Рішення

від 14.12.2023 по справі 911/1800/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1800/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Сквирської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агро»

про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

прокуратури: Холоденко А.С.

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Сквирської міської ради (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агро» (надалі відповідач) про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2023 року відкрито провадження у справі № 911/1800/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.08.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 31.07.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д.

До канцелярії Господарського суду Київської області 14.08.2023 року від прокуратури надійшла відповідь на відзив № 5013-7943вих-23 від 08.08.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.08.2023 року продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 14.09.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 11.09.2023 року від позивача надійшло клопотання № 03-3981 від 04.09.2023 року про проведення засідання без участі представника.

У підготовчому засіданні 14.09.2023 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Позивач у судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 14.09.2023 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.10.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2023 року розгляд справи відкладено на 19.10.2023 року.

У зв`язку з незапланованою відпусткою судді судове засідання у справі № 911/1800/23 не відбулося, тому розгляд справи було перенесено на 16.11.2023 року.

16.11.2023 року у судовому засіданні судом оголошено перехід до судових дебатів та призначено судове засідання у справі № 911/1800/23 на 14.12.2023 року.

У судовому засіданні 14.12.2023 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, в ході розгляду спору відповідач проти позову заперечував. Сквирська міська рада зазначила про підтримання позову та подала клопотання про розгляд справи за відсутності її представника

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 14.12.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Білоцерківською окружною прокуратурою Київської області встановлено, що між Красноліською сільською радою та ТОВ «Сервіс-Агро» 16.11.2020 року укладено Договір оренди землі б/н, загальною площею 28,4789 га (кадастровий номер 3224082800:02:018:0002), яка знаходиться в адміністративних межах Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області (нині - Білоцерківський район Київської області), з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вищевказаний Договір оренди землі укладений на підставі рішення сорок четвертої сесії сьомого скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області № 03-42-07 від 16.11.2020 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для іншого сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області».

Однак, як зазначає прокуратура в позові, відповідно до порядку денного протоколу сорок четвертої сесії сьомого скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області від 16.11.2020 року, на розгляд сесії винесено питання та прийнято рішення про внесення змін до рішення сесії від 23.11.2019 року №01-36-07 «Про бюджет Красноліської сільської ради на 2020 рік».

В той же час, відповідно до порядку денного протоколу засідання сорок другої сесії сьомого скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області від 09.09.2020 року, на розгляд сесії винесено питання та прийнято рішення про:

1. Внесення змін до рішення сесії від 23.11.2019 року №01-36-07 «Про бюджет Красноліської сільської ради на 2020 рік».

2. Затвердження Програми використання коштів, що надходять в порядку відшкодування витрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва на 2020 рік;

3. Укладання договору на господарче відання складовими газорозридільної системи.

Отже, питання про передачу земельної ділянки комунальної власності Красноліської сільської ради площею 28,4789 кадастровий номер 3224082800:02:018:0002 в оренду ТОВ «Сервіс-Агро» під час засідання сорок другої сесії сьомого скликання від 09.09.2020 року та сорок четвертої сесії сьомого скликання від 16.11.2020 року Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області на обговорення не виносилось та не голосувалось.

Вищевказані доводи підтверджуються вироком Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2021 року у справі №376/1276/21, кримінальне провадження №12021111260000073 від 29.04.2021 року, відповідно до якого визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн., з позбавленням права обіймати певні посади пов`язані із використанням організаційно- розпорядчих функцій строком на 1 рік.

В ході досудового розслідування та судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді Красноліського сільського голови Сквирського району Київської області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, відповідно до ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 року (із змінами та доповненнями), головною посадовою особою територіальної громади та являючись в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України службовою особою, уповноваженою на здійснення адміністративно-господарських та організаційно розпорядчих функцій, вчинив службове підроблення офіційного документу - рішення 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради № 03-42-07 від 16.11.2020 року, на підставі якого 16.11.2020 року неправомірно укладено з ТОВ «Сервіс-Агро» Договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 28,4789 га (кадастровий номер 3224082800:02:018:0002), яка знаходиться в адміністративних межах Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, терміном на десять років. Вказаний ворок суду набрав законної сили 20.12.2021 року.

Таким чином, ТОВ «Сервіс-Агро» 20.11.2020 року на підставі підробленого рішення 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради № 03-42-07 від 16.11.2020 року неправомірно укладено Договір оренди без номера строком на 10 років щодо земельної ділянки площею 28,4789 кадастровий номер 3224082800:02:018:0002 сільськогосподарського виробництва.

Отже, Договір оренди землі без номера від 16.11.2020 року, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.11.2020 року індексний номер 39545932 підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка, яка передана вказаним рішенням в оренду ТОВ «Сервіс-Агро» поверненню Сквирській міській раді.

Згідно ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Частинною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. ст. 317, 328 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 124, 125 Земельного кодексу України встановлено порядок передачі земельних ділянок в оренду та виникнення права власності чи користування земельною ділянкою та визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Тобто, згідно за вказаними нормами підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності та передумовою укладення відповідного договору є рішення особи, яка здійснює розпорядження нею від імені власника.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За приписами статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов`язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону.

У зв`язку зі встановленням вироком Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2021 року факту підроблення рішення Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області № 03-42-07 від 16.11.2020 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризацій земель для іншого сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області», прокуратура з посиланням на порушення Красноліською сільською радою процедури прийняття рішення, стверджує про незаконність такого рішення та відсутність підстав для укладення оскаржуваного Договору оренди земельної ділянки комунальної власності.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов`язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

За змістом ст. 80 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 172, 327, 374 Цивільного кодексу України право власності на землі комунальної власності належать територіальній громаді, яка реалізовує це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» адміністративним центром Сквирської територіальної громади визначено м. Сквира та затверджено територію Сквирської територіальної громади у складі таких територіальних громад: Сквирська, Антонівська, Буківська, Великоєрчиківська, Горобіївська, Домантівська, Дулицька, Кам`яногребельська, Каленнівська, Красноліська, Кривошиїнська, Малоєрчиківська, Малолисовецька, Мовчанівська, Оріховецька, Пустоварівська, Рудянська, Рогізнянська, Самгородоцька, Селезенівська, Тарасівська, Тхорівська, Чубинецька, Шамраївська, Шаліївська, Шапіївська.

Згідно з п. 6-1 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади; сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

З огляду на вищевикладене, земельна ділянка з кадастровим номером 3224082800:02:018:0002 відноситься до земель комунальної власності Сквирської міської ради, яка є правонаступником Красноліської сільської ради, відповідно позов прокурором заявлено в інтересах Сквирської міської ради.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Сквирською міською радою.

Білоцерківською окружною прокуратурою листом №50/3-19 вих-23 від 14.03.2023 року повідомлено позивача про встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді та намір звернутися із позовом до Господарського суду Київської області в інтересах Сквирської міської ради. Керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Сквирську міську раду зобов`язано повідомити чи вживатимуться заходи на усунення зазначених порушень, у тому числі в судовому порядку.

Враховуючи те, що Сквирською міською радою Білоцерківського району Київської області заходи щодо усунення зазначених порушень не вживаються, що підтверджується листом №03-1532 від 15.03.2023 року, із вказаним позовом до суду звертається прокурор в інтересах держави в особі Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області.

З огляду на наведені у позові обставини, прокуратура просить:

- визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 16.11.2020 року, укладений між Красноліською сільською радою Сквирського району - орендодавцем, та ТОВ «Сервіс-Агро», код ЄДРПОУ 9509921 - орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224082800:02:018:0002, площею 28,4789 га, що знаходиться в адміністративних межах Красноліської сільської ради Сквирського району (наразі Сквирська територіальна громада), який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.11.2020 індексний номер 39545932.

- зобов`язати ТОВ «Сервіс-Агро» (код ЄДРПОУ 9509921) повернути Сквирській міській раді Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3224082800:02:018:0002, площею 28,4789 га, що знаходиться в адміністративних межах Красноліської сільської ради Сквирського району (наразі Сквирська територіальна громада).

В ході розгляду справи відповідачем подано відзив, в якому заперечено позовні вимоги. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що він - ТОВ «Сервіс-Агро» є добросовісним набувачем права оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 28,4789 га з кадастровим номером 3224082800:02:018:0002 і добросовісно виконує обов`язки орендаря цієї земельної ділянки відповідно до укладеного Договору оренди земельної ділянки від 16.11.2020 року (надалі - Договору) сплачуючи всі необхідні платежі за неї.

Зокрема, ТОВ «Сервіс-Агро», як добросовісний орендар, відповідно до прийнятого Красноліською сільською радою рішення від 23.12.2019 року №05-36-07 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок в межах Красноліської сільської ради» оформило на вищевказану земельну ділянку технічну документацію та понесло витрати, а саме на: розробку технічної документації - 88000 грн.; проектно-вишукувальні роботи 14200 грн.; проект із землеустрою 42700 грн., а всього разом 144 900 грн.

Крім того, за час перебування земельної ділянки в оренді в ТОВ «Сервіс-Агро» (перебування, а не використання, оскільки після порушення кримінальної справи та вироку суду стосовно колишнього сільського голови ОСОБА_1 товариство не мало змоги її обробляти) відповідач був вимушений продовжувати сплачувати податки. Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться під багаторічними насадженнями (колишній старий колгоспний садок) і вона потребує розчистки від цих насаджень, але із-за кримінальної справи проти колишнього сільського голови ця робота не була виконана. Таким чином, орендар земельною ділянкою реально не користується та терпить постійні збитки. Про це ТОВ «Сервіс-Агро» неодноразово зверталося до голови Сквирської міської ради з відповідними листами про підтвердження дії оренди або про розірвання цього Договору, однак жодної відповіді не було надано. За час перебування земельної ділянки в оренді ТОВ «Сервіс-Агро» товариством сплачено (станом на 01.07.2023 року) 216647,30 грн. податків, оскільки за умовами Договору оренди розмір орендної плати було встановлено в максимальному розмірі на території Сквирської міської ради - 12% від вартості землі.

Враховуючи вищевикладене, загальна сума витрат ТОВ «Сервіс-Агро» на орендовану земельну ділянку складає 361 547,30 грн., які мають бути відшкодовані позивачем, тобто Сквирською міською радою, виходячи з того, що відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Також відповідач зауважує, що земельна ділянка залишається власністю Сквирської міської ради, оскільки вона надана в оренду, а не у володіння (власність), тому відсутнє порушення будь-яких інтересів власника. Земельна ділянка надавалась в оренду в межах визначеної законодавством процедури, яка не обмежується прийняттям рішення ради, на яке орендар не міг впливати, викладені у позові підстави свідчать про формальний підхід без врахування всіх обставин. З огляду на відсутність порушення прав власника земельної ділянки, відсутність вини орендаря та дотримання ним всіх вимог законодавства при отриманні земельної ділянки в оренду, понесення значних витрат, які підлягають відшкодуванню радою, відповідне питання має вирішуватись об`єктивно шляхом усунення помилки органу місцевого самоврядування з дотриманням балансу інтересів сторін та врахуванням прав та інтересів орендаря.

Також відповідач заперечував наявність достатніх підстав для представництва прокурором інтересів Сквирської міської ради в суді. При цьому, також зауважив, що ніхто у Сквирській територіальній громаді не подав заяв на отримання даної земельної ділянки в оренду, тому твердження про захист «суспільного» чи «публічного» інтересу не ґрунтуються на жодних обставинах, має місце надмірне втручання органу прокуратури, що призводить до порушення прав та інтересів орендаря без досягнення будь-якої суспільної доцільності.

Відповідач також зауважує, що за усталеною практикою в тому числі Європейського суду з прав людини, помилки та недоліки, допущені державними органами влади (теж саме і органами місцевого самоврядування) повинні служити на користь постраждалих осіб (яким стане ТОВ «Сервіс-Агро» у разі задоволення позову щодо нього) і особливо у разі відсутності інших конфліктуючих інтересів. Іншими словами, ризик вчинення державними органами, органами або посадовими особами (сільським головою зокрема) місцевого самоврядування і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи, в даному випадку, орендаря, в діях якого відсутні ознаки порушень.

В рішенні Європейського суду з прав людини «Гладишева проти Росії» вказується, що помилки або недоліки в роботі органів державної влади (це ж стосується і органів місцевого самоврядування) повинні служити на користь постраждалих від них осіб, особливо у випадку відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Іншими словами, ризик вчинення помилки органом державної влади (так само і органом місцевого самоврядування) повинна нести держава, в даному випадку позивач Сквирська міська рада, як правонаступник Красноліської сільської ради. Така ж позиція викладена, зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини «Томіна та інші проти Росії» заява №20578/08 та 19 інших заяв, пункт 39 від 01.12.2016 року, в якому суд повторює, що помилки державних органів повинні розглядатися в інтересах потерпілих, особливо при відсутності загрози для іншого приватного інтересу. Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинна взяти на себе держава, а виправлення помилок за рахунок приватної особи не допускається.

У відповіді на відзив прокуратура зазначила, що добросовісність орендаря, як набувача права оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 28,4789 га (кадастровий номер 3224082800:02:018:0002) не спростовує обставин, наведених прокурором у позовній заяві.

Оскільки Договір оренди землі укладений на підставі рішення сорок четвертої сесії сьомого скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області № 03-42-07 від 16.11.2020 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для іншого сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області», яке є незаконним, питання про передачу земельної ділянки комунальної власності Красноліської сільської ради площею 28,4789 кадастровий номер 3224082800:02:018:0002 в оренду ТОВ «СЕРВІС-АГРО» не вирішувалось.

Прокуратура стверджує, що в діях ОСОБА_1 наявний умисел на вчинення неправомірних дій в інтересах третіх осіб ТОВ «Сервіс-Агро», що доводиться вироком Сквирського - районного суду Київської області від 19.11.2021 у справі №376/1276/21, кримінальне провадження №12021111260000073 від 29.04.2021, а отже застосування практики Європейського суду з прав людини, яку навів у відзиву представник відповідача ТОВ «СЕРВІС-АГРО» - адвокат Соболь Б.В. є не можливим.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд було встановлено наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

Щодо заперечень відповідача проти наявності у прокуратури повноважень на звернення з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч.ч. 3-4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18).

Отже, зазначені в позовній заяві обставини у своїй сукупності вказують на те, що прокурором дотриманий порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва позивача у даній справі.

Дослідивши вирок Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2021 року у справі №376/1276/21 (кримінальне провадження №12021111260000073 від 29.04.2021 року), встановлено, що голову Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області Шабатина В.О. визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 366 ч. 1КК України незаконному складенні рішення Красноліської сільської «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для іншого сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області» № 03-42-07 від 16.11.2020 року (в рішенні зазначено: 44 сесія 7 скликання), на підставі якого укладено оскаржуваний у справі Договір оренди земельної ділянки.

При цьому, вирок Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2021 року у справі №376/1276/21 грунтується на встановлених в ході досудового розслідування та судового розгляду обставинах, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді Красноліського сільського голови Сквирського району Київської області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, відповідно до ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 року (із змінами та доповненнями), головною посадовою особою територіальної громади та являючись в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України службовою особою, уповноваженою на здійснення адміністративно-господарських та організаційно розпорядчих функцій, вчинив службове підроблення офіційного документу - рішення 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради № 03-42-07 від 16.11.2020 року, на підставі якого 16.11.2020 року неправомірно укладено Договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 28,4789 га (кадастровий номер 3224082800:02:018:0002), яка знаходиться в адміністративних межах Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, терміном на десять років. Вказаний ворок суду набрав законної сили 20.12.2021 року.

При цьому, наведений Вирок у справі №376/1276/21 винесено за встановленими в ході досудового розслідування обставинами, які визнані ОСОБА_1 . У з`язку з визнанням ОСОБА_1 своєї вини, на нього було накладено штраф та затверджено угоду, укладену 17.11.2021 року між прокурором Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури та обвинуваченим за участі захисника про визнання винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України в кримінальному провадженні № 120 21 1112 60 00 0073, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 29.04.2021 року.

В той же час, ні за результатами досудового розслідування, ні в ході судового розгляду умисел ОСОБА_1 не досліджувався, тому твердження прокуратури, що ОСОБА_1 діяв в інтересах відповідача безпідставні та не обґрунтовані.

Як визначено ч.ч. 6, 8 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

З огляду на зміст норми ч. 6 ст. 75, ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в цілому та принципи доказування в господарському процесі, підрозумівається, що мова йде про справу, в якій заявлено про застосування правових наслідків дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, стосовно такої особи. Застосування преюдиції вироку у кримінальній справі щодо інших осіб, які не причетні до відповідного кримінального та іншого порушення, є неправомірним.

З огляду на встановлені в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 120 21 1112 60 00 0073 обставини щод голови сільради Шабатина В.О., фактично має місце процедурне порушення прийняття рішення радою, яке полягає у неспівпадінні змісту рішення 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради № 03-42-07 від 16.11.2020 року протоколу відповідного засідання ради. При цьому, рішення 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області № 03-42-07 від 16.11.2020 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для іншого сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області» існує, доказів його оскарження чи визнання недійсним суду не надано.

Згідно з п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За приписами статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов`язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону.

Однак, в ході досудового розслідування обставини прийняття рішення 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області № 03-42-07 від 16.11.2020 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для іншого сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області» детально не досліджувались, не досліджено та не надано суду оголошення про порядок денний 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, обставини її проведення, вирок суду не містить протоколів допитів присутніх, депутатів, обставин голосування.

Тобто вирок у кримінальній справі ґрунтується лише на співпадінні змісту протоколів засідань ради 42 та 44 сесій та невідповідності змісту рішення ради протоколу засідання, визнанні вини головою ради, однак без допиту присутніх депутатів про дійсні обставини проведення відповідної сесії ради.

Наведені обставини лише можуть вказувати як на порушення, так і на помилковість складення протоколу 44 сесії, зміст якого співпадає зі змісто протоколу 42 сесії щодо подвійного розгляду одного й того ж питання про внесення змін до рішення сесії від 23.11.2019 року №01-36-07 «Про бюджет Красноліської сільської ради на 2020 рік».

Тому без з`ясування всіх обставин призначення та проведення 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області та допиту присутніх, зокрема, депутатів, дослідження всієї документації про призначення та проведення засідання ради, відсутні підстави достовірно стверджувати про підроблення рішення ради.

Крім того, з огляду на сутність угоди у кримінальному провадженні, визнання винуватості можливе лише у випадках, коли винесення вироку на підставі такого визнання не породжує правових наслідків для інших осіб. Тобто, саме по собі визнання винуватості сільським головою Шабатином В.О. без дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, не може породжувати правові наслідки для інших осіб. В такому випадку обставини кримінального розслідування мають бути детально досліджені та встановлені.

В той же час, суд враховує особливості процедури надання земельних ділянок, зокрема, комунальної власності в орендне користування.

Як визначено ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зокрема, ТОВ «Сервіс-Агро», як добросовісний орендар, відповідно до прийнятого Красноліською сільською радою рішення від 23.12.2019 року №05-36-07 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок в межах Красноліської сільської ради» оформило на вищевказану земельну ділянку технічну документацію.

Відповідне рішення Красноліської сільської ради від 23.12.2019 року №05-36-07 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок в межах Красноліської сільської ради» не оскаржене та не визнане недійсним, його правомірність не заперечується.

Тобто, питання оформлення оренди земельної ділянки було заздалегідь ініційоване та розпочата процедура отримання земельної ділянки в оренду, зауважень щодо якої у позові не наведено.

Як визначено ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Як визначено ч. 13 ст. 186 Земельного кодексу України, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації. У разі проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується також сільською, селищною, міською радою (крім випадків проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення земель державної власності).

У разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення) погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно з ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Як зазначає відповідач, він оформив земельну ділянку, пройшовши процедуру землевідведення, передбачену чинними на момент відведення законодавством.

Однак, прокуратурою в позові не наведено жодних зауважень чи недоліків щодо дотримання орендарем процедури отримання земельної ділянки в оренду, не наведено невідповідності технічної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

З огляду на зміст вищенаведених норм законодавства, у разі надання земельної ділянки в оренду на підставі технічної документації, розробленої на підтаві попереднього дозволу на виготовлення технічної документації (ні до рішення ради про надання дозволу, ні до технічної документації прокуратурою не зазначено в позові жодних недоліків та зауважень), така технічна документація в будь-якому випадку у разі відсутності недоліків підлягала погодженню, що було підставою для орендарем земельної ділянки в оренду.

При цьому, відповідне право особи на правомірні оцікування досягнення позитивного результату в разі дотримання визначеної законом процедури не можуть ставитись в залежність від будь-яких порушень в діяльності державного органу чи органу місцевого самоврядування, таких як зволікання з погодженням, безпідставної відмови в погодженні, процедурних порушення прийняття рішення чи проведення пленарних засідань.

З огляду на викладені у позові та встановлені в ході розгляду спору обставини, прокуратурою не обґрунтовано яку норму законодавства, що містить пряму однозначну вказівку чи заборону, порушено відповідачем. Крім того, непорозуміння, на які прокуратура посилається в обґрунтування позовних вимог, в даному випадку спричинені виключно діями посадових осіб Красноліської сільської ради, що допускає неоднозначне тлумачення і непередбачуваність для особи порядку отримання земельної ділянки. Виходячи з фактичних обставин на момент виділення земельної ділянки, у відповідача були достатні підстави передбачати дотримання ним порядку отримання земельної ділянки в оренду.

У зв`язку з чим, відповідач не міг достовірно та однозначно усвідомлювати та передбачати, що мають місце процедурні порушення органу місцевого самоврядування, відсутні також ознаки порушення порядку землевідведення зі сторони відповідача. Порушення ґрунтуються на власному співставленні та тлумаченні прокуратурою норм законодавства та фактичних обставин, а не на чітко визначеній в законі вказівці чи забороні.

При цьому, прокуратура не заперечує добросовісність відповідача, як набувача права оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 28,4789 га (кадастровий номер 3224082800:02:018:0002), фактично наполягає на відповідальності відповідача, як приватної особи, за помилки або недоліки в роботі органів державної влади (місцевого самоврядування). При цьому, прокуратурою не наведено жодних обґрунтувань наявності в діях відповідача порушень порядку отримання земельної ділянки в оренду (які залежать від орендаря), існування інших конфліктуючих приватних інтересів, ознак порушення суспільного чи публічного інтересу.

Також прокуратура стверджує про незаконність рішення сорок четвертої сесії сьомого скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області № 03-42-07 від 16.11.2020 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для іншого сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області», однак при цьому не надає доказів його оскарження та визнання недійсним, скасування чи відміни іншим чином.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, помилки та недоліки, допущені державними органами влади (теж саме і органами місцевого самоврядування) повинні служити на користь постраждалих осіб (яким стане ТОВ «Сервіс-Агро» у разі задоволення позову щодо нього) і особливо у разі відсутності інших конфліктуючих інтересів. Іншими словами, ризик вчинення державними органами, органами або посадовими особами (сільським головою зокрема) місцевого самоврядування і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи, в даному випадку, орендаря, в діях якого відсутні ознаки порушень.

В рішенні Європейського суду з прав людини «Гладишева проти Росії» вказується, що помилки або недоліки в роботі органів державної влади (це ж стосується і органів місцевого самоврядування) повинні служити на користь постраждалих від них осіб, особливо у випадку відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Іншими словами, ризик вчинення помилки органом державної влади (так само і органом місцевого самоврядування) повинна нести держава, в даному випадку позивач Сквирська міська рада, як правонаступник Красноліської сільської ради. Така ж позиція викладена, зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини «Томіна та інші проти Росії» заява №20578/08 та 19 інших заяв, пункт 39 від 01.12.2016 року, в якому суд повторює, що помилки державних органів повинні розглядатися в інтересах потерпілих, особливо при відсутності загрози для іншого приватного інтересу. Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинна взяти на себе держава, а виправлення помилок за рахунок приватної особи не допускається.

Також, у рішенні ЄСПЛ «Щокін проти України» визначено принцип, що вирішення колізій у законодавстві завжди має тлумачиться на користь особи (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Заяви №№ 23759/03 та 37943/06, від 14 жовтня 2010 р.). Зокрема, у цьому рішенні ЄСПЛ визначено концепцію якості закону, наявна вимога, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Як зазначається в рішенні, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості і точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі «Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства» (Gillan and Quinton v. the United Kingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями).

Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 12 червня 2008 р. у справі «Власов проти Росії» (Vlasov v. Russia), заява № 78146/01, п. 125). Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (див., наприклад, рішення у справі «Озтюрк проти Туреччини» (Ozturk v. Turkey) [ВП], заява № 22479/93, п. 55, ECHR 1999-VI). Хоча Суд не може замінити своїм рішенням рішення національних судів та його повноваження щодо перевірки дотримання національного законодавства обмежені (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Слівенко проти Латвії» (Slivenko v. Latvia) [ВП], заява № 48321/99, п. 105, ECHR 2003-Х; та рішення від 22 жовтня 2009 р. у справі «Пауліч проти Хорватії» (Paulic v. Croatia), заява № 3572/06, п. 39), його функцією є перевірка обґрунтування національних судів з точки зору Конвенції (див. рішення у справі «Слівенко проти Латвії», зазначене вище). Щоб захистити особу від свавілля, недостатньо забезпечити формальну можливість мати змагальне провадження для оскарження застосування положення закону в її справі. Якщо ухвалене в результаті судове рішення не містить обґрунтування або доказової бази, виникле втручання у гарантоване Конвенцією право може стати непередбачуваним та, як наслідок, не відповідати вимозі законності (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Лупса проти Румунії» (Lupsa v. Romania), заява № 10337/04, пункти 41-42, ECHR 2006-VII; та рішення від 24 квітня 2008 р. у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, пункти 42,46 та 49-50).

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року) ЄСПЛ визначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I). В той же час, з огляду на зміст наведеного рішення ЄСПЛ, відсутність чітких законодавчих положень створює загрозу непередбачуваного та свавільного втручання, тому має тлумачиться на користь особи.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.08. 2018 року у справі № 492/446/15-а врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

З огляду на фактичні обставни спору та враховуючи наведену практику Європейського Суду з Прав Людини, наведені прокуратурою в позові твердження та вимоги створюють загрозу непередбачуваного та свавільного втручання в право на мирне володіння майном. Встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про відсутність в діях відповідача порушень прямих вказівок закону, в той же час наявні ознаки оформлення земельної ділянки відповідачем, пройшовши процедуру землевідведення, передбачену чинними на момент відведення законодавством, тому відсутні підстави стверджувати про незаконність набуття земельної ділянки в оренду.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Сквирської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агро» про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 25.01.2024 року