Постанова

від 15.01.2024 по справі 909/583/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. Справа № 909/583/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Лагутіна В.Б.,

та представників сторін:

від позивача Тютько А.Б., Цап М.П.

від відповідача (скаржника) не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дем`яніва Юрія Богдановича, від 24 жовтня 2023 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року (підписане 16.10.2023), суддя Стефанів Т.В.

у справі №909/583/23

за позовом Приватного підприємства "Галлісбуд"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Дем`яніва Юрія Богдановича

про стягнення заборгованості в сумі 770 502,55 грн.

в с т а н о в и в :

21 червня 2023 року Приватне підприємство «Галлісбуд» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Дем`яніва Юрія Богдановича про стягнення 770 502,55 грн., з яких: 652 806 грн. попередньої оплати, 13 682,10 грн. 3% річних, 51 168,25 грн. інфляційних втрат та 52 846,20 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року у справі №909/583/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 652 806 грн. попередньої оплати за договором підряду на будівництво №2812/20 від 28.12.2020 року, 13 682,10 грн. 3% річних, 51 168,25 грн. інфляційних втрат та 52 846,20 грн. пені, а також 11 557,55 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач сплатив підряднику (відповідачу) попередню оплату в сумі 652 806 грн., що підтверджується платіжним дорученням №172 від 30.12.2020, однак, відповідачем не виконано роботи, передбачені договором. Одночасно суд не взяв до уваги доводи відповідача про те, що попередня оплата повністю витрачена на закупівлю та підготовку матеріалів для будівництва, оскільки відповідачем не подано належних доказів, які б підтверджували факт використання попередньої оплати за договором підряду. Так, суд, врахувавши відмову позивача від договору в односторонньому порядку, дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем авансу на підставі ст.1212 ЦК України. Також суд, перевіривши розрахунки позивача, визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а також пені, нарахованої на підставі п.7.1 Договору за порушення термінів закінчення робіт.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач Фізична особа-підприємець Дем`янів Юрій Богданович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року у справі №909/583/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що за умовами укладеного договору відповідач зобов`язувався почати будівництво за умови своєчасного надання позивачем будівельного майданчика, проектної документації та сплати авансу, однак, як стверджує скаржник позивачем не було надано будівельного майданчику та проектної документації для належного виконання умов договору. Одночасно апелянт вважає необґрунтованою відмову позивача від договору в односторонньому порядку, з огляду на відсутність будь-яких претензій до відповідача з його боку протягом дії договору, а також закінчення дії договору 30 липня 2021 року. Крім цього, скаржник вважає помилковим застосування судом до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України, оскільки, договір не був розірваний достроково.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що починаючи з 18 січня 2021 року у відповідача була наявна вся дозвільна документація, а також будівельний майданчик для здійснення будівельних робіт. Разом з тим, наголошує, що відповідач до моменту звернення позивача з цим позовом, не звертався до останнього з листами щодо не передачі йому будівельного майданчику та дозвільної документації.

Ухвалою суду від 05 грудня 2023 року задоволено клопотання представника відповідача (скаржника) про його участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представники позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, поряд з тим, від останнього до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його участю, як представника потерпілої у кримінальному провадженні, у процесуальних діях, які призначені на 15 січня 2024 року у приміщенні Івано-Франківського міського суду та у Івано-Франківському РУП ГУНП в Івано-Франківській області.

Представники позивача проти клопотання відповідача заперечили.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовила в задоволенні такого, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частиною 11 ст.270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У спірному випадку суд не визнає поважними причини неявки представника відповідача, оскільки до клопотання ним не долучено жодного доказу на підтвердження тих обставин, на які він посилається, як на підставу для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів звертає увагу, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась обов`язковою, поряд з тим, сплинув строк розгляду справи, передбачений ч.1 ст.273 ГПК України.

Незважаючи на те, що розгляд справи у попередньому судовому засіданні не відбувся з об`єктивних причин, представник відповідача також подавав до суду клопотання про відкладення судового засідання, яке мало відбутися 12 грудня 2023 року, без зазначення причин та подання відповідних доказів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення чергового клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2020 року між Приватним підприємством «Галлісбуд» (в тексті договору замовник) та Фізичною особою підприємцем Демянів Юрієм Богдановичем (в тексті договору підрядник) укладено договір підряду на будівництво №2812/20, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 замовник доручає, а підрядник забезпечує, відповідно до проєктної документації та умов договору, виконання комплексу будівельно-монтажних робіт (в тексті договору роботи) з будівництва дерев`яної конструкції, як окремої будівлі, на земельній ділянці, що належить ПП «Галлісбуд» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та розташована за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада, село Яблуниця, вул. Микулінка, кадастровий номер: 2611093001:17:011:0083 (в тексті договору об`єкт).

Згідно з п.2.1 Договору загальний термін виконання робіт підрядником за цим договором передбачено за таким графіком: дата початку виконання робіт не пізніше 30.04.2021; дата закінчення робіт по будівництву об`єкта не пізніше 30.07.2021.

У п.3.1.1 Договору сторони погодили, що підрядник у рамках цього договору зобов`язується почати будівництво не пізніше 30.04.2021 за умови своєчасного надання замовником будівельного майданчика, проектної документації та сплати авансу.

Замовник у рамках цього договору зобов`язується до початку проведення робіт забезпечити підрядника затвердженою проектною документацією і всіма необхідними документами, що дозволяють виконання робіт; разом з укладенням цього договору замовник зобов`язується сплатити підряднику аванс (п.п.3.3.1-3.3.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору загальна сума цього договору складається з витрат підрядника та вартості робіт, що виконуються підрядником за цим договором, та складає 1 056 924 грн. (еквівалент в іноземній валюті 37400 доларів США).

Згідно з п.4.4 Договору оплата за цим договором здійснюється замовником у такому порядку: 50% суми попередня оплата для початку робіт, після укладення цього договору; 25% суми по приїзду спеціалістів і конструкції на ділянку забудови; 25% суми по закінченню робіт (прийняття робіт згідно акту).

Здача-приймання виконаних робіт оформляється актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами, які подаються підрядником замовнику після виконання будівництва об`єкту. Остаточна здача-приймання виконаних робіт здійснюється не пізніше 30 липня 2021 року (п.п.5.1, 5.2 Договору).

У п.7.1.1 Договору сторони погодили, що за порушення терміну закінчення робіт щодо будівництва об`єкта, вказаного в п.2.1 договору, підрядник сплачує замовникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, але не більше 5% загальної вартості робіт за договором.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Поряд з тим, 28 грудня 2020 року відділом містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області видано будівельний паспорт реєстраційний номер ЄДЕССБ ВРО1:3595-8546-6187-9216, реєстраційний номер 239-20/01/6788.

30 грудня 2020 року відповідно до умов договору замовником сплачено підряднику попередню оплату в сумі 652 806 грн., що підтверджується платіжним дорученням №172 від 30 грудня 2020 року. Відповідачем не заперечується факт сплати позивачем попередньої оплати у вказаній сумі.

18 січня 2021 року у Єдиній державній електронній системі зареєстровано Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстраційний номер ІФ051210118950.

16 вересня 2022 року позивач звертався до відповідача з претензією за вих.№1609 про повернення попередньої оплати в сумі 652 806 грн. за невиконані послуги безвідкладно, але не пізніше як в термін до 30 вересня 2022 року.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом за вих.№01/22 від 19.09.2022 повідомив, що кошти, які були проплачені ПП «Галлісбуд» повністю витрачені на закупівлю та підготовку матеріалів для будівництва. Водночас відповідач повідомив, що він працює над реалізацією підготовлених для будівництва лісоматеріалів, на які вносився аванс, щоб повернути на розрахунковий рахунок ПП «Галлісбуд» такі кошти.

02 червня 2023 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №1 про повернення сплачених коштів в сумі 652 806 грн. та сплату неустойки, інфляційних втрат і 3% річних у строк до 09 червня 2023 року. Водночас замовник повідомив, що договір підряду на будівництво №2812/20 від 28.12.2020 розірвано в односторонньому порядку на підставі ч.2 ст.849 ЦК України.

21 червня 2023 року Приватне підприємство «Галлісбуд» звернулося до суду з цим позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Дем`яніва Юрія Богдановича про стягнення 770 502,55 грн., з яких: 652 806 грн. попередньої оплати, 13 682,10 грн. 3% річних, 51 168,25 грн. інфляційних втрат та 52 846,20 грн. пені.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В силу ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 1 ст.846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч.2 ст.849 ЦК України).

Місцевим господарським судом правильно встановлено факт розірвання договору підряду з ініціативи замовника на підставі ч.2 ст.849 ЦК України 02 червня 2023 року (лист-вимога №1), оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставин щодо неможливості виконання договору з об`єктивних підстав, які не залежали від підрядника. У матеріалах справи відсутнє будь-яке листування між сторонами з приводу даного питання (щодо ненадання замовником будівельного майданчика чи дозвільної документації, як про це зазначає відповідач).

Умовами договору не передбачено складення сторонами будь-якого акту приймання-передачі підряднику замовником будівельного майданчика. Поряд з тим, матеріали справи не містять будь-яких листів підрядника з вимогами передати йому будівельний майданчик та дозвільну документацію.

Як зазначено вище, 28 грудня 2020 року відділом містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області видано будівельний паспорт реєстраційний номер ЄДЕССБ ВРО1:3595-8546-6187-9216 (реєстраційний номер 239-20/01/6788), а 18 січня 2021 року у Єдиній державній електронній системі зареєстровано Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстраційний номер ІФ051210118950.

Безпідставними також є доводи відповідача про неможливість односторонньої відмови від договору, оскільки такий на його думку припинив свою дію 30 липня 2021 року на підставі п.2.1 Договору, однак, такі доводи є безпідставними, оскільки вказаним пунктом сторонами погоджено терміни виконання робіт, а не строк дії договору, натомість, пунктом 10.3 Договору встановлено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Отже, станом на час розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи замовника, дія договору не була припинена та такий був чинний.

Колегією суддів встановлено обставини невиконання відповідачем будь-якого етапу робіт після отримання частини грошових коштів від позивача (а саме: авансу в сумі 652 806 грн.). Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Доводи відповідача про освоєння таких коштів, у зв`язку з купівлею матеріалів, колегія суддів до уваги не бере, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вказаних обставин.

Матеріали справи також не містять будь-яких актів про виконання підрядником частини робіт чи в іншій формі зафіксований певний етап виконаних робіт. Відсутні будь-які докази листування між сторонами стосовно порушення строків виконання робіт з незалежних від відповідача причин.

Лист, на який посилається відповідач (від 05 серпня 2023 року арк. справи 82) датований після звернення позивача до суду з цим позовом (21 червня 2023 року) та після розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи замовника на підставі ч.2 ст.849 ЦК України (02 червня 2023 року).

Згідно з ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 та від 16 вересня 2022 року у справі №913/703/20).

Як встановлено судом вище, 30 грудня 2020 року відповідно до умов договору замовником сплачено підряднику попередню оплату в сумі 652 806 грн., що підтверджується платіжним дорученням №172 від 30 грудня 2020 року, що не заперечується відповідачем, разом з тим, судом встановлено факт розірвання договору підряду в односторонньому порядку з ініціативи замовника на підставі ч.2 ст.849 ЦК України 02 червня 2023 року.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами другою, третьою статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Такі висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Враховуючи, що положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України не визначають умов повернення виконаного замовником по договору підряду, відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини 4 вказаної статті, є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16).

Як встановлено судом вище, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним виконано частину робіт саме на суму 652 806 грн., а також не доведено належними та допустимими доказами обставин щодо неможливості вчасного виконання робіт за договором, відтак, отримані відповідачем кошти в якості авансу, підлягають поверненню замовнику, оскільки такі кошти після припинення зобов`язань внаслідок одностороннього розірвання договору, зберігаються у відповідача без достатніх правових підстав.

Наведене вище спростовує доводи скаржника про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 13 682,10 грн. 3% річних, 51 168,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, та 52 846,20 грн. пені, нарахованої на підставі п.7.1.1 Договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п.7.1.1 Договору сторони погодили, що за порушення терміну закінчення робіт щодо будівництва об`єкта, вказаного в п.2.1 договору, підрядник сплачує замовникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, але не більше 5% загальної вартості робіт за договором.

Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів вважає такі арифметично правильними.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 652 806 грн. (які були сплачені відповідачу в якості авансу), 13 682,10 грн. 3% річних, 51 168,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, та 52 846,20 грн. пені, нарахованої на підставі п.7.1.1 Договору.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2023 року у справі №909/583/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дем`яніва Юрія Богдановича без задоволення.

Матеріали справи №909/583/23 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 22 січня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.