Рішення

від 24.01.2024 по справі 280/9415/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року Справа № 280/9415/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Анатолія Юрійовича про застосування адміністративно-господарського штрафу № 009506 від 29.05.2023, якою позивачу нарахований адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Крім того, просить покласти на відповідача сплату судового збору.

Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Міхантьєвим М.Д., який діє на підставі ордеру серії АР №1101618 від 06.06.2023.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що позивачем був придбаний транспортний засіб, який з 31.08.2018 було передано ТОВ «МКС ХОЛДИНГ» за договором оренди. На адресу ОСОБА_1 03.06.2023 надійшла постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 009505 від 29.05.2023, якою позивачу нарахований штраф у сумі 17000,00 грн. Вказану постанову було оскаржено позивачем до суду. Надалі 26.10.2023 ОСОБА_1 отримав лист відповідача про необхідність сплати адміністративно-господарського штрафу за постановою № 009505 від 29.05.2023 та № 009506 від 29.05.2023. При цьому обидві постанови винесені на підставі одного акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом: перша постанова була винесена за перевищення габаритно-вагових норм, друга за здійснення перевезення вантажу без наявності відповідних товаротранспортних документів. Зауважує, що позивач фактично не міг використовувати транспортний засіб та здійснювати відповідне перевезення, оскільки вантажний самоскид перебував у користуванні ТОВ «МКС ХОЛДИНГ», через що відповідачем помилково було складено акт проведення перевірки на позивача. Крім того, зазначає, що позивач на момент здійснення перевірки транспортного засобу не був перевізником у розумінні статті 1 Закону № 2344-ІІІ, через що не може бути суб`єктом відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Ухвалою від 14.11.2023 суд відкрив провадження у цій справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував від Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області докази по справі, а саме належним чином завірені копії документів, на підставі яких була винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.05.2023 № 009506.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№ 52975 від 28.11.2023), в якому представник відповідача не погоджується із позовними вимогами та зазначає наступне. Щодо суб`єктного складу правовідносин зауважує, що наразі суб`єктом владних повноважень щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов`язкових до виконання, є Укртрансбезпека в особі її територіальних органів відділів державного нагляду (контролю) в областях України. Щодо проведення рейдової перевірки транспортного засобу вказує, що під час проведення такої водій надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки відвісну квитанцію, посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Так, під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною, що є порушенням вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім цього, з актом перевірки водій ознайомлений, проте останній не скористався своїм правом та не надав жодних пояснень, не спростував факт порушення. Представник відповідача підкреслює, що при проведенні рейдової перевірки водій не повідомив працівників Укртрансбезпеки про те, що транспортний засіб перебуває в оренді ТОВ «МКС ХОЛДИНГ», та не надав відповідний договір оренди. Надання матеріалів щодо оренди згодом жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки. Зважаючи на встановлене порушення, Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки була винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу. Також висловлює заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу. З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

30.11.2023 до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№ 53484), в якій представник позивача звертає увагу, що ОСОБА_1 не було вчинено жодного правопорушення. Вказує, що Інструкція № 379, на яку посилається відповідач, не розповсюджується на громадян України або суб`єктів господарювання, а є лише внутрішнім розпорядчим документом, яким повинні користуватись відповідні державні служби при виконанні своїх функціональних обов`язків. Представник зазначає, що у Порядку № 1388 відсутні імперативні норми щодо отримання тимчасових реєстраційних талонів при передачі автомобільної техніки в оренду іншим суб`єктам господарювання.

06.12.2023 надійшли заперечення відповідача (вх.№ 54314), в яких представник вкотре звертає увагу, що з наданих водієм документів під час проведення рейдової перевірки уповноваженим особам Укртрансбезпеки не було встановлено спростування факту щодо автомобільного перевізника. Наголошує, що оформлення тимчасового реєстраційного талону є обов`язком власника транспортного засобу.

09.01.2024 надійшло клопотання представника позивача (вх.№ 1359) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копії акту приймання-передачі транспортного засобу від до договору оренди транспортного засобу.

Ухвалою від 15.01.2024 суд витребував від Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС ХОЛДИНГ» належним чином засвідчені копії доказів: оприбуткування в бухгалтерському обліку підприємства транспортного засобу - спеціалізованого вантажного самоскиду марки FAW, модель СА3252Р2К2Т1А1, 2007 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_1 ; перерахування орендної плати за договором оренди транспортного засобу від 31.08.2018 на користь ОСОБА_1 .

24.01.2024 до суду надійшли витребувані судом докази (вх.№3804), а саме копія довідки за формою № 20-ООПП з квитанцією про надсилання / прийняття даного документу органами ДПС; виписка по балансовому рахунку «Орендовані необоротні активи»; платіжні доручення на підтвердження перерахування орендної плати за договором оренди транспортного засобу від 31.08.2018 на користь ОСОБА_1 .

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є власником спеціалізованого вантажного самоскиду марки FAW, модель СА3252Р2К2Т1А1, 2007 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 29.08.2018 (а.с.8).

31.08.2018 між позивачем як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МКС ХОЛДИНГ» (надалі - орендар) було укладено та нотаріально посвідчено договір оренди транспортного засобу, за яким позивач передав орендарю в тимчасове оплатне користування на п`ять років спеціалізований вантажний самоскид марки FAW, модель СА3252Р2К2Т1А1, 2007 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_1 (а.с.9-10).

Відповідно до акта приймання-передачі транспортних засобів від 02.09.2018 до договору оренди транспортного засобу від 31.08.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв транспортний засіб спеціальний вантажний спеціалізований самоскид марки FAW жовтого кольору, модель СА3252Р2К2Т1А1, державний номер НОМЕР_1 (а.с.51).

28.04.2023 о 09-55 по вулиці Південне шосе 14, у місті Запоріжжя, співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізької області Державної служби України з безпеки на транспорті був зупинений для перевірки транспортний засіб - вантажний самоскид марки FAW, державний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 .

При зупинці вищевказаного транспортного засобу було встановлено, що при здійсненні перевезення даним вантажним автомобілем відповідного вантажу, перевізник здійснював перевезення вантажу з перевищення встановлених законодавством габаритно- вагових норм без відповідного дозволу, а також без наявності відповідних документів (товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж), що є порушенням статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом.

За результатами перевірки було складено акт №353885 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.04.2023. Розділ «пояснення водія про причини порушень» не заповнений (а.с.11, 15).

29.05.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнята постанова № 009505 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51000,00 грн за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом сімнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.11 зворотній бік).

Крім того, 29.05.2023 була винесена постанова № 009506 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.17).

Листом відповідача № 36050/26/24-23 від 18.05.2023 позивача повідомлено, що справи з питань порушення законодавства про автомобільний транспорт будуть розглянуті 29.05.2023 з 10:00 до 12:00 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8 (а.с.14 зворотній бік).

Надалі листом № 81166/26/24-23 від 19.10.2023 відповідач поінформував позивача про необхідність оплати адміністративно-господарських штрафів на загальну суму 68000 грн відповідно до постанов ПШ № 009505 від 29.05.2023 та ПШ № 009506 від 29.05.2023 (а.с.13 зворотній бік).

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2023 у справі № 280/4034/23, зокрема, визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №009505 від 29.05.2023. Проте постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.01.2024 скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2023 у справі № 280/4034/23 та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Вважаючи постанову № 009506 протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади організації і діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон №2344-ІІІ)

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону № 2344-ІІІ).

Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону № 2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Так, на виконання вимог абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у пункті 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті».

Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою, вісімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, далі Порядок №1567).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункт 4 Порядку № 1567).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пунктом 14 зазначеного Порядку №1567 рейдовою перевіркою є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Як передбачено статтею 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для проведення внутрішніх перевезень вантажів.

Спірна постанова прийнята № 009506 від 29.05.2023 у зв`язку з порушенням вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, абзац третій частини першої статті 60 Закону № 2344-III регламентує, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За обставинами справи посадовими особами Укртрансбезпеки проведена рейдова перевірка транспортних засобів на дотримання автомобільними перевізниками дотримання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Рейдова перевірка відбулася, зокрема, щодо транспортного засобу, який належить позивачу.

Водієм на місті проведення рейдової перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки було надано відвісну квитанцію, посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Як встановлено судом, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МКС ХОЛДИНГ» (далі - орендар) 31.08.2018 було укладено та нотаріально посвідчено договір оренди транспортних засобів, згідно яким, позивач передав орендарю в тимчасове оплатне користування на п`ять років спеціалізований вантажний самоскид марки FAW, модель СА3252Р2К2Т1А1, 2007 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_1 .

На переконання суду, спірним у цій справі є питання ненадання водієм необхідних документів в момент перевірки, а надання таких документів позивачем лише до суду (договір оренди транспортного з), а також щодо реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності у випадку ненадання всіх документів, які підтверджують статус такого суб`єкта, що передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому, Верховним Судом у постановах від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21, від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, від 06.09.2023 у справі № 120/5064/22, від 16.08.2023 у справі № 160/12371/22 та інших подібних - сформовано наступну сталу та послідовну судову практику щодо застосування статей 48 та 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності.

Суд враховує, що Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).

Враховуючи наявність в матеріалах справи договору оренди транспортного засобу та акту приймання-передачу транспортного засобу, з метою з`ясування всіх обставин у справі судом ухвалою від 15.01.2024 витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС ХОЛДИНГ» належним чином засвідчені копії доказів: оприбуткування в бухгалтерському обліку підприємства транспортного засобу - спеціалізованого вантажного самоскиду марки FAW, модель СА3252Р2К2Т1А1, 2007 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_1 ; перерахування орендної плати за договором оренди транспортного засобу від 31.08.2018 на користь ОСОБА_1 .

Так, відповідно до наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «МКС ХОЛДИНГ» повідомлення про об`єкти оподаткування, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП від 29.12.2022, підприємство використовує в господарській діяльності спеціалізований вантажний спеціалізований самоскид, реєстраційний номер Y7CCA325280085099, який є об`єктом договору оренди транспортного засобу від 31.08.2018.

Крім того, використання зазначеного транспортного засобу у господарській діяльності ТОВ «МКС ХОЛДИНГ» на момент проведення перевірки підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку «Орендовані необоротні активи» за період за січень 2018 року грудень 2023 року, платіжними інструкціями № 84 від 26.12.2022, № 85 від 26.12.2022, № 21 від 04.04.2023, № 20 від 074.04.2023, № 40 від 05.06.2023, № 43 від 05.06.2023, № 171 від 28.12.2023, № 170 від 28.12.2023.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника у розумінні статей 1, 33 Закону №2344-ІІІ, та не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Разом з тим, слід зазначити, що в акті проведення перевірки № 353885 відсутні будь-які пояснення водія про причини порушень, тобто ним жодним чином не повідомлено посадову особу територіального органу Укртрансбезпеки про те, що він здійснює перевезення пасажирів / вантажів транспортом, який перебуває на тимчасовому користуванні у ТОВ «МКС ХОЛДИНГ».

Суд зауважує, що адміністративно-господарський штраф накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника.

На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з`ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.

Суд враховує, що повідомлення про розгляд справи з питань порушення законодавства про автомобільний транспорт, яким позивача було запрошено прибути на розгляд 29.05.2023 з 10:00 до 12:00, направлено йому рекомендованим листом з повідомленням, як це і передбачено Порядком №1567, за адресою проживання позивача (яка також визначена у позовній заяві), а саме: АДРЕСА_1 .

Отже, відповідач виконав свій обов`язок щодо направлення рекомендованого повідомлення позивачу про розгляд справи. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо явки позивача на розгляді справи з питань порушення законодавства про автомобільний транспорт, або надання відповідачу будь-яких пояснень чи заперечень під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

За правилами пунктів 2, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням.

Зважаючи на викладене, з огляду на ненадання відповідачу жодних доказів на підтвердження належного перевізника (ТОВ «МКС ХОЛДИНГ») як в момент виявлення порушення (під час перевірки), так і під час безпосереднього розгляду питання про притягнення позивача до відповідальності, суд зазначає про відсутність у спірній постанові відповідача такої властивості, як протиправність, проте враховуючи досліджені обставини з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності наданих суду доказів, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача саме скасування постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 009506 від 29.05.2023, якою позивачу нарахований адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Аналогічний підхід до вирішення спору застосував й Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі № 826/15117/17.

Щодо доводів представника відповідача про наявність у власника транспортного засобу обов`язку оформлення тимчасового реєстраційного талону суд зазначає наступне.

За доводами відзиву обов`язковим у цьому випадку документом відповідно до положень Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, є тимчасовий реєстраційний талон, що підтверджував б факт передачі позивачем належного йому ТЗ щодо якого контролюючим органом здійснювалася перевірка іншій особі.

Абзацом четвертим пункту 16 Порядку державної реєстрації/перереєстрації, зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ від 07.09.1998 року №1388 (по тексту Порядок № 1388) передбачено, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Тобто, з буквального змісту вказаної норми Порядку № 1388 слідує, що тимчасовий реєстраційний талон видається сервісним центром МВС за бажанням власника транспортного засобу надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування, - за зверненням власника транспортного засобу.

Суд враховує, висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16, де зазначено, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Суд зауважує, що Інструкція № 379 є підзаконним актом і лише встановлює порядок реалізації власником транспортного засобу, який передав право користування і (або) розпорядження ним іншій особі, права на оформлення тимчасового реєстраційного талону.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 560/514/22 та від 07.12.2023 у справі № 600/1407/22-а викладено висновок про те, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.

Разом з тим, розглядаючи дану справу, суд виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Квитанцією від 08.11.2023 № 4925-2021-4025-5996 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1073,60 грн (а.с.23). За таких обставин, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби з безпеки на транспорті Романенка Анатолія Юрійовича від 29.05.2023 № 009506 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач Державна служба з безпеки на транспорті (місцезнаходження: проспект Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Чубанова, буд. 8, м. Запоріжжя, 69118).

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.01.2024.

Суддя К.В.Мінаєва