Рішення

від 25.01.2024 по справі 911/3414/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3414/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська обл., Горохівський р-н, село Губин Перший, код: 03373842)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» (07620, Київська обл., Броварський р-н, село Великий Крупіль, вул. Київський шлях, будинок 60А, код: 34099131)

про стягнення 443211,60 гривень,

До Господарського суду Київської області 10.11.2023 надійшла позовна заява Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (надалі позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія» (надалі відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу худоби від 01.08.2023 № 0108/23 у розмірі 443211,60 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після припинення дії договору відмовляється повернути позивачу грошові кошти, перераховані останнім в якості передоплати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3414/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

На адресу суду 13.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти пред`явлених вимог, з мотивів наявності у нього права, обумовленого змістом п. 6.6. договору залишити кошти у стягуваному розмірі у якості штрафу за безпідставну відмову позивача від товару, який мав бути переданий на користь позивача за договором.

До суду 25.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, а 08.01.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Факти та обставини встановлені судом.

1.1. 01.08.2023 позивач (покупець) та відповідач (продавець) уклали договір купівлі-продажу худоби № 0108/23 (надалі договір).

За умовами договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку на та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити ВРХ-нетелів (товар) (п. 1.1. договору).

Згідно специфікації від 01.08.2023 № 1 товар має наступні характеристики: порода - Голштунська, категорія нетеля, походження Україна, вага не менше 425 кг, вік 17-25 місяців, загальна кількість тварин 120. Ціна за одиницю товару становить 2000 доларів. Загальна ціна партії 240000 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 8864232,20 гривень. Строк відвантаження товару з 11.09.2023 по 24.09.2023.

Згідно п. 1.4. договору базисом поставки за договором є DAP склад покупця, що знаходиться за адресою Волинська область, Горіхівський р-н, с. Губин Перший.

За змістом п. 5.1.-5.4. договору відбір товару здійснюється комісією в складі двох спеціалістів покупця до моменту здійснення передоплати згідно п. 5.7.1., про що складається акт відбору. Продавець зобов`язується протягом 2-х днів після відбору партії товару здійснити її постановки на профілактичний карантин тривалістю 30 календарних днів та після вказаного строку відвантажити товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар не пізніше 24.09.2023.

За змістом п. 5.7. договору оплата за товар проводиться наступним чином: попередня оплата у розмірі 5% від вартості всієї партії товару здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору (п. 5.7.1. договору); черговий платіж у розмірі 15% від вартості товару протягом 3-х банківських днів з дати постановки відібраної партії товару на профілактичний карантин (п. 5.7.2. договору); остаточний розрахунок у розмірі 80% від вартості всієї партії товару здійснюється в день відвантаження товару у транспортний засіб (п. 5.7.3. договору).

За порушення строків, вказаних в п. 5.7. договору, покупець на вимогу продавця виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми невиконаних грошових зобов`язань, за кожен день прострочення, що не звільняє його від виконання своїх основних зобов`язань за договором (п. 6.3. договору).

В разі безпідставної відмови покупця від товару належної якості, який відповідає вимогам, визначеним у специфікації, продавець додатково утримує з покупця на свою користь штраф у розмірі суми попередньої оплати, сплаченої покупцем відповідно до умов п.п. 5.7.1. даного договору (п. 6.6. договору).

1.2. Позивач в рамках укладеного договору перерахував на користь відповідача 1772846,40 гривень, з яких 443211,60 гривень було перераховано платіжними інструкціями від 08.08.2023, 17.08.2023 та 30.08.2023, таким чином зобов`язання з внесення попередньої оплати у розмірі 5% від вартості товару (п. 5.7.1. договору) було повністю виконано позивачем 30.08.3023. Решта суми у розмірі 1329634,80 гривень, що становить 15% від вартості товару (п. 5.7.2. договору) була сплачена платіжними інструкціями від 11.09.2023, 19.09.2023, 21.09.23 та 22.09.2023.

1.3. Претензією від 29.08.2023 № 599 відповідач звертався до позивача із вимогою про погашення заборгованості із внесення попередньої оплати у розмірі 5% від вартості товару, про дотримання строків здійснення чергових платежів та попереджав про ініціювання розірвання договору та стягнення штрафних санкцій, у разі прострочення виконання умов договору в частині оплати.

1.4. Претензією від 06.09.2023 № 620 відповідач вимагав погашення простроченої заборгованості зі сплати 15% вартості товару згідно п. 5.7.2. договору, які мали бути оплачені після постановки худоби на профілактичний карантин. В тексті претензії зазначено про додавання акту про постановку тварин на профілактичний карантин.

1.5. Претензією від 14.09.2023 № 641 відповідач зазначив про невиконання позивачем зобов`язань з внесення чергового платежу у розмірі 15% від вартості товару у повному обсязі, вимагав погашення простроченої заборгованості до 15.09.2023 та зазначив, що у разі невиконання обов`язку з оплати у зазначений строк, ініціюватиме розірвання договору.

1.6. Згідно гарантійного листа від 15.09.2023 № 250 позивач гарантував оплату заборгованості до 19.09.2023 та не заперечував, що у разі невиконання цих зобов`язань до нього будуть застосовані штрафні санкції, визначені умовами договору.

1.7. Листом від 19.09.2023 № 663 відповідач констатував невиконання позивачем зобов`язань з внесення чергового платежу (по п. 5.7.2. договору) на суму 829634,80 гривень. Зазначив про закінчення профілактичного карантину, готовність здійснення поставки товару на господарство покупця. При цьому зазначено що, невиконання позивачем зобов`язань з оплати товару кваліфікується відповідачем як відмова позивача від отримання товару, що дає відповідачу право не виконувати його зобов`язання за договором та ініціювати розірвання договору з 04.10.2023 із застосуванням до позивача відповідних штрафних санкцій за договором.

1.8. Додатковою угодою від 19.09.2023 № 1 сторони, керуючись положеннями п. 10.4 договору дійшли згоди про розірвання договору з 04.10.2023. у зв`язку із систематичним порушенням позивачем умову договору.

1.9. Відповідач повернув на користь позивача 1274876,80 гривень, що були отримані в порядку попередньої оплати товару.

1.10. Відповідно до листа відповідача від 11.10.2023 № 707 решта суми передплати у розмірі 497969,60 гривень були зараховані відповідачем в якості погашення штрафних санкцій, а саме 443211,60 гривень в якості штрафу згідно п. 6.6. договору, 54758 гривень в якості пені згідно п. 6.3. договору.

1.11. Позивач в межах цього позову не оспорює утримання відповідачем суми пені згідно п. 6.3. договору у розмірі 54758 гривень, проте звернувся до суду із цим позовом про стягнення з відповідача 443211,60 гривень, що становить суму передплати за договором, оплаченої позивачем згідно п. 5.7.1. договору, та яка утримана відповідачем після розірвання договору згідно п. 6.6. договору у якості штрафу за безпідставну відмову від отримання товару.

2. Доводи та аргументи сторін.

2.1. Аргументи позивача, викладені у позові:

- позивачем не здійснювалось дій, за які передбачена відповідальність визначена п. 6.6. договору, оскільки порушення з його боку полягало лише в простроченні здійснення попередньої оплати, за яке він поніс відповідальність, що ним не оспорюється, у розмірі пені, нарахованої за п. 6.3. договору;

- відповідач не здійснював передачу товару та не вчиняв дій направлених на інформування позивача щодо можливості отримати товар;

- позивачу відповідно до вимог ст. 693 Цивільного кодексу України належить право пред`явити альтернативну вимогу, а саме про передання товару або про повернення суми попередньої оплати.

2.2. Аргументи відповідача, викладені у відзиві:

- позивач системно порушував свої зобов`язання щодо своєчасної оплати товару, здійснив прострочення внесення попередньої оплати у розмірі 5% від вартості товару (п. 5.7.1. договору), а також допустив прострочення оплати чергового платежу у розмірі 15% від вартості товару (п. 5.7.2. договору), який було оплачено після низки нагадувань та вимог з боку відповідача;

- гарантійним листом від 14.09.2023 № 641 позивач гарантував оплату заборгованості до 19.09.2023 та погодився на застосування до нього штрафних санкцій у разі, якщо ці зобов`язання не будуть виконані та станом на 19.09.2023 заборгованість погашена не була, що було кваліфіковано відповідачем як безпідставну відмову позивача від товару;

- зобов`язання сторін є зустрічними, а тому, внаслідок невиконання позивачем його зобов`язання з оплати 15% від вартості товару протягом 3-х банківських днів з дати постановки відібраної партії на профілактичний карантин відповідно до п. 5.7.2. договору, у відповідача не виникло зобов`язання з поставки товару, обумовленого договором;

-утримання штрафних санкцій у розмірі попередньої оплати, оплаченої відповідно до п. 5.7.1. договору є формою компенсації майнових втрат відповідача у заздалегідь визначеному розмірі, що спрощує порядок відшкодування таких втрат порівняно із вимогами про відшкодування збитків.

2.3. Аргументи позивача, викладені у відповіді на відзив:

- зобов`язання сторін не є зустрічними, оскільки поставка товару не обумовлена своєчасним здійсненням попередньої оплати у розмірі 5% від вартості товару та наступних чергових платежів 15% та 80% від вартості товару, тобто товар мав бути поставлений незалежно від виконання позивачем зобов`язань з оплати;

- оскільки поставка товару не здійснювалася відповідач не може посилатися на відмову позивача від отримання товару;

- відповідач в порядку ст. 664 Цивільного кодексу України не інформував позивача про готовність передати товар, не намагався здійснити відвантаження товару за місцем доставки склад позивача.

2.4. Аргументи відповідача викладені у запереченнях на відводь на відзив:

- факт відмови позивача від товару є доведеним, його поведінка є недобросовісною, а правові позиції Верховного Суду, на які посилається позивач не є релевантними до розглядуваних правовідносин.

3. Норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Стаття 655 Цивільного кодексу України

1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 Цивільного кодексу України

1. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

2. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 663 Цивільного кодексу України

1. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу ( ст. 663 Цивільного кодексу України).

Стаття 664 Цивільного кодексу України

1. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

2. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Стаття 689 Цивільного кодексу України

1. Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

2. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Стаття 692 Цивільного кодексу України

1. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

2. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

3. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

4. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

5. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Стаття 693 Цивільного кодексу України

1. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

3. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Стаття 538 Цивільного кодексу України

1. Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

2. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

3. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

4. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Стаття 653 Цивільного кодексу України

1. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

2. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

3. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

4. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

5. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

4. Висновки суду

Предметом спору є вимога про стягнення з відповідача 443211,60 гривень, що становить суму попередньої оплати за договором, оплаченої позивачем згідно п. 5.7.1. договору, та яка утримана відповідачем після розірвання договору згідно п. 6.6. договору у якості штрафної санкції за безпідставну відмову від отримання товару.

Як вже зазначалося, згідно п. 6.6. договору в разі безпідставної відмови покупця від товару належної якості, який відповідає вимогам, визначеним у специфікації, продавець додатково утримує з покупця на свою користь штраф у розмірі суми попередньої оплати, сплаченої покупцем відповідно до умов п.п. 5.7.1. даного договору.

Таким чином, необхідною передумовою для виникнення у відповідача права утримати за рахунок коштів позивача суми штрафу за п. 6.6. договору є вчинення позивачем, як покупцем за договором, безпідставної відмови від товару належної якості.

За умовами розділу 4 договору приймання-передача товару проводиться уповноваженими представниками покупця та продавця. Товар за якістю приймається згідно з ветеринарними документами та специфікаціями до договору. Приймання товару здійснюється шляхом підписання видаткової накладної та акту приймання-передачі та з цього моменту відбувається перехід права власності на товар. Згідно п. 1.4. договору товар мав бути поставлений на склад позивача.

За змістом ст. 664 Цивільного кодексу України, в контексті наведених вище положень договору, обов`язок відповідача передати товар буде вважатися виконаним у момент вручення товару покупцеві, за місцем, вказаним в договорі склад покупця, куди товар мав бути переміщений силами відповідача.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач жодного разу офіційно та недвозначно не заявляв про свою відмову від отримання товару, а оскільки в п. 6.6. йдеться про санкції на випадок відмови покупця від отримання товару саме належної якості та такого, що відповідає вимогам, визначеним у специфікації, така відмова могла бути здійснена після чи в момент виконання відповідачем свого обов`язку передати товар, після виконання якого у позивача виникав кореспондуючий обов`язок цей товар прийняти.

З тексту претензій відповідача вбачається, що до висновків про відмову позивача від отримання товару відповідач прийшов внаслідок систематичного прострочення позивачем виконання його зобов`язань з оплати товару.

Позивач не заперечує того факту, що здійснював попередню оплату товару із певним простроченням та погодився із тим, що за рахунок коштів, що перебували у відповідача на момент розірвання договору, останній правомірно утримав з них пеню, нараховану згідно п. 6.3. договору у розмірі 54758 гривень. Втім вважає, що для застосування до нього санкцій, передбачених п. 6.6. договору у відповідача підстав не має, оскільки він не відмовлявся від товару, товар йому не передавався, жодних дій з метою передачі товару відповідачем не вчинялися, про готовність його до передачі позивачу не повідомлялося.

Суд погоджується із зазначеними твердженнями позивача.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди № 1 від 19.09.2023 до договору, якою сторони розірвали договір, підстави для його розірвання зазначено у п. 10.4. договору, за змістом якого підставою для розірвання договору може бути систематичне порушення зобов`язань за цим договором.

Вочевидь, що про систематичність порушення можна стверджувати лише по відношенню до зобов`язань з оплати товару, адже відмова від товару не може кваліфікуватися як систематичне порушення.

Тобто, відмова від отримання товару не була безпосередньою підставою для розірвання договору.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що оплата 5% вартості товару згідно п. 5.7.1. товару мала бути проведена до 04.08.2023, проте повністю зобов`язання в цій частині було виконано 30.08.2023. Тобто прострочення не було надто тривалим, та позивач своїми діями щодо поступової оплати підтверджував своє бажання отримати товар.

Щодо оплати чергового платежу у розмірі 15% вартості товару, який згідно п. 5.7.2. мали бути оплачені протягом 3-х банківських днів з дати постановки відібраної партії товару на профілактичний карантин, то позивач сплатив цей платіж поступово платіжними інструкціями від 11.09.2023, 19.09.2023, 21.09.23 та 22.09.2023, тобто частково вже навіть після підписання угоди про розірвання договору.

При цьому, суд з наявних у матеріалах справи доказів не може достеменно встановити дату постановки товару на профілактичний карантин.

В підтвердження дати постановки тварин на профілактичний карантин відповідач посилається на акт від 11.08.2023, який складався без участі представника позивача та про складання якого позивач міг довідатися лише з претензії відповідача від 06.09.2023 № 620, в тексті якої зазначено про додавання до претензії копії зазначеного акту. Тобто строк на оплату 15% від вартості товару буде правильним рахувати від дати, з якої позивачу стало відомо про постановку тварин на карантин, тобто з 06.09.2023 (дата претензії), відповідно, оплата цього чергового платежу мала бути проведена протягом наступних 3-х банківських днів, а саме до 11.09.2023. Тобто прострочення оплати цього чергового платежу також було незначним, а дії позивача свідчили скоріше про бажання отримати товар, ніж про відмову від нього.

До того ж, якщо вважати, що доказом виконання відповідачем його обов`язку з постановки тварин на профілактичний карантин, як того вимагає договір, є згаданий вище акт від 11.08.2023, то цей документ не можна вважати належним доказом дотримання відповідачем його обов`язків із постановки товару на карантин, чи принаймні достатнім підтвердженням цього для позивача.

Як вбачається, цей акт складено комісією, проте він не був підписаний одним із членів цієї комісії, зокрема лікарем ветмедицини господарства БФ ТОВ «Українська молочна компанія» Кузьомка Ю.І..

Суд також звертає увагу на ту обставину, що в проміжок часу з 29.08.2023 по 14.09.2023 відповідач надіслав на адресу позивача три претензії, та в кожній попереджав про вірогідність ініціювання розірвання договору та утримання штрафних санкцій, так, ніби отримання штрафних санкцій було головною метою для відповідача, особливо в контексті того, що вже станом на 22.09.2023 вся сума оплати, що мала надійти до моменту відвантаження товару була відповідачем отримана, а згідно п. 5.4. договору строк поставки товару було встановлено до 24.09.2023, тобто строк поставки товару не сплив.

Поряд із цим, сторони за взаємною згодою 19.09.2023 дійшли згоди про розірвання договору з 04.10.2023, внаслідок чого зобов`язання з поставки товару було припинено, а грошові кошти, що було сплачено у якості попередньої оплати мали бути повернуті позивачу.

Повертаючись до питання наявності у відповідача права, передбаченого п. 6.6. договору на утримання суми штрафу у розмірі суми попередньої оплати, сплаченої згідно п. 5.7.1. договору, суд дійшов висновку про недоведеність тверджень відповідача про вчинення позивачем відмови від товару належної якості.

Внаслідок розірвання договору сторони не дійшли до етапу поставки товару, відвантаження його, оформлення його прийняття, зокрема, за якістю, а тому, у відповідача відсутні підстави стверджувати про вчинену позивачем відмову від отримання товару належної якості, адже навіть перевірити товар за якістю, за місцем де мала відбутися передача товару (склад продавця), позивач можливості не мав.

Вірогідна участь представника позивача у попередньому відборі тварин згідно розділу 5 договору не означає, прийняття товару за якістю, а є саме попереднім відібрання товару, який в наступному мав пройти постановку на профілактичний карантин та лише після цього мав прийматися позивачем за якістю за місцем поставки товару, обумовленим договором.

Твердження відповідача про те, що своїм гарантійним листом позивач погодився на застосування до нього штрафних санкцій, у разі якщо він не здійснить погашення простроченої заборгованості, жодним чином не свідчать на користь висновків про правомірність утримання суми штрафу за правилами п. 6.6. договору. В цьому гарантійному листі не конкретизовано про які саме штрафні санкції йдеться, адже проти застосування до позивача санкцій, передбачених п. 6.3. договору позивач дійсно не заперечує, що цілком узгоджується зі змістом згаданого гарантійного листа.

До того ж, у жодній своїй претензії, у листі яким ініційовано розірвання договору та в тексті самої угоди про розірвання договору, відповідачем не було конкретизовано його наміру утримати за рахунок коштів, що належить повернути позивачу суму штрафу, нараховану за правилами п. 6.6. договору.

Таким чином, внаслідок розірвання сторонами договору, ще до закінчення строку поставки товару, обов`язок відповідача передати товар та обов`язок позивача прийняти товар було припинено. Товар позивачу не передавався, позивач не вчиняв жодних дій, які могли бути кваліфіковані як відмова від товару належної якості. І хоча відповідач мав право зупинити поставку товару до моменту отримання від позивача всієї суми попередньої оплати, отримання такої оплати із певним простроченням не може бути кваліфіковане як відмова з боку позивача прийняти товар.

З огляду на це, утримання відповідачем грошових коштів позивача у якості штрафу за правилами п. 6.6. договору у розмірі 443211,60 гривень є безпідставним.

Позивач, у якості правової підстави позову посилався на положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте суд вважає, що зазначені положення не є застосовними до розглядуваних правовідносин, оскільки обов`язок відповідача передати товар припинився внаслідок розірвання сторонами договору за взаємною згодою.

Таким чином, повернення попередньої оплати за товар, поставка якого не відбулася через припинення договірних правовідносин не може регулюватися положеннями ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

З огляду на висновки суду про безпідставне утримання відповідачем грошових коштів у розмірі 443211,60 гривень у якості штрафу за вчинення позивачем господарського правопорушення, факт вчинення якого відповідачем не доведено та судом не встановлено, а також приймаючи до уваги факт припинення договору внаслідок його розірвання, суд вважає, що грошові кошти, що утримуються відповідачем є предметом набуття та збереження майна без достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 913/371/20.

Таким чином, враховуючи, що грошові кошти розмірі 443211,60 гривень, що були отримані відповідачем відповідно до умов договору, але які після розірвання договору не були повернуті позивачу у складі всієї суми, внесеної позивачем у якості попередньої оплати товару, з огляду на припинення договору, а також відсутність події, з якою п. 6.6. договору пов`язує виникнення у відповідача права утримати із суми попередньої оплати суму штрафу, що становить 5% від вартості товару, сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 443211,60 гривень не можуть вважатися підставно набутими та збереженими відповідачем, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як безпідставно набуті грошові кошти відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 443211,60 гривень безпідставно набутих грошових коштів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 6648,17 гривень покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія» (07620, Київська обл., Броварський р-н, село Великий Крупіль, вул. Київський шлях, будинок 60А, код: 34099131) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська обл., Горохівський р-н, село Губин Перший, код: 03373842) 443211,60 гривень безпідставно набутих грошових коштів та 6648,17 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2024.

Суддя Р.М. Колесник