Рішення

від 23.01.2024 по справі 380/25638/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 рокусправа № 380/25638/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецшина Україна до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецшина Україна звернулося в суд з позовом, в якому просить : визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400023/2 від 29.03.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/000232 від 29.03.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та CHAOYANG LONG MARCH TYRE Co., LTD укладено контракт №LМ-SU/2021 від 01.02.2021 на поставку шин для вантажних транспортних засобів. Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 28.03.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209140007549U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Проте, відповідач протиправно зобов`язав позивача подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару збільшилась.

Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.

З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 06.11.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Представником Львівської митниці надано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Львівською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №23UA209140007549U0 від 28.03.2023 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400023/2 від 29.03.2023. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Однак, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Львівської митниці разом з митною декларацією (МД) №23UA209140007549U0 від 28.03.2023 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецшина Україна (покупець) та CHAOYANG LONG MARCH TYRE Co., LTD (продавець) укладено контракт №LМ-SU/2021 від 01.02.2021 на поставку шин для вантажних транспортних засобів.

Відповідно до умов контракту кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені Покупцю, відображаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до контракту та інвойсу № 22SPE1929 від 05.01.2023 поставка товару здійснювалась на умовах FOB. Структурою Інкотерм 2010, групою F передбачено, що на Покупця переходять ризики в момент перетину вантажем лінії причалу. Вантажно-розвантажувальні роботи в порту завантаження оплачує Продавець. Морський фрахт і вивантаження товару в порту прибуття оплачує Покупець.

Обов`язки з митного оформлення та портових процедур належать до компетенції Продавця або агента, що діє за дорученням та за рахунок Продавця.

Відповідно до інвойсу № 22SPE1929 від 05.01.2023 продавець зобов`язується поставити , а покупець прийняти і оплатити товар на загальну суму 222 437,40 дол. США.

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецшина Україна сплатило на рахунок Продавця суму інвойсу № 22SPE1929 від 05.01.2023, що складений до контракту від 01.02.2021 у розмірі 222 437,40 дол. США, як попередню оплату за партію товару, що підтверджується Swift від 06.12.2022.

Поставка по інвойсу № 22SPE1929 від 05.01.2023 була здійснена окремими партіями, різними контейнерами, які підлягали розмитненню.

Позивачем до митного оформлення надано митну декларацію №23UA209140007549U0 від 28.03.2023.

На підтвердження митної вартості товару, який ввозився, позивач надав митному органу наступні товаросупровідні документи: сертифікат якості б/н від 12.01.2023; пакувальний лист б/н від 05.01.2023; рахунок-проформа №22SPE012 від 02.12.2022; рахунок-фактура №22SPE1929 від 05.01.2023; автотранспортна накладна №03116/1 від 16.03.2023; супровідний документ Т1 23LTVR5000000156B9 від 16.03.2023; сертифікат про походження товару 23С2102М0103/00055 від 07.02.2023; видаткова накладна №171 від 02.01.2023, №49 від 09.01.2023; банківський платіжний документ. Що стосується товару swift б/н від 06.12.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №PF/1/03/2023 від 16.03.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг б/н від 14.03.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №22 SPE1929 від 05.01.2023; висновок про вартісні характеристики товару №23/1/117 від 17.03.2023; додатки до висновку про вартісні характеристики товару №23/1/117 від 17.03.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 19.05.2022; контракт № LМ-SU/2021 від 01.02.2021; договір про надання послуг митного брокера UA209160/2022/26-01 від 08.08.2022; договір (контракт) про перевезення №113FS від 22.10.2020; договір (контракт) про перевезення №18/07/2022 від 18.07.2022; інші некласифіковані документи (специфікація до інвойсу) №1 від 16.03.2023; митна декларація країни відправлення №090820230000011995 від 10.01.2023.

29.03.2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400023/2 та на його основі картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/000232 від 29.03.2023.

Позивач не погодився з такими рішеннями митного органу, звернувся до суду за захистом своїх прав.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Надаючи оцінку наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що у гр. 4 ЦМР місце завантаження вказано Вільнюс, тоді як відповідно до наданих до митного оформлення рахунків на транспортування покупець оплачує перевезення за маршрутом Dalian Клайпеда та Вільнюс Рава-Руська. Від Клайпеди до Вільнюса відстань складає 300 км. Відомості щодо витрат на цій ділянці маршруту відсутні.

Так, відповідно до довідки експедитора ДП Кюне і Нагель про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг від 14.03.2023 послуги при перевезенні вантажу здійснювались за маршрутом FOB Dalan, China (FOB Далан, Китай) порт Klaipeda, Lithuania (Клайпеда, Литва). Також відповідно до змісту рахунку №PF/1/03/2023 від 16.03.2023 послуги надавались експедитором VIRON CARGO по маршруту Klaipeda, Lithuania (Клайпеда, Литва) Dorohusk Poland (Дорогуськ, Польща). Таким чином, з даних документів відслідковується повний маршрут, а саме, товар був доставлений експедитором в порт Клайпеда (Литва) і звідти був доставлений до митного посту Дорогуськ (Польща). Відповідно такий маршрут відображений в документах, які підтверджують вартість транспортних послуг (довідка експедитора ДП Кюне і Нагель від 14.03.2023 та рахунок №PF/1/03/2023 від 16.03.2023 експедитора VIRON CARGO ) та відповідно за даним маршрутом розрахована вартість транспортних витрат та була включена в митну вартість товару.

Вартість транспортних послуг з доставки вантажу від порту в FOB Dalan, China (FOB Далан, Китай) порт Klaipeda, Lithuania (Клайпеда, Литва) складає 64 635,02 грн,а по маршруту Klaipeda, Lithuania (Клайпеда, Литва) Dorohusk Poland (Дорогуськ, Польща) складає 1300 євро. Вказана сума транспортних витрат в гривневому еквіваленті була включена до митної вартості товару Позивачем.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у довідці щодо оплати витрат на морське перевезення вказано маршрут порт Далянь-Клайпеда, проте у інвойсі зазначено порт відвантаження Qingdao, оскільки в інвойсі від 05.01.2023 №22SPE1929 вказані умови доставки FOB Dalian. Зазначення в інвойсі порт відвантаження Qingdao є помилковим, оскільки безпосередній порт відправки партії товару морським транспортом знаходиться в Далянь (Китай), звідки здійснювалась безпосередня відправка товару до Клайпеди (Литва).

Також суд не враховує зауваження відповідача щодо того, що відповідно до інформації, що міститься в ЦМР перевезення здійснювало ФОП ОСОБА_1 , інформація щодо договірних відносин між Вірон Карго та ФОП ОСОБА_1 відсутня.

Як вбачається з договору про надання транспортно-експедиційних послуг при міжнародних перевезеннях вантажів №18/07/2022 від 18.07.2022 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецшина Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю VIRON CARGO, а саме в п.2.5 договору вказується, що Сторони мають право притягувати третіх осіб до виконання своїх зобов`язань, при цьому несуть за них повну відповідальність. Таким чином в ЦРМ вказано перевізника вантажу ФОП ОСОБА_1 , який здійснював безпосередню доставку товару з Литви до України.

Отже, ТОВ VIRON CARGO (експедитор) виконало перед позивачем свої договірні зобов`язання передбачені Договором про надання транспортно-експедиційних послуг при міжнародних перевезеннях вантажів №18/07/2022 від 18.07.2022 за допомого ФОП ОСОБА_1 , що і відображено в транспортно-перевізних документах (міжнародній товаро-транспортній накладній CMR №0316/1 від 16.03.2023).

Також суд не враховує зауваження відповідача щодо того, що у інвойсі зазначено, що страхування здійснюється за рахунок покупця, відомості щодо включення страхових витрат до бази оподаткування відсутні, оскільки страхування розмитненого товару позивач не здійснював, відповідно останній не поніс ніяких витрат, які необхідно було внести до бази оподаткування. Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося. Таким чином, у митного органу не було підстав вимагати підстав вимагати документи щодо операцій, які не виконувались сторонами контракту та які не є обов`язковими при зазначених у митній декларації умовах поставки.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що транспортування товару здійснювалось, в тому числі морським транспортом, проте коносамент до митного оформлення не подавався.

Для підтвердження розміру транспортних витрат на доставку морським транспортом, які впливають на розмір митної вартості товару, позивач надав відповідачу довідку про транспортні витрати від 14.03.2023 від експедитора ДП Кюне і Нагель. У вказаному документі зазначено маршрут транспортування, а саме: Dalan, China (FOB Далан, Китай)-порт Klaipeda, Lithuania (Клайпеда, Литва), а також вартість транспортних витрат за таким маршрутом, які складають 64635,02 грн за доставку одного контейнеру.

З наведеного вбачається, що позивач надав відповідачу документи, які містять інформацію про розмір транспортних витрат, які впливають на розмір митної вартості товару.

Відсутність у пакеті документів, що подавалися при митному оформленні, коносаменту на транспортування морським транспортом не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки коносамент не мітить інформації про митну вартість товару.

Вказана позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14.

Також суд не враховує зауваження відповідача щодо того, що відповідно до п. 3 Договору із Вірон Карго, перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення. Заявка до митного оформлення не надана.

Суд звертає увагу, що всі істотні умови перевезення відображені у заявці на перевезення та у рахунку-фактурі пор надання транспортно-експедиційних послуг №PF/1/03/2023 від 16.03.2023. У вказаному рахунку-фактурі зазначений маршрут транспортування, номер замовлення, номер транспортного засобу, яким перевозився товар, номер договору, відповідно до якого надаються послуги, та вартість таких послуг (1300 євро).

Щодо зауважень відповідача з приводу специфікації до інвойсу від 16.03.2023 (документи складені після відвантаження товару) дата інвойсу 05.01.2023, суд зазначає, що поставка товару здійснювалася окремими партіями, різними контейнерами та, відповідно, з морського порту до пункту розмитнення доставлялась наземним транспортом різними автомобілями, які підлягали розмитненню. Оскільки загальний обсяг шин за об`ємом не міг бути розміщений в одному транспортному засобі, то під кожне завантаження складалася окрема специфікація та пакувальний лист на відповідну кількість шин, яка фактично може бути розміщена у такому транспортному засобі.

Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечить наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, та підтримана у постанові від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890.

У постанові від 25.09.2020 у справі №810/2520/16 колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновком судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своїх рішеннях не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/400023/2 від 29.03.2023, а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

З огляду на похідний характер картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209140/2023/000232 від 29.03.2023 така теж є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови, прийняті Львівською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.03.2023 № UA209000/2023/400023/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 29.03.2023 № UА209140/2023/000232.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецшина Україна судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна