Постанова

від 24.01.2024 по справі 344/1063/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 344/1063/21

провадження № 61-10756 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Івано-Франківська міська рада, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду

від 30 червня 2023 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та подання про затвердження мирової угоди

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, правонаступником якої

є Івано-Франківська міська рада, ОСОБА_2 , про визнання незаконним

і скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, в якому просила суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення Микитинецької сільської ради

Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання (двадцять першої сесії) від 20 грудня 2012 року

№ 281-21/2012 «Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо виготовлення проєкта землеустрою»;

- визнати незаконним і скасувати рішення Микитинецької сільської ради

Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання (сорок другої сесії) від 30 липня 2015 року № 528-42/2015 «Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо затвердження експертно-грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,0233 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610193001:15:002:0399, від 25 серпня 2015 року, укладений між Микитинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради

Івано-Франківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

й скасувати державну реєстрацію цього договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 07 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним і скасовано рішення Микитинецької сільської ради

Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання (двадцять першої сесії) від 20 грудня 2012 року № 281-21/2012

«Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо виготовлення проєкта землеустрою».

Визнано незаконним і скасовано рішення Микитинецької сільської ради

Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання (сорок другої сесії) від 30 липня 2015 року № 528-42/2015 «Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо затвердження експертно-грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення»;

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною

площею 0,0233 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610193001:15:002:0399,

від 25 серпня 2015 року, укладений між Микитинецькою сільською радою

Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 й скасовано державну реєстрацію цього договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено. Ухвалено додаткове рішення у справі. Стягнуто з Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати за оплату судового збору у розмірі 2 724,00 грн та 750,00 грн витрат

на виготовлення план-схеми. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за оплату судового збору в розмірі 908,00 грн та 750,00 грн витрат

на виготовлення план-схеми.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 07 червня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. від 30 листопада 2022 року касаційну скаргу

Івано-Франківської міської ради залишено без задоволення. Рішення

Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня

2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня

2021 року залишено без змін (провадження № 61-18134св21).

У червні 2023 року начальник Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пахолік Р. В. звернувся

до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з поданням

про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду у цивільній справі № 344/1063/21.

В обґрунтування подання посилався на те, що на виконанні Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі

Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 344/1063/21, виданого 27 січня 2023 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат за оплату судового збору в розмірі 908,00 грн та 750,00 грн витрат на виготовлення план-схеми.

08 травня 2023 року на адресу відділу надійшла мирова угода, укладена між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яку начальник відділу й просив суд затвердити.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 20 червня 2023 року у складі судді Атаманюка Б. М. у задоволенні подання начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби

в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пахоліка Р. В. відмовлено.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 червня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 358

ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що частина друга статті 352

ЦПК України встановлює, що учасники справи мають право оскаржити

в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду

у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Натомість, позивач (стягувач) ОСОБА_1 оскаржує ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди, яка не входить до переліку ухвал суду першої інстанції, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду, визначених у статті 353 ЦПК України. Посилаючись на положення пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України апеляційний суд відмовив у відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду

Івано-Франківської області від 20 червня 2023 року.

При цьому суд послався на ухвалу Верховного Суду від 17 лютого 2021 року

у справі № 759/7587/20 (провадження № 61-2078ск21).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції

У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 червня 2023 року та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання

про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2023 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі від 26 липня 2023 року, відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 344/1063/21 із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що Конституційний Суд України

у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначав, що право на оскарження судових рішень в суді є складовою конституційного права особи на справедливий суд. Натомість, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, дійшов неправильного висновку про неможливість оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди, оскільки при тлумаченні статті 353 ЦПК України суд має враховувати можливість

чи неможливість поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу,

в інший спосіб аніж шляхом оскарження відповідної ухвали районного суду.

Посилається на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21) щодо тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України, яку апеляційним судом не було враховано.

Крім цього, зазначає доводи щодо незаконності ухвали суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції

не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року

у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04).

ЄСПЛ у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява

№ 15123/03 зазначав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах,

в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вже викладала правові висновки щодо можливості/неможливості апеляційного оскарження відповідної ухвали окремо від рішення суду. Зокрема:

- у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 296/2944/16-ц (провадження

№ 61-6555сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що «у статтях 175, 293 ЦПК України у редакції 2004 року

не міститься прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні мирової угоди, у пункті 8 частини першої статті 293 цього Кодексу передбачено право оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання мирової угоди за клопотанням сторін. У зв`язку з наведеним висновок суду апеляційної інстанції про те, що така ухвала суду не може бути оскаржена в апеляційному порядку, не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права і зазначеним вище Рішенням Конституційного Суду України»;

- у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження

№ 61-19138сво18) Об`єднаною палатою зроблено висновок, що «тлумачення пункту 15 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення ПАТ «Укрсоцбанк» із апеляційною скаргою) має відбуватися

із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права, особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Ухвала про відмову у залишенні заяви без розгляду не перешкоджає подальшому провадженню

у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право оскаржити

в апеляційному порядку ухвалу про відмову у залишенні заяви без розгляду разом з рішенням суду першої інстанції»;

- у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 756/671/16-ц (провадження

№ 61-42865сво18) вказано, що «ухвала суду першої інстанції за результатами вирішення питання про привід боржника може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Водночас, апеляційний суд не врахував указані вище правові висновки, у зв`язку

з чим безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2023 року про відмову

у затвердженні мирової угоди, з підстав відсутності такої ухвали в переліку ухвал суду першої інстанції, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду, визначених у статті 353 ЦПК України.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання

про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду,

які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду

не допускається (частина друга статті 352 ЦПК України)

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо затвердження мирової угоди (пункт 11 частини першої статті 353 ЦПК України).

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353

ЦПК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що тлумачення та застосування положень

статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду

в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Ухвала

про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки,

з урахуванням стадії укладення мирової угоди, особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження

в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові

від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21), на яку також посилається заявник касаційної скарги.

Апеляційний суд не вказав, яким чином ухвалу щодо затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду можна оскаржити одночасно з рішенням суду

і з яким саме, якщо судовий спір уже завершено й судове рішення ухвалено.

За таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про відмову

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 20 червня 2023 року про відмову у затвердженні мирової угоди на підставі пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України, оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, оскільки висновки апеляційного суду про те, що апеляційна скарга подана на судове рішення,

яке не підлягає апеляційному оскарженню, не відповідають нормам процесуального права, а тому ухвала є незаконною та підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій,

які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою

для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального

чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 червня 2023 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання

про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець