Постанова

від 02.10.2024 по справі 910/14358/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/14358/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 02.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 (повний текст складено 25.01.2024)

у справі № 910/14358/23(суддя -Курдельчук І.Д.)

за позовом заступника керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі:

позивача 1 - Міністерства оборони України

позивача 2- Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦСЕРВІС УКРАЇНА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна податкова служба України

про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (прокурор) в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України (надалі - позивач-1), Військової частини НОМЕР_1 (надалі - позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» (надалі - відповідач) в який викладені вимоги про визнання недійсними пунктів 4.1. договорів, що укладені між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «Спецсервіс Україна» від 21.04.2022 № 14, від 21.04.2022 №15, від 08.02.2022 №1; стягнення з відповідача 20 760, 28 грн, з яких: 16 666, 00 грн ПДВ, 3 418, 52 грн інфляційних втрат, 675, 76 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі № 910/14358/23 закрито провадження у справі в частині позовних про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСЕРВІС УКРАЇНА» 20 760, 28 грн визначених як сума податку на додану вартість розрахована із загальної вартості 100 000,00 грн за поставку оливи відповідно до специфікації (Додатки до договорів) (ДК 021:2015 0921110-2 олива та мастило). Відмовлено в задоволенні заяви в частині повернення прокурору суми сплаченого судового збору.

У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 20 760,28 грн, суд розглядає позовні вимоги в частині визнання недійсними пунктів 4.1. договорів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/14358/23 відмовлено у позові повністю. Судові витрати залишено за прокурором.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 12.02.2024 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/14358/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/14358/23 та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскільки пунктом 4.1. Договору №14 від 21.04.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ 20%, пунктом 4.1. Договору №15 від 21.04.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ 20%, пунктом 4.1. Договору №1 від 08.02.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ 20%, що укладені між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСЕРВІС Україна» до ціни договорів незаконно включено суму ПДВ, а саме: 16 666, 66 грн, за придбання позивачем-2 товарів для забезпечення транспорту, що суперечить положенням ПК України та постанови № 178, наявні підстави для визнання недійсними положень таких договорів в частині включення до ціни правочинів ПДВ.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що у випадку визначення розміру податкових зобов`язань із ПДВ не у відповідності до вимог податкового законодавства (зокрема, із помилковим застосуванням ставки цього податку) платник ПДВ зобов`язаний привести свою податкову звітність у відповідність із положеннями податкового законодавства, у тому числі - шляхом зменшення розміру цих зобов`язань.

Прокурор у скарзі вказує, що при оподаткуванні операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України, в тому числі військової частини НОМЕР_1 , якщо такі операції здійснюються за договорами, укладеними починаючи з 24.02.2022, застосовується нульова ставка ПДВ при дотриманні вимог, визначених постановою № 178, яка не містить нормативних правил щодо укладення таких договорів для виконання мобілізаційних завдань (замовлень).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Станік С.Р.

Суддя Станік С.Р. з 15.02.2024 по 18.02.2024 перебував на лікарняному, з 19.02.2024 по 01.03.2024 перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14358/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

14.03.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надішли матеріали справи 910/14358/23.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входила до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 прийнято справу № 910/14358/23 до провадження за апеляційною скаргою Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Станік С.Р. Апеляційну скаргу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/14358/23 залишено без руху. Роз`яснено Вінницькій спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки надавши суду апеляційної інстанції докази направлення апеляційної скарги Державній податковій службі України.

29.03.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024, а саме докази направлення апеляційної скарги з додатками Державній податковій службі України.

Головуючий суддя Гончаров С.А. з 26.03.2024 по 30.03.2024 перебував у відрядженні, з 31.03.2024 по 13.04.2024 у відпустці та з 15.04.2024 по 26.04.2024 у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/14358/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/14358/23 у судовому засіданні 22.05.2024.

21.05.2024 (згідно дати зверненя до системи «Електроний суд») від Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення, які обгрунтовані тим, що суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що договори у даній справі не укладалися на виконання мобілізаційних завдань, а тому до таких не має застосовуватися нульова ставка ПДВ, такі договори є звичайними господарськими договорами.

Міністерство оборони України вказує, що оскільки договори по справі не укладалися на виконання мобілізаційних завдань, а також для забезпечення спеціального контингенту Збройних Сил України у миротворчих місіях за кордоном, тому такі операції не мають оподатковуватися за нульовою ставкою ПДВ.

21.05.2024 (згідно дати зверненя до системи «Електроний суд») від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача-2, яке обґрунтоване тим, що представник військової частини НОМЕР_1 у справі №910/14358/23 знаходиться на лікуванні, тому з незалежних та об`єктивних причин він не в змозі взяти участь в судовому засіданні, яке відбудеться о 11:00 22 травня 2024 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 заяву прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Конончука Віталія Вікторовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/14358/23 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 22.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/14358/23 в режимі відеконференції на 26.06.2024.

25.06.2024 (згідно дати зверненя до системи «Електроний суд») від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача-2, яке обґрунтоване тим, що представник військової частини НОМЕР_1 у справі №910/14358/23 знаходиться на лікуванні, тому з незалежних та об`єктивних причин він не в змозі взяти участь в судовому засіданні, яке відбудеться о 10:45 26 червня 2024 року.

25.06.2024 (згідно дати зверненя до системи «Електроний суд») від Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення, в яких позивач-1, просить суд врахувати факт постановлення 18.06.2024 Верховним Судом ухвали про передачу тотожної справи №922/4055/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

26.06.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 26.06.2024 по 28.06.2024 у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 призначено до розгляду у режимі відеоконференції справу №910/14358/23 за апеляційною скаргою Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 на 17.07.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який входив до складу суду, у відрядженні, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 прийнято справу № 910/14358/23 до провадження за апеляційною скаргою Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Тищенко О.В. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 на 14.08.2024.

13.08.2024 (згідно дати зверненя до системи «Електроний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСЕРВІС УКРАЇНА» надійшло клопотання, в якому відповідач повідомляє, що не буде приймати участь у судовому засіданні 14.08.2024 р., просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.

13.08.2024 (згідно дати зверненя до системи «Електроний суд») від Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення, в яких позивач-1 зазначає, що Велика Палата Верховного Суду, так і колегія суддів Касаційного господарського суду не заперечили відсутність проблематики в застосуванні відповідної постанови, зважаючи той факт, що до преамбули постанови було включено «З МЕТОЮ ВИКОНАННЯ МОБІЛІЗАЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ».

14.08.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. з 14.08.2024 по 17.08.2024 у відрядженні, а з 19.08 2024 по 23.08.2024, з 26.08.2024 о 30.08.2024, з 02.09.2024 по 06.09.2024 та з 09.09.2024 по 13.09.2024 у відпустці. Суддя Яковлєв М.Л. з 12.08.2024 по 30.08.2024 перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 призначено до розгляду у режимі відеоконференції справу №910/14358/23 за апеляційною скаргою Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 на 02.10.2024.

У судове засідання, що відбулось 02.10.2024 з`явились прокурор, представники позивача-1 та позивача-2, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Відповідач в судове засідання не з`явився, своїх представників не направив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією із системи «Електронний суд».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, впродовж 2022 року між ТОВ «Спецсервіс Україна», як продавцем, та Військовою частиною НОМЕР_1 , як покупцем, укладено 3 (три) договори на постачання товару, а саме:

Договір № 1 від 08.02.2022 на загальну суму 49 600, 00 грн, в тому числі ПДВ 8 266, 67 грн за умовами якого продавець зобов`язався поставити покупцю оливу відповідно до специфікації (пункти 1.1., 4.1. договору).

Договір № 14 від 21.04.2022 на загальну суму 42 336, 00 грн, в тому числі ПДВ 7056, 00 грн за умовами якого продавець зобов`язався поставити покупцю оливу відповідно до специфікації (пункти 1.1., 4.1. договору).

Договір № 15 від 21.04.2022 на загальну суму 8 064, 00 грн., в тому числі ПДВ 1 344, 00 грн за умовами якого продавець зобов`язався поставити покупцю мастило відповідно до специфікації (пункти 1.1., 4.1. договору).

За змістом договорів, які є ідентичними, постачання товару, оплата якого проводиться за загальним фондом державного бюджету України КПКВ 2101020/19, КЕКВ 2210, код видатків 014 (закупівля олив та мастил), здійснюється протягом двадцяти п`яти днів з дня підписання договору (пункт 2.1. договорів).

Відповідно до пункту 4.3. договорів розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати поставленого та належним чином прийнятого товару після надання продавцем покупцю у встановленому порядку наступних документів: рахунку-фактури та видаткової накладної.

За техніко-економічним обґрунтуванням доцільності укладення договорів, укладання договорів дозволить якісно проводити регламентні роботи на авіаційній техніці МІ-8-МСБВ та МІ-2, чим забезпечить високу бойову готовність військової частини НОМЕР_1 .

На виконання умов договорів між сторонами підписано видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару.

Відповідно до видаткової накладної №93 від 28.03.2022 ТОВ «Спецсервіс Україна» поставило на користь Військової частини НОМЕР_1 оливу СМ-4,5 загальною вартістю 49 600, 00 грн (з них ПДВ - 8 266, 67 грн). Платіжним дорученням №3037 від 28.03.2022 Військова частина НОМЕР_1 перерахувала на користь ТОВ «Спецсервіс Україна» 49 600, 00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №240 від 10.05.2022 ТОВ «Спецсервіс Україна» поставило на користь Військової частини НОМЕР_1 оливу СМ-4,5 загальною вартістю 42 336, 00 грн (з них ПДВ - 7 056, 00 грн). Платіжним дорученням №3324 від 10.05.2022 Військова частина НОМЕР_1 перерахувала на користь ТОВ «Спецсервіс Україна» 42 336, 00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №241 від 13.04.2022 ТОВ «Спецсервіс Україна» поставило на користь Військової частини НОМЕР_1 оливу СМ-4,5 загальною вартістю 8 064, 00 грн (з них ПДВ - 1 344, 00 грн). Платіжним дорученням №3325 від 10.05.2022 Військова частина НОМЕР_1 перерахувала на користь ТОВ «Спецсервіс Україна» 8 064, 00 грн.

Всього поставлено оливи на суму 100 000, 00 грн, з яких 16 666, 00 грн податку на додану вартість.

02.03.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», якою визначив що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, в тому числі, Збройних Сил та військових частин, обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Листом №15/1-3567вих-23 від 29.06.2023 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повідомила Вінницьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони про те, що окремими військовими частинами в порушення положень пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови КМУ №178 укладались договори з включенням до ціни товарів податку на додану вартість. До листа додано: копію листа Командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 12.06.2023 №350/129/134/2/361, копію договору про постачання товару від 08.02.2022 №1, копію договору про постачання товару від 21.04.2022 №14 з додатками, копію договору про постачання товару від 21.04.2022 №15

Листами №7/2412 від 05.07.2023, №7/2413 від 05.07.2023 та №7/2414 від 05.07.2023 Вінницька Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повідомила Військову частину НОМЕР_1 про необхідність здійснення частиною представництва законних інтересів держави щодо визнання недійсними пунктів 4.1. договорів про поставку товарів та про повернення сплачених у 2022 році коштів у виді податку на додану вартість за вказаними договорами поставки у загальному розмірі 16 666, 00 грн.

Крім того, листами №7/2415 від 05.07.2023, №7/2416 від 05.07.2023 та №7/2417 від 05.07.2024 Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повідомила Міністерство оборони України про необхідність стягнення з ТОВ «Спецсервіс Україна» 16 666, 00 грн ПДВ.

Вказані листи залишились без реагування.

Листом №7/3025 від 25.08.2023 та №7/3023 від 25.08.2023 Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повідомила Міністерство оборони України та Військову частину НОМЕР_1 про намір звернутись до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Спецсервіс Україна» в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 про визнання недійсними пунктів договорів в частині включення до ціни договору суми 20% податку на додану вартість та стягнення 16 666, 00 грн податку.

Оскільки відповідач не повернув безпідставно отримані кошти у вигляді податку на додану вартість, та у зв`язку із неправомірним включенням до договорів умов щодо сплати 20% ПДВ, прокурор звернуся до суду з розглядуваним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, операції з постачання товару, визначені договорами, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою. Проте, всупереч постанові КМУ №178 такі операції оподатковувались за ставкою 20%.

Неповернення ТОВ «Спецсервіс Україна» безпідставно отриманого податку на додану вартість у розмірі 16 666, 00 грн (ПДВ) стало підставою для звернення з позовом до суду про визнання недійсними договорів в частині та стягнення грошових коштів.

Крім того, за час безпідставного утримання суми податку на додану вартість прокурором заявлено вимоги про стягнення 3 418, 52 грн інфляційних втрат та 675, 76 грн 3% річних.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що оскаржувані договори не є такими, що укладені на виконання мобілізаційних завдань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до операцій з поставки мастил нульової ставки оподаткування та як наслідок - відсутність підстав, для визнання недійсними пунктів договорів.

Серед іншого суд першої інстанції також звертав увагу, що Прокурором не доведено, а судом не встановлено на підставі зібраних в матеріалах справи доказів існування обставин, якими було мотивовано звернення до суду з вимогами про визнання недійсним пунктів договорів, а саме наявності правових підстав для звільнення спірної операції поставки товарів за вказаними договорами від оподаткування податком на додану вартість в силу приписів підпункту г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності будь-якого іншого обґрунтування прокурором його доводів щодо наявності підстав для визнання п. 4.1. спірних договорів в частині включення до загальної суми договору податку на додану вартість у розмірі згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України , суд, враховуючи такі основні засади (принципи) господарського судочинства як: змагальність сторін, диспозитивність та пропорційність, приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Також суд першої інтонації вказав, що податок на додану вартість завжди спрямовується до державного бюджету, не є прибутком продавця, то сплата Військовою частиною на користь відповідача 20% податку, який в подальшому і справляється до державного бюджету України, не свідчить про порушення інтересів держави.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у прокурора правових підстав для звернення з відповідним позовом до суду.

Проте, колегія суддів вважає такі доводи суду першої інстанції помилковими та передчасними з огляду на наступне, заступник керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону зазначалося про невідповідність змісту оспорюваних договорів у частині включення ПДВ до їх договірних цін вимогам пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанови № 178 з огляду на наступні положення законодавства.

Згідно з пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

У вступній частині постанови № 178 зазначено, що її прийнято відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України.

Пунктом 1 постанови № 178 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Указані положення законодавства (як ПК України, так і постанови № 178) не містять застережень щодо їх застосовності лише при виконанні мобілізаційних завдань (замовлень).

За ч. 1 ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Пунктами 1-2 § 29 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, визначено, що акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов. Постанови Кабінету Міністрів видаються, зокрема, з питань затвердження правил та в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання.

Проекти актів Кабінету Міністрів оформляються згідно з Правилами підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870 (абз. 1 п. 5 § 32 указаного Регламенту).

Пунктом 1 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870, передбачено, що ці Правила визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроєктувальної техніки.

Згідно з п. 11 Правил проект постанови складається з назви, вступної та постановляючої частини і у разі потреби додатків.

Відповідно до п. 13 Правил у вступній частині постанови: визначається (у стислій формі) мета прийняття та/або зазначається акт законодавства, відповідно до якого чи на виконання якого постанова приймається; зазначається: «Кабінет Міністрів України постановляє:».

Вступна частина постанови № 178 сформульована наступним чином: «З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», та відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України Кабінет Міністрів України постановляє:».

Отже, виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану є метою прийняття постанови № 178.

Актом законодавства, відповідно до якого прийнято постанову № 178, як убачається з вступної частини останньої, є пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України.

У свою чергу постановляюча частина постанови повинна містити, зокрема, нормативні положення та норми, пов`язані з набранням чинності постановою (абз. абз. 1,2, 6 п. 14 Правил).

Пунктом 15 Правил, структурно постановляюча частина постанови викладається у такій послідовності: пункти, що містять нормативні положення; пункти, що стосуються внесення змін до постанов (розпоряджень) або визнання їх (окремих норм) такими, що втратили чинність; пункти, що містять окремі доручення; пункт, що стосується визначення дати набрання чинності постановою.

Пунктом 1 постановляючої частина постанови № 178 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Пунктом 2 постановляючої частина постанови № 178 вказано, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Отже, нормативне положення, встановлене цим рішенням Уряду України, викладене в п. 1 постанови № 178, а її п. 2 містить норму, пов`язану з набранням нею чинності.

Зміст нормативного положення, закріпленого в п. 1 постанови № 178, свідчить, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою незалежно від того, чи здійснюються такі операції за договорами, укладеними на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), чи на виконання інших господарських договорів.

Враховуючи зазначене, висновки до яких прийшов суд за результатами розгляду позовної заяви заступника керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ґрунтуються на помилковому ототожненні мети укладення постанови № 178 з метою укладення господарських договорів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України.

Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції судом першої інстанції неправильно розтлумачено п. 1 постанови № 178, здійснено його інтерпретацію без урахування п. п. 1-2 § 29, абз. 1 п. 5 § 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, п. п. 1, 11, 13, абз. абз. 1, 2, 6 п. 14, п. 15 Правил.

У зв`язку із цим місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про необхідність укладення договорів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України саме на виконання мобілізаційних завдань як умови застосування нульової ставки ПДВ, що призвело до помилкового застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, які не підлягали застосуванню, а саме - ст. ст. 1,3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2018 № 1043-0039 «Про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період».

З огляду на вищевикладене, оскільки пунктом 4.1. Договору №14 від 21.04.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ 20%, пунктом 4.1. Договору №15 від 21.04.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ 20%, пунктом 4.1. Договору №1 від 08.02.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ 20%, що укладені між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСЕРВІС Україна» до ціни договорів незаконно включено суму ПДВ, а саме: 16 666, 66 грн, за придбання позивачем-2 товарів для забезпечення транспорту, що суперечить положенням ПК України та постанови № 178, наявні підстави для визнання недійсними положень таких договорів в частині включення до ціни правочинів ПДВ.

Зокрема, зміст оспорюваних правочинів у цій частині суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договорів недійсними у цій частині.

Щодо неправильного застосування пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 cm. 195 ПК України, п. 1 постанови №178 та cm. cm. 1, 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зміст постанови № 178 свідчить, що вона розрахована на її застосування в умовах введеного в Україні правового режиму воєнного стану та на час його введення, що зумовлюється, зокрема, темпорально визначеними межами її застосовності.

Кабінет Міністрів України, будучи в силу ст. 117 Конституції України суб`єктом нормотворчості, шляхом прийняття постанови № 178 прагнув врегулювати суспільні відносини на період дії правового режиму воєнного стану.

Зважаючи на те, що постановою № 178 установлюється «інший випадок, передбачений законодавством» щодо застосування нульової ставки податку на додану вартість (а саме - потреба забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави), який згадується в пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України, то прийняттям цієї постанови Уряд України прагнув урегулювати суспільні відносини щодо застосування нульової ставки такого податку в період воєнного стану в зв`язку із потребою забезпечити оборону держави, захист безпеки її населення та інтересів.

Натомість, помилкове ототожнення мети прийняття постанови № 178 із метою укладення договорів, до яких, як необгрунтовано вважає суд першої інстанції, вона застосовується, зумовлює те, що це рішення Уряду України буде направлено на регулювання тих суспільних відносин, які ніколи не можуть виникнути в умовах воєнного стану, позаяк така неможливість обумовлена законодавством.

Так, за ч. 1 ст. З Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації.

Зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема, доведення основних показників мобілізаційного плану, укладання договорів (контрактів) на виконання підприємствами, установами і організаціями мобілізаційних завдань (замовлень), поставку матеріально-технічних ресурсів, виконання робіт та надання послуг в особливий період (ч. 3 ст. 3 указаного Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

В свою чергу, за ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізації становить: переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду; переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Тобто, укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) не є змістом мобілізації, а належить до комплексу заходів із мобілізаційної підготовки.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено поняття «мобілізаційна підготовка», якою є комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Таким чином, мобілізаційна підготовка як комплекс відповідних заходів (у тому числі й укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), що є змістом указаної підготовки) здійснюється в мирний час із метою підготовки державного апарату та економіки до мобілізації та виконання відповідних функцій в особливий період.

Враховуючи наведене, укладення та виконання договорів на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) у період воєнного стану унеможливлено вказаними нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тобто, прокурор правомірно наполягає на помилковості позиції про застосування постанови № 178 виключно до договорів на виконання мобілізаційних завдань, на відсутності підстав для розширеного тлумачення п. 1 цієї постанови.

У цьому контексті були висловлені відповідні правові висновки окремими суддями судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 820/3556/17.

У даному випадку п. 1 постанови № 178 має певну логічно-правову конструкцію, яка повинна інтерпретуватися без добудови її фактичного, дослівного змісту.

Щодо неправильного застосування cm. cm. 43, 50, 54, 58 Податкового кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд, серед іншого, вказував, що ПДВ завжди спрямовується до державного бюджету, не є прибутком продавця, то сплата військовою частиною на користь відповідача 20% податку, який в подальшому і справляється до державного бюджету України, не свідчить про порушення інтересів держави.

Проте, за змістом п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та / або грошового зобов`язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до абз. абз. 1, 2 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Статтею 102 ПК України визначено строк давності, який становить 1095 днів.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити, зокрема, суму грошових зобов`язань, передбачених цим Кодексом, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

При цьому на підставі абз. абз. 1, 4 п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації.

Таке податкове повідомлення-рішення, в силу вимог пп. 1 пп. 58.1.1 п. 58.1 ст. 58 ПК України, містить, зокрема, суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків.

Враховуючи викладене, у випадку визначення розміру податкових зобов`язань із ПДВ не у відповідності до вимог податкового законодавства (зокрема, із помилковим застосуванням ставки цього податку) платник ПДВ зобов`язаний привести свою податкову звітність у відповідність із положеннями податкового законодавства, у тому числі - шляхом зменшення розміру цих зобов`язань.

У разі виявлення контролюючим органом випадків визначення платником податку розміру податкових зобов`язань з ПДВ не у відповідності до вимог податкового законодавства (зокрема, із помилковим застосуванням ставки цього податку), контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити правильний розмір ПДВ шляхом надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення.

Тобто, єдиним і невідворотнім наслідком завищення розміру грошових зобов`язань зі сплати ПДВ є або самостійне його приведення платником ПДВ у відповідність із вимогами законодавства, або вчинення таких дій контролюючим органом.

При цьому, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (п. 43.1 ст. 43 ПК України).

Відповідно до п. п. 43.2, 43.3 ст. 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та І або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення.

Викладене свідчить, що платник ПДВ має право на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, реалізація чого залежить від дій самого платника такого податку (наявності в нього податкового боргу, подання ним відповідної заяви).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновок місцевого господарського суду про відсутність порушення інтересів держави, позаяк ПДВ завжди сплачується до бюджету, не враховує викладених положень податкового законодавства про наявність можливості повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань зі сплати податку.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проте судом першої інстанції не враховано, що матеріали справи не містять доказів обставин відображення в податковому обліку та звітності відповідача операцій із постачання товарів за оспорюваними договорами із застосуванням ставки ПДВ, відмінної від нульової, та, як наслідок, сплати ним коштів, отриманих від військової частини, до Державного бюджету України як ПДВ.

Отже суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо обставини сплати ПДВ відповідачем до бюджету, оскільки такі обставини не з`ясовані судом, не підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

За відсутності податкових накладних, складених на дату виникнення податкового обов`язку, за операціями з постачання товарів, зумовленими оспорюваними договорами, відсутності податкових декларацій із ПДВ і платіжних доручень про сплату відповідних коштів до бюджету рішення суду в цій частині ґрунтується на припущенні сплати відповідачем ПДВ до бюджету, що є неприпустимим.

Той факт, що ПДВ завжди підлягає сплаті до Державного бюджету України, сам по собі не свідчить про сплату коштів, отриманих Постачальником від військової частини, до бюджету в даному конкретному випадку.

Ураховуючи викладене, за відсутності підстав звільнення від доказування, визначених ст. 75 ГПК України, оскаржуване рішення суду в цій частині прийняте з порушенням ст. ст. 74, 86 ГПК України при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи.

Помилковою підставою відмови в задоволенні позову прокурора, як вказувалося, є й те, що ПДВ завжди спрямовується до державного бюджету, не є прибутком продавця, тому сплата військовою частиною на користь відповідача 20% податку, який в подальшому і справляється до державного бюджету України, не свідчить про порушення інтересів держави.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У п. 78 постанови Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21 щодо застосування ст. 1212 ЦК України в подібних правовідносинах наведено правовий висновок, за якого помилкова сплата (в разі її наявності) відповідачем ПДВ з операції з постачання товарів, звільненої від оподаткування, не може бути підставою для покладення понесених відповідачем витрат у вигляді сплати відповідних сум ПДВ на позивача як покупця відповідного товару.

Враховуючи викладене, висновок про подальшу сплату коштів, отриманих як ПДВ, до Державного бюджету України не впливають на обставини, що мають значення для справи, а, отже, й не спростовують позовних вимог прокурора.

Водночас, указуючи про відсутність порушення інтересів держави в цьому випадку, суд першої інстанції не врахував наведеного висновку Верховного Суду, чим порушим вимоги ст. 236 ГПК України.

Щодо неповного з`ясування інших обставин, які мають значення для справи

Так, у листі-роз`ясненні Державної податкової служби України від 29.07.2022 № 8271/6/99-00-21-03-02-06, який є у відкритому доступі, контролюючий у розумінні ст. 41 ПК України орган указував, що нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V ПК України та постанови № 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою № 178.

Також, державним органом контролю у сфері оподаткування зазначено, що норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

Також ДПС України наголосила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених постановою № 178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Варто зазначити, що відповідно до листа Державної податкової служби України від 28.12.2022 № 12537/5/99-00-21-03-02-05 щодо застосування до операцій з постачання запасних частин та комплектуючих до транспортних засобів нульової ставки податку на додану вартість, з урахуванням положень постанови № 178, встановлено наступне, а саме: «нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПК України та постанови № 178, застосовується безпосередньо як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтра, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки та колісні на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою № 178».

Також, Державною податковою службою України за зверненнями Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МО України від 07.04.2023 № 266/2269, від 21.04.2023 № 286/2555 та від 24.04.2023 № 286/2597 щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України, якщо такі операції здійснюються, починаючи з 24.02.2022, надано індивідуальну податкову консультацію від 07.06.2023 № 1372/ІПК/99-00-04-02-03-05, якою роз`яснено, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПК України та постанови № 178 застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючи рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категорії суб`єктів, що визначені постановою № 178.

Таким чином, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПК України нульова ставка податку на додану вартість до операцій з постачання товарів, що використовуються для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту визначеним категоріям отримувачів, які беруть участь у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави застосовується при дотриманні вимог, визначених постановою № 178.

Цю індивідуальну податкову консультацію зареєстровано в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, її знеособлена форма міститься у вільному доступі в мережі Інтернет і доступна за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/registers/ipk.

Аналізуючи вказані роз`яснення, можна прийти до висновку про наявність підстав для застосування нульової ставки податку на додану вартість та визнання недійсними пунктів 4.1. договорів, укладених між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «СПЕЦСЕРВІС УКРАЇНА».

Тобто, при оподаткуванні операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України, в тому числі військової частини НОМЕР_1 , якщо такі операції здійснюються за договорами, укладеними починаючи з 24.02.2022, застосовується нульова ставка ПДВ при дотриманні вимог, визначених постановою № 178, яка не містить нормативних правил щодо укладення таких договорів для виконання мобілізаційних завдань (замовлень).

Щодо доводів прокурора про повернення з бюджету на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону 2684,00 грн судового збору, сплаченого за 1 позовну вимогу майнового характеру про стягнення 20 760,28 грн, яка була сплачена відповідачем добровільно, що стало підставою для закриття провадження у справі № 910/14358/23 в цій частині.

Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі № 910/14358/23 закрито провадження у справі в частині позовних про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСЕРВІС УКРАЇНА» 20 760, 28 грн визначених як сума податку на додану вартість розрахована із загальної вартості 100 000,00 грн за поставку оливи відповідно до специфікації (Додатки до договорів) (ДК 021:2015 0921110-2 олива та мастило). Відмовлено в задоволенні заяви в частині повернення прокурору суми сплаченого судового збору. Ухвала набрала законної сили 12.10.2023 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.

В свою чергу, прокурор не обмежений в праві звернутись з апеляційною скаргою на вказану ухвалу в строк та в порядку перебаченому ГПК України, прохальна частина апеляційної скарги Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 не містить вимоги щодо перегляду або скасування вказаної ухвали.

Колегія суддів ввабчає за необхідне зазначити, що у разі незгоди з висновками викладеними в ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі № 910/14358/23 щодо відмови у поверненні судового збору, прокурор не обмежений у праві звернутись до апеляційного суду з відповідною апеляційною скаргою у строки та у порядку передбаченому ГПК України.

Тому, апеляційний суд вважає, безпідставними та необґрунтованими доводи прокурора у відповідній чатсині.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/14358/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги Заступника керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» про визнання недійсними пунктів 4.1. договорів, та стягнення з відповідача 20 760, 28 грн, з яких: 16 666, 00 грн ПДВ, 3 418, 52 грн інфляційних втрат, 675, 76 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду, з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанції (судовий збір) покладаються на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону - задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/14358/23 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону - задовольнити.

Визнати недійсним пункт 4.1 Договору №1 від 08.02.2022, в частині включення до ціни позову суми ПДВ 20%, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦСЕРВІС УКРАЇНА".

Визнати недійсним пункт 4.1 Договору №14 від 21.04.2022, в частині включення до ціни позову суми ПДВ 20%, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦСЕРВІС УКРАЇНА".

Визнати недійсним пункт 4.1 Договору №15 від 21.04.2022, в частині включення до ціни позову суми ПДВ 20%, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦСЕРВІС УКРАЇНА".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦСЕРВІС УКРАЇНА" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 9, код ЄДРПОУ 41599113) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ідентифікаційний код 38296363) 12 078 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 16.10.2024.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

М.Л. Яковлєв