Постанова

від 16.01.2024 по справі 910/9525/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"16" січня 2024 р. Справа№ 910/9525/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 16.01.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Екорембуд ЛТД»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023

у справі №910/9525/23 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Екорембуд ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Євро Стар»

про стягнення 135 973,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Екорембуд ЛТД» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Євро Стар» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 122 543,92 грн попередньої оплати та 13 429,47 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №1403-1 від 14.03.2023 (далі по тексту - Договір) в частині поставки товару у визначеній у Специфікації №1 кількості, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 122 543,92 грн попередньої оплати на підставі частин 2, 3 статті 693 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України). Крім того, позивач нарахував відповідачу 13 429,47 грн пені згідно пункту 5.3 Договору.

Господарський суд міста Києва рішенням від 28.08.2023 у справі №910/9525/23 позов задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача 14 779,12 грн суми основного боргу, 1 619,63 грн пені та 258,96 грн витрат по сплаті судового збору; у задоволенні іншої частини позову відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 14 779,12 грн основного боргу, беручи до уваги видаткову накладну №10 від 17.03.2023 на суму 432 669,88 грн, яка підписана представником покупця за довіреністю №15/03 від 15.03.2023 та представником постачальника, підпис постачальника скріплено печаткою підприємства, копія якої долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву (а.с. 35), з урахуванням вірогідності доказів відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9525/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Також в апеляційній скарзі позивач просить витребувати у відповідача оригінал видаткової накладної №10 від 17.03.2023 на суму 432 669,88 грн, оскільки позивач як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції заперечує підписання видаткової накладної №10 від 17.03.2023 на суму 432 669,88 грн, проте суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування у відповідача видаткової накладної №10 від 17.03.2023 на суму 432 669,88 грн.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що він не підписував видаткову накладну №10 від 17.03.2023 на суму 432 669,88 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Екорембуд ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9525/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.09.2023 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9525/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Екорембуд ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9525/23.

Матеріали справи №910/9525/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 05.10.2023.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.10.2023 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Екорембуд ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9525/23. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Екорембуд ЛТД» про витребування доказів задовольнив; зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Євро Стар» надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали, оригінал видаткової накладної №10 від 17.03.2023 на суму 432 669, 88 грн; призначив до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Екорембуд ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9525/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 7, 8 статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Станом на 27.11.2023, з урахуванням поштового перебігу, відповідачем не виконано вимоги ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023, видаткову накладну №10 від 17.03.2023 на суму 432 669, 88 грн суду не надано, пояснень не надходило.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного з метою повного та всебічного розгляду справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку розглядати справу №910/9525/23 з повідомленням учасників справи та призначив справу до розгляду на 04.12.2023 на 10 год. 15 хв., визнавши обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи. Також суд апеляційної інстанції зобов`язав відповідача надати суду до 04.12.2023 оригінал видаткової накладної №10 від 17.03.2023 на суму 432 669, 88 грн.

Відповідач своїх представників у судове засідання, призначене на 04.12.2023 не направив, згідно письмових пояснень на апеляційну скаргу відповідач просив суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи. Щодо видаткової накладної №10 від 17.03.2023 на суму 432 669, 88 грн, то відповідач зазначив, що оригінал буде подано ним безпосередньо у судове засіданні. При цьому відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9525/23 залишити без змін, посилаючись на участь перевізника ФОП Власенко Едгара Володимировича згідно Договору-заявки №781 від 14.03.2023 на разову автотранспортну перевозку вантажу, з якого вбачається, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність перед замовником за збереження вантажу з моменту завантаження і до моменту його розвантаження; платіжну інструкцію «Клієнт-Банк» №500550 про надходження коштів у сумі 447 449,00 грн; видатку накладну №10 від 17.03.2023, зареєстровану у Реєстрі видаткових накладних.

Також у своїх письмових поясненням відповідач зазначив, що у нього відсутній зареєстрований «Електронний кабінет».

Частиною 13 статті 270 ГПК України визначено, що якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.12.2023 відклав розгляд справи №910/9525/23 на 12.12.2023 на 13 год. 00 хв., повторно зобов`язав відповідача надати суду оригінал видаткової накладної №10 від 17.03.2023 на суму 432 669, 88 грн.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.12.2023 відклав розгляд справи №910/9525/23 на 16.01.2024 на 14 год. 00 хв.

Відповідач своїх представників у судове засідання 16.01.2024 не направив, про причини неявки суд не повідомив, вимог суду апеляційної інстанції не виконав, оригінал видаткової накладної №10 від 17.03.2023 на суму 432 669,88 грн не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином шляхом надсилання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №910/9525/23 на його поштову адресу, про що у матеріалах даної справи наявні докази.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу учасників справи на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 11 ГПК України застосовуються національними судами при розгляді справ як джерело права. На відміну від національного законодавства України Конвенція не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить статті 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

При розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Екорембуд ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9525/23 суд апеляційної інстанції, з метою необхідності забезпечення прав учасників судового процесу на участь їх представників у засіданні господарського суду, дотримання принципів рівності та змагальності учасників спору, забезпечення всебічного, повного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, з урахуванням приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відкладав розгляд даної справи. Проте відповідач в порушення вимог пунктів 2, 3, 6 частини 2 статті 42 ГПК України у судові засідання не з`являвся, вимог суду апеляційної інстанції щодо витребування доказу не виконав.

Відповідно до частини 10 статті 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Приписами частини 2 статті 42 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно із частинами 1, 2, 6 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, невиконання відповідачем вимог суду апеляційної інстанції щодо надання витребуваної видаткової накладної №10 від 17.03.2023 на суму 432 669,88 грн, тоді як позивач ставить під сумнів наявність такої видаткової накладної, суд апеляційної інстанції не приймає вказаний доказ, наданий відповідачем до відзиву на позов, до уваги, при цьому наголошує на тому, що відповідачу було надано достатньо часу для виконання вимог суду.

Представник позивача у судовому засіданні 16.01.2024 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9525/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

14.03.2023 між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) укладено Договір, за умовами якого Постачальник зобов`язується протягом строку дії Договору, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, продати та передати у власність Покупця металопродукцію (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість, відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору) (а.с. 4-7).

Відповідно до п. 1.2 Договору ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура Товару, що поставляється за цим Договором, визначається і рахунках-фактурах постачальника, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно із п. 2.2 Договору Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на відповідну партію товару, або з моменту передачі Товару першому перевізнику.

Постачальник зобов`язаний передати Покупцю Товар з наступними документами: рахунок-фактура, видаткова накладна (п. 2.5 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцеві погоджений для поставки товар протягом 7 робочих днів з дати передплати рахунку-фактури на погоджену сторонами поставку партії Товару.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що загальна вартість цього Договору складає суму поставленого Товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах до цього Договору, які були виставлені Постачальником для оплати Покупцю відповідно до цього Договору.

Покупець одразу здійснює передплату за погоджену до поставки партію товару, у розмірі 50% від загальної вартості товару вказаної у рахунках-фактурах на дану партію товару, інші 50% на протязі 14 календарних днів, після поставки товару (п. 4.3 Договору).

Згідно із п. 5.3 Договору за прострочення строків поставки Товару, встановлених у п. 3.1 цього Договору Постачальник, на вимогу Покупця, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до « 31» грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії Договору будь-яка із Сторін письмово не попередить іншу Сторону про припинення дії Договору або між Сторонами не буде укладено новий Договір, даний Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п. 8.1 Договору).

Відповідно до умов Договору сторонами погоджено Специфікацію №1 від 14.03.2023, в якій погодили характеристику та номенклатуру товару, кількість, ціну на загальну суму 894 897,94 грн (а.с. 8-9).

Позивач на виконання умов Договору на підставі рахунку №781 від 14.03.2023 здійснив оплату на суму 447 449,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №500550 від 15.03.2023 (а.с. 11).

Відповідач згідно видаткової накладної №10 від 17.03.2017, наданої позивачем суду першої інстанції (а.с. 10), поставив позивачу Товар на суму 324 905,08 грн.

Спір виник через поставку відповідачем позивачу Товару на меншу суму, аніж сторонами узгоджено у Специфікації №1 від 14.03.2023, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 122 543,92 грн заборгованості.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до 1 статті 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у Специфікації №1 від 14.03.2023 сторони узгодили, що Товар - лист 10мм(г.к.)ст. ЗПС/СП 2,0х6,0 м, має бути поставлений у кількості 7,222 тонн, загальною вартістю 309 823,80 грн згідно умов пункту 3.1 Договору протягом 7 днів робочих днів з дати передплати рахунку-фактури на погоджену сторонами поставку партії Товару, тоді як відповідач у порушення умов Договору та Специфікації №1 від 14.03.2023 поставив товар 17.03.2023 у меншій кількості (4,710 тонн) на суму 202 059,00 грн, що підтверджується наданою позивачем до позову видатковою накладною №10 від 17.03.2023.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач в обґрунтування позовних вимог помилково послався на положення частини 2 статті 693 ЦК України, тоді як до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 1 статті 670 ЦК України, якою визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови ВП ВС від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Посилання відповідача на участь перевізника ФОП Власенко Едгара Володимировича згідно Договору-заявки №781 від 14.03.2023 (а.с. 37) на разову автотранспортну перевозку вантажу, з якого вбачається, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність перед замовником за збереження вантажу з моменту завантаження і до моменту його розвантаження не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки такий доказ не спростовує встановлених судом апеляційної інстанції обставин. Крім того, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами передачу Товару перевізнику у кількості, обумовленій Сторонами у Специфікації №1 від 14.03.2023 в межах умов Договору-заявки №781 від 14.03.2023.

Крім того, відповідачем не подано до суду товарно-транспорту накладну, яка є один із головних документів під час здійснення автотранспортних перевезень.

Відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Довіреністю №15/03 від 15.03.2023 (а.с. 38) позивач уповноважив головного зварника ОСОБА_1 на отримання товару, проте вказана у довіреності кількість Товару не свідчіть про отримання саме такої кількості, підтвердженням кількості та вартості Товару є видаткова накладна (п. 2.2 Договору).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Договору сторони погодили, що за прострочення строків поставки Товару, встановлених у п. 3.1 цього Договору Постачальник, на вимогу Покупця, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення (п. 5.3 Договору).

Враховуючи те, що відповідач допустив порушення умов Договору в частині своєчасної поставки Товару у визначеній Специфікацією №1 від 14.03.2023 кількості, позивач нарахував відповідачу за прострочення строків поставки Товару пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару (13 429,47 грн) за кожен день прострочення (з 28.03.2023 по 15.06.2023).

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушенням норм матеріального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Екорембуд ЛТД» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9525/23 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішенням, яким позов задовольнити повністю.

За приписами статті 129 ГПК України судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Екорембуд ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9525/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/9525/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Євро Стар» (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ - 43002231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Екорембуд ЛТД» (35302, Рівненська область, с. Великий Олексин, код ЄДРПОУ - 13977647) 122 543,92 грн (сто двадцять дві тисячі п`ятсот сорок три гривні 92 копійки) основного боргу, 13 429,47 (тринадцять тисячі чотириста двадцять дев`ять гривень 47 копійок) пені, 2 684,00 грн (дві тисчі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Євро Стар» (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ - 43002231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Екорембуд ЛТД» (35302, Рівненська область, с. Великий Олексин, код ЄДРПОУ - 13977647) 3 220,80 грн (три тисячі двісті двадцять гривень 80 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/9525/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складно та підписано суддями 25.01.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська