Ухвала

від 12.12.2023 по справі 335/3676/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.12.2023 Справа № 335/3676/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/3676/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/979/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Запоріжжя, громадянки України, яка має вищу освіту, не заміжня, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є фізичною особою-підприємцем, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

представника потерпілого КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради адвоката ОСОБА_8 ,

захисника - адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 .

Представник потерпілого КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради адвокат ОСОБА_8 , прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 25 квітня 2023 року, яким ОСОБА_6 визнано невинуватою та виправдано її на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, за недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.

Цивільний позов КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 196 501 грн 05 коп. ухвалено залишити без розгляду.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду від 15 листопада 2021 року, на майно, вилучене в ході проведення обшуку 11 листопада 2021 року, у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на: комп`ютер (моноблок) марки «ASUS» з номером «JAPTCJ00K012443» та блок живлення до нього; документацію на 512 аркушах, ноутбук марки «ACER» в корпусі чорного кольору з серійним номером: S/N:NHQ2XEU002808032BE3400, та блок живлення до нього, КНП «ОМЦССЗ» ЗОР особова справа ОСОБА_6 , головний бухгалтер; флеш-накопичувач блакитного кольору «16GB HI-RALItm».

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційнійскарзі представникпотерпілого КНП«Обласний медичнийцентр серцево-судиннихзахворювань» Запорізькоїобласної ради адвокат ОСОБА_8 просить оскаржуваний вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на два роки. Цивільний позов КНП "Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань" задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що КНП "Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань" Запорізької обласної ради створено за рішенням Запорізької обласної ради №5 від 27 лютого 2020 року. Зазначена інформація розміщена на сайті Запорізької обласної ради, де також розміщено статут Потерпілої особи, за яким відповідно до пункту 1.4 засновником, Власником та органом управління майна Підприємства є обласна рада (надалі - Засновник). Підприємство є підпорядкованим, підзвітним підконтрольним Засновнику та за галузевою спрямованістю підвідомчим Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: Районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Цим же законом передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Окрім того,потерпілий є одержувачем бюджетних коштів.

Відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу України, одержувач бюджетних коштів - господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України від 22.12.2011 року №1691 «Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів» всі відповідні організації вносяться до цього реєстру, що є відкритим та розміщеним на сайті Державної казначейської служби.

Потерпілий зареєстрований в цьому реєстрі як одержувач бюджетних коштів за відповідним номером 23418.

Таким чином, будь-яка шкода, заподіяна КНП Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань Запорізької обласної ради, фактично є шкодою, що заподіяна майну Запорізької обласної ради, та відповідній територіальній громаді, про що і було зазначено в обвинувальному акті.

Вищевказані відомості є загальнодоступними та відкритими на державних сайтах, а тому не потребували будь-якого їх окремого збирання та долучення до матеріалів кримінального провадження.

Крім цього, розтрата (в чому обвинувачується ОСОБА_6 - це незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні.

Так, остаточний розрахунок з працівниками, котрі не були звільнені, без сумніву підпадає під визначення «незаконне» і «безоплатне», оскільки внаслідок перерахунку грошових коштів потерпілі нічого не отримали.

Також, представник не погоджується з висновком суду про те, що подальше визнання відділом кадрів недійсним записів від 30 червня 2021 року про звільнення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не свідчить про те, що самих наказів про звільнення не існувало, і що обставини, які були підставою для скасування виплати належних звільненим працівникам сум, були доведені головному бухгалтеру ОСОБА_6 до підписання нею електронним цифровим підписом відомостей про розподіл витрат, з огляду на те, що жодних підстав для «скасування» виплат з`явитись не могло, оскільки не було підстав для їх нарахування.

Надалі судом цьому дана оцінка, та маються посилання на накази про звільнення від 15 липня 2021 року вищевказаних співробітників. Правомірність цих наказів, при цьому, не ставиться судом під сумнів, разом з цим, це виключає наявність будь-яких інших наказів, оскільки працівники вже були б звільненні.

Окрім того, висновки суду та позиція обвинуваченої, щодо правомірності розрахунку з працівниками за нібито їх звільнення 30 червня 2021 року прямо суперечить нормам Кодексу законів про працю.

За статтею 116 КЗПП України передбачено: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Проте, обвинувачена вказуючи, що працівники вже були звільнені 30 червня 2021року, не проводить розрахунку з ними, як це передбачено вищевказаним законом, здійснюючи тим самим інше правопорушення.

Окрім того, за статтею 38 КЗПП України передбачено, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.

Так, свідок ОСОБА_12 в своїх показаннях зазначила: «Фактично 01 липня 2021 року вона продовжувала працювати, підшивала документи, працювала у програмі, хоча вона вийшла на підприємство лише для того, щоб забрати трудову книжку. Крім того, у цей день вона передавала свою робочу документацію іншій особі, яку представили, як бухгалтера».

З огляду на це, обвинувачена, будучи фахівцем в галузі трудових відносин, оскільки обіймала посаду головного бухгалтера, достеменно знала, що ОСОБА_12 не може вважатись звільненою, оскільки продовжила працювати після звільнення 30 червня 2021 року, котре мало місце на думку обвинуваченої. А відтак і не було підстав для нарахування їй виплат, котрі проводяться при звільненні.

Окрім цього, у вироку суду вказано, що обвинувачена зазначала, що на момент підписання відомостей про розподіл виплат вона усвідомлювала, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 звільнені з КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР наказами від 30 червня 2021 року.

Разом з тим, таке твердження прямо суперечить нормам закону, зокрема за статтею 47 КЗПП України, за якою «Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення». Однак, усі свідки повідомляли, що ніяких наказів про звільнення не отримували ані 30 червня 2021 року, ані 01 липня 2021 року.

Водночас, обвинуваченій, в силу посадових обов`язків головного бухгалтера, точно були відомі відповідні статті (38, 47, 116) КЗПП України, і без наявності таких наказів на руках у ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вона точно знала, що зазначені особи не можуть вважатись звільненими 30 червня 2021 року, а тому свідомо провела розрахунок з особами, що не звільнились. Окрім того, ОСОБА_12 за власним твердженням ще й продовжила працювати 01 липня 2021 року, чим фактично анулювала своє звільнення 30 червня 2021 року, навіть якби воно було.

В апеляційнійскарзі прокурор просить під час апеляційного розгляду для усунення невідповідностей висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, повторно допитати представника потерпілого, свідка ОСОБА_14 ; повторно дослідити письмові докази: особову картку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його заяву про прийняття на роботу від 04 грудня 2015 року, наказ КУ «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради № 198-кв від 04 грудня 2015 року «Про прийом Бабенка», заяву ОСОБА_11 про звільнення від 01 липня 2021 року, наказ КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 15 липня 2021 року № 235-кв «Про звільнення ОСОБА_11 », повідомлення КНП«Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від02 липня 2021 року № 337 про надання підтверджуючих документів про звільнення та надання пояснень з приводу відсутності на роботі, лист КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 15 липня 2021 року № 376 про необхідність отримати трудову книжку, ОСОБА_11 перебував у трудових відносинах із КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, де працював на посаді фахівця з публічних закупівель бухгалтерсько-економічної служби, з якої був звільнений, згідно з наказом з 15 липня 2021 року за власним бажанням (т.2 а.п. 24-31); особову картку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її заяву про прийняття на роботу від 25 листопада 2013 року, наказ КУ «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради № 69-0 від 25 листопада 2013 року «Про прийом на роботу», заяви ОСОБА_12 про звільнення від 01 липня 2021 року, наказ КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 15 липня 2021 року № 234-кв «Про звільнення ОСОБА_12 », повідомлення КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 02 липня 2021 року № 336 про надання підтверджуючих документів про звільнення та надання пояснень з приводу відсутності на роботі, лист КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 15 липня 2021 року № 375 про необхідність отримати трудову книжку встановлено, що ОСОБА_12 перебувала у трудових відносинах із КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, де працювала на посаді заступника головного бухгалтера бухгалтерсько-економічної служби, з якої була звільнена, згідно наказу, з 15 липня 2021 року за власним бажанням (т.2 а.п. 32-38); особову картку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наказ КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР № 225-кв від20 липня 2020 року «Про прийняття на роботу», заяви ОСОБА_13 про звільнення від 01 липня 2021 року,наказ КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 15 липня 2021 року № 236-кв «Про звільнення ОСОБА_13 », повідомлення КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 02 липня 2021 року № 338 про надання підтверджуючих документів про звільнення та падання пояснень з приводу відсутності на роботі, лист КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 15 липня 2021 року № 377 про необхідність отримати трудову книжку встановлено, що ОСОБА_13 перебувала у трудових відносинах із КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, де працювала на посаді бухгалтера бухгалтерсько-економічної служби, з якої була звільнена, згідно з наказом, з 15 липня 2021 року за власним бажанням (т.2 а.п. 39-44); акти про відсутність на роботі від 02 липня 2021 року з 05 січня 2021 року 09 липня 2021 року з 12 липня 2021 року -15 липня 2021 року (т.2 а.п. 49-57); витяг з відомості про розподіл виплат КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР №210701РВ000020165822 (т.2 а.п. 19); висновок експертів №1194/1195/21 від04 липня 2021 року (т.2 а.п. 82-86).

Оскаржуваний вирок просить скасувати повністю як незаконний у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посаду головного бухгалтера строком на 1 рік.

Так, прокурор зазначає, що в основу вироку покладено показання обвинуваченої ОСОБА_6 , яка свою провину, в інкримінованому їй злочині, не визнала, свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .

Водночас, показання обвинуваченої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 не узгоджуються між собою та показаннями інших свідків, та матеріалами кримінального провадження.

Також, обвинувачена ОСОБА_6 у своїх показаннях підтвердила, що нею, як головним бухгалтером, була підписана відомість про розподіл виплат № НОМЕР_1 від 01 липня 2021 року, на підставі якої тим працівникам, які звільнялись, були виплачені належні їм при звільненні суми. У вироку суд зазначає, що обвинувачена усвідомлювала, що ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 звільнені з КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР з 30 червня 2021 року. Але, при цьому, не було проведено розрахунок з останніми у день їх звільнення з невідомих причин.

Крім того, відомість про розподіл виплат була підписана 01 липня 2021 року, в той день, коли ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 прийшли на підприємство і вже знали про те, що фактично їх не звільнили і ними були написані нові заяви про звільнення. Крім того, обвинувачена знала, що наказів про звільнення від 30 червня 2021 року на руках у ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 не було. В той день було видано лише наказ про звільнення ОСОБА_6 . Також, обвинувачена була обізнана про те, що свідок ОСОБА_12 01 липня 2021 року продовжувала працювати на своєму робочому місці, натомість вона та ОСОБА_13 покинули свої робочі місця.

Суд критично поставився до показань свідка ОСОБА_14 , зазначивши, що вона є зацікавленою особою у результатах розгляду кримінального провадження, оскільки досі перебуває у трудових відносинах із КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР. Проте, суд не врахував те, що свідок ОСОБА_14 була приведена судом до присяги, попереджена про дачу завідомо неправдивих показань як під час проведення досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Крім того, свідок не є представником потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, ніяким чином не представляє інтереси КНП у суді, тому результат розгляду даного кримінального провадження на неї ніяк не вплине.

У вироку суд посилається на те, що визнання відділом кадрів недійсними записів від 30 червня 2021 року про звільнення ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 не свідчить про те, що самих наказів про звільнення не існувало, і що обставини, які були підставою для скасування виплати належних звільненим працівникам сум, були доведені головному бухгалтеру ОСОБА_6 до підписання нею електронних цифровим підписом відомості про розподіл виплат від 01 липня 2021 року. Це твердження суду спростовується тим, що звільнені 30 червня 2021 року працівники, 01 липня 2021 року прийшли зранку на підприємство за трудовими книжками. Проте трудові книжки їм видані не були, оскільки накази про їх звільнення не видавались. У зв`язку з чим, ними були написані нові заяви про звільнення з 01 липня 2021 року. Також, свідок ОСОБА_15 у своїх поясненнях зазначив, що 01 липня 2021 року близько 13:00 директору підприємства на телефон прийшло повідомлення про виплату заробітної плати працівникам, тобто на той момент ОСОБА_6 вже знала про те, що записи в трудових книжках були зроблені помилково та накази про звільнення ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 не видавались. Крім того, ОСОБА_6 знала про те, що працівниками написані нові заяви про звільнення, датовані 01 липня 2021 року, у яких вказані причини для звільнення, які зобов`язують директора підприємства звільнити працівників в день написання заяви. Проте, жодних підтверджуючих документів надано не було. Вказані заяви були надані директору вже після нарахування та виплати заробітної плати та сум, які нараховуються при звільненні. Тобто, головний бухгалтер зробила розрахунок з працівниками, не дочекавшись наказів про звільнення від 01 липня 2021 року. Крім того, у звільнених працівників на руках не було наказів про їх звільнення від 30 червня 2021 року. Вказані обставини підтверджують наявність умислу у діях обвинуваченої.

У ході судового розгляду встановлено, що нарахування належних при звільненні працівників сум здійснюється на підставі, у тому числі, наданих відділом кадрів документів, табелів обліку робочого часу, а також кількість невикористаних працівниками, які звільняються, відпусток. Водночас, свідок ОСОБА_14 зазначила, що відділ кадрів не надавав інформацію бухгалтерії з приводу кількості днів невикористаної відпустки ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , оскільки станом на 01 липня 2021 року відсутні були підстави для надання таких відомостей, так як вказані особи звільнені не були.

Крім того, у вироку суду зазначено, що стороною обвинувачення нібито не доведено, що дії обвинуваченої ОСОБА_6 призвели до незаконної виплати працівникам ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 сум і що внаслідок таких дій особи отримали якусь вигоду, поліпшили своє майнове становище, оскільки у подальшому їх все одно було звільнено на підставі наказів від 15 липня 2021 року. Вказане твердження суду свідчить про те, що судом фактично визнано існування двох наказів про звільнення працівників як 30 червня 2021 року (існування яких підтверджується лише показаннями звільнених свідків та помилковими записами у трудових книжках), так і наказів від15 липня 2021 року, які долучені до матеріалів кримінального провадження та ніким зі свідків не оскаржувались, тобто є дійсними. До матеріалів кримінального провадження долучено висновок експертів №1194/1195-21 від 04 листопада 2021 року, яким документально підтверджується перерахування заробітної плати на банківські карткові рахунки 01 липня 2021 року, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» у загальній сумі 196501,05 грн. Тобто, перерахування грошових коштів здійснювалось на підставі наказів від 30 червня 2021 року, які стороною захисту так суду і не надані. Крім того, у трудових книжках звільнених працівників міститься запис від 30 червня 2021 року про те, що попередній запис у трудовій книжці, тобто про звільнення, є недійсним. Таким чином, здійснюючи розрахунок при звільненні 01 липня 2021 року обвинувачена ОСОБА_6 не мала на те законних підстав, через що ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 отримали грошові кошти, які станом на 01 липня 2021 року отримати не повинні були.

Отже, прокурор вважає, що всі зібрані докази в їх сукупності, підтверджують фактичні обставини в кримінальному провадженні, встановлені в спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, а також доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України.

В запереченнях на апеляційні скарги захисник-адвокат ОСОБА_9 зазначає, про те, що не згоден з твердженням сторони обвинувачення про те, що під час допиту обвинувачена та свідки вказали на існування наказів про звільнення вказаних вище свідків від 30 червня 2021 року. На переконання сторони обвинувачення, відсутність даних наказів у матеріалах кримінального провадження вказує на те, що такі накази не існували.

Дане твердження захисник вважає хибним та таким, що спростовується показаннями обвинуваченої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_13 .. ОСОБА_12 .. ОСОБА_11 , копіями трудових книжок свідків, а також показаннями свідка ОСОБА_14 , що працює на посаді старшого інспектора з кадрів КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР.

Підстав сумніватися у істинності показань вказаних свідків судом не встановлено.

При цьому, суд обґрунтовано до показань свідка ОСОБА_14 поставився критично.

Відсутність наказів про звільнення свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 в матеріалах кримінального провадження на думку сторони захисту, навпаки свідчить про неповноту, однобічність та упередженість, проявлену стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення навіть не знала про існування цих наказів та записів, зроблених у трудових книжках.

Під час досудового розслідування навіть не були допитані в якості свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_12 .. ОСОБА_11 , що також підтверджує неналежність досудового розслідування та незаконне кримінальне переслідування.

Отже, доводи сторони обвинувачення щодо неузгодженості показань обвинуваченої ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_13 ОСОБА_12 , ОСОБА_11 є необґрунтованими та безпідставними.

Також, захисник не погоджується з твердженням сторони обвинувачення про те, що суд у вироку необґрунтовано зазначив, що визнання відділом кадрів недійсними записів від 30 червня 2021 року про звільнення ОСОБА_13 , ОСОБА_12 .. ОСОБА_11 не свідчить про те, що самих наказів про звільнення не існувало, і що обставини, які були підставою для скасування виплати належних звільненим працівникам сум, були доведені головному бухгалтеру ОСОБА_6 до підписання нею електронним цифровим підписом відомості про розподіл виплат від 01 липня 2021 року.

Цей аргумент спростовується тим, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , пояснили, що 01 липня 2021 року вони прийшли до КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР з метою отримання своїх трудових книжок, які їм відмовили віддавати 30 червня 2021 року.

Також, даний аргумент спростовується записами, зробленими в трудових книгах про звільнення ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , з зазначенням номеру та дати наказу, а також правової підстави звільнення.

Сторона обвинувачення не довела, що дії обвинуваченої ОСОБА_6 призвели до незаконної виплати працівникам ОСОБА_13 .. ОСОБА_12 , та ОСОБА_11 сум, та що внаслідок таких дій треті особи отримали якусь вигоду, поліпшили своє майнове становище, оскільки у подальшому їх все одно було звільнено на підставі наказів і належні їм при звільненні суми мали бути б виплачені у день їх звільнення.

Отже, твердження сторони обвинувачення зводиться лише до формальної незгоди з вироком та наданням власної вигідної оцінки доказам.

Суд також обґрунтовано дійшов висновку, що підприємству не було спричинено ніякої майнової шкоди.

Так, в ході судового розгляду кримінального провадження стороною обвинувачення не доведено наявність в діях ОСОБА_6 суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, зокрема, наявність у неї прямого умислу та корисливого мотиву.

Згідно з вироком суду, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що вона, при виконанні службових обов`язків головного бухгалтера Комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради, 01 липня 2021 року у невстановлений в ході слідства час, перебуваючи у приміщенні КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги буд. 78, будучи службовою особою, яка наділена адміністративно-господарськими обов`язками, з використанням свого службового становища, з корисливих мотивів, діючи в інтересах третіх осіб, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел спрямований на розтрату, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, бюджетних коштів, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , офіційно не звільнені і продовжують перебувати на посадах в КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, підписала за допомогою електронного підпису відомість про розподіл виплат № НОМЕР_1 .

На підставі підписаної головним бухгалтером ОСОБА_6 відомості про розподіл виплат № НОМЕР_1 , складеної на ім`я працівників КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, серед яких були ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , останнім були незаконно виплачені грошові кошти у розмірі 196 501,05 грн.

Таким чином, головний бухгалтер ОСОБА_6 , діючи умисно, в інтересах ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, допустила розтрату коштів КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, виділених для виплати заробітної плати, чим заподіяла шкоду інтересам територіальної громади м. Запоріжжя в особі КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР в розмірі 196 501 грн 05 коп.

Дії обвинуваченої ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.191 КК України, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Заслухавши доповідь судді; представника потерпілого КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради адвоката ОСОБА_8 , який підтримав апеляційні скарги; прокурора, яка також підтримала апеляційні скарги; обвинувачену та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, оскаржуваний вирок суду цим вимогам закону відповідає.

При цьому, суд навів у вироку належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_6 винною себе не визнала та зазначила, що з квітня 2020 року по 01 липня 2021 року вона працювала на посаді головного бухгалтера КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР. На цю посаду її приймав директор ОСОБА_17 . У колективному договорі підприємства зазначено, що аванс на підприємстві виплачується 14 числа кожного місяця, а заробітна плата 27 числа кожного місяця, штат працівників понад 300 осіб.

Фінансування КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, зокрема оплата комунальних послуг та проведення ремонтних робіт, здійснювалось за рахунок бюджетних коштів обласної ради, а заробітна плата виплачувалась із грошових коштів, які безпосередньо були зароблені підприємством, та вказані кошти знаходяться на іншому, небюджетному рахунку.

До повноважень обвинуваченої з приводу виплати заробітної плати входило підписувати відомості на виплату та нарахування зарплати у паперовому та електронному вигляді. Окрім неї вказані відомості підписував і директор, свій підпис вона ставила після директора. До бухгалтерії з відділу кадрів, разом з наказами, приносили табелі обліку робочого часу, які велись старшими медсестрами у кожному відділі. При цьому, усі накази на підприємстві були складені у 3 екземплярах та затверджувались директором, один залишався у відділі кадрів, другий у економістів, а третій в бухгалтерії. Після отримання первинних документів з відділу кадрів, бухгалтер по заробітній платі проводила нарахування заробітної плати працівникам, з урахування їх лікарняних, переміщень, заміщень; формувала відомість у письмовому вигляді, яка для ознайомлення надавалась на підпис їй, як головному бухгалтеру та директору, який також ставив на цій відомості підпис, після цього вказана відомість поверталась до бухгалтера по розрахункам, далі бухгалтер відправляла вказану відомість в електронному вигляді в банк, головний бухгалтер та директор підписували цю відомість електронним підписом. При цьому, відомість без двох підписів, головного бухгалтера та директора, не могла відправитись в банк. Смс про зарахування заробітної плати приходило на телефон директора.

З вказаної посади вона звільнилась 01 липня 2021 року за власним бажанням, у зв`язку із доглядом за дітьми, перед початком нового звітного періоду. У цей день їй віддали трудову книжку. Про те, що вона бажає звільнитись, вона говорила з травня 2021 року, її просили залишитись та провести тендер на проведення поточного ремонту, однак вона відмовилась, оскільки вважала, що до її обов`язків не входить проведення тендерів, та, окрім іншого, вважала вказаний тендер незаконним.

Причиною її звільнення також стало і те, що на підприємстві були затримки з виплати заробітної плати, зокрема, їй не виплачувалась заробітна плата за останні два місяці роботи - травень та червень 2021 року.

01 липня 2021 року на підприємство надійшли грошові кошти для виплати заробітної плати, про що було відомо директору, та саме через це була виплачена заробітна плата усім працівникам підприємства. 01 липня 2021 року відомості про виплату заробітної плати підписував директор, як в письмовому, так і в електронному вигляді, а після директора вона підписувала вказані відомості. Станом на 01 липня 2021 року звільнялось близько 40 осіб, та з ними усіма були проведені остаточні розрахунки.

У неї був електронний підпис директора, а у директора її електронний підпис. Доступ до банківської програми був у бухгалтера ОСОБА_13 , яка вела розрахунки по заробітній платі, та ОСОБА_18 , однак підпис могли ставити тільки вона та директор.

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у 20 числах червня 2021 року, а ОСОБА_21 у кінці червня 2021 року, їй, як начальнику підрозділу, були подані заяви про звільнення, вона поставила на цих заявах свою візу, віддала їх вказаним особам, після чого вони віднесли свої заяви до приймальні директора, аби він поставив свою візу, а далі вказані заяви надійшли у відділ кадрів ОСОБА_22 . На підставі цих заяв відділом кадрів було видано накази про звільнення, яким були присвоєні вихідні номери, вказані накази були внесені до «Книги наказів», та зроблено запис у трудових книжках. При цьому, накази про звільнення від 30 червня 2021 року ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 вона бачила, вони були підписані директором, їй їх приніс секретар директора, останнім робочим днем у них був 30 червня 2021 року, їх звільняли з 01 липня 2021 року.

01 липня 2021 року ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 була виплачена заробітна плата за травень та червень 2021 року, а також виплачена компенсація за невикористані відпустки, тобто всі належні їм при звільненні суми. 30 червня 2021 року неможливо було зробити остаточний розрахунок з працівниками підприємства, оскільки на рахунку підприємства не було грошових коштів.

01 липня 2021 року ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 прийшли на підприємство, оскільки їм 30 червня 2021 року не віддали трудові книжки, та знову написали заяви про звільнення, які вже зареєстрували через секретаря директора вхідними номерами. При цьому, до цих подій, заяви про звільнення працівників взагалі ніколи не реєструвалися на підприємстві.

Як їй відомо, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 були ознайомлені з наказами про звільнення, і саме через це вони прийшли 01 липня 2021 року на підприємство, щоб забрати свої трудові книжки.

Керівництво підприємства не зверталось до неї з вимогою про повернення грошових коштів у сумі 196 501,05 грн. Вказану кримінальну справу вона пов`язує із тим, що вона не хотіла проводити тендер, який вважала незаконним.

На підтвердження висунутого обвинувачення прокурор посилався на показання свідків та письмові докази.

Допитаний у судовому засіданні представник потерпілої юридичної особи Комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради адвокат ОСОБА_8 пояснив, що, як йому відомо зі слів посадових осіб, що обвинувачена ОСОБА_6 з 09 квітня 2020 року займала посаду головного бухгалтера КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР. Відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера, до обов`язків ОСОБА_6 відносилось погодження документів, пов`язаних з витрачанням фонду заробітної плати, встановлення посадових окладів, надбавок, доплат, премій.

01 липня 2021 року директору КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР стало відомо про те, що на рахунок підприємства надійшли кошти, про що він повідомив головного бухгалтера.

У подальшому, 01 липня 2021 року, ОСОБА_6 за допомогою електронного підпису підписала відомість про розподіл виплат, однак сума грошових коштів, яка була списана з рахунку підприємства, була більшою приблизно на 200 000 грн, про що стало відомо директору підприємства та викликало занепокоєння директора.

Далі стало відомо, що 01 липня 2021 року ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вийшли на роботу та написали заяви про звільнення за власним бажанням, у зв`язку із чим обвинувачена здійснила з ними остаточний розрахунок при звільнені на загальну суму 196 501,05 грн.

Однак, вказані особи не були звільнені 01 липня 2021 року, а були звільнені, відповідно до ст. 38 КЗпП, 15 липня 2021 року, коли й необхідно було провести з ними остаточний розрахунок.

Як відомо представнику потерпілої особи, заробітна плата виплачується з господарського рахунку. Також, він чув від директора про те, що на підприємстві була перевірка.

Внаслідок таких дій обвинуваченої КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР була завдана матеріальна шкода у розмірі 196 501,05 грн. Грошові кошти у розмірі 196 501,05 грн, які були виплачені обвинуваченою ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 не були з них стягнуті на користь КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, як безпідставно набуті.

Допитаний у судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_18 пояснив, що він працює на посаді заступника директора з розвитку КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР з 09 червня 2021 року по теперішній час. До його обов`язків входить аналіз фінансової діяльності КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, надання пропозицій щодо покращення фінансової діяльності підприємства, залучення благодійних організацій та ін.

01 липня 2021 року, після обіду, він перебував у кабінеті директора КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, та близько 13-00 год. на телефон директора прийшло повідомлення про виплату заробітної плати працівникам підприємства. Після чого директор зв`язався з головним бухгалтером ОСОБА_6 , яка разом із ОСОБА_13 прибули до кабінету директора та надали заяви про звільнення, а також повідомили, що ці заяви зареєстровані та мають вхідні номери. Також, ОСОБА_6 на запитання директора повідомила, що вона здійснила розрахунок із працівниками. Через деякий час до директора завітали ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які також надали заяви про звільнення, та повідомили, що відпрацьовувати 2 тижні не мають бажання, оскільки звільняються у зв`язку із переїздом. Вказані звільнення працівників бухгалтерії були несподіваним для директора.

У подальшому було з`ясовано, що працівники бухгалтерії самостійно перерахували ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 грошові кошти ніби як остаточний розрахунок при звільненні. Разом з тим, директор вказані звільнення не завізував, та наказу директора про звільнення не було.

Як йому відомо, ОСОБА_6 була звільнена у день подання заяви про звільнення, оскільки на це були підстави. Інші працівники були звільнені через 14 днів, оскільки підстав для їх звільнення у день подання заяв про звільнення не було. У своїх заявах вони зазначали, що звільняються у зв`язку із переїздом, однак доказів на підтвердження вказаних обставин не надали.

На підприємстві доступ до електронного кабінету «Приват24» був у керівника підприємства, головного бухгалтера та заступника головного бухгалтера Бабенко Наталі. Вказана програма була встановлена на комп`ютері головного бухгалтера. При здійсненні операцій від «Приват банку», для підтвердження транзакцій, надходять дзвінки або смс, однак незавжди.

Особисто свідкові невідомо про те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 раніше подавали заяви про звільнення та були звільнені.

01 липня 2021 року свідок також отримав заробітну плату, однак, як йому відомо, керівник підприємства не надавав вказівок-розпоряджень на здійснення фінансових операцій з виплати заробітної плати. У цей день, 01 липня 2021 року, директор вимагав від ОСОБА_6 надати відомості з виплати заробітної плати, однак не вимагав здійснити фінансові операції з виплати заробітної плати.

Допитана у судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_14 пояснила, що вона працює на посаді старшого інспектора з кадрів КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР з 06 вересня 2019 року по теперішній час.

01 липня 2021 року, у першій половині дня, були подані заяви про звільнення за власним бажанням ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_12 , які були зареєстровані у приймальні директора після обіду. Загалом заяви про звільнення підписуються керівником та передаються їй у відділ кадрів. Вказані заяви були передані їй після обіду 01 липня 2021 року. ОСОБА_6 було звільнено у день подання заяви про звільнення, тобто 01 липня 2021 року, у зв`язку із доглядом за дитиною. Інші працівники вказали, що причиною звільнення є переїзд, однак будь-яких документів на підтвердження вказаних обставин не надали, у зв`язку із чим їх не було звільнено у день подання заяв про звільнення. У період з 02 липня 2021 року по 15 липня 2021 року вказані працівники на роботу не з`являлись, що підтверджується актами відсутності на роботі, але за прогули їх не звільнили.

Зі слів інших осіб їй відомо, що з ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 було проведено остаточний розрахунок при звільненні 01 липня 2021 року, у тому числі виплачено компенсацію за невикористані відпустки.

При цьому, відділ кадрів не надавав інформацію бухгалтерії з приводу кількості днів невикористаної відпустки вказаних осіб.

01 липня 2021 року ОСОБА_27 та ОСОБА_20 були на роботі до кінця дня, ОСОБА_28 та ОСОБА_29 поїхали з роботи. При цьому, з приводу відсутності на роботі ОСОБА_23 складався відповідний акт.

Трудові книжки вказаних осіб зберігались у відділі кадрів, їм надсилались листи, у яких повідомлялось про те, щоб вони забрали трудові книжки. ОСОБА_30 забрала трудову книжку 01 липня 2021 року, а інші 15-16 липня 2021 року, точно вона не пам`ятає, коли вони прийшли за трудовими книжками.

Вона вносила записи про звільнення до трудової книжки. У трудову книжку ОСОБА_23 вона внесла дату звільнення відразу 01 липня 2021 року, а іншим 15 липня 2021 року.

ОСОБА_20 та ОСОБА_27 у наказах про звільнення написали, що вони не згодні із підставами звільнення.

На підприємстві була перевірка Держпраці, але який результат вказаної перевірки їй невідомо.

ОСОБА_31 працювала на підприємстві з 04 липня 2021 року на посаді менеджера, та була в.о. головного бухгалтера, а у двадцятих числах липня 2021 року вона стала головним бухгалтером.

Перед нарахуванням заробітної плати 18 відділів підприємства приносять до відділу кадрів табеля робочого часу, де вона ставить підпис про те, що перевірила вказані табеля, та вони несуть вказані табеля головному бухгалтеру.

Їй відомо, що ОСОБА_28 подала заяву про звільнення 01 липня 2021 року. Про те, що ОСОБА_28 , ОСОБА_20 , ОСОБА_32 , ОСОБА_29 подавали заяви про звільнення раніше, зокрема, у червні 2021 року, їй нічого не відомо. Щодо записів у трудових книжках про те, що вказаних осіб звільнено 30 червня 2021 року, пояснила, що у даті та номері наказів нею були допущені механічні помилки, які у подальшому були виправлені. Вона думала, що ОСОБА_33 , ОСОБА_24 , ОСОБА_20 будуть звільняти у день подання заяв про звільнення, у зв`язку із чим вона видала накази про їх звільнення, які зареєструвала та зробила записи у трудових книжках з помилкою у даті та номері наказу. У подальшому номери цих наказів були перереєстровані на інші документи.

Їй відомо, що ОСОБА_29 та ОСОБА_34 , ОСОБА_20 подавали скарги до Держпраці з приводу їх звільнення та невидачі трудових книжок.

Наказ про звільнення ОСОБА_25 , ОСОБА_34 , ОСОБА_20 складала вона. Про те, що вказаних осіб необхідно звільнити за ст.38 КЗпП, їй сказав ОСОБА_18 , який не є її керівником.

Допитана у судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_13 пояснила, що вона працювала на посаді бухгалтера КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, до її обов`язків входило нарахування та виплата заробітної плати працівникам підприємства. Так, відповідальні особи всіх відділів підприємства приносять їй табелі обліку робочого часу працівників; відділ кадрів надає всі накази, які підтверджують явки та неявки працівників, після чого бухгалтер формує розрахункову відомість з приводу всіх нарахувань та утримань, яка підписується керівником підприємства, та є підставою для виплати заробітної плати.

Станом на червень 2021 року на підприємстві була суттєва затримка з виплати заробітної плати. У 20 числах червня 2021 року вона написала заяву про звільнення за згодою сторін. Вказану заяву вона подала у відділ кадрів інспектору ОСОБА_22 , а далі відділ кадрів на підставі вказаної заяви видав наказ про її звільнення за згодою сторін від 30 червня 2021 року, на підставі якого їй були нараховані усі виплати, зокрема з приводу заборгованості по заробітній платі, розрахунок за поточний місяць та щодо невикористаних відпусток станом на 30 червня 2021 року. Однак, у цей день, 30 червня 2021 року трудову книжку їй не віддали.

Станом на 30 червня 2021 року, враховуючи, що вона вела розрахунки на підприємстві, у неї були всі документи з приводу звільнення, зокрема наказ про звільнення, картка з відділу кадрів з приводу невикористаних відпусток, які до того ж були підшиті.

Відомості про розрахунки, на підставі яких були виплачені грошові кошти 01 липня 2021 року, підписав керівник у паперовому вигляді та головний бухгалтер, що й стало для неї підставою для подання вказаної відомості у банк, у програмі 1с. Підставою для виплати грошових коштів банку є відомість та платіжні доручення.

01 липня 2021 року з нею було проведено остаточний розрахунок, виплачені всі належні їй станом на 30 червня 2021 року суми, після чого жодних грошових коштів від цього підприємства вона не отримувала. При цьому, 01 липня 2021 року їй також не віддали трудову книжку, у зв`язку з чим у цей день вона знову написала заяву про звільнення за власним бажанням, у зв`язку із переїздом, оскільки за згодою сторін її вже не звільняли. Вказану заяву вона написала, оскільки їй запропонували іншу роботу.

Після чого її запросили у кабінет директора, де був директор, його помічник ОСОБА_18 , а також ОСОБА_27 , ОСОБА_20 , які також хотіли звільнитися. Спочатку їх просили залишитись, а потім погрожували, що вони так просто не звільняться, у зв`язку із чим вона покинула кабінет.

03 липня 2021 року їй прийшов лист з КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР щодо надання нею доказів на підтвердження її переїзду, та вказані документи вона направила на адресу підприємства рекомендованим листом.

Фактично вона отримала наказ про звільнення та трудову книжку 22 липня 2021 року, після того як отримала лист про те, що їй необхідно з`явитись на підприємство. У трудовій книжці наявний запис про те, що вона звільнена за домовленістю сторін 30 червня 2021 року, також наявний запис про те, що вказаний запис є недійсним.

З 02 липня 2021 року по 15 липня 2021 року вона на роботу не ходила та не отримувала заробітну плату за вказаний період. Вказані дні у табелі робочого часу не були відмічені, як робочі.

Заробітна плата, яка нараховувалась працівникам - це кошти КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, вони не є бюджетними.

Свідок вказала, що зверталась до ГУ Держпраці з приводу того, що їй не віддають на руки трудову книжку, та отримала відповідь, що її права не порушені, оскільки з нею провели повний розрахунок 01 липня 2021 року.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що з грудня 2013 року по червень 2021 року вона працювала на посаді бухгалтера КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР. До її обов`язків входило розрахунок з дебіторами та кредиторами, підрядними установами, банківські операції, розрахунки з казначейством, фінансова звітність. Для того, щоб нарахувати заробітну плату працівникам підприємства, відділ кадрів надає бухгалтерії накази про прийняття на роботу, звільнення, переміщення працівників, лікарняні листи, з відділів надходять табелі обліку робочого часу працівників, після чого бухгалтер на підставі вказаних документів нараховує заробітну плату працівникам та готує відомість про нарахування заробітної плати та відомість про виплату заробітної плати. Далі відомість про виплату заробітної плати підписується бухгалтером, який здійснює розрахунки, головним бухгалтером та керівником, після чого вказана відомість подається у банк.

У кінці червня 2021 року вона писала заяву про звільнення за згодою сторін, яку подала до відділу кадрів, безпосередньо ОСОБА_22 . У вказаній заяві вона просила звільнити її 30 червня 2021 року. На підставі вказаної заяви був виданий наказ про її звільнення від 30 червня 2021 року, з яким її ознайомлювала ОСОБА_35 , та було зроблено відповідний запис у її трудовій книжці про звільнення, однак 30 червня 2021 року їй не віддали трудову книжку на руки.

01 липня 2021 року свідок прийшла на роботу, щоб забрати трудову книжку, однак їй її знову не віддали, та повідомили, що наказ про її звільнення анульовано. У кабінеті директора, де був директор та ОСОБА_36 , її просили не звільнятись, а потім погрожували, що якщо вона звільниться, то будуть проблеми.

01 липня 2021 року вона повторно написала заяву про звільнення, у зв`язку із зміною місця проживання, яку зареєструвала в журналі вхідної кореспонденції, однак трудову книжку їй так і не видали. Вказану заяву вона подала, у зв`язку із тим, що відбувались дивні, як на її погляд, події.

Документів на підтвердження того, що вона змінює місце проживання разом із заявою про звільнення вона не подавала, оскільки це питання не врегульовано на законодавчому рівні.

01 липня 2021 року вона отримала заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку станом на 30 червня 2021 року, тобто з нею було проведено повний розрахунок на підставі наказу про її звільнення від 30 червня 2021 року. Крім того, їй відомо, що 01 липня 2021 року заробітна плата прийшла всім співробітникам підприємства.

У зв`язку із тим, що їй не віддавали трудову книжку вона звернулась в Управління Держпраці зі скаргою, в якій повідомила про вказані обставини.

Трудову книжку їй віддали після 20 липня 2021 року, після того, як вона отримала лист з підприємства про те, що їй необхідно з`явитись та забрати трудову книжку.

Вона була звільнена з підприємства 15 липня 2021 року, та як підставу зазначено «за власним бажанням». При цьому, у період з 01 липня 2021 року по 15 липня 2021 року вона на роботу не виходила, та будь-які виплати не отримувала.

Вважала, що виплата заробітної плати 01 липня 2021 року була правомірною. Підставою для такої виплати став наказ про її звільнення від 30 червня 2021 року, який був підписаний керівником підприємства, із вказаним наказом вона знайомилась під особистий підпис.

Фактично 01 липня 2021 року вона продовжувала працювати, підшивала документи, працювала у програмі, хоча вона вийшла на підприємство лише для того, щоб забрати трудову книжку. Крім того, у цей день вона передавала свою робочу документацію іншій особі, яку представили, як бухгалтера.

У її трудовій книжці наявний запис про звільнення 30 червня 2021 року, запис про анулювання цього запису, і наступний запис про звільнення 15 липня 2021 року за власним бажанням.

У зв`язку із чим було анульовано запис про її звільнення 30 червня 2021 року їй невідомо. Вимоги про повернення грошових коштів, які їй були виплачені 01 липня 2021 року, до неї не висувались.

Крім того зазначила, що бюджетними коштами від ЗОР оплачувались лише комунальні послуги підприємства, а заробітна плата працівникам нараховувалась з грошових коштів підприємства, які були ним отримані за надання послуг, тобто не з бюджетних коштів.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що з кінця червня 2016 року по червень 2021 року він працював на посаді фахівця з публічних закупівель КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР. До його обов`язків входило проведення тендерів та закупівля товарів. Під час його роботи на підприємстві були затримки з виплати заробітної плати, зокрема, йому не виплачувалась заробітна плата за останні два місяці, у зв`язку із чим він підшукував нову роботу.

У червні 2021 року він написав заяву про звільнення за згодою сторін, останнім робочим днем для нього був 30 червня 2021 року. Відділ кадрів, в особі ОСОБА_37 , ознайомив його з наказом про звільнення, у якому було зазначено, що він звільнений 30 червня 2021 року, у вказаному наказі він ставив свій підпис. У кінці робочого дня 30 червня 2021 року йому не віддали трудову книжку, при цьому відділ кадрів був зачинений, та йому не було до кого звернутись за роз`ясненнями, розрахунок з ним також не був проведений у цей день.

01 липня 2021 року він прийшов на роботу, щоб забрати трудову книжку, звернувся у відділ кадрів та йому сказали, що вони нічого не знають з приводу його заяви, звідки його направили до керівника підприємства.

У кабінеті керівника, був сам керівник та ОСОБА_36 . Йому повідомили, що він не може звільнитись, погрожували та сказали, що він повинен провести тендер на проведення капітального ремонту, який він вважав сумнівним, оскільки обласна рада на вказаний ремонт виділяла грошові кошти в сумі 1 800 000 грн, а у цьому тендері заявлена сума тендеру 2 000 000, що суперечить Закону України «Про публічні закупівлі». Він відмовлявся від проведення тендеру, та зазначав, що він знайшов нове місце роботи.

Після чого він 01 липня 2021 року знову написав заяву про звільнення, у зв`язку із переїздом, яку зареєстрував у канцелярії, однак трудову книжку йому так і не видали.

У зв`язку із тим, що йому не віддавали трудову книжку він звертався до Управління Держпраці зі скаргою, в якій повідомив про вказані обставини. Далі йому прийшов лист з підприємства, згідно з яким йому необхідно було надати документи на підтвердження переїзду, на який він направив відповідь.

Трудову книжку йому віддали після 15 липня 2021 року, після того, як він отримав лист з підприємства про те, що необхідно з`явитись та забрати трудову книжку, у якому було зазначено, що його звільнили за згодою сторін 15 липня 2021 року.

01 липня 2021 року він отримав заробітну плату, яка за розміром більша ніж його середньомісячна заробітна плата, тобто він отримав повний розрахунок при звільненні. Після 01 липня 2021 року він на роботу не виходив, інших сум не отримував.

Також прокурор посилався на письмові докази.

03 липня 2021 року, на підставі повідомлення СБУ від 01 липня 2021 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082060000779 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією ч.2 ст. 191 КК України (т.2 а.п. 1-2). Крім того, із заявою про вчинення кримінального правопорушення до ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області звертався і директор КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР ОСОБА_17 , надавши копію доповідної записки від 02 липня 2021 року (т.2 а.п. 3-6).

Згідно з рішенням Запорізької обласної ради № 5 від 27 лютого 2020 року, створене Комунальне некомерційне підприємство «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради у результаті перетворення комунальної установи «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради. Продовжено в межах строку дії (з 25 грудня 2014 року по 24 грудня 2024 року включно) контракту з генеральним директором КУ «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області від 25 грудня 2014 року трудові відносини з ОСОБА_17 та перейменовано його посаду генерального директора КУ «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» на посаду директора КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР з дня реєстрації статуту цього комунального некомерційного підприємства. Відповідно до наказу № 51/1-кв від 27 лютого 2020 року, ОСОБА_17 приступив до виконання обов`язків директора зазначеного підприємства (т.2 а.п. 12, 15-18).

Відповідно до наказу № 123-кв від 09 квітня 2020 року «Про прийняття на роботу», ОСОБА_6 прийнято на роботу з 13 квітня 2020 року на посаду головного бухгалтера КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, з якої її було звільнено на підставі заяви ОСОБА_6 , з 01 липня 2021 року, за власним бажанням у зв`язку із необхідністю доглядати за дитиною до досягнення нею 14-річного віку (т.2 а.п. 45, 47, 48).

За змістом посадової інструкції головного бухгалтера КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, з якою ОСОБА_6 ознайомлена під підпис 01 жовтня2020 року, остання обіймала посаду, пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто була службовою особою у розумінні ст. 18 КК України (т.2 а.п. 65-67).

Як встановлено з особової картки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його заяви про прийняття на роботу від 04 грудня 2015 року, наказу КУ «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради № 198-кв від 04 грудня 2015 року «Про прийом Бабенка», заяви ОСОБА_11 про звільнення від 01 липня 2021 року, наказу КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 15 липня 2021 року № 235-кв «Про звільнення ОСОБА_11 », повідомлення КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 02 липня 2021 року № 337 про надання підтверджуючих документів про звільнення та надання пояснень з приводу відсутності на роботі, листа КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 15 липня 2021 року № 376 про необхідність отримати трудову книжку, ОСОБА_11 перебував у трудових відносинах із КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, де працював на посаді фахівця з публічних закупівель бухгалтерсько-економічної служби, з якої був звільнений, згідно з наказом, з 15 липня 2021 року за власним бажанням (т.2 а.п. 24-31).

З особової картки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її заяви про прийняття на роботу від 25 листопада 2013 року, наказу КУ «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради № 69-0 від 25 листопада 2013 року «Про прийом на роботу», заяви ОСОБА_12 про звільнення від 01 липня 2021 року, наказу КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 15 липня 2021 року № 234-кв «Про звільнення ОСОБА_12 », повідомлення КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 02 липня 2021 року № 336 про надання підтверджуючих документів про звільнення та надання пояснень з приводу відсутності на роботі, листа КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 15 липня 2021 року № 375 про необхідність отримати трудову книжку встановлено, що ОСОБА_12 перебувала у трудових відносинах із КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, де працювала на посаді заступника головного бухгалтера бухгалтерсько-економічної служби, з якої була звільнена, згідно з наказом, з 15 липня 2021 року за власним бажанням (т.2 а.п. 32-38).

З особової картки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наказу КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР № 225-кв від 20 липня 2020 року «Про прийняття на роботу», заяви ОСОБА_13 про звільнення від 01 липня 2021 року, наказу КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 15 липня 2021 року № 236-кв «Про звільнення ОСОБА_13 », повідомлення КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 02 липня 2021 року № 338 про надання підтверджуючих документів про звільнення та надання пояснень з приводу відсутності на роботі, листа КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 15 липня 2021 року № 377 про необхідність отримати трудову книжку встановлено, що ОСОБА_13 перебувала у трудових відносинах із КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, де працювала на посаді бухгалтера бухгалтерсько-економічної служби, з якої була звільнена, згідно з наказом, з 15 липня 2021 року за власним бажанням (т.2 а.п. 39-44).

З наданих суду посадових інструкцій заступника головного бухгалтера, бухгалтера (з розрахунку заробітної плати), бухгалтера (з обліку необоротних активів), фахівця з публічних закупівель, встановлено, що ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 були ознайомлені зі своїми посадовими інструкціями та вони безпосередньо підпорядковувались головному бухгалтеру КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР (т.2 а.п. 59-64, 68-69).

Актами про відсутність на роботі від 02 липня 2021 року, з 05 липня 2021 року 09 липня 2021 року, з 12 липня 2021 року 15 липня 2021 року, зафіксовано відсутність заступника головного бухгалтера ОСОБА_12 , фахівця з публічних закупівель ОСОБА_11 та бухгалтера ОСОБА_13 на робочому місця без поважних причин (т.2 а.п. 49-57).

Згідно з витягом з відомості розподілу виплат КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 01 липня 2021 року 12:28:31 № 210701РВ000020165822, який підписано директором та співробітником Банку, ОСОБА_6 були виплачені на її картковий рахунок грошові кошти з призначенням платежу «заробітна плата» у розмірі 78 612,86 грн; ОСОБА_12 були виплачені на її картковий рахунок грошові кошти з призначенням платежу «заробітна плата» у розмірі 98 709,67 грн; ОСОБА_13 були виплачені на її картковий рахунок грошові кошти з призначенням платежу «заробітна плата» у розмірі 33 048,36 грн; ОСОБА_11 були виплачені на його картковий рахунок грошові кошти з призначенням платежу «заробітна плата» у розмірі 36 590,02 грн (т.2 а.п. 19, 70).

Згідно з наказом директора КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 01 липня 2021 року № 69-О «Про внутрішню фінансову перевірку», призначено проведення повної перевірки фінансово-господарської діяльності структурних підрозділів, за результатами якої встановлено, у тому числі, що ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 було безпідставно виплачені на їх карткові рахунки з призначенням «заробітна плата» грошові кошти у сумі 246 960 грн 90 коп., про що складено доповідну записку 02 липня 2021 року (т.2 а.п. 71-75).

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової економічної експертизи № 1194/1195-21 від 04 листопада 2021 року, документально підтверджується перерахування заробітної плати на банківські карткові рахунки 01 липня 2021 року, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» у загальній сумі 196 501,05 грн, у тому числі ОСОБА_12 113 690,36 грн, ОСОБА_11 44 685,33 грн, ОСОБА_13 38 125,36 грн (т.2 а.п. 82-86).

Відповідно до протоколу обшуку від 11 листопада 2021 року, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2021 року, за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , проведено обшук, в ході якого вилучено документацію на 512 арк, ноутбук марки «Acer» в корпусі чорного кольору, комп`ютер марки «Asus», 8 печаток з реквізитами різних підприємств, грошові кошти на загальну суму 5000 грн, флеш-носій синього кольору, блокнот чорного кольору, блокнот бежевого кольору, блокнот з написом NEW YORK (т.2 а.п. 87-98).

Відповідно до протоколу тимчасового вилучення майна від 01 грудня 2021 року, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 08 листопада 2021 року, слідчим отримано доступ до відомостей розподілу виплат КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР № 210701РВ000020165822 від 01 липня 2021 року, яка перебуває у володінні АТ КБ «ПриватБанк» (т.2 а.п. 138-157).

Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 04 жовтня 2021 року, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 вересня 2021 року, слідчим отримано доступ до банківських документів ОСОБА_6 , які перебувають у володінні АТ «ПУМБ», зокрема, до виписки по особовому рахунку за період з 01 травня 2021 року по 03 липня 2021 року на паперовому та електронному носіях, звіту по електронним документам на 6-ти аркушах (т.2 а.п. 110-137).

На підставі ухвал слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16 вересня 2021 року, 21 вересня 2021 року, 30 вересня 2021 року, слідчим отримано тимчасовий доступ до розрахункових рахунків НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за період з 01 травня 2021 року по 03 липня 2021 року, руху коштів по банківських картках ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (т.2 а.п. 159-203).

Згідно з матеріалами тимчасового доступу, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2022 року, слідчому було надано тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні АТ КБ «ПриватБанк» щодо отримання ЕЦП відповідними особами КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, а також документів, які містять інформацію під яким електронним цифровим підписом здійснювався вхід в систему «Приват банк бізнес» 01 липня 2021 року від імені КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, з якого логіну та ІР здійснювався вхід у «Приват 24 Бізнес» 01 липня 2021 року від імені КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР та якими ЕЦП було підписано відомість про нарахування заробітної плати від 01 липня 2021 року № 210701РВ000020165822. Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів, який складено 07 червня 2022 року, слідчим вилучено CD-R диску, який було оглянуто 13 червня 2022 року, про що складено відповідний протокол (т.1 а.п. 204-221).

Згідно з наданих стороною захисту копій трудових книжок НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_12 , НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_11 , НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_13 встановлено, що у них містяться записи від 30 червня 2021 року про звільнення цих осіб за згодою сторін, згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України. Після чого у кожній із цих трудових книжок міститься запис від 30 червня 2021 року про те, що попередній запис у трудовій книжці, тобто про звільнення, є недійсним. І вже наступним йде запис від 15 липня 2021 року про звільнення вказаних осіб з посади за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України (т.2 а.п. 227-234).

Проаналізувавши всі наявні докази у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченої ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Так, згідно з положенням ст.191 КК України, з об`єктивної сторони дане кримінальне правопорушення передбачає три різних форми його вчинення: привласнення, розтрата чужого майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Їх загальною ознакою є особливе відношення винного до майна, яким він заволодіває. Особа в цих випадках не є сторонньою для майна: воно їй ввірене, перебуває в її віданні, або особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо цього майна. Юридичною підставою для такого відношення винного до майна є цивільно-правові відносини, договірні відносини, спеціальне доручення, службові повноваження. Іншими словами, суб`єкт злочину здійснює повноваження щодо майна на законній підставі: наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці, зберіганню майна тощо.

Розтрата - це незаконне безоплатне відчуження, використання, витрачення майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні (продаж, дарування, споживання, передача іншим особам тощо). Розтрата вважається закінченою з моменту відчуження, витрачення майна. На відміну від привласнення, при розтраті на момент пред`явлення вимоги про повернення ввірене майно у винного відсутнє.

Частина 2 ст 191 КК України передбачає привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Специфіка цієї форми в тому, що майно, яким винуватий заволодіває, не ввірене йому, не перебуває в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб`єкт злочину має право оперативного управління цим майном.

Суб`єктивна сторона - прямий умисел, корисливі мотиви та мета.

Суб`єктом привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем є особа, яка досягла 16 років. При цьому суб`єктом привласнення та розтрати може бути як приватна, так і службова особа, а суб`єктом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем - тільки службова особа.

Так, згідно з матеріалами провадження, відповідно до наказу № 123-кв від 09 квітня 2020 року «Про прийняття на роботу», ОСОБА_6 прийнято на роботу 13 квітня 2020 року на посаду головного бухгалтера КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР.

Відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, з якою ОСОБА_6 ознайомлена під підпис 01 жовтня 2020 року, остання обіймала посаду, пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Як зазначила обвинувачена під час її допиту, до її повноважень з приводу виплати заробітної плати входило підписувати відомості на виплату та нарахування зарплати у паперовому та електронному вигляді. Окрім неї вказані відомості підписував і директор, свій підпис вона ставила після директора. До бухгалтерії з відділу кадрів, разом з наказами, приносили табелі обліку робочого часу, які велись старшими медсестрами у кожному відділі. При цьому, усі накази на підприємстві були складені у 3 екземплярах та затверджувались директором, один залишався у відділі кадрів, другий у економістів, а третій в бухгалтерії. Після отримання первинних документів з відділу кадрів, бухгалтер по заробітній платі проводила нарахування заробітної плати працівникам, з урахування їх лікарняних, переміщень, заміщень; формувала відомість у письмовому вигляді, яка для ознайомлення надавалась на підпис їй, як головному бухгалтеру та директору, який також ставив на цій відомості підпис, після цього вказана відомість поверталась до бухгалтера по розрахункам, далі бухгалтер відправляла вказану відомість в електронному вигляді в банк, головний бухгалтер та директор підписували цю відомість електронним підписом. При цьому, відомість без двох підписів, головного бухгалтера та директора, не могла відправитись в банк. Смс про зарахування заробітної плати приходило на телефон директора.

При цьому, обвинувачена зазначила про те, що ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у 20 числах червня 2021 року, а ОСОБА_21 у кінці червня 2021 року, їй, як начальнику підрозділу, були подані заяви про звільнення, вона поставила на цих заявах свою візу, віддала їх вказаним особам, після чого вони віднесли свої заяви до приймальні директора, аби він поставив свою візу, а далі вказані заяви надійшли у відділ кадрів ОСОБА_22 . На підставі цих заяв відділом кадрів було видано накази про звільнення, яким були присвоєні вихідні номери, вказані накази були внесені до «Книги наказів», та зроблено запис у трудових книжках. При цьому, накази про звільнення від 30 червня 2021 року ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 вона бачила, вони були підписані директором, їй їх приніс секретар директора, останнім робочим днем у них був 30 червня 2021 року, їх звільняли з 01 липня 2021 року.01 липня 2021 року ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 була виплачена заробітна плата за травень та червень 2021 року, а також виплачена компенсація за невикористані відпустки, тобто всі належні їм при звільненні суми. 30 червня 2021 року неможливо було зробити остаточний розрахунок з працівниками підприємства, оскільки на рахунку підприємства не було грошових коштів.

Показання обвинуваченої повністю узгоджується з показаннями вказаних осіб, а саме свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Твердження сторони обвинувачення про те, що показання вказаних осіб суперечать одне одному, є безпідставними, оскільки істотних суперечностей, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції, вказані показання не містять.

Крім цього, показання обвинуваченої підтверджуються письмовими доказами, зокрема копіями трудових книжок НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_12 , НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_11 , НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_13 , де містяться записи від 30 червня 2021 року про звільнення цих осіб за згодою сторін, згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України. Після чого у кожній із цих трудових книжок міститься запис від 30 червня 2021 року про те, що попередній запис у трудовій книжці, тобто про звільнення, є недійсним. І вже наступним йде запис від 15 липня 2021 року про звільнення вказаних осіб з посади за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України.

Згідно з витягом з відомості розподілу виплат КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 01 липня 2021 року 12:28:31 № 210701РВ000020165822, який підписано директором та співробітником Банку, ОСОБА_6 були виплачені на її картковий рахунок грошові кошти з призначенням платежу «заробітна плата» у розмірі 78 612,86 грн; ОСОБА_12 були виплачені на її картковий рахунок грошові кошти з призначенням платежу «заробітна плата» у розмірі 98 709,67 грн; ОСОБА_13 були виплачені на її картковий рахунок грошові кошти з призначенням платежу «заробітна плата» у розмірі 33 048,36 грн; ОСОБА_11 були виплачені на його картковий рахунок грошові кошти з призначенням платежу «заробітна плата» у розмірі 36 590,02 грн.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової економічної експертизи № 1194/1195-21 від 04 листопада 2021 року, документально підтверджується перерахування заробітної плати на банківські карткові рахунки 01 липня 2021 року, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» у загальній сумі 196 501,05 грн, у тому числі ОСОБА_12 113 690,36 грн, ОСОБА_11 44 685,33 грн, ОСОБА_13 38 125,36 грн.

Отже, із наведеного убачається, що ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 30 червня 2021 року подали заяви про звільнення до відділу кадрів за місцем роботи. На підставі цих заяв були видані відповідні накази та зроблені записи у трудових книжках вищезазначених осіб.

В свою чергу, обвинувачена, у відповідності до своїх обов`язків, підписала за допомогою електронного підпису відомість про розподіл виплат, де, серед іншого, передбачалось проведення виплат ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 у зв`язку з їх звільненням.

01 липня 2021 року вищевказаним особам була виплачена заробітна плата за травень та червень 2021 року, а також виплачена компенсація за невикористані відпустки, тобто всі належні їм при звільненні суми. При цьому, 30 червня 2021 року неможливо було зробити остаточний розрахунок з працівниками підприємства, оскільки на рахунку підприємства не було грошових коштів.

Суд першої інстанції обґрунтовано поставиться критично до показань свідка ОСОБА_14 про те, що жодних наказів про звільнення ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 від 30 червня 2021 року не було, а записи у їх трудових книжках про звільнення нібито були зроблені нею через механічну помилку, оскільки свідок і наразі перебуває у трудових відносинах із КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, яке є потерпілим у кримінальному провадженні, а відтак може бути зацікавленою у результатах розгляду кримінального провадження.

До того ж, як правильно зазначив у вироку суд, свідок не змогла належним чином пояснити, яким чином вона могла присвоїти наказам про звільнення чергові номери за 30 червня 2021 року, допустити однакові механічні помилки у трьох різних трудових книжках відносно трьох різних осіб, як вона могла зробити 30 червня 2021 року записи про звільнення трьох осіб навіть помилково, не маючи у своєму розпорядженні заяв на звільнення від вказаних осіб, які, за її ж твердженням, були подані ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 лише наступного дня, 01 липня 2021 року.

Подальше визнання відділом кадрів недійсними записів від 30 червня 2021 року про звільнення ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 само по собі не свідчить про те, що самих наказів про звільнення не існувало, і що обставини, які були підставою для скасування виплати належних звільненим працівникам сум, були доведені головному бухгалтеру ОСОБА_6 до підписання нею електронним цифровим підписом відомості про розподіл виплат від 01 липня 2021 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною обвинувачення не доведено того, що внаслідок дій обвинуваченої ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 отримали незаконну вигоду, виходячи з того, що ці особи у подальшому все ж таки були звільненні та відповідні виплати все одно повинні були отримати у день їх звільнення.

Жодної особистої зацікавленості з боку обвинуваченої ОСОБА_6 , в т.ч. того, що остання діяла з корисливих мотивів, не доведено. Відповідно не підтверджено і суб`єктивну сторону інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.

Крім того, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6 мала злочинний умисел на розтрату бюджетних коштів та своїми діями заподіяла шкоду інтересам територіальної громади м. Запоріжжя в особі КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР на суму 196 501,05 грн.

Разом з тим, стороною обвинувачення не доведено, що діями ОСОБА_6 дійсно завдано шкоду будь-якій особі. З досліджених судом доказів убачається, що ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 одноразово отримали грошові кошти, які мали отримати при звільненні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в діях обвинуваченої ОСОБА_6 складу інкримінованого їй злочину.

Доводи представника потерпілого з приводу того, що ОСОБА_12 не була звільнена 30 червня 2021 року, оскільки, згідно з її показаннями, вона продовжувала ходити на роботу та працювати, не є слушними, виходячи з того, що остання пояснювала, що 01 липня 2021 року вона вийшла на підприємство лише для того, щоб забрати трудову книжку, та водночас, вона у цей день передавала свою робочу документацію іншій особі, яку представили як бухгалтера, та саме у зв`язку з цим вона виконувала певні дії, пов`язані з виконанням її минулих службових обов`язків, зокрема підшивала документи, працювала у програмі.

При цьому, як зазначила ОСОБА_12 у період з 01 липня 2021 року по 15 липня 2021 року вона на роботу не виходила, та будь-які виплати не отримувала.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_13 також зазначили, що після 01 липня 2021 року на роботу вони більше не виходили.

Крім того, вищевказані особи додатково зазначили, що оскільки станом на 01 липня 2021 року їм не було видано їх трудові книжки, з цих підстав вони звертались до Управління Держпраці з відповідними скаргами.

Представник потерпілого при апеляційному розгляді на запитання суду зазначив, що після 30 липня 2021 року вищевказані звільнені особи свої трудові обов`язки не виконували, у табелі робочого часу не відмічалось, що вони працювали, заробітна плата їм з цього часу не нараховувалась, зайвих коштів при звільненні вони не отримали.

Отже, навіть показаннями представника потерпілого спростовується версія сторони обвинувачення про те, що діями ОСОБА_6 була завдана вказана в обвинувальному акті шкода.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному вироку, про недоведеність стороною обвинувачення поза розумним сумнівом наявності в діях обвинуваченої ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, фактичним обставинам провадження відповідають.

В свою чергу, згідно з п.10 ч.1, ст. 7, ч.ч.1,2,4 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В апеляційних скаргах не наведено переконливого обґрунтування на спростування висновків суду.

На всі доводи сторони обвинувачення, які є аналогічними тим, що викладені в апеляційних скаргах, надані відповіді в оскаржуваному вироку, з якими погоджується і колегія суддів.

Колегія суддів не убачає підстав для повторного дослідження доказів у провадженні, як про це просить прокурор в апеляційній скарзі, оскільки всі обставини провадження та докази судом дослідженні повно і всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства. Фактично прокурор не погоджується з оцінкою, яку надав суд цим доказам, що само по собі не є підставою для їх повторного дослідження у розумінні вимог ч.3 ст.404 КПК України.

Отже, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Істотних порушень процесуального законодавства, які б були підставою для скасування оскаржуваного вироку, колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст.404-405,407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційні скаргипредставника потерпілого КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради адвоката ОСОБА_8 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 25 квітня 2023 року, яким ОСОБА_6 визнано невинуватою та виправдано її на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4