Рішення

від 24.01.2024 по справі 922/4998/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4998/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "ДІАНА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ЛТД" (46020, м. Тернопіль, вул. Гріга, 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДА СТІЛ" (61003, м. Харків, вул. Шевченка, 319) простягнення 24141,84 грн,без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "ДІАНА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ЛТД" (позивач) надало Господарського суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДА СТІЛ" (відповідач), в якій просить в погашення інфляційних збитків та трьох відсотків річних, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДА СТІЛ" на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-шведського підприємства "ДІАНА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ЛТД" 24141,84 грн, з яких: 19010,84 грн - інфляційні збитки; 5131,00 грн - річні відсотки.

Також позивач просить: покласти на відповідача обов`язок відшкодування позивачу судового збору у розмірі 2684,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені на правову допомогу адвоката у сумі 6300,00 грн; при задоволенні позову стягнути з відповідача суму премії (гонорару успіху), який має бути сплачений у сумі 2000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати здійсненого перевезення у строк, встановлений п. 17 заявки від 22.02.2022. Настання строку оплати по вищевказаній заявці встановлена постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023, якою також стягнута суму боргу за виконане позивачем перевезення згідно з заявкою від 22.02.2022 у сумі 109696,00 грн.

Ухвалою від 29.11.2023 Господарський суд Харківської області залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "ДІАНА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ЛТД" та надав йому десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме на подання Господарському суду Харківської області: документів, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів (опис вкладення).

11.12.2023 позивач надав заяву від 05.12.2023 про усунення недоліків позовної заяви. До вказаної заяви позивач додав опис вкладення до поштового відправлення.

Ухвалою від 18.12.2023 Господарський суд Харківської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №922/4998/23.

Вказаною ухвалою суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та вирішив розглядати справу №922/4998/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідач не надав господарському суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

27.12.2023 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 (зі змінами та доповненнями) Харківська міська територіальна громада знаходилася в районі проведення воєнних (бойових дій). Також, відповідач вказує, що допущення порушення ним зобов`язань перед позивачем виникло через форс-мажорні обставини (обставини непоборної сили), які зазначені у листі Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1., що звільняє його від відповідальності.

27.12.2023 відповідач надав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якій просить зменшити розмір витрат на професійну допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами або відмовити в їх відшкодуванні на користь позивача.

28.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "ДІАНА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ЛТД" надало заяву про відвід судді, в якій на підставі ч. 1 ст. 35 ГПК України заявило відвід судді Ольшанченку В.І. від розгляду справи №922/4998/23.

Ухвалою від 15.01.2024 Господарський суд Харківської області визнав заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "ДІАНА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ЛТД" про відвід судді Ольшанченка В.І. від розгляду справи №922/4998/23 необґрунтованою та передав матеріали справи на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід, у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 призначено суддю Ємельянову О.О.

Ухвалою від 17.01.2024 Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви (вх. №35862) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "ДІАНА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ЛТД" про відвід судді Ольшанченка В.І. від розгляду справи №922/4998/23.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "ДІАНА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ЛТД" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДА СТІЛ" (відповідач), в якій просило в погашення боргу за виконане перевезення стягнути з відповідача на свою користь 109696,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором-заявкою від 22.02.2022.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі №922/865/23 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач - ТОВ "Спільне українсько-шведське підприємство "ДІАНА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ЛТД" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №922/865/23 рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДА СТІЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "ДІАНА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ЛТД" суму боргу у розмірі 109696,00 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2684,00 грн, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн, витрати на правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 6500,00 грн та гонорар успіху у розмірі 3000,00 грн, витрати на правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 6300,00 грн.

Позивач нарахував відповідачу на суму заборгованості, яка стягнута постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №922/865/23 інфляційні втрати у сумі 19010,84 грн та 3% річних сумі 5131,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постанова Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №922/865/23 набрала законної сили, а відтак встановлені ними обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доказуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу на суму заборгованості у сумі 109696,00 грн за заявкою від 22.02.2022, яка встановлена постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023, інфляційні збитки у сумі 19010,84 грн та річні відсотки у сумі 5131,00 грн.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, встановлений рішенням суду апеляційної інстанції, свідчать про правомірність нарахування відповідачеві 3% річних та інфляційних втрат.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що неналежне виконання умов договору, укладеного між сторонами, виникло через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які зазначені у листі Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1. та є підставою для відмови у позові, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року №40(3) (з наступними змінами).

Засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини (ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Таким чином, порівнюючи офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що містяться в регламенті, необхідно зазначити, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті Торгово-промислової палати України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

Загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Вказаний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 - 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач вказує, що ним понесені витрати на правову допомогу адвоката у сумі 6300,00 грн, які він просить стягнути з відповідача.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката та витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, у сумі 6300,00 грн позивач надав копії: договору про правову допомогу від 14.09.2023, укладеного між ТОВ "Спільне українсько-шведське підприємство "ДІАНА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ЛТД" та адвокатським бюро ЛОЗИ; акту приймання-передачі наданих послуг від 17.11.2023, квитанції до прибуткового касового ордеру №06-11 від 17.11.2023; ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1164216 від 22.12.2023; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1706 від 13.03.2009.

Відповідач надав суду заперечення щодо розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій відповідач зазначив, що дана справа не є складною та витрати заявлені позивачем до стягнення є завищеними, оскільки підготовка даного стандартного позову, зразки яких наявні в мережі Інтернет, не потребує багато часу. Для підготовки матеріалів до суду адвоката не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір справі, документи та доводи та інші обставини. Також, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснювався позивачем за допомогою комп`ютерної програма та не потребує багато часу.

Крім того відповідач зазначив, що ця справа розглядається у спрощеному провадженні без виклику сторін, що не потребує участі адвоката позивача у судовому засіданні. Також він вказав, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 922/865/23 з відповідача вже було стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 6500,00 грн та гонорар успіху розмірі 3000,00 грн.

Згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові КГС ВС від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п. 27.2).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує заперечення відповідача проти заявлених позивачем витрат на послуги адвоката, та те, що ціна позову є невеликою; справа є нескладною для професійного адвоката; справа не містить складних розрахунків; позов, підготовлений адвокатом, не містить багато доказів, а також вчинення адвокатом окремих дій по збиранню доказів; адвокатом витрачено час на участь у судових засіданнях.

Відтак, витрати на професійну правничу допомогу, надані по цій справі, є неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

До того ж, позивач вкотре не виконав дії, покладені на нього господарським судом, а саме без поважних причин не надав документи, вказані в ухвалі про відкриття провадження у справі.

На підставі викладеного, беручи до уваги баланс інтересів сторін у цьому питанні, суд вважає адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на відповідача - 1000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача премію (гонорар успіху) у сумі 2000,00 грн.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України" заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" на суму 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70 - 72).

Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Також, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 04.06.2019 та додатковій постанові від 12.09.2019 у справі №9901/350/18, а також у постановах Верховного Суду: від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 26.05.2020 у справі №908/299/18.

Щодо додаткової оплати (по-іншому "гонорар успіху адвоката") при позитивному для клієнта рішенні, тобто при задоволенні позову довіритель сплачує повіреному (адвокату) премію (гонорар успіху) в сумі 2000,00 грн, суд враховує вищенаведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, згідно якої з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Також суд звертає увагу на те, що питання підготовки цього позову до суду, враховуючи те, що ця справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не вимагає значних затрат часу та зусиль.

З огляду на зазначені мотиви та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, задоволення вимоги щодо стягнення додаткової оплати у сумі 2000,00 грн, у цьому конкретному випадку, не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості, тому у задоволенні вказаної вимоги суд відмовляє повністю.

Вищевказаний висновок узгоджується із висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 08.03.2023 у справі №873/52/22.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні з відповідача премії (гонорару успіху) у сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 193 ГК України, ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 14, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 233, 237, 238, 252 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДА СТІЛ" (61003, м. Харків, вул. Шевченка, 319. Код ЄДРПОУ 31340426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "ДІАНА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ЛТД" (46020, м. Тернопіль, вул. Гріга, 2. Код ЄДРПОУ 19350040) інфляційні втрати у сумі 19010,84 грн, 3% річних у сумі 5131,00 грн, судовий збір у сумі 2684,00 грн та витрати, понесені на правову допомогу адвоката, у сумі 1000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "24" січня 2024 р.

СуддяВ.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.