Рішення

від 24.01.2024 по справі 320/16929/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 року м. Київ№ 320/16929/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКСЕРВІС" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РОКСЕРВІС" з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 12.04.2022 № 000016500901.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки акта фактичної перевірки № 377/ж5/17-00-09-01/33400062 від 20.01.2022, яким встановлено зберігання пального без наявності у суб`єкта господарювання ліцензії на право зберігання пального, що є порушенням ч. 8 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № № 481/95-ВР) не необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам, позаяк, позивач не здійснював діяльність зі зберігання палива. Позивач вказує на те, що у зв`язку з господарською необхідністю для заправки автомобільної техніки ТОВ «РОКСЕРВІС» та бурових установок, які працюють на дизельному паливі, ним було закуплено пальне, яке заливалось в техніку та бурові установки, наявні на об`єктах позивача. Так, згідно технічних характеристик бурових установок, місткість паливних баків Pantera 1500 становить 2050 л., а Titon DI 500 - 1540 л.

Залишок пального заливався в баки транспортних засобів ТОВ «РОКСЕРВІС», а також було розміщено у паливозаправнику, що використовувався ФОП ОСОБА_1 для здійснення перевезень, та з якого, в подальшому, здійснювалась дозаправка бурових установок і автомобільної техніки, що виконували підрядні роботи на Вирівському родовищі та Бехівському спецкар`єрі до 28.04.2020, а також після цієї дати. При цьому, на переконання позивача, контролюючим органом не було взято до уваги, що буровибухові роботи проводились підрядником протягом тривалого періоду часу, у зв`язку з чим, дизельне паливо закуповувалось підрядником регулярно, та витрачалось працюючими установками і технікою позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу від 05.01.2022 № 1-п, ГУ ДПС у Рівненській області з 12.01.2022 було проведено фактичну перевірку ТОВ «Роксервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на орган ДПС.

19.01.2022 ГУ ДПС у Рівненській області було складено акт фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за використанням якого покладений на органи ДПС, в якому зазначено, що в період часу з 12.01.2022 по 19.01.2022 проведено перевірку ТОВ «РОКСЕРВІС» у місці зберігання пального за адресою: Рівненська область, Сарненський район, с. Гранітне, вул. Заводська, буд. 15, яку здійснено з відома та в присутності представника суб`єкта господарювання - головного бухгалтера Філоненко Леоніда Анатолійовича, копію наказу вручено головному бухгалтеру товариства, а журнал реєстрації перевірок контролюючих органів не наданий платником податків.

У акті фактичної перевірки контролюючим органом встановлено порушення вимог ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями); п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

22.02.2022 позивачем на адресу контролюючого органу було направлено заперечення на акт перевірки.

11.04.2023 рпозивач отримав податкову вимогу ГУ ДПС у Рівненській області від 24.03.2023 № 0000021-1305-1700, якою повідомлено про те, що станом на 23.03.2023 у позивача наявний податковий борг (фінансові санкції) в сумі 500000 грн.

Позивач зазначив, що не отримував рішень про застосування фінансових санкцій на підставі акта фактичної перевірки, у зв`язку з чим, 17.04.2023 представником позивача було надіслано адвокатський запит до ГУ ДПС у Рівненській області.

У відповідь на адвокатський запит ГУ ДПС у Рівненській області 24.04.2023 надіслало копію рішення про застосування фінансових санкцій № 000016500901 від 12.04.2022, за змістом якого, до позивача за порушення ст. 15 Закону № 481/95-ВР застосовано фінансові санкції у розмірі 500,000,00 грн.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до публічних відомостей в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з видів економічної діяльності ТОВ «РОКСЕРВІС», ЄДРПОУ: 33400062, є надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар`єрів (КВЕД 09.90).

11.02.2020 між ТОВ «ВИРІВСЬКИЙ КАР`ЄР» (замовник) та ТОВ «РОКСЕРВІС» (підрядник) було укладено договір підряду на проведення буровибухових робіт зі строком дії до з 01.12.2020. Згідно п. 1.3 договору місце виконання підрядних робіт - Вирівське родовище гранітів та гранодіоритів за місцезнаходження замовника: Рівненська область, Сарненський р-н., с. Гратітне, вул. Заводська, 15. Згідно п. 1.6 договору, в комплекс робіт, які виконуються підрядником, включається, зокрема доставка бурового і технологічного обладнання. За змістом п. 6.1 договору, замовник зобов`язується: підготувати робочі майданчики для бурових станків належним чином та якісні під`їзні шляхи до місць проведення робіт; забезпечити належний під`їзд для автотранспортну підрядника для доставки до місць проведення вибухових робіт.

Виконання підрядником робіт за договором забезпечувалось власними засобами, а саме: бурова установка Pantera 1500, гусеничний гідравлічний екскаватор Caterpillar 336DL, які перебувають у власності позивача.

Для вказаного вище договору, згідно акта внутрішнього переміщення основних засобів від 15.02.2020, ТОВ «РОКСЕРВІС» було завезено на об`єкт за адресою: Рівненська область, Сарненський р-н., с. Гратітне, вул. Заводська, 15 спецтехніку, а саме: гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 336DL, гідравлічна бурова установка Pantera 1500, бурова установка Titon DI 500.

Крім того, 01.10.2019 між ТОВ «РОКСЕРВІС» та ТОВ «Овручгран» було укладено договір про надання послуг № 011019, за умовами якого, ТОВ «РОКСЕРВІС» зобов`язується надати ТОВ «Овручгран» послуги по бурінню свердловин (бурові роботи) буровими установками Pantera 1500, Sandvik (Titon) DI 500.

Згідно акта про початок робіт від 22.04.2020 сторони визначили, що 22.04.2020 виконавцем (ТОВ «РОКСЕРВІС») було завезено у ПрАТ «Бехівський спецкар`єр» техніку Titon DI 500 для проведення роботи по бурінню блоку свердловин.

05.05.2020 сторони за договором підряду від 11.02.2020 підписали акт наданих послуг № 136, відповідно до якого, підрядником виконано буровибухові роботи по подрібненню масиву гірничих порід в кількості 23898 куб.м, на підставі якого, 07.05.2020 замовником було здійснено платіж підряднику згідно умов договору підряду.

Так, в бухгалтерському обліку ТОВ «РОКСЕРВІС» за період часу з 23.04.2020 по 28.04.2020 було відображено використання у господарській діяльності дизельного палива в обсязі 10300 л.

З метою переміщення пального на об`єктах позивача, на яких виконувались підрядні роботи, в тому числі на вищевказаних об`єктах, позивачем 01.01.2020 було укладено з перевізником ФОН ОСОБА_2 договір на надання послуг по організації перевезення вантажів № 01/01/2020. На виконання умов даного договору, перевізником за період з 11.02.2020 по 22.05.2020 було виконано перевезень паливно-мастильних матеріалів, в тому числі й тих, які було придбано 24.04.2020, на загальну суму 585748,50 грн.

Суд звертає увагу на тому, що у запереченнях на акт податкової перевірки позивач зазначав контролюючому органу, що у зв`язку з господарською необхідністю для заправки автомобільної техніки ТОВ «РОКСЕРВІС» та бурових установок, які працюють на дизельному паливі, 24.04.2020 ним було закуплено пальне, яке заливалось в техніку та бурові установки, наявні на об`єктах позивача.

Так, згідно технічних характеристик бурових установок, місткість паливних баків Pantera 1500 становить 2050 л., а Titon DI 500 - 1540 л.

Залишок пального заливався в баки транспортних засобів ТОВ «РОКСЕРВІС», а також було розміщено у паливозаправнику, що використовувався ФОП ОСОБА_1 для здійснення перевезень, та з якого в подальшому здійснювалась дозаправка бурових установок і автомобільної техніки, що виконували підрядні роботи на Вирівському родовищі та Бехівському спецкар`єрі до 28.04.2020, а також після цієї дати.

При цьому, контролюючим органом не було взято до уваги, що буровибухові роботи проводились підрядником не один день, протягом тривалого періоду часу, у зв`язку з чим, дизельне паливо закуповувалось підрядником регулярно, та витрачалось працюючими установками і технікою позивача. Так, дозаправка паливозаправником бурових установок і техніки пальним, закупленним 24.04.2020, відбулась протягом часу з 24.04.2020 по 28.04.2020, що підтверджується копією видаткової накладної № 966, копією транспортної накладної № АР-00000966, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 203, копіями актів списання ПММ № 28, 29, 30, 31, 32 від 28.04.2020, копією договору на надання послуг по організації перевезення вантажів № 01/01/2020 від 01.01.2020, копіями платіжних доручень на оплату послуг ФОП ОСОБА_2 , копіями технічних паспортів на бурові установки, копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що надані до позовної заяви.

Згідно із п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до норм п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити; наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити еуб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави.

З 01.01.2016 ПК України визначав що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов`язком суб`єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов`язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6), а суб`єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224).

До 01.07.2019 діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню, проте з 01.07.2019 набрав чинності Закон № 481/95-ВР.

Тож, на підставі наведених змін, Закон № 481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до норм абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

Водночас, така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом ст. 15 Закону № 481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

За змістом ч. ч 7, 8, 10, 16 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (утому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів 'України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780,00 гривень.

Так, ч. ч. 32, 38 ст. 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

За змістом ч. ч. 21, 43 ст. 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують. Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР, надано визначення поняттям, зокрема, зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак, Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності».

При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв.

Згідно з п. п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема: приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу; приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в міецях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої: приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до положень п. п. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для: а)переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщуєтьея митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" п. 2 ч. 2 ст. 91 Митного кодексу України); б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України; в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу. Трансцортний засіб, в якому цереміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, шо використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки: паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до приписів п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, шо передано Івідпушено. відвантаженої платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов: замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту; заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника: в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з п. п. 14.1.224, 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію 'Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Тож, з наведеного слідує, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця, як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює, як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Наведений вище правовий висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20.

Суд звертає увагу на те, що позивач зазначав контролюючому органу у своєму запереченні, що придбане 24.04.2020 паливо підприємством окремо не зберігалось, а одразу ж заливалось у паливні баки бурових установок та техніки і використовувалось у господарській діяльності під час виконання підрядних робіт.

Водночас, податкову перевірку було проведено відповідачем на підставі вибіркових даних даних бухгалтерського обліку, державних реєстрів та власної бази даних без встановлення фактичного зберігання пального у ємностях, а тому, наведене дає підсатви для висновку, що контролюючий орган фактично ототожнив поняття придбання пального та зберігання пального, що не є тотожним за значенням та наслідками.

Згідно наданих документів, ТОВ «РОКСЕРВІС» здійснює діяльність з надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар`єрів, проводить буровибухові роботи на вказаних об`єктах. З метою провадження своєї діяльності, позивач придбаває пальне, яке зберігається в паливних баках відповідної власної техніки та бурових установках, а також в пересувних паливозаправниках, які використовуються перевізником на замовлення позивача на підставі договору про організацію транспортних перевезень.

Позивач є кінцевим споживачем придбаного 24.04.2020 дизельного пального обсягом 10300 л, яке використано виключно для власних потреб (іншого відповідачем не встановлювало в акті фактичної перевірки).

За таких обставин, підстав вважати, що діяльність ТОВ «РОКСЕРВІС» підпадає під визначення зберігання пального, яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону № 481/95-ВР немає, відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

В акті податкової перевірки вказано, що перевірку здійснено з відома та в присутності представника суб`єктів господарювання - Філоненко Леоніда Анатолійовича, головного бухгалтера ТОВ «РОКСЕРВІС», копію наказу на проведення фактичної перевірки вручено головному бухгалтеру ТОВ «РОКСЕРВІС» ОСОБА_3 .

Разом з тим, вручення наказу відбувалось в приміщенні контролюючого органу, куди викликався головний бухгалтер ТОВ «РОКСЕРВІС», без виходу представників контролюючого органу за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, що не було спростовано контролюючим органом під час розгляду даного спору.

Водночас, сам висновок контролюючого, ґрунтується виключно на факті відвантаження на адресу позивача пального, проте, як акт перевірки не містять доказів на підтвердження встановленого факту зберігання позивачем вказаного палива у певних ємностях/резервуарах, що могло б бути зафіксовано, зокрема, шляхом проведення фото/відео фіксації та/або складання відповідного акта.

Таким чином, суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем ст. 15 Закону № 481, є необґрунтованими та не доведеними. Позивач не повинен отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортних засобів. Проте, відповідачем як під час розгляду даного спору, так і не було надано доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Отже, на підставі наведеного, суд дійшов висновку про те, що висновки акта фактичної перевірки, на підставі яких відповідачем було винесено оскаржуване рішення, єбезпідставними та недоведеними, які не зумовлюють наявності складу правоворушення, за яке позивачу було нараховано фінансові санкції.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності висновків акта фактичної перевірки та прийнятого на підставі його висновків рішення, з огляду на що, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКСЕРВІС" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області про застосування фінансових санкцій від 12.04.2022 № 000016500901.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКСЕРВІС" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.