Рішення

від 24.01.2024 по справі 320/550/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 року 320/550/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про визнання протиправної відмови та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з адміністративним позовом Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради (далі відповідач), в якому просить:

-визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради по виплаті надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю;

-стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю в розмірі 33189,48 грн.;

-стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю в розмірі 37312,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка має дитину з інвалідністю І групи підгрупи А, що в свою чергу дає право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років. Однак, відповідачем було відмовлено в призначенні допомоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з матеріалами справи, про відкриття провадження у справі відповідач проінформований судом шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом судді.

Разом з тим, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.06.2002 року ОСОБА_3 пройшов плановий огляд і ЛКК затверджено медичний висновку№ 43 про дитину інваліда віком до 16 років на термін з 02.06.2002 року по 19.02.2010 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має інвалідність групи І підгрупи А (довічно) що підтверджується випискою з Акту огляду МСЕК Серія КИО-1 № 0398172 від 07.03.2012 та потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08.11.2012 року по справі №1013/4894/2012, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано недієздатним та призначено ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .

13.09.2021 року позивач звернулася до відповідача заявою про виплату мені надбавки на догляд за дитиною-інвалідом, згідно ст.12 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» за минулий час.

Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради листом від 21.09.2021 року за № 5014 повідомило позивача, що оскільки остання за період з червня 2002 року по липень 2004 року не зверталася до управління із заявою про виплату даної допомоги та не надавала медичного висновку або його копії про продовження інвалідності управління не мало підстав для призначення та виплати надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю.

Незгода з даною відмовою, обумовила позивач на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" від 16.11.2000 №2109-II (далі-Закон №2109, в редакції, яка була чинна у період з серпня 2014 року по серпень 2019 року) право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз`ясненням особам з інвалідністю з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 2 Закону №2109 визначено, що державна соціальна допомога призначається у таких розмірах, зокрема, на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" та щорічно затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України.

Розміри державної соціальної допомоги підвищуються у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму.

Державна соціальна допомога встановлюється в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму.

Частинами третьою-четвертою статті 3 Закону №2109 визначено, що надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А встановлюється в розмірі: на дитину з інвалідністю підгрупи А віком до 6 років - прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; на дитину з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років - прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Надбавка на догляд за іншою дитиною з інвалідністю встановлюється в розмірі:на дитину з інвалідністю віком до 6 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років;на дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Частиною п`ятою статті 3 Закону №2109 (в редакції до 31.12.2017) встановлено, що надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років також призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина-інвалід потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби.

При визначенні розмірів надбавок на догляд за інвалідами з дитинства та дітьми-інвалідами з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка, сліпоглухонімі, з психічними вадами тощо) внаслідок захворювань за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму.

При призначенні та виплаті надбавки на догляд застосовуються відповідно статті 4 - 17 цього Закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону №2109 (в редакції з 01.01.2017) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років також призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина з інвалідністю потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Одному з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновителів, опікуну, піклувальнику надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А, а також одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби.

При визначенні розмірів надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка, сліпоглухонімі, з психічними вадами тощо) внаслідок захворювань за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму.

При призначенні та виплаті надбавки на догляд застосовуються відповідно статті 4 - 17 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону №2109 на дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.

Статтею 8 Закону №2109 визначено, що заява про призначення державної соціальної допомоги подається особою з інвалідністю з дитинства до місцевої державної адміністрації за місцем проживання.

Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону №2109 державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства або на дітей з інвалідністю віком до 18 років призначається місцевою державною адміністрацією.

Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевою державною адміністрацією не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами.

Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.

Відповідно до частини першої-четвертої статті 10 Закону №2109 державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об`єднаннями зв`язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання.

Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки.

Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного нею заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів.

Державна соціальна допомога, яка призначена на дитину з інвалідністю віком до 18 років, виплачується незалежно від одержання на неї інших видів допомоги.

Частиною другою статті 12 Закону №2109 визначено, що суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Невиплату або відмову у виплаті державної соціальної допомоги за минулий час може бути оскаржено у судовому порядку відповідно до закону (частина третя статті 12 Закону №2109).

Аналогічні за змістом положення закріплені у Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства фінансів України від 30.04.2002 №226/293/169 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2002 за №466/6754 (далі-Порядок №226, який був чинний до 10.06.2021).

Матеріалами справи встановлено, що позивачу було відмовленоу виплаті надбавки на догляд за дитиною з інвалідністюза період з червня 2002 року по липень 2004 року, з підстав не подання нею відповідної заяви з необхідним переліком документів.

У той же час, позивач наполягаючи на протиправності дій відповідача посилається на те, що відповідачем не виконано свого обов`язку по повідомленню її про наявність у неї права на отримання відповідної надбавки по догляду за дитиною з інвалідністю

Надаючи оцінку зазначеному, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 7 Закону 2109, органи медико-соціальної експертизи та заклади охорони здоров`я у 3-денний строк зобов`язані надіслати копії акта огляду особи з інвалідністю з дитинства або медичного висновку про визнання дитиною з інвалідністю до місцевої державної адміністрації за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю.

Не пізніше 10 днів після надходження документів, зазначених у частині першій цієї статті, місцева державна адміністрація зобов`язана у письмовій формі повідомити особу з інвалідністю з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини з інвалідністю про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання.

За місяць до закінчення строку виплати державної соціальної допомоги місцева державна адміністрація зобов`язана попередити у письмовій формі особу з інвалідністю з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини з інвалідністю про причину припинення її виплати.

Отже, згідно чинного законодавства місцева державна адміністрація зобов`язана у письмовій формі повідомити особу з інвалідністю з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини з інвалідністю про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання у разі отримання медичного висновку про визнання дитиною з інвалідністю.

Як було встановлено вище, 19.06.2002 року за результатами планового огляду ОСОБА_2 ЛКК затверджено медичний висновок № 43 про дитину інваліда віком до 16 років на термін з 02.06.2002 року по 19.02.2010 року., який направляється в районне (міське) управління праці та соціального захисту нанесення за місцем проживання батьків, опікунів.

Тобто, даний висновок, згідно ст. 7 Закону 2109у 3-денний строк мав направитися до місцевої державної адміністрації за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю, яка в свою чергу зобов`язана у письмовій формі повідомити особу з інвалідністю з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини з інвалідністю про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У той же час, відповідач у справі обов`язку щодо доведення правомірності своїх дій та рішень не виконав, відзиву без поважних причин не надав, що кваліфікується у відповідності до приписів ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, як визнання позову.

Водночас, суд зазначає, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.09.2022 року у справі № 9901/276/19, протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Водночас було зауважено, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про наявність в діях відповідача ознак протиправної бездіяльності при отриманні медичного висновку ЛКК № 43 від 19.02.2002 року.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, відповідач у спірних правовідносинах діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Приймаючи до уваги викладене вище, виходячи з вимог, заявлених позивачем у даній справі, суд, з метою належного захисту прав позивача, на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за їх межі та визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, що мала прояв неповідомленні у письмовій формі батьківдитини з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання згідно висновку лікарсько консультативної комісії від 19.92.2002 року № 43.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю в розмірі 33189,48 грн та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю в розмірі 37312,49 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до змісту ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, дійсно існують випадки, у яких суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень діяти певним чином і це вбачається з аналізу зазначених вище норм Кодексу.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 21.05.2013 у справі №21-87а13).

Дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом (правова позиція Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17).

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з ч. 4 ст. 245 КАС України.

При цьому аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

Таким чином, оскільки позивач не отримував надбавки по догляду за дитиною інвалідністю з вини відповідача за період з 02.06.2002 року по 11.07.2004 року та вказаний факт не заперечується останнім, суд приходить до переконання про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 02.06.2002 року по 11.07.2004 року.

При цьому, суд зауважує, що в даному випадку стягнення з відповідача суминевиплаченої надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю такомпенсації за несвоєчасну виплату надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю, не є належним способом захисту його порушеного права у спірних правовідносинах, оскільки відповідача раніше в судовому порядку не було зобов`язано виплатити таку суму, у зв`язку із чим відповідні вимоги позивача не є обґрунтованими.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову частково.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, що мала прояв у неповідомленнів письмовій формі батьківдитини з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання, згідно висновку лікарсько консультативної комісії від 19.92.2002 року № 43.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 02.06.2002 року по 11.07.2004 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.