Ухвала

від 25.01.2024 по справі 360/1535/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

25 січня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1535/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши матеріали позовної заяви Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, безпідставно отриманого грошового забезпечення та грошових коштів за надмірно надані дні щорічної основної відпустки,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 27 грудня 2023 року надійшла позовна заява Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (далі - позивач, ТУ ССО в Луганській області) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача вартості предметів однострою, строк експлуатації (носіння) яких не закінчився, в розмірі 463 грн 31 коп., суми частини безпідставно отриманого грошового забезпечення за березень 2022 року у розмірі 4294 грн 47 коп. та суми грошових коштів за надмірно надані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік у розмірі 1952 грн 03 коп., що загалом складає 6709 грн 81 коп.

Ухвалою від 01 січня 2024 року позов залишено без руху; запропоновано позивачеві протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою; документа про сплату судового збору в дохід Державного бюджету України в розмірі 2147,20 грн.

Ухвалою від 12 січня 2024 року задоволено клопотання Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви; продовжено Територіальному управлінню Служби судової охорони у Луганській області строк на усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дня отримання копії ухвали, запропонувавши позивачеві усунути в установлений судом строк недоліки позовної заяви, шляхом надання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою; документа про сплату судового збору в дохід Державного бюджету України в розмірі 2147,20 грн.

На виконання вимог ухвал від 01 січня 2024 року та 12 січня 2024 року від позивача 22 січня 2024 року надійшла заява про виконання ухвали суду, до якої додано документ про сплату судового збору та заяву про поновлення строку, встановленого для подання позовної заяви.

У заяві про поновлення строку звернення до суду представником відповідача зазначено, що спір між ТУ ССО у Луганській області та ОСОБА_1 виник щодо відшкодування однострою пропорційно невідпрацьованому часу у зв`язку з припиненням дії Контракту № 98 через звільнення ОСОБА_1 зі служби у Службі судової охорони.

Право на звернення до суду у ТУ ССО у Луганській області виникає у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Позивач зазначає, що контрактом № 98 не визначено строк, у який відповідач повинен виконати зобов`язання, що передбачені пунктом 4 розділу V Контракту № 98, та компенсувати ТУ ССО в Луганській області вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу, у разі звільнення зі служби.

ТУ ССО у Луганській області здійснено низку заходів щодо отримання від ОСОБА_1 згоди або відмови добровільно відшкодувати вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу. Однак з причин, що були викладені вище, такі спроби виявились безрезультатними. Тому територіальним управлінням Служби судової охорони у Луганській області, відповідно до Порядку фіксації доведення інформації або документів з питань трудових відносин до відома працівників територіального управління Служби судової охорони у Луганській області у період дії військового стану шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, на відому електронну адресу ОСОБА_1 було направлено претензію від 21.11.2023 № 43.07-293, в якій повідомлено про необхідність добровільного відшкодування вартості безпідставно отриманого грошового забезпечення в сумі 4294,47 грн., надмірно нарахованих днів щорічної оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини 2022 року в сумі 1952,03 грн. та вартості однострою в розмірі 463,31 грн. пропорційно невідпрацьованому часу, що загалом складає 6709,81 грн. Крім того, в претензії зазначено, що ОСОБА_1 може добровільно сплатити кошти на рахунок ТУ ССО у Луганській області у визначеній сумі в строк, встановлений законом для відповіді на претензію.

З посиланням на частину шосту статті 222 ГК України позивач зазначає, що претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено законодавством.

Однак ОСОБА_1 станом на 21.12.2023 претензія залишена без відповіді, що, на думку позивача, може бути розцінено, як його відмова від добровільного відшкодування.

Представник позивача вважає, що починаючи з 22 грудня 2023 року розпочався перебіг строку на реалізацію ТУ ССО у Луганській області свого права на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, у примусовому порядку.

А тому при зверненні 27 грудня 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду з означеною позовною заявою ТУ ССО у Луганській області дотримано місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

З огляду на викладене представник позивача просив поновити строк для подання цієї позовної заяви та прийняти її до провадження.

Щодо заявленого клопотання суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (абзац другий частини другої статті 122 КАС України).

Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно із пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 161 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Згідно з частиною першою статті 162-1 Закону № 140-VIII до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

Відповідно до частини третьої статті 165 Закону № 1402-VIII, співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.

Отже, служба в судовій охороні є державною службою.

Відповідно до частини восьмої статті 163 Закону № 1402-VIII співробітники Служби судової охорони забезпечуються за рахунок держави одностроєм і знаками розрізнення.

Наказом Служби судової охорони від 01.11.2023 № 264 затверджено Інструкцію із речового забезпечення у Службі судової охорони (далі Інструкція).

Згідно з пунктом 3.4 розділу ІІ Інструкції у разі звільнення співробітників Служби з підстав, передбачених підпунктами 5-8, 10, 11 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року № 1052/0/15-19 (зі змінами), вартість виданих їм предметів речового майна утримується з урахуванням строків носіння (експлуатації), які не закінчилися, що відображається в довідці-розрахунку на утримання вартості речового майна. Вартість речового майна вираховується з зазначених співробітників пропорційно часу, що минув з дати видачі речового майна включно до дати звільнення, зазначеної в наказі про звільнення.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що в разі звільнення працівника служби судової охорони зі служби, ним повинна відшкодовуватись вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.

Тобто, видача предметів однострою особистого користування особі, так само як і відшкодовування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, а також повернення грошових коштів за надмірно використані дні щорічної основної відпустки нерозривно пов`язане із проходженням особою публічної служби.

В даному випадку строки звернення до суду із цим адміністративним позовом встановлені частиною п`ятою статті 122 КАС України, яка передбачає місячний строк звернення до суду, оскільки цей спір віднесений до спору пов`язаного з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями, що призвели до стягнення грошових коштів за вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, за надмірно використані дні щорічної основної відпустки.

З огляду на викладене суд вважає безпідставним посилання позивача на норми ГК України.

Чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Як слідує з матеріалів справи, позивача звільнено зі служби 07 листопада 2023 року, отже з 08 листопада 2023 року розпочався перебіг місячного строку звернення до суду з даним позовом, який сплив 08 грудня 2023 року.

Проте до адміністративного суду позивач звернувся тільки 27 грудня 2023 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених позивачем, суд зазначає таке.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Тому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач стверджує, що ним такий строк не пропущений.

Так, позивач пов`язує початок перебігу строку на звернення до суду із направленням відповідачу претензії про сплату боргу в сумі 6709,81 грн від 21 листопада 2023 року № 43.07-293 та спливом встановленого статтею 222 ГК України місячного строку для її розгляду відповідачем.

Однак Інструкцією, якою врегульовано спірні правовідносини, не передбачено направлення претензії про сплату боргу особі, яку звільнено зі служби в ССО.

Відповідно, у спірних правовідносинах відсутнє визначене законом обов`язкове досудове врегулювання спору, недотримання строку якого є перешкодою для звернення позивача до суду.

Суд вважає, що направлення позивачем такої претензії відповідачу не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії з метою добровільного відшкодування коштів відповідачем, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Отже позивач хибно вважає, що ним дотримано місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Також суд вважає хибним та недоречним посилання позивача на норми Господарського кодексу України, якими врегульовано строки розгляду претензії у господарських правовідносинах.

Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19 та від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19 суд відхиляє як безпідставні, оскільки правовідносини, які були предметом розгляду у вказаних справах, не є подібними до спірних правовідносин.

Крім того, в ухвалі від 01 січня 2024 року про залишення позовної заяви без руху суд вже надав оцінку зазначеному доводу позивача та запропонував позивачу надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом разом із документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку.

Натомість у заяві від 22 січня 2024 року № 43.06-84 про поновлення строку, встановленого для подання позовної заяви, позивачем не наведено жодних підстав для поновлення пропущеного ним строку звернення до суду, окрім тих, яким вже надано оцінку в ухвалі від 01 січня 2024 року про залишення позовної заяви без руху.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в заяві від 22 січня 2024 року № 43.06-84 про поновлення строку, встановленого для подання позовної заяви, позивачем не вказано на обставини непереборного і об`єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки суд не знайшов підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, безпідставно отриманого грошового забезпечення та грошових коштів за надмірно надані дні щорічної основної відпустки повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

СуддяІ.О. Свергун