Постанова

від 16.01.2024 по справі 910/78/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/78/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Савицької О. В. (прокурор за посвідченням),

позивача- Поліщук М. В. (у порядку самопредставництва),

відповідача-1- не з`явились,

відповідача-2- Старцева Ю. К. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 (суддя Чинчин О. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 (судді: Шаптала Є. Ю. - головуючий, Тищенко О. В., Гончаров С. А.) у справі

за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін"

про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2022 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" про:

1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 13.07.2017, індексний номер № 36124792 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" на нежитлову будівлю літ. А, загальною площею 28,2 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 36-Б;

2) визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т. О. за реєстровим № 97;

3) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2021, індексний номер № 56381927 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" на нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 28,2 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 40-Г, припинивши право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін";

4) зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради частину земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:145:0012, площею 28,2 м2, розташовану на вул. Білоруській, 40-Г у м. Києві, та привести її у придатний для використання стан шляхом звільнення від нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 28,2 м2.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстрація права власності на будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 36-Б, загальною площею 28,2 м2, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" була незаконною, проведена всупереч Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, а тому на підставі статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підлягає скасуванню. Крім того, нежитлова будівля є об`єктом самочинного будівництва, а реєстрація права власності на таке майно не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного, отже, відповідачі не набули права власності на таке майно, у зв`язку з відсутністю дозвільних документів на будівництво та відведення земельної ділянки. Крім того прокурор зазначає, що земельна ділянка за зазначеною вище адресою в установленому законом порядку ТОВ "Торговельна фірма "Молоко" або іншим фізичним чи юридичним особам у власність чи користування, в тому числі для будівництва, не передавалась, правовстановлюючі документи на земельну ділянку не отримувались та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речові права на земельну ділянку за адресою: вул. Білоруській, 40-Г у Шевченківському районі міста Києва, за будь-якими фізичними чи юридичними особами не зареєстровані.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023, позовні вимоги задоволено у повному обсязі:

- скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 13.07.2017, індексний номер № 36124792 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" на нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 28,2 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 36-Б;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 29.01.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т. О. за реєстровим № 97;

- скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2021, індексний номер № 56381927 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" на нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 28,2 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 40-Г, припинивши право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін";

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради частину земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:145:0012, площею 28,2 м2, розташовану на вул. Білоруській, 40-Г у м. Києві, та привести її у придатний для використання стан шляхом звільнення від нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 28,2 м2.

4. Судові рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять, а відповідачами не подано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на підтвердження подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" державному реєстратору для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна документів, визначених пунктом 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, 13.07.2017 державним реєстратором Комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" Клюковським М. В. була проведена державна реєстрація права приватної власності на нежитлову будівлю літ. "А", розташовану за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 36-Б, загальною площею 28,2 м2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" за відсутності документів, необхідних для такої реєстрації всупереч вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Факт державної реєстрації права власності не змінює правовий режим збудованого Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" нерухомого майна як збудованого самочинно, оскільки збудоване на земельній ділянці, яку не було відведено для цієї мети, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко", а в подальшому й Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" не набули право власності на самочинно побудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю, літ. "А". загальною площею 28,2 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 40-Г.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Торговельна фірма "Молоко", ТОВ "Автомийка-Ендорфін" про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії; скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023, а саме:

- арешт на нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 28,2 м2, розташовану на вул. Білоруській, 40-Г у Шевченківському районі м. Києва, що на праві приватної власності зареєстрована за ТОВ "Автомийка-Ендорфін" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1299666880000, номер запису 40332664);

- заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. "А". загальною площею 28,2 м2, розташовану на вул. Білоруській, 40-Г у Шевченківському районі міста Києва, у тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно зазначеного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1299666880000, номер запису 40332664).

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень порушено норми процесуального права, а саме положення частини 4 статті 238 ГПК України, оскільки у рішеннях не наведено жодних мотивів, з яких підстав суди не взяли до уваги твердження відповідача, а також положення частини 4 статті 236 ГПК України щодо не врахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункти 6.45, 6.46), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.53), а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20), від 29.09.2019 у справі № 911/3312/17, від 13.09.2023 у справі № 462/6637/21, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15 (пункт 74), від 18.06.2020 у справі № 5023/8376/11.

Скаржник, зокрема, наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не правильно застосовано норми матеріального права, а саме:

- положення частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо визначення початку перебігу строку позовної давності, а саме скаржник вважає, що право власності на спірний об`єкт нерухомості за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" зареєстровано 13.07.2017, а тому починаючи із цієї дати інформація про реєстрацію права власності за відповідачем-1 на спірний об`єкт нерухомості була публічною, відкритою та була розміщена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому відомості про таку інформацію заінтересовані особи мали безперешкодно отримати та звернутися із відповідними позовами;

- положення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки суди попередніх інстанцій не врахували, що у разі задоволення позову матиме місце надмірне втручання у права відповідача-2 на мирне володіння майном;

- статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки суди попередніх інстанцій не врахували, що у разі наявності самочинно збудованих об`єктів обов`язково має бути припис уповноваженої особи.

Скаржник зазначає також як підставу для касаційного оскарження згідно з приписами пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування частин 1, 3 статті 13, частини 1 статті 14 та частини 4 статті 74 ГПК України у подібних правовідносинах, а саме під час розгляду справи за позовом прокурора до суб`єкта приватного права про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії.

Скаржник наголошує, що Верховний Суд має викласти висновок щодо питання застосування норм права у зазначених правовідносинах таким чином, що витребування господарським судом з власної ініціативи доказів, які стосуються предмета спору і покладення таких доказів в основу прийнятого рішення є грубим порушенням норм процесуального права, а саме частин 1, 3 статті 13, частини 1 статті 14 та частини 4 статті 74 ГПК України (принципів змагальності сторін та диспозитивності).

Крім того, скаржник зазначає як підставу для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України - порушення судами першої та апеляційної інстанцій норми процесуального права, а саме частини 4 статті 238 ГПК України, оскільки у рішеннях не наведено жодних мотивів, з яких підстав судами не були взяті до уваги твердження сторони відповідача, крім того, встановлені обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що передбачено пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Київська міська прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

8. Інші учасники справи своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 910/78/23 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.01.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 13.07.2017 державним реєстратором Комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" прийнято рішення № 36124792 про проведення державної реєстрації права приватної власності на будівлю літ. "А", розташовану за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 36-Б, загальною площею 28,2 м2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко".

11. 15.12.2017 державним реєстратором Комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" прийнято рішення № 38768344 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині адреси об`єкта нерухомого майна літ. "А", а саме змінено на м. Київ, вул. Білоруська, 40-Г, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

12. 29.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т. О. за реєстровим № 97, за умовами якого:

- продавець продав, а покупець купив належну продавцю будівлю, літ. "А". загальною площею 28,2 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 40-Г (пункт 1);

- відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 29.01.2021 № 242366452), право власності на відчужувану будівлю зареєстровано на ім`я продавця 12.07.2017 за № 21372096 державним реєстратором Комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району", м. Київ, Клоковським М. В. (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.12.2017 року, індексний номер витягу: 107827748). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1299666880000 (пункт 2);

- відповідно до відомостей зазначених у довідці від 15.01.2021 № 05702-490, виданій Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), у Міському земельному кадастрі земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 40-Г, не обліковується (пункт 3).

13. 29.01.2021 державним реєстратором на нерухоме майно приватним нотаріусом Новицькою Т. О. прийнято рішення № 56381927 про проведення державної реєстрації права приватної власності на будівлю, літ. "А", загальною площею 28,2 м2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 40-Г за Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін".

14. 25.02.2021 державним реєстратором на нерухоме майно приватним нотаріусом Кузьменко Ю. В. прийнято рішення № 56804729 про проведення державної реєстрації права приватної власності на будівлю, автомиючий комплекс літ. "А", розташовану за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 40-Г.

15. 17.06.2021 державним реєстратором на нерухоме майно приватним нотаріусом Кузьменко Ю. В. прийнято рішення № 58809359 про проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлову будівлю літ. "А", розташовану за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 40-Г.

16. Київською міською радою прийнято рішення № 5167/5208 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на вул. Білоруській, 40-Г у Шевченківському районі м. Києва", яким вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,0273 га (кадастровий номер 8000000000:91:145:0012) для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі на вул. Білоруській, 40-Г у Шевченківському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

17. Відповідно до преамбули зазначеного рішення, його прийнято на підставі, зокрема, статей 9, 79-1, 83, 93, 116, 122, 124, 186 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 35 Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

18. 16.02.2023 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А. В. за реєстровим № 105, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 25.08.2022 № 5167/5208 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

19. Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 25.08.2022 № 5167/5208 та цього договору є земельна ділянка з такими характеристиками:

- кадастровий номер 8000000000:91:145:0012;

- місце розташування: вул. Білоруська, 40-Г у Шевченківському районі м. Києва;

- цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель адміністративним будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отримання прибутку для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- розмір - 0,0273 га.

20. Договір укладено на 10 років (пункт 3.1 договору).

Позиція Верховного Суду

21. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в частині первісних позовних вимог, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

23. В основу оскаржуваних судових рішень про задоволення позову покладено висновок про те, що під час розгляду цієї справи встановлено порушення норм законодавства щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" на нерухоме майно здійснено за відсутності документів, необхідних для такої реєстрації всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" земельна ділянка під зареєстрованим об`єктом не надавалась, дозволу на зведення на землях комунальної власності будівель та споруд не надавалось також, а тому відповідачем-1 здійснено будівництво всупереч частини 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначене будівництво є самочинно збудованим майном.

24. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

25. Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

26. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

27. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті.

28. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва.

29. Як встановлено судами попередніх інстанцій, державну реєстрацію права власності 13.07.2017 на нежитлову будівлю літ. "А", розташовану за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 36-Б, загальною площею 28,2 м2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" було проведено державним реєстратором Комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" на підставі довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 29.06.2017 № 25-14, виданої Фізичною особою-підприємцем Мішиним Василем Миколайовичем (далі - ФОП Мішин В. М.), а також технічного паспорту на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 36-Б , виготовленого 27.06.2017 ФОП Мішиним В. М., однак матеріали справи не містять, а Київською міською радою не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження прийняття рішень про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Молоко" у власність або користування.

Отже, право власності цього суб`єкта на спірний об`єкт нерухомості не виникло (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності). Право власності на спірний об`єкт самочинного будівництва не могло бути зареєстроване за будь-якою особою інакше, ніж у визначеному статтею 376 ЦК України порядку.

30. Таким чином, якщо позивач прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, він має право звернутись до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень частини четвертої або п`ятої статті 376 ЦК України.

31. Так, частинами третьою - п`ятою статті 376 ЦК України встановлено:

"Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб".

32. Відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, а також потрібно враховувати положення частини третьої та п`ятої статті 376 ЦК України.

33. У касаційній скарзі із усунутими недоліками скаржник наголошує на тому, що у пункті 74 постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

З огляду на викладене, на думку скаржника, позовні вимоги про скасування рішень державних реєстраторів не можуть бути задоволені.

34. Щодо можливих способів захисту прав власника відповідної земельної ділянки, порушених внаслідок здійснення самочинного будівництва, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

35. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit ("збудоване на поверхні слідує за нею"). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

36. Згідно з зазначеним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (схожий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

37. Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

38. Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

39. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 ЦК України).

40. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

41. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

42. Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

43. Верховний Суд звертає увагу на те, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

44. Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

45. Визнання права власності в порядку частини 3 або 5 статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина 3 статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина 5 статті 376 ЦК України).

46. Отже, застосування положень частини 3 або 5 статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України.

Висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки у разі зведення на ній самочинного будівництва шляхом задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна є усталеними в судові практиці Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19).

47. При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

48. Судовим рішенням про знесення спірного об`єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості).

49. Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

50. Верховний Суд зауважує, що вимогу про скасування державної реєстрації права власності на самочинне будівництво за певних умов можна розглядати як вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (земельною ділянкою), якщо саме ця реєстрація створює відповідні перешкоди. У справі, яка розглядається (№ 910/78/23), мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою. Тому не є належними й ефективними способами захисту вимоги скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності.

Схожу правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанова від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.

Наведеного висновку суди попередніх інстанцій не врахували та дійшли помилкового висновку про те, що у цьому спорі обраний прокурором спосіб захисту порушеного права позивача є ефективним, оскільки в разі задоволення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, буде відновлено порушене право Київської міської ради як власника землі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, які викладені у касаційній скарзі, про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц.

51. Позов прокурора у цій справі спрямований на захист прав власника земельної ділянки - Київської міської ради, порушення яких відбулося внаслідок здійснення відповідачем-1 самочинного будівництва на земельній ділянці.

52. Водночас суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки прийнятому Київською міською радою рішенню № 5167/5208 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на вул. Білоруській, 40-Г у Шевченківському районі м. Києва" та договору оренди земельної ділянки від 16.02.2023, укладеному між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" (орендар) у контексті застосування частини 3 статті 376 ЦК України, оскільки, як вже зазначалося у пункті 45 цієї постанови, відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна може відбуватися шляхом надання особі, яка здійснила самочинне будівництво, земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкової умови для визнання права власності на таке майно.

53. Особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Отже, у разі використання земельної ділянки без відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання її в користування або у власність, повернення такої земельної ділянки відповідно до положень статті 212 ЗК України власнику з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд відповідає законодавству, що регулює спірні правовідносини.

54. З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки суд має визначити, яку мету переслідував позивач, надавши особі, яка здійснила самочинне будівництво, земельну ділянку у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, і застосувати відповідні норми права.

55. З огляду на висновки, викладені у пунктах 47- 50 цієї постанови, Верховний Суд вважає недоречними доводи скаржника про не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, щодо застосування норм права про початок перебігу строк позовної давності у частині позовних вимог позову про скасування рішень державного реєстратора.

56. Щодо застосування положень статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідні позовні вимоги у цій справі не становлять втручання у права відповідачів на мирне володіння своїм майном, оскільки самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності та на нього не поширюється дія статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.53), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15 (пункт 74), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, є не релевантною, оскільки вона не стосується самочинно збудованого нерухомого майна.

57. Неправильне застосування судами положень статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" скаржник обґрунтовує тим, що суди залишили поза увагою факт відсутності у матеріалах справи припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, який обов`язково має передувати пред`явленню позову про знесення самочинно збудованого майна. У цій частині скаржник також вказує, що судами не було враховано висновків Верховного Суду, які було викладено у постанові від 18.06.2020 у справі № 5023/8376/11.

58. Так, законодавцем передбачено необхідність дотримання певної процедури щодо знесення об`єкту самочинного будівництва з використанням частини земельної ділянки, яка не виділялася органом місцевого самоврядування під таке будівництво (чи реконструкцію будівлі).

59. Зокрема, згідно з частиною 1 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних із таким знесенням.

60. Наведених у постанові від 18.06.2020 у справі № 5023/8376/11 висновків Верховного Суду суди попередніх інстанцій не врахували, не з`ясували обставин щодо наявності чи відсутності припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, як необхідної передумови звернення до суду з відповідним позовом.

61. Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін", наведених у касаційній скарзі, про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при оцінці та збиранні доказів та відсутності висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (частин 1, 3 статті 13, частини 1 статті 14 та частини 4 статті 74 ГПК України) Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

62. На думку скаржника, порушення судом першої інстанції норм процесуального права полягають у самостійному збиранні доказів судом.

63. Відповідно до частин 1, 3 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

64. Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор на підтвердження позовних вимог надав суду листи Київської міської прокуратури, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації", Департаменту з питань державного контролю м. Києва Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" витребував від зазначених органів запитувану судом інформацію та долучив її до позовної заяви, у зв`язку з чим суд не здійснював збирання нових доказів.

За інформацією Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 22.07.2022, останній не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих або будівельних робіт та не приймав об`єкти будівництва в експлуатацію по вул. Білоруській, 40-Г (36-Б) у Шевченківському районі м. Києва.

Крім того, відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) від 21.07.2022 № 055-4142 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на вул. Білоруській, 40-Г (36-Б) у Шевченківському районі м. Києва, у тому числі Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін", не надавались. У реєстрі адрес відсутні відомості про документи щодо присвоєння об`єктам нерухомості наступних поштових адрес вул. Білоруська, 40-Г або Білоруська, 36-Б у м. Києві.

Згідно з інформацією Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 21.07.2022 № 062/14-6129 по нежитловому фонду на вул. Білоруській, 36-Б у м. Києві нерухоме майно на праві власності не реєструвалося.

Відповідно до інформації Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві від 28.07.2022 № 27757-22 нежитлова будівля на вул. Білоруській, 40-Г (36-Б) до сфери управління адміністрації не віднесена, інформація щодо належності зазначеної будівлі до комунальної власності та присвоєння їй поштової адреси відсутня.

Крім того, прокурором надано документи з реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

65. На виконання завдання господарського судочинства, передбаченого статтею 2 ГПК України, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, з метою забезпечення правильного, всебічного, повного, об`єктивного і своєчасного розгляду справи по суті, Господарський суд міста Києва ухвалами від 01.02.2023 та від 27.03.2023 витребував:

- від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином завірені копії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва по вул. Білоруська, 40-Г, літ. А (вул. Білоруська, 36-Б) у м. Києві;

- від Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином завірені копії документів на право виконання підготовчих/будівельних робіт щодо об`єкта будівництва по вул. Білоруська, 40-Г, літ. А (вул. Білоруська, 36-Б) у м. Києві;

- від КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» належним чином завірені копії матеріалів інвентаризаційної справи нерухомого майна по вул. Білоруська, 40-Г, літ. А (вул. Білоруська, 36- Б) у м. Києві. Витребувано від КП «Благоустрій Шевченківського району» належним чином завірені копії документів, на підставі яких за ТОВ «Торгівельна фірма «Молоко» проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю по вул. Білоруська, 40-Г, літ. А (вул. Білоруська, 36-Б) у м. Києві (індексний номер рішення: 36124792);

- копію реєстраційної справи.

66. На виконання вимог ухвал суду Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом б/н від 14.02.2023 повідомив, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва по вул. Білоруська, 40-Г, літ. А (вул. Білоруська, 36-Б) у м. Києві не видавались; Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації" листом від 21.02.2023 № 062/14-2153(И-2023) повідомило, що не існує інвентаризаційних справ за адресами вул. Білоруська, 40-Г, літ. А (вул. Білоруська, 36-Б) у м. Києві; Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 22.02.2023 №073-427 повідомив, що не видавав, не реєстрував документів, які надають право на виконання підготовчих/будівельних робіт на об`єкт будівництва за адресою: вул. Білоруська, 40-Г, літ. А (вул. Білоруська, 36-Б) у м. Києві.

67. Відповідно до положень статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

68. Отже, доводи скаржника щодо збирання судом доказів у справі на користь позивача є помилковими, а отримана на виконання вимог суду інформація лише дублює відомості надані прокурором разом із позовом, а тому Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку щодо питання застосування частин 1, 3 статті 13, частини 1 статті 14 та частини 4 статті 74 ГПК України у подібних правовідносинах.

69. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки спірним правовідносинам, не встановили дійсних намірів позивача, передчасно дійшли висновку про задоволення позову, зокрема зобов`язавши Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради частину земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:145:0012, площею 28,2 м2, розташовану на вул. Білоруській, 40-Г у м. Києві, зважаючи на чинність договору оренди земельної ділянки від 16.02.2023, укладеного між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" (орендар).

70. Для правильного вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно урахувати викладене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, встановити усі обставини, що входять до предмета доказування позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки, з`ясувати, у тому числі, обставини щодо наявності чи відсутності припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, як необхідної передумови звернення до суду з відповідним позовом.

71. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

72. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

73. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

74. Отже, господарські суди попередніх інстанцій, допустили порушення норм процесуального права: статей 86, 210, 236, 237 ГПК України, та неправильне застосуванням норм матеріального права; не звернув уваги на викладене та не оцінили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи з урахуванням особливостей конкретних правовідносин.

75. За таких обставин колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що на порушення принципу повноти розгляду всіх обставин справи зазначені вище обставини не були перевірені судами попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку у справі щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

76. Верховний Суд наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 300 ГПК України.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою скасування оскаржуваних рішення та постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з неповним встановленням та з`ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

78. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

79. Зважаючи на те, що висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають положенням статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваних у справі судових рішень, передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції та часткового задоволення касаційної скарги.

80. Під час нового розгляду справи суду слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі зазначених норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Розподіл судових витрат

81. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомийка-Ендорфін" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 910/78/23 скасувати.

Справу № 910/78/23 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді: Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай