Постанова

від 21.05.2024 по справі 911/1800/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа№ 911/1800/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 21.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області

від 14.12.2023 (повний текст складено та підписано 25.01.2024)

у справі №911/1800/23 (суддя А.Ю. Кошик)

за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Сквирської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агро"

про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Сквирської міської ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агро" про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2023 у задоволенні позову Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Сквирської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агро" про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Київська обласна прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2023 у справі №911/1800/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим судом з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. При цьому в апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, які за своїм змістом тотожні змісту позовної заяви. Зокрема, апелянт зазначив, що питання про передачу земельної ділянки комунальної власності Красноліської сільської ради площею 28,4789 га з кадастровим номером 3224082800:02:018:0002 в оренду ТОВ "Сервіс-Агро", під час засідань 42 сесії 7 скликання від 09.09.2020 та 44 сесії 7 скликання від 16.11.2020 Красноліської сільської радм Сквирського району Київської області на обговорення не виносилось, на голосування не ставилось та, як наслідок, не ухвалювалось, тому, за наведених обставин, оспорюваний договір оренди від 16.11.2020, на підставі якого відбулось державна реєстрація права оренди, має бути визнаний недійсним у судовому порядку, а земельну ділянку повернуто Сквирській міській раді.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024 апеляційну скаргу у справі №911/1800/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

13.03.2024 матеріали справи №911/1800/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2023 у справі №911/1800/23 та призначено судове засідання на 30.04.2024.

Через канцелярію суду 29.03.2024 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

29.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 30.04.2024, колегія суддів задовольнила клопотання відповідача про відкладення судового засідання. Розгляд справи відкладено на 21.05.2024.

У судове засідання 21.05.2024 з`явився прокурор та представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 13.05.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані прокурором та відповідачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурор у позовній заяві зазначив про бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Сквирською міською радою.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що прокуратурою до подання позову здійснено попередні листування зі Сквирською міською радою (лист №50/3-19 виз-23 від 14.03.2023), в яких повідомляла позивача про встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді та намір звернутися з позовом до суду в інтересах Сквирської міської ради. Зобов`язано Сквирську міську раду повідомити чи вживатимуться заходи на усунення зазначених порушень, у тому числі у судовому порядку.

У відповідь на лист прокуратури, Сквирською міською радою, повідомлено, що заходи щодо визнання договору оренди землі від 16.11.2020 недійсним та поверненню зазначеної земельної ділянки Сквирській міській ради, не вживалися.

Також Сквирська міська рада вказала, що не має можливості зібрати всі необхідні документи та інші докази для пред`явлення позовної заяви до суду, тому її пред`явлення міською радою не можливо.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Сквирською міською радою допущено бездіяльність, апеляційний суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що між Красноліською сільською радою та ТОВ "Сервіс-Агро" 16.11.2020 року укладено Договір оренди землі б/н, загальною площею 28,4789 га (кадастровий номер 3224082800:02:018:0002), яка знаходиться в адміністративних межах Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області (нині - Білоцерківський район Київської області), з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вищевказаний Договір оренди землі укладений на підставі рішення сорок четвертої сесії сьомого скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області № 03-42-07 від 16.11.2020 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для іншого сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області".

Однак, відповідно до порядку денного протоколу сорок четвертої сесії сьомого скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області від 16.11.2020 року, на розгляд сесії винесено питання та прийнято рішення про внесення змін до рішення сесії від 23.11.2019 року №01-36-07 "Про бюджет Красноліської сільської ради на 2020 рік".

У той же час, відповідно до порядку денного протоколу засідання сорок другої сесії сьомого скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області від 09.09.2020 року, на розгляд сесії винесено питання та прийнято рішення про:

1. Внесення змін до рішення сесії від 23.11.2019 року №01-36-07 "Про бюджет Красноліської сільської ради на 2020 рік".

2. Затвердження Програми використання коштів, що надходять в порядку відшкодування витрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва на 2020 рік;

3. Укладання договору на господарче відання складовими газорозридільної системи.

Отже, питання про передачу земельної ділянки комунальної власності Красноліської сільської ради площею 28,4789 кадастровий номер 3224082800:02:018:0002 в оренду ТОВ "Сервіс-Агро" під час засідання сорок другої сесії сьомого скликання від 09.09.2020 року та сорок четвертої сесії сьомого скликання від 16.11.2020 року Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області на обговорення не виносилось та не голосувалось.

Вищевказані доводи підтверджуються вироком Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2021 року у справі №376/1276/21, кримінальне провадження №12021111260000073 від 29.04.2021 року, відповідно до якого визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн., з позбавленням права обіймати певні посади пов`язані із використанням організаційно- розпорядчих функцій строком на 1 рік.

В ході досудового розслідування та судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді Красноліського сільського голови Сквирського району Київської області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, відповідно до ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 року (із змінами та доповненнями), головною посадовою особою територіальної громади та являючись в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України службовою особою, уповноваженою на здійснення адміністративно-господарських та організаційно розпорядчих функцій, вчинив службове підроблення офіційного документу - рішення 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради № 03-42-07 від 16.11.2020 року, на підставі якого 16.11.2020 року неправомірно укладено з ТОВ "Сервіс-Агро" Договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 28,4789 га (кадастровий номер 3224082800:02:018:0002), яка знаходиться в адміністративних межах Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, терміном на десять років. Вказаний ворок суду набрав законної сили 20.12.2021 року.

З огляду на наведені у позові обставини, прокуратура просила:

- визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 16.11.2020 року, укладений між Красноліською сільською радою Сквирського району - орендодавцем, та ТОВ "Сервіс-Агро", код ЄДРПОУ 9509921 - орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224082800:02:018:0002, площею 28,4789 га, що знаходиться в адміністративних межах Красноліської сільської ради Сквирського району (наразі Сквирська територіальна громада), який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.11.2020 індексний номер 39545932.

- зобов`язати ТОВ "Сервіс-Агро" (код ЄДРПОУ 9509921) повернути Сквирській міській раді Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3224082800:02:018:0002, площею 28,4789 га, що знаходиться в адміністративних межах Красноліської сільської ради Сквирського району (наразі Сквирська територіальна громада).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що він - ТОВ "Сервіс-Агро" є добросовісним набувачем права оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 28,4789 га з кадастровим номером 3224082800:02:018:0002 і добросовісно виконує обов`язки орендаря цієї земельної ділянки відповідно до укладеного Договору оренди земельної ділянки від 16.11.2020 року (надалі - Договору) сплачуючи всі необхідні платежі за неї.

Зокрема, ТОВ "Сервіс-Агро", як добросовісний орендар, відповідно до прийнятого Красноліською сільською радою рішення від 23.12.2019 року №05-36-07 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок в межах Красноліської сільської ради" оформило на вищевказану земельну ділянку технічну документацію та понесло витрати, а саме на: розробку технічної документації - 88000 грн.; проектно-вишукувальні роботи 14200 грн.; проект із землеустрою 42700 грн., а всього разом 144 900 грн.

Крім того, за час перебування земельної ділянки в оренді в ТОВ "Сервіс-Агро" (перебування, а не використання, оскільки після порушення кримінальної справи та вироку суду стосовно колишнього сільського голови ОСОБА_1 товариство не мало змоги її обробляти) відповідач був вимушений продовжувати сплачувати податки. Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться під багаторічними насадженнями (колишній старий колгоспний садок) і вона потребує розчистки від цих насаджень, але із-за кримінальної справи проти колишнього сільського голови ця робота не була виконана. Таким чином, орендар земельною ділянкою реально не користується та терпить постійні збитки. Про це ТОВ "Сервіс-Агро" неодноразово зверталося до голови Сквирської міської ради з відповідними листами про підтвердження дії оренди або про розірвання цього Договору, однак жодної відповіді не було надано. За час перебування земельної ділянки в оренді ТОВ "Сервіс-Агро" товариством сплачено (станом на 01.07.2023 року) 216647,30 грн. податків, оскільки за умовами Договору оренди розмір орендної плати було встановлено в максимальному розмірі на території Сквирської міської ради - 12% від вартості землі.

Враховуючи вищевикладене, загальна сума витрат ТОВ "Сервіс-Агро" на орендовану земельну ділянку складає 361 547,30 грн., які мають бути відшкодовані позивачем, тобто Сквирською міською радою, виходячи з того, що відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Також відповідач зауважує, що земельна ділянка залишається власністю Сквирської міської ради, оскільки вона надана в оренду, а не у володіння (власність), тому відсутнє порушення будь-яких інтересів власника. Земельна ділянка надавалась в оренду в межах визначеної законодавством процедури, яка не обмежується прийняттям рішення ради, на яке орендар не міг впливати, викладені у позові підстави свідчать про формальний підхід без врахування всіх обставин. З огляду на відсутність порушення прав власника земельної ділянки, відсутність вини орендаря та дотримання ним всіх вимог законодавства при отриманні земельної ділянки в оренду, понесення значних витрат, які підлягають відшкодуванню радою, відповідне питання має вирішуватись об`єктивно шляхом усунення помилки органу місцевого самоврядування з дотриманням балансу інтересів сторін та врахуванням прав та інтересів орендаря.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд вказав, що непорозуміння, на які прокуратура посилалась в обґрунтування позовних вимог, в даному випадку, спричинені виключно діями посадових осіб Красноліської сільської ради, що допускає неоднозначне тлумачення і непередбачуваність для особи порядку отримання земельної ділянки. Виходячи з фактичних обставин на момент виділення земельної ділянки, у відповідача були достатні підстави передбачати дотримання ним порядку отримання земельної ділянки в оренду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Дослідивши вирок Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2021 року у справі №376/1276/21 (кримінальне провадження №12021111260000073 від 29.04.2021 року), судом встановлено, що голову Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області Шабатина В.О. визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 366 ч. 1КК України незаконному складенні рішення Красноліської сільської "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для іншого сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області" № 03-42-07 від 16.11.2020 року (в рішенні зазначено: 44 сесія 7 скликання), на підставі якого укладено оскаржуваний у справі Договір оренди земельної ділянки.

При цьому, вирок Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2021 року у справі №376/1276/21 ґрунтується на встановлених в ході досудового розслідування та судового розгляду обставинах, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді Красноліського сільського голови Сквирського району Київської області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, відповідно до ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 року (із змінами та доповненнями), головною посадовою особою територіальної громади та являючись в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України службовою особою, уповноваженою на здійснення адміністративно-господарських та організаційно розпорядчих функцій, вчинив службове підроблення офіційного документу - рішення 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради № 03-42-07 від 16.11.2020 року, на підставі якого 16.11.2020 року неправомірно укладено Договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 28,4789 га (кадастровий номер 3224082800:02:018:0002), яка знаходиться в адміністративних межах Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, терміном на десять років. Вказаний вирок суду набрав законної сили 20.12.2021 року.

Утой же час, ні за результатами досудового розслідування, ні в ході судового розгляду умисел ОСОБА_1 не досліджувався, тому, як правомірно зазначив місцевий суд, твердження прокуратури, що ОСОБА_1 діяв в інтересах відповідача безпідставні та не обґрунтовані.

Як визначено ч.ч. 6, 8 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що враховуючи зміст норми ч. 6 ст. 75, ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в цілому та принципи доказування в господарському процесі, мається на увазі, що мова йде про справу, в якій заявлено про застосування правових наслідків дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, стосовно такої особи. Застосування преюдиції вироку у кримінальній справі щодо інших осіб, які не причетні до відповідного кримінального та іншого порушення, є неправомірним.

Тому, доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі стосовно преюдиційності вироку Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2021 у справі №376/1276/21 для даної справи, є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.

З огляду на встановлені в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 120 21 1112 60 00 0073 обставини щодо голови сільради Шабатина В.О., фактично має місце процедурне порушення прийняття рішення радою, яке полягає у неспівпадінні змісту рішення 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради № 03-42-07 від 16.11.2020 року протоколу відповідного засідання ради. При цьому, рішення 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області № 03-42-07 від 16.11.2020 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для іншого сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області" існує, доказів його оскарження чи визнання недійсним суду не надано та матеріали справи не містять.

Згідно з п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов`язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону.

Однак, в ході досудового розслідування обставини прийняття рішення 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області № 03-42-07 від 16.11.2020 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для іншого сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області" детально не досліджувались, не досліджено та не надано суду оголошення про порядок денний 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області, обставини її проведення, вирок суду не містить протоколів допитів присутніх, депутатів, обставин голосування.

Тобто вирок у кримінальній справі ґрунтується лише на співпадінні змісту протоколів засідань ради 42 та 44 сесій та невідповідності змісту рішення ради протоколу засідання, визнанні вини головою ради, однак без допиту присутніх депутатів про дійсні обставини проведення відповідної сесії ради.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведені обставини лише можуть вказувати як на порушення, так і на помилковість складення протоколу 44 сесії, зміст якого співпадає зі змістом протоколу 42 сесії щодо подвійного розгляду одного й того ж питання про внесення змін до рішення сесії від 23.11.2019 року №01-36-07 "Про бюджет Красноліської сільської ради на 2020 рік".

Тому без з`ясування всіх обставин призначення та проведення 44 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області та допиту присутніх, зокрема, депутатів, дослідження всієї документації про призначення та проведення засідання ради, відсутні підстави достовірно стверджувати про підроблення рішення ради.

Крім того, правомірним є висновок місцевого суду, про те, що з огляду на сутність угоди у кримінальному провадженні, визнання винуватості можливе лише у випадках, коли винесення вироку на підставі такого визнання не породжує правових наслідків для інших осіб. Тобто, саме по собі визнання винуватості сільським головою Шабатином В.О. без дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, не може породжувати правові наслідки для інших осіб. В такому випадку обставини кримінального розслідування мають бути детально досліджені та встановлені.

До того ж, відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як встановлено судом, ТОВ "Сервіс-Агро", як добросовісний орендар, відповідно до прийнятого Красноліською сільською радою рішення від 23.12.2019 року №05-36-07 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок в межах Красноліської сільської ради" оформило на вищевказану земельну ділянку технічну документацію.

Відповідне рішення Красноліської сільської ради від 23.12.2019 року №05-36-07 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок в межах Красноліської сільської ради" не оскаржене та не визнане недійсним, його правомірність не заперечується.

Тобто, питання оформлення оренди земельної ділянки було заздалегідь ініційоване та розпочата процедура отримання земельної ділянки в оренду, зауважень щодо якої у позові не наведено.

Як визначено ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Як визначено ч. 13 ст. 186 Земельного кодексу України, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації. У разі проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується також сільською, селищною, міською радою (крім випадків проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення земель державної власності).

У разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення) погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно з ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Як встановлено судом, ТОВ "Сервіс-Агро" оформило земельну ділянку, пройшовши належним чином процедуру землевідведення, передбачену чинним на момент відведення законодавством.

При цьому прокуратурою не наведено жодних зауважень чи недоліків щодо дотримання орендарем процедури отримання земельної ділянки в оренду, не наведено невідповідності технічної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У зв`язку з цим відповідне право ТОВ "Сервіс-Агро" на правомірне очікування досягнення позитивного результату в укладанні договору оренди не можуть ставитися в залежність від будь-яких порушень в діяльності державного органу чи органу місцевого самоврядування, в тому числі і процедурних порушень в прийнятті рішень чи проведення пленарних засідань.

Оскільки, в даному випадку, порушення спричинені виключно діями посадових осіб Красноліської сільської ради, то у відповідача не було підстав передбачати якихось порушень порядку отримання ТОВ "Сервіс-Агро" планової земельної ділянки в оренду. Порушення ґрунтуються на власному співставленні та тлумаченні прокуратурою норм законодавства та фактичних обставин, а не на чітко визначеній в законі вказівці чи забороні.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що прокуратура не заперечує добросовісність відповідача, як набувача права оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 28,4789 га (кадастровий номер 3224082800:02:018:0002), фактично наполягає на відповідальності відповідача, як приватної особи, за помилки або недоліки в роботі органів державної влади (місцевого самоврядування). При цьому, прокуратурою не наведено жодних обґрунтувань наявності в діях відповідача порушень порядку отримання земельної ділянки в оренду (які залежать від орендаря), існування інших конфліктуючих приватних інтересів, ознак порушення суспільного чи публічного інтересу.

До того ж прокуратура стверджує про незаконність рішення сорок четвертої сесії сьомого скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області № 03-42-07 від 16.11.2020 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для іншого сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області", однак при цьому не надає доказів його оскарження та визнання недійсним, скасування чи відміни іншим чином.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, помилки та недоліки, допущені державними органами влади (теж саме і органами місцевого самоврядування) повинні служити на користь постраждалих осіб (яким стане ТОВ "Сервіс-Агро" у разі задоволення позову щодо нього) і особливо у разі відсутності інших конфліктуючих інтересів. Іншими словами, ризик вчинення державними органами, органами або посадовими особами (сільським головою зокрема) місцевого самоврядування і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи, в даному випадку, орендаря, в діях якого відсутні ознаки порушень.

В рішенні Європейського суду з прав людини "Гладишева проти Росії" вказується, що помилки або недоліки в роботі органів державної влади (це ж стосується і органів місцевого самоврядування) повинні служити на користь постраждалих від них осіб, особливо у випадку відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Іншими словами, ризик вчинення помилки органом державної влади (так само і органом місцевого самоврядування) повинна нести держава, в даному випадку позивач Сквирська міська рада, як правонаступник Красноліської сільської ради. Така ж позиція викладена, зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини "Томіна та інші проти Росії" заява №20578/08 та 19 інших заяв, пункт 39 від 01.12.2016 року, в якому суд повторює, що помилки державних органів повинні розглядатися в інтересах потерпілих, особливо при відсутності загрози для іншого приватного інтересу. Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинна взяти на себе держава, а виправлення помилок за рахунок приватної особи не допускається.

Також, у рішенні ЄСПЛ "Щокін проти України" визначено принцип, що вирішення колізій у законодавстві завжди має тлумачиться на користь особи (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Заяви №№ 23759/03 та 37943/06, від 14 жовтня 2010 р.). Зокрема, у цьому рішенні ЄСПЛ визначено концепцію якості закону, наявна вимога, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Як зазначається в рішенні, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості і точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією.

Вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 12 червня 2008 р. у справі "Власов проти Росії" (Vlasov v. Russia), заява № 78146/01, п. 125).

У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року) ЄСПЛ визначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy) [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I). В той же час, з огляду на зміст наведеного рішення ЄСПЛ, відсутність чітких законодавчих положень створює загрозу непередбачуваного та свавільного втручання, тому має тлумачиться на користь особи.

З огляду на фактичні обставни спору та враховуючи наведену практику Європейського Суду з Прав Людини, наведені прокуратурою в позові та в апеляційній скарзі твердження та вимоги створюють загрозу непередбачуваного та свавільного втручання в право на мирне володіння майном. Встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про відсутність в діях відповідача порушень прямих вказівок закону, в той же час наявні ознаки оформлення земельної ділянки відповідачем, пройшовши процедуру землевідведення, передбачену чинними на момент відведення законодавством, тому відсутні підстави стверджувати про незаконність набуття земельної ділянки в оренду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи прокурора щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, фактично дублюють його позицію викладену у позові, поданому в суді першої інстанції, з огляду на що, та враховуючи, що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для його задоволення в силу викладеного вище, доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.

Усі інші доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2023 у справі №911/1800/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Київську обласну прокуратуру.

Матеріали справи №911/1800/23 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 10.06.2024 після виходу з відпустки колегії суддів

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді К.В. Тарасенко

Г.А. Кравчук