Рішення

від 25.01.2024 по справі 927/1659/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1659/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Добрянської селищної ради

код ЄДРПОУ 04412403

пл. Центральна. 8 смт. Добрянка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15011, ел.пошта: dobryankarada@ukr.net

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Євського Олександра Анатолійовича

код ЄДРПОУ НОМЕР_1

АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення 208 355,39 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Добрянською селищною радою подано позов до Фізичної особи - підприємця Євського Олександра Анатолійовича про стягнення 208 355,39 грн боргу, з якого 76 047,14 грн пені за період з 01.09.2023 по 15.11.2023 згідно з п. 7.2 договору, 72 37,55грн неустойки за період з 01.09.2023 по 15.11.2023 згідно з п. 7.3 договору та 59 990,70 грн штрафу згідно зі ст. 231 ГК України.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору №30 від 30.05.2023 в частині своєчасної та належної поставки товару.

Ухвалою суду від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,167,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Ухвала суду від 18.12.2023, направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, яка відповідає адресі, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута до суду з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки по відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, у даному випадку, суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

За результатами проведеної процедури закупівлі, 30.05.2023 між Добрянською селищною радою (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Євським Олександром Анатолійовичем (постачальник) укладено договір №30 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товари, а саме: код CVP за ДК 021:2015 03410000-7 Деревина (Деревина дров`яна промислового використання хвойних порід); код, що найбільше відповідає назві номенклатурної позиції предмета закупівлі: 03413000-8 Паливна деревина (надалі - товар), замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування та кількість товарів зазначено в специфікації (Додаток 1 до договору).

Згідно з п.3.1, 3.2 договору вартість товару по цьому договору становить 901 208,00грн без ПДВ. Ціна товару включає вартість транспортування, страхування, навантаження, розвантаження, усі поштові витрати, податки і збори, що сплачуються або мають бути сплачені постачальником. Вартість тари, упаковки, маркування за цим договором включаються в загальну ціну товару, а також всі інші витрати, пов`язані із поставкою товару.

Розділом 4 договору передбачено умови та порядок оплати товару.

Замовник протягом 10 робочих днів з дати отримання видаткових накладних та відповідного фінансування в межах кошторисних призначень подає доручення на здійснення платежу в органи управління Державної казначейської служби України. Оплата здійснюється органами Державної казначейської служби України в межах наявного фінансового ресурсу на єдиному казначейському рахунку (п. 4.1 договору).

Уразі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п. 4.2 договору).

Оплата товару провадиться в національній валюті - гривні, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.3 договору).

Відповідно до п.5.1, 5.2 договору строк поставки товарів: до 31.08.2023. Заміна найменування товарів при поставці допускається лише за попередньою згодою замовника. Місце поставки (передачі) товарів: установи Добрянської територіальної громади, які зазначені в специфікації (Додаток 1 до договору).

Цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків до повного його виконання (п.10.1 договору).

Сторонами підписано Специфікацію (Додаток №1) до договору, у якій обумовлено загальний об`єм поставки: 836 м куб на загальну суму: 901 208,00грн без ПДВ.

Як зазначає позивач, відповідач на виконання умов договору частково виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки паливної деревини, а саме, поставив 41 м.куб деревини на суму 44 198,00грн, що підтверджується видатковими накладними: №30/2/1 від 25.07.2023 на суму 4 312,00грн, №30/1 від 25.07.2023 на суму 8 624,00грн, №30/4 від 25.07.2023 на суму 26 950,00грн, №30/3 від 25.07.2023 на суму 4 312,00грн.

У матеріалах справи наявні докази оплати товару позивачем, а саме платіжні інструкції: №1215 від 26.07.2023 на суму 8 624,00грн, №1216 від 26.07.2023 на суму 4 312,00грн, №1217 від 26.07.2023 на суму 4 312,00грн.

13.09.2023 позивач направляв на адресу відповідача претензію б/н б/д з вимогою виконати свої зобов`язання за договором №30 від 30.05.2023 та перерахувати штрафні санкції за порушення умов договору в сумі 26 860,80грн.

Відповідач претензію не отримав, про що свідчить довідка Укрпошти.

Позивач за невиконання зобов`язань за договором нарахував відповідачу та пред`явив до стягнення: 76 047,14 грн пені за період з 01.09.2023 по 15.11.2023 згідно з п. 7.2 договору, 72 37,55грн неустойки за період з 01.09.2023 по 15.11.2023 згідно з п. 7.3 договору та 59 990,70 грн штрафу згідно зі ст. 231 ГК України.

Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що договір №30 від 30.05.2023 підписаний сторонами, скріплений печатками сторін, що свідчить про набрання ним чинності. Факт укладання даного договору сторонами не оспорюється.

Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини поставки.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 цього Кодексу обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо в строк, установлений договором, він готовий до передання покупцеві в належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд установив, що підписавши договір № 30 від 30.05.2023, разом із специфікацією № 1 до нього, відповідач зобов`язався поставити позивачу в строк до 31.08.2023 товар, паливну деревину, в загальному обсязі 836 м.куб, вартістю 901 208,00грн; місце поставки: згідно зі Специфікацією №1.

Відповідач порушив договірні зобов`язання, в установлений строк не поставив позивачу товар, паливну деревину, обсягом 795 тонн, вартістю 857 010,00грн.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відтак, неустойка поділяється на ту, яка встановлена законом (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та умовами цього договору.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (в разі недопоставки товару з вини постачальника).

Згідно з п. 7.3 договору у разі затримки поставки товару або поставки в неповному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару.

Відповідно до ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивачем пред`явлено до стягнення: 76 047,14 грн пені за період з 01.09.2023 по 15.11.2023 згідно з п. 7.2 договору, 72 37,55грн неустойки за період з 01.09.2023 по 15.11.2023 згідно з п. 7.3 договору та 59 990,70 грн штрафу згідно зі ст. 231 ГК України.

Дослідивши умови відповідальності постачальника згідно з п. 7.2 та п. 7.3 договору, суд дійшов висновку, що даними пунктами передбачено один вид відповідальності у вигляді пені.

За таких обставин, одночасне застосування відповідальності за вказаними вище пунктами договору є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується недопоставка відповідачем товару на суму 857 010,00грн, суд дійшов висновку, що належною до стягнення є пеня, нарахована згідно з п.7.3 договору.

При цьому, перевіривши розрахунки штрафних санкцій, суд встановив, що розрахунок штрафу позивачем виконано арифметично вірно, а розрахунок пені виконаний арифметично невірно. За перерахунком суду пеня становить - 68 936,48грн.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України). Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Враховуючи, що відповідач, у порушення вимог статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, договірні зобов`язання своєчасно не виконав, товар в обсязі, узгодженому сторонами в договорі № 30 від 30.05.2023 та специфікації № 1 до нього, в установлений строк позивачу не поставив, виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 128 927,18 грн, з якої 68 936,48грн пені за період з 01.09.2023 по 15.11.2023 згідно з п. 7.3 договору та 59 990,70 грн штрафу згідно зі ст. 231 ГК України.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 76 047,14 грн та пені в сумі 3 381,07грн слід відмовити.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

За частинами 1 та 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктами 2, 4 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить сплачену суму судового збору - 3 125,00грн та витрати на правничу допомогу - 25 000,00грн.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжної інструкції №1725 від 22.11.2023 сплачено 3 125,33грн судового збору.

Таким чином, оскільки заявлений позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 1 933,91грн.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Інтереси позивача у даній справі представляла адвокат Потапова С.М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №321 від 20.04.207, ордер на надання правової допомоги серія СВ №1030157 виданий 18.10.2023.

Також адвокат Потапова С.М. внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Єдиного реєстру адвокатів України в мережі Інтернет за вебадресою: http://erau.unba.org.ua/.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Пунктом 1 частини 2 цієї ж статті визначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому, докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас слід зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Аналогічна позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019.

Позивачем разом з позовною заявою подано докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, а саме: договір від 01.12.2023 про надання правничої допомоги, акт приймання-виконаних робіт від 01.12.2023.

Згідно з п.1.1 договору про надання правничої допомоги клієнт - Добрянська селищна рада доручає, а адвокат Потапова С.М. бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, в зв`язку із зверненням клієнта з позовом до фізичної особи-підприємця Євського Олександра Анатолійовича про стягнення штрафних санкцій, який буде розглядатися в Господарському суді Чернігівської області.

Відповідно до акту виконаних робіт від 01.12.2023 клієнт - Добрянська селищна рада приймає, а адвокат Потапова С.М. передає згідно з нижче зазначеним переліком наданих юридичних послуг за надання правничої допомоги відповідно до договору від 01.12.2023.

Перелік наданих юридичних послуг виконавцем:

1) Вивчення документів та надання консультації - 5 000,00грн;

2) Підготовка та складання позову - 10 000,00грн;

3) Участь в судових засіданнях незалежно від їх кількості - 10 000,00грн.

Всього до сплати: 25 000,00грн.

За частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (1); чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (2); поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (3); дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (4).

Системний аналіз наведених норм частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; їх обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату вирішення справи на репутацію сторін; публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Водночас, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не надіслав заперечень щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу.

Вивчивши надані позивачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, зазначені в акті виконаних робіт, судом встановлено, що адвокат не брав участі у судових засіданнях, оскільки розгляд справи №927/1659/23 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави стягнення з позивача на користь відповідача 10 000,00 грн правової допомоги за участь в судових засіданнях.

Враховуючи викладене вище, витрати на оплату професійної правничої допомоги адвокату позивача становлять 15 000,00грн.

Таким чином, враховуючи, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 9 281,78 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Євського Олександра Анатолійовича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Добрянської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412403, пл. Центральна. 8 смт. Добрянка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15011) 68 936,48грн неустойки згідно, 59 990,70 грн штрафу, 1 933,91грн витрат зі сплати судового збору та 9 281,78грн витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор