Постанова

від 11.11.2024 по справі 380/25638/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/25638/23 пров. № А/857/9111/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Гінди О. М., Матковської З. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі №380/25638/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшина Україна» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Гулкевич І. З.,

дата ухвалення рішення 23 січня 2024 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецшина Україна» звернулося в суд з позовом до відповідача Львівської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400023/2 від 29 березня 2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000232 від 29 березня 2023 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2023 року №UA209000/2023/400023/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 29 березня 2023 року №UА209140/2023/000232.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахуванням поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме: у ЦМР гр.4 «місце завантаження», вказано - Вільнюс, тоді як відповідно до інформації, що міститься у інвойсі (порт призначення - Клайпеда) та наданих до митного оформлення рахунків на транспортування покупець оплачує перевезення за маршрутом Dalian Клайпеда та Вільнюс Рава-Руська. Від Клайпеди до Вільнюса відстань складає 300 км. відомості щодо витрат на цій ділянці маршруту відсутні; у довідці щодо оплати витрат на морське перевезення вказано маршрут порт Далянь-Клайпеда, проте у інвойсі зазначено порт відвантаження Qingdao; відповідно до інформації, що міститься у ЦМР перевезення здійснювалось ФОП ОСОБА_1 , інформація щодо договірних відносин між Вірон Карго та ФОП Стаднік відсутня. Крім того, в інвойсі зазначено, що страхування здійснюється за рахунок покупця, відомості щодо включення страхових витрат до бази оподаткування відсутні; транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте коносамент до митного оформлення не надавався; відповідно до п.3 Договору із Вірон Карго перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення. Заявка до митного оформлення не надана; до митного оформлення надано специфікацію до інвойсу від 16 березня 2023 року. Цей документ складений після відвантаження товару, дата інвойсу 05 січня 2023 року. Зауважує, що декларантом було надано висновок експерта щодо вартісних характеристик товару (відсутні обґрунтування величин застосованих понижувальних коефіцієнтів, під час дослідження ринку, використані цінові пропозиції на внутрішньому ринку), прайс-лист (має іменний характер, що суперечить суті прайс-листа) та видаткові накладні. Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч.2 ст.53 МКУ. Звертає увагу, що на вимогу декларантом було надано: висновок ТПП, додатки до висновку; копію експортної МД (продубльовано), однак надані документи не усувають та не роз`яснюють наявні розбіжності. Крім того, зазначає, що поставка товару здійснювалась відповідно до умов поставки Інкотермс FOB (Free on board), відповідно до якої вся відповідальність за вантаж переходить від продавця до покупця після розміщення вантажу на борту судна, при чому основне перевезення (морський фрахт) також оплачує покупець. При застосуванні методу визначення митної вартості товарів за ціною договору, декларант зобов`язаний надати митному органу документи, у яких зазначено відомості про вартість навантажувальних та вивантажувальних робіт, а митний орган повинен переконатися, що при визначені митної вартості декларантом правильно здійснено розрахунок. Проте у поданих документах на підтвердження транспортних витрат відсутня інформація про дані витрати, що унеможливлює перевірку правильності здійснення розрахунку. Відповідно до інформації, зазначеній у рахунку № PF/1/03/2023 від 16 березня 2023 року послуги надавались за маршрутом Вільнюс Дорогуськ (Route: (LT) Vilnius (PL) Dorohusk) та Ягодин Львів (Route: (UA) Jogodzin (UA) Lwow). Про це зазначає також суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. У рахунку також міститься інформація про те, що вартість транспортних послуг за маршрутом Вільнюс Дорогуськ становить 1300 євро. Однак будь-які відомості про витрати понесені з Клапейди до Вільнюса (відстань між містами становить 300 км.) в транспортних документах відсутні. Також зауважує, що підстав для коригування на обсяг партії та комерційні рівні не було, оскільки партії товарів за МД від 28 березня 2023 року № 23UA209140007549U0 та використаної в якості джерела МД №23UA100320002268U0 від 06 лютого 2023 року є майже однаковими: вага нетто 16770 кг та 13448 кг., умови поставки в обох випадках FOB CN Dalian, країна-виробник (графа 31 МД) та торгова країна (графа 11) Китай. З врахуванням наведеного вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що відповідачем не надано жодного письмового доказу (документу), який би прямо вказував на те, що витрати, а саме: витрати на перевантаження товару чи інше, про що вказує відповідач в апеляційній скарзі, були відображені в якомусь конкретному документі, при цьому позивачем вони не були включені в митну вартість товару. Відповідач будує доказування на припущеннях, а не на документально підтверджених доказах. Рахунки на оплату своїх послуг формують постачальники таких послуг, визначаючи самостійно їх вартість. В даному випадку це надавач транспортно-експедиторських послуг ДП Кюне і Нагель та ТОВ VIRON CARGO. Дані постачальники послуг визначили вартість наданих послуг і сформували відповідні рахунки, які були виставлені ТОВ «Спецшина Україна». Вартість послуг вказана в даних рахунках і є цифровою складовою митної вартості товару, що і відображено було в вантажній митній декларації. Крім того, вказує, що при декларуванні декларантами позивача було подано і інші підтверджуючі документи до митного органу, які підтверджують митну вартість товару та з яких вбачається, що саме з Клайпеди здійснювалась доставка на територію України. Серед них і довідка про вартість транспортних послуг від 14 березня 2023 року, рахунок-проформа на транспортно-експедиторські послуги від 16 березня 2023 року, інвойс № №22SPE1929 від 05.01.2023, де зазначено умови поставки FOB Klaipeda (міститься в матеріалах справи). Таким чином, позивачем надано відповідачу документи, які містять інформацію про розмір транспортних витрат, які впливають на розмір митної вартості товару. Доказів понесення позивачем інших витрат пов`язаних з транспортуванням відповідачем суду не було надано, та, відповідно, судом не встановлено. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецшина Україна (покупець) та CHAOYANG LONG MARCH TYRE Co., LTD (продавець) укладено контракт №LМ-SU/2021 від 01 лютого 2021 року на поставку шин для вантажних транспортних засобів.

Згідно з умовами контракту кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені Покупцю, відображаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до контракту та інвойсу №22SPE1929 від 05 січня 2023 року поставка товару здійснювалась на умовах FOB. Структурою Інкотерм 2010, групою F передбачено, що на Покупця переходять ризики в момент перетину вантажем лінії причалу. Вантажно-розвантажувальні роботи в порту завантаження оплачує Продавець. Морський фрахт і вивантаження товару в порту прибуття оплачує Покупець.

Обов`язки з митного оформлення та портових процедур належать до компетенції Продавця або агента, що діє за дорученням та за рахунок Продавця.

Відповідно до інвойсу №22SPE1929 від 05 січня 2023 року продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар на загальну суму 222437,40 дол. США.

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецшина Україна сплатило на рахунок Продавця суму інвойсу №22SPE1929 від 05 січня 2023 року, що складений до контракту від 01 лютого 2021 року у розмірі 222437,40 дол. США, як попередню оплату за партію товару, що підтверджується Swift від 06 грудня 2022 року.

Поставка по інвойсу №22SPE1929 від 05 січня 2023 року була здійснена окремими партіями, різними контейнерами, які підлягали розмитненню.

Позивачем до митного оформлення надано митну декларацію №23UA209140007549U0 від 28 березня 2023 року.

На підтвердження митної вартості товару, який ввозився, позивач надав митному органу наступні товаросупровідні документи: сертифікат якості б/н від 12 січня 2023 року; пакувальний лист б/н від 05 січня 2023 року; рахунок-проформу №22SPE012 від 02 грудня 2022 року; рахунок-фактура №22SPE1929 від 05 січня 2023 року; автотранспортну накладну №03116/1 від 16 березня 2023 року; супровідний документ Т1 23LTVR5000000156B9 від 16 березня 2023 року; сертифікат про походження товару 23С2102М0103/00055 від 07 лютого 2023 року; видаткову накладну №171 від 02 січня 2023 року, №49 від 09 січня 2023 року; банківський платіжний документ. Що стосується товару swift б/н від 06 грудня 2022 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №PF/1/03/2023 від 16 березня 2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг б/н від 14 березня 2023 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №22 SPE1929 від 05 січня 2023 року; висновок про вартісні характеристики товару №23/1/117 від 17 березня 2023 року; додатки до висновку про вартісні характеристики товару №23/1/117 від 17 березня 2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 19.05.2022; контракт №LМ-SU/2021 від 01 лютого 2021 року; договір про надання послуг митного брокера UA209160/2022/26-01 від 08 квітня 2022 року; договір (контракт) про перевезення №113FS від 22 жовтня 2020 року; договір (контракт) про перевезення №18/07/2022 від 18 липня 2022 року; інші некласифіковані документи (специфікація до інвойсу) №1 від 16 березня 2023 року; митна декларація країни відправлення №090820230000011995 від 10 січня 2023 року.

29 березня 2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400023/2 та на його основі картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000232 від 29 березня 2023 року.

Позивач не погодився з такими рішеннями митного органу, звернувся у суд за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Згідно з ч.1-3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

За змістом ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: шини гумові нові, для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більше як 121: 435/50R19,5 LM168 TL - 180шт, 315/60R22,5 LM329 TL - 81шт., за ціною 2,4607 Дол. США за кг, на умовах поставки FOB Dalian.

За змістом п.2 ч.3 ст.64 МК України митна вартість імпортних товарів визначається на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей нижчої з двох альтернативних вартостей.

Матеріалами справи стверджується, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості за ціною договору. Митну вартість визначив за ціною договору, як зазначено в інвойсі від 05 січня 2023 року №22SPE1929 з урахуванням специфікації від 16 березня 2023 року №1 до нього (38122,00 доларів США) (а.с.24-25).

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів декларант позивача надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: сертифікат якості б/н від 12 січня 2023 року; пакувальний лист б/н від 05 січня 2023 року; рахунок-проформу №22SPE012 від 02 грудня 2022 року; рахунок-фактура №22SPE1929 від 05 січня 2023 року; автотранспортну накладну №03116/1 від 16 березня 2023 року; супровідний документ Т1 23LTVR5000000156B9 від 16 березня 2023 року; сертифікат про походження товару 23С2102М0103/00055 від 07 лютого 2023 року; видаткову накладну №171 від 02 січня 2023 року, №49 від 09 січня 2023 року; банківський платіжний документ, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 16 березня 2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 14 березня 2023 року б/н; прейскурант (прайс-лист) №22SPE1929 від 05 січня 2023 року; висновок про вартісні характеристики товару експерта від 17 березня 2023 року №23/1/117; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03 березня 2021 року №1; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19 травня 2022 року №1; зовнішньоекономічний договір від 01 лютого 2021 року №LM-SU/2021; договір про надання послуг митного брокера від 08 серпня 2022 року №UA209160/2022/26-01; договір (контракт) про перевезення від 22 жовтня 2020 року №113FS; договір (контракт) про перевезення від 28 липня 2022 року №18/07/2022; специфікацію до інвойсу від 13 березня 2023 року №1; копію митної декларації про відправлення від 10 січня 2023 року №090820230000011995.

Разом з тим, здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом було виявлено розбіжності у поданих документах, а саме: у ЦМР гр.4 «місце завантаження» вказано Вільнюс, тоді як відповідно до наданих до митного оформлення рахунків на транспортування покупець оплачує перевезення за маршрутом Dalian Клайпеда та Вільнюс Рава-Руська. Від Клайпеди до Вільнюса відстань складає 300 км. Відомості щодо витрат на цій ділянці маршруту відсутні; у довідці щодо оплати витрат на морське перевезення вказано маршрут порт Далянь-Клайпеда, проте, у інвойсі зазначено порт відвантаження Qingdao; відповідно до інформації, що міститься у ЦМР перевезення здійснювалось ФОП ОСОБА_1 , інформація щодо договірних відносин між Вірон Карго та ФОП Стаднік відсутня; в інвойсі зазначено, що страхування здійснюється за рахунок покупця, відомості щодо включення страхових витрат до бази оподаткування відсутні; транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте, коносамент до митного оформлення не надавався; відповідно до п.3 Договору із Вірон Карго, перевезення вантажів, здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення. Заявка до митного оформлення не надана; транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте коносамент до митного оформлення не надавався; до митного оформлення надано специфікацію до інвойсу від 16 березня 2023 року. Даний документ складений після відвантаження товару, дата інвойсу 05 січня 2023 року.

За власним бажанням декларантом було надано висновок експерта щодо вартісних характеристик товару (відсутні обґрунтування величин застосованих понижувальних коефіцієнтів, під час дослідження ринку, використані цінові пропозиції на внутрішньому ринку), прайс-лист (має іменний характер, що суперечить суті прайс-листа) та видаткові накладні.

Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч.2 ст.53 МКУ.

На вимогу декларантом було надано: висновок ТПП, додатки до висновку; копію експортної МД (продубльовано). Надані документи не усували та не роз`яснювали наявні розбіжності Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів . Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №23UA100320002268U0 від 06.02.23, 3,01 дол. США за кг. (а.с.17-18).

Так, у доводах позивача зазначено, що відповідно до Довідки експедитора ДП «Кюне і Нагель» про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг від 14 березня 2023 року послуги при перевезенні вантажу здійснювались за маршрутом FOB Dalan, China порт Klaipeda, Liyhuania (Клайпеда, Литва). Також, відповідно до змісту рахунку № PF/1/03/2023 від 16 березня 2023 року послуги надавались експедитором VIRON CARGO по маршруту Klaipeda, Liyhuania (Клайпеда, Литва) Dorohusk Poland (Дорогуськ, Польща). Таким чином, з даних документів відслідковується повний маршрут, а саме: товар був доставлений експедитором в порт Клайпеда (Литва) і звідти був доставлений до митного посту Дорогуськ (Польща). Саме такий маршрут відображений в документах, які підтверджують вартість транспортних послуг та, відповідно, саме за даним маршрутом розрахована вартість транспортних витрат та була включена в митну вартість товару».

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідно до інформації, зазначеній у рахунку № PF/1/03/2023 від 16 березня 2023 року, послуги надавались за маршрутом Вільнюс Дорогуськ (Route: (LT) Vilnius (PL) Dorohusk) та Ягодин Львів (Route: (UA) Jogodzin (UA) Lwow). У рахунку також зазначено, що вартість транспортних послуг за маршрутом Вільнюс Дорогуськ становить 1300 євро.

При цьому, будь-які відомості про витрати понесені з Клапейди до Вільнюса (відстань між містами становить 300 км.) в транспортних документах відсутні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у поданій до митного оформлення CМR №0316/1 чітко вказано місце завантаження: Вільнюс, Литва (графа 4) (а.с.57).

При цьому, лист експедитора не містить жодних відомостей про те, що в CМR №0316/1 допущено помилку.

Таким чином покликання позивача на те, що з поданих документів відслідковується повний маршрут не відповідає дійсності.

Крім того, матеріалами справи стверджується, що поставка товару здійснювалась відповідно до умов поставки Інкотермс FOB (Free on board).

Так, особливості поставки на умовах FOB полягають в тому, що покупець несе всі ризики за товар після його розміщення на борту судна до вивантаження на складі покупця, оформлює та оплачує перевезення вантажу з порту вивантаження.

Таким чином, вся відповідальність за вантаж переходить від продавця до покупця після розміщення вантажу на борту судна, при чому основне перевезення (морський фрахт) також оплачує покупець.

Щодо покликань митного органу про те, що транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте коносамент до митного оформлення не надавався, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи стверджується, що для підтвердження розміру транспортних витрат на доставку морським транспортом, позивач надав митному органу довідку про транспортні витрати від 14 березня 2023 року та рахунок на оплату, надані експедитором ДП «Кюне і Нагель». В цих документах зазначено маршрут транспортування вантажу, а також вартість транспортних витрат за маршрутом, що становить 64635,02 грн за доставку одного контейнера (а.с.55-56).

Згідно з наданими документами на транспортні витрати товар прямував морем за маршрутом Dalan (Китай) Клайпеда (Литва).

Відповідно до ч.4 ст.56 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» для кожного перевезення вантажу судном внутрішнього водного плавання перевізник оформлює перевізний документ (транспортна накладна, внутрішній коносамент або коносамент), у тому числі в разі перевезення власного вантажу. Перевізний документ засвідчує факт прийняття перевізником вантажу до перевезення у стані, описаному в транспортному документі. Оформлення коносаменту для транзитних і міжнародних перевезень є обов`язковим.

Оскільки коносамент є транспортно-перевізним документом, а відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України він відноситься до документів, які підтверджують митну вартість, подання його до митного оформлення є обов`язковим.

Відповідно до п.4 контракту №LM-SU/2021 від 01 лютого 2021 року кожна поставка буде відправлятись з наступними документами: інвойс, пакувальний лист, коносамент або телекс-реліз, сертифікат походження, сертифікат якості, прайс - лист, копія експортної МД країни відправлення (а.с.29).

Крім того, відповідно до інвойсу №20SPE1929 порт відвантаження Qingdao, однак згідно з довідкою від 14 березня 2023 року товар слідував з порту Dalian, Китай.

Таким чином, для підтвердження порту призначення декларант повинен був надати транспортний (перевізний) документ коносамент або телекс-реліз, разом з тим до митного оформлення та на вимогу митниці такі документи надані не були.

З врахуванням наведеного, доводи апелянта про те, що позивач на момент митного оформлення не міг підтвердити місце завантаження товару, оскільки відстань між м. Клайпеда та м. Вільнюс складає приблизно 300 км, а витрати на перевезення товару за цим маршрутом не включено у ціну, є підставними, а відтак у митного органу були обгрунтовані сумніви стосовно такої складової митної вартості як транспортні витрати.

Щодо доводів апелянта про те, що відповідно до пункту 3 договору перевезення із Вірон Карго перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення; заявка до митного оформлення не надана, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.2-3 Договору на міжнародні транспортні перевезення від 18 липня 2022 року №18/07/2022 умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами у заявках. Заявка є невід`ємною частиною цього Договору. У заявці обов`язково мають бути такі відомості: точні адреси завантаження /розвантаження; дата завантаження; опис вантажу; точну адресу та найменування підприємства-відправника та одержувача; умови доставки; фрахт і умови оплати; інші особливості доставки конкретного вантажу. Умови оплати, строки, розмір та валюта платежу узгоджуються у заявці, яка є невід`ємною частиною цього Договору (а.с.35-36).

Проаналізувавши вказаний Договір, колегія суддів зауважує, що всі умови виконання перевезень повинні були бути зазначені у Заявці, яка є невід`ємною частиною Договору на міжнародні транспортні перевезення від 18 липня 2022 року №18/07/2022, однак така заявка не була подана, що позбавило можливості митний орган впевнитись у повноті нарахування витрат на перевезення, а, відповідно, й у правильності визначення митної вартості товару.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що митний орган дійшов правильного висновку про те, що оскільки разом із митною декларацією №23UА209140007703U2 від 29 березня 2023 року не подавалась заявка, яка є невід`ємною частиною договору на міжнародні транспортні перевезення, можна вважати, що договір на перевезення наданий не в повному обсязі. Відповідно, декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині необхідності включення такої складової митної вартості як вартість навантаження оцінюваних товарів, передбаченої п.6 ч.10 ст.58 МК України.

Колегія суддів зазначає, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірних правовідносинах для усунення наявної розбіжності митним органом було скеровано вимогу декларанту, зокрема, вимагалось подання транспортних документів, які б вказали на місце завантаження товару та місце доставки товару у порт (коносамент); заявки на перевезення, в яких би зазначався маршрут за яким здійснювалось перевезення і за який було сплачено; якщо такі є - рахунки на перевезення за маршрутом Клайпеда Вільнюс або інші документи, які б спростували розбіжність.

Разом з тим, жодних документів, які б спростували наявні розбіжності позивачем подано не було.

Крім того, незважаючи на те, що обов`язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, останнім не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного контролю документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом. Додаткових документів витребуваних митним органом позивачем не надано.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що у спірних правовідносинах у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган мав законні підстави для витребування додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості товару та, відповідно, наступного коригування такої вартості, такі позивачем не спростовані, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від №UA209000/2023/400023/2 від 29 березня 2023 року, а також складена на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA209140/2023/000232 від 29 березня 2023 року є правомірними та підстави для їх скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги відповідача є підставними та обґрунтованими, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі №380/25638/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшина Україна» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді О. М. Гінда З. М. Матковська Повне судове рішення складено 11 листопада 2024 року.