з такого.

Згідно із ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, чинній станом на момент смерті спадкодавця- 20.04.2003), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Отже, на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як, вбачається із доказів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована та проживала разом з спадкодавцем ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою наявною в матеріалах спадкової справи, копію якої надана суду нотаріусом.

Отже суд вважає, що беззаперечним є той факт, що ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину (свою частку) після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 померла та після її смерті є два спадкоємці по заповіту, які прийняли спадщину після її смерті подавши до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Позивачка посилається на ту обставину, що ОСОБА_7 є спадкоємицею за заповітом та вона не має кровного споріднення зі спадкодавицею, тому вона не може залучатися в якості відповідача, так як її права не порушені.

Проте з такими посилання суд не погоджується, оскільки ОСОБА_7 не є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_6 , так як спадкоємиця ОСОБА_8 також прийняла спадщину за заповітом.

Крім того позивачкою суду не доведено ту обставину, що вказані спадкоємці не можуть бути спадкоємцями четвертої черги за законом відповідно до ст..1264 ЦК України, чи спадкоємиця ОСОБА_8 будь якої іншої черги спадкування.

Отже судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 , яка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 та є одночасно спадкоємицею на обов`язкову частку та на 1/3 частку неохопленого заповітом майна, наявні спадкоємці , які в свою чергу також прийняли спадщину та позивачкою не доведено що їх інтереси не будуть порушені та не доведено суду що у них відсутнє юридичне право на частку, яка належала їх спадкодавці ОСОБА_6 .

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що аргументи, якими позивачка мотивувала свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, позивачка не довела суду належними та допустимими доказами її право саме на частину спадкового майна, яке залишилось після смерті її батька ОСОБА_3 тому у задоволенні таких слід відмовити.

Заст. 141 ЦПК Українисудові витрати слід залишити за позивачкою.

Керуючись ст. ст.12,13,81,82,89,141,142,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 548,549 ЦК УРСР, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Якщо апеляційну скаргу не було подано, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяРуслан ТИМЧУК