Рішення

від 24.01.2024 по справі 280/9600/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року Справа № 280/9600/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023»

до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (далі ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (далі ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області, відповідач ), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №34 від 06.11.2023 про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу 5083,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що Товариство не являється ані рекламодавцем, ані розповсюджувачем відповідної реклами, то не може бути і суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про рекламу. Вказує, що відповідачем не було з`ясовано, хто саме розмістив рекламні банери на фасаді будівлі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 13, прим. 60, хто є розповсюджувачем реклами, чи є позивач рекламодавцем, чи дійсно йому належить зображена на рекламній конструкції торговельна марка «Лепрекон», чи позивач розповсюджував цю рекламу. Ці обставини підлягали з`ясуванню під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, оскільки Позивач доводив, що він не є власником рекламних банерів та реклами не розміщував. Не з`ясувавши цих обставин, на думку позивача, відповідач дійшов передчасного висновку щодо накладення штрафу на позивача. Крім того, стверджує, що відповідач при здійсненні заходу нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу не дотримувався вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, а тому проведений ним контрольний захід не є правомірним, у зв`язку з чим і рішення, прийняте за результатом такого заходу, підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 20.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, на адресу суду подав відзив (вх.№53894 від 04.12.2023), в якому зазначає, що в ході розгляду звернення було встановлено, що за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 13, прим. №60, де здійснює підприємницьку діяльність ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» (що також підтверджується інформацією з куточка споживача), розміщена зовнішня реклама без дозволу виконавчого органу Запорізької міської ради, що підтверджується листом Департаменту управління активами від 05.10.2023 №2612/01/01-07/4714. Пояснює, що контроль 10.10.2023 проводився з використанням засобів відеофіксації. Так, на робочу боді-камеру, в тому числі було зафіксовано факт реалізації напоїв, зображених па рекламних носіях, дублювання рекламного сюжету зовнішньої реклами, в тому числі назви «Лепрекон», на засобах внутрішньої реклами в приміщенні магазину, а також фірмовому одягу працівника магазину, при цьому, працівник закладу підтвердив, що працює саме на позивача. Наголошує, що на рекламних конструкція, які розташовані на магазині, де здійснює діяльність ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023», розміщена зовнішня реклама : "Сидр на розлив; З нами завжди; добрий ранок, вдалий день, чарівний вечір". Зважаючи на те, що в приміщенні магазину-кафе здійснюється переважно реалізація розливних слабоалкогольних напоїв, дана реклама викликає у споживачів реклами обізнаність щодо товару, який продається та інтерес щодо придбання такого товару, отже, на думку відповідача, ТОВ «ЛПКП АЛКО 2023» є розповсюджувачем реклами даного сюжету. Зауважує, що беручи до уваги пояснення позивача стосовно того, що зовнішня реклама, була розміщена іншим суб`єктом господарювання, а ним не приймаються ніякі дії для усунення порушення, це означає, що наявність рекламних засобів з сюжетом, в якому ілюстровано товари, реалізацією яких переважно займається позивач, є свідомим вибором, отримувачем блага від досягнення цілі реклами в виді уваги, обізнаності та інтересу клієнтів-споживачів на сьогоднішній день є саме позивач. Підкреслює також, що норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є нормами загальної дії, а положення щодо регулювання питання контролю за дотриманням законодавства про рекламу містяться у Законі України «Про рекламу», які є спеціальними нормами та мають застосовуватись пріоритетно порівняно з нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Водночас дія вказаного Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) саме у сфері господарської діяльності, яка не охоплює поняття рекламної діяльності, тобто рекламна діяльність не є господарською діяльністю. З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 30.01.2023. Видами діяльності позивача є: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 56.30 Обслуговування напоями; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.

Позивачем отримано Ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 16.03.2023 по 16.03.2024.

В ході розгляду звернення Комунального підприємства Запорізької міської ради ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює підприємницьку діяльність позивач, розміщена зовнішня реклама без дозволу виконавчого органу Запорізької міської ради, що підтверджується листом Департаменту управління активами від 05.10.2023 №2612/01/01-07/4714.

10.10.2023 завідувачем сектору контролю за рекламою управління захисту споживачів Повищим Д. складено протокол №34 про порушення законодавства про рекламу відносно ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» - розповсюджувача зовнішньої реклами: «Сидр па розлив; 3 нами завжди: добрий ранок, вдалий день, чарівний вечір», яка розміщена на тильній стороні магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . До протоколу додається фото фіксація.

У той самий день, в приміщенні магазину-кафе, на тильній стороні якою розміщена реклама з порушеннями вимог законодавства, працівнику, який знаходився на робочому місці та здійснював реалізацію товарів ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» вручена вимога №34 від 10.10.2023 про надання інформації передбаченої ч.2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а також повідомлено, що розгляд справи про порушення законодавства про рекламу відбудеться 24.10.2023 о 13 год. 30 хв. у приміщенні Головного управління. Окрім того, відповідач вимагав надати інформацію у вигляді завірених належним чином копій документів: свідоцтва про державну реєстрацію; дозволу на розміщення зовнішньої реклами; договору з замовником (виробником, розповсюджувачем) реклами; погодженого оригінал-макету реклами; документів, що підтверджують вартість розповсюдженої (виготовлення, розповсюдження) реклами; письмових пояснень щодо порушення законодавства про рекламу).

24.10.2023 у приміщенні ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області відбувся розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, в якому брала участь представник позивача Голованова Юлія Андріївна. Остання надала письмові пояснення №20-10/23 від 20.10.2023 та усні додаткові пояснення.

За результатами засідання був складений Протокол № 34 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 24.10.2023, згідно з яким за результатами розгляду справи було вирішено внести на розгляд керівництву ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області попередні висновки та матеріали справи для прийняття рішення. Копію Протоколу було вручено представнику позивача.

06.11.2023 на підставі матеріалів справи, відеофіксації порушення та протоколу засідання від 24.10.2023, встановлено недотримання вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: розміщення зовнішньої реклами без дозволу виконавчого органу Запорізької міської ради, при розповсюджені зовнішньої реклами «Сидр на розлив; 3 нами завжди: добрий ранок, вдалий день, чарівний вечір», на тильній стороні магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює реалізацію продовольчих товарів, в тому числі алкогольної та слабоалкогольної продукції ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023», у відповідності до вимог ч. 2, 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» відповідачем прийняте рішення №34 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на суму 5083,00 гри.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення №34 від 06.11.2023 про накладення штрафу у розмірі 5083,00 грн. за порушення законодавства про рекламу протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 за № 667 (надалі - Положення, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Так, у відповідності до приписів абз. 3 пп. 8 п. 4 Положення про ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 №151, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує реалізацію державної політики, зокрема, у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння), зокрема здійснює контроль за дотриманням вимог Законів України «Про рекламу» та «;Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» в межах наданих повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» встановлено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Статтею 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Порядок розміщення зовнішньої реклами регулюється Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, які затверджено Постановою КМУ від 29.12.2003 № 2067 (далі - Правила). Пунктом 24 Правил визначено, що виданий у встановленому законодавством порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконанням робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу. Відповідно до пункту 3 Правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу» відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у недотриманні вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України «Про рекламу» вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

Частиною 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» установлено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, надалі - Закон № 877-V).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону №877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 Закону №877-V передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Як убачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішення ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області №34 від 06.11.2023, позивач посилається на те, що дії відповідача при прийнятті рішення про накладення штрафних санкцій не відповідали законодавству, оскільки здійснювалися поза межами Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Діяльність відповідача по контролю за дотриманням позивачем законодавства про рекламу і виявлені відповідачем в процесі цієї діяльності порушення є формою державного нагляду (контролю), а відповідач є державним органом, який підпадає під сферу дії та зобов`язаний дотримуватися приписів вищезазначеного Закону України.

Натомість, у відзиві на позов відповідач стверджував про правомірність прийнятого рішення з огляду на те, що норми Закону №877-V є нормами загальної дії, а положення щодо регулювання питання контролю за дотриманням законодавства про рекламу містяться у Законі України «Про рекламу», які є спеціальними нормами та мають застосовуватись пріоритетно порівняно з нормами Закону №877-V. Водночас дія Закону №877-V поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) саме у сфері господарської діяльності, яка не охоплює поняття рекламної діяльності, тобто рекламна діяльність не є господарською діяльністю.

Отже, питання про застосування права в цій справі полягає у тому, чи поширюються на правовідносини у сфері контролю за дотриманням законодавства України про рекламу приписи Закону № 877-V.

Так, у ході судового розгляду справи судом встановлено що зі змісту постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15 вбачається, що предметом спору в ній уже було питання правомірності рішення Держспоживінспекції України від 21.09.2015 за № 0005 про накладення штрафу за порушення ст. 22 Закону України «Про рекламу». Щодо зазначеного питання Верховним Судом сформовано такі висновки.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), Законом № 877-V, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693).

Таким чином, із наведеного слідує, що Верховний Суд дійшов висновку про те, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення Закону України «Про рекламу» поширюється, зокрема Закон №877-V.

Отже, суд вважає, що такі висновки є застосовними і до справи, що розглядається.

При цьому, відповідно до преамбули Закону №877-V, він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст. 2 цього Закону №877-V його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, предметом правового регулювання цього Закону є відносини у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Незважаючи на те, що іншими законами та підзаконними актами, що діяли раніше, було врегульовано наглядові та контрольні правовідносини, з дня набрання чинності Законом №877 саме він підлягає застосуванню як спеціальний.

Водночас, Закон №877-V у ст. 2 передбачає коло правовідносин, на які його дія не поширюється. Перелік наглядових та контрольних правовідносин, на які не поширюється дія Закону № 877-V, є вичерпним.

Суд звертає увагу, що норми вказаного Закону № 877-V не містять обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу.

Водночас, Закон України «Про рекламу» не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу. Ці правовідносини можуть бути врегульовані виключно законом (п. 4 ст. 1 Закону №877-V).

Тож посилання відповідача на Порядок № 693 як підставу здійснення контролю за додержанням законодавства про рекламу, є помилковим.

До того ж, Порядок № 693 регулює порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, а не відносини у сфері державного нагляду (контролю).

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що діяльність відповідача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже, відповідач зобов`язаний дотримуватися вимог Закону № 877-V.

Згадані правові висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17, яка, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідач не довів дотримання ним вищезазначених вимог Закону України №877-V, а тому проведений ним контрольний захід не є правомірним.

Суд наголошує, що порушення способу, порядку та форми здійснення державного нагляду (контролю) не є формальним порушенням процедури та може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, враховуючи, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Наведене вище є безумовними та самостійними підставами для визнання протиправним та скасування повністю рішення ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області №34 від 06.11.2023 про накладення на позивача штрафу у розмірі 5083,00 грн. за порушення законодавства про рекламу.

Окремо суд зазначає, що позовна заява містить інші доводи в обґрунтування вимог про скасування оскаржуваного рішення, які здебільшого стосуються суті виявленого відповідачем порушення. Таким доводам не надано оцінки, оскільки вони мають опосередковане відношення для вирішення спору по суті, водночас, судом досліджено кожен з них.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довели правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (69060, м. Запоріжжя, вул. Молочна, буд.71, код ЄДРПОУ 45052623) до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд.20-А, код ЄДРПОУ 40311343) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області №34 від 06.11.2023 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» суму судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак