Постанова

від 28.12.2023 по справі 160/2155/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/2155/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

Розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі №160/2155/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020: № 0006553306 (форми "Р"), №0006563306 (форми "Р"), № 0006583306 (форми "Р"), № 0006673306 (форми "Н"), № 0006123306 (форми "ПС"), № 0006113306 ( форми "ПС"), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.02.2020 № 0006593306 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 № Ф -0006603306.

Дана справа неодноразово переглядалась, в т.ч., судом касаційної інстанції.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26 жовтня 2009 року, на податковий облік взятий 27 жовтня 2009 року за №18541. Перебуває на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ з 10 листопада 2009 року.

Видами діяльності позивача є: діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (код КВЕД 46.13); оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (код КВЕД 46.69); оптова торгівля металами та металевими рудами (основний) (код КВЕД 46.72); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41); консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22).

Посадові особи ГУ ДПС провели документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 2 січня 2020 року №15/04-36-33-06/ НОМЕР_1 (далі Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки ФОП ОСОБА_1 допустив порушення:

- пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 101030,4 грн, в тому числі за періоди: 2016 рік 12243,71 грн, 2017 рік 49485,06 грн, 2018 рік 39301,63 грн;

- пункту 4 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) в частині не донарахування єдиного соціального внеску (далі ЄСВ) у загальній сумі 123481,58 грн, у т.ч. за періоди: 2016 рік 14964,54 грн, 2017 рік 60481,74 грн, 2018 рік 48035,30 грн;

- підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 8419,20 грн, у т.ч. за періоди: 2016 рік 1020,31 грн, 2017 рік 4123,75 грн, 2018 рік 3275,14 грн;

- пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України, а саме: ФОП ОСОБА_1 не нарахував податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, не признав суму умовного продажу, не склав і не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість (далі ПДВ) 37895 грн, у т.ч. за грудень 2016 року на суму ПДВ 11179,00 грн, за грудень 2017 року на суму ПДВ 12598,00 грн, за грудень 2018 року на суму ПДВ 14118,00 грн;

- пункту 201.1 статті 201 ПК України, а саме: порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН та не реєстрація податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 37895,00 грн, у т.ч. за грудень 2016 року на суму ПДВ 11179,00 грн, за грудень 2017 року на суму ПДВ 12598,00 грн, за грудень 2018 року на суму ПДВ 14118,00 грн;

- підпункту 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 ПК України, в частині не надання до контролюючих органів повної інформації щодо об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП;

- пункту 51.1 статті 51. підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум, утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 в частині подання з помилками податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за III квартал 2017 року, І квартал 2018 року, II кв. 2018 року, IV квартал 2018 року та неподання розрахунку за IV квартал 2017 року.

Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанції.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення, вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020 №0006553306, № 0006563306, №0006583306, №0006673306, №0006113306. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020 №0006593306 про застосування штрафних санкцій у розмірі 21389,24 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.02.2020 № Ф-0006603306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у розмірі 123481,60 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року у справі №160/2155/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15.02.2022 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 року у справі № 160/2155/20 в частині задоволених позовних вимог, а також в частині здійсненого розподілу судових витрат скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування податкових повідомлень-рішень від 7 лютого 2020 року №0006113306, яким застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн; №0006553306 в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2717,71 грн (2174,17 грн - за основним платежем, 543,54 грн - штрафні (фінансові) санкції), №0006563306 в частині збільшення грошових зобов`язань з військового збору на загальну суму 226,48 грн (181,18 грн за основним платежем, 45,30 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006603306 на загальну суму 2657,33 грн, а також рішення про застосування штрафних санкцій №0006593306 на загальну суму 372,76 грн (214,06 грн за 2017 рік, 158,70 грн за 2018 рік).

Справу № 160/2155/20 в іншій частині позовних вимог, які були задоволені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 року, направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 року у справі № 160/2155/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006123306, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн залишено без змін.

Згідно постанови Верховного Суду від 15.02.2022 справу №160/2155/20 направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення №0006553306 від 07.02.2020, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в частині суми 123 570,29 грн., в тому числі за основним платежем 98 856,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24 714,06 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0006563306 від 07.02.2020, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в частині суми 10 297,52 грн., в тому числі за основним платежем 8 238,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 059,50 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0006583306 від 07.02.2020, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 47 368,75 грн., в тому числі за основним платежем 37 895,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 473,75 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0006673306 від 07.02.2020, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 18 947,50 грн. за відсутність складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН;

- вимоги №Ф-0006603306 від 07.02.2020 в частині сплати боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у розмірі 120 824,27 грн.;

- рішення №0006593306 від 07.02.2020 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 21 016,48 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення, вказав на те, що позовна заява не містила доводів про незгоду з висновками контролюючого органу про заниження ФОП ОСОБА_1 доходу у періоді, що був предметом перевірки, а так само про завищення ним витрат в частині включення до їх складу витрат на курси іноземної мови, обґрунтування пов`язаності витрат на курси іноземної мови, понесених у звітному періоді, із отриманням доходу у такому звітному періоді, однак позивач просив скасувати усі прийняті за наслідками проведеної перевірки рішення у повному обсязі. Суди попередніх інстанцій таку суперечність між підставами позову та обсягом заявлених вимог не обговорили і не усунули.

Також, судом касаційної інстанції зазначено, що судові рішення не містять обґрунтування протиправності висновків контролюючого органу в частині цих порушень, а формальне посилання суду першої інстанції про те, що Акт перевірки не містить детального опису порушення в частині заниження доходу на суму у розмірі 352 075,15 грн., а так само в частині завищення витрат є таким, що суперечить змісту Акту перевірки. Протягом усього часу судового розгляду судами попередніх інстанцій не вжито заходів задля з`ясування позиції ФОП ОСОБА_1 в частині висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем доходу у періоді, що був предметом перевірки, а так само про завищення ним витрат в частині включення до їх складу витрат на курси іноземної мови, або задля уточнення позовних вимог у випадку, якщо такі висновки не є предметом оскарження позивачем.

Судом касаційної інстанції також зауважено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не заперечувало факт понесення позивачем витрат в сумі 189 476,15 грн. на придбання ТМЦ, однак заперечувало можливість їх включення до складу витрат при визначенні бази оподаткування податковим на доходи фізичних осіб відповідного періоду, оскільки, як встановило ГУ ДПС, позивач не отримав доходу від їх реалізації у відповідному звітному періоді, однак такі доводи залишились поза увагою та правовою оцінкою під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Крім того, з огляду на позицію ГУ ДПС, висновок про те, що придбані товари не були реалізовані протягом звітного періоду, але у залишках ТМЦ відсутні, став підставою для висновку про використання позивачем таких товарів не у господарській діяльності позивача, що зумовило збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 37 895,00 грн (20% від 189 476,15 грн.) та застосування штрафних санкцій в сумі 18 947,50 грн за відсутність складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, про що прийнято податкові повідомлення-рішення від 7 лютого 2020 року №0006583306, №0006673306.

Здійснюючи перегляду судового рішення, колегія суддів враховує наступне.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0006553306 від 07.02.2020, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в частині суми 123 570,29 грн., в тому числі за основним платежем 98 856,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24 714,06 грн., зазначає таке.

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

В той же час, відповідно до п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

177.4.5. не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Як встановлено судом першої інстанції контролюючим органом при проведенні перевірки загального оподатковуваного доходу за 01.01.2016 по 31.12.2018 у ФОП ОСОБА_1 встановлено розбіжність даних між сумою задекларованого доходу та даних перевірки на 352 075,13 грн., в т.ч. по періодам: 2016 рік на 12 125,63 грн., 2017 рік на 206 059,91 грн., 2018 рік 133 889,59 грн.

При цьому податковим органом зазначено, що згідно наданих первинних документів та виписок по розрахунковому рахунку сума доходу, яка отримана від підприємницької діяльності за 2016 рік склала 3 416 514,98 грн. (без ПДВ) ФОП ОСОБА_1 при формуванні декларації про майновий стан за 2016 рік не включив до доходу передплату за товар отриману від ФОП ОСОБА_2 в сумі 8 417,50 грн. (без ПДВ).

Також, при перевірці суми продажу товару за даними декларацій по ПДВ, суми заборгованості покупців, з сумою доходу згідно декларацій про майновий стан і доходи встановлено заниження доходу на загальну суму 343 657,63 грн., в т.ч.: у 2016 році на суму 3 708,13 грн., у 2017 році на суму 206 059,91 грн., у 2018 році на суму 133 889,59 грн.

Судом досліджені податкові декларації ФОП ОСОБА_2 про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки.

В той же час учасниками справи не заперечується, що Додатки Ф4 до вказаних декларацій ФОП ОСОБА_1 не складались та книга обліку доходів і витрат у перевіряємий період не велась.

При цьому з податкових декларацій про майновий стан і доходи вбачається, що за 2016 рік позивачем задекларовано 3 408 097,48 грн. одержаного доходу, за 2017 рік позивачем задекларовано 8 344 754,10 грн. одержаного доходу та за 2018 рік задекларовано 5 805 673,60 грн. одержаного доходу.

Водночас, відповідно до первинних документів, які наявні в матеріалах справи, позивачем до складу доходу за 2016 рік не було включено передплату за товар від ФОП ОСОБА_2 на суму 8 417,50 грн, що також не заперечується позивачем.

Крім того, згідно даних податкових декларацій з ПДВ за 2016-2018 роки та даних податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки ФОП ОСОБА_1 було занижено дохід на загальну суму 352 075,13 грн., в т.ч.: у 2016 році на суму 3 708,13 грн., у 2017 році на суму 206 059,91 грн., у 2018 році на суму 133 889,59 грн.

Так, за період 2016 року загальний оподатковуваний дохід ФОП ОСОБА_1 становив 3 408 097,48 грн., а продаж товарів (послуг) згідно податкових накладних становив 3 418 961,00 грн.

За період 2017 року загальний оподатковуваний дохід ФОП ОСОБА_1 становив 8 344 754,10 грн., а продаж товарів (послуг) згідно податкових накладних становив 8 551 689,00 грн.

За період 2018 року загальний оподатковуваний дохід ФОП ОСОБА_1 становив 5 805 673,60 грн., а продаж товарів (послуг) згідно податкових накладних становив 6 012 301,00 грн.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем за період з 2016 року по 2018 рік занижено загальний оподатковуваний дохід на загальну суму 352 075,13 грн.

При цьому перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 роки, було встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на загальну суму 197 126,11 грн., у т.ч. по періодам: 2016 рік 55 895,00 грн.; 2017 рік 63 992,19 грн.; 2018 рік 77 238,92 грн.

В той же час, перевіряючи правомірність висновків податкового органу відносно завищення позивачем документально підтверджених витрат за 2016-2018 роки на загальну суму 197 126,11 грн., судом враховано насутпне.

Так, ФОП ОСОБА_1 в ході проведення перевірки було надано інформаційну довідку залишків товару в розрізі номенклатури товару, а саме станом на 01.01.2016 - арматура 8, арматура, 10, арматура 12, труба 40, швелер 24, лист г/к 5, лист г/к.

Станом на 31.12.2016 - арматура 8 кл., арматура 10 кл., арматура 12 кл., балка 12, квадрат 12, круг 8, круг 16, круг 45, кутик 32, кутик 50, лист 1,5, лист 2 г/к, лист 3 г/к, труба 20x20 х2,0 мм, труба 25x25 х2,0 мм, труба 30x20 х1,8 мм, труба 30x20 х2,0 мм, труба 40x20 х1,8 мм, труба 40x20 х2,0 мм, труба 40x25 х1,8 мм, труба 40x25 х2,0 мм, труба 40x40 х2,0 мм, труба 50x25 х2,0 мм, труба 50x30 х2,0 мм, швелер 24.

Станом на 31.12.2017 - арматура 8, арматура 10, арматура 12, арматура 14, балка 12, балка 14, квадрат 12, круг 8, круг 10, круг 12, круг 16, круг 90, Круг 100, Круг 45, кутик 50, кутик 63, кутик 75, лист 0,8, лист 1,5, лист 2, лист 3, лист 8, Пластина металева лист 10, смуга 40, смуга 50, Смуга 30x6, труба 102x3,5, труба 127x4,0, труба 159x3,5, труба 15x15, труба 20x20, труба 25x25, труба 30x20, труба 40x20, труба 40x25, труба 40x40, труба 50x25, труба 50x30, труба 50x50, труба 60x30, труба 60x40, труба 60x40, труба 60x60, труба 89x3,5, труба ДУ 25x2,8, труба ДУ 50 х3,0. Труба 76x10, швелер 24.

Станом на 31.12.2018 - арматура 8, арматура 10, арматура 12, арматура 14, балка 12, балка 14, квадрат 10, квадрат 12, квадрат 20 ст.20, Квадрат 18, круг 8, круг 16, круг 20, круг 50, круг 90, Круг 100, Круг 45, кутик 32 х 3, кутик 50х 4, кутик 63x5, кутик 75х 5, кутик 100х 7, лист 0,8 1x2 м, лист 2 г/к 1 х 2 м, лист 2 г/к 1,25 х 2,5 м, лист 3 г/к 1,25 х 2,5 м, лист 5 код 1,5 х 6 м, лист 6 код 1,5 х 6, лист 8 код 1,5 х 6 м, лист 1,5 х/к 1,25 х 2,5 м, лист 10 код 2 х 6 м, Пластина металева лист 10 мм, смуга 40 х 4, смуга 50 х 4, смуга 50 х 5, смуга 30x8 , труба 159x3,5 , труба 15x15x2,0 , труба 20x20x1,8, труба 20x20 х2,0 мм, труба 25x25 х1,8 мм, труба 25x25 х2,0 мм, труба 30x20 х1,8 мм, труба 30x20x2,0 мм, труба 40x20 х1,8 мм, труба 40x20 х2,0 мм, труба 40x25 х1,8 мм, Труба 40x25x2, труба 40x40x1,8 мм, труба 40х40 х2,0 мм, труба 40х40 х3,0 мм, труба 50х25 х2,0 мм, труба 50х30 х2,0 мм, труба 50x50 х2,0 мм, труба 50x50 х3,0 мм, труба 60x30 х2,0 мм, труба 60x30 х3,0 мм, труба 60x40 х2,0 мм, труба 60x40 х3,0 мм, труба 60x60 х3,0 мм, труба 60x60x2,0 мм, Труба 76x10, труба ДУ 25x2,8, труба ДУ 50x3,0 мм, Труба профільна 100x100, Труба60х60х2, швелер 16, швелер 24, Штаба 30x6.

Надання вказаної інформації також підтверджується платником податків в апеляційній скарзі, однак останній зазначає. що вказана інформація носила суто інформативний характер, а тому, на його думку, не могла бути врахована податковим органом як підстава для обліку товарних запасів, оскільки надані довідки є приблизними.

В той же, час, аналізуючи надану позивачем інформацію відносно залишків товарів за період з 2016-2018 роки, а також, дослідивши придбання позивачем товару та обсяг продажу, згідно товарних балансів за 2016-2018 роки, судом першої інстанції встановлено, що залишки товару за даними ФОП ОСОБА_1 значно відрізняються від даних товарних балансів, складених податковим органом на підставі даних наданих платником податків.

Таким чином, наведене свідчить про те, що позивачем до складу витрат, які враховуються при обчисленні чистого оподатковуваного доходу, віднесено витрати, які безпосередньо не пов`язані з отриманням доходу, та витрати на придбання ТМЦ, які не були реалізовані у звітних періодах та дохід по яким не було отримано на загальну суму 189 476,11 грн.

Стосовно включення платником податків до складу витрат за 2017-2018 роки оплати за курси вивчення іноземної мови ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на загальну суму 7 650,00 грн., у тому числі по періодам: 2017 рік 1 000,00 грн., 2018 рік 6 650,00 грн, колегія судів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є оптова торгівля металами та металевими рудами. В той же час, доказів здійснення зовнішньоекономічної діяльності позивачем не надано.

При цьому, відповідно до норм податкового законодавства до складу витрат включаються тільки витрати, які пов`язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами про їх оплату.

Витрати, які безпосередньо не пов`язані з отриманням доходу, виробництвом товарів, виконанням робіт (наданням послуг), але зроблені в межах господарської діяльності, відображають за фактом їх сплати на підставі документального підтвердження.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_1 включаючи до складу витрат оплату за курси вивчення іноземної мови ФОП ОСОБА_3 жодного доходу, який був би безпосередньо пов`язаний з вивченням іноземної мови не отримав, при цьому не підтвердити той факт, що такі витрати були здійснені ним в межах його господарської діяльності.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно того, що оплата за курси вивчення іноземної мови були включені до складу витрат ФОП ОСОБА_1 з огляду на те, що володіння іноземною мовою значно розширює можливість здійснення господарської діяльності не тільки на території України, а й за її межами і ці витрати здійснені з метою розвитку та отримання прибутку, оскільки можливе ведення у майбутньому господарської діяльності за межами України в жодному разі не свідчить про ведення такої господарської діяльності, тим більше, що ці витрати здійснені у 2017-2018 роках, коли господарська діяльність позивача за межами України не здійснювалась. Таким чином, позивач безпідставно завищив суми витрат за період 2017-2018 роки на загальну суму 7 650,00 грн.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення №0006553306 від 07.02.2020, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в частині суми 123 570,29 грн., в тому числі за основним платежем 98 856,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24 714,06 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення №0006563306 від 07.02.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в частині суми 10 297,52 грн., в тому числі за основним платежем 8 238,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 059,50 грн., колегія суддів враховує наступне.

Так, платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України (п.п. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 ПК України), а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Ставка збору складає 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Відповідно до п.п. 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПК України, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 цього пункту.

Підпунктом 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі ст. 171 ПК України з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника; з інших доходів є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету

Відповідно до п.п. 1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України в України платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 ПК України.

Враховуючи вищевикладені обставини, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 за 2016-2018 роки занизив дохід за рахунок завищення витрат, що безпосередньо пов`язано з одержанням доходів, на загальну суму 549 201,25 грн., що призвело до заниження позивачем військового збору за вказаний період на загальну суму 8 238,02 грн. (549 201,25 * 1,5% = 8 238,02 грн.).

Таким чином, визначення податковим органом суми податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 10 297,52 грн та прийняття податкового повідомлення-рішення №0006563306 від 07.02.2020 є правомірним.

Щодо вимоги №Ф-0006603306 від 07.02.2020 в частині сплати боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у розмірі 120 824,27 грн. та рішення №0006593306 від 07.02.2020 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 21 016,48 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, судом враховується наступне.

Відповідно до п.1, 4 ч. 2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно із п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Інструкція).

Відповідно до пп. 3 п. 2 розділу 7 Інструкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Таким чином, враховуючи те, що позивач за період 2016-2018 роки занизив дохід внаслідок завищення витрат, що безпосередньо пов`язані з одержанням доходів, на загальну суму 549 201,25 грн., то відповідно, було занижено і єдиний внесок за 2016-2018 роки на загальну суму 120 824,27 грн. (549 201,25 * 22% = 120 824,27 грн.).

При цьому, загальна сума штрафної санкції становить 21 016,48 грн., зокрема, 4 489,36 грн. (30%) за 2016 рік, 11 882,29 грн. (20%) за 2017 рік, 4 644,83 грн. (10%) за 2018 рік.

А отже, враховуючи наведене вимога №Ф-0006603306 від 07.02.2020 в частині сплати боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у розмірі 120 824,27 грн. та рішення №0006593306 від 07.02.2020 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 21 016,48 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, є правомірними та обґрунтованими.

Відносно податкового повідомлення-рішення №0006583306 від 07.02.2020, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 47 368,75 грн., в тому числі за основним платежем 37 895,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 473,75 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому, пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України також визначає, що у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Отже, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, в тому числі і фізичних осіб-підприємців. При цьому проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).

За змістом наведених норм, платник податку зобов`язаний самостійно нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 6 лютого 2020 року у справі №807/1556/17 та відповідно до норм ч.5 ст. 242 КАС України враховується при розгляді цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведені перевірки на підставі первинних документів (видаткові накладні, приходні документи, акти виконаних робіт, рахунки, банківські виписки, пояснення фізичної особи-підприємця та інформаційної довідки залишків товару на складі в розрізі) в 2016-2018 роках податковим органом було зроблено товарний баланс, згідно якого встановлено, що залишок товару по даним перевірки деякого товару відрізняється від залишків товару за даними платника податків.

Так, товар, який був придбаний для здійснення підприємницької діяльності у 2016 році не реалізовувався протягом року та у залишках товару станом на 01.01.2017 не значиться на загальну суму 55 895,00 грн. (крім того ПДВ 11 179,00 грн.).

При цьому, позивач суму придбаного для реалізації товару включив до складу податкового кредиту.

Також товар, який був придбаний для здійснення підприємницької діяльності у 2017 році не реалізовувався протягом року та у залишках товару станом на 01.01.2018 не значиться на загальну суму 62 992,00 грн. (крім того ПДВ 12 598,40 грн.), та суму придбаного для реалізації товару позивач також включив до складу податкового кредиту.

Товар, який був придбаний для здійснення підприємницької діяльності у 2018 році не реалізовувався протягом року та у залишках товару станом на 01.01.2019 не значиться на загальну суму 70 589,00 грн. (крім того ПДВ 14 117,80 грн.).

При цьому, позивач суму придбаного для реалізації товару включив до складу податкового кредиту.

Водночас, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що ним в період проведення перевірки податковому органу надавались довідки, які ним не підписані, та які мають суто інформаційний характер. При цьому позивач зазначає, що податковий орган не наділений повноваженнями для складання товарного балансу, та ФОП, відповідно до норм чинного законодавства не зобов`язаний його складати. Таким чином, на думку апелянта, податковий орган всупереч первинним документам, а на підставі інформаційних довідок склав товарний баланс та врахував його при прийняття податкового повідомлення-рішення №0006583306 від 07.02.2020 року.

Колегія суддів вважає неспроможними такі доводи апелянта з огляду на те, що позивач, всупереч ч.1 ст.77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами того, що придбаний ФОП ОСОБА_1 товар не був реалізований та обліковується у залишках товару. Крім того, колегія судів критично розцінює посилання позивача на те, що ним надавались перевіряючи інформаційні довідки без підпису, які на думку позивача, не можна брати для встановлення наявності чи відсутності порушення податкового законодавства, з огляду на те, що платник податків, маючи на меті виконання своїх обов`язків щодо дотримання приписів чинного законодавства, в.т. податкового, повинен був всіляко сприяти податковому органу у встановлені дотримання ним приписів податкового законодавства, в тому числі і шляхом надання вірної інформації під час проведення перевірки на запити податкового органу.

Отже, враховуючи наведене, суд погоджується з тим, що ФОП ОСОБА_1 не нарахував податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, не визнав суму умовного продажу, не склав і не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні в 2016 році на суму ПДВ 11 179,00 грн., в 2017 році на суму ПДВ 12 598,00 грн, в 2018 році на суму ПДВ 14 118,00 грн., що в свою чергу свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення №0006583306 від 07.02.2020, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 47 368,75 грн., в тому числі за основним платежем 37 895,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 473,75 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0006673306 від 07.02.2020, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 18 947,50 грн. за відсутність складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачань; товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Строк реєстрації визначений абз. 14 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України і складає для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Абзацом 15 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

За приписами п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Отже, враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 не нарахував податкові зобов`язання з ПДВ та не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні, існують всі правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України у зв`язку з порушенням термінів реєстрації податкових накладних, відтак прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення №0006673306 від 07.02.2020 є правомірним.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі №160/2155/20 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко