Ухвала

від 25.01.2024 по справі 911/3230/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"25" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3230/23

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши

заяву ОСОБА_1 від 23.01.2024 (вх. № суду 7/24 від 23.01.2024)про забезпечення позову у справіГосподарського суду Київської області № 911/3230/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіаджет»простягнення 7483800 грн. без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіаджет» (далі відповідач) про стягнення 7483800 грн. дивідендів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань з виплати позивачу дивідендів (частки нерозподіленого прибутку) в заявленому до стягнення розмірі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.12.2023 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження.

На електронну пошту Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява від 19.12.2023 (вх. № суду 230/23 від 20.12.2023) про забезпечення позову, скріплена ЕЦП представника позивача, в якій заявник просив суд накласти арешт на кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіаджет», в межах суми 7483800 грн., що обліковуються на будь-яких виявлених виконавцем рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіаджет».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.12.2023 у даній справі в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 19.12.2023 (вх. № суду 230/23 від 20.12.2023) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіаджет», в межах суми 7483800 грн., що обліковуються на будь-яких виявлених виконавцем рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіаджет» відмовлено.

На електронну пошту Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява від 23.01.2024 (вх. № суду 7/24 від 23.01.2024) про забезпечення позову, скріплена ЕЦП представника позивача, в якій заявник просить суд накласти арешт на кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіаджет», в межах суми 7483800 грн., що обліковуються на будь-яких виявлених виконавцем рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіаджет».

Подана заява мотивована необхідністю вжиття заходів для забезпечення позову, позаяк відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань щодо виплати позивачу дивідендів, у зв`язку з чим, через такі дії відповідача позивачу було завдано значної матеріальної шкоди. Дізнавшись про наявність даного спору, відповідач може здійснити дії щодо перерахування коштів із своїх рахунків на рахунки інших осіб або іншим чином перешкоджатиме майбутньому виконанню рішення, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Заявник вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, майнового характеру позовних вимог, факту ухилення відповідача від виконання зобов`язань щодо виплати дивідендів учаснику товариства, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення коштів, які наявні у відповідача, на момент ухвалення рішення по справі. Крім того, ще однією підставою для забезпечення позову, на думку заявника, є всі попередні дії відповідача, а саме порушення прав позивача на подання даного позову через ненадання йому фінансової звітності товариства, у зв`язку з чим позивач був змушений звертатися до суду з позовом для отримання відповідних документів, що в свою чергу затягувало подання даного позову про стягнення дивідендів. Такі дії відповідача свідчать про небажання виконувати свої зобов`язання та про значне перешкоджання відповідачем даному процесу.

Через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіаджет» подало до суду заперечення від 23.01.2024 (вх. № суду 798/24 від 24.01.2024) на заяву позивача про забезпечення позову, в яких зазначає про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, з підстав, які зводяться до того, що подібну заяву вже було розглянуто судом та відмовлено в її задоволенні, а подавши повторно аналогічну заяву, позивач знову не надав доказів в підтвердження заявлених ним припущень. Відповідач зазначає, що він добросовісно відноситься щодо використання наданих йому процесуальних прав і не здійснив жодних заходів наслідком яких могло бути штучне затягування судового розгляду. В той же час, дії позивача при поданні відповідних заяв про забезпечення позову спрямовані не на вирішення спору у судовому порядку, а на безпідставне обмеження прав відповідача, блокування господарської діяльності відповідача та завданню йому значних матеріальних збитків.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову та заперечення проти неї, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1. ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Звертаючись з вимогою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача заявник не зазначає та не подає жодних доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявленого позивачем заходу до забезпечення позову у даній справі (доказів які б свідчили про відсутність у відповідача грошових коштів у розмірі заявленої до стягнення суми, витрачання відповідачем коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації, доказів які б свідчили про ліквідацію відповідача тощо) та доказів, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, а саме лише припущення та посилання в поданій ним заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та існування загрози того, що виконання прийнятого господарським судом рішення буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 23.01.2024 (вх. № суду 7/24 від 23.01.2024) про забезпечення позову.

Керуючись ст. 136-140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України суд,

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 від 23.01.2024 (вх. № суду 7/24 від 23.01.2024) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіаджет», в межах суми 7483800 грн., що обліковуються на будь-яких виявлених виконавцем рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіаджет» відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя Ю.В. Подоляк