Рішення

від 17.01.2024 по справі 910/14358/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

17.01.2024Справа № 910/14358/23Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №910/14358/23 за позовом заступника керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (адреса: 21007, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105-Б; код ЄДРПОУ 38296363, електронна адреса: vpvin@vppnr.gp.gov.ua ) в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський,6; код ЄДРПОУ 00034022) 2) Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦСЕРВІС УКРАЇНА" (адреса: 04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 9; код ЄДРПОУ 41599113) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної податкової служби України (код 43005393, Львівська площа, 8, Київ 04053) про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення грошових коштів, за участі прокурора: Конончука В.В. та представників МОУ (самопредставництво): Заведія В.І., Журавльова А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2023 року заступник керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (прокурор) в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України (позивач-1), Військової частини НОМЕР_1 (позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» (відповідач) в який викладені вимоги про:

- визнання недійсними пунктів 4.1. договорів, що укладені між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «Спецсервіс Україна» від 21.04.2022 № 14, від 21.04.2022 №15, від 08.02.2022 №1

- стягнення з відповідача 20 760, 28 грн, з яких: 16 666, 00 грн ПДВ, 3 418, 52 грн інфляційних втрат, 675, 76 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 уклала з ТОВ «Спецсервіс Україна» договори на постачання товару №1 від 08.02.2022, №14 від 21.04.2022 та №15 від 21.04.2022.

На виконання умов вказаних договорів Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено оплату поставленого товару на загальну суму 100 000, 00 грн, у тому числі податку на додану вартість - 16 666, 00 грн.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - Постанова КМУ №178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, в тому числі, Збройних Сил та військових частин, обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

За твердженнями прокурора, операції з постачання товару, визначені договорами, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою. Проте, всупереч постанові КМУ №178 такі операції оподатковувались за ставкою 20%.

Неповернення ТОВ «Спецсервіс Україна» безпідставно отриманого податку на додану вартість у розмірі 16 666, 00 грн (ПДВ) стало підставою для звернення з позовом до суду про визнання недійсними договорів в частині та стягнення грошових коштів.

Крім того, за час безпідставного утримання суми податку на додану вартість прокурором заявлено вимоги про стягнення 3 418, 52 грн інфляційних втрат та 675, 76 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/14358/23 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.10.2023 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державну податкову службу України.

28.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначив що ним повністю сплачено грошові кошти у розмірі 20 760, 28 грн які є предметом позову. На підтвердження оплати відповідач надав суду платіжне доручення №2517 від 20 вересня 2023 про перерахування на користь Військової частини НОМЕР_1 20 760, 28 грн. У зв`язку зі сплатою спірних коштів відповідач просив суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 20 760, 28 грн.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги про визнання недійсними пунктів 4.1. Договору №14 від 21.04.2022, Договору №15 від 21.04.2022 та Договору №1 від 08.02.2022 в частині включення до ціни правочинів податку на додану вартість.

02.10.2023 на офіційну електронну пошту суду від прокурора надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем грошових коштів. Крім того, у клопотанні прокурор просив суд повернути сплачену суму судового збору на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір». Такого ж змісту клопотання надійшло до суду засобами поштового зв`язку 10.10.2023.

11.10.2023 через підсистему «Електронний суд» від Державної податкової служби України надійшли письмові пояснення третьої особи.

У підготовчому засіданні 12.10.2023 суд ухвалив закрити провадження у справі в частині стягнення 20 760, 28 грн та відмовити у задоволенні заяви в частині повернення прокурору суми сплаченого судового збору, про що судом постановлено ухвалу.

За частиною 4 статті 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, у підготовчому засіданні 12.10.2023 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/14358/23 до судового розгляду по суті на 14.11.2023.

17.10.2023 через відділ діловодства до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшли: заява №350/119/1/1568/пс від 11.10.2023 про розгляд справи 12.10.2023 без участі представника військової частини та клопотання №350/119/1/1566/пс від 11.10.2023 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/20717/23 про визнання протиправними дій та скасування вимоги.

13.11.2023 через підсистему «Електронний суд» від Міністерства оборони України до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/20717/23.

Судове засідання 14.11.2023 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.11.2023.

Відповідно до частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

У судовому засіданні 22.11.2023, без виходу до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про повернення на стадію підготовчого провадження з метою вирішення клопотань позивачів про зупинення провадження у справі, та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 07.12.2023. Крім того, суд ухвалив відкласти вирішення питання про зупинення провадження у справі та зобов`язав Міністерство оборони України надати суду докази поширення мобілізаційних завдань на спірні угоди, включення спірних договорів до акту ревізії, а також письмові пояснення щодо виконання мобілізаційного завдання в межах договорів.

06.12.2023 через підсистему «Електронний суд» до суду від Міністерства оборони надійшли письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 07.12.2023 суд прийняв до розгляду клопотання про зупинення провадження у справі та без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі з огляду на недоведеність об`єктивної неможливості розгляду справи №910/14358/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/20717/23 (п. 1 ч. 5 ст. 227 ГПК України).

У підготовчому засіданні 07.12.2023 судом оголошено перерву на час повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 призначено справу до судового розгляду по суті на 17.01.2024.

16.01.2024 до суду від Міністерства оборони України надійшли документи на виконання вимог суду.

У судовому засіданні 17.01.2024 прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представники позивача-1 заперечували проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Впродовж 2022 року між ТОВ «Спецсервіс Україна», як продавцем, та Військовою частиною НОМЕР_1 , як покупцем, укладено 3 (три) договори на постачання товару, а саме:

Договір № 1 від 08.02.2022 на загальну суму 49 600, 00 грн., в тому числі ПДВ 8 266, 67 грн за умовами якого продавець зобов`язався поставити покупцю оливу відповідно до специфікації (пункти 1.1., 4.1. договору).

Договір № 14 від 21.04.2022 на загальну суму 42 336, 00 грн, в тому числі ПДВ 7056, 00 грн за умовами якого продавець зобов`язався поставити покупцю оливу відповідно до специфікації (пункти 1.1., 4.1. договору).

Договір № 15 від 21.04.2022 на загальну суму 8 064, 00 грн., в тому числі ПДВ 1 344, 00 грн за умовами якого продавець зобов`язався поставити покупцю мастило відповідно до специфікації (пункти 1.1., 4.1. договору).

За змістом договорів, які є ідентичними, постачання товару, оплата якого проводиться за загальним фондом державного бюджету України КПКВ 2101020/19, КЕКВ 2210, код видатків 014 (закупівля олив та мастил), здійснюється протягом двадцяти п`яти днів з дня підписання договору (пункт 2.1. договорів).

Відповідно до пункту 4.3. договорів розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати поставленого та належним чином прийнятого товару після надання продавцем покупцю у встановленому порядку наступних документів: рахунку-фактури та видаткової накладної.

За техніко-економічним обґрунтуванням доцільності укладення договорів, укладання договорів дозволить якісно проводити регламентні роботи на авіаційній техніці МІ-8-МСБВ та МІ-2, чим забезпечить високу бойову готовність військової частини НОМЕР_1 .

На виконання умов договорів між сторонами підписано видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару.

Відповідно до видаткової накладної №93 від 28.03.2022 ТОВ «Спецсервіс Україна» поставило на користь Військової частини НОМЕР_1 оливу СМ-4,5 загальною вартістю 49 600, 00 грн (з них ПДВ - 8 266, 67 грн). Платіжним дорученням №3037 від 28.03.2022 Військова частина НОМЕР_1 перерахувала на користь ТОВ «Спецсервіс Україна» 49 600, 00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №240 від 10.05.2022 ТОВ «Спецсервіс Україна» поставило на користь Військової частини НОМЕР_1 оливу СМ-4,5 загальною вартістю 42 336, 00 грн (з них ПДВ - 7 056, 00 грн). Платіжним дорученням №3324 від 10.05.2022 Військова частина НОМЕР_1 перерахувала на користь ТОВ «Спецсервіс Україна» 42 336, 00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №241 від 13.04.2022 ТОВ «Спецсервіс Україна» поставило на користь Військової частини НОМЕР_1 оливу СМ-4,5 загальною вартістю 8 064, 00 грн (з них ПДВ - 1 344, 00 грн). Платіжним дорученням №3325 від 10.05.2022 Військова частина НОМЕР_1 перерахувала на користь ТОВ «Спецсервіс Україна» 8 064, 00 грн.

Всього поставлено оливи на суму 100 000, 00 грн, з яких 16 666, 00 грн податку на додану вартість.

02.03.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», якою визначив що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, в тому числі, Збройних Сил та військових частин, обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Листом №15/1-3567вих-23 від 29.06.2023 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повідомила Вінницьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони про те, що окремими військовими частинами в порушення положень пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови КМУ №178 укладались договори з включенням до ціни товарів податку на додану вартість. До листа додано: копію листа Командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 12.06.2023 №350/129/134/2/361, копію договору про постачання товару від 08.02.2022 №1, копію договору про постачання товару від 21.04.2022 №14 з додатками, копію договору про постачання товару від 21.04.2022 №15

Листами №7/2412 від 05.07.2023, №7/2413 від 05.07.2023 та №7/2414 від 05.07.2023 Вінницька Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повідомила Військову частину НОМЕР_1 про необхідність здійснення частиною представництва законних інтересів держави щодо визнання недійсними пунктів 4.1. договорів про поставку товарів та про повернення сплачених у 2022 році коштів у виді податку на додану вартість за вказаними договорами поставки у загальному розмірі 16 666, 00 грн.

Крім того, листами №7/2415 від 05.07.2023, №7/2416 від 05.07.2023 та №7/2417 від 05.07.2024 Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повідомила Міністерство оборони України про необхідність стягнення з ТОВ «Спецсервіс Україна» 16 666, 00 грн ПДВ.

Вказані листи залишились без реагування.

Листом №7/3025 від 25.08.2023 та №7/3023 від 25.08.2023 Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повідомила Міністерство оборони України та Військову частину НОМЕР_1 про намір звернутись до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Спецсервіс Україна» в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_3 про визнання недійсними пунктів договорів в частині включення до ціни договору суми 20% податку на додану вартість та стягнення 16 666, 00 грн податку.

Оскільки відповідач не повернув безпідставно отримані кошти у вигляді податку на додану вартість, та у зв`язку із неправомірним включенням до договорів умов щодо сплати 20% ПДВ, прокурор звернуся до суду з розглядуваним позовом.

У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 20 760,28 грн, суд розглядає позовні вимоги в частині визнання недійсними пунктів 4.1. договорів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Пунктом 4.1. Договору №1 від 08.02.2022 передбачено, що загальна вартість товару (сума Договору) за ціною, визначеною у рахунку, становить 49 600, 00 грн, в т.ч. ПДВ 8 266, 67 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору №14 від 21.04.2022 загальна вартість товару (сума Договору) за ціною, визначеною у рахунку, становить 42 336, 00 грн, в т.ч. ПДВ 7 056, 00 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору №15 від 21.04.2022 загальна вартість товару (сума Договору) за ціною, визначеною у рахунку, становить 8 064, 00 грн, в т.ч. ПДВ 1 344, 00 грн.

Відповідно до техніко-економічного обґрунтування, укладання вказаних договорів дозволить якісно проводити регламентні роботи на авіаційній техніці МІ-8-МСБВ та МІ-2, чим забезпечить високу бойову готовність військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про наявність постанови КМУ № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", і з введенням в дію якої вказівка у договорах про сплату 20% ПДВ до операцій з поставки мастил є такою, що суперечить закону.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

У постанові Кабінету Міністрів України № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено поняття "мобілізаційні завдання (замовлення)", якими є окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки до розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством.

У свою чергу вимоги щодо укладання договорів на виконання мобілізаційних завдань визначені постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2018 року № 1043-0039 "Про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період". Відповідно до зазначеної постанови визначено відповідних виконавців мобілізаційних завдань щодо постачання певних видів товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну таємницю» державна таємниця вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою;

віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв.

Статтею 8 Закону України «Про державну таємницю» визначено перелік інформації, що може бути віднесена до державної таємниці.

У сфері оборони - це може бути інформація про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань.

У сфері економіки, науки і техніки - інформація про зміст мобілізаційних планів державних органів та органів місцевого самоврядування, мобілізаційні потужності, заходи мобілізаційної підготовки і мобілізації та обсяги їх фінансування, запаси та обсяги постачання стратегічних видів сировини і матеріалів, а також відомості про номенклатуру та норми накопичення, загальні обсяги поставок, закладення, зберігання, освіження та відпуску, а також фактичні запаси матеріальних цінностей державних резервів.

Таким чином, зміст мобілізаційних планів державних органів та органів місцевого самоврядування, мобілізаційні потужності, заходи мобілізаційної підготовки і мобілізації є об`єктами державної таємниці в силу Закону України «Про державну таємницю» і не підлягають розголошенню.

Враховуючи умови спірних договорів, їх предмет, техніко-економічне обґрунтування, права та обов`язки сторін, ступінь «відкритості» договорів, суд дійшов висновку, що вказані договори не є такими, що укладені на виконання мобілізаційних завдань, а є такими, що укладені на підтримання загальної обороноздатності держави.

У даному випадку, операція з постачання товарів для заправки (оливи) обкладається податком на додану вартість за ставкою 20%, оскільки такі договори не є укладеними з метою виконання мобілізаційних завдань, що є визначальним для оподаткування операції з поставки товару за нульовою ставкою.

Прокурор не довів, що саме до його компетенції і повноважень віднесено кваліфікацію і віднесення спірних договорів (контрактів) до тих, що укладені з метою виконання мобілізаційних завдань.

Інших належних і допустимих доказів віднесення оспорюваних договорів до тих, що укладені на виконання мобілізаційних завдань у відповідності до норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням Закону України «Про державну таємницю» матеріали справи не містять.

За наведених обставин, оскільки оскаржувані договори не є такими, що укладені на виконання мобілізаційних завдань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до операцій з поставки мастил нульової ставки оподаткування та як наслідок - відсутність підстав, для визнання недійсними пунктів договорів.

Прокурором не доведено, а судом не встановлено на підставі зібраних в матеріалах справи доказів існування обставин, якими було мотивовано звернення до суду з вимогами про визнання недійсним пунктів договорів, а саме наявності правових підстав для звільнення спірної операції поставки товарів за вказаними договорами від оподаткування податком на додану вартість в силу приписів підпункту г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України.

Відтак, за відсутності будь-якого іншого обґрунтування прокурором його доводів щодо наявності підстав для визнання п. 4.1. спірних договорів в частині включення до загальної суми договору податку на додану вартість у розмірі згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України , суд, враховуючи такі основні засади (принципи) господарського судочинства як: змагальність сторін, диспозитивність та пропорційність, приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Що стосується порушення інтересів держави суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст.53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За положеннями частин першої, третьої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст .2 Заокну України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" органи прокуратури віднесено до числа правоохоронних органів.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до господарського суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (ст.55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього є виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Звертаючись з розглядуваним позовом до господарського суду, прокурор визначив порушенням інтересів держави сплату Військовою частиною податку на додану вартість у розмірі 20% на користь відповідача. Безпідставна сплата коштів у сумі 16 666, 00 грн не спрямована на забезпечення обороноздатності України (а тим паче на її зміцнення) в умовах воєнного стану з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно з п.185.1 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України (як резидентами так і нерезидентами), ввезення товарів та послуг (включаючи оренду) та, відповідно, вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Згідно того ж ПКУ ставки ПДВ можуть бути 0%, 7% та 20% від бази оподаткування.

Згідно із підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 2001.5 ст. 2001 ПК України з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подасться до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань, та суми податкового боргу з податку.

Згідно з п. 2001.6 ст. 2001 ПК України за підсумками звітного податкового періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації результатів платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 19 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569), за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному ст. 200 ПК України.

У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань платник податку у строки, встановлені ПК України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка (п. 22 Порядку № 569).

Згідно з п. 20 Порядку № 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ Державна податкова служба не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Державній казначейській службі реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Відповідно до пункту 1, 11, 23 частини 1 статті 2 БК України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджет доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Таким чином, податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). Податок на додану вартість складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень.

Враховуючи норми законодавства та суть податку на додану вартість такий податок завжди спрямовується до державного бюджету у сумі податкових зобов`язань. Податок на додану вартість не є прибутком від реалізації товарів.

Отже, з огляду на те, що податок на додану вартість завжди спрямовується до державного бюджету, не є прибутком продавця, то сплата Військовою частиною на користь відповідача 20% податку, який в подальшому і справляється до державного бюджету України, не свідчить про порушення інтересів держави.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у прокурора правових підстав для звернення з відповідним позовом до суду.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, прокурором всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені у позовній заяві.

З огляду на зазначене, враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України залишаються за Вінницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.

ВИРІШИВ

1. Відмовити у позові повністю.

2. Судові витрати залишити за прокурором.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.01.2024

Суддя Ігор Курдельчук