Рішення

від 10.01.2024 по справі 910/6206/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2024Справа № 910/6206/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/6206/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020"

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Київ Чорнєй Віти Володимирівни

Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт 2018"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Комсервиспром 10"

про визнання недійсним договору та скасування рішення державного реєстратора

Представники учасників справи:

від позивача: Лошадкіна В.О.;

від відповідача-1: Кійко Є.А.;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпек" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" та Приватного нотаріуса Чорнєй Віти Володимирівни про визнання недійсним договору та скасування рішення державного реєстратора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником об`єкта незавершеного будівництва на земельній ділянці за кадастровим номером №8000000000:88:199:0001 за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 58. Втім, 04.07.2018 між ТОВ "Старт 2018" та ТОВ "Євробудсервіс-2020" був укладений договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 58, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. за №721 та здійснено реєстрацію права власності на вказаний об`єкт за відповідачем-1 без наявності правовстановлюючих документів у ТОВ "Старт 2018" на вказаний об`єкт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6206/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У судовому засіданні 08.06.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсервиспром 10" в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, встановлення учасникам справи процесуальних строків для подання заяв по суті справи та відкладення підготовчого засідання на 22.06.2021.

Так, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи предмет, підстави позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав та залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсервиспром 10" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов`язки.

22.06.2021 року через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, оскільки, з урахуванням позовних вимог, належними відповідачами за оспорюваним позивачем правочином мають бути Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт 2018", втім клопотання про залучення належного відповідача позивачем не заявлено. У зв`язку з чим наявні підстави для залучення до участі у справі вищевказаного товариства в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів.

Також, 22.06.2021 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 проти задоволення позову заперечує з посиланням на те, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав у вигляді визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року та скасування рішення державного реєстратора 41895286 від 04.07.2018 року. Так, за твердженням відповідача-1, належним способом, у даному випадку, є витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов в порядку статті 388 ЦК України), а не визнання договору недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав, оскільки на підставі оспорюваного договору відбулося відчуження спірного майна від ТОВ "Старт-2018" до ТОВ "Євробудсервіс-2020", в той час як позивач не є стороною цього договору. При цьому, у відзиві відповідачем-1 заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

У судовому засіданні 22.06.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про оголошення перерви у судовому засіданні до 29.06.2021 та залишення без розгляду клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору з підстав того, що відповідне питання вже вирішено судом у судовому засіданні 08.06.2021 року.

24.06.2021 до відділу діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек" та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. про визнання недійсними додаткових угод, угоди про розірвання договору про спільну інвестиційну діяльність та скасування реєстрації права власності на майновий комплекс.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" у поновленні строку для пред`явлення зустрічного позову у справі №910/6206/21 та повернуто заявнику зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 витребувано у Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи за реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна №1417833280391 та №1573741780000, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.07.2021.

30.06.2021 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" надійшли письмові пояснення, в яких наголошено на реальності укладення між ТОВ "Старт 2018" та ТОВ "Євробудсервіс-2020" договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2018, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., в підтвердження чого долучає ксерокопії платіжних доручень про здійснення розрахунку.

19.07.2021 року через відділ діловодства суду від Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли копії матеріалів реєстраційної справи за реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна №1417833280391 та №1573741780000.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пісаренко М.О. належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №1573741780000, відмовлено відповідачу-1 у поновленні строку для подання відзиву на позовну заяву та відкладено підготовче засідання у справі на 03.08.2021.

У судовому засіданні 03.08.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про зобов`язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пісаренко Марину Олександрівну виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 20.07.2021, надати належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №1573741780000 та відкладення підготовчого засідання у справі на 17.08.2021 року.

13.08.2021 через відділ діловодства суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пісаренко М.О. на виконання вимог ухвал суду від 20.07.2021 та від 03.08.2021 надійшли пояснення, в яких зазначено про відсутність на зберіганні матеріалів реєстраційної справи за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №1573741780000.

Підготовче засідання, призначене на 17.08.2021 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 призначено підготовче засідання на 10.09.2021.

09.09.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі №910/12547/21, оскільки в межах господарської справи №910/12547/21 оскаржується наказ Міністерства юстиції України №4236/5 від 07.12.2020, яким скасовано реєстраційні дії з державної реєстрації права власності ТОВ "Старт 2018" на об`єкт незавершеного будівництва, тоді як в межах даної справи оскаржується дійсність договору від 04.07.2018 за яким ТОВ "Старт 2018" продало відповідачу-1 об`єкт незавершеного будівництва.

У судовому засіданні 10.09.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 17.09.2021

При цьому, 10.09.2021 у судовому засіданні представником позивача подано заяву про зміну предмету позову на підставі частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

17.09.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява, в якій відповідач-1 просить відмовити у поданій заяві про зміну предмету позову з підстав того, що з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити наявність у її підписанта повноважень на її підписання. Також зауважує на тому, що фактично змінено одночасно підстави і предмет позову.

У судовому засіданні 17.09.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 28.09.2021.

У судовому засіданні 28.09.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залишення без розгляду заяви про зміну предмета позову у зв`язку із заявленням у судовому засіданні представником позивача усного клопотання про залишення її без розгляду.

Так, за приписами частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

В той же час, принцип диспозитивності належить до основних принципів господарського судочинства та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Саме по собі заявлення клопотання про залишення заяви про зміну предмету позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами Господарського процесуального кодексу України, який не містить обмежень в його реалізації, і не містить посилань, що таке питання можливо вирішити під певною умовою.

У той же час, законом не встановлено вимог щодо форми клопотання про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову, відтак його може бути викладено і у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного, що узгоджується з приписами частини 2 статті 169 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої, заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що заявлення усного клопотання про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову у судовому засіданні здійснено уповноваженою особою позивача, суд дійшов висновку про задоволення відповідного клопотання та залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек" про зміну предмету позову.

Окрім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" про зупинення провадження у справі задоволено та зупинено провадження у справі №910/6206/21 до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі №910/12547/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 16.05.2023 у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек" про забезпечення позову задоволено частково. До набрання законної сили рішенням у справі №910/6206/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек": накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс", загальною площею 13003 кв. м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, який розташований на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1417833280391); заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" (ідентифікаційний код 41243385) вчиняти будь-які дії щодо майна: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс", за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 58, загальна площа 13003 кв. м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху і розташований на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1417833280391), зокрема, дій пов`язаних з проведенням електронних торгів щодо реалізації цього майна, продажу або відчуження іншим способом (в тому числі шляхом дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-яких обтяжень, передачу в іпотеку тощо) цього майна, дій пов`язаних з будь-яким іншим обтяженням, скасуванням записів, поновленням записів, відкриттям розділів стосовно цього майна або внесенням будь-яких змін щодо цього майна в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, зокрема, щодо власника цього майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек" про забезпечення позову відмовлено.

У судовому засіданні 16.05.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засіданні у справі на 25.05.2023.

22.05.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення в яких зауважено на тому, що, оскільки позивач є суб`єктом права користування земельною ділянкою за кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58, то саме йому надане право будівництва на цій ділянці і лише він набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об`єкти (принцип superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею), закріплений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18. Відтак, враховуючи, що дозвіл на виконання робіт, виданий також на позивача, то реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва можлива лише виключно за позивачем, а тому є власником об`єкта незавершеного будівництва, який розташований на вищевказаній земельній ділянці.

Судове засідання, призначене на 25.05.2023, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, відтак ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 року призначено підготовче засідання у справі на 20.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" про застосування заходів зустрічного забезпечення позову відмовлено.

15.06.2023 року від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі №910/8339/23, оскільки в межах господарської справи №910/8339/23 оскаржується наказ Міністерства юстиції України №4236/5 від 07.12.2020 в частині задоволення вимог скарги Товариства з обмежено відповідальністю "Гіпек" та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.11.2017 №38329866, від 21.12.2017 №338883986, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. Додатково зауважує, що в проваджені Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебувають матеріали справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №910/12547/21, а тому наявні окремі додаткові підставі для зупинення провадження у даній справі до перегляду судових рішень у справі №910/12547/21 в касаційному порядку.

19.06.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсервиспром 10" надійшло аналогічне клопотання про зупинення провадження у справі.

20.06.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі співвідповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт 2018", яке є однією із сторін оспорюваного в межах даної справи договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 04.07.2018, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020".

При цьому, цього ж дня від позивача надійшло клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" оригіналів платіжних доручень за квітень 2018 року на виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2018 року, які додані по письмових пояснень товариства від 30.06.2021 року. Подане клопотання обґрунтоване тим, що додані до письмових пояснень платіжні доручення не засвідченні належним чином, у зв`язку з чим позивач ставить під сумнів подані учасником справи платіжні доручення.

У судовому засіданні 20.06.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про витребування у ТОВ "Комсервиспром 10" для огляду оригінал договору іпотеки від 22.09.2011 року, укладеного між Р. Холм Інвест Лімітід "R. HOLM INVEST LIMITED" та ТОВ "Фірма "Консоль ЛТД" та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012, укладеного між Р. Холм Інвест Лімітід "R. HOLM INVEST LIMITED" та ТОВ "Комсервиспром 10", у зв`язку з чим підготовче засідання у справі відкладено на 11.07.2023.

Так, за приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлені права та обов`язки учасників справи. Зокрема, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Захищене статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції сторони діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Звертаючись до усталеної практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 23.06.1993 у справі "Руіз-Матеос проти Іспанії").

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у поставі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №912/2007/18.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципами господарського судочинства з урахуванням конвенційного права кожного на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсервиспром 10" для огляду оригіналу договору іпотеки від 22.09.2011 року, укладеного між Р. Холм Інвест Лімітід "R. HOLM INVEST LIMITED" та ТОВ "Фірма "Консоль ЛТД" та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012, укладеного між Р. Холм Інвест Лімітід "R. HOLM INVEST LIMITED" та ТОВ "Комсервиспром 10".

11.07.2023 року через відділ діловодства суду від ТОВ "Комсервиспром 10" надійшли пояснення про неможливість надання оригіналів документів в частині набуття ним права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58, оскільки після укладення договору купівлі-продажу між ТОВ "Старт 2018" та ТОВ "Євробудсервіс-2020", останньому були передані оригінали правовстановлюючих документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 року зупинено провадження у справі №910/6206/21 до повернення матеріалів даної справи з Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/6206/21 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 05.12.2023 року.

04.12.2023 року від представника відповідача-1 надійшли клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі №910/15712/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсервиспром 10" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №4236/5 від 07.12.2020 в частині задоволення вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек" та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.11.2017 №38329866, від 21.12.2017 №338883986, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В.

У судовому засіданні 05.12.2023 року суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання відповідача-1 та залишення без розгляду проданих ним клопотань про зупинення провадження у справі, про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсервиспром 10" про зупинення провадження, про зобов`язання відповідача-1 надати банківську виписку у підтвердження факту перерахування коштів по договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2018.

Так, як вже було зазначено судом вище, принцип диспозитивності належить до основних принципів господарського судочинства та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Саме по собі заявлення клопотання про залишення без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі не є необґрунтованими діями відповідача-1, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами Господарського процесуального кодексу України, який не містить обмежень в його реалізації, і не містить посилань, що таке питання можливо вирішити під певною умовою.

У той же час, законом не встановлено вимог щодо форми клопотання про залишення без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, відтак його може бути викладено і у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного, що узгоджується з приписами частини 2 статті 169 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої, заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що заявлення усного клопотання про залишення без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі у судовому засіданні здійснено уповноваженою особою відповідача-1, суд дійшов висновку про задоволення відповідного клопотання та залишення без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" про зупинення провадження у справі.

Поміж тим, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсервиспром 10" про зупинення провадження у справі суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки підстави об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справ №910/12547/21 та №910/8339/23, на які посилається заявник у поданому клопотанні, на момент розгляду його по суті відпали.

Окрім того, приймаючи до уваги, що позивач ставить під сумнів долучені Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" до письмових пояснень ксерокопії платіжних доручень, так як учасником справи вони належним чином не засвідчені та не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, суд дійшов висновку про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" оригіналів платіжних доручень за квітень 2018 року на виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2018 року.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 року залучено до участі у справі в якості відповідача-3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт 2018", у зв`язку з чим змінено його процесуальний статус з третьої особи-1 на відповідача-3, зобов`язано відповідача-3 надати оригінали платіжних доручень за квітень 2018 року на виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2018 року та відкладено підготовче засідання у справі на 19.12.2023 року.

19.12.2023 року у судовому засіданні представником відповідача-1 надані пояснення щодо витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 оригіналів платіжних доручень за квітень 2018 року на виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" про зупинення провадження та письмові пояснення залишено без розгляду, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.01.2024 року.

У судовому засіданні 10.01.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, представник відповідача-1 у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У свою чергу, відповідачі 2, 3 взагалі в судові засідання не з`являлися, хоча про час, місце і дату судових засідань були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. При цьому, про обізнаність із розглядом справи Господарським судом міста Києва свідчить і подання під час розгляду справи письмових пояснень.

Не забезпечила явку свого представника у судове засідання і третя особа, хоча про час, місце і дату судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. При цьому, про обізнаність із розглядом справи Господарським судом міста Києва свідчить і подання третьою особою під час розгляду справи письмових пояснень та участь у судовому засіданні 20.06.2023 року.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Пономарьов проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідачі 2, 3 та третя особа були належним чином повідомлені про судове засідання, втім про причини неявки не повідомили і не подали жодних клопотань, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу 2 був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а відповідачу-3 був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву до 13.12.2023.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у встановлені строки не подали до суду ані відзиву на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.01.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.10.2001 року між Спільним Українсько-хорватським підприємством "Гіпек" (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпек") та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" був укладений договір №0991/241-252 про спільну діяльність з будівництва "Житлово-громадського комплексу м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58" (далі - договір про спільну діяльність), предметом якого є здійснення спільної діяльності по проектуванню, будівництву та вводу в експлуатацію "Житлово-громадського комплексу м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58" (пункти 2.1, 2.2 договору) на земельній ділянці площею 0,3251 га, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, право користування якою належить СП "Гіпек" (абзац 1 преамбули до договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору про спільну діяльність в цілях успішного виконання спільної діяльності сторони об`єднують свій фінансовий, технічний, виробничий та організаційний потенціал в обсягах та на умовах, визначених у договорі.

За умовами пункту 4.1.2 договору про спільну діяльність СП "Гіпек" виконує функції замовника будівництва.

СП "Гіпек" для реалізації предмета даного договору інвестує 20% вартості будівництва у вигляді рухомого та нерухомого майна (незавершене будівництво), майнових прав, що випливають з права користування земельною ділянкою, сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації здійснення предмета даного договору (пункт 4.1 договору).

За змістом пунктів 4.3.1, 4.3.2 та 4.3.8 договору про спільну діяльність ТОВ "Консоль ЛТД" виконує функції інвестора по фінансуванню проектних та будівельних робіт по будівництву об`єкта у межах 80% від вартості будівництва; забезпечує безперебійне та достатнє фінансування передпроектних, проектних та інших робіт, пов`язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію об`єкта; виконує функції інвестора та генерального підрядника об`єкта.

За умовами пункту 8.1 договору про спільну діяльність сторони домовились, що частки, після завершення будівництва цього комплексу, будуть розподілені між сторонами наступним шляхом: - СП "Гіпек" - 20 % загальної площі квартир з обробкою стін в стандарті економ; - ТОВ "Консоль ЛТД" - 80% загальної площі квартир.

В подальшому, 21.06.2004 року між СП "Гіпек" та ТОВ "Консоль ЛТД" було укладено додаткову угоду №2 до договору про спільну діяльність, відповідно до якої сторонами були внесені зміни у пункт 2.1 договору про спільну діяльність, зокрема, шляхом викладення його у новій редакції, а саме: "Сторони здійснюють спільну діяльність по проектуванню та будівництву "Житлово-громадського комплексу", м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58", іменований в подальшому "Об`єкт", що складається з трьох черг будівництва, іменовані в подальшому відповідно "Об`єкт 1", "Об`єкт 2", "Об`єкт 3".

"Об`єкт 1" - перша черга будівництва "Об`єкта", розташованого по вул. Б. Хмельницького, 58, секція "А" та "Б".

"Об`єкт 2" - друга черга будівництва "Об`єкта", розташованого по вул. Б. Хмельницького, 58 (на перетині вул. М. Коцюбинського, вул. О. Гончара, та вул. В. Чапаєва).

"Об`єкт 3" - третя черга будівництва "Об`єкта", розташованого по вул. Б. Хмельницького, 58 (регенерація велотрека).".

Також, на підставі додаткової угоди №2 від 21.06.2004 року сторонами були внесені зміни, у пункт 8.1 договору про спільну діяльність, шляхом викладення його у новій редакції, а саме: "Частки, після завершення будівництва даного "Об`єкта", будуть розподілені між сторонами цього договору у наступних пропорційних співвідношеннях: "Об`єкт 1": СП "Гіпек" отримує - 1 % загальної площі квартир з обробкою стін в стандарті "Економ"; ТОВ "Консоль ЛТД" отримує - 99 % загальної площі. "Об`єкт 2": СП "Гіпек" отримує - 30 % загальної корисної площі; ТОВ "Консоль ЛТД" отримує - 70 % загальної корисної площі. "Об`єкт 3": СП "Гіпек" отримує - 30 % загальної корисної площі; ТОВ "Консоль ЛТД" отримує - 70 % загальної корисної площі.

16.09.2004 року між СП "Гіпек" та ТОВ "Консоль ЛТД" укладено додаткову угоду №2/1, відповідно до якої були внесені зміни у договір про спільну діяльність, зокрема, у пункт 2.1 договору, шляхом викладення його у наступній редакції: "Об`єкт 1" - перша черга будівництва, розташована за адресою вул. Б. Хмельницького, 58, м. Київ, чотирьох секційний будинок (блок "А") та односекційний будинок (блок "Б").

Також на підставі додаткової угоди №2/1 від 16.09.2004 року сторонами були внесені зміни у пункт 8.1 договору про спільну діяльність шляхом викладення його у наступній редакції: "частки, після завершення будівництва даного "Об`єкта", будуть розподілені між сторонами цього договору у наступних пропорційних співвідношеннях: "Об`єкт 1": СП "Гіпек" отримує в чотирьох секційному будинку (блок "А") - 1 % площ квартир, що складає - 181,13 м.кв. та 1% вбудованих приміщень, що складає 27,12 м.кв.. СП "Гіпек" отримує в одно секційному будинку (блок "Б") - 69 % площ, що складає - 5558,75 м.кв. (блок А- 19% - 3956,83 м.кв. та блок Б - 20% -1601,93 м.кв.). ТОВ "Консоль ЛТД" отримує в чотирьох секційному будинку (блок "А") - 99 % площ квартир, що складає - 17 932,27 м.кв. та 99 % вбудованих приміщень, що складає 2 684, 88 м.кв.

Відповідно до пункту 17.1 договору про спільну діяльність цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до введення в експлуатацію Об`єкта.

Вказаний договір про спільну діяльність та додаткові угоди до нього підписані представниками СП "Гіпек" та ТОВ "Консоль ЛТД" та скріплені печатками обох сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору, що регулюються главою 77 Цивільного кодексу України та Законом України "Про інвестиційну діяльність".

Можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (стаття 1132 Цивільного кодексу України).

Отже, метою зазначеного договору про спільну діяльність є будівництво Житлово-громадського комплексу за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, за рахунок спільних дій та коштів сторін договору та отримання після введення в експлуатацію об`єкта у власність закріплених за кожною із сторін відповідно до умов договору часток в об`єкті.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1141 Цивільного кодексу України договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

За матеріалами справи судом встановлено, що 14.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіпек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консоль ЛТД" укладено угоду про припинення дії договору про спільну діяльність №0991/241-252 від 24.10.2001 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди про припинення дії договору про спільну діяльність у зв`язку з припиненням господарської діяльності ТОВ "Консоль ЛТД".

Таким чином, спірний договір про спільну діяльність було розірвано за згодою сторін внаслідок відмови ТОВ "Консоль ЛТД" від подальшої участі у договорі на підставі Угоди від 14.03.2014 року.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За таких обставин, у зв`язку з розірванням договору про спільну діяльність зобов`язання сторін цього договору є такими, що припинились починаючи з 14.03.2014 року.

Разом з цим, як встановлено судом раніше, за умовами пункту 8.1 договору про спільну діяльність розподіл часток в об`єкті будівництва здійснюється між сторонами після завершення будівництва житлового комплексу та введення об`єкту в експлуатацію та не залежить від факту припинення або розірвання договору про спільну діяльність.

Як свідчать матеріали справи, на момент розірвання договору про спільну діяльність, зважаючи на те, що спірний житловий комплекс є об`єктом незавершеного будівництва та не введений в експлуатацію, у зв`язку з чим неможливо встановити остаточний розмір та площу частку кожної із сторін в Об`єкті, фактичного розподілу часток з виділенням їх в натурі між ТОВ "Гіпек" та ТОВ "Консоль ЛТД" не відбулось. Державної реєстрації права власності за ТОВ "Консоль ЛТД" на частку у вказаному об`єкті незавершеного будівництва, як на окремий об`єкт нерухомого майна, здійснено не було.

Наведене вище свідчить про те, що станом на 14.03.2014 року ТОВ "Консоль ЛТД" не набуло право власності на свою частку у спірному об`єкті незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58.

Суд відзначає, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до статті 1 якого будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва; замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Частиною 5 статті 26 наведеного Закону передбачено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Судом встановлено, що 07.10.2003 року між Спільним українсько-хорватським підприємством "Гіпек" (далі - орендар) та Київською міською радою (далі - орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого на підставі рішення Київради від 10.07.2003 року №638/798 позивачу було передано у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку з кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 58 для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадського комплексу з підземним паркінгом.

Вказаний договір підписаний орендарем, орендодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №977.

Судом також встановлено, що з метою будівництва житлово-громадського комплексу за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 58 у Шевченківському районі м. Києва позивачем була розроблена проектна документація, яка затверджена наказом ТОВ "Гіпек" від 25.09.2004 року №30 та погоджена Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за №07-6387 від 02.07.2007 року; отримано Дозвіл на виконання будівельних робіт №1324-Шв/Р від 26.01.2005 року, який в подальшому перереєстрований на Дозвіл №0384-Шв/р від 28.05.2008 року.

Крім того, у зв`язку з розірванням договору про сумісну діяльність з ТОВ «Консоль ЛТД», у виданий раніше дозвіл на виконання будівельних робіт від 28.05.2008 року №0384-Шв/Р були внесені відповідні зміни про те, що виконання робіт на об`єкті будівництва буде проводити ТОВ «ПФК МІДАС».

Таким чином позивач, як замовник об`єкту будівництва «Житлово-громадський комплекс", м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58» та орендар земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, здійснює будівництво спірного об`єкта в порядку та на умовах, передбачених законодавством про містобудівну діяльність, на підставі договору оренди земельної ділянки від 07.10.2003 року, дозволу на виконання будівельних робіт №0384-Шв/Р та затвердженої проектної документації.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина 2 статті 331 ЦК України).

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону (частина 3 статті 331 ЦК України).

Разом з цим суд відзначає, що за змістом частин 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина 1, 2 статті 93 ЗК України у редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки від 07.10.2003 року ).

Згідно із частиною першою статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З наведених приписів законодавства вбачається, що ТОВ "Гіпек" як орендар земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 згідно з договором оренди земельної ділянки від 07.10.2003 року, наданої на підставі рішення Київради № 638/798 від 10.07.2003 року, наділений правомочностями володіння та користування такою земельною ділянкою, а також правом спорудження на ній жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 2 статті 415 Цивільного кодексу України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

При цьому суд звертає увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею), який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 та від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16.

Так, норми статті 120 Земельного кодексу України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).

Аналогічний висновок щодо застосування положень статті 120 Земельного кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №910/9030/20 та від 20.01.2021 року у справі №318/1274/18 (провадження №61-6807св19).

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.

Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю.

Оскільки суб`єктом права користування земельною ділянкою з кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 є ТОВ «Гіпек», тобто саме йому надане право будівництва на цій ділянці, то лише ТОВ «Гіпек» і набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об`єкти.

Таким чином факт будівництва на зазначеній земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні позивача, житлового комплексу, свідчить про те, що саме ТОВ "Гіпек" набув право на отримання у власність спірного майна - об`єкта незавершеного будівництва.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV із змінами та доповненнями, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно їх та обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок №1127).

Частина 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 27-1 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку);

2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів);

3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта.

Як зазначає позивач у позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, 11.06.2018 року державним реєстратором філії Комунального підприємства "Новоіваніське 3" Коровайко О.С. прийнято рішення №41546425 про державну реєстрацію за ТОВ "Гіпек" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житлово-громадський комплекс по вул. Богдана Хмельницького, 58 у Шевченківському районі міста Києва II черга будівництва, літера "Т" загальна площа: 11462,9 кв.м, житлова площа: 8383, 6 кв.м, опис: незавершений будівництвом Житлово-громадський комплекс має відсоток готовності 40% (сорок відсотків), який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності/довірчої власності: 26564968; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1573741780000; розмір частки: 1).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація права власності за ТОВ "Гіпек" на вказаний об`єкт незавершеного будівництва була проведена державним реєстратором на підставі наступних документів: - Дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 0384-Шв/Р, виданий 28.05.2008 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві; - Договір оренди земельної ділянки від 07.10.2003 року, укладений між ТОВ "Гіпек" та Київською міською радою, серія та номер 977; - Технічний паспорт, виданий ТОВ "Техінвентаризація" 25.01.2018 року; - Довідка про відсоток готовності незавершеного будівництвом об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 415 (НЖ-2018)/ВГ, видана ТОВ "Техінвентаризація" 25.01.2018 року.

Таким чином із наведеного вище вбачається, що позивач - ТОВ "Гіпек" є власником об`єкта незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58.

При цьому, за висновком суду, таке право власності набуто позивачем правомірно, на підставах і у спосіб, передбачений законом.

Право власності ТОВ "Гіпек" на спірний об`єкт незавершеного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на підставі рішення державного реєстратора №41546425 від 11.08.2018 року відповідно до законодавства та на підставі документів, що дають змогу встановити факт набуття позивачем права власності на цей об`єкт.

Водночас, як зазначає позивач у позовній заяві, ТОВ "Гіпек" стало відомо, що у 2017 році право власності на належний йому об`єкт незавершеного будівництва - житлово-громадський комплекс по вул. Богдана Хмельницького, 58 у м. Києві на земельній ділянці площею 0,5026 га було зареєстровано за іншою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Комсервиспром 10".

Так, судом встановлено, що 24.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною було прийнято рішення №38329866 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Комсервиспром 10" на об`єкт нерухомого майна: 99 % відсотків від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс" за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1417833280391).

Підставою виникнення права власності зазначено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", серія і номер: 568, виданий 12.01.2012, видавник: Курковська Я.Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

З наявної в матеріалах справи копії договору про задоволення вимог іпотекодержателя №568 від 12.01.2012 року вбачається, що він був укладений між юридичною особою, резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Р. Холм Інвест Лімітід "R. HOLM INVEST LIMITED" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комсервиспром 10" (набувач), за яким іпотекодержатель (R. HOLM INVEST LIMITED) передає набувачу (ТОВ "Комсервиспром 10") у власність нерухоме майно, а набувач відшкодовує іпотекодержателю 120000000,00грн по договору позики.

Також, зі змісту договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012 року вбачається, що 22.09.2011 року був укладений договір позики №б/н між юридичною особою, резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Р. Холм Інвест Лімітід "R. HOLM INVEST LIMITED" (кредитор), реєстраційний номер 07277533, та юридичною особою, резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Верніта трейдінг ЛЛП "WERNITA TRADING LLP" (боржник), реєстраційний номер ОС365794, предметом якого є отримання WERNITA TRADING LLP від "R. HOLM INVEST LIMITED" 120000000,00 грн.

Окрім того, зі змісту договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012 року вбачається, що 22.09.2011 року був укладений іпотечний договір між юридичною особою, резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Р. Холм Інвест Лімітід "R. HOLM INVEST LIMITED" (іпотекодержатель), реєстраційний номер 07277533, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консоль ЛТД" (іпотекодавець), предметом якого є 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс", який складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, загальною площею 13003 м.кв., розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 та належить ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" згідно з договором №0991/241-252 про спільну діяльність будівництва житлового - загального комплексу м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, укладеного між Спільним українсько- хорватським підприємством "Гіпек" та ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" від 07 жовтня 2002 року.

Як зазначено в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012 року, іпотечний договір від 22.09.2011 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л за №3762 та укладений з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 22.09.2011 року.

В подальшому, 21.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. було прийнято рішення №38883986 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" на об`єкт нерухомого майна: 99 % від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проспекту "Житлово-громадський комплекс" за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1417833280391).

Підставою виникнення права власності зазначено Акт приймання-передачі нерухомого майна, засвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М.В від 13.12.2017 року за реєстровим номером № 3421, 3422, та рішення загальних зборів про створення ТОВ "Старт 2018", засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновалова Е.А. від 22.11.2017 року за реєстровим номером № 1038.

04.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є нерухоме майно - 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс", загальною площею 13003 м.кв., який складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58.

04.07.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. було прийнято рішення №41895286 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" на об`єкт нерухомого майна: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс" за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1417833280391).

В той же час, як зазначено судом раніше та вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 11.06.2018 року власником об`єкта нерухомого майна: незавершене будівництво, житлово-громадський комплекс по вул. Богдана Хмельницького, 58 у Шевченківському районі міста Києва II черга будівництва, літера "Т", загальна площа: 11462, 9 кв. м, житлова площа: 8383, 6 кв.м, опис: незавершений будівництвом Житлово-громадський комплекс має відсоток готовності 40% (сорок відсотків), який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, №58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1573741780000) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпек".

Таким чином, право власності на об`єкт незвершеного будівництва, житлово-громадський комплекс по вул. Богдана Хмельницького, 58 у Шевченківському районі міста Києва одночасно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіпек" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1573741780000) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1417833280391).

15.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпек" звернулося до Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України зі скаргою вх. №19922-33-20 на дії, проведені державним реєстратором, у якій, зокрема, просило скасувати: - рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 38329866 від 24.11.2017 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "Комсервиспром 10" №23555199 від 24.11.2017 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний №1417833280391; - рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, № 38883986 від 21.12.2017 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "Старт 2018" №24081255 від 18.12.2017 року на об`єкт нерухомого майна реєстраційний №1417833280391; - рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, № 41895286 від 04.07.2018 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "Євробудсервіс-2020" №26891894 від 04.07.2018 року на об`єкт нерухомого майна реєстраційний №1417833280391.

15.10.2020 року за результатами розгляду вищевказаної скарги Колегією Міністерства юстиції з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) було надано висновок, яким, зокрема, рекомендовано: 1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек" від 15.07.2020 року задовольнити частково. 2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав на їх обтяжень від 24.11.2017 року №38329866 та від 21.12.2017 року №38883986, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною. 3. У задоволенні інших вимог відмовити.

Серед мотивів рішення, викладених у стислому вигляді, Колегією зазначено, що приватним нотаріусом Змисловською Т.В. порушено приписи Порядку №1127, оскільки нею прийнято оскаржувані рішення за відсутності документу, що посвідчує право на земельну ділянку, документу, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт та технічного паспорта на об`єкт незавершеного будівництва; приватним нотаріусом Змисловською Т.В. під час прийняття оскаржуваних рішень не було належним чином перевірено обсяг цивільної правоздатності та дієздатності ТОВ "Комсервиспром 10" та уповноваженої особи Зулфієва Геннадія Олександровича, таким чином оскаржувані рішення, прийняті приватним нотаріусом Змисловською Т.В., підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням законодавства.

На підставі висновку Колегії від 15.10.2020 року Міністерством юстиції України прийнято рішення, оформлене наказом від 07.12.2020 року №4236/5, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек" від 15.07.2020 року задоволено частково, скасовано рішення від 24.11.2017 року №38329866, від 21.12.2017 року №38883986, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною.

Законність рішення Міністерства юстиції України, оформленого наказом №4236/5 від 07.12.2020 про часткове задоволення скарги, було предметом судового розгляду у справі №910/12547/21 за позовом ТОВ "Євробудсервіс-2020" до Міністерства юстиції України та ТОВ "Гіпек" про визнання протиправним та скасування наказу.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 року у справі №910/12547/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 року та постановою Верховного Суду від 18.07.2023 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Таким чином, рішення Міністерства юстиції України, оформлене наказом №4236/5 від 07.12.2020 про часткове задоволення скарги, є чинним та в судовому порядку не скасовано.

Разом з цим, Міністерство юстиції України листом №52/19922-33-20/33.1.1 від 05.02.2021 року "Щодо виконання наказу Міністерства юстиції України від 07.12.2020 року №4236/5" повідомило ТОВ "Гіпек" про те, що Офісом протидії рейдерству виявилось неможливим виконати зазначений наказ в частині скасування рішень від 24.11.2017 року №38329866 та від 21.12.2017 року №38883986, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., оскільки рішенням від 04.07.2018 року №41895286, прийнятого приватним нотаріусом Чорнєй В.В. на підставі посвідченого нею договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року за реєстровим номером №721 відбувся перехід права власності на об`єкт нерухомого майна за іншою особою - ТОВ "Євробудсервіс-2020".

Отже, неможливість проведення відповідних операцій, а саме скасування оскаржуваних рішень, має наслідком невиконання наказу №4236/5 у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпек" є законним власником об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 58, цей об`єкт нерухомого майна зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав у встановленому законом порядку за реєстраційним номером 1573741780000 та знаходиться у володінні позивача.

Водночас, право власності позивача на вказаний об`єкт порушується тим, що до Державного реєстру речових прав внесено відомості про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1417833280391, власником якого значиться відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020", в той час як об`єкт з реєстраційними номером 1417833280391 є тим самим об`єктом незавершеного будівництва, що і об`єкт з реєстраційним номером 1573741780000, що належить на праві власності позивачу.

За таких обставин, позивач вказує, що єдиним ефективним способом захисту прав позивача є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року та скасування рішення приватного нотаріуса Чорнєй В.В. №41895286 від 04.07.2018 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Євробудсервіс-2020" на об`єкт незавершеного будівництва.

Позивач також зазначає, що наявність вказаного рішення державного реєстратора №41895286 від 04.07.2018 року унеможливлює виконання Міністерством юстиції України свого наказу від 07.12.2020 року №4236/5, що також призводить до порушення прав позивача.

Відтак, оскільки ТОВ "Гіпек" є законним власником об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 58, право власності на який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером 1573741780000, одночасна державна реєстрація права власності за ТОВ "Євробудсервіс-2020" щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1417833280391, розташованого за адресою м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 58, обмежує право власності позивача на спірний об`єкт незавершеного будівництва, у зв`язку з чим ТОВ "Гіпек" звернулось до суду з вимогами про усунення перешкод у здійсненні ним права власності (розпорядження) майном шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року та скасування рішення приватного нотаріуса №41895286 від 04.07.2018 року.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положеннями частини 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (статті 387 Цивільного кодексу України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (статті 391 Цивільного кодексу України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (статті 392 Цивільного кодексу України).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц зазначено, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Такий висновок щодо застосування норм статті 391 ЦК України висловлений також в інших чисельних рішеннях Верховного Суду.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 та у постановах Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №915/1008/21, від 03.06.2020 у справі №916/1666/18, від 26.05.2020 у справі №906/656/19 та від 08.05.2018 у справі №914/1623/17.

В свою чергу, державна реєстрація права власності на майно є фактом, що впливає на обрання позивачем ефективного способу захисту права власності: віндикаційного чи негаторного позову.

Так, Верховний Суд у постанові від 17.08.2022 у справі №725/2609/20 зауважив, що враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.

Більше того, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.

Якщо право власності на нерухоме майно залишається зареєстрованим за дійсним власником, однак таке майно незаконно використовує інша особа, то потрібно звертатися до суду не з віндикаційним, а з негаторним позовом, оскільки в такому разі усунення перешкод у користуванні власником своїм майном і буде ефективним способом захисту порушеного права, а рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння не матиме жодного ефекту.

Висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, в т.ч. приписів статті 391 Цивільного кодексу України, підлягають врахуванню судами відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини 4 статті 236 ГПК України.

Враховуючи викладене, оскільки на час звернення до суду з цим позовом право власності на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва "Житлово-громадський комплекс" за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58 (реєстраційний номер 1573741780000), залишається зареєстрованим за позивачем, при цьому права та законні інтереси позивача порушуються наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про "ще" один об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1417833280391), а саме: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс", за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 58, загальна площа 13 003 кв.м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху і розташований на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, №58, власником якого значиться відповідач-1 - ТОВ "Євробудсервіс-2020", то ефективним способом захисту прав позивача є не віндикаційний, а негаторний позов.

При цьому вимагати усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні спірним нерухомим майном має право лише власник цього майно, який ним фактично володіє, та яким є позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпек".

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, від 06.09.2023 у справі №910/18489/20, від 09.02.2021 року у справі №381/622/17, від 01.10.2019 року у справі № 910/3907/18, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 05.06.2018 року у справі №338/180/17.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Таким чином, вказана норма закону закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.

У даній справі, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Євробудсервіс-2020" на спірний об`єкт незавершеного будівництва.

Суд відзначає, що факт наявності зареєстрованого права власності за позивачем та відповідачем-1 на один і той же об`єкт нерухомого майна є безумовним підтвердженням порушення прав та законних інтересів позивача.

При цьому підставою для проведення державної реєстрації права власності за ТОВ "Євробудсервіс-2020" на спірний об`єкт нерухомого майна є договір купівлі-продажу від 04.07.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Чорнєй В.В. за реєстровим номером №721.

Наразі наявність в Державному реєстрі речових прав запису про право власності ТОВ "Євробудсервіс-2020" на нерухоме майно, власником якого є позивач, надає відповідачу-1 можливість вільно розпоряджатися таким майном, в тому числі відчужувати його на користь третіх осіб, передавати у користування, іпотеку тощо, як частинами, так і єдиним об`єктом, що загрожує праву позивача на мирне володіння майном, яке включає в себе право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, керуючись виключно власними інтересами, а також самостійно вирішувати, що робити зі своїм майном.

Разом з цим, визнання договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року недійсним позбавить відповідача-1 можливості здійснити у майбутньому повторну державну реєстрацію права власності на спірне майно на підставі цього договору та можливості відчужувати належне позивачу майно на користь третіх осіб, що, в свою чергу, виключає необхідність для позивача з метою відновлення порушених прав повторно звертатися до суду з новими позовами з інших підстав до набувачів такого майна про скасування державної реєстрації права власності на майно та про визнання угод недійсними, що відповідає принципу правової визначеності, а саме "одне порушене право - один позов".

Окрім того, наявність невизнаного в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року та відповідного запису про державну реєстрацію прав на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ "Євробудсервіс-2020" перешкоджає у виконанні наказу Міністерства юстиції України №4236/5 від 07.12.2020 року в частині скасування рішення №38329866 від 24.11.2017 року та рішення №38883986 від 21.12.2017 року, які прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., що підтверджується листом Міністерства юстиції України від 05.02.2021 року.

Відтак, за висновком суду, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року та скасування рішення приватного нотаріуса Чорнєй В.В. №41895286 від 04.07.2018 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності відповідача-1 на спірний об`єкт незавершеного будівництва, є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, метою якого є усунення перешкод у здійсненні останнім права користування та розпоряджання належним йому на праві власності майном.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, від 19.11.2019 у справі №918/204/18.

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 17.06.2020 у справі №910/12712/19 та від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.

Відповідно до положень частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тобто, виходячи з наведених приписів, позивач звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, на момент його вчинення.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, продавцем за договором купівлі-продажу може виступати особа, яка є власником майна (товару). Це випливає із загального правила, встановленого частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, зокрема, укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна особою, яка не є власником цього майна та не має права його відчужувати, є порушенням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

Судом встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 04.07.2018 року був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" (продавець) щодо об`єкту нерухомого майна - 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс", загальною площею 13003 м.кв., який складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58.

При цьому нерухоме майно, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу, отримане ТОВ "Старт 2018" як вклад учасника до статутного капіталу товариства, а саме внаслідок утворення статутного капіталу ТОВ "Старт 2018" за рахунок майна ТОВ "Комсервиспром 10" (об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58) на підставі рішення загальних зборів про створення ТОВ "Старт 2018" від 22.11.2017 року та акту приймання-передачі нерухомого майна від 13.12.2017 року.

В свою чергу, державна реєстрація права власності за ТОВ "Комсервиспром 10" на 99% відсотків від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс", що розташований за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, відбулась на підставі рішення №38329866 від 24.11.2017 року приватного нотаріуса Змисловської Т.В.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент виникнення права власності і є завершальною стадією юридичного складу набуття права власності за наявності юридичних фактів, що вимагаються законом для виникнення права власності. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення як підстави виникнення права власності не має.

Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №922/4140/19, від 29.04.2020 у справі №911/1455/19, від 08.08.2019 у справі №909/472/18 та від 27.06.2018 у справі №921/403/17-г/6.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

Таким чином предметом судового дослідження у даній справі мають бути обставини правомірності набуття ТОВ "Старт 2018" та ТОВ "Комсервиспром 10" права власності на спірне майно на підставі тих документів, які стали підставою для внесення до Державного реєстру запису про право власності на об`єкт незавершеного будівництва, оскільки саме ТОВ "Старт 2018" (єдиним засновником якого є ТОВ "Комсервиспром 10") як продавцем за оспорюваним договором купівлі-продажу від 04.07.2018 року було здійснено відчуження цього об`єкту.

Судом за матеріалами справи встановлено, що підставою для проведення державної реєстрації права власності на зазначений вище об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ "Комсервиспром 10" став договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" від 12.01.2012 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент проведення спірної реєстрації), державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

За правилами частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частина 2 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Згідно з частиною 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведений перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав, які відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно із пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 №553) (далі - Порядок №1127) (в редакції, чинної на момент проведення спірної реєстрації), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Відповідно до пункту 68 цього Порядку №1127, для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; 3) технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва.

Документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в зазначеному Реєстрі.

Як зазначалось судом раніше, 24.11.2017 року державний реєстратор Змисловська Т.В. прийняла рішення №38329866 від 24.11.2017 року про державну реєстрацію права власності на 99% відсотків від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс", що розташований на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, за ТОВ "Комсервиспром 10" з одночасним відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та присвоєнням реєстраційного номеру 1417833280391.

Підставою для проведення державної реєстрації права власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Комсервиспром 10" став виключно договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" від 12.01.2012, укладений між юридичною особою, резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Р. Холм Інвест Лімітід "R. HOLM INVEST LIMITED", реєстраційний номер 07277533 та ТОВ "Комсервиспром 10", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковської Я.Л., зареєстрований в реєстрі № 568.

Водночас, як встановлено судом раніше, відповідні документи, які надавали право на набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58, були наявні лише у позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек", а саме: договір оренди від 07.10.2003 року земельної ділянки за кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, яка розташована за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, з цільовим призначенням цієї земельної ділянки: для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадського комплексу з підземним паркінгом; дозвіл №1324-Шв/Р від 26.01.2005 року, який в подальшому перереєстрований на дозвіл №0384- Шв/р від 28.05.2008 року, на виконання будівельних робіт - будівництво житлово-громадського комплексу за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58 виданий ТОВ "Гіпек"; Технічний паспорт та довідка про відсоток готовності незавершеного будівництвом житлово-громадського комплексу по вул. Б. Хмельницького, 58 у Шевченківському районі міста Києва (ІІ черга, односекційний будинок).

Тобто, наявність у позивача речових прав на земельну ділянку (договору оренди), розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, №58 та дозвільних документів на виконання будівельних робіт на цій земельній ділянці, свідчить про те, що право власності на вказаний об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, №58 може бути зареєстровано виключено за позивачем.

З огляду на наведене, за висновком суду, поданий ТОВ "Комсервиспром 10" договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" від 12.01.2012 року, на підставі якого державним реєстратором Змисловською Т.В. проведено державну реєстрацію права власності, не є тим документом або юридичним фактом, який породжує виникнення у ТОВ "Компромсервис 10" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58.

Таким чином, враховуючи відсутність у ТОВ "Комсервиспром 10" будь-яких речових прав на земельну ділянку, на якій здійснюється будівництво об`єкту, та відсутність відповідних документів, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктом 68 Порядку №1127, а також той факт, що поданий останнім державному реєстратору договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" від 12.01.2012 року не породжує набуття жодних речових прав на вказаний об`єкт незавершеного будівництва, суд доходить висновку про те, що ТОВ "Комсервиспром 10" не набуло право власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, №58 в порядку та на підставах, визначених чинним законодавством.

Поряд з цим, судом встановлено, що 22.11.2017 року були проведені загальні збори учасників ТОВ "Старт 2018", оформлені рішенням загальних зборів про створення ТОВ "СТАРТ 2018" від 22.11.2017 року.

На цих зборах було присутнє ТОВ "Комсервиспром 10", в особі директора Зулфієва Г.О., який діяв на підставі рішення від 22.11.2017 року, як єдиний засновник ТОВ "Старт 2018".

За результатами цих зборів було прийнято рішення, зокрема, про створення ТОВ "Старт 2018", а також, рішення про утворення статутного капіталу ТОВ "Старт 2018" за рахунок майна, яке належить ТОВ "Комсервиспром 10", а саме: 99 % від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс", який складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, загальною площею 13003 м.кв., розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58.

13.12.2017 року між ТОВ "Старт 2018" та ТОВ "Комсервиспром 10" був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна: 99 % від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс", який складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, загальною площею 13003 м.кв., розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58.

В подальшому, державним реєстратором Змисловською Т.В. було прийнято рішення №38883986 від 21.12.2017 року про державну реєстрацію права власності на вказаний вище об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ "Старт 2018".

Відповідно до пункту 48 Порядку №1127 (в редакції, чинній на момент проведення спірної реєстрації), для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються: 1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна. Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат"; 3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою); 4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

Проте, на момент прийняття 22.11.2017 року загальними зборами учасників ТОВ "Старт 2018" рішення про утворення статутного капіталу ТОВ "Старт 2018" за рахунок майна, що належить ТОВ "Комсервиспром 10", останній не був власником цього майна, оскільки державна реєстрація права власності за ТОВ "Комсервиспром 10" була проведена лише 24.11.2017 року.

Водночас, оскільки ТОВ "Комсервиспром 10" не набуло жодних прав власника майна на вказаний вище об`єкт незавершеного будівництва на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" від 12.01.2012 року, що позбавляє останнього права розпоряджатись цим майном, зокрема, шляхом його передачі в якості внеску у статутний капітал ТОВ "Старт 2018", відповідно підстави для набуття ТОВ "Старт 2018" права власності на майно, яке передане до статутного капіталу товариства не власником цього майна, відсутні.

За таких обставин, враховуючи те, що подані ТОВ "Старт 2018" документи (рішення від 22.11.2017 року та акт приймання-передачі від 13.12.2017 року) не породжують факту набуття останнім права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58, а проведена на підставі цих документів державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна правомірно скасована, то ТОВ "Старт 2018" не є власником цього об`єкту і не має права розпоряджатись цим майном.

Разом з цим суд враховує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" від 12.01.2012 року було укладено на підставі та виконання іпотечного договору від 22.09.2011 року, укладеного між юридичною особою, резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Р. Холм Інвест Лімітід "R. HOLM INVEST LIMITED" та ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" з метою забезпечення зобов`язань за договором позики б/н від 22.09.2011 року.

Предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором є - 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту "Житлово-громадський комплекс", який складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, загальною площею 13003 м.кв., розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 та належить ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" згідно з договором №0991/241-252 про спільну діяльність будівництва житлового - загального комплексу м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, укладеного між Спільним українсько-хорватським підприємством "Гіпек" та ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" від 07 жовтня 2002 року.

Тобто, за вказаним договором іпотеки, ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" передало в іпотеку зазначений вище об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 для забезпечення зобов`язань іншої особи - юридичної особи "WERNITA TRADING LLP" перед іпотекодержателем - юридичною особою "R. HOLM INVEST LIMITED".

Згідно із положенням статті 1 Закону України "Про іпотеку" об`єкт незавершеного будівництва - об`єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Враховуючи зміст договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" від 12.01.2012 року, боржником за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою, є юридична особа "WERNITA TRADING LLP". Враховуючи те, що ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" взяло на себе зобов`язання за виконання юридичною особою "WERNITA TRADING LLP" зобов`язань за договором позики б/н від 22.09.2011 року, забезпечених іпотекою, то ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" є майновим поручителем.

Відповідно до частини 1, 2 статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Частина 3 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об`єкт.

Отже, предметом іпотеки може бути виключно власне нерухоме майно або власні майнові права, які належать іпотекодавцеві або майновому поручителю на праві власності, яке має бути документально підтверджено.

В свою чергу, судом встановлено, що будівництво "Житлово-громадського комплексу м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58", який є предметом іпотечного договору від 22.09.2011 року, здійснювалось спільно ТОВ "Гіпек" та ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" на підставі договору №0991/241-252 про спільну діяльність будівництва житлового - загального комплексу м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, укладеного 24 жовтня 2001 року, який у березні 2014 року був припинений за згодою сторін.

Тобто, об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 перебував у спільній власності позивача та ТОВ Фірма "Консоль ЛТД".

Проте, на момент укладання іпотечного договору від 22.09.2011 року частка ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" у вказаному об`єкті незавершеного будівництва не була виділена в натурі, право власності на цю частку як на окремий об`єкт нерухомості за ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" не було зареєстровано, тобто у ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" будь-які майнові права на спірний об`єкт незавершеного будівництва були відсутні.

З огляду на викладене, приватний нотаріус Курковська Я.Л. не мала права нотаріально посвідчувати іпотечний договір від 22.09.2011 року, а в подальшому і договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" від 12.01.2012 року, оскільки ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" документально не підтвердило право власності на предмет іпотеки, а саме: на 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва житлово-громадського комплексу, розташованого на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58.

Дана обставина в сукупності з вище наведеними висновками суду додатково свідчить про те, що ТОВ "Комсервиспром 10" не могло набути права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва на підставі іпотечного договору від 22.09.2011 року та договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" від 12.01.2012 року, оскільки ТОВ Фірма "Консоль", яке виступило в якості майнового поручителя за іпотечним договором від 22.09.2011 року, не було власником предмета іпотеки та не мало право розпоряджатися спірним майном, зокрема, передавати його в іпотеку.

Разом з цим, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про нікчемність іпотечного договору від 22.09.2011 року з підстав відсутності його нотаріального посвідчення, у зв`язку з чим такий договір не породжує для його сторін будь-яких правових наслідків, зокрема, можливості набуття ТОВ "Комсервиспром 10" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який є предметом іпотеки.

Так, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

Відповідно до частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина 1 статті 220 Цивільного кодексу України)

В свою чергу, частиною 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, договір іпотеки, укладений сторонами без дотримання його нотаріального посвідчення, є нікчемний в силу закону.

Відповідно до пункту 35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 №20/5 (далі - Наказ №20/5, в редакції, чинній на час спірного посвідчення обтяжень), нотаріуси посвідчують правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом, зокрема: іпотечні договори (стаття 18 Закону України "Про іпотеку", стаття 577 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 91 Наказу №20/5, договори іпотеки нерухомого майна (нерухомості) підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про нотаріат", про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається. Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

Із змісту договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" від 12.01.2012 року вбачається, що іпотечний договір від 22.09.2011 року, укладений між юридичною особою, резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Р. Холм Інвест Лімітід "R. HOLM INVEST LIMITED" та ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" з метою забезпечення зобов`язань за договором позики б/н, був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим №3762.

Водночас суд відзначає, що під час розгляду даної справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020", Товариством з обмеженою відповідальністю "Комсервиспром 10", Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" не було надано суду оригіналу або належним чином засвідченої копії самого іпотечного договору від 22.09.2011 року реєстровий номер №3762, такий іпотечний договір також відсутній і у матеріалах реєстраційної справи №1417833280391, у зв`язку з чим можливість дослідити зміст та умови цього договору, а також встановити дійсну дату його складання, реєстровий номер та пересвідчитись в реальності існування такого договору у суду відсутня.

В свою чергу, із відповіді Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.08.2021 року №39184/6-21 вбачається, що наказом Міністерства юстиції України №2688/5 від 07.08.2020 року свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане на ім`я Курковської Я.Л., анульовано.

Окрім того, із відповіді Міністерства юстиції України від 19.08.2021 №68474/80511-33-21/19.1.5, вбачається, що свідоцтво, видане на ім`я ОСОБА_1 , анульовано у зв`язку із внесенням щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності.

Також із листа Управління від 30.08.2021 року №39184/6-21 вбачається, що відповідно до наказу Головного управління юстиції у м. Києві від 04.04.2012 року №618 діяльність приватного нотаріуса КМНО Курковської Я.Л. була припинена за власним бажанням з 04.04.2012 року. У вилучених у приватного нотаріуса Курковської Я.Л. документах був відсутній реєстр для реєстрації нотаріальних дій за 2011-2012 роки. Також, відповідно до акту щодо огляду архівних документів приватного нотаріуса Курковської Я.Л. від 27.08.2021 року, у справах приватного нотаріуса Курковської Я.Л. відсутні іпотечний договір від 22.09.2011 року та договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" від 12.01.2012 року.

Враховуючи, що запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії, то відсутність записів у реєстрі приватного нотаріуса Курковської Я.Л. щодо нотаріальних дій з приводу посвідчення іпотечного договору від 22.09.2011 року та договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" від 12.01.2012 року свідчить про те, що цих нотаріальних дій приватним нотаріусом Курковською Я.Л. вчинено не було.

Окрім того, із листа ліквідатора ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" Демчана О.І. вбачається, що у нього відсутній договір іпотеки від 22.09.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., зареєстрований в реєстрі за №3762, укладений між юридичною особою, резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Р. Холм Інвест Лімітід "R. HOLM INVEST LIMITED", реєстраційний номер 07277533 та ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" з метою забезпечення зобов`язань за договором позики б/н від 22.09.2011 року, укладений між юридичною особою "R. HOLM INVEST LIMITED", реєстраційний номер 07277533, та юридичною особою "WERNITA TRADING LLP", реєстраційний номер ОС365794, а також відсутній договір, укладений між юридичною особою "WERNITA TRADING LLP", реєстраційний номер ОС365794 та ТОВ Фірма "Консоль ЛТД", за яким ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" взяло на себе зобов`язання (поручилось) за виконання юридичною особою "WERNITA TRADING LLP" своїх зобов`язань за договором позики б/н від 22.09.2011 року.

Відповідно до пункту 64 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. №703 (далі - Постанова №703, в редакції, чинній на час спірного посвідчення договору від 12.01.2012) визначено, що державна реєстрація іпотеки майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершене, проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав. Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, щодо якого у спеціальному розділі Державного реєстру прав містяться записи про обтяження майна іпотекою, державний реєстратор переносить такі записи до розділу Державного реєстру прав, відкритого на відповідний об`єкт нерухомого майна. У разі коли державна реєстрація іпотеки проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав, орган державної реєстрації прав, який проводив державну реєстрацію іпотеки, зберігає документи, що зазначені у пункті 22 цього Порядку, до долучення їх державним реєстратором до відповідної реєстраційної справи.

Проте, як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав, приватний нотаріус Змисловська Т.В. при прийняті рішення №38329866 від 24.11.2017 року про державну реєстрацію права власності на 99% відсотків від загальної площі вказаного вище об`єкта незавершеного будівництва за ТОВ "Комсервиспром 10" одночасно створила новий розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з присвоєнням об`єкту нерухомого майна реєстраційного номеру 1417833280391, хоча такий розділ повинен був бути створений ще з 2011 року під час реєстрації іпотеки цього об`єкту нерухомого майна приватним нотаріусом Куровською Я.Л.

Наведене свідчить про те, що приватним нотаріусом Курковською Я.Л., у порушення положень Закону України "Про іпотеку" та Наказу №20/5, не було здійснено державну реєстрацію обтяжень об`єкта незавершеного будівництва іпотекою, а також не було здійснено нотаріального посвідчення договору іпотеки.

Суд наголошує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У зазначеному аспекті суд враховує, що відсутність у матеріалах справи належним чином засвідченої копії самого іпотечного договору від 22.09.2011 року, а також будь-яких доказів на підтвердження здійснення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. його нотаріального посвідчення (копії витягу з реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 2011-2012 року, доказів здійснення державної реєстрації обтяження об`єкта незавершеного будівництва, доказів відкриття приватним нотаріусом Курковською Я.Л. у 2011 році нового розділу в реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна під час реєстрації іпотеки цього об`єкту тощо) переконливо свідчить про те, що приватний нотаріус Курковська Я.Л. не посвідчувала іпотечний договір від 22.09.2011 року.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення приватним нотаріусом Курковською Я.Л. нотаріального посвідчення іпотечного договору від 22.09.2011 року, суд доходить висновку про нікчемність цього договору в силу приписів статті 18 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відтак, нікчемність іпотечного договору від 22.09.2011 року, на виконання якого укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012 року, зумовлює не набуття ТОВ "Комсервиспром 10" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який є предметом іпотеки за нікчемним договором іпотеки, оскільки такий договір не може бути підставою для задоволення кредитором своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом відчуження майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва на користь третьої особи - набувача за договором іпотеки.

За таких обставин, відсутність у ТОВ "Комсервиспром 10" та ТОВ "Старт 2018" документів на підтвердження набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а також нікчемність іпотечного договору від 22.09.2011 року свідчить про те, що останні не набули права власності на об`єкт незавершеного будівництва житлово-громадського комплексу, розташованого на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58, а тому ТОВ "Старт 2018" не мав права розпоряджатися цим майном та відчужувати об`єкт незавершеного будівництва на користь ТОВ "Євробудсервіс-2020" на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року, у зв`язку з чим суд доходить висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу від 04.07.2018 року не відповідає вимогам статей 317, 658 Цивільного кодексу України, що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 та у постановах Верховного Суду від 17.10.2023 у справі №908/802/20(908/2767/22, від 09.08.2023 у справі №922/1715/22 та від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Передусім оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Тобто стороння особа, якщо вона має заінтересованість та доведе це, вправі пред`являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами.

За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" під такою слід розуміти тих, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Це може бути у випадках, коли: права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені; інтереси такої особи можуть бути реалізовані, внаслідок чого вона здатна буде набути прав.

Вимоги заінтересованої особи, яка у судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права (постанови Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №914/4092/21, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 та від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Водночас, з огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Як зазначалось судом раніше, наявність укладеного між ТОВ "Старт 2018" та ТОВ "Євробудсервіс-2020" договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року, на підставі якого за відповідачем-1 у Державному реєстрі речових прав приватним нотаріусом Чорнєй В.В. проведено реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58, порушує права та законні інтереси позивача, оскільки саме ТОВ "Гіпек" є власником зареєстрованого за відповідачем-1 нерухомого майна.

Одночасна реєстрація у Державному реєстрі речових прав права власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна за відповідачем-1 та за позивачем створює для останнього перешкоди для вільного розпорядження спірним майном, оскільки існує реальна загроза вчинення відповідачем-1 дій щодо відчуження цього майна на користь третіх осіб.

Разом з цим, повернення сторін договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року у попередній стан надасть можливість для виконання наказу Міністерства юстиції України №4236/5 від 07.12.2020 року щодо здійснення скасування рішень державного реєстратора від 24.11.2017 року №38329866 та від 21.12.2017 року №38883986, на підставі яких було зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ "Комсервиспром 10" та ТОВ "Старт 2018", оскільки наразі на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року відбувся перехід права власності на нерухоме майно до іншої особи - ТОВ "Євробудсервіс-2020", що призводить до неможливості проведення Міністерством юстиції України відповідних операцій в Державному реєстрі речових прав.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, з урахуванням встановлених судом обставин порушення законних прав та інтересів позивача внаслідок укладання спірного договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року, а також зважаючи на встановлений судом факт відсутності у ТОВ "Старт 2018" права розпоряджатися спірним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії щодо відчуження об`єкта незавершеного будівництва житлово-громадського комплексу, розташованого на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 на користь ТОВ "Євробудсервіс-2020" на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року, суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.12.2022 року у справі №914/2350/18(914/608/20), враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові, зокрема, зауважила, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону №1952-IV (у редакції закону від 12.05.2022 року) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

Задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності, за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2023 року у справі №910/20036/20.

Таким чином, оскільки порушення майнових прав позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020", заявлені ним позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41895286 від 04.07.2018 року опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

При цьому, з урахуванням чинного на даний час наказу Міністерства юстиції України №4236/5 від 07.12.2020 року про скасування рішень державного реєстратора від 24.11.2017 року №38329866 та від 21.12.2017 року №38883986, на підставі яких було зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ "Комсервиспром 10" та ТОВ "Старт 2018", то скасування рішення №41895286 від 04.07.2018 року про державну реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем-1 є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки призведе до наявності у Державному реєстрі речових прав лише одного запису про державну реєстрацію права власності позивача на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1573741780000.

Зважаючи на те, що речові права позивача були порушені та підлягають поновленню, а також враховуючи визнання судом недійсним договору купівлі-продажу, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Євробудсервіс-2020" на об`єкт незавершеного будівництва, реєстраційний номер 1417833280391, оскільки внаслідок прийняття приватним нотаріусом Чорнєй В.В. оскаржуваного рішення від 04.07.2018 року за відповідачем-1 було неправомірно проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, то за наявності підстав для скасування рішення державного реєстратора відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позов про скасування вказаного спірного рішення державного реєстратора №41895286 від 04.07.2018 року є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Разом з цим суд відзначає, що позивач зазначив одним зі співвідповідачів у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віту Володимирівну (державного реєстратора).

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно із частинами 1- 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, за змістом норм господарського процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічні правові висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №686/20282/21 та від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц та постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №903/833/17.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.02.2020 у справі №304/284/18 та від 04.09.2018 у справі №823/2042/16.

Таким чином, вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц, від 23.11.2019 у справі №911/1681/18 та від 16.02.2022 у справі №907/225/20.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №903/833/17 сформульовано висновок, зокрема про те, що належним відповідачем у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, суд також враховує висновки Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №461/8641/19, від 09.08.2022 у справі №266/2666/19, від 10.08.2022 у справі №565/315/21, від 10.08.2022 у справі №725/873/20) про те, що спір у справі в частині пред`явлених позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора виникає між позивачем і особою, за якою було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно. Таким чином, державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі, а тому в задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача слід відмовити з цієї підстави.

Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності не може бути звернена до реєстратора, якого позивач визначив відповідачем, оскільки реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі, чи не був залучений.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Гіпек" звертаючись до суду з позовом про скасування спірного рішення державного реєстратора, визначив як відповідачів ТОВ "Євробудсервіс-2020" та приватного нотаріуса Чорнєй В.В., а під час підготовчого провадження подав заяву про залучення до участі у справі співвідповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт 2018".

Проте спір у цій справі є захистом прав позивача на спірний об`єкт незавершеного будівництва від їх порушення з боку ТОВ "Євробудсервіс-2020", за яким зареєстроване право власності щодо цього нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 04.07.2018, стороною якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт 2018".

Отже, оскільки спір у цій справі стосується цивільних прав ТОВ "Гіпек" на спірне майно, то належним відповідачем у ній є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме ТОВ "Євробудсервіс-2020".

Таким чином державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівна, до якого позивач пред`явив позов, не є належними відповідачем у цій справі, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимоги до вказаного відповідача слід відмовити з наведених вище підстав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем-1, 3 не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" підлягають задоволенню, а в частині приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. слід відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача-3, оскільки саме його неправомірні дії призвели до виникнення спору.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.07.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. за реєстровим №721 від 04.07.2018 року.

3. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни, індексний номер: 41895286 від 04.07.2018 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробудсервіс-2020" на об`єкт нерухомого майна, який має реєстраційний номер 1417833280391, а саме: 99 (дев`яносто дев`ять) відсотків від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту "Житлово - громадський комплекс", загальною площею 13003 кв. м., що складається з 25 (двадцяти п`яти) поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (Шевченківський р-н).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт 2018" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 58, ідентифікаційний код 41765025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 46, ідентифікаційний код 14354109) судовий збір в сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп.

5. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

6. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2024.

Суддя Т.В. Васильченко