Рішення

від 25.01.2024 по справі 701/1156/23

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/1156/23

Провадження №2/701/48/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2024 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого-судді -Костенка А. І. за участі секретаря-Брітан О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом Виконавчого комітету Маньківської селищної ради в інтересах малолітнього: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третьої особи: Служба у справах дітей Маньківської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідачів про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 23.11.2010 серії НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_1 , є: батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_3 .

22 лютого 2019 року розпорядженням Маньківської районної державної адміністрації № 21 ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з тим, що батько ОСОБА_2 , відповідно до висновку ЛКК від 08 лютого 2019 року № 119 мав тривалу хворобу, яка перешкоджала виконанню батьківських обов`язків, та в подальшому згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ № 351424 від 24 травня 2021 року було встановлено III (третя) групу інвалідності на строк до 01 червня 2023 року.

11 червня 2014 року вироком Соснівського районного суду, який вступив в законну силу 14 квітня 2015 року, у справі № 712/15138/13-к ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю.

04 квітня 2019 року розпорядженням Маньківської районної державної адміністрації № 49 малолітню дитину, ОСОБА_1 , влаштовано на виховання та спільне проживання в дитячий будинок сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживають по АДРЕСА_1 .

На даний час, довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ № 351424 від 24 травня 2021, яка свідчить про хворобу батька дитини ОСОБА_2 втратила чинність, а матір ОСОБА_3 відбула строк покарання.

Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язані із захистом прав дитини затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, зокрема, п.п. 14 п. 26 передбачено, що після повернення матері, батька, з місць позбавлення волі, або звільнення з під варти, мати, батько подає до виконавчого органу селищної територіальної громади заяву з проханням повернути їм дитину.

У разі, коли після повернення матері, батька з місць позбавлення волі або звільнення з під варти не звернулися із заявою про повернення дитини, готуються документи про позбавлення батьківських прав.

На сьогоднішній день, звернень від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про повернення дитини ОСОБА_1 на виховання не надходило.

Натомість, 25 вересня 2023 року від ОСОБА_2 надійшла заява до органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Маньківської селищної ради про те, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до актів обстеження умов проживання від 25 липня 2023 року та 08 вересня 2023 року умови проживання родини ОСОБА_6 є незадовільними, житловий будинок та прибудинкова територія не відповідають санітарним нормам. Земельна ділянка не обробляється, підсобне господарство відсутнє.

Відповідно пояснення батьків-вихователів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за час перебування малолітнього ОСОБА_1 у дитячому будинку сімейного типу та його навчання його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жодного разу не приїздили, не телефонували побачень з дитиною не шукали, також не цікавились навчанням дитини у навчальному закладі, що й підтверджується довідкою Багвянської філії Буцького ліцею Буцької селищної ради Черкаської області № 21 від 15 вересня 2023 року.

25 вересня 2023 року комісією з питань захисту прав дитини Маньківської селищної територіальної громади (далі Комісія) розглянуто питання про позбавлення батьківських прав Відповідачів відносно їх малолітньої дитини.

Рішенням Комісії враховано, що Відповідачі самоусунулись від виховання та утримання дитини, та рекомендовано виконавчому комітету Маньківської селищної ради розглянути питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітньої дитини, ОСОБА_1 , (витяг з протоколу № 8 рішення № 1 від 25 вересня 2023 року).

Рішенням виконавчого комітету Маньківської селищної ради від 12 жовтня 2023 року № 145-23 «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , та гр. ОСОБА_3 , відносно їх малолітньої дитини» визнано доцільним позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , та гр. ОСОБА_3 , відносно малолітнього сина: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву, згідно якої не заперечував проти задоволення позовних вимог та просив розгляд справи провдити у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України), причини неявки визнані поважними невідомі, заяв та клопотань про розгляд справи у її відсутності чи відкладення розгляду справи не надходило, але її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у її відсутність на підставі зібраних доказів. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Маньківської селищної ради в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 23.11.2010 серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_1 , є батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_3 .

22 лютого 2019 року розпорядженням Маньківської районної державної адміністрації № 21 ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з тим, що батько ОСОБА_2 , відповідно до висновку ЛКК від 08 лютого 2019 року № 119 мав тривалу хворобу, яка перешкоджала виконанню батьківських обов`язків (а.с. 11), та в подальшому згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ № 351424 від 24 травня 2021 року було встановлено III (третя) групу інвалідності на строк до 01 червня 2023 року (а.с. 12).

11 червня 2014 року вироком Соснівського районного суду, який вступив в законну силу 14 квітня 2015 року, у справі № 712/15138/13-к ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю (а.с. 13-15).

04 квітня 2019 року розпорядженням Маньківської районної державної адміністрації № 49 малолітню дитину, ОСОБА_1 , влаштовано на виховання та спільне проживання в дитячий будинок сімейного типу родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживають по АДРЕСА_1 (а.с. 17-18).

На даний час, довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ № 351424 від 24 травня 2021, яка свідчить про хворобу батька дитини ОСОБА_2 втратила чинність, а матір ОСОБА_3 відбула строк покарання.

Звернень від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про повернення дитини ОСОБА_1 на виховання не надходило.

25 вересня 2023 року від ОСОБА_2 надійшла заява до органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Маньківської селищної ради про те, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 19).

Відповідно до актів обстеження умов проживання від 25 липня 2023 року та 08 вересня 2023 року умови проживання родини ОСОБА_6 є незадовільними, житловий будинок та прибудинкова територія не відповідають санітарним нормам. Земельна ділянка не обробляється, підсобне господарство відсутнє (а.с. 20, 21).

Відповідно пояснення батьків-вихователів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за час перебування малолітнього ОСОБА_1 у дитячому будинку сімейного типу та його навчання, його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жодного разу не приїздили, не телефонували, побачень з дитиною не шукали, також не цікавились навчанням дитини у навчальному закладі, що й підтверджується довідкою Багвянської філії Буцького ліцею Буцької селищної ради Черкаської області № 21 від 15 вересня 2023 року (а.с. 22, 23).

25 вересня 2023 року комісією з питань захисту прав дитини Маньківської селищної територіальної громади розглянуто питання про позбавлення батьківських прав Відповідачами відносно їх малолітньої дитини.

Рішенням Комісії враховано, що Відповідачі самоусунулись від виховання та утримання дитини, та рекомендовано виконавчому комітету Маньківської селищної ради розглянути питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітньої дитини, ОСОБА_1 , (витяг з протоколу № 8 рішення № 1 від 25 вересня 2023 року) (а.с. 24).

Рішенням виконавчого комітету Маньківської селищної ради від 12 жовтня 2023 року № 145-23 «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , та гр. ОСОБА_3 , відносно їх малолітньої дитини» визнано доцільним позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , та гр. ОСОБА_3 , відносно малолітнього сина: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25).

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Декларацією прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Ч. 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» (CASE OF MAMCHUR v. UKRAINE) від 16 липня 2015 року).

Відповідно до ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Добровільна допомога дитині, шляхом надання певних коштів або добровільна сплата аліментів не позбавляє стягнення їх в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Так, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина 3 статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Суд вважає, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази винної поведінки відповідачів щодо своєї дитини та винятковості даного випадку, а саме: відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дитини; не виявлення інтересу до його внутрішнього світу; свідоме нехтування відповідачами своїми батьківськими обов`язками, що в своїй сукупності свідчить про наявність підстав для застосування до відповідачів крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення їх батьківських прав щодо малолітньої дитини, тому позов про позбавлення батьківських прав підлягає до повного задоволення виключно в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_1 2010 р.н.

Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, ст. ст. 7, 19, 141, 150, 155, 164, 180, 182, 183, 184 СК України, ст. ст. 8, 11 Закону України "Про охорону дитинства", суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстровану АДРЕСА_2 , жительку АДРЕСА_3 ) батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.11.2023 року і до досягнення ним повноліття.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , жительки АДРЕСА_3 ), аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.11.2023 року і до досягнення ним повноліття.

Зобов`язати законного представника дитини у місячний строк з дня набрання законної сили рішення суду відкрити особистий рахунок малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділенні Державного ощадного банку України.

Аліменти перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2 ), судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп., на рахунок (IBAN) UA798999980000031211256026001 (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету 22030106) в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , жительки АДРЕСА_3 ), судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп., на рахунок (IBAN) UA798999980000031211256026001 (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету 22030106) в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення, але в силу ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів, в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

СуддяА. І. Костенко