Рішення

від 15.12.2023 по справі 280/4976/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 грудня 2023 року об 11 год. 10 хв.Справа № 280/4976/18 СН/280/17/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернової Ж.М.

за участю секретаря судового засідання Юхименка Г.В.,

представника позивача - Близнюка А.В.,

представника відповідача- Єршова В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» звернулось із позовною заявою до Офісу великих платників Державної фіскальної служби, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2018 №0003844712, №0003874712, №0003864712, №0003854712.

В обґрунтування позову посилалось на те, що контролюючим органом безпідставно та необгрунтовано зроблено висновок про непідтвердження факту придбання позивачем товарів у його контрагентів ТОВ «Епіцентр-ВМ», ТОВ «ВТС-УКРІНВЕСТ», ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП», ТОВ «АКСЕС», ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ», ТОВ «ВТС-УКРСНАБПРОМ», ТОВ «СЛЕМЗ». Зазначає, що стосовно реальності відповідних господарських операцій, за якими відбулося формування податкового кредиту та витрат, підприємством надавались до перевірки належним чином оформлені первинні та інші документи. Водночас, податковий орган нереальність операцій обгрунтовує саме інформацією щодо третіх осіб контрагентів позивача, до яких підприємство не має жодного відношення. Вважає, що оскільки відповідачем не надано доказів визнання договорів недійсними, а також за умови наявності у позивача всіх належним чином складених документів первинного обліку, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, підприємством було правомірно сформовано податковий кредит та відображено витрати за такими господарськими операціями. Крім того, підприємство не погоджується з висновком контролюючого органу щодо заниження різниць, що виникають відповідно до ПК України на суму амортизації основних засобів та не матеріальних активів. Зазначає, що балансова вартість залишків виробленних, але не реалізованих запасів не має впливу на стан отриманої підприємством економічної вигоди у відповідному періоді, та як наслідок, не має змоги приймати участь у розрахунку фінансового результату до оподаткування, визначеної у відповідній фінансовій звітності підприємства. Також, позивач не погоджується з висновком контролюючого органу щодо завищення витрат на збут за рахунок відображення резерву на забезпечення виплат за агентськими договорами. Вказує, що укладення ПрАТ «Запоріжвогнетрив» агентських договорів, які направлені на просування продукції підприємства на ринку та її реалізацію, безперечно спрямовані на забезпечення отримання доходів від її виробництва. Стверджує, що завдяки наданим агентським послугам ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроектСервіс» значно виросла частка реалізації готової продукції на ринок Казахстану в порівнянні з іншими країнами експорту. Відтак, вважає, що наданими підприємством доказами доведено надання агентських послуг, наслідки яких відображені в податковому обліку підприємства та їх пов`язаність з господарською діяльністю ПрАТ «Запоріжвогнетрив». Щодо неподання додатків до податкових декларацій з податку на прибуток зазначає, що ПрАТ «Запоріжвогнетрив» мало всі підстави для застосування звільнення від оподаткування під час виплати доходу нерезидентам згідно ст. 103 ПК України, оскільки, затвердженою формою додатку ПН до податкової декларації з податку на прибуток не передбачено зазначення інформації про звільнення від оподаткування, відтак товариство вважає, що не мало підстав для заповнення та подання такого додатку. З огляду на таке, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач адміністративний позов не визнав, вказав на те, що в ході перевірки ПрАТ «Запоріжвогнетрив» встановлено оформлення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів ТОВ «Епіцентр-ВМ», ТОВ «ВТС-УКРІНВЕСТ», ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП», ТОВ «АКСЕС», ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ», ТОВ «ВТС-УКРСНАБПРОМ», ТОВ «СЛЕМЗ», що не підтверджує походження товарів, які придбавались у зазначених суб`єктів господарювання, тобто в ланцюгу постачання відсутні підприємства-виробники даної продукції. Крім того, за даними автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» виявлено ряд негативних фактів, які свідчать про неможливість здійснювати фінансово-господарську діяльність суб`єктами господарювання, що залучені до поставки цих ТМЦ. Також, перевіркою встановлено заниження ПрАТ «Запоріжвогнетрив» різниці, що впливає відповідно до ПК України на суму амортизації основних засобів та нематеріальних активів за період з 01.01.2015 по 31.03.2018. Крім того, зазначає, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність надання агентських послуг ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроектСервіс» позивачу, фактичні обставини свідчать про формальне складення первинних документів без здійснення агентами на користь ПрАТ «Запоріжвогнетрив» будь-яких дій з пошуку покупців продукціїї у республіці Казахстан. Так, вказує, що в прямих договорах купівлі-продажу, укладених позивачем з АО «Транснаціональна компанія «Казцинк» та ТОВ «Казхром» відсутнє будь-яке посилання на діяльність агентів, відсутні підписи агентів, посилання на сприяння агентів в ході купівлі-продажу. Щодо порушень положення ст.ст. 46, 48 ПК України в частині неподання контролюючому органу додатків ПН до декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік - 1 кв. 2018 року при здійсненні на користь нерезидента ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроетСервіс» виплат доходу із джерелом його походження в Україні в сумі 42948599 грн зі ставкою податку 0%. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень. Відтак, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 27.11.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/4976/18. Ухвалою суду від 20.08.2019 призначено судово-економічну експертизу у справі, проведення якої доручено судовому експерту Кузнєцовій Галині Олександрівні (ПП Галаексперт 61166, м.Харків, пр. Науки, буд. 36, офіс 525 А, код ЄДРПОУ 33186364). В судовому засіданні 20.09.2021 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 04.09.2018 №0003844712, №0003874712, №0003854712. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.05.2022 рішення Запорізького окружного адміністративого суду залишено без змін. Постановою Верховного суду від 25.05.2023 касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу ДПС задоволено частково. Рішення та постанову судів І та ІІ інстанцій скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 19.06.2023 справу прийнято до провадження та вирішено проводити розгляд адміністративної справи №280/4976/18 (провадження №СН/280/17/23) за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 29.06.2023. Ухвалою суду від 29.06.2023 продовжено строкпідготовчогопровадження у справі № 280/4976/18 строком на 30 (тридцять) днів. Підготовче засідання по справі відкладено. Наступне підготовче засідання призначено на 17.08.2023. 17.08.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30.08.2023. 30.08.2023 закрито підготовче провадження та розпочато судовий розгляд справи по суті, в судовому засіданні оголошено перерву до 14.09.2023. 14.09.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 12.10.2023. 12.10.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначене на 17.10.2023, про що повідомлено учасників справи за допомогою засобів телефонного зв`язку. Ухвалою суду від 17.10.2023 відкладено судове засідання в адміністративній справі №280/4976/18 на03.11.2023. Заяву представника Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» про виклик свідка задоволено. Викликано в якості свідка ОСОБА_1 головного бухгалтера ПрАТ «Запоріжвогнетрив» для надання показань з питання декларування у податковій звітності ПрАТ «Запоріжвогнетрив» різниць, що виникають відповідно до Податкового кодексу (рядок 03 Додатка РІ) на суму амортизації основних засобів та нематеріальних активів за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 у судове засідання в адміністративній справі №280/4976/18 на 03.11.2023. В судовому засіданні 03.11.2023 було здійснено допит свідка з боку позивача та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків, оголошено перерву у судовому засіданні до 16.11.2023. 16.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 23.11.2023. 23.11.2023 за клопотанням представника позивача в судовому засіданні оголошено перерву до 15.12.2023. В судовому засіданні 15.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом установлено наступне.

З 01.06.2018 по 06.08.2018 фахівцями Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС відповідно до ст.77 ПК України була проведена планова виїзна документальна перевірка ПрАТ «Запоріжвогнетрив» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

За результатом проведеної документальної позапланової виїзної перевірки був складений Акт перевірки № 77/28-10-47-12/00191885 від 13.08.2018, яким встановлено наступні порушення:

1. п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 ст.134, п.138.1 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.2 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, МСБО 18 «Дохід», МСБО 1 «Подання фінансової звітності», ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 10623146грн, у тому числі: - півріччя 2017 р. у сумі 5159201 грн; - три квартали 2017 р. у сумі 7555612 грн; - 2017 рік у сумі 8728194 грн; - 1 квартал 2018 р. у сумі 1894952 грн;

2. п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 ст.134, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.2 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, МСБО 18 «Дохід», МСБО 1 «Подання фінансової звітності», ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, у тому числі:-2015 рік у сумі 8520291 грн; - 1 квартал 2016 р. у сумі 20750594 грн; - півріччя 2016 р. у сумі 22674056 грн; - три квартали 2016 р. у сумі 25225308 грн; - 2016 рік у сумі 29816910 грн; - 1 квартал 2017 р. у сумі 31646385 грн;

3. п. 46.1 ст. 46, п. 48.1 ст. 48 ПК України, а саме: не подано до контролюючого органу додатки ПН до декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік 1 квартал 2018 року при здійсненні на користь нерезидентів ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроектСервис» виплат доходу із джерелом його походження в Україні у сумі 42948599 грн із ставкою податку 0%;

4. п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 2993676 грн, у тому числі: січень 2015 року - 38 488 грн; березень 2015 року - 33 778 грн; квітень 2015 року - 46 857 грн; травень 2015 року - 33 032 грн; липень 2015 року - 198254 грн; серпень 2015 року - 25 110 грн; листопад 2015 року - 300522 грн; січень 2016 року - 322925 грн; лютий 2016 року - 94462грн; березень 2016 року - 63 037 грн; квітень 2016 року - 68 377 грн.; травень 2016 року - 82 548 грн; червень 2016 року - 241297грн; серпень 2016 року - 255846грн; вересень 2016 року - 56 771 грн; жовтень 2016 року - 18 178 грн; травень 2017 року - 357693 грн; червень 2017 року - 25 250 грн; вересень 2017 року - 457029 грн; жовтень 2017 року - 118176 грн; листопад 2017 року - 85 832 грн; грудень 2017 року - 34 845 грн; січень 2018 року - 26 295 грн; лютий 2018 року - 6 735 грн; березень 2018 року - 2 339 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.09.2018:

№0003874712, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 10623146 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 5311573 грн (арк.спр. 231 т.І);

№ 0003854712 яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: за 2015 р. 8520291 грн, за 1 квартал 2016 р. 20750594 грн, за півріччя 2016 р. 22674056 грн, за три квартали 2016 р. 25225308 грн, за 2016 р. 29816910 грн, за 1 квартал 2017 р. 31646385 грн (арк.спр. 233 т.І);

№ 0003844712 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2880009 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1440004,50 грн (арк.спр.230 т.І);

№0003864712 яким застосовано штрафні санкції в сумі 1530,00 грн (арк.спр.232 т.І).

ПрАТ «Запоріжвогнетрив» 14.09.2018 р. подано скаргу (вих. № 19/2896) на податкові повідомлення-рішення від 04.09.2018 р. №0003844712, №0003874712, №0003864712, №0003854712.

За рішенням ДФС України про результати розгляду скарги № 37029/6/99-99-11-01-02-25 від 14.11.2018 р. податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 04.09.2018 р. № 0003844712, № 0003874712, № 0003864712, №0003854712 залишено без змін, а скаргу ПрАТ «Запоріжвогнетрив» без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачзвернувсяіз позовом до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 позовні вимоги було задоволено частково, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 04.09.2018 №№ 0003844712, 0003874712, 0003854712. В інший часині відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.05.2022 рішення суду І інстанції залишено без змін.

В постанові Верховного суду, якою рішення попередніх інстанцій скасовано, встановлено, що судами попередніх інстанцій досліджувались ряд договорів на придбання товарів, а саме: договір на придбання ресурсів №18-186 від 19.03.2014,укладений міжпозивачем та ТОВ «Епіцентр-ВМ»; договір на придбання ресурсів №04062015-1 від 04.06.2015, укладений між позивачем та ТОВ «ВТС-УКРІНВЕСТ»; договір на придбання ресурсів №16/7071 від 02.11.2016, укладений між позивачем таТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП»; договір на придбання ресурсів №15/0882 від 08.12.2015,укладений між позивачем та ТОВ «АКСЕС»; договір поставки №15/0654 від 16.09.2015, укладеного між позивачем та ТОВ «НВФ «ВОСТОКМЕТ»; договір на придбання ресурсів №03-10/16-1 від 03.10.2016, укладений між позивачем таТОВ «ВТС-УКРСНАБПРОМ»; договір на придбання обладнання №2014/559 від 06.08.2014, укладеного між позивачем та ТОВ «СЛЕМЗ». Також дослідженню підлягали додаткові угоди до вказаних договорів,специфікації до договорів, сертифікати якості, карантинні сертифікати, банківські виписки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства мотивовані тим, що позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит по господарських операціях із зазначеними контрагентами, що призвело до його заниження, оскільки не підтверджується походження товарів, які придбавались у зазначених суб`єктів господарювання, по ланцюгу постачання відсутні підприємства-виробники даної продукції. За даними автоматизованої інформаційної системи Податковий блок виявлено ряд негативних фактів, які свідчать про неможливість здійснювати фінансово-господарську діяльність суб`єктами господарювання, що залучені до поставки цих ТМЦ. Товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням та не містять обов`язкової інформації. Надаючи оцінку вказаним доводам контролюючого органу, суди їх відхилили, вказавши про ненадання відповідачем доказів на підтвердження доводів про існування податкової інформації.

Проте, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

На думку колегії суддів, підхід судів попередніх інстанцій є формальним, оскільки з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту у цій справі суди повинні були перевірити доводи відповідача про фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: зміст наданих послуг (робіт), в чому вони полягали; наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів. Також суди повинні були перевірити наявність економічної вигоди (виправданість, ризик) від спірних господарських операцій і ділової мети.

Суди повинні встановити здатність отримання від контрагента певних активів (ТМЦ, послуг і т.д.) та спроможності їх використання за призначенням.

Також суди оминули увагою доводи відповідача щодо відсутності у ТТН обов`язкових реквізитів, зокрема, інформації щодо фактичної адреси навантаження товару, відсутність даних щодо номеру посвідчення водія, який здійснював перевезення товару, відсутність інформації щодо вантажно-розвантажувальних операцій (час прибуття/вибуття, простою, підпис відповідальної особи), що позбавляє їх офіційного значення.

Таким чином, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, враховуючи висновки та вказівки, зроблені судом касаційної інстанції, суд приходить до наступного.

За актом перевірки ПрАТ «Запоріжвогнетрив» порушено п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 2993676грн. А саме завищення податкового кредиту по операціях з контрагентами ТОВ "Епіцентр-ВМ", ТОВ "ВТС-Укрінвест", ТОВ "НВВЦ "Гандікап", ТОВ "Аксес", ТОВ "Науково-виробнича фірма "Востокмет", ТОВ "ВТС-Укрснабпром", ТОВ "Слемз".

В судових рішеннях І та ІІ інстанцій описано умови укладених контрактів з постачальниками товарів та фактичне здійснення поставок з посиланням на сторінки судової справи. Проте, суду додатково необхідно дослідити рух товару за кожним контрагентом позивача.

Таким чином, відповідно до акту перевірки, відповідачем проводилася перевірка дотримання позивачем податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 та встановлено:

1)відповідачем встановлено, що за період з січня 2015 по грудень 2017 на підставі договору №15/0869 від 08.12.2015 було здійснено поставку: лом периклазовуглецевих виробів, лом високоглиноземних виробів ВГЛ-62 та ВГЛ-72, лом хромомагнезіальних виробів, лом шамотних виробів, піддон дерев`яний, комплект заготівок ящика тощо, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-ВМ» поставило на адресу ПрАТ «Запоріжвогнетрив» відповідно до оформлених первинних документів: обсяги постачання 6 857 094,96 грн, у тому числі: вартість - 5 714 245,80 грн, ПДВ - 1 142 849,16 грн.

Відповідачем зазначено, що: лом периклазовуглецевих виробів, лому високоглиноземних виробів ВГЛ-62 та ВГЛ-72, лому хромомагнезіальних виробів, лому шамотних виробів - утворюються на підприємствах чорної металургії і в ліварних виробництвах машинобудівних заводів при розбиранні вогнетривних конструкцій. Проте, проведеним аналізом податкових зобов`язань підприємств ТОВ «Епіцентр-ВМ» за допомогою АІС «Єдиний реєстр податкових накладних» та АІС «Податковий блок» не встановлено декларування операцій з надання послуг розбирання вогнетривних конструкцій. Також, здебільшого ТОВ «Епіцентр-ВМ» здійснювало операції з придбання товарів громадського споживання, а документально оформлювали операції з реалізації лому магнезіальних та переклазохромітованих виробів тощо. Тобто, проведеним відповідачем аналізом встановлено, що податковий кредит сформований позивачем по операціям з придбання товарів у ТОВ «Епіцентр-ВМ», фактично був використаний для мінімізації податкових зобов`язань. Відповідач посилається на те, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, види економічної діяльності не співпадають з видами реалізованого товару, на підприємствах відсутні основні засоби власного або орендованого походження. Також, відповідач стверджує, що у підприємств-перевізників, які зазначені в товарно-супровідних документах, відсутні транспортні засоби. Тобто, для здійснення перевезень вищезазначені підприємства, повинні були залучати інших суб`єктів, але данні операції жодним чином не відображено у податковій звітності.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документах та пояснень наданих представником позивача, суд вважає, що підтверджується поставки товару, а саме:

- видатковими накладними за січень 2015 p. - січень 2018 р., прибутковими ордерами за січень 2015 p. - січень 2018 р. (арк.спр.71-164 т.6; арк.спр. 49-250 т.7; арк.спр.1-249 т.8; арк.спр.6-237 т.9; арк.спр.1-250 т.10; арк.спр.1-250 т.11; арк.спр.1-14 т.12), зокрема по взаємовідносинам ТОВ «Епіцентр-ВМ» підтверджується документально оприбуткування ресурсів на склади ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (по окремих операціях, наведених в акті перевірки);

- витягами із журналів реєстрації довіреностей підтверджується видача та використання довіреностей для отримання ПрАТ «Запоріжвогнетрив» товарно-матеріальних цінностей (далі-ТМЦ) від ТОВ «Епіцентр-ВМ» (арк.спр.196-206 т.6);

- витягами з електронного реєстру бюро перепусток ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (арк.спр.15-18 т.12) підтверджується ввезення ТМЦ від ТОВ «Епіцентр-ВМ» на склади ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (матеріальний, центральний, УМТО, ПШИ, ЦМИ, ОМТО), у тому числі в періоді січень 2015 p. - січень 2018 р.;

- витягами з відомостей аналітичного обліку по рахункам 6312 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за матеріли» (арк.спр.207-209 т.6), 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками сировини» (арк.спр.19-30 т.12) за період 01.01.2015-31.01.2018 по взаємовідносинам з ТОВ «Епіцентр-ВМ» за договорами №18-186 від 19.03.2014, №15/0869 від 08.12.2015, №18/1232 від 02.01.2018, які свідчать про оприбуткування ТМЦ з урахуванням віднесення сум ПДВ до податкового кредиту (за Кредитом рахунків 6312 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за матеріали», 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками сировини» у кореспонденції з Дебетом рахунків 201 «Сировина й матеріали», 204 «Тара й тарні матеріали», 644 «Податковий кредит»);

- витягами з відомості руху ТМЦ від постачальника ТОВ «Епіцентр-ВМ» з 01.01.2015 по 31.12.2015, матеріальними звітами за січень 2015 p. - січень 2016 р. (арк.спр.243-250 т.6, арк.спр.148 т.7), відомостями результатів інвентаризації по цехам ШЦ, ЦМИ за січень 2015 p. - березень 2018 р. (арк.спр.186-265 т.12) підтверджується використання ресурсів в господарській діяльності ПРАТ «Запоріжвогнетрив».

Як свідчать встановлені судами обставини справи, у відповідності до протоколів засідання тендерної комісії ПрАТ Запоріжвогнетрив з вибору постачальника сировини ТМЦ № 180 від 19.01.2015р., № 186 від 12.02.2015р., №192 від 04.03.2015р., № 200 від 01.04.2015р., №207 від 29.04.2015р., № 209 від 13.05.2015р., № 3 від 13.01.2016р., № 17 від 09.03.2016р., № 30 від 04.05.2016р., № 19 від 06.03.2017р., № 46 від 14.06.2017р., № 57 від 27.07.2017р., № 8 від 24.01.2018р., прийнято рішення про надання дозволу на постачання пиломатеріалів, піддонів дерев`яних, комплектів заготовок ящика решітчастого, вогнетривкого брухту (в асортименті), зокрема від ТОВЕпіцентр-ВМ (арк.спр.25-67 т.7);

2) відповідно до висновків, зроблених в акті перевірки, на порушення 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 ПКУ ПРАТ «Запоріжвогнетрив» при здійсненні операцій з ТОВ «ВТС-Укрінвест» завищено податковий кредит у розмірі 732429,00грн, за період з червня 2015 по вересень 2016 (арк.спр.130-143 т.І стор. акту 100-143).

Відповідач зазначає, що ТОВ «ВТС-Укрінвест» не є виробником/імпортером поставленого на ПрАТ «Запоріжвогнетрив» лому периклазовуглецевих виробів. ТОВ «ВТС-УКРІНВЕСТ» формує податковий кредит з придбання аналогічного товару у контрагентів, які також не є виробниками/імпортерами, або підприємствами, діяльність яких пов`язана з виробництвом, в процесі якого може утворитися реалізований товар. ТОВ «ВТС-Укрінвест» співпрацювало з підприємствами, які мають ознаки «фіктивності». Підприємства постачальники товару, по якому у подальшому позивач формує податковий кредит здебільшого здійснювали операції з придбання товарів громадського споживання, а документально оформлювали операцій з реалізації лому переклазохромітових-хромітопереклазових виробів. Проведеним відповідачем аналізом вставлено, що податковий кредит, сформований ПрАТ «Запоріжвогнетрив» по операціям придбання у ТОВ «ВТС-Укрінвест», фактично був використаний для мінімізації податкових зобов`язань. Також, відсутні трудові ресурси, види економічної діяльності не співпадають з видами реалізованого товару, на підприємствах відсутні основні засоби, власного або орендованого походження. При перевірці відповідачем встановлено, що у ТТН відсутня обов`язкова до заповнення інформація, а саме: інформація, щодо фактичної адреси навантаження товару, відсутня інформація щодо номеру посвідчення водія, який здійснював перевезення товару, відсутня інформація, щодо вантажно розвантажувальних операцій (час прибуття/вибуття, простою, підпис відповідальної особи), що позбавляє їх офіційного значення, і призводить до їх недопустимості як джерела доказової інформації. У підприємств перевізників, що зазначені у товаро супровідних документах, відсутні транспортні засоби. Тобто для здійснення перевезень вищезазначені підприємства, повиннні були залучати інших суб`єктів. Але данні операції жодним чином не відображено у податкові звітності.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договори №04062015-1 від 04.06.2015 та №15/0897 від 15.12.2015 на придбання ресурсів (арк.спр.15-24, 25-32 т.13). Дослідженням наявних в матеріалах справи специфікацій до договору встановлено загальний обсяг ресурсів, що підлягають постачанню на суму 4 394 570,40 грн., у тому числі: вартість - 3 662 141,99 грн., ПДВ - 732 428,41 грн:

- первинними документами: видатковими накладними за червень 2015 p.-вересень 2016 р., прибутковими ордерами за червень 2015 p.-вересень 2016 р. (арк.спр.33-251 т.13, арк.1-29 т.14), зокрема по взаємовідносинам ТОВ «ВТС-Укрінвест» підтверджується документально оприбуткування ресурсів на склади ПрАТ «Запоріжвогнетрив» у кількості - 1377,61 т.;

- витягами з електронного реєстру бюро перепусток ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (арк.спр.81 т.14) підтверджується ввезення ТМЦ від ТОВ «ВТС-Укрінвест» на склади ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (матеріальний, центральний, УМТО, ЦМИ), у періоді липень 2015 p.-вересень 2016 р.;

- витягом з відомості аналітичного обліку по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками сировини» (арк.спр.30-33 т.14) за період червень 2015p.-вересень 2016р. по взаємовідносинам з ТОВ «ВТС-Укрінвест» за договорами №04062015-1 від 04.06.2015, №15/0897 від 15.12.2015, який свідчить про оприбуткування ТМЦ з урахуванням віднесення сум ПДВ до податкового кредиту (за Кредитом рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками сировини» у кореспонденції з Дебетом рахунків 201 «Сировина й матеріали», 644 «Податковий кредит»);

- відомостями результатів інвентаризації по цеху ЦМИ за січень 2015 p.- березень 2018 р. (арк.спр. 227-265 т.12) підтверджується використання ресурсів в господарській діяльності ПрАТ «Запоріжвогнетрив», у тому числі у періоді червень 2015 p.-вересень 2016 р.

У відповідності до протоколів засідання тендерної комісії ПрАТ «Запоріжвогнетрив» з вибору постачальника сировини, ТМЦ № 6 від 25.01.2016, № 17 від 09.03.2016, № 82 від 16.11.2016, прийнято рішення про надання дозволу на постачання вогнетривкого брухту (в асортименті), зокрема від ТОВ«ВТС-Укрінвест» (арк.спр.44-45, 50-51, 54-55 т.17).

3) відповідно до висновків, зроблених в акті перевірки, на порушення 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 ПКУ ПрАТ «Запоріжвогнетрив» при здійсненні операцій з ТОВ «Науково-виробничо впроваджувальний центр «Гандікап» завищено податковий кредит у розмірі 484 067грн, за період з листопад 2016 по березень 2018 (арк.спр.143-153 т.І стор.акту 125-145).

Перевіркою встановлено, що жодне підприємство по ланцюгу постачання не є виробником, а отже можливості для постачання лому періклазохромітовому-хромітоперіклазовому марки ЛМ відсутні. Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ПрАТ «Запоріжвогнетирив» та ТОВ «НВВЦ «Гандікап» не підтврерджено, то надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що обсяги постачання складають 3 066 133,68грн, у тому числі: вартість - 2 555 111,40грн, ПДВ - 511 022,28грн. (примітка: за актом перевірки порушення визначалися з обсягів постачання 2 904 415,92 грн, у тому числі: вартість 2 420 346,60 грн, ПДВ 484 069,32 грн:

- первинними документами: видатковими накладними за листопад 2016 р., червень 2017 p. - березень 2018 р., прибутковими ордерами за листопад 2016 р., червень 2017 p.-березень 2018 р. (арк.спр.114-246, т.14; арк.спр.1-133 т.15), зокрема по взаємовідносинам ТОВ «НВВЦ «Гандікап» підтверджується документально оприбуткування ресурсів на склади ПрАТ «Запоріжвогнетирив» у загальній кількості - 837,34 т.;

- витягами з електронного реєстру бюро перепусток ПрАТ «Запоріжвогнетирив» (арк.спр.158 т.15) підтверджується ввезення ТМЦ від ТОВ «НВВЦ «Гандікап» на склади ПрАТ «Запоріжвогнетирив» (центральний, ОМТО, УМТО), у тому числі у періоді листопад 2016 р., червень 2017 p.-березень 2018 р.;

- витягом з відомостей аналітичного обліку по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками сировини» (арк.спр.134-137 т.15) за період листопад 2016 р., червень 2017 p.-березень 2018 р. по взаємовідносинам з ТОВ «НВВЦ «Гандікап» за договором №16/7071 від 02.11.2016, який свідчить про оприбуткування ТМЦ з урахуванням віднесення сум ПДВ до податкового кредиту (за Кредитом рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками сировини» у кореспонденції з Дебетом рахунків 201 «Сировина й матеріали», 644 «Податковий кредит»);

- відомостями результатів інвентаризації по цеху ШЦ, ЦМИ за листопад 2016 р.- березень 2018 р. (арк.спр.208-226, 249-265 т.12) підтверджується використання ресурсів в господарській діяльності ПрАТ «Запоріжвогнетирив», у тому числі у періоді листопад 2016 р., червень 2017 p. - березень 2018 р.

У відповідності до протоколів засідання тендерної комісії ПрАТ «Запоріжвогнетрив» з вибору постачальника сировини, ТМЦ № 79 від 02.11.2016 р., № 83 від 21.11.2016 р., № 46 від 14.06.2017 р., № 8 від 24.01.2018 р.,прийнято рішення про надання дозволу на постачання вогнетривкого брухту (в асортименті), зокрема від ТОВ«НВВЦ «Гандікап» (арк.спр.25-27, 46-47, 64-65 т.17);

4) актом перевірки встановлено, що на порушення 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 ПКУ ПрАТ «Запоріжвогнетрив» при здійсненні операцій з ТОВ «Аксес» завищено податковий кредит у розмірі 263353,00грн, за період з груденя 2015 по травень 2016 (арк.спр.153-160 т.І стор.акту 145-159).

Відповідачем встановлено, що ТОВ «Аксес» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, відповідач дійшов висновків, що ПрАТ «Запоріжвогнентрив» сформовано податковий кредит по отриманим ТМЦ від ТОВ «Аксес» згідно податкових накладних джерело походження яких не встановлено.

Дослідженням, наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено обсяги постачання 1 580 120,16 грн, у тому числі: вартість - 1 316 766,80 грн, ПДВ - 263 353,36 грн:

- первинними документами: видатковими накладними за грудень 2015 р., січень, травень 2016 р., прибутковими ордерами за грудень 2015 р., січень, травень 2016 р. (арк.спр.173-247 т.15, арк.спр.1-95 т.16), зокрема по взаємовідносинам ТОВ «Аксес» підтверджується документально оприбуткування ресурсів на склади ПрАТ «Запоріжвогнентрив» у загальній кількості - 1257,43 т.;

- витягами з електронного реєстру бюро перепусток ПрАТ «Запоріжвогнентрив» (арк.104 т.16) підтверджується ввезення ТМЦ від ТОВ «Аксес» на склади ПрАТ «Запоріжвогнентрив» (центральний, УМТО) у періоді грудень 2015р., січень, травень 2016р.;

- витягом з відомості аналітичного обліку по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками сировини» (арк.спр.96 т.16) за період 01.01.2015-31.03.2018 по взаємовідносинам з ТОВ «Аксес» за договором №15/0882 від 08.12.2015, який свідчить про оприбуткування ТМЦ з урахуванням віднесення сум ПДВ до податкового кредиту (за кредитом рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками сировини» у кореспонденції з Дебетом рахунків 201 «Сировина й матеріали», 644 «Податковиий кредит»);

- відомостями результатів інвентаризації по цеху ШЦ, ЦМИ за січень 2015 р. - березень 2018 р. (арк.спр.186-265 т.12) підтверджується використання ресурсів в господарській діяльності ПрАТ «Запоріжвогнентрив», у тому числі у періоді грудень 2015 р., січень, травень 2016 р.

У відповідності до протоколу засідання тендерної комісії ПрАТ «Запоріжвогнетрив» з вибору постачальників товарів № 15 від 29.02.2016,прийнято рішення про надання дозволу на постачання вогнетривкого брухту (в асортименті), зокрема від ТОВ«Аксес» (арк.спр. 48-49 т.17);

5) відповідно до висновків, зроблених в акті перевірки, на порушення 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 ПКУ ПрАТ «Запоріжвогнетрив» при здійсненні операцій з ТОВ «Науково-виробнича фірма «Востокмет» завищено податковий кредит у розмірі 224835,00грн, за період з червня 2016 по липень 2016 (арк.спр.160-164т.І стор.акту 159-167).

Відповідачем встановлено, що у контрагентів-постачальників ТОВ «НВФ «Востокмет» відсутнє реальне (законе) джерело походження (придбання) товарів тому останнє здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам. Також, відповідачем зазначено, що відповідно до Єдиного реєстру судових рішень по ТОВ «Науково-виробнича фірма «Востокмет» проходять судові справи з формою судочинства кримінальні, по яким ТОВ «Науково-виробнича фірма «Востокмет» фігурує як підприємство з ознаками «фіктивності».

Судом при дослідженні наявних в матеріалах справи документів, а саме договору №15/0654 від 16.09.2015 та специфікацій до нього встановлено обсяги постачання на суму 1 349 011,20грн, у тому числі: вартість 1 124 176,00 грн, ПДВ 224 835,20 грн. Дослідженню підлягали:

- первинні документи: видаткові накладні за червень-липень 2016 р., прибуткові ордери за червень-липень 2016 р. (арк.спр.118-127 т.16), зокрема по взаємовідносинам ТОВ «НВФ «Востокмет» підтверджується документально оприбуткування кремнію кристалічного на склади ПрАТ «Запоріжвогнетрив» у кількості - 6,800 т.;

- витягами із журналу реєстрації довіреностей підтверджується видача та використання довіреностей для отримання ПрАТ «Запоріжвогнетрив» ТМЦ від ТОВ «НВФ «Востокмет» (арк.спр.129-130 т.16);

- витягими з електронного реєстру бюро перепусток ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (арк.спр.131 т.16) підтверджується ввезення ТМЦ від ТОВ «НВФ «Востокмет» на склади ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (центральний, ЦККИ, ПНО), у тому числі у періоді червень-липень 2016 р.;

- витяг з відомості аналітичного обліку по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками сировини» (арк.спр.132 т.16) за період 01.10.2015-31.07.2016 по взаємовідносинам з ТОВ «НВФ «Востокмет» за договором №15/0654 від 16.09.2015, який свідчить про оприбуткування ТМЦ з урахуванням віднесення сум ПДВ до податкового кредиту (за Кредитом рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками сировини» у кореспонденції з Дебетом рахунків 201 «Сировина й матеріали», 644 «Податковий кредит»);

- виробничими звітами по ЦНО (ділянка виробництва неформованих вогнетривів) за червень-грудень 2016 р., грудень 2017 р. (арк.спр.139-154 т.16) підтверджується використання товару (кремній кристалічний) в господарській діяльності ПрАТ «Запоріжвогнетрив», у тому числі у періоді червень-липень 2016 р.

У відповідності до протоколу засідання тендерної комісії ПрАТ «Запоріжвогнетрив» з вибору постачальників товарів № 19 від 16.03.2016р., прийнято рішення про надання дозволу на постачання кремнію кристалічного, зокрема від ТОВ «НВФ «Востокмет» (арк.60-61 т.17);

6) на порушення 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 ПКУ ПрАТ «Запоріжвогнетрив» при здійсненні операцій з ТОВ «ВТС-Укрснабпром» завищено податковий кредит у розмірі 131868,00грн, за період з листопала 2016 по грудень 2016 (арк.спр.164-170 т.І стор.акту 167-180).

Відповідач звертає увагу на те, що відносно контрагентів, з якими ТОВ«ВТС-Укрснабпром» мало відносини відкриті кримінальні провадження, як підприємства з ознаками «фіктивності».

Дослідженню судом підлягали взаємовідносини за договором №03-10/16-1 від 03.10.2016 та специфікацій до нього відповідно до наявних в матеріалах справи документів встановлено обсяги постачання 791 208,00 грн, у тому числі: вартість - 659 340,00 грн, ПДВ - 131 868,00 грн:

- первинними документами: видатковими накладними за листопад-грудень 2016 р., прибутковими ордерами за листопад-грудень 2016р. (арк.спр.178- 220 т.16), зокрема по взаємовідносинам ТОВ ТОВ«ВТС-Укрснабпром» підтверджується документально оприбуткування ресурсів на склади ПрАТ «Запоріжвогнетрив» у кількості - 219,78 т.;

- витягами з електронного реєстру бюро перепусток ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (арк.спр.229 т.16) підтверджується ввезення ТМЦ від ТОВ ТОВ«ВТС-Укрснабпром» на склади ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (центральний, ЦМИ) у періоді листопад-грудень 2016 р.;

- витягом з відомості аналітичного обліку по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками сировини» (арк.спр.221 т.16) за період 01.01.2015-31.03.2018 по взаємовідносинам з ТОВ ТОВ«ВТС-Укрснабпром» за договором №03-10/16-1 від 03.10.2016, який свідчить про оприбуткування ТМЦ з урахуванням віднесення сум ПДВ до податкового кредиту (за Кредитом рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками сировини» у кореспонденції з Дебетом рахунків 201 «Сировина й матеріали», 644 «Податковий кредит»);

- відомостями результатів інвентаризації по цеху ЦМИ за січень 2015 р.-березень 2018 р. (арк.227-265 т.12) підтверджується використання ресурсів в господарській діяльності ПрАТ «Запоріжвогнетрив», у тому числі у періоді листопад-грудень 2016 р.

У відповідності до протоколів засідання тендерної комісії ПрАТ «Запоріжвогнетрив» з вибору постачальників товарів № 82 від 16.11.2016, № 46 від 14.06.2017 прийнято рішення про надання дозволу на постачання брухту (в асортименті), зокрема від ТОВ «ВТС-Укрснабпром» (арк.спр.44-45, 64-65 т.17).

7) на порушення 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 ПКУ ПрАТ «Запоріжвогнетрив» при здійсненні операцій з ТОВ «Слемз» завищено податковий кредит у розмірі 14 273,00грн, за період з лютого 2015 по серпень 2015 (арк.спр.170-175 т.І стор.акту 181-189).

В процесі перевірки, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Слемз» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язанних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документах, судом підлягало дослідженню наявні в матеріалах справи документи, а саме поставки за договом №2014/559 від 06.08.2014 та специфікацій до нього, обсяги постачання 85 638,00 грн, у тому числі: вартість 71 365,00 грн, ПДВ 14 273,00 грн, що підтверджужється:

- первинними документами: видатковими накладними за лютий-квітень, серпень- вересень 2015р., прибутковими ордерами за лютий-квітень, серпень-вересень 2015 р. (арк.спр.240-260 т.16), зокрема по взаємовідносинам ТОВ «Слемз» підтверджується документально оприбуткування обладнання на склади ПрАТ «Запоріжвогнетрив» у кількості - 3 шт.;

- витягами із журналу реєстрації довіреностей підтверджується видача та використання довіреностей для отримання ПрАТ «Запоріжвогнетрив» ТМЦ від ТОВ «Слемз» (арк.спр.264-265 т.16);

- витягами з електронного реєстру бюро перепусток ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (арк.спр.267 т.16) підтверджується ввезення обладнання від ТОВ «Слемз» на склади ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (центральний, мат. склад), у тому числі у періоді квітень, серпень 2015р.;

- витягом з відомості аналітичного обліку по рахунку 6312 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за матеріали» (арк.спр.266 т.16) за період 01.01.2015-31.03.2018 по взаємовідносинам з ТОВ «Слемз» за договором №2014/559 від 06.08.2014, який свідчить про оприбуткування ТМЦ з урахуванням віднесення сум ПДВ до податкового кредиту (за кредитом рахунку 6312 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за матеріали» у кореспонденції з Дебетом рахунків 207 «Запасні частини», 644 «Податковий кредит»);

- витягом з відомості руху ТМЦ від постачальника ТОВ «Слемз» за період з 01.03.2015 по 30.09.2015 (арк.спр.268 т.16) підтверджується: у періоді березень, квітень, вересень 2015р. на центральний склад №59 ПрАТ «Запоріжвогнетрив» оприбутковано обладнання (двигун, електродвигун, насосний агрегат) у кількості - 3 шт.; списання ТМЦ (двигун, електродвигун) у виробництво матеріально-відповідальними особами та введення основних засобів (насосний агрегат) в експлуатацію на ПрАТ «Запоріжвогнетрив» у періоді березень, квітень, вересень 2015 р. у кількості - 3 шт.;

- актом приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів №15/0039 від 26.03.2015, інвентарною карткою обліку основних засобів №25008057 за березень 2015р., матеріальними звітами, рапортами про виконані роботи за червень, вересень 2015 р. (арк.спр.1-12 т.17) підтверджується використання обладнання в господарській діяльності ПрАТ «Запоріжвогнетрив».

У відповідності до протоколу засідання тендерної комісії ПАТ «Запоріжвогнетрив» з вибору постачальників товарів, робіт, послуг № 196 від 18.05.2015р., прийнято рішення про надання дозволу на постачання обладнання (електродвигуни), зокрема від ТОВ«Слемз» (арк.спр.22-24 т.17).

Суд підкреслює, що контролюючим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про те, що операції з контрагентами позивача неможливо підтвердити, оскільки в ланцюгу постачання відсутній кінцевий виробник продукції. Вказані висновки контролюючий орган здійснив на підставі інформації з бази даних ІС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, веб-сайту ГУ ДФС України та інших даних Державної фіскальної служби. Про що було, також, зазначено в рішеннях суду. Інших доказів, які б підтвердили зазначені висновки, відповідачем надано не було.

Проте, позивачем як під час проведення перевірки, як в процесі попередього судового розгляду даної справи, так і в процесі нового судового розгляду справи було підтверджено правові відносини із контрагентами-постачальниками на підставі договірних документів, первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що потягли за собою зміну майного стану товариства і були безпосередньо пов`язані із господарською діяльністю.

У додаткових поясненнях позивача від 16.08.2023 наведено детальні обґрунтування та докази, якими підтверджується належна обачність позивача щодо вибору контрагентів-постачальників. Як зазначає позивач, він підходить до вибору контрагентів - постачальників з обачністю та здійснює всі доступні заходи для перевірки благонадійності, можливості виконання взятих на себе зобов`язань по договору, платоспроможності, наявності трудових та матеріальних ресурсів, реєстрації у відповідних реєстрах України і відповідності діяльності контрагентів-постачальників вимогам законів України. Позивач стверджує, що контрагенти-постачальники перевіряються на підставі аналізу інформації, розміщеної на офіційних сайтах державних органів, у тому числі згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Реєстру платників податку на додану вартість (доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної податкової служби України). Крім того, як свідчать матеріали справи, на підприємстві позивача вибор контрагентів завжди супроводжується рішенням тендерної комісії.

Крім того, позивачем надано довідку, в якій показаний процес використання на ПрАТ «Запоріжвогнетрив» лому вогнетривних виробів: кремній кристалічний КР-0 фр.0-1мм, піддони дерев`яні плоскі розміром 1200х700мм, 1200х800мм, комплекта дерев`яних заготівок за період 2015-2018рр. (арк.спр.89-98 т.34), що підтверджує використання придбаної (спірної) продукції.

Судом було враховано висновок експерта №232/26 від 31.03.2021 за результатами проведення судової економічної експертизи, складеного судовим експертом Кузнєцовою Галиною Олександрівною Приватного підприємства «Галаексперт» на підставі ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2019 по справі №280/4976/18 та матеріалів зазначеної справи. Згідно з яким, за результатами проведення судової економічної експертизи у цій справі не підтверджується документально висновки контролюючого (податкового) органу, викладені в акті перевірки. При цьому, у висновку експерта детально зазначаються всі наявні у цій справі документи, якими підтверджуються:

- реальність операцій позивача щодо придбання товарів у контрагентів-постачальників;

- оприбуткування придбаних товарів та їх використання у господарській діяльності позивача, відображення зазначених операцій у бухгалтерському обліку позивача;

- рух товарів (активів) у процесі здійснення господарських операцій придбання (реальні зміни майнового стану позивача);

- здатність отримання позивачем від контрагентів-постачальників придбаних товарів;

- достовірність відображення операцій придбання товарів у бухгалтерській та податковій звітності позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість (далі-ПДВ) тощо.

Так, дослідження рахунків-фактур, видаткових накладних, прибуткових ордерів, двосторонніх актів на розбраковку вогнетривкого брухту, товарно-транспортних накладних, залізничних накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Епіцентр-ВМ» за січень 2015р.-січень 2018р. наведено у висновку експерта у додатку №2.

Дослідження рахунків-фактур, видаткових накладних, прибуткових ордерів, двосторонніх актів на розбраковку вогнетривкого брухту, товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ «ВТС-Укрінвест» за червень 2015р.-вересень 2016р. наведено у висновку експерта у додатку №5.

Дослідження рахунків на оплату, видаткових накладних, прибуткових ордерів, двосторонніх актів на розбраковку вогнетривкого брухту, товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ «НВВЦ «Гандікап» за листопад 2016р., червень 2017р.-березень 2018р. наведено у висновку експерта у додатку №7.

Дослідження рахунків на оплату, видаткових накладних, прибуткових ордерів, двосторонніх актів на розбраковку вогнетривкого брухту, товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Аксес» за грудень 2015р., січень, травень 2016р. наведено у висновку експерта у додатку № 9.

Дослідження рахунків на оплату, видаткових накладних, прибуткових ордерів, товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ «НВФ «Востокмет» за червень-липень 2016р. наведено у висновку експерта у додатку №11.

Дослідження рахунків-фактур, видаткових накладних, прибуткових ордерів, товарно- транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ «ВТС-Укрснабпром» за листопад-грудень 2016 р. наведено у висновку експерта у додатку №12.

Дослідження рахунків-фактур, видаткових накладних, прибуткових ордерів, товарно- транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Слемз» за лютий-квітень, серпень-вересень 2015р. наведено у висновку експерта у додатку №13.

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті44Податкового кодексуУкраїни).

Відповідно до пункту 198.1 статті198Податкового кодексуУкраїни до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті198Податкового кодексуУкраїни).

Також, пунктом 198.6 статті198Податкового кодексуУкраїни визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа № 120/6732/22).

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті75Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни щодо достовірності доказів.

Відповідно до частини другої статті77Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті77Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

НормамиПодаткового кодексуУкраїни презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Суд зазначає, що в процесі нового розгляду справи, додаткових доказів сторонами надано не було, по-перше: тому що всі наявні документи було вже надано, у сторін немає додаткових документів, які б могли підтвердити чи спростувати твердження сторін, по-друге: пройшло вже багато часу з моменту перевіряємих відповідачем відносин, що робить неможливим ані допитати свідків, ані зібрати які-небудь документи.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається те, що податкову інформацію було зібрано, безпосередньо, у межах повноважень, які надаються контролюючому органу для виконання покладених на нього функцій. Відповідно до пп. 19-.1.40 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України однією із функцій контролюючого органу є організація збору податкової інформації та внесення її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Крім, того, контролюючий орган може здійснювати збір, отримання та обробку податкової інформації відповідно до статей 72, 73, 74 ПКУ. Тому, відповідно, така інформація є зібраною у порядку, який передбачений чинним законодавством, а тому відповідає такій властивості доказів, як допустимість. Однією з функцій, які наведені в ст.19 ПКУ, є використання під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкової інформації. Також, слід зазначити те, що податкова інформація відповідно до пн. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПКУ є однією із підстав для висновків під час проведення перевірки. Тому податкова інформація відповідає таким властивостям доказів як належність та допустимість. Отже, використання податкової інформації передбачене чинним законодавством та в силу ст. 72, 73 КАС України також є належними доказами у справі, оскільки зафіксована в них інформація стосується обставин, які є предметом доказування (постанова Верховного Суду від 07.10.2019 по справі №1540/4792/18).

Проте, суд бере до уваги позицію Верховного Суду: «…інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, обумовленого укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними».

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19.

Стосовно посилання на фіктивність підприємств відповідач зазначає, що в постанові Верховного Суду від 10.04.2020 по справі №1440/1967/18 встановлено, що «якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємства, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди».

Стосовно дефектності документів, підписання документів належними особами, а також наявності достатньої кількості фондів відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 10.04.2020 по справі №816/4409/15, в якій зазначається, що «таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які, мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити пробеззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин». Вищевикладене також зазначається у постанові Верховного Суду від 14.02.2020 по справі №804/249/16. У постанові Верховного Суду від 14.01.2020 по справі №820/1462/15 зазначається, що «...визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків». В постанові Верховного Суду від 10.03.2020 по справі №640/1073/19 судом зроблено висновок про те, що «для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Водночас судом зроблено зауваження, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання». Отже, в постановах Верховного Суду від 10.04.2020 по справі №816/4409/15, від 14.02.2020 по справі №804/249/16, від 10.03.2020 по справі №640/1073/19 було досліджено взаємовідносини підприємств з контрагентами, які не мають достатньої кількості матеріальних, трудових ресурсів, які не придбавали товари, які поставлялись позивачам. Крім того, було встановлено, що такі господарські операції не були направлені на реальне отримання ТМЦ, а тому не було встановлено реальної зміни майнового стану платника податків та що свідчить про удаване укладення правочинів, а не фактичне їх здійснення.

Суд зазначає, що відповідачем не було встановлено та не доведено виникнення втрат бюджету та/або отримання позивачем податкової вигоди (надмірних коштів, неправомірної вигоди) при здійсненні операцій придбання товарів у контрагентів-постачальників, у тому числі не виявлено участі позивача в схемах (операціях) щодо ухилення від сплати податків. Відповідачем не встановлено обставин щодо відсутності товарів (ресурсів) на складах контрагентів-постачальників та неможливість здійснення контрагентами-постачальниками поставок товарів (ресурсів) позивачу. При цьому відповідачем визнається, що позивач все ж таки отримав ті самі товари (послуги), оприбуткував та використав їх у господарській діяльності у відповідних звітних (податкових) періодах, але відповідачем неправомірно (за відсутності доказів) стверджується, що ці товари (ресурси) отримані від невідомих осіб.

Таким чином, фактичність отримання товарів (ресурсів), придбаних позивачем у контрагентів-постачальників, підтверджена документальними доказами, наданими до матеріалів цієї справи.

Суд наголошує, що тягар доказування в суді не може бути покладений на позивача, оскільки згідно з частиною 5 ст.77 КАС України, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Також, суд звертає увагу, що маючи законне право на податковий кредит з податку на додану вартість позивач сформував його на підставі наявних податкових накладних, які у встановлені законодавством терміни були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентами-постачальниками. Нарахування (декларування) податкового кредиту з ПДВ це передбачений Податковим кодексом України порядок, який дозволяє повернути платникам податків-покупцям товарів, послуг (позивачу) суми ПДВ раніше сплачені платникам податків-постачальникам товарів, послуг. При цьому, сплата постачальниками до бюджету сум ПДВ утриманих у покупців (позивача) вказує на відсутність отримання податкової вигоди такими покупцями (позивачем). Тому, що за рахунок нарахування (декларування) податкового кредиту з ПДВ покупці (позивач) в законний спосіб повертають з бюджету суми ПДВ, які попередньо за їх рахунок були внесені до бюджету. За таких обставин, не виникає будь-яких втрат бюджету, а відповідно не існує порушення податкового законодавства з нарахування сум податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, доводи відповідача про необґрунтованість податкової вигоди отриманої позивачем по операціям придбання товарів (ресурсів) у контрагентів-постачальників, є неправомірними, безпідставними і такими, які суперечать нормам чинного законодавства та обставинам справи.

Крім того, суд вказує на помилковість посилання відповідача на правовий висновок Верховного суду щодо від 07.09.2023 у справі № 826/19492/15. Так, у справі, яка розглядається, наявні операції з постачання товарів (ресурсів) певними контрагентами-постачальниками. У той час як обставини справи №826/19492/15, зазначеної відповідачем, мають відношення до взаємовідносин інших юридичних осіб та в основному стосуються операцій з надання послуг (робіт), які здійснювалися за договорами підряду та договорами щодо залучення субпідрядників. Тому, посилання відповідача є недоречними на судову практику Верховного Суду у справі №826/19492/15 без прив`язки висновків Верховного Суду до конкретних обставин та документальних доказів у цій справі. Для застосування судової практики, необхідно звертати увагу на наявність особливостей у різних судових справах таких, як обставини справи, фактичні докази, які надавалися обома сторонами у справі, оцінка доказів судом та інше. Тобто, судові справи мають суттєві особливості, які впливають на їх вирішення судом.

Суд вважає за необхідне застосувати один із останніх правовий висновок Верховного Суду, зроблений в постанові від 11.10.2023 у справі №280/5913/19 «контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ПАТ розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Щодо твердження ДПС про те, що постачальники платника не мали достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів для виконання оспорюваних поставок, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Доводи відповідача про непідтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання («обрив» ланцюга постачання) цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів».

Також, відповідно до позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 31.10.2023 справа №520/18341/21 значиться те, що посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача не підтверджено доказами, а саме наявності вироків, що набрали законної сили стосовно посадових осіб контрагентів, а також де б досліджувались господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках таких кримінальних проваджень.

Окрім вищезазначених постанов, суд звертає увагу на останню постанову Верховного Суду від 26.12.2023 по справі №380/4125/20 де в п.41 зазначено: «…відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених правочинів з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних юридичних осіб за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок. Щодо кримінальних проваджень по підприємствах по ланцюгу постачання: сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.».

Суд підкреслює, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в процесі судового розгляду даної справи не було спростовано фактів отримання та оприбуткування товарів, подальшого використання у виробництві та оподатковуваних операціях товарів, придбаних у контрагентів- постачальників. Відповідачем не надано будь-яких допустимих та належних доказів спростування зазначених обставин.

Також, в матеріалах справи відсутні посилання та докази відповідача щодо:

- несплати контрагентами-постачальниками до бюджету сум ПДВ;

- складання актів щодо податкових перевірок контрагентів-постачальників, якими виявлено порушення вимог податкового законодавства.

При цьому, відповідно до абз.2 п.п.86.7.5 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до підпунктів 60.1.2 та 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу.

Тому, навіть при проведенні перевірки контрагентів-постачальників та дослідженні їх первинної документації, обставини акту перевірки відносно таких контрагентів-постачальників можуть бути покладені в обґрунтування висновків щодо порушення податкового законодавства ПАТ «Запоріжсталь», лише при прийнятті податкових повідомлень-рішень відносно таких контрагентів-постачальників.

Відповідачем не було встановлено та не доказано виникнення втрат бюджету та/або отримання позивачем податкової вигоди (надмірних коштів) при здійсненні операцій придбання товарів у контрагентів-постачальників, у тому числі не виявлено участі позивача в схемах (операціях) щодо ухилення від сплати податків.

Враховуючи вказане, доводи відповідача щодо взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками, є неправомірними, безпідставними, такими які суперечать нормам діючого законодавства та обставинам справи.

Щодо встановленого під час перевірки заниження різниць, що виникають відповідно до ПК України на суму амортизації основних засобів та не матеріальних активів в розмірі 366347,00грн.

Верховним судом зазначено, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи відповідача про порушення позивачем п.138.1 ПКУ, в результаті чого занижено різниці, на які збільшується фінансовий результат за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 на загальну суму 733384,00грн, не перевірено ці розрахунки у порівнянні з даними податкових декларацій і даних бухгалтерського обліку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 2 та ч.4 ст.9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, за актом перевірки контролюючим органом встановлено, що на порушення п.п.134.1.1 ст.134, п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, ПрАТ «Запоріжвогнетрив» занижено різниці, що виникають відповідно до Податкового кодексу України (код рядка декларації з податку на прибуток - 03 РІ) на суму амортизації основних засобів та нематеріальних активів за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 всього у сумі 366 347 грн. Перевіркою встановлено, що ПрАТ «Запоріжвогнетрив» на порушення п.138.1 ПКУ занижено різниці, на які збільшується фінансовий результат за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 на загальну суму 733384 грн внаслідок заниження суми нарахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та міжнародних стандартів фінансової звітності.Встановлено заниження суми розрахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого ПрАТ «Запоріжвогнетрив» занижено різниці, на які зменшується фінансовий результат за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 на загальну суму 367037 грн.

Відповідачем, в обгрунтування свої позиції зазначено, що для цілей визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток використовуються показники розділу І «Фінансові результати», цілком очевидно, що податковим законодавством України не передбачено нарахування податку на прибуток на суму понесених витрат, у тому числі, в частині амортизації, які не відображені у складі звіту про фінансові результати підприємства.

Відповідно до п.134.1 ст.134 Податкового кодексу об`єктом оподаткування податком на прибуток є показники фінансової звітності, визначені згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності, відкориговані на відповідні різниці, які виникають відповідно до положень Податкового кодексу. Тому наявність на кінець звітного періоду на складському обліку залишків виготовленої, але не реалізованої ГП, НВ та НФ, призводить до впливу на визначення показників фінансової звітності.

З урахуванням того, що балансова вартість залишків вироблених, але не реалізованих запасів, не має впливу на стан отриманої позивачем економічної вигоди у відповідному періоді, та, як наслідок, не має змоги приймати участь у розрахунку фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у відповідній фінансовій звітності підприємства.

Відповідачем зазначено, що сума амортизації, яка входить до балансової вартості залишків ГП, НФ та у складі вартості НВ, жодним чином не впливає на показники фінансового результату відповідного податкового періоду, а тому не повинна коригувати отриманий фінансовий результат до оподаткування. Таким чином, висновок щодо включення до складу нарахованої бухгалтерської амортизації, яка підлягає відображенню у рядку 1.1.1 Додатку «РІ» до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств тільки тієї частини нарахованої у звітному періоді бухгалтерської амортизації, яка входить до складу реалізованої продукції за винятком частини амортизації, яка залишилася у складі витрат на виробництво не реалізованої продукції на кінець звітного періоду, є цілком обґрунтованим.

Керуючись зробленим висновком, позивачем у рядок 1.1.1 Додатку «РІ» до рядка 03 РІ звітної Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, була включена тільки та частина суми нарахованої бухгалтерської амортизації, яка увійшла до складу реалізованої у звітному періоді продукції за винятком частини амортизації, яка залишилася у складі витрат на виробництво не реалізованої на кінець звітного періоду продукції, у загальній сумі 79 682 024 грн.

Відповідач підкреслює, що основні засоби, які у поточному періоді були задіяні в процесі виробництва незавершеної продукції та напівфабрикатів вже перенесли частину своєї вартості у вигляді амортизаційних відрахувань до складової частини вартості незавершеного виробництва та напівфабрикатів. Таким чином, при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток необхідне враховувати той фактор, що на кінець відповідного місяця (податкового періоду) на складському обліку позивача постійно залишається частина виробленої, але ще не реалізованої готової продукції (далі ГП), напівфабрикатів (далі-НФ) та незавершеного виробництва (далі -НВ), до складу вартості яких входить, у тому числі, і частина амортизації основних засобів, які були задіяні в їх виробництві. Тому фінансовий результат, визначений у звітності за відповідний період в частині, яка пов`язана з реалізацією продукції, нараховується на різницю між отриманим (визнаним) чистим доходом від реалізації з одночасним визнанням витрат, які пов`язанні з собівартістю такої реалізованої продукції. Тобто, законодавчо передбачено, що визначений у фінансовій звітності результат не містить у складі витрат вартість вироблених, але не реалізованих запасів у вигляді ГП, НФ та НВ.

Зважаючи на вищевказане, а також з урахуванням того, що для цілей визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток використовуються показники розділу І «Фінансові результати», цілком очевидно, що податковим законодавством України не передбачено нарахування податку на прибуток на суму понесених витрат, у тому числі, в частині амортизації, які не відображені у складі Звіту про фінансові результати підприємства.

Відповідно до п.134.1 ст.134 Податкового кодексу об`єктом оподаткування податком на прибуток є показники фінансової звітності, визначені згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності, відкориговані на відповідні різниці, які виникають відповідно до положень Податкового кодексу. Тому наявність на кінець звітного періоду на складському обліку залишків виготовленої, але не реалізованої ГП, НВ та НФ, призводить до впливу на визначення показників фінансової звітності.

З урахуванням того, що балансова вартість залишків вироблених, але не реалізованих запасів, не має впливу на стан отриманої позивачем економічної вигоди у відповідному періоді, та, як наслідок, не має змоги приймати участь у розрахунку фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у відповідній фінансовій звітності підприємства.

Відповідно сума амортизації, яка входить до балансової вартості залишків ГП, НФ та у складі вартості НВ, жодним чином не впливає на показники фінансового результату відповідного податкового періоду, а тому не повинна коригувати отриманий фінансовий результат до оподаткування.

Надаючи оцінку вказаним висновкам, суд виходить з того, що за п.п.14.1.3 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України: амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до п.134.1.1. п.134.1 ст.134 прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до п.п.138.3.1. п.138.3 ст.138 ПКУ розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановленихпідпунктом 14.1.138пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту.

3 огляду на те, що позивач визначає фінансовий результат до оподаткування на основі фінансової звітності, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, пунктом 7 розділу «Визначення» МСФЗ (AS) 1 «Подання фінансової звітності» визначено, що прибуток - це загальний дохід за вирахуванням витрат.

Дохід у Концептуальних основах складання та подання фінансової звітності визначається як збільшення економічних вигід протягом звітного періоду у формі збільшення активів або зменшення зобов`язань, що приводить до збільшення капіталу, не пов`язаного з внесками учасників капіталу. Дохід включає в себе як виручку підприємства, так і інші доходи.

Витратами згідно міжнародних стандартів фінансової звітності визнається зменшення економічних вигід, що відбувається у формі вибуття або зменшення активів або збільшення зобов`язань, що спричиняють зменшення капіталу, не пов`язаних з розподілом між засновниками.

В свою чергу, економічною вигодою згідно міжнародним стандартам фінансової звітності в частині реалізації товарів/послуг визнаються майбутні надходження грошових коштів, або інших видів доходів, які пов`язані з вибуттям того чи іншого активу. Якщо актив можна продати, отримавши за нього гроші - це пряма економічна вигода.

Специфіка виробництва позивача пов`язана з тривалістю процесу, який займає досить багато часу. А, отже, процес виробництва, який розпочався у попередньому місяці (податковому періоді), може бути закінчений у наступному місяці (податковому періоді).

З цього витікає, що основні засоби, які у поточному періоді були задіяні в процесі виробництва незавершеної продукції та напівфабрикатів вже перенесли частину своєї вартості у вигляді амортизаційних відрахувань до складової частини вартості незавершеного виробництва та напівфабрикатів. Таким чином, при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток необхідне враховувати той фактор, що на кінець відповідного місяця (податкового періоду) на складському обліку позивача постійно залишається частина виробленої, але ще не реалізованої готової продукції (далі-ГП), напівфабрикатів (далі-НФ) та незавершеного виробництва (далі-НВ), до складу вартості яких входить, у тому числі, і частина амортизації основних засобів, які були задіяні в їх виробництві. Тому фінансовий результат, визначений у звітності за відповідний період в частині, яка пов`язана з реалізацією продукції, нараховується на різницю між отриманим (визнаним) чистим доходом від реалізації з одночасним визнанням витрат, які пов`язанні з собівартістю такої реалізованої продукції. Тобто, законодавчо передбачено, що визначений у фінансовій звітності результат не містить у складі витрат вартість вироблених, але не реалізованих запасів у вигляді ГП, НФ та НВ.

Зважаючи на вищевказане, а також з урахуванням того, що для цілей визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток використовуються показники розділу І «Фінансові результати», суд вважає, що податковим законодавством України не передбачено нарахування податку на прибуток на суму понесених витрат, у тому числі, в частині амортизації, яка не відображені у складі Звіту про фінансові результати підприємства.

3 урахуванням того, що балансова вартість залишків вироблених, але не реалізованих запасів, не має впливу на стан отриманої позивачем економічної вигоди у відповідному періоді, та, як наслідок, не має змоги приймати участь у розрахунку фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у відповідній фінансовій звітності підприємства.

Відповідно сума амортизації, яка входить до балансової вартості залишків ГП, НФ та у склад вартості НВ не впливає на показники фінансового результату відповідного податкового періоду, а тому не повинна коригувати отриманий фінансовий результат до оподаткування.

Виходячи з вищевказаного, висновок щодо включення до складу нарахованої бухгалтерської амортизації, яка підлягає відображенню у рядку 1.1.1 Додатку «РІ» до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств тільки тієї частини нарахованої у звітному періоді бухгалтерської амортизації, яка входить до складу реалізованої продукції за винятком частини амортизації, яка залишилася у складі витрат на виробництво не реалізованої продукції на кінець звітного періоду, є цілком обґрунтованим.

Керуючись зробленим висновком, позивачем у рядок 1.1.1 Додатку «PI» до рядка 03 РІ звітної Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, була включена тільки та частина суми нарахованої бухгалтерської амортизації, яка увійшла до складу реалізованої у звітному періоді продукції за винятком частини амортизації, яка залишилася у складі витрат на виробництво не реалізованої на кінець звітного періоду продукції, у загальній сумі 79 682 024 грн.

Тобто для розрахунку суми бухгалтерської амортизації для відображення у рядку 1.1.1 Додатку «РІ» був використаний наступний алгоритм:

рядка 1.1.1 = загальний залишок бухгалтерської амортизації у складі не реалізованої продукції на початок звітного періоду + сума нарахованої бухгалтерської амортизації за звітний період - загальний залишок бухгалтерської амортизації у складі не реалізованої продукції на кінець звітного періоду.

Щодо суми розрахованої податкової амортизації, то з боку позивача був використаний такий же підхід, як і для цілей бухгалтерської амортизації. Тобто для розрахунку суми податкової амортизації для відображення у рядку 1.2.1 АМ Додатку «РІ» був використаний наступний алгоритм:

рядка 1.2.1 АМ = загальний залишок податкової амортизації у складі не реалізованої продукції на початок звітного періоду + сума нарахованої податкової амортизації за звітний період - загальний залишок податкової амортизації у складі не реалізованої продукції на кінець звітного періоду.

Відповідно до вказаного алгоритму позивачем у рядок 1.2.1 АМ Додатку «РІ» до рядка 03 РІ звітної Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, була включена тільки та частина суми розрахованої податкової амортизації, яка увійшла до складу реалізованої у звітному періоді продукції за винятком частини амортизації, яка залишилася у складі витрат на виробництво не реалізованої на кінець звітного періоду продукції, у загальній сумі 83 324 862 грн.

Необхідно зазначити, що сума як бухгалтерської, так і податкової амортизації, яка повинна відображатись у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ Додатку «РІ», залежить від розміру складських залишків нереалізованої продукції на початок та на кінець звітного періоду. Тобто, якщо на кінець звітного періоду розмір складських залишків зменшується, то сума, яка підлягає виключенню з фінансового результату розрахованого у Формі 2 «Звіту про фінансові результати», та включенню до податкових витрат згідно з вимогами ст.138 Податкового кодексу буде більшою, ніж сума відповідно нарахованої амортизації в поточному періоді, та навпаки меншою, якщо на кінець періоду складські залишки нереалізованої продукції збільшуються.

Ha виконання вимог ст. 138.3 Податкового кодексу платник податку повинен розрахувати суму, на яку здійснюється коригування фінансового результату в частині його збільшення.

При цьому базою для розрахування суми коригування фінансового результату у бік збільшення є безпосередньо сума нарахованої в звітному періоді бухгалтерської амортизації згідно за методом, передбаченим національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Також пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Враховуючи вищевказане, позивач не має заниження різниць, що виникають відповідно до Податкового кодексу (рядок 03 Додатка РІ) на суму амортизації основних засобів та нематеріальних активів за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 у сумі 366 347 грн.

Також суд бере до уваги висновки судово-економічної експертизи, яка була призначена ухвалою суду від 20.08.2019, якою серед інших підлягало дослідженню питання щодо завищення різниць, що виникають відповідно до Податкового кодексу України на суму амортизації основних засобів та нематеріальних активів. Відповідно до наявниого в матеріалах справи висновку, експертом було перевірено розрахунки у порівнянні з даними податкових декларацій і даних бухгалтерського обліку (т.23).

Так, згідно з висновком експертизи, при взначені різниць відповідно до п.п. 138.1, 138.2 ст.138 ПК України має враховуватись вся сума нарахованої у звітному періоді амортизації основних засобів та нематеріальних активів за даними бухгалтерського обліку, незалежно від того чи включена така амортизація до складу витрат підприємства.

Отже, за результатами дослідження, задекларовані ПрАТ «Запоріжвогнетрив» показники амортизації основних засобів та НМА за рядками 1.1.1, 1.2.1 додатку РІ декларацій з податку на прибуток за період 2015-1 квартал 2018, відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку з додаванням розрахунку коригування бухгалтерської та податкової амортизації ПрАТ «Запоріжвогнетрив» щодо змін залишків незавершоного виробництва та готової продукції, оскільки фінансовий результат до оподаткування, що відображений в фінансовій звітності позивача, яка визначена у відомості до МСФЗ, містить нараховану амортизацію основних засобів та нематеріальних активів у складі собівартості в частині реалізованої продукції.

Також, суд звертає увагу, що при перевірці окрім даних бухгалтерського обліку та податкових декларацій, відповідачем було досліджено бухгалтерські довідки №2 від 06.01.2016, №2 від 06.04.2016, №4 від 06.07.2016, №6 від 06.10.2016, №8 від 06.01.2017, №2 від 06.04.2017, №4 від 06.07.2016, №6 від 06.10.2017, №8 від 06.01.2018, №2 від 06.04.2018, відповідно до даних яких за 2015р.-1кв.2018р. підприємством позивача відображено по рядку 1.1.1 додатку до РІ до податкових декларацій з податку на прибуток нараховану амортизацію основних засобів та нематеріальних активів з урахуванням коригування бухгалтерської амортизації з урахуванням зміни залишків незавершоного виробництва та готової продукції.

В судовому засіданні, за клопотанням позивача, було заслухано свідка головного бухгалтера підприємства, яка надала пояснення щодо значення в бухгалтерському обліку бухгалтерських довідок. А саме, що це не є офіційним бухгалтерським документом та зазвичай використовується для полегшення ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи вказане, суд вважає, що висновки акту перевірки щодо порушення п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України та заниження різниці, на які збільшується фінансовий результат за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 на загальну суму 733384 грн. та заниження суми розрахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого ПрАТ «Запоріжвогнетрив» занижено різниці, на які зменшується фінансовий результат за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 на загальну суму 367037 грн. не підтверджуються.

Щодо завищення витрат на збут за рахунок відображення резерву на забезпечення виплат за агентськими договорами, щодо заниження (завищення) різниці, що виникають відповідно до ПКУ на суму створеного та використаного резерву.

В ході перегляді в касаційному порядку справи, Верховним судом встановлено, що поза увагою суду залишились доводи відповідача щодо економічної вигоди і ділової мети укладення агентських контрактів, з урахуванням того, що позивачем уже укладались контракти і здійснювались господарські операції з цим контрагентом щодо поставки продукції.

Також важливо було дослідити відповідність виконаних робіт, зазначеними в актах виконаних робіт укладеному агентському контракту, їх обсяг, місце і час виконання.

Судами не наведено мотивів причино-наслідкового зв`язку оплати послуг агентам з фактичним виконання договорів позивачем з третіми особами, адже за умов агентських договорів, агенти лише здійснювали пошук покупців і сприяли укладенню з ними контрактів. Про виконання інших обов`язків агнетом в контрактах не зазначено.

Важливо ретельно перевірити доводи контролюючого органу на те, що треті особи не приймали участі у підписанні та виконанні контрактів.

Так, в акті перевірки зазначено, що взаємовідносини ПрАТ «Запоріжвогнетрив» з компаніями ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроектСервіс» не підпадають під визначення агентських взаємовідносин через відсутність даних компаній в посередництві: в укладанні угод чи сприянні їх укладанню (надання фактичних послуг) від імені ПрАТ «Запоріжвогнетрив» і за його рахунок.

В прямих договорах купівлі-продажу, укладених між ПрАТ«Запоріжвогнетрив» та покупцями АО «Транснациональная компания «Казцинк» та ТОВ «Казхром» відсутнє будь-яке посилання на діяльність агентів, відсутні підписи агентів, посилання на сприяння Агентів в ході купівлі-продажу продукції. Крім того, згідно заявок на поставку товару Покупець АО «Транснациональная компания «Казцинк» та ТОВ«Казхром» безпосередньо звертається до керівництва ПрАТ «Запоріжвогнетрив» щодо відвантаження певної кількості продукції без залучення агентів…

Таким чином, для включення витрат за агентськими договорами до складу витрат на збут необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтвердження зв`язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку та наявності розумної економічної причини (ділової мети).

ПрАТ «Запоріжвогнетрив» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з нерезидентами ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроектСервис» в частині отриманих агентських послуг та складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за № 168/704.

Судом на стадіїї нового розгляду справи досліджувались наступні документи:

- Агентський контракт №52 від 30.05.2013 (арк.спр.100-126 т.17), укладений ПрАТ «Запоріжвогнетрив» із нерезидентом ТОВ «Востокогнеупор», додаткові угоди до контракту, додатки до контракту;

- документи, що підтверджують резиденство ТОВ «Востокогнеупор» (арк.спр.86-99 т.17);

- акти здачі-приймання агентських послуг за Агентським контрактом №52 від 30.05.2013, листи заявки на постачання товару (арк.спр.127-144 т.17);

- Агентський контракт №405 від 09.03.2017 (арк.спр.11-23 т.18), укладений ПрАТ «Запоріжвогнетрив» із нерезидентом ТОВ «ПромПроектСервис», додаткову угоду до контракту, додатки до контракту;

- документи, що підтверджують резиденство ТОВ «ПромПроектСервис» (арк.спр.1-10 т.18);

- акти здачі-приймання агентських послуг за Агентським контрактом №405 від 09.03.2017, листи заявки на постачання товару (арк.спр.24-38 т.18);

- платіжні документи щодо оплати ПрАТ «Запоріжвогнетрив» агентської винагороди ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроектСервис» за період 2015-2018 р.р., рахунки-фактури (арк.спр.146-254 т.17, арк.спр.40-69 т.18);

- листи ТОВ «Востокогнеупор» щодо узгодження включення в план виробництва, номенклатури, кількості, гарантій поставок на адресу ТОВ «Казцинк» продукції, калькуляцій, взаєморозрахунків в межах Агентського контракту №52 від 30.05.2013 на 2015, 2016, 2017 роки та відповіді ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (арк.спр.77-82, 90-102 т.18);

- листи ТОВ «ПромПроектСервис» щодо узгодження включення в план виробництва, номенклатури, кількості, гарантій поставок на адресу ТОВ «Казцинк» продукції, калькуляцій, в межах Агентського контракту №405 від 09.03.2017 в 2017 році (арк.спр.84-89 т.18);

- Акт №207 від 12.10.2018 зустрічної податкової перевірки головного фахівця УГД по м.Усть-Каменогорск (Казахстан) по взаємовідносинах ТОВ «Востокогнеупор» з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 за агентським договором №52 від 30.05.2013, за яким наведено перелік документів, які підтверджують участь Агента в особі Ласькова Івана Леонідовича (на той час комерційного директора ТОВ «Востокогнеупор» в якості керівника представництвом ПрАТ «Запоріжвогнетрив» з ведення роботи по договору №ФДТ16/199 від 07.06.2016 в період з початку 2015р. і до підписання, між ПрАТ «Запоріжвогнетрив» та АО «ТК «Казхром» в особі свого Повіреного ТОВ «Торговый дом «ERG»). Та підтверджено надання посередницьких послуг (агент) на адресу ПрАТ «Запоріжвогнетрив» на загальну суму 809 257,44 дол. США (арк.спр.82-83 т.17);

- Акт №208 від 09.10.2018 зустрічної податкової перевірки головного фахівця УГД по м.Усть-Каменогорск (Казахстан) по взаємовідносинах ТОВ «ПромПроектСервис» з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 за контрактом №405 від 09.03.2017, за яким підтверджено надання посередницьких послуг (агент) на адресу ПрАТ «Запоріжвогнетрив» на загальну суму 849 840,96 дол. США (арк.спр.84 т.17);

- Контракт №50-22/2014-304 від 31.12.2014, укладений ПрАТ «Запоріжвогнетрив» із нерезидентом ТОВ «Казцинк» (покупець), додаткову угоду до контракту, додатки до контракту (арк.спр.144-151 т.17);

- Контракт №50-22/2016-444 від 31.08.2016, укладений ПрАТ «Запоріжвогнетрив» із нерезидентом ТОВ «Казцинк» (покупець) з додатком до контракту (арк.спр.152-158 т.18);

- Контракт №50-22/2016-648 від 13.12.2016, укладений ПрАТ «Запоріжвогнетрив» із нерезидентом ТОВ «Казцинк» (покупець) з додатком до контракту (арк.спр.159-166 т.18);

- Контракт №50-22/2017-163 від 30.01.2017, укладений ПрАТ «Запоріжвогнетрив» із нерезидентом ТОВ «Казцинк» (покупець) з додатками до контракту (арк.спр.167-173 т.18);

- Контракт №50-22/2017-1047 від 19.10.2017, укладений ПрАТ «Запоріжвогнетрив» із нерезидентом ТОВ «Казцинк» (покупець) з додатком до контракту (арк.спр.174-179 т.18);

- Договір №ФТД16/1199 від 07.06.2016, укладений ПрАТ «Запоріжвогнетрив» із нерезидентом АО «ТК «Казхром» (покупець) з додатком до договору (арк.спар.180-185 т.18);

- платіжні документи щодо здійснення ТОВ «Казцинк» та АО «ТК «Казхром» платежів ПрАТ «Запоріжвогнетрив» по операціям продажу вогнетривкої продукції ПрАТ «Запоріжвогнетрив» за період 2015-2018 р.р. (арк.спр.190-259 т.18);

- рахунки-фактури, підтвердження про перетин кодону, митні декларації, повідомлення про відвантаження, сертифікати якості, вагові відомості, залізничні накладні, дорожні відомості (арк.спр.1-265 т.19, арк.спр.1-249 т.20, арк.спр.1-173 т.21);

- розрахунок рентабельності операцій продажу вогнетривкої продукції ПрАТ «Запоріжвогнетрив» контрагентам ТОВ «Казцинк», АО «ТК «Казхром» (Казахстан) за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 із залученням агента ТОВ «Востокогнеупор» (Казахстан) (арк.спр.255 т.17);

- розрахунок рентабельності операцій продажу вогнетривкої продукції ПрАТ «Запоріжвогнетрив» контрагенту ТОВ «Казцинк» (Казахстан) за період з 17.02.2017 по 31.12.2018 із залученням агента ТОВ «ПромПроектСервис» (Казахстан) (арк.спр.70-71 т.18);

- акти цінової експертизи ДП «Держзовнішінформ» щодо вартості виконання робіт за агентським контрактом №52 від 30.05.2013 між ПрАТ «Запоріжвогнетрив» та ТОВ «Востокогнеупор» (арк.спр.72-78 т.18).

Суд погоджується з позицією позивача, про те що вихід на міжнародний рівень відкриває нові можливості для підприємств у збільшенні обсягу реалізації власної продукції з метою збільшення прибутку або зменшення витрат виробництва. Проте, реалізація такого напрямку діяльності має великі ризики, тому що умови для підприємства за кордоном суттєво відрізняються від тих, що склалися всередині країни. При цьому, зовнішньоекономічна діяльність характеризується великою кількістю ризиків, у тому числі: ризиками, пов`язаними з вибором іноземного покупця; маркетинговими ризиками; транспортними ризиками; комерційними ризиками; ризиками, пов`язаними з митним регулюванням; ризиками, пов`язаними з конкуренцією тощо.

Позивачем зазначено, що на ринку вогнетривів одним із головних конкурентів позивача є російська компанія - Група Магнезит, яка є комплексом вертикально інтегрованих підприємств, що здійснює повний цикл виробництва вогнетривких матеріалів, а також сервісне обслуговування теплових агрегатів. Асортимент Групи Магнезит включає близько 1000 марок вогнетривкої продукції, що відповідає міжнародним стандартам якості. Зокрема Група Магнезит контролює значну долю ринку Казахстану. При цьому, конкуренти регулярно застосовують демпінгові ціни (занижені ціни) на власну продукцію з метою витиснення позивача та інших аналогічних підприємств з ринку Казахстану. Що вимагало від позивача зберігати ціни на вогнетривку продукцію на відповідному рівні при забезпеченні значних обсягів її реалізації на ринок Казахстану з максимально допустимим збереженням рентабельності виробництва.

Також Група Магнезит має підприємства, які розміщені на непідконтрольній території України в Донецькій області та виробляють вогнетривку продукцію, яка може під видом виробленої вогнетривкої продукції Групи Магнезит на території російської федерації, постачатись за демпінговими цінами країнам, що входять Євразійський економічний союз (Казахстан наприклад). Оскільки продукція Групи Магнезит, яка вироблена на окупованій території України, не підпадає ні під податковий, ні під митний контроль російської федерації, то така продукція через ряд товариств-прокладок може постачатись із значно зниженими цінами споживачам Казахстану під виглядом того, що така продукція вироблена Групою Магнезит на території російської федерації.

Позивач зазначив, що промислові підприємства України були збудовані за часів СРСР та інтегровані в єдину промислову схему виробництва продукції, яка постачалась виключно в закритому внутрішньому ринку. Позивач був елементом цієї системи, більшість його продукції призначається для внутрішніх потреб ринку України та країн, які раніше були окуповані радянської росією, у тому числі Казахстан. Казахстан є важливим ринком збуту для позивача, в першу чергу для отримання валюти та безперервного виробництва продукції.

Також, наявні проблеми із демпінговими діями вказаної вище Групи Магнезит та іншими промисловими групами російської федерації, що збільшує собівартість продукції позивача та зменшує її конкретність на ринку Казахстану, ринок якого інтегрований в єдиний економічний простір російської федерації, що характеризується безмитною торгівлею. Позивач фактично перебуває в постійній економічній війні та блокаді і змушений шукати союзників, агентів, які будуть гарантувати купівлю продукції позивача, що є торговою стратегією підприємства.

Ринок Казахстану має свою специфіку щодо укладання бізнес-процесів та договірних процедур, що характеризується тісними поточними зв`язками серед топ-менеджерів великих промислових підприємств Казахстану. Часто особисті зв`язки та ділова порука (репутація) певних підприємств-агентів гарантує покупцям постачання продукції, такі агенти йдуть на певний ризик, поручаючись за виробників, в даному випадку таким виробником є позивач. Крім того, великі промислові підприємства Казахстану працюють з організаціями, які надають комплексні послуги з організації постачання вогнетривів інжинірингового супроводження. За зазначених обставин позивач був змушений залучити посередників (агентів іноземної держави) для забезпечення гарантованих обсягів реалізації власної продукції на зовнішньому ринку іноземної країни.

Головною діловою метою для позивача у таких експортних операціях є забезпечення присутності продукції позивача на ринку Казахстану, отримання саме валютної виручки, а не гривневої, а також забезпечення за будь-яку ціну безперервність виробництва продукції, що знижує її собівартість та покриває понесені витрати.

Позивач пояснив, що у таких експортних операціях маржинальність і надприбутки йдуть на другиий економічниий план головне це продати і отримати валюту, пробити економічну блокаду російської федерації до ринку Казахстану.

Враховуючи вказане, з метою досягнення максимальних економічних результатів (отримання максимального можливого прибутку у вигляді валюти та безперебійного збуту продукції) в умовах жорсткої конкуренції, позивачем була вибрана стратегія щодо залучення агентів (підприємств Казахстану) для забезпечення беззбиткової реалізації вогнетривкої продукції покупцям на постійній основі у значних обсягах на протязі тривалого часу. Крім того, суд зазначає, що позивач не витрачає грошових коштів на який-небудь рекламний захід та просування реалізації своєї продукції іншим шляхом.

Зокрема, агенти ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроектСервис» (підприємства Республіки Казахстан), залучалися позивачем для пошуку юридичних та фізичних осіб зацікавлених в продукції позивача та сприяння укладанню угод по купівлі-продажу (поставки) продукції позивача на території Республіки Казахстан. За результатами наданих агентських послуг позивач отримав прямі замовлення на поставку вогнетривкої продукції від ТОВ «Казцинк» та АО «ТК «Казхром» (підприємств Республіки Казахстан), що призвело до отримання позивачем прибутку (позитивного фінансового результату).

Тобто, зовнішньоекономічна діяльність позивача на ринку Республіки Казахстан, а це здійснення господарських операцій позивача, як з агентами ТОВ «Востокогнеупор», ТОВ «ПромПроектСервис», так і з покупцями ТОВ «Казцинк», АО «ТК «Казхром», є сукупними (єдиними) виробничо-господарськими, організаційно-економічними та оперативно-комерційними функціями Позивача (експортно-орієнтованого підприємства) з урахуванням обраної економічної стратегії, форм та методів роботи на ринку іноземної країни.

Позивач нагалошує на тому, що без залучення посередників (агентів) він не зміг би отримати додатковий позитивний економічний результат (прибуток) у зовнішньоекономічної діяльності з притаманними останній ризиками, специфікою, економічними тенденціями, правилами, жорсткою конкуренцією, того що передбачає економічну боротьбу підприємства за право залишатися в якості продавця на окремому іноземному ринку впродовж тривалого часу.

Суд вважає, що з метою доведення безтоварності агентських послуг відповідач повинен надати безперечні докази, якими підтверджується можливість позивача здійснити реалізацію власної продукції в Республіку Казахстан без залучення агентів з отриманням відповідного позитивного фінансового результату. Зокрема такі докази стосуються:

- можливості позивача самостійно реалізувати продукцію покупцям Республіки Казахстан;

- досліджень (обґрунтувань), пов`язаних з зовнішньоекономічною діяльністю на ринку Республіки Казахстан щодо фінансових, правових, економічних, технологічних та організаційних моментів (обставин), які дозволяли позивачу проникнути, закріпитися та головне утриматися на цьому ринку без залучення агентів. Комплексного системного дослідження конкуренції на ринку за умов діяльності Позивача без залучення агентів;

- відсутності бар`єрів суб`єктивного характеру, які можуть виникнути в результаті поведінки самих покупців. Наприклад небажання покупців купувати вогнетривку продукцію позивача у відповідних обсягах, за відповідними цінами, за відповідною номенклатурою. Зокрема, можливості позивача отримати замовлення на постачання продукції у відповідних обсягах, за відповідними цінами без понесення позивачем додаткових фінансових втрат, у тому числі пов`язаних з необхідністю найму додаткового персоналу та відкриття власного представництва у Казахстані. Необхідності залучення відповідних додаткових ресурсів;

- системної оцінки ризиків зовнішньоекономічної діяльності в умовах реалізації позивачем продукції без залучення агентів та вплив великої кількості ризиків на виникнення у позивача додаткових фінансових втрат;

- конкретних розрахунків результатів зовнішньоекономічної діяльності позивача (без залучення агентів) за стратегією розробленою, прорахованою, економічно обґрунтованою відповідачем. Доказів відповідача про можливість отримання позивачем прибутку у певному розмірі (не менше результату досягнутого позивачем).

Таким чином, доведення безтоварності агентських послуг передбачають надання відповідачем безперечних доказів щодо наявності відповідних ринкових умов в Казахстані та можливості застосування іншої альтернативної економічної стратегії (економічної моделі) у зовнішньоекономічної діяльності, які дозволяли позивачу досягти позитивних економічних результатів (отримання прибутку) без залучення агентів.

Проте, відповідачем не надано до матеріалів цієї справи жодного доказу щодо зовнішньоекономічної діяльності позивача. Відповідачем зроблено тільки припущення про безтоварність агентських послуг без надання документальних доказів.

За правилами ст.11 Цивільного кодексу України - цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частина 1 ст.202 нагалошує, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 6 допускається укладання договору, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст.627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору.

Особливості оформлення агентської діяльності регламентується гл.31 «Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання» Господарського кодексу України. Відповідно до ст.295 ГКУ комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Відповідно до ст.296 ГКУ агентські відносини виникають у разі надання суб`єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб`єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб`єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Відповідно до ст.297 «Предмет агентського договору» ГКУ: За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Відповідно до ст.298 ГКУ комерційний агент повідомляє суб`єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб`єкта угоду.

Порядок взаєморозрахунків в агентських правовідносинах закріплено ст.301 ГКУ, згідно якої: відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. З юридичного аналізу наведеної правової норми вбачається, що агентська винагорода виплачується агенту за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє.

Згідно агентським контрактам, укладеним позивачем з TOВ «Востокогнеупор» (агентський контракт від 30.05.2013 №52) та ТОВ «ПромПроектСервис» (агентський контракт від 09.03.2017 № 405), та первинним документам, а саме актам виконаних робіт, усі законодавчі вимоги до агентських договорів та агентської винагороди були виконані сторонами контрактів.

Суд звертає увагу, що на даний час відсутні рішення господарського суду про визнання нікчемними операцій Позивача по взаємовідносинам з нерезидентами (агентами) ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроектСервис».

Позивачем належним чином підтверджено правові відносини із агентами: TOВ «Востокогнеупор», ТОВ «ПромПроектСервис» та покупцями: ТОВ «Казцинк», АО «ТК «Казхром» за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 на підставі договірних документів, первинних документів та інших документів. При цьому, позивач стверджує, відповідачем не доведено зворотнє, що на ринку Казахстану позивач працював тільки з вищевказаними підприємствами.

Також, відповідно до експертного висновку, за результатами співставлення термінів розрахунків по операціям продажу вогнетривкої продукції ПрАТ «Запоріжвогнетрив» контрагентам ТОВ «Казцинк» та АО «ТК «Казхром» за контрактами №50-22/2014-304 від 31.12.2014, №50-22/2014-444 від 31.08.2016, №ФТД16/1199 від 07.06.2016, №50/22/2016-648 від 13.12.2016, №50/22/2017-163 від 30.01.2017, №50/22/2017-1047 від 19.10.2017, та розрахунків за агентськими контрактами №52 від 30.05.2013, № 405 від 09.03.2017 з агентами ТОВ «Востокогнеупор», ТОВ «ПромПроектСервис» за 2015-2018рр. експертом встановлено, що виплати агентської винагороди комерційним агентам ТОВ «Востокогнеупор», ТОВ «ПромПроектСервис» за Агентськими контрактами №52 від 30.05.2013, № 405 від 09.03.2017, проведено ПРАТ «Запоріжвогнетрив» після оплати третіми особами (ТОВ «Казцинк» та АО «ТК «Казхром») за угодами, укладеними з їх (агентів) посередництвом, що відповідає ст.301 Господарського кодексу України.

За результатами співставлення термінів розрахунків по операціям продажу вогнетривкої продукції ПрАТ «Запоріжвогнетрив» контрагентам ТОВ «Казцинк» та АО «ТК «Казхром» за контрактами №50-22/2014-304 від 31.12.2014, №50-22/2014-444 від 31.08.2016, №ФТД16/1199 від 07.06.2016, №50/22/2016-648 від 13.12.2016, №50/22/2017-163 від 30.01.2017, №50/22/2017-1047 від 19.10.2017, та розрахунків за агентськими контрактами №52 від 30.05.2013, № 405 від 09.03.2017 з агентами ТОВ «Востокогнеупор», ТОВ «ПромПроектСервис» за 2015-2018рр. експертом встановлено, що виплати агентської винагороди комерційним агентам ТОВ «Востокогнеупор», ТОВ «ПромПроектСервис» за Агентськими контрактами №52 від 30.05.2013, № 405 від 09.03.2017, проведено ПРАТ «Запоріжвогнетрив» після оплати третіми особами (ТОВ «Казцинк» та АО «ТК «Казхром») за угодами, укладеними з їх (агентів) посередництвом, що відповідає ст.301 Господарського кодексу України.

В матеріалах справи (арк.спр.82-83 т.17) наявний акт № 207 від 12.10.2018 зустрічної податкової перевірки головного фахівця УГД по м.Усть-Каменогорск (Казахстан) по взаємовідносинах ТОВ «Востокогнеупор» з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 за агентським договором № 52 від 30.05.2013, за яким наведено перелік документів, які підтверджують участь агента в особі Ласькова Івана Леонідовича (на той час комерційного директора ТОВ «Востокогнеупор» в якості керівника представництвом ПрАТ «Запоріжвогнетрив» з ведення роботи по договору №ФДТ16/199 від 07.06.2016 в період з початку 2015року і до підписання, між ПрАТ «Запоріжвогнетрив» та АО «ТК «Казхром» в особі свого Повіреного ТОВ «Торговый дом «ERG») за списком: лист № 0134.15 від 23.02.2015; лист №4747/791 від 02.03.2015; лист №01075.15 від 02.03.2015; лист №48-7575 від 12.03.2015; лист №48-7722 від 20.03.2015; лист №48-8004 від 16.04.2015; лист №48-8125 від 29.04.2015; лист №02300.15 від 05.11.2015; лист №48-10854/1 від 23.12.2015; лист №03274.16 від 26.09.2016; лист № КЦ-9/6098 від 04.10.2016.

В матеріалах справи (арк.спр.84 т.17) наявний акт №208 від 09.10.2018 зустрічної податкової перевірки головного фахівця УГД по м.Усть-Каменогорск (Казахстан) по взаємовідносинах ТОВ «ПромПроектСервис» з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 за контрактом №405 від 09.03.2017, за яким підтверджено надання посередницьких послуг (агент) на адресу ПрАТ «Запоріжвогнетрив» на загальну суму 849840,96 дол.США.

Вищевказаними зустрічними податковими перевірками відповідним Державним органом Казахстану (з функціями податкового та митного адміністрування) підтверджено легітимність діяльності ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроектСервис». При цьому, підтверджено належну державну реєстрацію ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроектСервис», як юридичних осіб та фактичне надання Позивачу вказаними підприємствами посередницьких послуг (агентських послуг), які є предметом спору у цій справі.

Отже, акти №207 від 12.10.2018, №208 від 09.10.2018 зустрічних податкових перевірок ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроектСервис» є безперечними доказами фактичності надання агентських послуг, чим спростовуються доводи відповідача про безтоварність таких операцій.

На противагу зазначеному, відповідач має тільки сумніви стосовно надання агентських послуг за відсутності належних доказів та законодавчих.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає, що в прямих договорах купівлі-продажу, укладених між позивачем та покупцями АО «Транснациональная компания «Казцинк» та ТОВ «Казхром» відсутнє будь-яке посилання на діяльність агентів, відсутні підписи агентів, посилання на сприяння агентів в ході купівлі-продажу продукції. Крім того, згідно з заявками на поставку товару, покупець АО «Транснациональная компания «Казцинк» та ТОВ «Казхром» безпосередньо звертається до керівництва ПрАТ «Запоріжвогнетрив» щодо відвантаження певної кількості продукції без залучення агентів. Згідно з наданими до перевірки документами компанії ТОВ «ПромПроектСервіс» та ТОВ «Востокогнеупор» як агенти в процесі відвантаження продукції, узгодження цін, обсягів та строків поставок, умов транспортування з метою укладання та подальшого виконання зовнішньоекономічних угод з покупцями, повинні були безпосередньо контактувати з замовниками АО «Транснациональная компания «Казцинк» та ТОВ «Казхром». Отже, фактично ПрАТ «Запоріжвогнетрив» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з нерезидентами ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроектСервис» в частині отриманих агентських послуг та складено первинні документи.

Враховуючи вказане, суд доходить висновку, що не підтверджується документально висновки акту перевірки щодо порушення п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу, ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями, МСБО 1 «Подання фінансової звітності» ПрАТ «Запоріжвогнетрив» та завищення витрат на збут за рахунок відображення резерву на забезпечення виплат за агентськими договорами, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 43682750 грн.

До матеріалів цієї справи позивачем надано обґрунтування та докази стосовно економічної вигоди і ділової мети з укладення агентських контрактів, що також підтверджуються розрахунками рентабельності операцій продажу вогнетривкої продукції ПрАТ «Запоріжвогнетрив» своїм контрагентам:

- ТОВ «Казцинк» та АО «ТК «Казхром» за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 із залученням агента ТОВ «Востокогнеупор»;

- ТОВ «Казцинк» за період з 17.02.2017 по 31.12.2018 із залученням агента ТОВ «ПромПроектСервис».

Зведені дані розрахунків рентабельності операцій продажу продукції за перевіряємий період свідчать про те, що надані ПрАТ «Запоріжвогнетрив» агентські послуги безпосередньо пов`язані з зовнішньоекономічною діяльністю (окремими видом (напрямком) господарської діяльності) позивача (продажу вогнетривкої продукції), які призвели до отримання економічної вигоди з такими показниками: реалізація позивачем вогнетривкої продукції склала 193 145 238,77 грн (дохід); вартість всіх витрат проданої вогнетривкої продукції з урахуванням: собівартості продукції, витрат на транспортування, комерційних витрат, агентської винагороди склала 150 701 007,81 грн (витрати); прибуток склав 42 444 230,86 грн; рентабельність з зовнішньоекономічній діяльності позивача склала 25, 30 відсотків.

Тобто, господарські операції, які здійснювались в зовнішньоекономічній діяльності позивача не були збитковими.

Таким чином, висновки відповідача про безтоварність агентських послуг, є безпідставними та неправомірними. Наданими позивачем доказами підтверджено надання агентських послуг, їх відображення в податковому обліку та пов`язаність з господарською діяльністю позивача.

Стосовно агентських контрактів: №52 від 30.05.2013 (агент - ТОВ «Востокогнеупор»); №405 від 09.03.2017 (агент - ТОВ «ПромПроектСервис»).

Предметом агентських контрактів, укладених між ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (принципал) та агентами ТОВ «Востокогнеупор», ТОВ «ПромПроектСервис», є зобов`язання агентів за встановлену винагороду здійснювати пошук юридичних і фізичних осіб (клієнтів), зацікавлених в продукції, яка реалізується принципалом, і сприяння укладенню угод з купівлі-продажу (поставки) продукції між принципалом і клієнтами від імені принципала і за його рахунок на території Республіки Казахстан (п.п.1.1 п.1 агентських контрактів).

В даному випадку слід підкреслити що агенти з однієї сторони зобов`язувалися і могли шукати різних покупців (безпосередніх виробників, комерційних підприємств), а з іншого боку зобов`язувалися забезпечити постійні замовлення на покупку вогнетривкої продукції, що могло бути зроблено за рахунок одного покупця.

Позивач стверджує, що його продукція просувалася на ринку Казахстану і кожного разу вирішалося питання про можливість закріплення та утримання позивача на цьому ринку. На можливість реалізовувати продукцію в Казахстан в продовж тривалого часу вливає дуже багато факторів конкуренція, ринкові ціни, попит, тощо, які постійно змінюють умови ринку. При цьому ці фактори впливають не тільки на діяльність виробників вогнетривкої продукції, а також безпосередньо стосуються діяльності металургійних підприємств споживачів вогнетривкої продукції. Так, відсутність попиту (замовлень) на металургійну продукцію призводить до зменшення її виробництва, а відповідно металургійні підприємства будуть зменшувати накладні витрати, у тому числі зменшувати обсяги придбання вогнетривкої продукції. Придбання вогнетривів окремими партіями дозволяє металургійним підприємствам оптимізувати власне виробництво за співвідношенням обсягів виробництва, понесених витрат, отриманих доходів, прибутків, збитків. Зокрема, такі тенденції ринку дозволяють металургійним підприємствам розглядати різні пропозиції та вибирати у якого виробника придбавати вогнетриві за мінімальною ціною, відповідною якістю, забезпеченням своєчасних обсягів поставок, тощо. Металургійні підприємства можуть комбінувати і придбавати вогнетриви у різних виробників. Тому, металургійні підприємства (покупці) як правило не готові укладати довгострокові угоди на придбання вогнетривів.

Позивачем зазначено, що до контракту (договору) включаються загальні умови домовленостей сторін, у тому числі істотні умови угоди. Домовленості щодо поставки кожної партії продукції оформляються окремо заявками, специфікаціями, додатками до контракту (договору), в яких фіксується номенклатура продукції, обсяг поставки, характеристики продукції, якісні показники, тощо. Таким чином, виконання агентських контрактів передбачало такий варіант, коли агент зможе забезпечити постійні замовлення на покупку вогнетривкої продукції за рахунок одного покупця в продовж тривалого часу.

Таким чином, суд вважає, що висновки акту перевірки щодо завищення позивачем витрат на збут за рахунок відображення резерву на забезпечення виплат за агентськими договорами та заниження фінансового результату до оподаткування (податок на прибуток) на загальну суму 43682750грн, є неправомірними та безпідставними.

Крім вказаного, суд вважає за необхідне звернути увагу неправомірность та безпідставность податкового повідомлення-рішення №0003854712 від 04.09.2018 в результаті подвійного нарахування об`єкта оподаткування податком на прибуток за одними й тими ж порушеннями, встановленими Актом перевірки. Щодо одночасного зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та нарахування податку на прибуток за рахунок того ж зменшеного від`ємного значення об`єкта оподаткування за одними й тими ж господарськими операціями (базою оподаткування).

Так, на підставі Акту перевірки №77 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003854712 від 04.09.2018 (Форма «П») про зменшення ПрАТ «Запоріжвогнетрив» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі:

- 8 520 291 грн (декларація №9276394607 від 29.02.2016 за 2015 рік);

- 20 750 594 грн (декларація №9072565667 від 08.05.2016 за 1 квартал 2016 року);

- 22 674 056 грн (декларація №9139854035 від 09.08.2016 за півріччя 2016 року);

- 25 225 308 грн (декларація №9211906448 від 08.11.2016 за три квартали 2016 року);

- 29 816 910 грн (декларація №9269607234 від 08.02.2017 за 2016 рік);

- 31 646 385 грн. (декларація №9080262651 від 04.05.2017 за 1 квартал 2017 року).

В цьому ж податковому повідомленні-рішенні №0003854712 від 04.09.2018 зазначено «Протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення (при проведенні процедури адміністративного або судового оскарження - протягом десяти календарних днів, наступних за днем її закінчення), частина суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, яку було завищено, підлягає виправленню платником податків у показниках податкової звітності з податку на прибуток».

Також, на підставі Акту перевірки №77 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003874712 від 04.09.2018 (Форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 10 623 146 грн та нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 311 573 грн.

В цьому ж податковому повідомленні-рішенні №0003874712 від 04.09.2018 зазначено «Сума нарахованого грошового зобов`язання підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення (при проведенні адміністративного або судового оскарження протягом десяти календарних днів, наступних за днем узгодження), відповідно до пункту 57.3 статі 57 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями...».

ППР №0003854712 (Форма «П») та ППР №0003874712 (Форма «Р») передбачають їх виконання, у разі якщо ці податкові повідомлення-рішення не будуть скасовані.

Таким чином, відповідачем неправомірно здійснено одночасне зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та нарахування податку на прибуток за рахунок того ж зменшеного від`ємного значення об`єкта оподаткування за одними й тими ж господарськими операціями (базою оподаткування) та порушеннями, встановленими Актом перевірки №77.

Так, в Акті перевірки №77 відповідачем визначені порушення з заниження об`єкта оподаткування (бази оподаткування) податку на прибуток на загальну суму 59 017 480 грн., у тому числі: 14 968 383 грн. щодо не відображення у складі доходів операції з безоплатного отримання активів; 43 682 750 грн. щодо завищення витрат на збут за рахунок відображення резерву на забезпечення виплат за агентськими договорами; 366 347 грн. щодо заниження різниць, що виникають відповідно до Податкового кодексу України (код рядка декларації з податку на прибуток - 03 РІ) на суму амортизації основних засобів та нематеріальних активів.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо, відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.136.1 ст.136 Податкового кодексу базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Згідно Акту перевірки №77 та ППР №0003874712 (Форма «Р») відповідачем нараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 10 623 146 грн, яка складається з: 8 728 194 грн. за звітний (податковий) період 2017 рік; 1 894 952 грн. за звітний (податковий) період 1 квартал 2018 року.

При цьому слід звернути увагу на те, що в акті перевірки №77 робиться висновок про заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10 623 146 грн, у тому числі: півріччя 2017 року у сумі 5 159 201 грн; три квартали 2017 року у сумі 7 555 612 грн; 2017рік у сумі 8 728 194 грн; 1 квартал 2018 року у сумі 1 894 952 грн.

Нарахований податок на прибуток у сумі 5 159 201 грн за півріччя 2017 року та у сумі 7 555 612 грн за три квартали 2017 року є складовими податку на прибуток нарахованого у сумі 8 728 194 грн за 2017 рік у зв`язку з тим, що податкові декларації з податку на прибуток підприємств складаються наростаючим підсумком з початку звітного року.

Відповідно до п.137.4 ст.137 Податкового кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Тому, нарахований податок на прибуток у сумі 5 159 201 грн за півріччя 2017 року та у сумі 7 555 612 грн за три квартали 2017 року не зазначається (не нараховується) відповідачем у ППР №0003874712 (Форма «Р»).

У 2017-218 р.р. ставка податку на прибуток становить 18 відсотків. Отже, об`єкт оподаткування (база оподаткування) податку на прибуток по порушенням встановленим Відповідачем на загальну суму 59 017 480 грн оподатковується за ставкою 18 відсотків, в результаті чого донарахований відповідачем податок на прибуток складає 10 623 146грн ((59 017 480 х 18%) : 100%).

Таким чином, за підсумком встановлених Актом перевірки №77 порушень та прийняття податкового повідомлення-рішення: об`єкт оподаткування (база оподаткування) податку на прибуток не може перевищувати 59 017 480 грн; донарахований відповідачем податок на прибуток не може перевищувати 10 623 146 грн. ((59 017 480 х 18%) : 100%).

При цьому, ППР №0003874712 (Форма «Р») з нарахованим податком на прибуток на суму 10 623 146 грн є остаточним розрахунком позивача з бюджетом по всім порушенням з податку на прибуток, встановленими Актом перевірки №77.

Між тим, відповідач неправомірно прийняв ППР №0003854712 (Форма «П»), яким за різними податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств визначається зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 138 633 544 грн., у тому числі:

- 8 520 291 грн (декларація №9276394607 від 29.02.2016 за 2015 рік);

- 20 750 594 грн (декларація №9072565667 від 08.05.2016 за 1 квартал 2016 року);

- 22 674 056 грн (декларація №9139854035 від 09.08.2016 за півріччя 2016 року);

- 25 225 308 грн (декларація №9211906448 від 08.11.2016 за три квартали 2016 року);

- 29 816 910 грн (декларація №9269607234 від 08.02.2017 за 2016 рік);

- 31 646 385 грн (декларація №9080262651 від 04.05.2017 за 1 квартал 2017 року).

Тобто, додатково до ППР №0003874712 (Форма «Р») з нарахованою сумою податку на прибуток у розмірі 10 623 146 грн, відповідач прийняв ППР №0003854712 (Форма «П») щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 138 633 544 грн за одними й тими ж: порушеннями; господарськими операціями; базою оподаткування.

При цьому, початково зменшене відповідачем від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розрізі встановлених порушень багаторазово збільшується у вартісному виразі у зв`язку з тим, що: податкові декларації з податку на прибуток підприємств складаються наростаючим підсумком з початку звітного року; від`ємне значення об`єкта оподаткування податкового (звітного) року переноситься до декларацій з податку на прибуток підприємств наступного звітного (податкового) року для зменшення фінансового результату до оподаткування.

За правилами пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств ПрАТ «Запоріжвогнетрив» за 2015 рік об`єкт оподаткування (код рядка 04) склав від`ємне значення на суму 85 495 380 грн, який перенесено до рядків за кодом 3.2.4 додатків РІ до рядків 03 РІ декларацій: за 1 квартал 2016 року; півріччя 2016 року; три квартали 2016 року; 2016 рік.

Згідно декларації за 2016 рік об`єкт оподаткування (код рядка 04) склав від`ємне значення на суму 37 668 456 грн, який перенесено до рядків за кодом 3.2.4 додатків РІ до рядків 03 РІ декларацій: за 1 квартал 2017 року; півріччя 2017 року; три квартали 2017 року; 2017 рік.

За цих обставин слід звернути увагу на те, що зменшення сум від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 138 633 544 грн по деклараціям за періоди з 2015 р. по 1 квартал 2017 р. є проміжними результатами розрахунку відповідача та можуть використовуватися для обґрунтування розрахунків нарахованого податку на прибуток у розмірі 10 623 146 грн, який є остаточним розрахунком позивача з бюджетом по всім порушенням з податку на прибуток, встановленими Актом перевірки №77.

При цьому, розрахунки сум від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 138 633 544 грн по деклараціям за періоди з 2015р. по 1 квартал 2017р. не можуть вказуватися у кінцевих висновках податкової перевірки, визначатися, як кінцеві порушення, включатися до податкового повідомлення-рішення, тому що у такому випадку виникає подвійне обчислення податку на прибуток за одними й тими ж: порушеннями; господарськими операціями; базою оподаткування, що суперечить положенням Податкового кодексу. Норми Податкового кодексу вказані вище за текстом.

Таким чином, відповідачем було прийнято ППР №0003854712 (Форма «П»), яким здійснено повторне нарахування позивачу об`єкту оподаткування (бази оподаткування) податку на прибуток за одними й тими ж: порушеннями, господарськими операціями. При цьому, об`єкт оподаткування (база оподаткування) податку на прибуток по порушенням встановленим Відповідачем на суму 59 017 480 грн були багаторазово збільшені до розміру 138 633 544 грн.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вказане, податкове повідомлення-рішення №0003854712 від 04.09.2018 є неправомірним та безпідставним в результаті: подвійного нарахування об`єкта оподаткування податком на прибуток за одними й тими ж порушеннями, встановленими Актом перевірки №77; одночасного зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та нарахування податку на прибуток за рахунок того ж зменшеного від`ємного значення об`єкта оподаткування за одними й тими ж господарськими операціями (базою оподаткування).

Отже, з урахуванням висновків суду про непідтвердження висновків контролюючого органу про заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 14968383 грн по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів, завищення витрат на збут за рахунок відображення резерву на забезпечення виплат за агентськими договорами, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 43682750грн та заниження різниці, що виникають відповідно до Податкового кодексу України (код рядка декларації з податку на прибуток - 03 РІ) на суму амортизації основних засобів та нематеріальних активів за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 всього у сумі 366 347 грн податкове повідомлення-рішення №0003874712 від 04.09.2018 суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.09.2018 №0003864712 суд зазначає таке.

Відповідно до Постанови Верховного Суду судові рішення попередніх інстанцій скасовано в повному обсягу, дану справу було направлено на новий розгляд, проте, суд касаційної інстанції не висловив правової позиції щодо податкового повідомлення-рішення від 04.09.2018 №0003864712. Від позивача не надходило заяв чи клопотань про відмову в позові в цій частині та він наполягав на задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Таким чином, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що на порушення п.46.1 ст.46, п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України, ПрАТ «Запоріжвогнетрив» не подало до контролюючого органу додатки ПН до декларацій з податку на прибуток підприємств за 2015 р. - 1 кв. 2018 р. при здійсненні на користь нерезидентів ТОВ «Востокогнеупор» та ТОВ «ПромПроектСервис» виплат доходу із джерелом його походження з України у сумі 42 948 599 грн зі ставкою податку 0%.

Відповідно до п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу України додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Абзацом другим п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України визначено, що форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п.137.3 ст.137 Податкового кодексу України відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, несе платник, який здійснює виплату нерезиденту.

Відповідно до положень пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється зокрема ... з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів.

Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльнос утримують податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Тобто, при визначенні необхідності утримання податку з доходу нерезидента слід враховувати положення чинних угод про уникнення подвійного оподаткування.

У відносинах України з країною нерезидентів TOB «Востокогнеупор» та TOB «ПромПроектСервис» щодо сплати агентської винагороди діє міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування.

Згідно ст. 21 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Казахстан про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи, яка набрала чинність для України 14.04.1997, види доходів резидента Договірної Держави, де б вони не виникали, які не згадані в попередніх статтях цієї Конвенції, підлягають оподаткуванню тільки у цій Державі.

До перевірки надано документи, які є підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України: Документ, що підтверджує резиденство, виданий Комітетом державних доходів Міністерства фінансів Республіки Казахстан 06.01.2015 р. № МКД-08-1/123 стосовно TOB «Востокогнеупор», апостіль 06.01.2015 р. за №56; Документ, що підтверджує резиденство, виданий Комітетом державних доходів Міністерства фінансів Республіки Казахстан 11.01.2016 р. № МКД-08-1/501 стосовно TOB «Востокогнеупор», апостіль J 1.01.2016 р. за № 160; Документ, що підтверджує резиденство, виданий Комітетом державних доходів Міністерства фінансів Республіки Казахстан 12.01.2017 р. № МКД-08-1/813 стосовно TOB «Востокогнеупор», апостіль 12.01.2017 р. за №254; Документ, що підтверджує резиденство, виданий Комітетом державних доходів Міністерства фінансів Республіки Казахстан 05.04.2017 р. № МКД-08-1/8282 стосовно TOB «ПромПроектСервис», апостіль 05.04.2017 р. за № 259; Документ, що підтверджує резиденство, виданий Комітетом державних доходів Міністерства фінансів Республіки Казахстан 02.02.2018 р. № МКД-08-1/2452 стосовно TOB «ПромПроектСервис», апостіль 02.02.2018 р. за № 302.

Наказом Міндоходів від 30.12.13 № 872 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства" (чинний до 31.11.2015), Наказом МФУ від 20.10.2015 № 897 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства" зі змінами та доповненнями, затверджено форму податкової декларації з податку на прибуток підприємства, відповідно до якої Розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, відображається у таблиці 1 додатка 1ІН до рядка 23 Декларації за 2015 р. - 1 кв. 2018 р.

Додаток ПН заповнюється окремо по кожному нерезиденту, якому виплачуються доходи.

У разі застосування норм міжнародного договору при виплаті доходів нерезиденту у колонці 5 таблиці 1 додатка ПН вказується ставка податку згідно з міжнародним договором. Крім того, під таблицею вказується назва такого договору та норма, за якою застосовується передбачена договором ставка податку.

Отже, платники податку - резиденти і постійні представництва в Україні, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату доходу із джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зокрема, і доходу, звільненого від оподаткування згідно міжнародних договорів, повинні заповнювати по кожному нерезиденту, якому виплачуються такі доходи, додаток ПН до Декларації, та подавати його (їх) до контролюючого органу разом із Декларацією.

Таким чином, сума виплаченого доходу із джерелом походження з України підприємством ПрАТ «Запоріжвогнетрив» нерезидентам TOB «Востокогнеупор» та TOB «ПромПроектСервис» за агентськими договорами № 52 від 30.05.13, № 405 від 09.03.17 у розмірі 42 948 599 грн згідно з міжнародним договором підлягає відображенню в рядку 11 «Брокерська, комісійна або агентська винагорода» Додатку ПН до рядка 23 ПН Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015р., 1 кв. 2016 р., півріччя 2016 р., 3 квартали 2016 р., 2016 р., 1 кв. 2017 р., півріччя 2017 р., 3 квартали 2017 р., 2017 р., 1 кв. 2018 р.

Відповідно до вищевикладеного, якщо платник податку, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату доходу із джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зокрема, і доходу, оподаткування якого здійснюється згідно міжнародних договорів, то у разі неподання до контролюючого органу додатка ПН до декларації до такого платника податку застосовується штраф, визначений п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Відтак, суд вважає висновки контролюючого органу про порушення ПрАТ «Запоріжвогнетрив» вимог п.46.1 ст.46, п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України обґрунтованими. Тому, підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеннявід 04.09.2018 №0003864712 у суду відсутні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав,позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» (69106, м.Запоріжжя, вул.Теплична, 22-Б/1, код ЄДРПОУ 00191885) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м.Дніпро, вул.Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079)про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 04.09.2018 №0003844712, №0003874712, №0003854712.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.01.2024.

Суддя Ж.М. Чернова